Patterns of Pathomorphological Changes in Acute Necrotizing Pancreatitis

Acinar necrosis is the basic microscopic sign of acute necrotizing pancreatitis (ANP). Microcirculation disorder is one of the major factors in the pathogenesis and morphogenesis of ANP besides free radicals and damage of enzymatic origin. This study is dedicated to the description of microscopic changes in the pancreatic stroma in ANP, which leads to destruction of the exocrine pancreas with a putative mechanism of endocrine function preservation. This study has been carried out on histological samples of pancreas from 224 patients with ANP. Histological staining was performed with hematoxylin-eosin (H&E), Masson, Gomori methods, and PAS. Microscopy was performed with magnifications of 40×, 100×, and 400×. Vascular endothelial desquamation, stasis, and sludge are typical changes in microcirculation observed in early stages of ANP. Initially, parietal circular intravascular microthrombosis accompanied by endothelial desquamation as early as stromal swelling occurs with no detectable necrosis. Residual stroma appears between areas of necrosis and intact pancreatic tissue. Mucoid swelling is first seen in the perivascular spaces extending to the parenchyma and changing into fibrinoid imbibition causing further necrosis. Reticulin argyrophilic backbone surrounding the pancreatic acini and small ducts decompose. Pancreatic structures, which may be preserved in necrotic tissue, include nerves, major ducts, and Langerhans islets

Middle Ordovician carbonate facies development, conodont biostratigraphy and faunal diversity patterns at the Lynna River, northwestern Russia

The Ordovician Period has emerged as a highly dynamic time in Earth history. Comprehensive work on chrono, chemo-and biostratigraphy has resulted in an overall wellconstrained systemic framework, but several local successions around the globe still await detailed analysis in many respects. Herein we perform a highresolution analysis of abiotic and biotic signals in the Lynna River section, a key locality in northwestern Russia. As this section has been pivotal in documenting the temporal evolution of the Great Ordovician Biodiversification Event on Baltica, the macroscopic and microscopic characteristics of the local succession reveal important paleoenvironmental information that ties into the global development during the Middle Ordovician. The results add particularly to the understanding of the characteristics and largescale sedimentary ‘behavior’ of the Baltoscandian paleobasin. Microfacies vary consistently with the macroscopic appearance of the rocks, with intervals characterized by competent limestone being associated with coarser carbonate textures and intervals dominated by marly beds associated with finer textures. Along with carbonate textures, fossil grain assemblages vary in a rhythmic (~cyclic) manner. The local rocks are commonly partly dolomitized, with the proportion of dolomitization increasing upsection. Regional comparisons suggest that the changes in overall macro and microfacies were strongly related to variations in sea level. New highresolution conodont biostratigraphic data largely confirm previous regional correlations based on lithostratigraphy and trilobite faunas, and enable more robust correlations worldwide

АНАЛІЗ КОМБІНОВАНОГО ВПЛИВУ ІНТРАТУМОРАЛЬНОЇ ЕКСПРЕСІЇ ТИМІДИЛАТСИНТАЗИ ТА HENT1 НА ЕФЕКТИВНІСТЬ СХЕМИ ГЕМЦИТАБІН+ТЕГАФУР В АД’ЮВАНТОМУ ЛІКУВАННІ ХВОРИХ НА РАК ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ

