ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОБНИЦТВА ТА ПЕРЕРОБКИ ПОЛІМЕРІВ МЕДИКО-БІОЛОГІЧНОГО ПРИЗНАЧЕНЯ

The textbook discusses the basics of production, processing and properties of the base types of polymers, which are recommended for use in various fields of medicine: surgery and traumatology, ophthalmology, pharmacy, dentistry, etc. The features of the interaction of polymers with living body tissues, modification and preparation methods polymer surfaces in contact with living tissues, the basic methods of manufacturing products from polymer and composite materials based on them for medicine are described. Indexing:                 У посібнику розглянуто основи виробництва, переробки та властивості основних видів полімерів, які рекомендуються для застосування в різних областях медицини: хірургії та травматології, офтальмології, фармації, стоматології та ін. Описано особливості взаємодії полімерів з живими тканинами організму, методи модифікації і підготовки поверхні полімеру до контакту з живими тканинами, основні методи виготовлення виробів з полімерних та композиційних матеріалів на їх основі для медицини. Призначено для студентів спеціальності 161 «Хімічні технології та інженерія», які навчаються за освітніми програмами 161.07 «Хімічна технологія синтетичних і природних полімерів та еластомерів» та 161.06 «Хімічна технологія переробки полімерних та композиційних матеріалів». Індексація:                &nbsp

