ТЕРМІНОСИСТЕМА ФАХОВОЇ МОВИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ТА ЇЇ ОСОБЛИВОСТІ. (Terms system of the professional language stable developing and peculiarities.)

У статті описано новостворену терміносистему фахової мови сталого розвитку у зв’язку з його виокремленням як окремого напрямку міждисциплінарних наукових досліджень. У роботі вперше визначено фахову мову сталого розвитку, наведено визначення терміносистеми фахової мови сталого розвитку, описані екологічний, економічний та соціально-інституційний виміри фахової мови сталого розвитку у контексті філоло- гічних досліджень, що уможливлює використання результатів досліджень для типологічного та лексикографічного опису досліджуваної терміносистеми. (The article shows the results of a terminological system description of newly established sustainable development specialized language due to its distinguishing as separate direction of interdisciplinary research. In this paper such notions as sustainable development sublanguage, the terminological system of sustainable development specialized language have been defined for the first time. We have also provided the description of the environmental, economic, and social and institutional dimensions of sustainable development specialized language in the context of philological research, enabling the use of research results for the typological and lexicographic description of the investigated terminological system.

Optimization of clinical diagnosis and treatment of acute tonsillopharyngitis in children

Introduction. Administration of antibiotics in case of acute tonsillopharyngitis (ATP) is reasonable only when the disease is caused by β-hemolytic streptococcus of A (BHSA) group, although clinical confirmation of its etiology is rather complicated. Objective. Improvement of the diagnosis and treatment of acute tonsillopharyngitis in children, considering the etiological factor and the clinical characteristics of the course of this disease. Materials and methods. 102 children with acute tonsillopharyngitis were included in the study. The patients were divided in 2 groups. The first group included 68 patients with non-streptococcal acute tonsillopharyngitis (nATP), the second one – 34 children with streptococcal acute tonsillopharyngitis (sATP) with BHSA. The study was performed in the Children Regional Hospital, Chernivtsi, Ukraine, during the period 2014-2016. General clinical examination was performed in all the children, using MacIsaac, Centor and Breeze probabilistic-orientation clinical systems. Constellation pattern of ATP was simulated by successive Waald’s method in Kulbak’s modification. Results. MacIsaac and Centor clinical systems, with the total sum less than 3, with a specificity of 93.9% and a sensitivity of 12.5%, were indicative of non-streptococcal acute tonsillitis in children. The prospective 1-year observation of children who had ATP determined that every third child from the 1st group and half of the representatives from the 2nd group presented different complaints associated with vegetative-vascular dystonia syndrome. In case of impossible microbiological examination in patients with ATP, we have suggested the algorithm of a rational administration of antibiotics for its treatment. Conclusions. MacIsaac and Centor probabilistic-orientation clinical systems with the total sum of less than 3 are indicative of non-streptococcal acute tonsillitis in children, with a high specificity, but low sensitivity. Therefore, according to our research, to reduce the risk of insufficient diagnosis of acute tonsillopharyngitis caused by β-hemolytic streptococcus when microbiological examination is not possible, a multilevel algorithm for its treatment should be used

Результати моніторингових досліджень зразків сліпої кишки з вмістом від тварин щодо протимікробної резистентності за 2021 рік