Pancreatic cancer (PC) is one of the most aggressive gastrointestinal cancers. Only curative resection gives a chance for long-term survival which is still unacceptably low. Optimizing of adjuvant for PC treatment is timely in modern oncology. The aim of the sudy is combined analysis of TS and hENT1 intratumoral expression influence on overall survival (OS) in patients with PC treated with gemcitabine+tegafur (GemTeg) in adjuvant setting. 62 R0-resected patients with I-II UICC stage of PC were involved in the retrospective study. All patietns were adjuvantly treated with GemTeg (6 x 28-day cycles). Diagnosis was verified histologically as ductal adenocarcinoma. Afterwards TS and hENT1 expression was investigated immunohistochemically. Statistical calculation was performed by means of Chi square, exact Fisher, Kaplan-Meyer tests and Cox’s analysis. Median follow-up was 34 months. OS benefit was evaluated in comparison to cohort of patients with both low hENT1 and TS expression by univariate analysis. OS in cohorts of patients with high hENT1, high TS and combination of high hENT1 and TS was markedly higher (р=0.053; р=0.03 and р<0.001 respectively). In multivariate Cox’s analysis for stratified cohorts HR was 4.65 (СI: 2.12–10.21), 4.82 (СI: 2.13–10.91) та 23,14 (СI: 2.73–195.88) respectively. High intratumoral expression of hENT1 and TS may independently improve OS in PC patients treated with GemTeg in adjuvant setting. Patietns with combination high hENT1 and TS expression benefitted mostly according to GemTeg adjuvant therapy.Рак поджелудочной железы (РПЖ) является одним из самых агрессивных гастроинтестинальных раков. Шанс на долгосрочную выживаемость, которая остается неприемлимо низкой, дает только радикальная резекция. Оптимизация адъювантного лечения больных РПЖ является актуальным вопросом в современной онкологии. Целью работы был анализ комбинированного влияния интратуморальной экспрессии hENT1 и тимидилатсинтазы (TS) на эффективность схемы гемцитабин + тегафур (ГемТег) в адъювантной терапии больных РПЖ. В исследование вовлечены 62 больных РПЖ с R0-статусом резекции на I и II стадиях (UICC ver.7). Все больные получали комбинацию ГемТег в качестве адъювантной терапии. Диагноз в каждом случае был верифицирован гистологически, после чего иммуногистохимически определялась экспрессия hENT1 и TS. Статистическую обработку выполняли с помощью критерия Фишера, методов χі-квадрат, Каплана–Майера и анализа рисков по Коксу. Медиана наблюдения составила 34 месяца. С помощью однофакторного анализа оценивали выживаемость в сравнении с когортой больных с совпадением низкой экспрессии hENT1 и TS. При этом выживаемость в когортах с высокой экспрессией hENT1, с высокой експрессией TS и с высокой экспрессией обоих маркеров была значительно выше (р=0,053; р=0,03 и р<0,001 соответственно). При многофакторном анализе рисков по Коксу в стратифицированных когортах HR составил 4,65 (СI: 2,12–10,21), 4,82 (СI: 2,13–10,91) и 23,14 (СI: 2,73–195,88) соответственно. Высокая интратуморальная экспрессия hENT1 и TS, независимо друг от друга может улучшать общую выживаемость больных РПЖ при адъювантной терапии по схеме ГемТег. Больные, у которых одновременно отмечалась высокая экспрессия hENT1 и TS получали наибольшее преимущество в выживаемости.Рак підшлункової залози (РПЗ) є одним із найагресивніших серед гастроінтестинальних раків. Шанс на довгострокову виживаність, що залишається неприйнятливо низькою, дає тільки радикальна резекція. Оптимізація ад’ювантного лікування хворих на РПЗ є актуальним питанням сучасної онкології. Метою роботи був аналіз комбінованого впливу інтратуморальної експресії hENT1 і тимідилатсинтази (TS) на ефективність схеми гемцитабін+тегафур ГемТег в ад'ювантному лікуванні хворих на РПЗ. До дослідження залучено 62 хворих на РПЗ з R0-cтатусом резекції на І та ІІ стадіях (UICC ver.7). Усі хворі отримували комбінацію ГемТег в якості ад’ювантної терапії. Діагноз у кожному випадку був веріфікований гістологічно, після чого імуногістохімічно визначали експресію hENT1 та TS. Статистичну обробку виконували за допомогою критерію Фішера, методів χі-квадрат, Каплана–Майєра та аналізу ризиків за Коксом. Медіана спостереження становила 34 місяці. За допомогою однофакторного аналізу оцінювали переваги у виживаності, порівняно з когортою хворих із співпаданням низької експресії hENT1 та TS. При цьому виживаність у когортах із високою експресією hENT1, з високою експресією TS та з високою експресією обох маркерів була значно вищою (р=0,053; р=0,03 та р<0,001 відповідно). При багатофакторному аналізі ризиків за Коксом у стратифікованих когортах HR становив 4,65 (СI: 2,12–10,21), 4,82 (СI: 2,13–10,91) та 23,14 (СI: 2,73–195,88) відповідно. Висока інтратуморальна експресія hENT1 та TS незалежно одне від одного може покращувати загальну виживаність хворих на РПЗ при ад’ювантному лікуванні за схемою ГемТег. Хворі, в яких одночасно відзначалася висока експресія hENT1 та TS, отримували найбільшу перевагу в виживаності

