Recurrent Ischemic Stroke and Bleeding in Patients With Atrial Fibrillation Who Suffered an Acute Stroke While on Treatment With Nonvitamin K Antagonist Oral Anticoagulants: The RENO-EXTEND Study

Background: In patients with atrial fibrillation who suffered an ischemic stroke while on treatment with nonvitamin K antagonist oral anticoagulants, rates and determinants of recurrent ischemic events and major bleedings remain uncertain. Methods: This prospective multicenter observational study aimed to estimate the rates of ischemic and bleeding events and their determinants in the follow-up of consecutive patients with atrial fibrillation who suffered an acute cerebrovascular ischemic event while on nonvitamin K antagonist oral anticoagulant treatment. Afterwards, we compared the estimated risks of ischemic and bleeding events between the patients in whom anticoagulant therapy was changed to those who continued the original treatment. Results: After a mean follow-up time of 15.0±10.9 months, 192 out of 1240 patients (15.5%) had 207 ischemic or bleeding events corresponding to an annual rate of 13.4%. Among the events, 111 were ischemic strokes, 15 systemic embolisms, 24 intracranial bleedings, and 57 major extracranial bleedings. Predictive factors of recurrent ischemic events (strokes and systemic embolisms) included CHA2DS2-VASc score after the index event (odds ratio [OR], 1.2 [95% CI, 1.0–1.3] for each point increase; P=0.05) and hypertension (OR, 2.3 [95% CI, 1.0–5.1]; P=0.04). Predictive factors of bleeding events (intracranial and major extracranial bleedings) included age (OR, 1.1 [95% CI, 1.0–1.2] for each year increase; P=0.002), history of major bleeding (OR, 6.9 [95% CI, 3.4–14.2]; P=0.0001) and the concomitant administration of an antiplatelet agent (OR, 2.8 [95% CI, 1.4–5.5]; P=0.003). Rates of ischemic and bleeding events were no different in patients who changed or not changed the original nonvitamin K antagonist oral anticoagulants treatment (OR, 1.2 [95% CI, 0.8–1.7]). Conclusions: Patients suffering a stroke despite being on nonvitamin K antagonist oral anticoagulant therapy are at high risk of recurrent ischemic stroke and bleeding. In these patients, further research is needed to improve secondary prevention by investigating the mechanisms of recurrent ischemic stroke and bleeding

Hemorrhagic Transformation in Patients With Acute Ischemic Stroke and Atrial Fibrillation: Time to Initiation of Oral Anticoagulant Therapy and Outcomes.

Background In patients with acute ischemic stroke and atrial fibrillation, early anticoagulation prevents ischemic recurrence but with the risk of hemorrhagic transformation ( HT ). The aims of this study were to evaluate in consecutive patients with acute stroke and atrial fibrillation (1) the incidence of early HT, (2) the time to initiation of anticoagulation in patients with HT , (3) the association of HT with ischemic recurrences, and (4) the association of HT with clinical outcome at 90 days. Methods and Results HT was diagnosed by a second brain computed tomographic scan performed 24 to 72 hours after stroke onset. The incidence of ischemic recurrences as well as mortality or disability (modified Rankin Scale scores >2) were evaluated at 90 days. Ischemic recurrences were the composite of ischemic stroke, transient ischemic attack, or systemic embolism. Among the 2183 patients included in the study, 241 (11.0%) had HT . Patients with and without HT initiated anticoagulant therapy after a mean 23.3 and 11.6 days, respectively, from index stroke. At 90 days, 4.6% (95% confidence interval, 2.3-8.0) of the patients with HT had ischemic recurrences compared with 4.9% (95% confidence interval, 4.0-6.0) of those without HT ; 53.1% of patients with  HT were deceased or disabled compared with 35.8% of those without HT . On multivariable analysis, HT was associated with mortality or disability (odds ratio, 1.71; 95% confidence interval, 1.24-2.35). Conclusions In patients with HT , anticoagulation was initiated about 12 days later than patients without HT . This delay was not associated with increased detection of ischemic recurrence. HT was associated with increased mortality or disability

Чинники ризику неповного функціонального відновлення у пацієнтів після інсульту, які перебували на лікуванні в інтегрованому інсультному блоці

