Вплив триденного введення глутатіону на метаболізм гідроген сульфіду у печінці щурів за умов експериментальної нефропатії

Topicality. Scientists are becoming more interested in the exchange of sulfur-containing amino acids and hydrogen sulfide (H2S) metabolism and glutathione. But the effect of tripeptide on the H2S metabolism by nephropathy is not studied enough. Aim. To study the effect of tree-day glutathione introduction on the system of H2S-producing enzymes, concentration and production in the liver of rats under conditions of experimental nephropathy.Materials and methods. The experiment was conducted on albino mature male rats. The animals in experimental group were administered a single intraperitoneal dose of folic acid (250 mg/kg). Glutathione was introduced intragastral (100 mg/kg) during 3 days after intoxication.Results and discussion. Under conditions of experimental nephropathy, there was a decrease in concentration of hydrogen sulfide by 37.92 % and the production of hydrogen sulfide by 34.84 % compared with the control group. The introduction of glutathione led to an increase in these indicators by 36.32 % and 48.4 % compared with the animals with nephropathy. The activity of cystathionine-γ-lyase (CSE), cystathionine-β-synthase (CBS) and cysteinaminotransferase (CAT) in the liver of rats with nephropathy was reduced by 38.98 %, 33.73 % and 26.76 % compared with animal control group. Glutathione increased the activity of CSE and CBS by 31 % and 33.55 % compared with a group of animals with nephropathy. The activity of cystathionine aminotransferase in the conditions of tripeptide increased by 49.3 % introduction and exceeded the date of the control group.Conclusions. The activity of H2S-producing enzymes in experimental nephropathy in the liver of rats is decreased. The introduction of glutathione increased the content of hydrogen sulfide and promoted the growth of the activity of H2S-producing enzymes in the liver of rats with nephropathy. As reasons for this effect, the possibility of including tripeptide as a source of cysteine in the synthesis of hydrogen sulfide is considered. Актуальность. В последнее время выросла заинтересованность ученых к обмену серосодержащих аминокислот, а также к метаболизму сероводорода (Н2S) и глутатиона. В то же время влияние трипептида глутатиона на состояние обмена газотрансмиттера Н2S в условиях нефропатии не изучено.Цель работы – изучить влияние трехдневного введения глутатиона на систему H2S-продуцирующих энзимов, концентрацию и продукцию в печени крыс в условиях экспериментальной нефропатии.Материалы и методы. Экспериментальную нефропатию моделировали путем введения белым половозрелым крысам-самцам фолиевой кислоты внутрибрюшинно в дозе 250 мг/кг. Глутатион вводили интрагастрально в дозе 100 мг/кг массы тела в течение 3-х дней. Результаты и их обсуждение. В условиях экспериментальной нефропатии наблюдалось снижение концентрации водород сульфида на 37,92 % и продукции сероводорода на 34,84 % соответственно по сравнению с контрольной группой. Введение глутатиона привело к возрастанию этих показателей на 36,32 % и 48,4 % по сравнению с показателями животных с нефропатией. Активность цистатионин-γ-лиазы (CSE), цистатионин-β-синтазы (CBS) и цистеиноаминотрансферазы (CAT) в печени крыс с нефропатией была снижена соответственно на 38,98 %, 33,73 % и 26,76 % по сравнению с показателями животных контрольной группы. Глутатион повышал активность CSE и CBS на 31 % и 33,55 % по сравнению с группой животных с нефропатией. Активность цистатионинаминотрансферазы в условиях введения трипептида выросла на 49,3 %, и при этом превысился показатель контрольной группы.Выводы. Активность H2S-продуцирующих энзимов в условиях экспериментальной нефропатии в печени крыс была сниженой. Введение глутатиона повышало содержание сероводорода и способствовало росту активности H2S-продуцирующих энзимов в печени крыс с нефропатией. В качестве причин указанного эффекта рассматривается не только общее положительное влияние глутатиона на антиоксидантный статус организма, но и возможность включения трипептида как источника цистеина в процессы синтеза сероводорода.Актуальність. В останні роки зросла зацікавленість науковців до обміну сірковмісних амінокислот, а також до метаболізму гідроген сульфіду (Н2S) та глутатіону. Водночас вплив трипептиду глутатіону на стан системи обміну газотрансміттера Н2S за умов нефропатії залишається не вивченим.Мета роботи – вивчити вплив триденного введення глутатіону на систему H2S-генеруючих ензимів, концентрацію та продукцію H2S у печінці щурів за умов експериментальної нефропатії.Матеріали та методи. Експериментальну нефропатію моделювали шляхом введення білим щурам-самцям фолієвої кислоти внутрішньоочеревинно в дозі 250 мг/кг. Глутатіон вводили інтрагастрально в дозі 100 мг/кг маси тіла впродовж 3-х днів.Результати та їх обговорення. За умов експериментальної нефропатії спостерігалося зниження концентрації гідроген сульфіду на 37,92 % та продукції гідроген сульфіду – на 34,84 % відповідно порівняно з контрольною групою. Введення глутатіону привело до зростання цих показників на 36,32 % та 48,4 % відповідно у порівнянні з показниками тварин із нефропатією. Активність цистатіонін-γ-ліази (CSE), цистатіонін-β-синтази (CBS) та цистеїноамінотрансферази (CAT) у печінці щурів із нефропатією була знижена на 38,98 %, 33,73 % та 26,76 % відповідно у порівнянні з тваринами контрольної групи. Глутатіон підвищував активність CSE та CBS на 31 % та 33,55 % у порівнянні з групою тварин із нефропатією відповідно. Активність цистатіонінамінотрансферази за умов уведення трипептиду зростала на 49,3 % і при цьому перевищувала показник контрольної групи.Висновки. Активність H2S-продукуючих ензимів за умов експериментальної нефропатії у печінці щурів знижується. Введення глутатіону підвищувало вміст H2S та сприяло зростанню активності H2S-генеруючих ензимів у печінці щурів із нефропатією, можливо, за рахунок безпосередньої участі трипептиду у біосинтезі гідроген сульфіду, а також завдяки його детоксикаційним та антиоксидантним властивостям