КЛІНІЧНІ ВАРІАНТИ СОМАТОГЕННОГО АСТЕНІЧНОГО СИМПТОМОКОМПЛЕКСУ ТА КАРДІОВАСКУЛЯРНИЙ РИЗИК У КОМБАТАНТІВ

Summary. The relevance of the study is determined by the imperfection of existing approaches in the assessment of cardiovascular risk (CVR), based on laboratory and instrumental assessments and does not take into account either the psychological portrait of the individual or the presence of non-psychotic mental disorders. This is what requires the improvement of the concept of activity at the primary level of care, in order to increase the effectiveness of preventive measures and improve the prognosis of patients with high CVR. The aim of the study – to learn the frequency and nature of clinical variants of somatogenous asthenic symptom complex among combatants stratified by CVR level. Materials and Methods. The primary information base for the study was the results of a comprehensive clinical and anamnestic examination of 450 combatants, including 400 people who had NSAIDs and who were previously stratified by the level of cardiovascular risk (CVR), determined by the method of "SCORE". The application of this technique took into account age, sex, the presence of smoking, blood pressure, etc. and provided for the possibility of extrapolating the possible risk to old age. Results. Among 99 patients with minimal CVR, it was found that SASC occurred in (21.2±4.1) % of exami­ned: equally common were all clinical variants of SASC (their frequency ranged from (3.0±1.7) % – asthenic, up to (7.1±2.6) % –  astheno-anxiety and astheno-subdepressive). In this case, the intermediate position in terms of frequency was occupied by the dissomnic variant of SASC – (4.0±2.0) %.  Among 102 patients with mean CVR, it was found that the frequency of CVR in this group did not differ from the same group with minimal CVR and was (21.6±4.1) %, but in the structure of CVR group with mean CVR is significant (p≤0,05) more clinical variants of the asthenic type, the frequency of which was (11.8 ± 3.2)%, while other clinical variants in this group were diagnosed with the same frequency (in the range from (2.0±1.4) % – dysnomic option up to (4.9±2.1) % –  astheno-subdepressive, p> 0..05). Among 97 patients with high CVR, it was found that SASC occurred significantly (p≤0.05) less often than with minimal CVR – in (10.1±3.2) % of exami­ned, and the frequency of diagnosis of clinical variants of SASC were detected equally often (from (1.0±1.0) % – dyssomnic, to (3.0±1.7) % – astheno-anxiety and astheno-subdepressive, p> 0.05) Among 102 patients with realized CVR (patients with CVR) it was found that SASC occurred significantly (p≤0.05) more often than at high levels of CVR – in (20.6±4.0) % of subjects: the most common was asthenic form of SASC (p≤0.05), and the most rarely diagnosed – dissomnic variant of SASC – in (2.0±1.4) % of patients. Conclusions. The study determined the frequency and nature of clinical variants of SASC in combatants with different levels of CVR and proved the presence of the highest frequency of asthenic type (p <0.05) in the group of patients with moderate CVR compared to other clinical variants. It is proved that the asthenic type of SASC is most characteristic of patients with realized CVR and patients with an average level of CVR (12.7±3.3) % and (11.8±3.2) %, respectively), while other clinical variants of SASC were detected with the same frequency among patients with different levels of CVR.