Lipemia as a determinant of development of an acute pancreatitis: investigation «case-control»

Objective. To establish the connection between lipemia and course of an acute pancreatitis. Materials and methods. The investigation design: «case - control». There were incorporated 93 patients, suffering an acute pancreatitis. Group «case» - 11 patients with acute pancreatitis and lipemia, Group «control» - 82 patients with acute pancreatitis without lipemia. Interrelationship was investigated in accordance to the relative risk index between lipemia and the factors signs: the acute pancreatitis severity degree, recurrent course of the disease, presence of diabetes mellitus and alcoholic anamnesis. Results. Comparative analysis of rate for the factors signs revealing have established, that possibility of development of severe acute pancreatitis and possibility of the alcohol-induced acute pancreatitis occurrence in groups of patients did not differ statistically meaningful (p > 0.05). While comparing a rate of the acute pancreatitis recurrence and the diabetes mellitus presence in groups of patients there were differences revealed on the significant level: p=0.02 and p=0.04 accordingly. Lipemia constitutes a risk factor for recurrent course of an acute pancreatitis and diabetes mellitus in patients with an acute pancreatitis: relative risk 7.5 (95% CI 1.8 - 26.6, p=0.02), RR 6.1 (95% CI 1.2 - 28.7, p= 0.02) accordingly. Conclusion. Presence of lipemia did not impact the acute pancreatitis severity (p=0.98). Possibility of the acute pancreatitis recurrence in patients with lipemia in 7 times is higher, than in patients with an acute pancreatitis without lipemia (p=0.02). Possibility of diabetes mellitus presence in patients with an acute pancreatitis and lipemia is in 6 times higher, than in patients wihout lipemia (p= 0.02). Timely diagnosis and correction of a dislipoproteinemia constitutes a prophylactic measure, which is capable to lower the rate of an acute pancreatitis recurrence

Комбіноване застосування кріохірургічного методу та хімічної деструкції в комплексному лікуванні пацієнтів з вогнищевою патологією печінки

Мета. Оцінити ефективність комбінованого застосування кріохірургічного методу та хімічної деструкції 10% розчином кальцію хлориду в комплексному лікуванні пацієнтів з вогнищевою патологією печінки (ВПП). Матеріали і методи. Проаналізовано результати застосування локальних методів деструкції у складі комплексного лікування 316 пацієнтів з ВПП. Результати. Між досліджуваними групами пацієнтів за частотою, структурою, ступенем тяжкості специфічних ускладнень, летальністю достовірної різниці не виявлено (p > 0,05). Після комбінованого застосування кріохірургічного методу та хімічної деструкції достовірно збільшилась частота повних та часткових відповідей пухлинних вогнищ на лікування, зменшилася частота стабілізації і прогресування процесу (p < 0,05), локальних рецидивів та збільшилася частота конверсії до резектабельності (p < 0,05). Висновки. Комбіноване застосування кріодеструкції та хімічної абляції є безпечним та ефективним методом, який дає змогу достовірно покращити результати лікування пацієнтів з ВПП

C, О, S, and Sr Isotope Geochemistry and Chemostratigraphy of Ordovician Sediments in the Moyero River Section, Northern Siberian Platform