Glutathione influence on energy metabolism in rat liver mitochondria under experimental nephropathy

Mitochondrial oxidative damage and disorders of energy metabolism contribute to a wide range of pathologies and disease progression. In our work, the effect of glutathione on the activity of respiratory chain enzymes and the content of free SH-groups in rat liver mitochondria was examined with the use of folic acid-induced nephropathy model. Mitochondria were isolated by differential centrifugation, NADH-dehydrogenase, succinate dehydrogenase, cytochrome oxidase and H+-ATPase activity were determined. The activity of these enzymes and the content of the free SH-groups in the liver were shown to be decreased under conditions of nephropathy, evidently due to the intensification of the free radical processes. The introduction of glutathione increased the content of SH-groups and the activity of the Complexes II and V enzymes of mitochondrial respiratory chain but did not change the activity of cytochrome oxidase in mitochondria isolated from the liver of rats under experimental nephropathy. The results obtained demonstrate a positive effect of glutathione on mitochondrial succinate dehydrogenase and H+-ATPase activity normalization in the liver of rats with nephropathy. These findings may help to extend the understanding of mitochondrial energy metabolism under development of kidney diseases

Вплив введення мелатоніну на стан глутатіонової системи і рівень гідроген сульфіду у крові щурів при алоксановому цукровому діабеті