Резюме. Актуальність дослідження визначається недосконалістю існуючих підходів до оцінки кардіоваскулярного ризику (КВР), що базуються на лабораторно-інструментальних дослідженнях, при яких не враховують ні психологічного портрету особистості, ні наявності непсихотичних розладів психічної сфери. Саме це й вимагає удосконалити концепцію діяльності на первинному рівні надання допомоги задля підвищення ефективності профілактичних заходів та покращання прогнозу пацієнтів із високим КВР. Мета дослідження – вивчити частоту та характер клінічних варіантів соматогенного астенічного симптомокомплексу серед комбатантів, стратифікованих за рівнем КВР. Матеріали і методи. Первинною інформаційною базою для виконання дослідження стали результати комплексного клініко-анамнестичного обстеження 450 пацієнтів комбатантів, серед яких 400 осіб мали НППС та які попередньо були стратифіковані за рівнем кардіоваскулярного ризику (КВР), визначеним за методикою «SCORE». Застосування цієї методики передбачало урахування віку, статі, наявності тютюнокуріння, рівня артеріального тиску тощо і передбачало можливість екстраполяції можливого ризику на старший вік. Результати. Серед 99 пацієнтів із мінімальним КВР виявлено, що САСК мало місце у (21,2±4,1) % обстежених: однаково поширеними були всі клінічні варіанти САСК (їх частота коливалась у межах від (3,0±1,7) % – астенічний, до (7,1±2,6) % – астено-тривожний та астено-субдепресивний). При цьому проміжне положення за показником частоти займав дисомнічний варіант САСК – (4,0±2,0) %. Серед 102 пацієнтів з середнім КВР виявлено, що частота САСК у цій групі не відрізняється від аналогічного показника групи з мінімальнгим КВР та становила (21,6±4,1) %, однак у структурі САСК групи з середнім КВР достовірна (р≤0,05) більше клінічних варіантів астенічного типу, частота якого становила (11,8±3,2) %, тоді як інші клінічні варіанти в цій групі діагностовані з однаковою частотою (у межах від (2,0±1,4) % – дисомнічний варіант до (4,9±2,1) % – астено-субдепресивний, р>0,05). Серед 97 пацієнтів із високим КВР виявлено, що САСК мав місце достовірно (р≤0,05) рідше, ніж при мінімальному КВР – у (10,1±3,2) % обстежених, а за частотою діагностування клінічні варіанти САСК виявлялися однаково часто (від (1,0±1,0) % – дисомнічний, до (3,0±1,7) % – астено-тривожний та астено-субдепресивний, р>0,05). Висновки. У дослідженні визначені частота та характер клінічних варіантів САСК у комбатантів із різним рівнем КВР та доведено наявність найбільш високої частоти астенічного типу (р<0,05) в групі пацієнтів з середнім рівнем КВР порівняно з іншими клінічними варіантами. Астенічний тип САСК найбільш властивий хворим із реалізованим КВР та пацієнтам з середнім рівнем КВР, тоді як інші клінічні варіанти САСК виявлені з однаковою частотою серед пацієнтів з різним рівнем КВР

ОЦІНКА ФАРМАКОТЕРАПЕВТИЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ГЛУТАРГІНУ Й ЕРБІСОЛУ В МІЖРЕЦИДИВНОМУ ПЕРІОДІ ХРОНІЧНОЇ ЕКЗЕМИ