© 2018, Pleiades Publishing, Inc. The 87Sr/86Sr ratio in gypsum and limestones of the Ordovician section of the Moyero River decreases from the bottom upward from 0.7091‒0.7095 in the Irbukli Formation (Nyaian Regional Stage, ~Lower Ordovician Tremadocian Stage) to 0.7080 in the upper part of the Dzherom Formation (Dolborian Regional Stage, ~Upper Ordovician Katian Stage), which is well consistent with biostratigraphic subdivision of the section and existing concept concerning the strontium isotope evolution of the World Ocean. The most characteristic feature of the carbon isotope curve is decrease of δ13С values in carbonates from weakly positive values (0.5…1.1‰) in the Irbukli Formation (Nyaian Regional Stage) to sharply negative values (–5.4..–5.8‰) in the middle part of the Kochakan Formation (top of the Kimaian Regional Stage, ~end of the Dapingian–base of the Darriwilian Stage). Increase of δ18О from 20‒22‰ to 26‒28‰, the negative correlation of δ13С and δ18О, and decrease of δ34S in gypsum from 30‒32‰ to 22‒24‰ in this interval indicate that the 13С depletion of carbonates was not related to the sulfate reduction and oxidation of organic matter during diagenesis and that the negative δ13С excursion was of primary nature. The presence of negative δ13С anomalies at this stratigraphic level in Ordovician sections of the South and North America (Buggish et al., 2003; Edwards and Saltzman, 2014; McLaughlin et al., 2016) indicates the global or subglobal distribution of this event, which was possibly related to the emergence of the oldest ground vegetation. Against the general decrease of δ13С, the lower part of the section reveals three low-amplitude (1‒2‰) positive excursions, the position of which in general confirms the existing correlation scheme of the Moyero River section with the international scale. The upper part of the section is characterized by the alternation of low-δ13С intervals (from–2 to–3‰) and brief positive excursions with amplitude of 0.5‒1.3‰. The positive δ13С excursion terminating the Ordovician section of the Moyero River correlates with the δ13С excursion in the middle Katian Stage, while the δ13С excursion in the lower part of the Baksian Regional Stage correlates with the excursion marking the Katian–Sandbian boundary

Інноваційна діяльність та педагогічна комунікація виклaдача загальної хірургії

The authors focused on the aspects of the students’ intellectual abilities improvement of the general surgery department at the medical educational institution. The special feature is the impact of the teacher’s self-management on the working process effectiveness of the future specialists. The authors have provided the knowledge productivity increase in the learning process with the help of a number of modern methods of educational process optimization by students. Knowledge of bases of management and self-management, the practice of self-management improves the teacher’s skills and speeding up the formation of the national intellec tual medical elite.У роботі зосереджено увагу на аспектах покращення інтелектуальних здібностей студентів на кафедрі загальної хірургії ви­щого медичного навчального закладу. Особливістю є вплив самоменеджменту викладача на ефективність робочого процесу майбутніх спеціалістів. Передбачено збільшення продуктивності застосування знань у процесі навчання, що здійснюється шляхом виконання ряду сучасних методів оптимізації навчального процесу студентів. Знання основ менеджменту і само­менеджменту, практика самоменеджменту вдосконалює навички викладача та прискорює темпи формування національної інтелектуальної медичної еліти

The production of a machine designed for the cold radial cyclic forging of solid and tube billets

This paper gives an account of a new project for the design and production of a radial cyclic forging machine. This new design considers the advantages of its predecessor and of modern trends within the engineering industry. The use of this machine could enable the considerable reduction of production wastes. Besides the cold cyclic technology implemented in this machine, it will also allow for the increase in energy efficiency, for the minimum capital investments. © 2014 WIT Press.International Journal of Safety and Security Engineering;International Journal of Sustainable Development and Planning;WIT Transactions on Ecology and the Environmen

ОЦІНКА БЕЗПЕЧНОСТІ ВНУТРІШНЬОПЕЧІНКОВОГО ВВЕДЕННЯ 10 % РОЗЧИНУ КАЛЬЦІЮ ХЛОРИДУ У ЩУРІВ ЛІНІЇ WISTAR: ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

