ПРИХИЛЬНІСТЬ ДО ДОВГОТРИВАЛОЇ ВТОРИННОЇ ПРОФІЛАКТИКИ ПІСЛЯ ІНФАРКТУ МІОКАРДА

Purpose: to evaluate the commitment to long-term treatment of patients after myocardial infarction (MI), depending on revascularization.Materials and Methods. There were examined 152 patients with MI, who are divided into groups: group 1a – 47 persons were adhered (by Moriskii-Green), with percutaneous coronary intervention (PCI), group 1b – unadhered (n=30), without PCI , group 2a – adhered (n=25), with PCI, group 2b – unadhered (n=50), without PCI. We evaluated changes in clinical and laboratory and echocardiographic values.Results. In all patients the body mass index did not decrease, and 2/3 still smoked. In the group 1a, unlike the rest of the population, the heart rate (HR), systolic and diastolic blood pressure (SAT and DAT), glucose and cholesterol decreased, and after 24 months the changes were kept. Also, they have significantly changed the geometry of the heart.Conclusions. After MI saved partial compliance these patients have a very low adherence to non-pharmaco­logical methods of secondary prevention and measures to correct risk factors and lifestyle modifications, which necessitates the optimization of organizational and preventive measures at the outpatient stage.Мета: оцінити прихильність до довготривалого лікування хворих після інфаркту міокарда (ІМ) залежно від реваскуляризації.Матеріали і методи. Обстежено 152 хворих із інфарктом міокарда, яких поділено на групи: 1а – прихильні (за анкетуванням Morisky-Green), із перкутанним коронарним втручанням (ПКВ) (n=47), 1б – прихильні, без ПКВ (n=30); 2а – не прихильні, із ПКВ (n=25), 2б – не прихильні, без ПКВ (n=50). Оцінювали зміни клініко-лабораторних та ехокардіографічних значень.Результати. У всіх хворих не зменшувався індекс маси тіла, а 2/3 курять і досі. Серед осіб 1а групи, на відміну від решти груп, знижувались частота серцевих скорочень (ЧСС), систолічний та діастолічний артеріальний тиск (САТ та ДАТ), глюкоза та холестерол, і через 24 місяці зміни утримувались. Також у них достовірно змінювалась геометрія серця.Висновки. Після ІМ зберігається частковий комплаєнс. У цих пацієнтів встановлено дуже низьку прихильність до немедикаментозних методів вторинної профілактики та заходів із корекції факторів ризику і модифікації стилю життя, що зумовлює необхідність оптимізації організаційно-профілактичних заходів на амбулаторному етапі

СКРИНІНГ ФІБРИЛЯЦІЇ ПЕРЕДСЕРДЬ, ЇЇ ПРИЧИННІ МЕХАНІЗМИ, АНАЛІЗ ЕТІОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ І ТРИГЕРІВ У ХВОРИХ НА АРТЕРІАЛЬНУ ГІПЕРТЕНЗІЮ ТА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ 2 ТИПУ : (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ТА ВЛАСНІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ)