Summary. The need for constant and long-term monitoring of patients with chronic eczema (CE) at the level of primary health care highlights the need to improve treatment in the period between relapses. It is important to determine the pharmacotherapeutic effects of antioxidants and adaptogenic agents, especially in relation to the formation of metabolic compensatory reactions in patients with chronic eczema, as a guarantee of prolongation of clinical remission of chronic eczema. The aim of the study – to evaluate the effectiveness of differentiated therapeutic complexes at the level of the system of nonspecific immune defense and oxidative homeostasis in patients with chronic eczema in the interrecurrent period. Materials and Methods. The study involved 75 patients with CE, who were divided into three groups depending on the composition of differentiated therapeutic complexes (DTC), and in the interrelapse period was treated, in particular in patients of the clinical group 1 (CG1) used the Glutargin drug (0.25 mg three times) per day for 3 weeks), in the group 2 (CG2) – Erbisol drug (daily 2.0 ml intramuscularly for three weeks), in the treatment of patients of the group 3 (CG3) used Glutargin and Erbisol drugs. The pharmacotherapeutic efficacy of DTC was assessed by indicators of the state of the OH system and non-specific immune system protection. Results. The pharmacotherapeutic effects of Glutargin and Erbisol in patients with chronic eczema in the interrecurrent period were studied and proved to be the most effective in a single therapeutic complex, which allows to achieve adaptive and compensatory reactions of the oxidative homeostasis system and the immune system patients with simultaneous formation of metabolic reserves of adaptation. Conclusions. It was found that the use of Glutargin slightly increases the frequency of persons with functional compensation and decreases the proportion of patients with metabolic imbalance reactions (p> 0.05); the generalized efficiency index for clinical group (CG1) is 1.11. When using Erbisol the frequency of persons with functional compensation significantly increases and the proportion of patients with metabolic imbalance reactions decreases (p<0.05); the generalized efficiency index for CG2 is 1.38. When using the complex (Glutargin and Erbisol) significantly increases the frequency of persons with functional compensation (p <0.05) and decreases the proportion of patients with metabolic imbalance reactions (p <0.01); the generalized efficiency index for CG3 is 1.71. It was found that when using all three therapeutic complexes, the frequency of patients with immunoregulatory compensation increases, the proportion of patients with immunoregulatory imbalance reactions decreases (p <0.05).Резюме. Потреба у постійному та довготривалому спостереженні пацієнтів із хронічною екземою (ХЕ) на рівні первинної медико-санітарної допомоги актуалізує необхідність удосконалення лікування саме в період між рецидивами захворювання. Актуальним є визначення фармакотерапевтичних ефектів антиоксидантних засобів та засобів адаптогенного впливу, передусім стосовно формування у цих хворих метаболічних компенсаторних реакцій як запоруки подовження термінів клінічної ремісії хронічної екземи. Мета дослідження – оцінити ефективність диференційованих терапевтичних комплексів на рівні системи неспецифічного імунного захисту та окиснювального гомеостазу в пацієнтів із хронічною екземою в міжрецидивний період. Матеріали і методи. У дослідженні задіяно 75 пацієнтів із ХЕ, яких поділили на три групи залежно від складу диференційованих терапевтичних комплексів (ДТК), і у міжрецидивний період проведено лікування, зокрема у пацієнтів першої клінічної групи (КГ1) застосовано препарат «Глутаргін» (0,25 мг тричі на добу впродовж 3-х тижнів), у другій (КГ2) – препарат «Ербісол» (щоденно 2,0 мл внутрішньом’язово упродовж трьох тижнів), при лікуванні пацієнтів третьої групи (КГ3) застосовано препарати «Глутаргін» та «Ербісол». Фармакотерапевтичну ефективнівність ДТК оцінювали за показниками стану системи ОГ та СНІЗ. Результати. Досліджено фармакотерапевтичні ефекти препаратів «Глутаргін» та «Ербісол» у хворих на хронічну екзему в міжрецидивному періоді та доведено, що найбільш ефективним є їх застосування в єдиному терапевтичному комплексі, що дозволяє досягати адаптаційних та компенсаторних реакцій системи окиснювального гомеостазу та системи неспецифічного імунного захисту в більшості пацієнтів з одночасним формуванням метаболічних резервів адаптації. Висновки. З’ясовано, що при використанні препарату «Глутаргін» дещо зростає частота осіб із функціональною компенсацією та зменшується питома вага хворих з реакціями метаболічного дисбалансу (р>0,05); узагальнений індекс ефективності у клінічній групі (КГ)1 становить: ІЕ.ОГ=1,11. При використанні препарату «Ербісол» достовірно зростає частота осіб із функціональною компенсацією та зменшується частка хворих з реакціями метаболічного дисбалансу (р<0,05); узагальнений індекс ефективності у КГ2 становить: ІЕ.ГО=1,38. При використанні комплексу (препарати «Глутаргін» і «Ербісол») достовірно зростає частота осіб з функціональною компенсацією (р<0,05) та зменшується частка хворих із реакціями метаболічного дисбалансу (р<0,01); узагальнений індекс ефективності у КГ3 становить: ІЕ.ГО=1,71. Виявлено, що при використанні всіх трьох терапевтичних комплексів зростає частота хворих з імунорегуляторною компенсацією, зменшується питома вага хворих із реакціями імунорегуляторного дисбалансу (р<0,05)