Objective — to identify factors that are associated with incomplete functional recovery (disability) after stroke in patients who were admitted to the comprehensive stroke unit (CSU).Methods and subjects. The study included stroke in‑patients, who were admitted to our Stroke Center in 2010 to 2018, operated on the principles of the CSU. All patients were examined by a Neurologist upon admission, and their workup and treatment were in line with the recommendations of the clinical guidelines. Patient data were prospectively included in the database and retrospectively analyzed using one‑factor and multivariate analysis. Functional recovery was evaluated using the modified Rankin scale (mRS).Results. The study enrolled 764 patients (42 % of women) aged 20 to 95 years (mean age 66 years, interquartile interval [IQI] 57 — 75 years). 80 % of the patients had an ischemic stroke, and 20 % had a hemorrhagic stroke. The total baseline NIHSS score ranged from 0 to 39 points (median — 10 points, IQI 6 — 17 points). 18 % of patients were admitted to the CSU during the first 24 hours, another 19 % — on Day 2nd to 7‑th days, 7 % on Day 8‑th to 14, 15 % on Day 15‑th to 30‑th, 10 % from Day 31st to 60‑th, 13 % from Day 61st to 180‑th, and 18 % — later 180 days from stroke onset. According to the results of a single‑factor analysis, the risk of incomplete functional recovery (scores for mSR ³ 2 at discharge) is associated with numerous factors: hemorrhagic stroke (odds ratio [OR] 1.7), atherosclerotic (OR 3.6) and cardioembolic (OR 3.1) subtypes of ischemic stroke, age of the patient (OR 1.02 per each additional year), delay from the stroke onset to admission to the CSU, initial stroke severity (OR 1.3 per each additional NIHSS point), initial level of daily activities (OR 0.96 per each Bartel Index point) and disability (OR 3.5 per each additional mRS point), as well as elevated ESR, CRP and glycosylated hemoglobin levels. In the multivariant analysis, three independent predictors were identified: initial stroke severity (baseline total NIHSS score), the degree of disability at admission (mRS score), and the time from the stroke onset to the CSU admission. The area under the operational curve is AUC = 0.92 (95 % CI 0.89 — 0.94), which proves excellent quality of the prediction model and the strong link between this set of three factors and the risk of incomplete functional recovery at discharge.Conclusions. Single‑factor analysis showed that the disability after the CSU treatment is associated with many initial factors, such as patient age, admission delay, stroke type and subtype, severity and certain types of neurological deficit, disability, and laboratory tests results. In multivariate analysis, three main factors were found to be significant independent predictors of incomplete functional recovery: initial stroke severity, disability level at admission and the time from the onset of the hospitalization. The latter factor emphasizes the importance of reducing CSU admission delay. Цель — определить факторы, которые ассоциируются с неполным функциональным восстановлением (ограничениями жизнедеятельности) у пациентов после инсульта, находившихся на стационарном лечении в интегрированной инсультном блоке (ИИБ).Материалы и методы. В исследование включили пациентов с инсультом, которые в 2010 — 2018 гг. были госпитализированы в Инсультный центр, работающий по принципу ИИБ. Все пациенты при поступлении были осмотрены неврологом. Обследование и лечение проводили в соответствии с рекомендациями клинических руководств. Данные пациентов были проспективно внесены в базу данных и ретроспективно проанализированы с использованием однофакторного и многофакторного анализа. Функциональное восстановление оценивали с помощью модифицированной шкалы Рэнкина (МШР).Результаты. Участниками исследования были 764 пациента (из них 42 % женщин) в возрасте от 20 до 95 лет (медиана — 66 лет, межквартильный интервал (МКИ) — 57 — 75 лет). У 80 % пациентов был диагностирован ишемический инсульт, у остальных — геморрагический. Общая начальная оценка по NIHSS составляла от 0 до 39 баллов (медиана — 10 баллов, МКИ — 6 — 17 баллов). В течение первых суток от начала заболевания госпитализированы 18 % пациентов, на 2 — 7‑е сутки — 19 %, на 8 — 14‑е — 7 %, на 15 — 30‑е — 15 %, на 31 — 60‑е — 10 %, на 61 — 180‑е — 13 %, позднее 180‑х суток — 18 %. Согласно результатам однофакторного анализа, риск неполного функционального восстановления (оценка по МШР ≥ 2 балла на момент выписки) ассоциируется со многими факторами: геморрагическим инсультом (отношение шансов (ОШ) — 1,7), атеросклеротическим (ОШ — 3,6) и кардиоэмболическим (ОШ — 3,1) подтипами ишемического инсульта, возрастом пациента (ОШ — 1,02 на каждый дополнительный год), временем от начала заболевания до госпитализации, исходной тяжестью инсульта (ОШ — 1,3 на каждый дополнительный балл по