Influence of thyroid hormones and drag for anesthesia on homeostasis of the humoral pert of the immune system and Red-OX system in the rat’s body

Introduction. The increase in the prevalence of hyperthyroidism justifies the feasibility of experimental studies to study the mechanisms of thyroid hormones on a number of metabolic processes and homeostasis in euthyroidism and hyperthyroidism in the experiment and increases against the background of preoperative stress.The aim of the study: to find out the peculiarities of the reaction of the immune system and free radical processes of experimental animals under conditions of simulated hyperthyroidism to the action of various drugs for anesthesia.Research methods. To simulate the state of hyperthyroidism, rats received L-thyroxine for 21 days. The effect of euthyroidism and hyperthyroidism on the level of homeostasis of the humoral part of the immune system and free radicals on the introduction of sodium thiopental and dexmedetomidine in the experiment compared.Results and discussion. In the blood plasma of animals with experimental hyperthyroidism, changes in the level of the humoral part of the immune system and free radicals were observed under the influence of sodium thiopental and dexmedetomidine hydrochloride under conditions of hyper- and euthyroidism.Conclusions. Activation of metabolic processes of the thyroid gland affects the universal defense systems of the body, which is especially evident in conditions of operational and perioperative stress by disruption of homeostasis of the immune system and the activity of free radicals

ВПЛИВ ВІРУСНИХ АСОЦІАЦІЙ НА РОЗВИТОК ПАТОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ ШИЙКИ МАТКИ

Достовірність канцерогенного впливу вірусу папіломи людини (ВПЛ) на епітелій шийки матки на сьогоднішній день уже не викликає сумнівів. Міжнародне агенство по дослідженню раку (IARC) офіційно оголосило ВПЛ 16 та 18 типів канцерогенними факторами. Але тільки сама присутність ВПЛ в організмі людини не викликає розвитку раку шийки матки (РШМ). Для цього необхідні ініціюючі фактори, оскільки вважається, що в період активного статевого життя кожна жінка коли-небудь інфіковується ВПЛ. У багатьох клінічних дослідженнях акцентується, що важливу роль в генезі малігнізації епітелія шийки матки, окрім наявності ВПЛ, відіграє низький рівень імунного захисту організму, а також хронічні запальні процеси геніталій, велика кількість абортів, травматизм у пологах, неадекватне лікування фонових захворювань шийки матки та інші. У статті висвітлені результати обстежень жінок із фоновими і передраковими захворюваннями шийки матки і з супутнім інфікуванням TORCH-інфекціями та інфекціями, що передаються статевим шляхом (ІПСШ). Виявлено, що у жінок, навіть без інфікування ВПЛ, але при наявності в організмі вірусних асоціацій, таких як вірус простого герпесу 1/2 типу (ВПГ 1/2 типу), цитомегаловірус (ЦМВ), вірус Епштейн-Барр (ВЕБ), висока частота розвитку передракових процесів шийки матки