Summary: Increases in blood pressure are registered in almost 25 % of the world's population. The prevalence of arterial hypertension (AH) increases significantly with age and in 50–60 years is 70 %. According to the WHO, 171 million (8.5 %) of the world's adult population have confirmed diabetes, and in 20 years the proportion of its detection is predicted to increase to 366 million or 114 %.  DM in patients with hypertension is 2–3 times more common than in people without hypertension. One of the most common complications of hypertension and diabetes is atrial fibrillation. The aim of the study – to analyze the state of study and scientific achievements related to the prediction and course of AF in comorbid hypertension and diabetes and to conduct clinical and statistical comparisons with the data of their own observations. Materials and Methods. Scientific sources for 2009–2018 were analyzed. 186 patients with hypertension and diabetes aged 20 to 74 years were examined. Results.  According to the characteristics range of our results coincided with the literature. But, not all epidemiological studies gave a clear positive answer to the question of the independence of the causal nature of the relationship between hypertension, diabetes and the occurrence or deterioration of the prognosis of AF. Probably, the difference could be related to different research methodologies, including different characteristics of AF paroxysms, duration of diabetes, degree of glycemic control, etc. Conclusions. Thus AF is a fairly common clinical syndrome, especially in conditions of comorbidity. Currently, the prevalence of hypertension in combination with diabetes is significant and is undoubtedly associated with the occurrence of AF. In this case, they together have a direct impact on the course of the underlying pathology and the course of the arrhythmic syndrome. Therefore, further careful study of the problem of the origin and development of AF in comorbid hypertension and diabetes becomes especially relevant.Резюме. Підвищення артеріального тиску (АТ) реєструють майже у 25 % населення світу. Поширеність артеріальної гіпертензії (АГ) збільшується з віком і у 50–60 років складає 70 %. Також за даними ВООЗ, у 171 млн (8,5 %)  населення світу наявний підтверджений цукровий діабет (ЦД), а через 20 років прогнозують збільшення його частки до 366 млн, тобто на 114 %. ЦД у хворих на АГ буває у 2–3 рази частіше, ніж в осіб без АГ. Майже 50 % 50-річних пацієнтів із вперше виявленим ЦД також мають і АГ. Дослідження ВООЗ показали, що при ЦД тривалість життя зменшується на 10–30 %,  а смертність підвищується в 2–3 рази. Причому 75– 80 % хворих на ЦД помирає  від ураження серцево-судинної системи. Одним із найбільш частих ускладнень АГ і ЦД є розвиток фібриляції передсердь (ФП). Мета дослідження – проаналізувати стан вивчення та наукові досягнення, що стосуються прогнозування та перебігу ФП в умовах коморбідних АГ і ЦД, та провести клініко-статистичні зіставлення з даними власних спостережень. Матеріали і методи. Проаналізовано наукові джерела за 2009–2018 рр., що стосуються АГ, ЦД і порушень серцевого ритму. Паралельно обстежено 186 пацієнтів із АГ та ЦД віком від 20 до 74 років. Результати. За низкою характеристик результати, які ми  отримали, корелювали з літературними даними. Однак не усі епідеміологічні дослідження дали однозначну позитивну відповідь на питання про незалежність причинно-наслідкового характеру взаємозв’язку між АГ, ЦД і виникненням чи погіршенням прогнозу ФП. Ймовірно, різниця цих досліджень  могла бути пов’язана з різною методологією, зокрема різними характеристиками пароксизмів ФП, тривалістю ЦД, ступенем глікемічного контролю та ін. Висновки. Отже, ФП є частим клінічним синдромом, особливо в умовах коморбідності. На даний час розповсюдження АГ в поєднанні з ЦД є значно та беззаперечно пов’язане із  розвитком ФП. При цьому вони разом мають безпосередній вплив як на перебіг основ­ної патології, так і на перебіг аритмічного синдрому. Тому особливої актуальності набуває подальше ретельне вивчення проблеми виникнення і розвитку ФП в умовах коморбідних АГ і ЦД

КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ВИЗНАЧЕННЯ NT PRO-BNP У ХВОРИХ НА ГОСТРИЙ ІНФАРКТ МІОКАРДА: АНАЛІЗ ДАНИХ ЛІТЕРАТУРИ ТА ВЛАСНІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ

Статистичні дані останніх років свідчать про те, що однією з основних причин зниження якості життя у хворих, які перенесли інфаркт міокарда (ІМ), є розвиток серцевої недостатності (СН). Ішемічна хвороба серця – превалююча причина смерті в Європі, що забирає щорічно життя у 862 000 чоловіків (19 % від загальної смертності) та в жінок 877 000 (20 % від загальної смертності). В Україні, згідно з ECVDS – 2017, чоловіча смертність становить 59 % від загальної, жіноча – 75 %. Тому оптимізація методів ранньої діагностики та лікування ІМ на сьогодні вкрай важлива в щоденній клінічній практиці. Мета дослідження – оцінити клінічні переваги визначення Nt pro-BNP у хворих на гострий інфаркт міокарда. Матеріали і методи. Ми провели оцінку динаміки Nt pro-BNP імуноферментним методом у 58 хворих, на гострий ІМ. Середній вік обстежених становив (62,7±1,07) року. Оцінювали зв’язок показників із перебігом ІМ, післяінфарктним ремоделюванням серця та виживанням хворих. Результати досліджень та їх обговорення. Кореляційний аналіз, який ми провели, підтвердив дані літератури про вплив на рівень Nt pro-BNP віку (r=0,391; p=0,003), тютюнокуріння (r=0,322; p=0,046). Свідченням зв’язку даного маркера із СН cтала кореляція з частотою серцевих скорочень як в гострий період ІМ, так і через 3 місяці (відповідно r=0,433; p=0,008 і r=0,457; p=0,009). Показники післяінфарктного ремоделювання серця, за даними ехокардіоскопії, чітко корелювали з рівнем Nt pro-BNP, зокрема систолічний розмір лівого шлуночка (ЛШ) (r=394 p=0,022), ступінь систолічного вкорочення ЛШ (r=-0,425; p=0,015) фракція викиду ЛШ (r=-0,352; p=0,044). В динаміці також змінювалася товщина стінок ЛШ та індекс маси міокарда ЛШ (r=0,319; p=0,048 та r=0,361; p=0,028). Важливим підтвердженням прогностичного значення Nt pro-BNP став аналіз виживання пацієнтів після ІМ. Було чітко встановлено збільшення смертей у хворих із перенесеними коронарними подіями та підвищеним рівнем Nt-proBNP (r=0,297; p=0,023). Висновки. Визначення Nt pro-BNP у клінічній практиці має важливе значення для прогнозування перебігу післяінфарктного періоду. Підвищений рівень NT pro-BNP після виникнення ІМ вказує на розвиток СН, що дозволяє оптимізувати лікування та попередити можливі ускладнення

ОПТИМІЗАЦІЯ ЛІКУВАННЯ ДІАСТОЛІЧНОЇ СЕРЦЕВОЇ НЕДОСТАТНОСТІ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ГІПЕРТОНІЧНОЮ ХВОРОБОЮ В УМОВАХ КОМОРБІДНОСТІ З ГІПЕРУРИКЕМІЄЮ