НЕПСИХОТИЧНІ РОЗЛАДИ ПСИХІЧНОЇ СФЕРИ ТА КАРДІОВАСКУЛЯРНИЙ РИЗИК У КОМБАТАНТІВ

Summary. The increase in the duration of temporary disability and primary disability due to chronic diseases, in particular combined, causes significant economic damage and increases the social significance of research aimed at improving medical and psychological monitoring, early diagnosis, individualization of treatment and risk management; this is extremely important for combatants. The aim of the study – to examine the frequency and nature of non-psychotic mental disorders among combatants stratified by the level of cardiovascular risk (CVR). Materials and Methods. The primary information base for the study was the results of a comprehensive clinical and anamnestic examination of 450 combatants, who were previously stratified according to the level of cardiovascular risk, determined by the method of "SCORE". Results. The frequency of mental maladaptation reactions (MMR) in different risk groups of patients ranged from (37.8±4.4) % to (68.3±4.6) % and was significantly (p≤0.05) higher among patients with implemented CVR than in groups with different levels; at the same time, no significant differences in the frequency of MMR depending on the level of CVR were found, which indicates a relatively equal level of mental maladaptation at the pre-nosological stage of CVR implementation. The frequency of somatogenous asthenic symptom complex (SASC) was found to be the highest among patients with realized CVR (20.2±3.9) % and significantly (p≤0.05) less frequently diagnosed SASC in risk groups of patients with different levels of CV-diseases. It was found that the frequency of SASC was significantly lower among patients with a high level of CVR (minimum CVR – (16.8±3.3) %, high CVR – (8.8±2.8) %, p≤0.05. Thus, the implementation of CVR and, accordingly, the diagnosis of CVD is a significant factor in increasing the incidence of ACS among such patients. Acute neurotic disorders (AND) with the highest (p≤0.05) frequency were diagnosed among patients with high CVR (22.5±4.1) %, their frequency is five times higher than in other risk groups patients with CVD (ranging from 4.8 to 5.0 %) and three times higher than among patients with CV-diseases (7.7±2.6) %). That is, acute neurotic disorders manifest high CVR, whereas in the nosological design of high CVR (when diagnosing CVD) the frequency of AND is significantly reduced. The frequency of neurotic disorders with a prolonged course was found significantly (p≤0.05) higher among patients with risk groups of CVR (ranging from (10.4±2.7) % to (24.4±3.9) % than among patients with CVD was (1.9±1.3) %, while among patients of risk groups of CVR it was the lowest at low CVR and equally higher at medium and high CVR (p≤0.05). Conclusions. The frequency and nature of non-psychotic mental disorders in combatants with different levels of CVR were determined and the presence of the highest frequency of MMR in the structure of these disorders was proved. It is proved that the frequency of SASC is the highest among patients with realized CVR and exceeds the corresponding indicator of the group of patients with high CVR.Резюме. Зростання термінів тимчасової непрацездатності та показників первинної інвалідності унаслідок хронічних хвороб, зокрема поєднаних, наносить значні економічні збитки і посилює соціальну значущість наукових досліджень, спрямованих на удосконалення медико-психологічного моніторингу, ранньої діагностики, індивідуалізацію лікування і ризикометричних підходів; непересічно значимим це є і для учасників бойових дій – комбатантів. Мета дослідження – вивчити частоту та характер непсихотичних розладів психічної сфери серед комбатантів, стратифікованих за рівнем кардіоваскулярного ризику (КВР). Матеріали і методи. Первинною інформаційною базою для виконання дослідження стали результати комплексного клініко-анамнестичного обстеження 450 комбатантів, які попередньо були стратифіковані за рівнем кардіоваскулярного ризику, визначеним за методикою «SCORE». Результати. Частота реакцій психічної дезадаптації (РПД) у різних ризикометричних групах пацієнтів коливалась у межах від (37,8±4,4) % до (68,3±4,6) % та достовірно (р≤0,05) була вищою серед пацієнтів із реалізованим КВР, ніж в групах з різним його рівнем; при цьому достовірних відмінностей у частоті РПД залежно від рівня КВР не виявлено, що свідчить про відносно однаковий рівень психічної дезадаптації на донозологічному етапі реалізації КВР. Частота соматогенного астенічного симптомокомплексу (САСК) була найвищою серед пацієнтів із реалізованим КВР (становить (20,2±3,9) % та достовірно (р≤0,05) рідше діагностували САСК у ризикометричних групах пацієнтів з різним рівнем КВР. Виявлено, що достовірно меншою була частота САСК серед осіб із високим рівнем КВР (мінімальний КВР – (16,8±3,3) %, високий КВР – (8,8±2,8) %, р≤0,05. Таким чином, реалізація КВР і, відповідно, діагностування ССЗ є значимим фактором зростання частоти САСК серед таких пацієнтів. Гострі невротичні розлади (ГНР) з найбільш високою (р≤0,05) частотою діагностовано серед пацієнтів із високим КВР (становить (22,5±4,1) %), їх частота в п’ять разів вища ніж в інших ризикометричних групах осіб із КВР (коливається від 4,8 до 5,0 %) та втричі вища, ніж серед хворих на ССЗ (становить (7,7±2,6) %). Тобто гострі невротичні розлади маніфестують високий КВР, тоді як при нозологічному оформленні високого КВР (при діагностуванні ССЗ) частота ГНР достовірно зменшується. Частота невротичних розладів із затяжним перебігом виявлена достовірно (р≤0,05) вищою серед пацієнтів ризикометричних груп КВР (коливалась у межах від (10,4±2,7) % до (24,4±3,9) %), ніж серед хворих на ССЗ (становила (1,9±1,3) %), тоді як серед пацієнтів ризикометричних груп КВР вона була найменшою при низькому КВР та однаково більш високою при середньому та високому КВР (р≤0,05). Висновки. Визначені частота та характер непсихотичних порушень психічної сфери у комбатантів з різним рівнем КВР та доведено наявність найбільш високої частоти РПД в структурі цих порушень. Доведено, що частота САСК є найбільшою серед пацієнтів з реалізованим КВР та перевищує відповідний показник групи пацієнтів з високим КВР

Cholinesterase in different types of the muscle tissue during the early postmortem period for diagnosis of death coming