ДЕЯКІ АСПЕКТИ ВПЛИВУ ДИСФУНКЦІЇ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ НА ВИНИКНЕННЯ ЛЕЙОМІОМИ МАТКИ

This article presents the development of the modern views of the most common gynecological pathology of uterine leiomyoma. We made the analysis of the occurrence of the disease due to the changes in hormonal, immune balance of the body and the role of genetic factors in the process. Also, the disturbances of the thyroid function in the development of the hyperplastic processes of the reproductive system were studied. The article points to the necessity of choosing therapies which can save the female reproductive function and improve the quality of life in the postoperative period. The uterine leiomyoma is not the disease of one organ but of the whole organism. The article shows that the treatment and the prevention of recurrence of myoma need the set of activities, which are aimed at the regulation of relations of the hypothalamic-pituitary-ovarian system and are designed to impaire the regulation of metabolic and immune homeostasis recovery of peripheral hemodynamics, eliminating inflammation. We studied the results of the using of different groups of drugs. The using of the antiprogesterone drugs and substances that modulate the activity of progesterone receptors and may be used in the treatment of uterine leiomyoma is presented.В статье приведены данные о современных взглядах на развитие частой гинекологической патологии – лейомиомы матки. Проведен анализ данных связи возникновения данного заболевания с изменениями гормонального, иммунного баланса организма и роли генетических факторов в этом процессе. Проанализировано значение нарушения функции щитовидной железы в развитии гиперпластических процессов органов репродуктивной системы. Указано на необходимость выбора методов лечения, которые позволяют сохранить репродуктивную функцию женщины и улучшить качество жизни в послеоперационном периоде. Учитывая то, что лейомиома матки – это заболевание не одного органа, а всего организма, отмечено, что лечение и профилактика рецидива миоматозных узлов требуют совокупности мероприятий, направленных на регуляцию связей гипоталамо-гипофизарно-яичниковой системы и нарушенного метаболического и иммунного гомеостаза, восстановление периферической гемодинамики, устранение воспаления. Проанализированы результаты исследований с использованием лекарственных средств разных групп. Представлен опыт использования антипрогестероновых средств и веществ, которые модулируют активность прогестероновых рецепторов и могут быть использованы в лечении миомы матки.У статті наведені дані щодо сучасних поглядів на розвиток найчастішої гінекологічної патології – лейоміоми матки. Проведено аналіз даних щодо зв’язку виникнення даного захворювання із змінами гормонального, імунного балансу організму та ролі генетичних чинників у цьому процесі. Проаналізовано значення порушення тиреоїдної функції в розвитку гіперпластичних процесів органів репродуктивної системи. Вказано на необхідність вибору методів лікування, які дозволяють зберегти репродуктивну функцію жінки та покращити якість життя в післяопераційному періоді. Враховуючи те, що лейоміома матки – це захворювання не одного органа, а всього організму, відмічено, що лікування та профілактика рецидиву міоматозних вузлів потребують сукупності заходів, спрямованих на регуляцію зв’язків гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової cистеми і порушеного метаболічного та імунного гомеостазу, відновлення периферичної гемодинаміки, усунення запалення. Проаналізовано результати досліджень із використанням лікарських засобів різних груп. Представлено досвід використання антипрогестеронових засобів та речовин, які модулюють активність прогестеронових рецепторів та можуть бути використані у лікуванні лейоміоми матки

ВІРУС ПРОСТОГО ГЕРПЕСУ ЯК КОФАКТОР У РОЗВИТКУ ДИСПЛАЗІЙ І РАКОВИХ ПРОЦЕСІВ ШИЙКИ МАТКИ У ЖІНОК, ІНФІКОВАНИХ ВІРУСОМ ПАПІЛОМИ ЛЮДИНИ.

The pathoiogy of the cervix is one of the most common gynecoiogicai diseases. Changes in cervicai epitheiium increase the risk of dyspiastic and cancerous processes. In addition, the disease aii over the worid are increasingiy occurs in young women, reproductive age. The reasons for this is unknown. Among the most common hypotheses ranks first eariy sexuai activity and, therefore ,eariy HPV infection , which today is the oniy proven factor in the deveiopment of cervicai cancer. Aiso the focus is on the iarge number of abortions, injuriesdurig parturition, inadequate treatment of background diseases of the cervix, associated infectious agents. But there is no doubt i one - carcinoma deveiops on the background of pathoiogicai conditions of the cervix, not on the unchanged tissue. Among the virai agents, in addition to the human papiiiomavirus, which affect the the cervix and cervicai canai, virus of simpiex herpes isshouid be noted. Recent studies show that in the deveiopment of cervicai dyspiasia, such co-infection as herpes simpiex virus type г piays asignificant roie. The combination of HPV and HSVtype г promotes oncogenic transformation of squamous and coiumnar epitheiium, ieading to dyspiasia and subsequentiy to cervicai cancer pathoiogy.Патология шейки матки является одной из самых распространенных в структуре гинекологических заболеваний. Изменения эпителия шейки матки увеличивают риск развития диспластических и раковых процессов. Кроме того, данное заболевание во всех странах мира все чаще возникает уженщин молодого, репродуктивного возраста. Причины такого снижения возрастного ценза достоверно неизвестны. Среди самых распространенных гипотез первое место занимает раннее начало половой жизни и, соответственно, раннее заражения ВПЧ, который на сегодняшний день является единственным доказанным фактором развития рака шейки матки. Также акцентируют внимание на большом количестве абортов, травматизме в родах, неадекватном лечении фоновых заболеваний шейки матки, сопутствующих инфекционных агентах. Но не подлежит сомнению одно - карцинома развивается на фоне патологических состояний шейки матки, а не на неизмененном органе. Среди вирусных агентов, кроме вируса папилломычеловека, поражающие слизистую оболочку шейки матки и цервикального канала, следует отметить ВПГ. Последние исследования показывают, что в развитии дисплазий шейки матки, ассоциированных с ВПЧ, значительную роль играет коинфекция - вирус простого герпеса г типа, наличие которого у пациентки обусловливает высокую степень поражения эпителия. СочетаниеВПЧ и ВПГ г типа способствует онкогенного трансформации многослойного сквамозного и цилиндрического эпителия, что приводит кдисплазии, а в дальнейшем , конкопатологии шейки матки.Патологія шийки матки є однією із найпоширенішиху структурі гінекологічнихзахворювань. Зміни епітелію шийки маткизбільшують ризик розвитку диспластичних і ракових процесів.Крім того, дане захворювання в усіх країнах світу все частіше виникає у жінок молодого, репродуктивного віку. Причини такого зниження вікового цензу достовірно невідомі. Серед найпоширеніших гіпотез перше місце займає ранній початок статевого життя і, відповідно, раннє зараження ВПЛ, який на сьогоднішній день, є єдиним доведеним чинником розвитку раку шийки матки. Також акцентують увагу на великій кількості абортів, травматизмі в пологах,неадекватному лікуванніфонових захворювань шийки матки, супутніх інфекційних агентах. Але не підлягає сумніву одне - карцинома розвивається на фоні патологічнихстанів шийки матки, а не на незміненому органі. Серед вірусних агентів, окрім вірусу папіломи людини, що уражають слизову оболонку шийки матки і цервікального каналу, слід відмітити ВПГ. Останні дослідження показують, що у розвитку дисплазій шийки матки, асоційованих з ВПЛ, значну роль відіграє ко-інфекція - вірус простого герпесу г типу, наявність якого упацієнтки обумовлює високий ступінь ураження епітелія. Поєднання ВПЛ і ВПГ г типу сприяє онкогенній трансформації багатошарового сквамозного і циліндричного епітелія, що призводить до онкопатології шийки матки