The aim of experimental study was to evaluate the safety of intrahepatic administration of 10 % calcium chloride solution in vivo. Material and Methods. The experiment was performed on 26 adult Wistar rats. Intrahepatic administration of 10 % calcium chloride was performed once. The dose was 5.0 mg/100.0 g of body weight of the animal. Average dose was (0.16±0.03) ml. There were evaluated: blood count test, liver function tests, ionized calcium concentration, specific complications, mortality. The follow-up time: 1, 3, 5, day for blood count test and liver samples and 1, 5, 10 minutes for ionized calcium. Complications and mortality were assessed up to 21 days. Results. On the 1st and 3rd day, changes in the parameters of general blood count and liver tests were characterized by a decreasing of hemoglobin rates (p=0.004) and increasing of leukocytes count (p=0.005), levels of total bilirubin (p=0.005), ALT (p=0.005), AST (p=0.005), alkaline phosphatase (p=0.005) as compared to baseline. On the 5th day, these parameters were normalized to baseline: hemoglobin (p=0.366), leukocytes (p=0.051), total bilirubin (p=0.469), ALT (p=0.575), AST (p=0.959), alkaline phosphatase ( p=0.169), respectively. Increasing of ionized calcium concentration in the rats blood serum in the first minute compared with the initial (p=0.005) was not accompanied by fatal consequences. Changes in all hematological parameters occurred within the referent rates and were not accompanied by clinical manifestations. Postoperative complications and mortality were not associated with intrahepatic administration of the drug. Conclusion. Intrahepatic administration of 10 % calcium chloride solution at a dose of 5.0/100.0 mg of body weight of an animal is not accompanied by impaired liver function, homeostasis of blood calcium ions, the development of local complications and mortality.Цель исследования – оценить безопасность внутрипеченочного введения 10 % раствора хлорида кальция в эксперименте in vivo. Материал и методы. Эксперимент выполнен на 26 взрослых крысах-самках линии Wistar. Интрапеченочное введение 10 % кальция хлорида выполняли однократно. Доза составляла 5,0&nbsp;мг / 100,0&nbsp;г веса тела животного, в среднем (0,16±0,03) мл. Оценивали показатели гемограммы, печеночных проб, концентрацию ионов кальция, специфические осложнения, летальность. Сроки контроля: 1, 3 5, сутки для гемограммы и печеночных проб и 1, 5, 10 минуты для ионизированного кальция. Осложнения и летальность оценивали до 21 суток. Результаты. На 1 и 3 сутки изменения параметров гемограммы и печеночных проб характеризовались снижением уровня гемоглобина (р=0,004) и увеличением количества лейкоцитов (р=0,005), уровней общего билирубина (р=0,005), АлАт (р=0,005), АсАт (р=0,005), ЩФ (р=0,005), по сравнению с исходными. На 5 сутки отмечалась нормализация этих параметров к исходным: гемоглобин (р=0,366), лейкоциты (р=0,051), общий билирубин (р=0,469), АлАт (р=0,575), АсАт (р=0,959), ЩФ (р=0,169) соответственно. Повышение концентрации ионизированного кальция сыворотки крови крыс на первый минуте, по сравнению с исходными (р=0,005), не сопровождалось фатальными последствиями. Изменения всех гематологических параметров происходили в пределах референтных норм и не сопровождались клиническими проявлениями. Послеоперационные осложнения и летальность не были связаны с внутрипеченочным введением препарата. Вывод. Внутрипеченочное введение 10 % раствора кальция хлорида в дозе 5,0 мг / 100,0 мг веса тела животного не сопровождается нарушением функционального состояния печени, гомеостаза ионов кальция крови, развитием локальных осложнений и летальностью.Мета дослідження – оцінити безпечність внутрішньопечінкового введення 10 % розчину кальцію хлориду в експерименті in vivo. Матеріал і методи. Експеримент виконано на 26 дорослих щурах-самицях лінії Wistar. Інтрапечінкове введення 10 % кальцію хлориду здійснювали одноразово. Доза становила 5,0&nbsp;мг/100,0&nbsp;г ваги тіла тварини, у середньому (0,16±0,03) мл. Оцінювали показники гемограми, печінкових проб, концентрацію іонів кальцію, специфічні ускладнення, летальність. Терміни контролю – 1, 3 5, доби для гемограми та печінкових проб і 1, 5, 10 хвилини для іонізованого кальцію. Ускладнення та летальність оцінювали до 21 доби. Результати. На 1 та 3 доби зміни параметрів гемограми та печінкових проб характеризувались зниженням рівня гемоглобіну (р=0,004) та збільшенням кількості лейкоцитів (р=0,005), рівнів загального білірубіну (р=0,005), АлАт (р=0,005), АсАт (р=0,005), ЛФ (р=0,005), порівняно з початковими. На 5 добу відмічалась нормалізація цих параметрів до вихідних: гемоглобін (р=0,366), лейкоцити (р=0,051), загальний білірубін (р=0,469), АлАт (р=0,575), АсАт (р=0,959), ЛФ (р=0,169) відповідно. Підвищення концентрації іонізованого кальцію сироватки крові щурів на 1 хвилині, порівняно з вихідними (р=0,005), не супроводжувалось фатальними наслідками. Зміни всіх гематологічних параметрів відбувалися в межах референтих норм і не супроводжувались клінічними проявами. Післяопераційні ускладнення та летальність не були пов’язані з внутріньопечінковим введенням препарату. Висновок. Внутрішньопечінкове введення 10 % розчину кальцію хлориду в дозі 5,0&nbsp;мг /100,0&nbsp;мг ваги тіла тварини не супроводжується порушенням функціонального стану печінки, гомеостазу іонів кальцію крові, розвитком локальних ускладнень та летальністю