The purpose of the research: consisted in study of postmortem regularitiesin the content of cholinesterase in different types of muscle tissue (MT) for improving accuracy of determination of the prescription of death coming PDC.Materials and methods: The activity/level of cholinesterase was determined in homogenates of the myocardial (MMH), oesophageal (OMH), diaphragm (DMH) and intercostal muscles (IMH)within the early PMP (3-13 hours after the coming of death) on 30 human corpses. MT was sampled in conditions of postmortem biopsy with use of special instruments; MT homogenates were prepared following the standard technique with subsequent determination of cholinesterase content in MT homogenates. Results and discussion: The analysis of postmortem changes in the content of cholinesterase in MT depending upon PDC revealed that after 3 hours from the moment of death coming its highest content was in muscles of the oesophagus, the least one being in MT of the intercostal muscles (respectively, (2,717.1±37.1) and (883.5±6.2) U/g, р<0.001). Levels of cholinesterase content in MT of the myocardium and diaphragm were rather close, though they differed (respectively, (1,213.8±8.8) and (1,512.8±11.5) U/g, р<0.05), and occupied an intermediate place between the corresponding values of MT of the intercostal muscles and oesophagus.A common pattern for the content of cholinesterase in different types of MT was characterized by a decrease of this content with an increase in PDC terms; besides, the dynamic lines of its changes, that we obtained, became basic ones for substantiating quantitative time dependencies and construction of relevant nomograms for forensic diagnosis of PDC by cholinesterase content in MT. Conclusions: It was proved that the content of cholinesterase in all MT homogenates, which we studied, changed regularly (and nonlinearly), but the initial and final levels of cholinesterase content differed depending upon the type of MT. Besides, the dynamics in changes of the content of cholinesterase within the time period of 3÷13 hours from the moment of death coming differed upon the type of MT too. Advantages of the technique consist in theintegrity of biochemical examination of different types of MT and simplicity in interpretation of findings. The application of the nomogram technique for assessing PDC by cholinesterase content in MT makes it possible to improve the accuracy of diagnosis for terms of the coming of death up to 60 minutes

METHOD DEVELOPMENT AND EFFECTIVENESS EVALUATION EXPERIENCE OF THE EDUCATION-BEHAVIORAL CORRECTION IN PATIENTS WITH CHRONIC DERMATOSES AT THE PRIMARY HEALTH CARE LEVEL

The examination of 60 patients with chronic dermatoses (30 patients presented with psoriasis, 30 - with eczema) was carried out before and after the education-behavioral correction applying the method for differentiated self-estimation of general health state and anxiety scales according to Spielberger C. in Yu. L. Khanina modification. To evaluate the effectiveness of the education-behavioral correction applied, the dynamics of the most informative acceptor- indicators characteristic of the patients with chronic dermatoses was determined, namely, the indices of AI frequency (P m,%), its severity (S, points), number of patients with chronic dermatoses and diagnostically significant level of psychological traits (Dn , persons). The index AI (Sst , number of patients in unit fractions), AI index of clinical severity (Ics) and the entropy index of the corresponding acceptor-indicator (habc, bit) before and after the education-behavioral correction were calculated, as well as the integral index of the education-behavioral correction effectiveness (IEBC).The effectiveness of the education-behavioral correction was evaluated according to the informative acceptorindicator complex in 60 patients with chronic dermatoses (30 patients - with psoriasis, 30 - with eczema). The data obtained made it possible to determine that the primary health care level could provide the effectiveness achievement by 8.0?16.0% (according to the integral index). In patients with psoriasis, the education-behavioral correction effectiveness was manifested by the decrease (p <0.05) in the absolute number of persons with the diagnostically significant level of general health state declining (before the education-behavioral correction - (76.7 7.7)%, after - (53.3 9.1) %) and the decrease in severity of this AI from (3.9 0.1) points up to (3.5 0.2) points; the decrease in the number of persons with the low mood level (before the education-behavioral correction - (83.3 6.8)%, after - (60.0 8.9)%, p <0.01); the decrease in the number of patients with the low level of the everyday activity (before the education-behavioral correction - (63.3 8.8)%, after - (46.7 9.1)%, p <0.01). The education-behavioral correction effectiveness in patients with eczema was manifested by the decrease in the absolute number of people with reduced level of general health state (before the education-behavioral correction - (70.0 8.4)%, after - (56.7 9.0)%) with severity decrease in this AI from (3.7 0,1) points to (3.4 0.2) points; the decrease in the number of persons with the low level of mood (before the education-behavioral correction - (80.0 7.7)% and after - (53.3 9.1)%, p <0.01). The results of the education-behavioral correction effect on the reactive and personal anxiety indicators can be observed in their positive dynamics, both in case of psoriasis and eczema, concerning the severity reduction of these indicators of psychological state. Despite the absence of significant reduction in the number of persons with the high anxiety level (in psoriasis: from 70.0% to 60.0%, in case of eczema: from 63.3% to 56.7% of patients), the integral indicators of the education-behavioral correction effectiveness amounted to 14.3% and 6.4% for reactive anxiety and 3.4% and 3.8% - for personal anxiety, correspondingly. Generally, the effect of education-behavioral correction performed at the primary health care level is limited by the medical personnel competence areas, which requires the interdisciplinary cooperation of medical specialists of various specialties while dealing with such patients (the studied issue should involve medical psychologists and more patient-specific techniques for cognitive-behavioral correction)