Topicality. Hyperglycemia in diabetes mellitus (DM) leads to the growth of complications associated with increasedoxidative stress. The effect of melatonin on antioxidant status in the case of diabetes mellitus is of great interest in recent years.Aim. To study the effect of melatonin administration on glutathione system parameters and the level of hydrogensulfide in blood of rats with aloxane-induced diabetes mellitus.Materials and methods. Experiments were conducted on white, non-breeding, sexually mature male rats with a body weight of 0.15-0.18 kg white male rats. Diabetes mellitus was caused by intravaginal administration of a 5 % solution of alloxane monohydrate in a dose of 150 mg/kg. Melatonin was administered intragastrally at a dose of 10 mg/kg body weight for 7 and 14 days. In blood erythrocyte hemolysis, the content of reduced glutathione (GSH), glutathione-Stransferase (GST), glutathione peroxidase (GPX), glutathione reductase (GR), glucose-6-phosphate dehydrogenase (G-6-PD) and glucose-6-phosphate dehydrogenase (G-6-PD) activity were determined and plasma activity GST, the content of SH-groups and hydrogen sulfide (H2S).Results and discussion. In blood of rats at alloxane induced diabetes, an increase in the activity of enzymes GST, GPX, GR and G-6-PD in red blood cells was observed when the concentration of GSH decreased. Along with this, there was a decrease in the levels of SH-groups and H2S and GST activity in the blood plasma of the alloxan-diabetic group. The results showed that both on day 7 and day 14 of the experiment, melatonin normalizes the glutathione system of blood in ratswith alloxane-induced diabetes. Also, the administration of melatonin for 7 days to the alloxane-diabetic group of rats normalized the levels of H2S and SH-groups of plasma. On the 14th day of the experiment there was an increase in the level of these two indicators, but they significantly differed from those of the control group.Conclusions. Introduction of melatonin to the alloxanediabetic group helps to normalize the studied parameters, possibly due to its antioxidant properties and the ability to protect against oxidative stress, which has a positive effect on the glutathione system and the level of SH-groups and H2S.Актуальность. Гипергликемия при сахарном диабете (СД) способствует развитию осложнений, связанныхс усилением оксидативного стресса. Влияние мелатонина на нарушение антиоксидантного статуса при СД вызывает большой интерес в последние годы.Цель работы – исследовать влияние введения мелатонина на показатели глутатионовой системы и уровень гидроген сульфида в крови крыс с аллоксан-индуцированным сахарным диабетом.Материалы и методы. СД был вызван внутрибрюшинным введением 5 % раствора моногидрата аллоксана в дозе 150 мг/кг белым крысам-самцам. Мелатонин вводили интрагастрально в дозе 10 мг/кг массы тела в течение 7 и 14 дней. В гемолизате эритроцитов крови определяли содержание восстановленного глутатиона (GSH), активность глутатион-S-трансферазы (GST), глутатионпероксидазы (GPX), глутатионредуктазы (GR),глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы (G-6-PD), а в плазме – активность GST, содержание SH-групп и водород сульфида (H2S).Результаты и их обсуждение. В крови крыс при аллоксаниндуцированном СД наблюдалось повышениеактивности ферментов GST, GPX, GR и G-6-PD в эритроцитах крови при снижении концентрации GSH. Наряду с этим было выявлено снижение уровней SH-групп и H2S и активности GST в плазме крови аллоксандиабетической группы. Результаты показали, что как на 7 день, так и на 14 день эксперимента мелатонин нормализует показатели глутатионовой системы крови у крыс с аллоксан-индуцированным СД. Также введение мелатонина в течение 7 дней аллоксандиабетической группе крыс нормализовало уровень H2S и SH-групп плазмы крови. На 14 деньэксперимента происходило повышение уровня этих двух показателей, но они еще достоверно отличались и от показателей контрольной группы.Выводы. Введение мелатонина аллоксандиабетической группе животных способствует нормализации исследуемых показателей возможно благодаря его антиоксидантным свойствам и способности защищать от оксидативного стресса, а также он оказывает положительное влияние на показатели глутатионовой системы и уровня SH-групп и H2S.Актуальність. Гіперглікемія при цукровому діабеті (ЦД) призводить до розвитку ускладнень, пов’язаних з посиленням оксидативного стресу. Вплив мелатоніну на порушення антиоксидантного статусу при ЦД викликаєвеликий інтерес за останні роки.Мета роботи – дослідити вплив введення мелатоніну на показники глутатіонової системи і рівень гідроген сульфіду в крові щурів з алоксаніндукованим цукровим діабетом.Матеріали та методи. ЦД був викликаний внутрішньоочеревинним введенням 5 % розчину моногідрату алоксану в дозі 150 мг/кг білим щурам-самцям. Мелатонін вводили інтрагастрально в дозі 10 мг/кг маси тіла впродовж 7 та 14 днів. У гемолізаті еритроцитів крові визначали вміст відновленого глутатіону (GSH), активність глутатіон-S-трансферази (GST), глутатіонпероксидази (GPX), глутатіонредуктази (GR), глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (G-6-PD), а в плазмі – активність GST, вміст SH-груп і гідроген сульфіду (H2S).Результати та їх обговорення. У крові щурів при алоксаніндукованому ЦД спостерігалося підвищення активності ферментів GST, GPX, GR і G-6-PD в еритроцитах крові при зниженні концентрації GSH. Поряд з цим було виявлено зниження рівнів SH-груп і H2S та активності GST у плазмі крові алоксандіабетичної групи. Результати показали, що як на 7 день, так і на 14 день експерименту мелатонін нормалізує показники глутатіонової системи крові у щурів з алоксаніндукованим ЦД. Також введення мелатоніну упродовж 7 днів алоксандіабетичній групі щурів нормалізувало рівні H2S та SH-груп плазми крові. На 14 день експерименту відбувалося підвищення рівня цих двох показників, але вони ще достовірно відрізнялися і від показників контрольної групи.Висновки. Введення мелатоніну алоксандіабетичній групі сприяє нормалізації показників глутатіоновоїсистеми та рівня SH-груп і H2S, можливо, завдяки його антиоксидантним властивостям та здатності захищативід оксидативного стресу