The article presents the results of studies of caecum samples (cecal appendages) with contents from cattle, pigs, and poultry following the State Monitoring Plan for Antimicrobial Resistance in Veterinary Medicine for 2021, isolated and identified isolates of zoonoses and commensal microorganisms, namely: Escherichia coli, Salmonella spp., Enterococcus faecium, Enterococcus faecalis, Campylobacter spp. The disk diffusion method conducted a study on determining antimicrobial sensitivity to antibacterial drugs. The results of studies on identifying acquired resistance mechanisms to antibacterial drugs are also presented. Interpretation of growth retardation zones was carried out following EUCAST requirements. As a result of the obtained data, 448 isolates were isolated and identified among 2120 samples submitted for research: E coli accounted for 37.7 %, Salmonella spp. – 4.24 %, Enterococcus faecium – 12.7 %, Enterococcus faecalis – 37.9 %, Campylobacter spp. – 7.4 % of all isolated isolates. When determining the sensitivity to antibacterial drugs, eight sensitive isolates were found. 237 isolates were monoresistant (sensitive to 1–2 ABP), and 203 were polyresistant (sensitive to 3 or more ABP). As a result of the research, production (ESBL) was detected and confirmed in ten Escherichia coli strains. Three vancomycin-resistant strains of Enterococcus faecium, and Enterococcus faecalis were identified. Study the prevalence of Escherichia coli, Salmonella spp., Enterococcus faecium, Enterococcus faecalis, Campylobacter spp. circulating in Ukraine. will promote a standardized approach to data collection, analysis, and sharing on a global scale and will ensure the fulfillment of the National Action Plan for Combating Antibiotic Resistance to Antimicrobial Drugs tasks. Ukraine has developed a National Action Plan to combat antimicrobial resistance. In the countries of the European Union, there is constant monitoring for Escherichia coli, Salmonella spp., Enterococcus faecium, Enterococcus faecalis, Campylobacter spp. The prospect of further research is to continue monitoring antimicrobial resistance against zoonoses and commensal bacteria, namely: isolates of Escherichia coli, Salmonella spp., Enterococcus faecium, Enterococcus faecalis, Campylobacter spp., as they play an important epidemiological role among infectious diseases common to humans and animals, determining their sensitivity and identifying acquired mechanisms of resistance to antibacterial drugs.У статті наведено результати досліджень зразків сліпої кишки (сліпих відростків) з вмістом від великої рогатої худоби, свиней та птиці згідно з Планом державного моніторингу щодо протимікробної резистентності у ветеринарній медицині на 2021 рік, виділенo та ідентифіковано ізоляти зоонозів та коменсальних мікроорганізмів, а саме:  Escherichia  coli, Salmonella spp., Enterococcus faecium, Enterococcus faecalis, Campylobacter spp. Проведено дослідження з визначення протимікробної чутливості диско-дифузійним методом до антибактеріальних препаратів. Також подані результати досліджень з виявлення набутих механізмів резистентності до антибактеріальних препаратів. Інтерпретацію зон затримки росту здійснювали відповідно до вимог EUCAST. В результаті отриманих даних серед 2120 зразків, які надходили на дослідження, виділено та ідентифіковано 448 ізолятів, серед яких: E. coli складала 37,7 %, Salmonella spp. – 4,24 %, Enterococcus faecium – 12,7 %, Enterococcus faecalis – 37,9%, Campylobacter spp. – 7,4 % від усіх виділених ізолятів. При визначенні чутливості до антибактеріальних препаратів виявлено 8 чутливих ізолятів, 237 ізолятів були монорезистентними (чутливість до 1-2 АБП), 203 – полірезистентними (чутливими до 3 і більше АБП). В результаті досліджень виявлено та підтверджено продукцію (ESBL) у десяти штамів Escherichia coli. Виявлені три ванкоміцинорезистентні штами Enterococcus faecium, Enterococcus faecalis. Вивчення рівня поширеності циркулюючих на території України Escherichia  coli, Salmonella spp., Enterococcus faecium, Enterococcus faecalis, Campylobacter spp. сприятиме стандартизованому підходу до збору, аналізу і обміну даними в глобальному масштабі та забезпечить виконання завдань Національного плану дій боротьби з антибіотикорезистентністю до протимікробних препаратів. В Україні розроблений Національний план дій щодо боротьби зі стійкістю до протимікробних препаратів. У країнах Європейського Союзу постійно проводиться моніторинг до Escherichia  coli, Salmonella spp., Enterococcus faecium, Enterococcus faecalis, Campylobacter spp. Перспективою подальших досліджень є продовження проведення моніторингу протимікробної резистентності щодо зоонозів та коменсальних бактерій, а саме: ізолятів Escherichia coli, Salmonella spp., Enterococcus faecium, Enterococcus faecalis, Campylobacter spp., оскільки вони відіграють важливе епідеміологічне значення серед інфекційних захворювань, спільних для людей і тварин, визначенням їхньої чутливості та виявлення набутих механізмів резистентності до антибактеріальних препаратів

ПАТОГЕНЕТИЧНІ МЕХАНІЗМИ ТА ФАКТОРИ РИЗИКУ ВЗАЄМООБТЯЖЕННЯ ХРОНІЧНОГО ХОЛЕЦИСТИТУ, ХОЛЕСТЕРОЗУ ЖОВЧНОГО МІХУРА ІЗ ОЖИРІННЯМ ТА ІШЕМІЧНОЮ ХВОРОБОЮ СЕРЦЯ