NIHSS), функциональными ограничениями (ОШ — 0,96 при уменьшении оценки по индексу Бартел на 1 балл) и степ енью инвалидности (ОШ — 3,5 на каждый дополнительный балл по МШР при госпитализации), а также повышенными СОЭ, уровнем С‑реактивного белка и гликозилированного гемоглобина. В ходе многофакторного анализа выявлены три фактора, которые имели наибольшее независимое влияние: исходная тяжесть инсульта (оценка по шкале NIHSS), тяжесть функциональных ограничений при поступлении (оценка по МШР) и время от начала заболевания до госпитализации. Площадь под кривой операционных характеристик AUC — 0,92 (95 % доверительный интервал — 0,89 — 0,94) свидетельствует об отличном качестве прогностической модели и сильной связи этого набора факторных признаков с риском неполного функционального восстановления на момент выписки.Выводы. По результатам однофакторного анализа, вероятность сохранения ограничений жизнедеятельности после лечения в ИИБ ассоциируется со многими исходными факторными признаками, такими как возраст пациента, время до госпитализации, тип и подтип инсульта, общая тяжесть и определенные виды неврологического дефицита, уровень инвалидности и определенных лабораторных показателей при госпитализации. При многофакторном анализе выделены три главных независимых предиктора неполного функционального восстановления: начальная тяжесть инсульта, степень функционального дефицита при госпитализации и время от начала заболевания до госпитализации. Последний фактор подчеркивает важность более ранней госпитализации в ИИБ. Мета — визначити чинники, які асоціюються з неповним функціональним відновленням (обмеженнями життєдіяльності) у пацієнтів після інсульту, які перебували на стаціонарному лікуванні в Інтегрованому інсультному блоці (ІІБ).Матеріали і методи. В дослідження залучено пацієнтів з інсультом, які у 2010 — 2018 рр. були госпіталізовані до Інсультного центру, котрий працює за принципом ІІБ. Усі пацієнти при госпіталізації були оглянуті неврологом. Обстеження і лікування проводили відповідно до рекомендацій клінічних настанов. Дані пацієнтів проспективно внесено у базу даних і ретроспективно проаналізовано з використанням однофакторного та багатофакторного аналізу. Функціональне відновлення оцінювали за допомогою модифікованої шкали Ренкіна (МШР).Результати. Учасниками дослідження стали 764 пацієнти (з них 42 % жінок) віком від 20 до 95 років (медіана — 66 років, міжквартильний інтервал (МКІ) — 57 — 75 років). У 80 % пацієнтів діагностовано ішемічний інсульт, у решти — геморагічний. Загальна початкова оцінка за NIHSS становила від 0 до 39 балів (медіана — 10 балів, МКІ — 6 — 17 балів). Протягом першої доби від початку захворювання госпіталізовано 18 % пацієнтів, на 2‑гу — 7‑му добу — 19 %, на 8‑му — 14‑ту — 7 %, на 15 — 30‑ту — 15 %, на 31‑шу — 60‑ту — 10 %, на 61‑шу — 180‑ту — 13 %, пізніше 180‑ї доби — 18 %. Згідно з результатами однофакторного аналізу, ризик неповного функціонального відновлення (оцінка за МШР ≥ 2 бали на момент виписування) асоціюється з багатьма чинниками: геморагічним інсультом (відношення шансів (ВШ) — 1,7), атеросклеротичним (ВШ — 3,6) та кардіоемболічним (ВШ — 3,1) підтипами ішемічного інсульту, віком пацієнта (ВШ — 1,02 на кожен додатковий рік), часом від початку захворювання до госпіталізації, початковими тяжкістю інсульту (ВШ — 1,3 на кожний додатковий бал за NIHSS), функціональними обмеженнями (ВШ — 0,96 при зменшенні оцінки за індексом Бартел на 1 бал) і ступенем неповносправності (ВШ — 3,5 на кожний додатковий бал за МШР при госпіталізації), а також підвищеними ШОЕ, рівнем С‑реактивного білка та глікозильованого гемоглобіну. Під час багатофакторного аналізу виявлено три чинники, що мали найбільший незалежний вплив: початкова тяжкість інсульту (оцінка за шкалою NIHSS), ступінь неповносправності при госпіталізації (оцінка за МШР) і час від початку захворювання до госпіталізації. Площа під кривою операційних характеристик AUC — 0,92 (95 % довірчий інтервал — 0,89 — 0,94), що є свідченням відмінної якості моделі прогнозування та сильного зв’язку між цим набором факторних ознак із ризиком неповного функціонального відновлення на момент виписування.Висновки. За результатами однофакторного аналізу, ймовірність збереження обмежень життєдіяльності після лікування в ІІБ асоціюється з багатьма початковими факторними ознаками, такими як вік пацієнта, час до госпіталізації, тип та підтип інсульту, загальна тяжкість і певні види неврологічного дефіциту, рівень неповносправності та певних лабораторних показників при госпіталізації. При багатофакторному аналізі виділено три головних чинники, які мають значущий незалежний зв’язок з ризиком неповного функціонального відновлення: початкова тяжкість інсульту, ступінь функціонального дефіциту при госпіталізації та час від початку захворювання до госпіталізації. Останній чинник підкреслює важливість більш ранньої госпіталізації в ІІБ.