ЯКІСТЬ ЖИТТЯ ЖІНОК ІЗ ЕНДОМЕТРІОЗОМ ТА ПОРУШЕННЯМИ ФУНКЦІЇ ЩИТОПОДІБНОЇНОЇ ЗАЛОЗИ

According to the purpose and aims of the study, 130 patients of reproductive age with EM were included in the study, who underwent organo-preservation surgery – a convex cystectomy. Among them 90 patients were with a violation of the function of the thyroid gland.In the course of the investigation, it has been updated, as much as the affected effect employs EM in any life of women. Thus, in the general group of 3 (36.66 %) patients in the main group and 11 (27.5 %) in the treatment comparison group, each life was considered as low, while only 5.0 % of the control subjects had a similar characteristics of life.The use of an optimized treatment complex using GHG and mastodinone agonists in postoperative correction of hormonal imbalances has a positive effect on psychoemotional and vegetative-vascular manifestations, contributed to the approximation of the level of all parameters of the quality of life to the control indicators, which allowed not only to improve the basic indicators of hormonal homeostasis, but also to achieve restoration of reproductive function.Our proposed treatment scheme for EM is not activated, and it opens new prospects in the prevention of the development of hyperplastic processes of endometrium, their growth and the growth of the percentage of probable relapses and non-surgical operative interventions, and as a consequence, preserving the reproductive potential of a woman.В соответствии с целью и зaдачами, в исследование были включены 130 пaциенток репродук- тивного возраста с ЭМ, которым была выполнена оргaносохраняющая оперaция – конcервaтивная кистэктомия, из них у 90 пaциенток имелись нарушения функции щитовидной железы.В ходе проведенного исследования уcтaновлена вырaженность влияния ЭМ нa качество жизни – 3 (36,66 %) пaциенток основной тa 11 (27,5 %) группы сравнения до лечения хaрaктеризовaли качество своей жизни как низкое, против 5,0 % пaциенток из контрольной группы.Использование оптимизированного лечебного комплекса с использованием агонистов ГРГ и мастодинона для послеоперационной коррекции гормонального дисбаланса положительно влияет на психоэмоциональные и вегетососудистыепроявления, способствуетприближениюуровнявсехпараметровкачестважизникпоказателям контроля, что позволило не только улучшить основные показатели гормонального гомеостаза, но и добиться восстановления репродуктивной функции.Предложенная нами схема лечения ЭМ открывает новые перcпективы в профилaктике развития гиперплacтичних процессов эндо- и миометрия, предотвращает рост процента возможных рецидивов и нерaционaльних хирургических вмешательств, и, как следствие, приводит к сохранению репродуктивного потенциала женщины.Проблема рецидивуючого ендометріозу турбує не лише пацієнтів, викликаючи у них тривалі болі, значні матеріальні витрати на медикаментозне лікування, повторні хірургічні втручання, втрату репродуктивної функції, але й лікарів, що курують таких хворих.У нещодавно проведеному дослідженні «EndoCost» Всесвітнього дослідницького фонду ендометріозу (WERF) були виявлені значні витрати, пов'язані з лікуванням пацієнток хворих на ендометріоз в спеціалізованих клініках, які досягли рівня економічного тягаря, щонайменше аналогічного важкості, характерної для лікування інших хронічних захворювань, таких як цукровий діабет. Крім економічних проблем, ендометріоз також значно впливає на різні аспекти життя жінок, в тому числі соціальні та статеві відносини, роботу і навчання [15]. Чисельний огляд літератури показав, що щорічно виходять десятки клінічних досліджень присвячених лікуванню ендометріозу та проблемі рецидивів цього захворювання та її поширеності. Точних даних про поширення ендометріозу в загальній популяції