The effect of the combined antihypertensive treatment with Lisinopril or Valsartan on the left ventricle diastolic dysfunction (LVDD) was compared in hypertensive patients depending on the uric acid level. 137 patients with the second stage and 2 and 3 degrees of arterial hypertension (AH) were observed, 74 patients among them had concomitant symptom – free hyperuricemia (basic group) and 63 had normal uric acid (UA) blood level (comparing group). the LVDD was determined in 84.8 % of patients with the increased UA level, and in 53.9 % of normouricemia patients. the direct correlation between the LVDD index e/e’ and UA level was determined, which proves the more often association of hyperuricemia and left ventricle diastolic function disturbances in hypertensive patients. Besides we determined, that the UA level was on 12.7 % (р<0.05) higher in patients with LVDD than in patients with the preserved ejection fraction. In the same time, the UA level in patients with pseudonormal type of LVDD was higher than in patients with relaxation type. After the 6 months treatment the antihypertensive effect of the combined therapy, including Lisinopril was achieved in 81.7 % patients, and including Valsartan – in 82.8 % of observed patients. In Valsartan group after the 6 months treatment the more significant improvement of the LVDD was determined in both normo- and hyperuricemia patients. In hyperuricemia patients treated with Valsartan the e/e’ decreased on 9.5 % comparing with initial index. This can be the evidence of more significant approving effect of valsartan on the LVDD in comparison with liisinopril.the effect of Valsartan on the decreasing of hyperuricemia level was found to be more marked than that of Lisinopril.было проведено сравнение влияния комбинированной антигипертензивной терапии с применением лизиноприла или вальсартана на диастолическую дисфункцию левого желудочка(ДДЛЖ) у пациентов с гипертонической болезнью в зависимости от уровня урикемии. Обследовано 137 больных со II стадией гипертонической болезни с 2–3 степенями артериальной гипертензии (АГ), из которых 74 пациента с сопутствующей безсимптомной гиперурикемией (ГУЕ) составили основную группу, а 63 больных с нормоурикемией – группу сравнения. была установлена прямая корреляция между показателем ДДЛЖ Е/Е’ и уровнем мочевой кислоты (МК), что свидетельствует о том, что у пациентов с АГ коморбидность с гиперурикемией чаще сочетается  с  нарушениями  диастолической  функции  ЛЖ.  При  этомуровень МК при псевдонормальном типе ДДЛЖ был выше, чем при релаксационном типе. Через 6 месяцев в группе вальсартана было выявлено более значительное улучшение ДДЛЖ как в группе с нормо-, так и с гиперурикемией. При сравнении динамики показателей МК после проведенного лечения было выявлено, что она была более выражена у пациентов, которые получали вальсартан по сравнению с лизиноприлом.У пацієнтів із гіпертонічноюхворобою (ГХ) з нормо- та гіперурикемією ми провели дослідження впливу комбінованої антигіпертензивної терапії з включенням ІаПФ лізиноприлу або ара ІІ вальсартану на діастолічну дисфункцію лівого шлуночка (ДДлш). було обстежено 137 пацієнтів із Гх ІІ стадії з 2–3 ступенями АГ: 74 хворих були з безсимптомною гіперурикемією (ГУЕ) (основна група) та 63 – з нормальними показниками рівня сечової кислоти (СК) (група порівняння). було встановлено пряму кореляцію між показником ДДЛШЕ/Е’ та рівнем сечової кислоти (СК), що свідчить про те, що у пацієнтів із аГ коморбідність із ГУе частішепоєднується із порушенням діастолічної функції лш. При цьому рівень сК при псевдонормальному типі ДДЛШ був вищим, ніж при релаксаційному типі у групі контролю здорових осіб. Через 6 місяців у групі вальсартану було виявлено більш значне поліпшення ДДЛШ як в групі з нормо-, так і згіперурикемією. Порівнюючи динаміку СК після проведеного лікування, було виявлено, що вона достовірно знижувалась у групі пацієнтів, які приймали вальсартан, порівняно з групою лізиноприлу, в якій не було виявлено достовірної різниці рівня СК у динаміці лікування

