Проблеми використання цифрових доказів у кримінальному судочинстві України та США

Current issues of using digital evidence in criminal justice of Ukraine and the USA have been considered and proposals have been provided for their resolution. For this purpose, methods of theoretical analysis and synthesis, formal legal analysis, comparative legal method, and special methods of cognition have been applied. The concepts of “electronic evidence” and “digital evidence” have been differentiated. Analysis of 64 decisions of Ukrainian courts of criminal jurisdiction and 31 decisions of the US Court of Appeal and the Supreme Court has revealed certain challenges in recognizing information in digital format as admissible and veracious evidence. The experience of the US judiciary can be useful for reforming Ukrainian legislation and the development of methodological guidelines for digital evidence use. It has been proposed to amend the Criminal Procedural Code of Ukraine with regulations that would contain the definition for the digital evidence concept and its procedural media; differentiation of the concepts of “electronic evidence” and “digital evidence”; introduction of a detailed procedure for seizing digital information, its review, recording and storage (with indication of the list of mandatory information on digital evidence which must be procedurally established); an algorithm for assessing veracity of digital evidence and an expert conclusion relying on certain criteria. It has been proved that a rapid change in technologies for detecting, seizing, recording and researching digital information has presented certain challenges for investigators, judges, prosecutors and employees of investigative agencies of Ukraine. It is recommended to improve the efficiency of using digital evidence in court proceedings by developing guidelines for working with such evidence and correspondingly improving qualifications of employees in law enforcement agencies.Розглянуто актуальні проблеми використання цифрових доказів у кримінальному судочинстві України та США й надано пропозиції щодо їх розв’язання, для чого застосовано методи теоретичного аналізу й синтезу, формально-юридичного аналізу, порівняльно-правовий метод, спеціальні методи пізнання. Розмежовано поняття «електронний доказ» і «цифровий доказ». Аналіз 64 рішень українських судів кримінальної юрисдикції та 31 рішення Апеляційного й Верховного Суду США показав, що визнання допустимими та достовірними доказами інформації у цифровій формі спричиняє певні труднощі. Досвід судочинства США може стати в пригоді реформуванню законодавства України й розробленню методичних рекомендацій із використання цифрових доказів. Запропоновано доповнити Кримінальний процесуальний кодекс України нормами, які б містили визначення поняття «цифрові докази» і їх процесуальних носіїв; розмежування понять «електронний доказ» і «цифровий доказ»; докладний порядок вилучення цифрової інформації, її огляду, фіксування і зберігання (із зазначенням переліку обов’язкової інформації щодо цифрових доказів, яку має бути процесуально закріплено); алгоритм оцінювання достовірності цифрового доказу й висновку експерта за певними критеріями. З’ясовано, що швидка зміна технологій із виявлення, вилучення, фіксування й дослідження цифрової інформації спричиняє певні труднощі для слідчих, суддів, прокурорів і співробітників оперативно-розшукових органів України. Поліпшити ефективність використання цифрових доказів у судочинстві рекомендовано шляхом розроблення настанов щодо роботи із ними та відповідного підвищення кваліфікації співробітників правозастосовних органів

開架図書室からのお知らせ

Ce travail de thèse sur la variabilité des polérovirus de la betterave (Beet mild yellowing virus et Beet chlorosis virus) avait quatre objectifs scientifiques : 1° une étude épidémiologique comparée de la jaunisse modérée de la betterave en France et en Pologne dont les résultats ont montré pour la première fois la présence du BChV en Pologne et confirmé la progression du BChV en France, ainsi que la fréquence croissante de co-infections BChV-BMYV. Lors de cette étude, des échantillons de betterave rouge, ainsi que d’adventices, ont également été trouvés infectés par des polérovirus de la betterave dans respectivement 14 sur 158 et 20 sur 99 plantes ; 2° une caractérisation moléculair des isolats polonais en comparaison avec des isolats français, suivie d’une analyse phylogénétique qui a permis d’identifier des isolats recombinants de BChV, chez lesquels la séquence de la CP était reliée phylogénétiquement à celle du BMYV; 3° une analyse de la spécificité de transmission de différents isolats du BChV et du BMYV par quatre espèces aphidiennes qui a révélé un fort taux de transmission par Myzus persicae et Macrosiphum euphorbiae et une absence de transmission par Aphis fabae et Myzus ascalonicus. De plus, une variabilité d’efficacité de transmission parmi les isolats du BChV a été obtenue avec deux clones de M. euphorbiae ; 4° une évaluation du degré de la suppression du PTGS (post-transcriptional gene silencing) qui a montré que la protéine P0 du BMYV est un suppresseur de PTGS très efficace hors de son contexte viral. Par contre, dans les mêmes conditions expérimentales, la P0 du BChV n’a montré aucun effet de suppression du RNA silencing. De plus, pour deux isolats du BMYV, la P0 n’a pas induit de suppression du silencing.The research conducted in the present work on beet polerovirus variability (Beet mild yellowing virus et Beet chlorosis virus) had four major objectives: 1° an epidemiological survey which aimed to identify beet polerovirus species occurring in Poland and evaluate their distribution in France allowed us to identify BChV for the first time in Polish sugar beet fields and to detect increasing cases of co-infections between BMYV and BChV in France. Furthermore, samples of red beets and weeds growing adjacent to sugar beet fields were collected and beet poleroviruses were detected respectively in 14 out of 158 samples and in 20 out of 99 samples; 2° the molecular characterization of some Polish isolates as compared with French ones and a phylogenetic analysis have shown that beet poleroviruses population contain recombinants between BChV and BMYV in the CP gene; 3° the aphid transmission experiments of some selected isolates of BChV and BMYV using four species have shown that they are efficiently transmitted by Myzus persicae and by Macrosiphum euphorbiae but no transmitted by Aphis fabae nor Myzus ascalonicus. Furthermore, some variability of transmission of BChV isolates by two clones of M.euphorbiae was observed ; 4° the variability tests on P0 protein in relation to the gene silencing suppressor function have demonstrated that the P0 proteins of most of BMYV isolates display this function except two of them, and that all tested P0 of BChV isolates display no anti-PTGS activity