Сучасні підходи до викладання біоорганічної і біологічної хімії в медичних ВНЗ

The application of modern methodology and techniques (methods of brainstorming, discussions, roundtables, videos demonstrations, biochemical experiments, etc.) during practical classes for getting integrated and professional competences during studying of bioorganic and biological chemistry in higher medical educational establishments, was examined.Рассмотрено применение современных методических и технических приемов (использование методов мозгового штурма, дискуссий, круглых столов, демонстрации видеороликов, биохимического эксперимента и т. п.) во время практических занятий для усвоения интегральных и профессиональных компетенций при изучении биоорганической и биологической химии в высших медицинских учебных заведениях.Розглянуто застосування сучасних методичних і технічних прийомів (використання методів мозкового штурму, дискусій, круглих столів, демонстрації відеороликів, біохімічного експерименту тощо) під час практичних занять для засвоєння інтегральних та професійних компетенцій при вивченні біоорганічної і біологічної хімії у вищих медичних навчальних закладах

CТАН ПРООКСИДАНТНО-АНТИОКСИДАНТНОЇ СИСТЕМИ ПЕЧІНКИ АЛОКСАНДІАБЕТИЧНИХ ЩУРІВ ЗА УМОВ ВВЕДЕННЯ МЕЛАТОНІНУ

Introduction. An experimental model of alloxan diabetes mellitus is often used to study the pathogenesis of diabetes. In diabetes, oxidative stress is increased, which leads to depletion of the antioxidant system. Melatonin is an antioxidant and activates the body's defenses, protecting it from diseases associated with the activation of free radical processes. The aim of the study – to determine the effect of melatonin on the prooxidant and antioxidant status in the liver of alloxan diabetic rats. Research Methods. Experiments were conducted on white outbred sexually mature male rats. The content of oxidatively modified proteins, TBA-active products, the activity of catalase and superoxide dismutase (SOD) was determined in the liver. Results and Discussion. The results of our research showed that under the conditions of alloxan diabetes mellitus is activation of free radical oxidation of biomolecules, as evidenced increase the content of TBA-products and oxidatively modified proteins on the 7th and 14th days of the experiment in the liver of alloxane diabetic rats. At the same time, decrease of activity of catalase and superoxide dismutase is observed in the liver of rats in diabetic group. The positive effect of melatonin is shown in the decrease the content of TBA-active products and oxidatively modified proteins in the liver compared to group of alloxan diabetic animals. In addition, the use of melatonin contributed to the normalization the activity of antioxidant enzymes in rat liver with alloxan diabetes: increase the activity of catalase and superoxide dismutase compared to diabetic group. Conclusion. In the conditions of exogenous melatonin introduction to rats with alloxan diabetes in a dose of 10 mg/kg daily for 7 and 14 days cause a pronounced antioxidant effect, reducing free radical oxidation and normali­zing the activity of enzymes of antioxidant defense in the liver of alloxan diabetic rats.Вступление. Экспериментальную модель аллоксанового сахарного диабета достаточно часто используют для изучения патогенеза диабета. При сахарном диабете усиливается оксидативный стресс, что приводит к истощению антиоксидантной системы. Мелатонин является антиоксидантом, который активизирует защитные силы организма, защищая его от заболеваний, связанных с активацией свободнорадикальных процессов. Цель исследования – определить влияние мелатонина на про- и антиоксидантный статус в печени аллоксандиабетических крыс. Методы исследования. Опыты проведены на белых беспородных половозрелых крысах-самцах. Экспериментальный аллоксановый сахарный диабет у них был вызван однократным внутрибрюшным введением 5 % раствора моногидрата аллоксана в дозе 150 мг/кг после 24-часового голодания. Мелатонин вводили интрагастрально в течение 7-ми и 14-ти дней в дозе 10 мг/кг массы тела крысы. В печени определяли содержание окислительномодифицированных белков, ТБК-активных продуктов, активность каталазы и супероксиддисмутазы. Результаты и обсуждение. Результаты наших исследований показали, что в условиях аллоксанового сахарного диабета активизировалось свободнорадикальное окисление биомолекул, о чем свидетельствовало увеличение содержания ТБК-активных продуктов и окислительномодифицированных белков в печени аллоксандиабетических крыс на 7-й и 14-й дни эксперимента. Одновременно наблюдали снижение активности каталазы и супероксиддисмутазы в печени животных диабетической группы. Введение мелатонина имело положительный эффект, который проявился уменьшением содержания ТБК-активных продуктов и окислительномодифицированных белков в печени крыс по сравнению с показателями аллоксандиабетических животных. Кроме того, применение мелатонина способствовало нормализации активности антиоксидантных энзимов печени у крыс с аллоксановым диабетом: повышению активности каталазы и супероксиддисмутазы по сравнению с показателями животных диабетической группы. Вывод. При аллоксановом сахарном диабете и введении крысам экзогенного мелатонина в дозе 10 мг/кг ежедневно в течение 7-ми и 14-ти дней наблюдают уменьшение свободнорадикального окисления и нормализацию активности энзимов антиоксидантной защиты в печени аллоксандиабетических крыс.Вступ. Експериментальну модель алоксанового цукрового діабету досить часто використовують для вивчення патогенезу діабету. При цукровому діабеті посилюється оксидативний стрес, що призводить до виснаження антиоксидантної системи. Мелатонін є антиоксидантом, що активізує захисні сили організму, оберігаючи його від захворювань, пов’язаних з активацією вільнорадикальних процесів. Мета дослідження – визначити вплив мелатоніну на про- та антиоксидантний статус у печінці алоксандіабетичних щурів. Методи дослідження. Досліди проведено на білих безпородних статевозрілих щурах-самцях. Експериментальний алоксановий цукровий діабет у них було викликано одноразовим внутрішьочеревним введенням 5 % розчину моногідрату алоксану в дозі 150 мг/кг після 24-годинного голодування. Мелатонін вводили інтрагастрально впродовж 7-ми та 14-ти днів у дозі 10 мг/кг маси тіла щура. У печінці визначали вміст окисномодифікованих білків, ТБК-активних продуктів, активність каталази і супероксиддисмутази. Результати й обговорення. Результати наших досліджень показали, що за умов алоксанового цук­рового діабету активувалося вільнорадикальне окиснення біомолекул, про що свідчило збільшення вмісту ТБК-активних продуктів та окисномодифікованих білків у печінці алоксандіабетичних щурів на 7-й і 14-й дні експерименту. Одночасно спостерігали зниження активності каталази і супероксиддисмутази в печінці тварин діабетичної групи. Введення мелатоніну мало позитивний ефект, що проявився зменшенням вмісту ТБК-активних продуктів і окисномодифікованих білків у печінці щурів порівняно з показниками алоксандіабетичних тварин. Крім того, застосування мелатоніну сприяло нормалізації активності антиоксидантних ензимів печінки в щурів з алоксановим діабетом: підвищенню активності каталази і супероксиддисмутази порівняно з показниками тварин діабетичної групи. Висновок. При алоксановому цукровому діабеті та введенні щурам екзогенного мелатоніну в дозі 10 мг/кг щоденно впродовж 7-ми та 14-ти днів спостерігають зменшення вільнорадикального окиснення та нормалізацію активності ензимів антиоксидантного захисту в печінці алоксандіабетичних щурів