МЕДИКАМЕНТОЗНА ПРОФІЛАКТИКА ХРОНІЧНОЇ СЕРЦЕВОЇ НЕДОСТАТНОСТІ ПІСЛЯ ІНФАРКТУ МІОКАРДА В УМОВАХ КОМОРБІДНОСТІ

Summary. Over the past decades the main etiology of the congestive heart disease (CHD) is an ischemic heart disease (IHD). IHD, according to statistical data, dominates and ranks first in the structure of mortality in Ukraine. One of the most dangerous clinical manifestations of IHD is acute myocardial infarction (MI), the main complication of which is the development of heart failure. Despite the development of modern technologies for the treatment of myocardial infarction, including the use of invasive reperfusion technologies, the proportion of patients with heart failure in the long-term period of observation is steadily increasing. One of the provoking factors for the development and progression of heart failure is the presence of concomitant pathology in the majority of patients with MI. Comorbidity with arterial hypertension and diabetes mellitus is often a triggering factor in the development of MI [2]. That is why the search for the most suitable ways of treating myocardial infarction, its complications and minimizing pathological post-infarction cardiac remodeling, preventing the development of heart failure is an urgent problem. The aim of the study – improvement of a complex drug therapy in the acute period of myocardial infarction to prevent the development of heart failure in patients with comorbid pathology. Materials and Methods. Our study included 455 patients with an acute myocardial infarction with ST segment elevation at the age of (62.7±1.07) years, among them 342 (75.16 %) men, and 113 (24.84 %) women who approximately was the same age, the average age of women were (61±0.83) years, men – (63.05±0.98) years. The diagnosis of MI was verified according to the local protocols [3] and ESC (2017). Clinical, laboratory and instrumental research methods were used. Intracardiac hemodynamics was assessed using echocardiography; post-infarction remodeling was analyzed in follow-up investigation during two years. All patients received statins, β-blockers, and angiotensin-converting enzyme (ACE) inhibitors. The patients were divided into 3 groups. Group 1 (n = 232) (51 %) took ramipril at a dose of 2.5–5.0 mg, group 2 (n = 171) (38 %) – perindopril 2.0–4.0 mg, group 3 (n = 52) (11 %) –zofenopril at a starting dose of 7.5 mg twice a day. The prescription of ramipril and zofenopril was carried out in turn as patients entered the clinic. So far, the set was not amounted to 50 people in each group (zofenopril n = 52). Perindopril was indicated for older patients. Statistical processing was performed using the SPSS®v.21.0 software package and an Excel spreadsheet editor. Statistical analysis of the results was carried out using the SPSS v.21.0 program. Results. In general, the study groups did not differ in concomitant pathology and the Charlson comorbidity index, which made it possible to adequately assess the effectiveness of differentiated treatment. The use of an ACE inhibitor in the postinfarction period from the point of view of pathophysiology has a great influence on the development and formation of postinfarction heart failure [4]. To predict the development of HF over 3 months after MI, the Nt-proBNP levels were studied in dynamics [5] using different ACE inhibitors in the treatment of patients with MI. The results obtained confirmed the benefits of the use of zofenopril in patients who suffered from MI in the background of comorbidity with the goal to prevent the development of HF. Conclusions. According to the obtained results of the study of the level of Nt-proBNP dynamics, it was concluded that the effect of different ACE inhibitors on the neurohumoral systems of the human body is not the same. And po­sitive hemodynamic and morphofunctional factors make it possible to confidently prescribe this pharmacological group of drugs for the treatment and improvement of prognosis in comorbid patients with MI.Резюме. Протягом останніх десятиліть етіологією хронічної серцевої недостатності (ХСН) є ішемічна хвороба серця (ІХС), що згідно зі статистичними даними, домінує і займає перше місце у структурі смертності в Україні. Одним із найнебезпечніших клінічних проявів ІХС є гострий інфаркт міокарда (ІМ), основним ускладненням якого є розвиток серцевої недостатності (СН). Незважаючи на розвиток сучасних технологій лікування ІМ, у тому числі з використанням інвазивних реперфузійних технологій, частина хворих із СН у віддаленому періоді неухильно зростає. Одним із провокуючих чинників розвитку і прогресування СН є наявність супутніх патологій у большості хворих на ІМ. Коморбідність з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом часто є пусковим фактором розвитку ІМ [2]. Тому пошук найбільш придатних шляхів лікування ІМ, його ускладнень і мінімізація несприятливого післяінфарктного ремоделювання серця і попередження розвитку СН є актуальною проблемою. Мета дослідження – оптимізувати комплексну медикаментозну терапію у гострий період ІМ для попередження розвитку СН у хворих із коморбідною патологією. Матеріали і методи. У дослідження включено 455 хворих на гострий ІМ з елевацією сегмента ST у віці (62,7±1,07) року, серед них 342 (75,16 %) чоловіків і 113 (24,84 %) жінок, які істотно не різняться за віком, середній вік жінок склав (61±0,83) року, чоловіків – (63,05±0,98) року. Діагноз ІМ верифікувати згідно із вітчизняним протоколом і ESC (2017). Використано клінічні, лабораторні та інструментальні методи дослідження. Внутрішньосерцеву гемодинаміку оцінювали використовуючи ехокардіографію, післяінфарктне ремоделювання проаналізовано протягом двох років. Усі пацієнти приймали статини, ß-блокатори та інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (ІАПФ). Хворих поділили на 3 групи. Перша група (n=232) (51%) приймала раміприл в дозі 2,5–5,0 мг, друга група (n=171) (38 %) – периндоприл 2,0–4,0 мг, третя група (n=52) (11%) – зофеноприл в стартовій дозі 7,5 мг два рази на день. Призначення раміприлу і зофеноприлу проводилося по черзі в міру надходження хворих у клініку, поки набір не набрав по 50 осіб у кожній групі (зофеноприл (n=52)). Периндоприл призначали пацієнтам старшого віку. Статистичну обробку проводили за допомогою пакета прикладних програм SPSS®v.21.0 і редактора електронних таблиць Excel. Статистичний аналіз результатів проводили за допомогою програми SPSS v.21.0. Результати. У цілому за супутніх патологією й індексом коморбідності Charlson групи обстеження не відрізнялися, що дозволило адекватно оцінити ефективніть диференційованого лікування. Застосування ІАПФ у післяінфарктний період з точки зору патфізіології має великий вплив на розвиток і формування післяінфарктної СН. Для прогнозування розвитку СН протягом 3 місяців у динаміці досліджували рівні Nt-proBNP на тлі комбінованої терапії із використанням різних ІАПФ. Отримані результати підтвердили першість у використанні саме зофеноприлу пацієнтам, які перенесли ІМ на тлі коморбідності з метою попередити розвиток СН. Висновки. Згідно з отриманими результатами дослідження рівня динаміки Nt-proBNP, зроблено висновки про неоднаковий вплив різних препаратів ІАПФ на нейрогуморальні системи організму людини. А позитивні гемодинамічні й морфофункціональні чинники дозволяють з упевненістю призначати цю фармакологічну групу препаратів для лікування і поліпшення прогнозів у коморбідних хворих

РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ НАВЧАННЯ ЛІКАРІВ-ІНТЕРНІВ ФАХУ «ВНУТРІШНІ ХВОРОБИ» ТА ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

The article is dedicated to the rising evaluating educational effectiveness problem of the interns of “Internal diseases” specialty. Qualitative training of the future doctor is the priority direction of medical education development. The priority task of postgraduate departments is to improve the quality of doctors’ education. Internship strengthens professional doctors’ suitability and determines his level. Special accent we should pay on the acquired knowledge, skills and practices, and also on the psychological qualities of the young specialist, which should provide effective performance of professional tasks. For charting plan of quality educational changes we carried out anonymous poll of the interns “Internal diseases” specialty at the end of theirs first year study. This questionnaire was developed by the teachers of the department. It included 11 questions. We were interested: 1) self-assessment of interns of the “Internal diseases” specialty on their practical skills at the beginning and end of the first year of study; 2) their vision of ways to improve (or to acquire) the necessary practical skills. The effectiveness of practical training in terms of development and improvement of communicative competence was analyzed. The issue of standardization of medical practice is considered, which allows to systematize and organize the knowledge of interns acquired during the undergraduate study. In order to optimize the primary specialization in the internship, the learning process should be joint internship activities with the teacher at all stages of study. This is facilitated by the small number of interns in the group and the active improvement of their practical skills in interviewing, reviewing and treating patients. The most effective and modern forms of education are social and psychological training and implementation of standards of medical practice in the professional activity of young specialists. Continuous use of standards of care determines the theoretical foundations of good clinical practice of the European sample. We consider that it’s a good practice to study the self-assessment of interns of their competence in order to prepare in the internship of specialists of high professional level.Стаття присвячена проблемі підвищення ефективності навчання лікарів-інтернів фаху «Внутрішні хвороби». Якісна підготовка майбутнього лікаря – пріоритетний напрямок розвитку медичної освіти. Першочергове завдання кафедр післядипломної освіти – поліпшити якість освіти лікаря. Інтернатура укріплює професійну придатність лікаря і визначає її рівень. Особливий акцент робимо на набутих знаннях, навичках та вміннях, а також психологічних якостях молодого спеціаліста, що повинні забезпечити ефективне виконання професійних завдань. Щоби намітити план якісних перемін у навчанні, ми провели анонімне опитування лікарів-інтернів фаху «Внутрішні хвороби» наприкінці І року навчання. Анкету розробили викладачі кафедри. Вона включала 11 питань. Нас цікавили: 1) самооцінка лікарів-інтернів фаху «Внутрішні хвороби» щодо володіння ними практичними навичками на початку і наприкінці очного циклу І року навчання; 2) їхнє бачення шляхів удосконалення (чи набуття) необхідних практичних навичок. Проаналізовано ефективність практичних занять з точки зору розвитку й удосконалення комунікативної компетентності. Розглянуто питання стандартизації медичної практики, що дозволяє систематизувати та впорядкувати знання лікарів-інтернів, що здобуті під час навчання на додипломному рівні. Для оптимізації первинної спеціалізації в інтернатурі процес навчання має носити характер спільної діяльності інтерна з викладачем на всіх етапах навчання. Цьому сприяє невелика кількість інтернів у групі та активне вдосконалення їхніх практичних навичок з опитування, огляду і лікування пацієнтів. Найефективнішими і сучасними формами навчання є соціально-психологічний тренінг та впровадження стандартів медичної практики у професійну діяльність молодих спеціалістів. Постійне використання стандартів медичної допомоги обумовлює теоретичні засади належної клінічної практики європейського зразка. Вважаємо корисною практику вивчення самооцінки лікарів-інтернів їхньої компетентності з метою підготовки в інтернатурі фахівців високого професійного рівня