The article presents the pathogenic mechanisms of the relationship between the development of chronic cholecystitis, gallbladder cholesterosis in patients with obesity and ischemic heart disease based on substantial lipid imbalance. It has been shown that endothelial dysfunction resulting from disturbance of structural and functional properties of the endothelium plays a significant part in the pathogenesis of coronary heart disease and leads to disordess of local regulation of vascular tone. The role of nitrosative and oxidative stress as a trigger in the development and progression of chronic cholecystitis and gallbladder cholesterosis in patients with ischemic heart disease and obesity is elucidated.В статье приведены патогенетические механизмы взаимосвязи между развитием хронического холецистита, холестероза желчного пузыря у лиц с ожирением и ишемической болезнью сердца на основании существенного липидного дисбаланса. Показано, что существенную роль в патогенезе ишемической болезни сердца играет эндотелиальная дисфункция, возникающая вследствие нарушения структурно-функциональных свойств эндотелия и приводит к расстройствам местной регуляции тонуса сосудов. Освещена роль нитрозитивного и оксидативного стресса в качестве пусковых механизмов в развитии и прогрессировании хронического холецистита и холестероза желчного пузыря у больных ишемической болезнью сердца и ожирением.У статті наведено патогенетичні механізми взаємозв’язку між розвитком хронічного холециститу, холестерозу жовчного міхура в осіб з ожирінням та ішемічною хворобою серця  на підставі істотного ліпідного дисбалансу. Показано, що істотну роль у патогенезі ішемічної хвороби серця  відіграє ендотеліальна дисфункція, яка виникає внаслідок порушення структурно-функціональних властивостей ендотелію і призводить до розладів місцевої регуляції тонусу судин. Висвітлена роль нітрозитивного та оксидативного стресу як пускових механізмів у розвитку та прогресуванні хронічного холециститу та холестерозу жовчного міхура у хворих на ішемічну хворобу серця  та ожиріння