TECHNOLOGY OF PRODUCTION AND PROCESSING OF POLYMERS OF MEDICAL AND BIOLOGICAL PURPOSES

The textbook discusses the basics of production, processing and properties of the base types of polymers, which are recommended for use in various fields of medicine: surgery and traumatology, ophthalmology, pharmacy, dentistry, etc. The features of the interaction of polymers with living body tissues, modification and preparation methods polymer surfaces in contact with living tissues, the basic methods of manufacturing products from polymer and composite materials based on them for medicine are described

Evaluation of the quality of primary medical assistance to patients with eczema: study of the scope and assessment of the adequacy of treatment and preventive measures

Розвиток загальної практики-сімейної медицини як наукової спеціальності та практичної діяльності, та структуризація медичної допомоги за рівнями її надання, характеризуються зміщенням акцентів щодо довготривалого нагляду за хворими на хронічні дерматози на рівень лікаря загальної практики-сімейної медицини. Досліджено обсяги використання лікувально-профілактичних заходів на етапі первинної медичної допомоги 75 хворим на екзему з різною тяжкістю перебігу. Виявлено, що повнота використання немедикаментозних засобів в період між загостреннями екземи лікарями загальної практики-сімейної медицини за узагальненим показником якості знаходится на рівні (56,1÷60,2)% та характеризується недостатнім використанням методик аутотренінгу з елементами психокорекції - у (76,7±5,0)%, мазей на основі фітопрепаратів - у (72,7±5,1)%, а також засобів фізіотерапевтичної корекції - у (57,3±5,7)%. Адекватність використання фармакотерапевтичних засобів в період між загостреннями екземи лікарями загальної практики-сімейної медицини за узагальненим показником якості знаходится на рівні (53,1÷53,9)% та характеризується низьким рівнем використання магній-вмісних засобів – у (76,0±4,9)% та стимуляторів функції надниркових залоз – у (74,7±5,0)%, а також дезінтоксикаційних засобів – у (53,3±5,8)% хворих. Аналіз узагальнених показників-індикаторів якості лікувально-профілактичного процесу в період між загостреннями хронічної екземи свідчить про надання лікарями загальної практики-сімейної медицини переваги немедикаментозним засобам з недооцінкою значимості використання імуномоделюючих засобів та вітамінних препаратів (А, Е, групи В та С).Развитие общей практики-семейной медицины как научной специальности и практической деятельности и структурирование медицинской помощи по уровням ее оказания характеризуются смещением акцентов относительно длительного наблюдения за больными хроническими дерматозами на уровень врача общей практики-семейной медицины. Изучены объёмы лечебно-профилактических мероприятий на этапе первичной медицинской помощи 75 больным хронической экземой с разной тяжестью течения заболевания. Выявлено, что полнота использования немедикаментозных средств в период между обострениями экземы врачами общей практики по обобщённому показателю качества находится на уровне (56,1÷60,2)% и харатеризуется недостаточным использованием методик аутотренинга с элементами психокоррекции - у (76,7±5,0)%, мазей на основе фитопрепаратов - у (72,7±5,1)%, а также средств физиотерапии - у (57,3±5,7)%. Адекватность применения фармакотерапевтических средств в период между обострениями экземи врачами общей практики по обобщённому показателю качества находится на уровне (53,1÷53,9)% и характеризуется низким уровнем магнийсодержащих средств – у (76,0±4,9)% пациентов и спимуляторов функции надпочечников – у (74,7±5,0)%, а также дезинтоксикационных средств – у (53,3±5,8)% больных. Анализ обобщённых показателей – индикаторов качества лечебно-профилактического процесса в период между обострениями экземы свидетельствует о превалировании преимущественно немедикаментозних средств в програмах лечения таких пациентов врачами общей практики с недооценкой значимости иммуномодулирующей терапии и витаминных препаратов (А, Е, группы В и С).The development of general medical practice as a scientific specialty and practice and the structuring of medical care according to the levels of its delivery are characterized by shifting the emphasis on long-term care for patients with chronic dermatoses to the level of general practitioners. This paper describes the scope of treatment and prophylactic measures at the stage of primary medical care for 75 patients with eczema of different severity. It was revealed that the completeness of the use of non-medicated means in the period between the exacerbations of eczema prescribed by general practitioners was at the level of 56.1 ÷ 60.2% according to the generalized quality index and was characterized by insufficient use of autotraining techniques with elements of psychological correction in 76.7 ± 5,0%, herbal ointments in 72,7 ± 5,1%, as well as insufficient physiotherapeutic corrections in 57,3 ± 5,7%. Adequate use of pharmacological medicines prescribed by general practitioners for the periods between the exacerbation of eczema makes up 53,1 ÷ 53,9% according to the generalized indicator of quality and is characterized by low use of magnesiumcontaining products in 76,0 ± 4 9% of cases and adrenal gland stimulants in 74,7 ± 5,0% of cases, as well as detoxification agents (53,3 ± 5,8)% of cases. The analysis of general indicators of the quality of therapeutic and prophylactic process in the periods between exacerbations of chronic eczema has shown that general practitioners prefer to prescribe non-medicinal means, underestimating the importance of using immunomodulatory drugs and vitamins (A, E, B and C)