Ecotoxicity Study of New Composite Materials Based on Epoxy Matrix DER-331 Filled with Biocides Used for Industrial Applications

The impact of fillers in the epoxy oligomer on the test culture of the marine ecosystem was investigated. The content of additive—biocides—was selected based on the complex research using STAT-GRAPHICS® Centurion XVI. The ecotoxicity of composite surfaces was determined in model systems using methods which are standard in eco-microbiology. The microorganism was identified by studying morphological, cultural, biochemical, and antigenic properties. Studies of the structure and the microrelief of the surfaces of composite materials were conducted using scanning electron microscopy (SEM) and X-ray energy dispersive spectroscopy. Based on comprehensive research, it was established that the composition of oxytetracycline with content of q = 1.5 wt% and nanosilver with a content of q = 0.075 wt% per 100 wt% of the DER-331 oligomer and 10 parts by the mass of the TETA hardener ensures the formation of a porous nano-heterogeneous structure of the coating, which leads to the acceleration of the release of silver ions from the surface of the polymer. The rational content of the complex additives of biocides ensures adhesion to the cell wall of bacteria with subsequent penetration into it and subsequent change to the cell membrane, its death, and, therefore, the suppression of the fouling process of metal structures

Diagnostic and prognostic utility of the platelet parameters in patients with acute myocardial infarction