немає, адже це захворювання складно діагностувати і тривалий час воно перебігає безсимптомно. На думку ряду авторів [7,3] його поширеність спостерігається від 2 до 20 % у жінок репродуктивного віку, а у жінок з альгодисменореєю – від 40 до 60 %. Кожна третя жінка з непліддям при прицільному дослідженні має вірогідність діагноза ендометріозу. В світі існує близько 300 млн жінок з діагнозом ендометріоз [5]. Існуючі на сьогоднішній день види хірургічного та медикаментозного лікування цього захворювання ефективні далеко не у всіх випадках та супроводжуються високою частотою рецидивів.В структурі гінекологічної захворюваності ендометріоз займає третє місце після запальних захворювань жіночих статевих органів і міом матки [1, 2]. Число хворих із зовнішнім генітальним ендометріозом становить 10 - 15% в загальній популяції, 25% - 60% у жінок з безпліддям і 60 - 80% - у хворих з синдромом тазових болів [5, 8, 11]. Зовнішній генітальний ендометріоз є медико-соціальною проблемою, так як йому схильні жінки молодого репродуктивного віку (21- 40 років), і при вираженому ураженні геніталій веде до частої і тривалої непрацездатності та безпліддя. Ендометріоз частіше зустрічається у жінок інтелектуальної праці, з високим соціальним рівнем, великим емоційним напруженням, хронічним стресом, що живуть в несприятливій екологічній обстановці і мають невелику кількість пологів [5, 2, 3, 16, 18]. Багаторічні тривалі дослідження залишили не до кінця вивченим патогенез захворювання, який представлений багаточисленними теоріями [1,2,3]. Важливість проблеми зумовлена тим, що ендометріоз призводить до порушення якості життя жінок. Разом з тим, клінічна картина не завжди відповідає тяжкості захворювання [1, 2, 3,11]. Наукові розробки останніх років вказують, що в жінок, хворих на ендометріоз, частота настання вагітності значно нижча, ніж у здорових [1, 2, 3].Результати досліджень останніх років свідчать про істотну роль порушень імунної, гормонального, генетичного гомеостазу. Численні дослідження достовірно доводять, що зовнішній генітальний ендометріоз розвивається на тлі порушенної імунної рівноваги, а саме активації В-лімфоцитарної системи при одночасному розвитку Т-клітинного імунодефіциту [4, 7, 8, 16]. Для нормального функціонування практично всіх органів і систем, в тому числі і репродуктивних, необхідний адекватний рівень тиреоїдних гормонів [156]. Опосередковану роль у розвитку ендометріоїдних вогнищ відводять дисфункції щитовидної залози [5, 12, 16, 17]. Відхилення від фізіологічної секреції тиреоїдних гормонів, які є модуляторами дії естрогенів на клітинному рівні, можуть сприяти прогресуванню порушень гісто- і органогенезу гормоночутливих структур і формування ендометріозу [1, 10, 12, 14,].При нестачі гормонів щитовидної залози відбувається порушення метаболізму естрогенів на клітинному рівні, що веде до гіпоестрогенемії. Тривало персистуюча гіпоестрогенемія в умовах тканинної гіпоксії при субклінічному і клінічному (маніфестному) гіпотиреозі призводить до хронічної стимуляції і проліферації вогнищ в ендоміометрії і міометрії [4,8]. Гіпофункція ЩЗ призводить до порушення периферичного метаболізму естрогенів [10, 11, 16].Однак, наукові дані про стан тиреоїдного статусу при зовнішньому генітальному ендометріозі і його ролі у виникненні, розвитку і перебігу захворювання вельми нечисленні і суперечливі, що визначає актуальність цього дослідження.Метою нашого дослідження було вивчення якості життя жінок хворих на ендометріоз у поєднанні з дисфункцією щитоподібної залози та зниження частоти рецидивування на підставі удосконалення і впровадження алгоритму діагностичних, лікувально-профілактичних та реабілітаційних заходів з використанням сучасних ендоскопічних технологій та медикаментозної корекції

ДЕФІЦИТ ВІТАМІНУ D І ВАГІТНІСТЬ.