ОПТИМИЗАЦИЯ РАННЕЙ НОЗОЛОГИЧЕСКОЙ ВЕРИФИКАЦИИ ОДЫШКИ ЛЕГОЧНОГО ИЛИ СЕРДЕЧНОГО ГЕНЕЗА

The aim of this study was early differentiation of breathlessness due to pulmonary or cardiac disease. The study was conducted in three stages. Firstly, we examined 359 patients aged 18 to 90 years with confirmed diagnosis of asthma (n = 134, or 37.3 %), COPD (n = 114, or 31.8 %), and chronic heart failure (CHF) not related to lung disease (n = 111, or 30.9 %). There were 154 males (42.9 %) and 205 females (57.1 %). We compared frequencies of P.M.Simon's "language of dyspnea" descriptors (1990) used by patients and excluded characteristics used equally often by patients with asthma, COPD or CHF. This allowed development a modified vocabulary of dyspnea (MVD) which consisted of 7 phrases and 6 clusters. Secondly, we developed a priori probability model to calculate probability of each diagnosis (PPD) using data from MVD and modified Bayesian classifier. Finally, we validated the PPD model with estimation of its sensitivity and specificity for asthma, COPD and CHF by comparing of a priori and a posteriori diagnoses. This analysis included a new cohort of 123 patients (75 (61.0 %) males, 48 (39.0 %) females) aged 18 to 89 years with breathlessness as the leading symptom. All the patients fulfilled MVD before the diagnosis to be confirmed. Subsequent standard clinical examination revealed asthma in 47 (38.2 %), COPD in 46 (37.4 %), CHF in 30 (24.4 %) respondents.Целью исследования явилась оптимизация нозологической верификации одышки легочного или сердечного генеза. Исследование проводилось в 3 этапа. На 1-м этапе были обследованы пациенты (n = 359; 154 (42,9 %) мужчины и 205 (57,1 %) женщин) в возрасте от 18 до 90 лет с диагнозами: бронхиальная астма (БА) – 134 (37,3 %), хроническая обструктивная болезнь легких (ХОБЛ) – 114 (31,8 %), хроническая сердечная недостаточность (ХСН), не связанная с патологией легких, – 111 (30,9 %). Сравнительный анализ частоты встречаемости фраз из "Словника одышки" P.M.Simon et al. (1990) при каждой нозологической форме и исключение из опросника характеристик, одинаково часто регистрируемых при БА, ХОБЛ, ХСН, не связанной с патологией легких, по данным критерия Пирсона, позволили разработать "Модифицированный словник одышки" (МСО), состоящий из 7 фраз и 6 кластеров одышки. На 2-м этапе разработана модель расчета вероятности априорного диагноза (ВАД) с использованием данных МСО и модифицированного байесовского классификатора. На 3-м этапе проведена апробация модели ВАД, определение ее чувствительности и специфичности для БА, ХОБЛ и ХСН, не связанной с патологией легких, путем сравнения частоты совпадений априорного и апостериорного диагнозов. Для этого дополнительно были обследованы 123 пациента (75 (61,0 %) мужчин и 48 (39,0%) женщин) в возрасте от 18 до 89 лет, основной жалобой которых являлась одышка. Заполнение МСО проведено методом сплошной выборки до верификации диагноза слепым методом. Последующее комплексное обследование позволило диагностировать БА у 47 (38,2 %), ХОБЛ – у 46 (37,4 %), ХСН, не связанную с патологией легких, – у 30 (24,4 %) респондентов