Повторні хірургічні втручання в лікуванні гострого апендициту в дітей

 Aim – to assess the experience in the treatment for children with postoperative abdominal complications after acute appendicitis, to determine their incidence rates and types, to analyze reasons of their occurrence with the view of effective prevention.Material and methods. Treatment results of 8832 various aged children, who underwent urgent surgery for acute appendicitis in 2009–2018, were analyzed. Results of surgical treatment in 204 (2.31 %) children with postoperative abdominal complications, who had to be reoperated, were presented. In total, 216 reinterventions were performed. Complete examination of the patients included clinical, laboratory and instrumental methods.Results. Continuing peritonitis in 94 patients (46.07 % of cases) and peritonitis with secondary purulent-septic complications (intraabdominal abscesses, intestinal perforations, purulent omentitis, intestinal suture failure, complications of Meckel’s diverticulum) in 58 patients (28.43 % cases) were the main reasons of relaprotomies. Early adhesive bowel obstruction was a reason for relaparotomies in 52 patients (25.49 % cases). 167 relaparotomies were performed on-demand, including 101 open relaparotomies and 66 laparoscopic. 49 of relaparotomies were programmed and performed in 37 children: 36 open programmed laparotomies and 13 programmed laparoscopeis. One child died postoperatively of severe sepsis with polyorganic dysfunction.Conclusions. Patient’s age, general condition, premorbid state and duration of the disease should be taken into account in urgent appendectomies that significantly influence the surgical results and allow predicting treatment outcomes. Children under the age of 3 years are included in the risk group of possible postoperative complications. There were 22.06 % of complications in this patient group. More than 2/3 of patients were admitted late to the surgical department – more than 24 hours after the onset of the disease. Postoperative complications in children occur most frequently in destructive types of appendicitis and late hospitalization. Continuing peritonitis (46.08 %), abscesses of abdominal cavity (15.20 %), intestinal obstruction (25.49 %) were the main surgical indications for relaparotomy. Laparoscopic relaparotomy (in total, 79 operations, including 66 (83.54 %) on-demand and 13 (16.46 %) programmed) is an adequate method for postoperative abdominal complications allowing to achieve positive treatment results in overwhelming majority of patients. Integrated treatment for children with severe generalized peritonitis postoperative peritonitis can benefit from programmed therapeutic relaparotomy.  Цель работы – оценить опыт хирургического лечения детей с послеоперационными абдоминальными осложнениями при остром аппендиците, установить их частоту и вид, проанализировать причины возникновения для эффективной профилактики.Материалы и методы. Проанализировали результаты лечения 8832 детей разного возраста, которые перенесли ургентные аппендэктомии по поводу различных форм острого аппендицита в период 2009–2018 г. Представлены результаты хирургического лечения 204 (2,31 %) детей с послеоперационными абдоминальными осложнениями, которым показаны повторные оперативные вмешательства. Всего проведено 216 повторных операций различными методиками. Обследование детей было комплексным и включало полное клинико-лабораторное и инструментальное исследование.Результаты. Основная причина релапаротомий у детей – продолжающийся послеоперационный перитонит (94 случая – 46,08 %) и перитонит с вторичными гнойно-септическими осложнениями (внутрибрюшные абсцессы, кишечные перфорации, гнойные оментиты, несостоятельность кишечных швов, осложнения дивертикулов Меккеля, всего 58 наблюдений – 28,43 %). Ранняя спаечная кишечная непроходимость стала причиной повторных вмешательств у 52 (25,49 %) пациентов. «По требованию» выполнили 167 релапаротомий, из которых 101 открытым способом, 66 лапароскопических. Программированными были 49 релапаротомий, выполненные у 37 детей: 36 открытых программированных лапаротомий, 13 программированных релапароскопий. Умер 1 ребенок, причина смерти – тяжелый сепсис с полиорганной недостаточностью.Выводы. При ургентных аппендэктомиях у детей необходимо учитывать возраст пациента, давность заболевания, общее состояние ребенка и преморбидный фон, которые оказывают существенное влияние на результаты хирургического вмешательства и позволяют спрогнозировать исходы лечения. По нашим наблюдениям, к группе риска относительно возможных послеоперационных осложнений входят дети раннего возраста – у 22,06 % из них отмечены осложнения. Более 2/3 пациентов (68,17 %) госпитализированы в хирургический стационар поздно – более чем через 24 ч от начала заболевания. Послеоперационные осложнения у детей наиболее часто возникают при деструктивных формах аппендицита и поздней госпитализации. Основные показания к релапаротомии: продолжающийся перитонит (46,08 %), спаечная кишечная непроходимость (25,49 %) и абсцессы брюшной полости (15,20 %). Лапароскопические релапаротомии (79 вмешательств: 66 (83,54 %) «по требованию», 13 (16,46 %) программированные) – адекватный метод лечения послеоперационных абдоминальных осложнения у детей, который позволяет достичь положительных результатов лечения у большинства пациентов. Программированные санационные релапаротомии можно с успехом использовать в комплексном лечении детей с тяжелыми разлитыми послеоперационными перитонитами.  Мета роботи – оцінити досвід хірургічного лікування дітей із післяопераційними абдомінальними ускладненнями при гострому апендициті, визначити їхні частоту і вид, проаналізувати основні причини виникнення для ефективної профілактики.Матеріали та методи. Проаналізували результати лікування 8832 дітей різного віку, яким виконали ургентні апендектомії з приводу різних форм гострого апендициту (2009–2018 рр.). Наведені результати хірургічного лікування 204 (2,31 %) дітей із післяопераційними абдомінальними ускладненнями, які потребували повторних оперативних утручань. Загалом виконали 216 повторних утручань різними методами. Обстеження дітей було комплексним і передбачало повне клініко-лабораторне й інструментальне дослідження.Результати. Основна причина релапаротомій у дітей – перитоніт, що продовжується (94 випадки – 46,08 %), а також перитоніт із вторинними гнійно-септичними ускладненнями (внутрішньочеревні абсцеси, кишкові перфорації, гнійні оментити, неспроможність кишкових швів, ускладнення дивертикулу Меккеля; 58 випадків – 28,43 %). Рання спайкова кишкова непрохідність стала причиною повторних утручань у 52 (25,49 %) пацієнтів.«За потребою» виконали 167 релапаротомій, з-поміж них 101 відкрита, 66 лапароскопічних. Програмованими були 49 релапаротомій, що виконані у 37 дітей: 36 відкритих програмованих лапаротомій, 13 програмованих релапароскопій. Померла 1 дитина, причина смерті – тяжкий сепсис із поліорганною недостатністю.Висновки. Під час ургентних апендектомій у дітей необхідно враховувати вік пацієнта, давність захворювання, загальний стан дитини та преморбідне тло, що суттєво впливає на результати хірургічного втручання та дає можливість спрогнозувати наслідки лікування. За нашими спостереженнями, до групи ризику щодо можливих післяопераційних ускладнень належать діти раннього віку – з-поміж них ускладнення визначили у 22,06 % осіб. Понад 2/3 пацієнтів (68,17 %) госпіталізовані в хірургічний стаціонар пізно – понад 24 год від початку захворювання. Післяопераційні ускладнення в дітей найчастіше виникають за наявності деструктивних форм апендициту й у випадку пізньої госпіталізації. Основні показання до релапаротомії: післяопераційний перитоніт (46,08 %), спайкова кишкова непрохідність (25,49 %) та абсцеси черевної порожнини (15,20 %). Лапароскопічні релапаротомії (79 втручань: 66 (83,54 %) «за потребою», 13 (16,46 %) програмовані) – адекватний метод лікування післяопераційних абдомінальних ускладнень у дітей, що дають можливість досягти позитивних результатів лікування в більшості пацієнтів. Програмовані санаційні релапаротомії можна успішно використовувати в комплексному лікуванні дітей із тяжкими поширеними післяопераційними перитонітами