Обґрунтування складу м’якого лікарського засобу для терапії запальних захворювань опорно-рухового апарату

Aim. To substantiate the optimal composition of the base of the semisolid dosage form with the thick extract of feverfew (Tanacetum parthebased on structural-mechanical, textural, adhesive and microscopic studies. Materials and methods. The study objects were samples of a semisolid dosage form with the thick extract of feverfew with various gelling agents and the reference drug “Irikar”. In the course of the research, a complex of structural-mechanical methods and the microscopic analysis of the samples were used. Results and discussion. The studies of structural-mechanical properties have determined the regularities in the rheological characteristics of the experimental samples made using different gelling agents. It has been found that the rheogram of the emulgel sample has a smooth transition from the elastic deformation region to the elastic-plastic one, which may indicate a more homogeneous distribution of the sample components. It has been also determined that the sample corresponds in the textural properties to the refenium) rence drug – “Irikar” cream. The structural-mechanical studies have substantiated the rational content of the gelling agent in the emulgel composition – 3 %. The results of rheological studies have been confirmed by the data of the microscopic studies. Conclusions. The data obtained are the basis for further pharmaceutical development of a drug with the thick extract of Tanacetum parthenium for the treatment of diseases of the musculoskeletal system.Мета роботи – обґрунтувати оптимальний склад основи м’якої лікарської форми з екстрактом маруни дівочої густим на підставі структурно-механічних, текстурних, адгезивних та мікроскопічних досліджень. Матеріали та методи. Об’єктами дослідження були зразки м’якої лікарської форми з екстрактом маруни дівочої густим з різними гелеутворювачами та препарат порівняння «Ірикар». У ході дослідження було використано комплекс структурно-механічних методів та мікроскопічний аналіз зразків. Результати та їх обговорення. Структурно-механічними дослідженнями виявлено закономірності реологічних характеристик дослідних зразків, виготовлених із використанням різних гелеутворювачів. Визначено, що реограма зразка, що містив у своєму складі емульгатор – гелеутворювач Sepiplus-400, має плавний перехід з пружної області деформації у пружно-пластичну, що може свідчити про більш однорідний розподіл складових зразка. Також визначено, що цей зразок за текстурними властивостями відповідає препарату порівняння – крему «Ірикар». Структурно-механічними дослідженнями обґрунтовано раціональний вміст гелеутворювача у складі емульгелю – 3 %. Результати реологічних досліджень було підтверджено даними мікроскопічних досліджень. Висновки. Отримані дані є підґрунтям для подальшої фармацевтичної розробки лікарського засобу з екстрактом маруни дівочої густим для лікування захворювань опорно-рухового апарату