Current Conception About the Pathogenesis and Intensive Care of Severe COVID-19 (Review)

The aim of the research. The aim of this work was to summarize the scientific literature data on the pathogenesis and intensive care of the severe course of coronavirus infection. Materials and methods. Databases such as PubMed, Google Scholar, Scopus and Web Of Science 2020-2021 were used for literary searches. Results. An intense inflammatory response against the SARS-CoV-2 virus in COVID-19 patients causes a cytokine storm and hypercoagulability with the development of acute respiratory distress syndrome (ARDS) and multiple organ failure. Approximately 17 % to 35 % of hospitalized patients with COVID-19 are treated in the intensive care unit, most often due to hypoxemic respiratory failure and the development of ARDS, and between 29 % and 91 % of patients in intensive care units require invasive ventilation. In addition to acute respiratory failure, hospitalized patients may have acute renal failure (9 %), liver dysfunction (19 %), coagulation disorders (10 %–25 %), and septic shock (6 %). More than 75 % of hospitalized patients require additional oxygen therapy. Respiratory support could vary from the need for oxygen supplementation through a nasal catheter to invasive ventilation or extracorporeal membrane oxygenation in patients with the most severe ARDS. The uncontrolled inflammation and coagulation seen in COVID-19 patients is similar to multifactorial ARDS, where a plethora of evidence has demonstrated the ability of long-term corticosteroid therapy (CST) to reduce inflammation-coagulation-fibroproliferation and accelerate recovery. With regard to the assessment of the benefits of therapeutic anticoagulation in patients with elevated D-dimer, the question has not yet been finally resolved, and research devoted to this is still ongoing. Conclusions. The approaches to respiratory, anticoagulant, anti-inflammatory therapy in critically ill patients with COVID-19 require further research to determine the optimal treatment tactic