Дослідження та техніко-економічне обґрунтування доцільності запровадження комплексного виробництва габіонних конструкцій

The modern approaches to the solution of problem of expedience of introducing the complex production of mesh structures on the base of structural subdivisions of the Government Special Service of Transport are examined.Рассматриваются современные подходы к решению проблемы целесообразности внедрения комплексного производства габионных конструкций на базе структурных подразделений Государственной специальной службы транспорта.Розглядаються сучасні підходи до вирішення проблеми доцільності запровадження комплексного виробництва габіонних конструкцій на базі структурних підрозділів Державної спеціальної служби транспорту

ПАТОГЕНЕТИЧНІ МЕХАНІЗМИ ТА ФАКТОРИ РИЗИКУ ВЗАЄМООБТЯЖЕННЯ ХРОНІЧНОГО ХОЛЕЦИСТИТУ, ХОЛЕСТЕРОЗУ ЖОВЧНОГО МІХУРА ІЗ ОЖИРІННЯМ ТА ІШЕМІЧНОЮ ХВОРОБОЮ СЕРЦЯ

The article presents the pathogenic mechanisms of the relationship between the development of chronic cholecystitis, gallbladder cholesterosis in patients with obesity and ischemic heart disease based on substantial lipid imbalance. It has been shown that endothelial dysfunction resulting from disturbance of structural and functional properties of the endothelium plays a significant part in the pathogenesis of coronary heart disease and leads to disordess of local regulation of vascular tone. The role of nitrosative and oxidative stress as a trigger in the development and progression of chronic cholecystitis and gallbladder cholesterosis in patients with ischemic heart disease and obesity is elucidated.В статье приведены патогенетические механизмы взаимосвязи между развитием хронического холецистита, холестероза желчного пузыря у лиц с ожирением и ишемической болезнью сердца на основании существенного липидного дисбаланса. Показано, что существенную роль в патогенезе ишемической болезни сердца играет эндотелиальная дисфункция, возникающая вследствие нарушения структурно-функциональных свойств эндотелия и приводит к расстройствам местной регуляции тонуса сосудов. Освещена роль нитрозитивного и оксидативного стресса в качестве пусковых механизмов в развитии и прогрессировании хронического холецистита и холестероза желчного пузыря у больных ишемической болезнью сердца и ожирением.У статті наведено патогенетичні механізми взаємозв’язку між розвитком хронічного холециститу, холестерозу жовчного міхура в осіб з ожирінням та ішемічною хворобою серця  на підставі істотного ліпідного дисбалансу. Показано, що істотну роль у патогенезі ішемічної хвороби серця  відіграє ендотеліальна дисфункція, яка виникає внаслідок порушення структурно-функціональних властивостей ендотелію і призводить до розладів місцевої регуляції тонусу судин. Висвітлена роль нітрозитивного та оксидативного стресу як пускових механізмів у розвитку та прогресуванні хронічного холециститу та холестерозу жовчного міхура у хворих на ішемічну хворобу серця  та ожиріння

Торсійна патологія великого чепця у дітей: огляд літератури та власні клінічні спостереження