Профіль чинників ризику при основних підтипах ішемічного інсульту у пацієнтів, які перебували на лікуванні в інтегрованому інсультному блоці

Objective — to determine risk factor profiles associated with major ischemic stroke (IS) subtypes in patients managed in a comprehensive stroke unit (CSU).Methods and subjects. 612 patients with IS (mean age 68.1 years, 44.4 % of women) admitted CSU in 2011 — 2018 were enrolled in a retrospective observational study. Patients’ medical history included detailed information about risk factors, and all necessary auxiliary investigations were carried out according to current guidelines, which allowed us to determine the subtype of IS. The c2 criterion was used to compare qualitative indicators in major IS subtypes (posterior comparison was performed using the Marascuilo method), and the Kruskal‑Wallis test was used to compare the quantitative indicators (posterior comparison was performed according to the Dunn’s test). All statistical analysis was performed in MedCalc v. 19.2 software.Results. Risk factors were highly prevalent in IS patients: 86.5 % had arterial hypertension (AH), 59.9 % were elderly or old, 41.1 % had hyperlipidemia, 37.1 % had atrialfibrillation (AF), 30.3 % had diabetesmellitus (DM), and 24.7 % were smokers. 254 patients were assigned to atherothrombotic (AT), 270 to cardioembolic (CE), and 35 to lacunar (LI) subtypesof IS, whereas 53 subjects were diagnosed with IS of otheretiology. In 369 (60.3 %) patients, AH was uncontrolled (only 31 % of the study participants were taking antihypertensive drugs regularly), 163 (60.4 %) patients with CE had not taken anticoagulants. AT was significantly (p < 0.05) associated with AH, smoking, and malesex, CE correlated with older age, female sex, and high rate of AF, while individuals with LI had higher levels of total and low density lipoproteincholesterol. Significant relationships of IS subtypes with the duration of AH or DM, cholesterolor high densityl ipoproteincholesterol levels, obesity, control of AH or a family history of stroke were not found.Conclusions. High prevalence and poor control of risk factors in IS patients was documented, and risk factor profiles associated with major IS subtypes were determined. Identification of the sub patterns may contribute to the further improvement of stroke prevention strategies in Ukraine. Цель — установить профиль факторов риска, которые ассоциируются с основными подтипами ишемического инсульта (ИИ), у пациентов, находившихся на лечении в интегрированном инсультном блоке.Материалы и методы. Проведено ретроспективное обсервационное исследование 612 пациентов с ИИ, которые были госпитализированы в интегрированный инсультный блок в 2011 — 2018 гг. (медиана возраста — 68,1 года, 55,6 % мужчин и 44,4 % женщин). Собран анамнез относительно факторов риска и проведены все инструментальные и лабораторные исследования в соответствии с отраслевыми стандартами, что позволило определить подтип ИИ. Для сравнения качественных показателей при разных подтипах ИИ применяли критерий c2 (постериорное сравнение проводили по методу Мараскуилло), для сравнения количественных показателей — критерий Краскела — Уоллиса (постериорное сравнение осуществляли по критерию Данна). Статистический анализ проведен с использованием пакета MedCalc.