ВПЛИВ ГЛУТАТІОНУ НА БІОХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ СИРОВАТКИ КРОВІ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІЙ НЕФРОПАТІЇ

Introduction. Kidney disease is one of the most common problems of modern medicine. The aim of the study – to determine the effect of glutathione on the change in biochemical findings of blood under conditions of experimental nephropathy. Research Methods. Experiment was carried out on 90 male albino rats with the body weight of 0.16–0.18 kg. The animals were introduced a single intraperitoneal dose of folic acid (200 or 50 mg/kg) for modeling nephropathy. Glutathione was introduced intragastrically (100 mg/kg) during 3 and 7 days after intoxication with folic acid. The concentration of creatinine, urea, albumin, total protein, activities of γ-glutamyltranspeptidase activity and alanylaminotranspeptidase weredetermined. Results and Discussion. Under conditions of nephropathy the urea content increase by 27 % as compared with the control group on the third and by 15 % on the seventh day of the experiment was observed. The introduction of glutathione contributed to the normalization of the content of urea in the blood. An increase in the level of serum creatinine in rats with nephropathy (by using folic acid at a dose of 200 mg/kg) in 1.5 times in comparison with the control group was observed. On the seventh day the level of creatinine increased by 17 %. In the group of animals where nephropathy was caused by folic acid at a dose of 250 mg/kg, on the third day of the experiment the creatinine concentration increased 2.4 times and by 30 % on the seventh day of the study as compared with the control. Seven-day glutathione influence equates the creatinine values of experimental animals with those of the intact group. Conclusions. Glutathione shows nephroprotective properties confirmed by a decrease in the manifestations of nephrotic syndrome and improvement of the functional parameters of the kidneys. The content of creatinine depends on the concentration of the toxicant. It can be used to diagnose the kidney condition and confirm the model of nephropathy.Вступление. Заболевания почек – одна из самых распространенных и актуальных проблем современной медицины. В последние десятилетия активно изучают нефропротекторные свойства различных антиоксидантов с целью предупреждения и коррекции нарушений функций почек, однако данные о роли разных антиоксидантов являются фрагментарными и требуют дальнейших исследований. Цель исследования– изучить влияние глутатиона на изменение биохимических показателей кровив условияхэкспериментальной нефропатии. Методы исследования.Опыты проводили на 90 белых половозрелых крысах-самцах массой 0,16–0,18 кг. В двух сериях экспериментов нефропатию вызывали путем однократного внутрибрюшного введения фолиевой кислоты в дозах 200 и 250 мг/кг. Глутатион вводили интрагастрально в дозе 100 мг/кг в течение трех и семи дней. Для оценки функционального состояния почек проводили биохимическое исследование крови с определением концентрации креатинина, мочевины, альбумина, общего белка, активности γ-глутамилтранспептидазы и аланиламинотранспептидазы. Результаты и обсуждение. В условиях нефропатии наблюдали увеличение содержания мочевины по сравнению с контрольной группой: на 27 % – на третий день эксперимента, на 15 % – на седьмой. Введение глутатиона способствовало нормализации исследуемого показателя. Было отмечено повышение, по сравнению с контрольной группой, уровня креатинина в сыворотке крови крыс с нефропатией в 1,5 раза при применении фолиевой кислоты в дозе 200 мг/кг. На седьмой день он увеличился на 17 %. В группе животных, у которых нефропатию вызывали фолиевой кислотой в дозе 250 мг/кг, концентрация креатинина повысилась по сравнению с контрольной группой: в 2,4 раза – на третий день эксперимента, на 30 % – на седьмой. Семидневное введение глутатиона приравнивало показатели креатинина под­опытных животных к показателям контрольной группы. Об общей интоксикации организма под воздействием высокой концентрации фолиевой кислоты свидетельствовали снижение белоксинтезирующей функции печени, возрастание активности γ-глутамилтранспептидазы и аланиламинотранспептидазы. Выводы. Глутатион проявляет нефропротекторные свойства, что подтверждается снижением проявлений нефротического синдрома и улучшением функциональных показателей почек. Наиболее чувствительный биохимический показатель в условиях нефропатии – креатинин, содержание которого зависит от концентрации токсиканта, можно использовать для диагностирования состояния почек и подтверждения модели нефропатии.Вступ.Захворювання нирок – одна з найпоширеніших та найактуальніших проблем сучасної медицини. В останні десятиліття активно вивчають нефропротекторні властивості різноманітних антиоксидантів з метою попередження та корекції порушень функцій нирок, однак дані щодо ролі різних антиоксидантів є фрагментарними і потребують подальших досліджень. Мета дослідження– вивчити вплив глутатіону на зміну біохімічних показників крові за умов експериментальної нефропатії. Методи дослідження. Досліди проводили на 90 білих статевозрілих щурах-самцях масою 0,16–0,18 кг. У двох серіях експериментів нефропатію викликали шляхом одноразового внутрішньочеревного введення фолієвої кислоти в дозах 200 та 250 мг/кг. Глутатіон вводили інтрагастрально в дозі 100 мг/кг упродовж трьох та семи днів. Для оцінки функціонального стану нирок проводили біохімічне дослідження крові з визначенням концентрації креатиніну, сечовини, альбуміну, загального білка, активності γ-глутамілтранс­пептидази та аланіламінотранспептидази. Результати й обговорення.За умов нефропатії спостерігали збільшення вмісту сечовини порівняно з контрольною групою: на 27 % – на третій день експерименту, на 15 % – на сьомий. Введення глутатіону сприяло нормалізації досліджуваного показника. Було відзначено підвищення, порівняно з контрольною групою, рівня креатиніну в сироватці крові щурів із нефропатією в 1,5 раза при застосуванні фолієвої кислоти в дозі 200 мг/кг. На сьомий день експерименту він збільшився лише на 17 %. У групі тварин, в яких нефропатію викликали фолієвою кислотою в дозі 250 мг/кг, концентрація креатиніну підвищилась порівняно з контрольною групою: у 2,4 раза – на третій день експерименту, на 30 % – на сьомий. Семиденне введення глутатіону прирівнювало показники креатиніну піддослідних тварин до показників контрольної групи. Про загальну інтоксикацію організму під впливом високої концентрації фолієвої кислоти свідчили зниження білоксинтезувальної функції печінки, зростання активності γ-глутамілтранспептидази та аланіламінотранспептидази. Висновки.Глутатіон проявляє нефропротекторні властивості, що підтверджується зниженням проявів нефротичного синдрому та поліпшенням функціональних показників нирок. Найбільш чутливий біохімічний показник за умов нефропатії – креатинін, вміст якого залежить від концентрації токсиканта, можна використовувати для діагностування стану нирок та підтвердження моделі нефропатії