The greater omentum (omentum majus) is a derivative of the primary dorsal ripple of the stomach, namely, the dorsal mesogastry, and its development is connected with the formation of a bursa omentalis. The greater omentum appears at the embryo on the 5th week of intrauterine development, and the final formation ends up until the 20th week. The fixed part of the greater omentum, which is located above the transverse colon, is a gastro-dorsal ligament (lig. Gastrocolicum), and its free part, which covers the loops of the small intestine, has acquired the name «apron». The average surface area of the greater omentum at children is 0.2-0.6 m2, and at adults 0.4-0.8 m2, which is equal to almost 1/2 of the entire surface of the peritoneum. The size and location of the greater omentum are directly dependent on the age of the child: at the carried full time newborn greater omentum covers 1/4 of the area of the small intestine, at 3-4 months – 2/3, to 5 years it reaches the flexor of the transverse colon. Conducted research has shown that under certain conditions the greater omentum acquires the relevant properties: plasticity, adhesion properties with traumatic or inflammatory surfaces, hemostasis, revascularization, absorption of fluid from the abdominal cavity, immunological response. The torsion of the large omentalis is a rare cause of abdominal pain at children. In the most of cases, patients suffer from acute pains in the right lower quadrant of the abdomen, which usually simulate acute appendicitis. The torsion of the large omentalis is rarely diagnosed before the operation, usually the diagnosis is made only during an surgery that is performed on suspicion of acute appendicitis or other urgent pathology of the abdominal cavity. Causes of the large omentalis are not established, but it is possible to differentiate the secondary torsion, which occurs in the presence of an organic cause of the involution and the primary, when such a cause is not detected. There are primary and secondary torsions. Primary occurs more often. Primary omentalis torsion, in which pathological changes occurs due to distortion and compression of vessels, occurs more often at boys, occurring without any apparent signs, that is, clinical data that exclude primary pathological changes in omentalis and in the surrounding organs. Secondary torsion occurs with the presence of tumor, cysts, hematoma, involvement of its ridge in infiltrates with appendicitis, cholecystitis, inflammatory processes of the pelvic organs, fixation to the postoperative scar, resulting in the formation of an axis around which the so-called «bipolar» torsion occurs. There are also partial (partial, in the area of free ridge), which occurs more often, and the total torsion of the omentalis. The factors that are conductive to the occurrence of the torsion of the omentalis include increased peristalsis, disturbance of blood circulation stagnant nature, abrupt movement of the body, rapid tension of the muscles during lifting heavy objects, sudden increase in intraabdominal pressure (often after abundant food intake), excessive body weight, united process in abdominal cavity, hernia of the anterior abdominal wall, chronic and acute processes of the organs of the abdominal cavity. Specific clinical picture during the omentalis torsion is absent. However, during the analysis of literary material it is possible to mark conditionally three main clinical variants of development and course of disease: the first is an acute onset with a marked pain abdominal syndrome, initially without a clear localization, which subsequently becomes more distinct in the right abdomen, which diminishes in a few hours, which may explain the late help seek of patients; the second is the gradual development of the disease with the remitting nature of the pain syndrome of insignificant intensity, with distinct localization in the right half of the abdomen; the third is the definition of palpation of the abdominal cavity of painful moving formation more often on the right lateral flank of the abdomen. Surgical treatment only. The private clinical observation, the results of the treatment and the short review of the literature is present.Перекрут большого сальника является редкой причиной болей в животе у детей. В большинстве случаев у пациентов возникают острые боли в правом нижнем квадранте живота, которые обычно симулируют острый аппендицит. Перекрут большого сальника редко диагностируется до операции, обычно диагноз устанавливается только во время операции, которая выполняется по поводу подозрения на острый аппендицит или другую неотложную патологию органов брюшной полости. Причины перекрута большого сальника не установлены, однако возможно дифференцировать вторичный перекрут, возникающий при наличии органической причины заворота, и первичный, когда такой причины не обнаруживается. Лечение только хирургическое. В статье приведен обзор литературы по теме, а также анализ собственных клинических наблюдений перекрута сальника у детей.Перекрут великого чепця є рідкісною причиною болів у животі у дітей. Здебільшого у пацієнтів виникають гострі болі в правому нижньому квадранті живота, які зазвичай симулюють гострий апендицит. Перекрут великого чепця рідко діагностується до операції, зазвичай діагноз встановлюється тільки під час операції, яка виконується з приводу підозри на гострий апендицит або іншу невідкладну патологію органів черевної порожнини. Причини перекрута великого чепця не встановлені, проте можливо диференціювати вторинний перекрут, що виникає за наявності органічної причини завороту, і первинний, коли такої причини немає. Лікування тільки хірургічне. У статті наведено огляд літератури за темою, а також аналіз власних клінічних спостережень перекруту чепця у дітей