Результаты. У пациентов с ИИ зарегистрирована большая частота традиционных факторов риска: артериальной гипертензии (АГ, 86,5 %), пожилого или старческого возраста (59,9 %), гиперлипидемии (41,1 %), фибрилляции предсердий (37,1 %), сахарного диабета (30,3 %) и табакокурения (24,7 %). У 254 пациентов диагностирован атеротромботический, у 270 — кардиоэмболический, у 35 — лакунарный подтип ИИ, у 53 — ИИ другой этиологии. У 369 (60,3 %) лиц АГ была неконтролируемой (лишь 31 % участников постоянно принимали антигипертензивные средства), 163 (60,4 %) больных с инсультом кардиоэмболического подтипа не получали раньше профилактического лечения антикоагулянтами. Атеротромботический инсульт имел статистически значимые (p < 0,05) корреляции с АГ, курением и мужским полом, кардиоэмболический — со старшим возрастом, женским полом и высокой частотой фибрилляции предсердий, лакунарный — с высоким уровнем общего холестерина и холестерина липопротеинов низкой плотности. Значимых связей между длительностью АГ или сахарного диабета, уровнем холестерина липопротеинов высокой плотности, ожирением, контролем АГ или семейным анамнезом инсульта и подтипами ИИ не выявлено.Выводы. Установлено большое распространение и недостаточный контроль факторов риска у пациентов с ИИ. Определены профили факторов риска, которые ассоциируются с его подтипами. Мета — встановити профіль чинників ризику, які асоціюються з основними підтипами ішемічних інсультів (ІІ), у пацієнтів, які перебували на лікуванні в інтегрованому інсультному блоці.Матеріали і методи. Проведено ретроспективне обсерваційне дослідження 612 пацієнтів з ІІ, які були госпіталізовані до інтегрованого інсультного блоку в 2011 — 2018 рр. (медіана віку — 68,1 року, 55,6 % чоловіків і 44,4 % жінок). Зібрано анамнез щодо чинників ризику та проведено всі інструментальні та лабораторні дослідження відповідно до галузевих стандартів, що дало змогу визначити підтип ІІ. Для порівняння якісних показників при різних підтипах ІІ застосовано критерій c2 (постеріорне порівняння проводили за методом Мараскуїлло), для порівняння кількісних показників — критерій Краскела — Уолліса (постеріорне порівняння здійснювали за критерієм Данна). Статистичний аналіз проведено із використанням пакета MedCalc.Результати. У пацієнтів з ІІ зареєстровано велику частоту традиційних чинників ризику: артеріальної гіпертензії (АГ, 86,5 %), похилого або старечого віку (59,9 %), гіперліпідемії (41,1 %), фібриляції передсердь (37,1 %), цукрового діабету (30,3 %) і тютюнопаління (24,7 %). У 254 пацієнтів діагностовано атеротромботичний, у 270 — кардіоемболічний, у 35 — лакунарний підтип ІІ, у 53 —  ІІ іншої етіології. У 369 (60,3 %) осіб АГ була неконтрольованою (лише 31 % учасників постійно приймали антигіпертензивні засоби), 163 (60,4 %) хворих із кардіоемболічним інсультом не отримували раніше профілактичного лікування антикоагулянтами. Атеротромботичний інсульт мав статистично значущі (p < 0,05) кореляції з АГ, тютюнопалінням і чоловічою статтю, кардіоемболічний — зі старшим віком, жіночою статтю та високою частотою фібриляції передсердь, лакунарний — з вищим рівнем загального холестерину та холестерину ліпопротеїнів низької густини. Значущих зв’язків між тривалістю АГ чи цукрового діабету, рівнем холестерину ліпопротеїнів високої густини, ожирінням, контролем АГ чи сімейним анамнезом інсульту та підтипами ІІ не виявлено.Висновки. Встановлено велике поширення і недостатній контроль чинників ризику у пацієнтів з ІІ. Визначено профілі чинників ризику, які асоціюються з його підтипами. 