ВИКОРИСТАННЯ СИМУЛЯЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ОПТИМІЗАЦІЇ ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ У БУКОВИНСЬКОМУ ДЕРЖАВНОМУ МЕДИЧНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ

The aim of the work – to evaluate the effectiveness of simulation training for improving the professional training of physicians on the basis of the Bukovinian State Medical University, based on the attitude of students to this educational technology. The main body. The implementation of simulation technologies into the educational process of medical students in the Higher State Educational Establishment of Ukraine “Bukovinian State Medical University” is presented in the article. The effectiveness of simulation training implementation within professional development of doctors is proved and the students’s attitude to this methodology. Conclusions. The method of stimulation training under the conditions of COSMIT is a modern and effective means of improving the efficiency of professional training at the postgraduate stage. The immersion of subjects in the clinical situation, created with the help of modern simulators and phantoms, as well as standardi­zed patients, not only improves the competence of the students, but also improves the confidence and readiness of future physicians to solve clinical problems in real conditions.Мета роботи – оцінити ефективність застосування симуляційного навчання для покращення професійної підготовки медиків на базі Вищого державного навчального закладу України «Буковинський державний медичний університет» з урахуванням ставлення студентів до даної освітньої технології. Основна частина. У статті висвітлено впровадження симуляційних технологій у навчальний процес студентів-медиків Вищого державного навчального закладу України «Буковинський державний медичний університет». Оцінено ефективність застосування симуляційного навчання у професійній підготовці лікарів і ставлення студентів до даної методики.  Висновки. Метод стимуляційного навчання в умовах COSMIT є сучасним і ефективним засобом підвищення ефективності фахової підготовки на додипломному етапі.  Занурення суб’єктів навчання в клінічну ситуацію, створену за допомогою сучасних тренажерів і фантомів, а також стандартизованих пацієнтів, не тільки дозволяє покращити компетентнісну підготовку студентів, але і поліпшує впевненість та готовність майбутніх медиків до вирішення клінічних задач у реальних умовах