Background. Complete blood count (CBC) is a simple and affordable diagnostic tool that is routinely used in therapeutic practice. At the same time, its diagnostic and prognostic potentials in terms of management of acute myocardial infarction (AMI) are currently limited. Based on a number of previous studies, we suggest that the analysis of platelet count and indices among AMI patients may have significant diagnostic and prognostic value, as well as dynamic changes in these parameters during the treatment course.Objectives. To evaluate the value of platelet indices and ratios in terms of their diagnostic and prognostic potential among patients with AMI at the time of hospitalization and on the 7th day of treatment.Materials and methods. The study involved 152 patients diagnosed with AMI (Group 1), 30 patients diagnosed with the chronic coronary syndrome (Group 2) and 24 healthy volunteers (Group 3). CBC was performed for all participants to determine all platelet indices. Also, anamnestic and clinical data were evaluated, as well as results of the coronary angiography. GRACE score was calculated.Results. The highest diagnostic value was shown by the WBC/MPV ratio (AUC 0,798; sensitivity 83,1 %; specificity 65,1 %) and PLT/L ratio (AUC 0,644; sensitivity 62,7 %; specificity 53,5 %), as opposed to traditionally used MPV (AUC 0,426; sensitivity 47,5 %; specificity 48,8 %) and PLT (AUC 0,484; sensitivity 60,8 %; specificity 58,1 %). We were unable to establish a relationship between CBC platelet counts at the time of hospitalization and the risk of complications according to the GRACE score. However, those changes according to CBC were obtained on the 7th day of treatment. In particular, the number of platelets was associated with the risk of hospital (r = 0,287; p = 0,016) and 6-month mortality (r = 0,260; p = 0,30), the duration of ischemia (r = 0,238; p = 0,016) and the number of affected vessels according to the results of angiography (r = 0,395; p = 0,002). Similarly, P-LCC correlated with the risk of hospital (r = 0,483; p = &lt;0,001) and 6-month mortality (r = 0,462; p = &lt;0,001), the number of affected coronary vessels (r = 0,456; p = 0,001) and the duration of angina pectoris (0,392; p = 0,001), respectively.Conclusion. We found that combined ratios such as WBC/MPV and PLT/L had a higher diagnostic value compared to MPV, PLT and P-LCR. The prognostic potential of platelet indices was significantly higher on the 7th day of hospital stay. In particular, elevated levels of platelets, platelets, and P-LCR were correlated with a higher risk of hospital and 6-month mortality.</p

WOMENS’ LONG-TERM SECONDARY PREVENTION ADHERENCE AFTER THE MIOCARDIAL INFARCTION

The myocardial infarction (MI) is the reason of high mortality, disability and significant financial charges all over the world. Every year in Ukraine more than 50 thousand incidences of MI, and 50 % of these patients dye for next 5 years. Thus, the optimization of secondary prevention arrangements (such as life style modification, the following medicine therapy adherence) has the key meaning in these patients’ survival. Thought the compliance in any diseases can be reached only in 20–57 % of incidences, and the literature affirms the sex influence on its level. The aim of the study – the multimentional evaluation of the women’s treatment adherence in post-infarction period. Materials and Methods. 408 women with acute coronary syndrome of 46–94 years (average age (71.30 ± 0.44) years) were observed. The dynamic of the examined indexes after 6, 12, and 24 months could be followed in 52 patients. 2 groups were established accordingly to Morisky-Greens’ application (Morisky D.E.,Green L.W., 1986): I (first) – 27 persons were adhered, the average age (65.26±0.44) year and the second (II) – unadhered 25 persons, the average age (68.52±1.88) year. The analysis and the estimation of the clinical, laboratory and instrumental indexes were provided. Results and Discussion. The comorbidity with arterial hypertension and diabetes mellitus type 2 and the overdue weight were detected in all observed women. Women from the group I were hospitalized earlier (within (15.37±4.9) hours) than in group II (in (6.45±18.9) hours) with bigger part of revascularization – 28.8% versus 5.7 % ; major myocardial necrosis mass; higher indexes of systolic and diastolic blood pressure (160±6.06) and (95.6±2.66) versus (153±6.11) and (89.4±2.37) mm Hg and lower cholesterol level – (5.59±2.99) versus (6.46±2.77) μmol/l. In dynamics the significant decreasing of the heart rate, systolic and diastolic blood pressure levels and the general cholesterol level were detected and the Echo-indexes approach to the proper normal myocardial geometry. Conclusions. Women’s insufficient adherence level to the following secondary prevention in ambulatory treating stage was observed and mostly only the partly adherence is steel preserved, especially in a year after the MI. Very low adherence to the non-pharmacologic secondary prevention methods and correction risk factors and life style modification arrangements were established. Received results once more assure on necessity of the organization and prevention optimization arrangements on the ambulatory stage. Possibly the regression strategy in patients qualification from “compliance to concordance” allows to advance the secondary MI prevention