Hemorrhagic transformation in patients with acute ischemic stroke and atrial fibrillation: Time to initiation of oral anticoagulant therapy and outcomes

Background—In patients with acute ischemic stroke and atrial fibrillation, early anticoagulation prevents ischemic recurrence but with the risk of hemorrhagic transformation (HT). The aims of this study were to evaluate in consecutive patients with acute stroke and atrial fibrillation (1) the incidence of early HT, (2) the time to initiation of anticoagulation in patients with HT, (3) the association of HT with ischemic recurrences, and (4) the association of HT with clinical outcome at 90 days. Methods and Results—HT was diagnosed by a second brain computed tomographic scan performed 24 to 72 hours after stroke onset. The incidence of ischemic recurrences as well as mortality or disability (modified Rankin Scale scores >2) were evaluated at 90 days. Ischemic recurrences were the composite of ischemic stroke, transient ischemic attack, or systemic embolism. Among the 2183 patients included in the study, 241 (11.0%) had HT. Patients with and without HT initiated anticoagulant therapy after a mean 23.3 and 11.6 days, respectively, from index stroke. At 90 days, 4.6% (95% confidence interval, 2.3-8.0) of the patients with HT had ischemic recurrences compared with 4.9% (95% confidence interval, 4.0-6.0) of those without HT; 53.1% of patients with HT were deceased or disabled compared with 35.8% of those without HT. On multivariable analysis, HT was associated with mortality or disability (odds ratio, 1.71; 95% confidence interval, 1.24-2.35). Conclusions—In patients with HT, anticoagulation was initiated about 12 days later than patients without HT. This delay was not associated with increased detection of ischemic recurrence. HT was associated with increased mortality or disability

Reperfusion therapies in patients with acute ischaemic stroke and atrial fibrillation: data on safety and effectiveness from a multi-centre cohort study.

Intravenous thrombolysis (IVT) and/or endovascular therapy (EVT) are currently considered best practices in acute stroke patients. Data regarding the efficacy and safety of reperfusion therapies in patients with atrial fibrillation (AF) are conflicting as regards haemorrhagic transformation, mortality, and functional outcome. This study sought to investigate for any differences, in terms of safety and effectiveness, between AF patients with acute ischaemic stroke (AIS) treated and untreated with reperfusion therapies. Data from two multicenter cohort studies (RAF and RAF-NOACs) on consecutive patients with AF and AIS were analyzed to compare patients treated and not treated with reperfusion therapies (IVT and/or EVT). Multivariable logistic regression analysis was performed to identify independent predictors for outcome events: 90-day good functional outcome and mortality. A propensity score matching (PSM) analysis compared treated and untreated patients. Overall, 441 (25.4%) were included in the reperfusion-treated group and 1,295 (74.6%) in the untreated group. The multivariable model suggested that reperfusion therapies were significantly associated with good functional outcome. Rates of mortality and disability were higher in patients not treated, especially in the case of higher NIHSS scores. In the PSM comparison, 173/250 patients (69.2%) who had received reperfusion therapies had good functional outcome at 90 days, compared to 146/250 (58.4%) untreated patients (p = 0.009, OR: 1.60, 95% CI:1.11-2.31). Patients with AF and AIS treated with reperfusion therapies had a significantly higher rate of good functional outcome and lower rates of mortality compared to those patients with AF and AIS who had undergone conservative treatment

Early recurrence and major bleeding in patients with acute ischemic stroke and atrial fibrillation treated with Non-Vitamin-K oral anticoagulants (RAF-NOACs) Study

Background--The optimal timing to administer non-vitamin K oral anticoagulants (NOACs) in patients with acute ischemic stroke and atrial fibrillation is unclear. This prospective observational multicenter study evaluated the rates of early recurrence and major bleeding (within90 days)and their timing in patients with acute ischemic stroke and atrial fibrillation who received NOACs for secondary prevention. Methods and Results--Recurrence was defined as the composite of ischemic stroke, transient ischemic attack, and symptomatic systemic embolism, and major bleeding was defined as symptomatic cerebral and major extracranial bleeding. For the analysis, 1127 patients were eligible: 381 (33.8%) were treated with dabigatran, 366 (32.5%) with rivaroxaban, and 380 (33.7%) with apixaban. Patients who received dabigatran were younger and had lower admission National Institutes of Health Stroke Scale score and less commonly had a CHA2DS2-VASc score > 4 and less reduced renal function. Thirty-two patients (2.8%) had early recurrence, and 27 (2.4%) had major bleeding. The rates of early recurrence and major bleeding were, respectively, 1.8% and 0.5% in patients receiving dabigatran, 1.6% and 2.5% in those receiving rivaroxaban, and 4.0% and 2.9% in those receiving apixaban. Patients who initiated NOACs within 2 days after acute stroke had a composite rate of recurrence and major bleeding of 12.4%; composite rates were 2.1% for those who initiated NOACs between 3 and 14 days and 9.1% for those who initiated > 14 days after acute stroke. Conclusions--In patients with acute ischemic stroke and atrial fibrillation, treatment with NOACs was associated with a combined 5% rate of ischemic embolic recurrence and severe bleeding within 90 days. © 2017 The Authors