ЕФЕКТИВНІСТЬ СИМУЛЯЦІЙНИХ СЦЕНАРІЇВ В ОПТИМІЗАЦІЇ ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ У ЗАКЛАДІ ВИЩОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ

The aim of the work – to represent the implementation of simulation technologies into the educational process of medical students in the Higher State Educational Establishment of Ukraine “Bukovynian State Medical University”.The main body. In October of 2015, the staff of the Higher State Educational Establishment of Ukraine “Bukovynian State Medical University” joined the ERASMUS + project ТАМЕ (Training Against Medical Error), based on the problem-based learning (PBL) methodology.One of the innovative interactive training technologies used in the BSMU within the TAME project is the creation of “virtual patients”.The use of this innovative technology encourages students to self-confidence and development of teamwork skills, which will further reduce the risks of erroneous actions and decisions in practice.Conclusion. The effectiveness of simulation training implementation within professional development of doctors is proved.Мета роботи – висвітлення досвіду впровадження симуляційних технологій у навчальний процес студентів Вищого державного навчального закладу України “Буковинський державний медичний університет” та ефективності застосування симуляційного навчання у професійній підготовці медиків.Основна частина. У жовтні 2015 року колектив Вищого державного навчального закладу України “Буковинський державний медичний університет” долучився до ERASMUS+ проекту ТАМЕ (Training Against Medical Error), в основу якого покладено методику проблемно-орієнтованого навчання (Problem-based learning, PBL).Однією з інноваційних інтерактивних технологій навчання, що застосовується в БДМУ в рамках проекту ТАМЕ, є створення “віртуальних пацієнтів”.Використання даної інноваційної технології спонукає студентів до самореалізації і розвитку навичок командної роботи, що у подальшому зменшуватиме ризики помилкових дій та рішень у практичній діяльності.Висновки. Симуляційне навчання є потужним інструментом сучасної медичної освіти. Розвиток імітаційних форм навчання підвищить конкурентоспроможність вітчизняної медичної освіти. Симуляційні сценарії значно підвищують мотивацію та інтерес студентів/лікарів-інтернів до оволодіння практичними навичками та їх спроможність реалізовувати ці вміння у подальшій професійній діяльності

Clinical markers of immune disorders in the pathogenesis of Escherichia coli enteritis

Background. Escherichia coli enteritis is one of the most common causes of diarrhea in developed countries and is caused usually by pathogenic strains of Escherichia coli. Objectives. To investigate the role of reactive response of polymorphonuclear neutrophilic granulocytes (NG) of peripheral blood in the systemic inflammatory response mechanisms of acute Escherichia enterocolitis (AEC), depending on genes polymorphism of heat shock proteins (HSP) family 70-2 (HSP70-2, 1267A®G) and interleukin 10 (IL-10, C-592A). Material and methods. The genes polymorphism was analysed by PCR based method in 95 patients with AEC and 30 healthy individuals. Clinical markers of immune disorders were evaluated after hematological indices, based upon an extended general clinical blood analysis, using verified formulas. Results. The endogenous intoxication severity did not depend reliably on genotypes of IL-10 gene (rs1800872), however it was significantly 23.68% (р=0.043) higher in GG-genotype carriers of HSP70-2 gene (rs1061581). The reduction of cellular reactivity by 14.71-19.08% (р<0.01) did not depend on the analyzed genes genotypes. But general non-specific immune reactivity decreases 3.49-4.24 times (р<0.001) was deeper in GG-genotype carriers of HSP70-2 gene and AA-genotype carriers of IL-10 gene by 17.78% (р=0.009) and 12.37% (р=0.023) respectively. The immunologic resistance index was lower by 18.75% (р=0.024) in GG-genotype carriers than in patients with А allele. Conclusions. Hematological indices, based upon an extended general clinical blood analysis, are indicative and reliable non-specific clinical markers of immune disorders in case of AEC