This article contains facts about modern approaches to the importance of vitamin D in various functions of the organism and, particularly, role of its deficiency in the development of pregnancy complications. A diversity of vitamin D functions and influence of its deficiency of some obstetric and perinatal complications was shown. The need of screening and purposeful check of pregnant women on vitamin D contents in blood serum was indicated, that will allow well-timed correction and prevent complications.В статье приведены данные о современных взглядах на роль витамина D в обеспечении разнообразных функций организма и, в частности, роли дефицита витамина D в развитии осложнений беременности. Показано многогранность функций витамина D и влияние его дефицита на ряд акушерских и перинатальных осложнений. Указано на необходимость скринингового и целенаправленного обследования беременных на содержание витамина D в сыворотке крови, что позволит проводить своевременную коррекцию и предупредить осложнения.У статті наведені дані щодо сучасних поглядів на роль вітаміну D у забезпеченні різноманітних функцій організму і, зокрема, ролі дефіциту вітаміну D у розвитку ускладнень вагітності. Показано багатогранність функцій вітаміну D та вплив його дефіциту на низку акушерських і перинатальних ускладнень. Вказано на необхідність скринінгового цілеспрямованого обстеження вагітних на вміст вітаміну D у сироватці крові, що дозволить проводити вчасну корекцію та попередити ускладнення.

ДИНАМІКА ПОКАЗНИКІВ АНТИОКСИДАНТНОЇ СИСТЕМИ ТА ПЕРЕКИСНОГО ОКИСНЕННЯ ЛІПІДІВ У ВАГІТНИХ З ДИСФУНКЦІЄЮ ПЛАЦЕНТИ ПІД ВПЛИВОМ КОМПЛЕКСНОЇ ТЕРАПІЇ

The aim is to study the effect of complex treatment of placental dysfunction in pregnant women on changes in lipid peroxidation and antioxidant system.Materials and methods. A comparative clinical and statistical analysis of lipid peroxidation and antioxidant system status has been carried out. Depending on the method of treatment, pregnant women were divided into two groups: 1 group-30 pregnant women received standard therapy, 11 groups - 30 pregnant women received complex therapy. The control group consisted of 30 women with a physiological course of pregnancy. The data was statistically processed using Microsoft Exel 2013 programs using the Chi-square test (χ2), Student's criterion (t), and the reliability of the differences between metrics (p).Results and Discutions. The analysis of end products of lipid peroxidation oxidation (malonic dialdehyde, diene conjugates) and antioxidant system (vitamin A, vitamin E, superoxide dismutase, catalase) in groups depending on the method of treatment of placental dysfunction and in comparison with the control group. The comparative characterization of the level of end products of the LP indicated a significant decrease in the level of MDA and DC in Group II compared to the I group of pregnant women. A significant increase in the level of vitamin A in the second group compared to the I group was found to be 1.14 times, (p<0.05). Increased concentration of vitamin E in the second group of patients was 1.25 times compared with similar data in Group I, which did not receive the proposed therapy, which is explained by its high initial level. The proven ability of L-arginine and L-carnitine to be stimulated as enzymatic, yes and non-enzymatic chains of AOS.Conclusions 1. One of the factors of the pathogenesis of placental dysfunction deficiency of antioxidant defense in pregnant women can be considered, which leads to an increase in the level of lipid peroxidation in blood and tissues Imbalance in the system of lipid peroxidation and antioxidant defense system leads to pathological processes in the fetoplacental complex.2. The purpose of complex therapy with the inclusion of L-carnitine and L-arginine promotes the normalization of indicators of lipid peroxidation and antioxidant protection.Цель – изучить влияние комплексного лечения дисфункции плаценты у беременных на изменение показателей перекисного окисления липидов и антиоксидантной системы.Материал и методы. Проведен сравнительный клинико-статистический анализ показателей перекисного окисления липидов и состояния антиоксидантной системы. В зависимости от метода лечения беременные были поделены на две группы; І группа – 30 беременных, получавших общепринятую терапию, ІІ группа – 30 беременных, получавших комплексную терапию с использованием карнитина и L-аргинина. Контрольную группу составили 30 беременных с физиологическим течением беременности. Данные были обработаны статистически с помощью программ Microsoft Exel 2013 с использованием критерия Стьюдента (t), достоверности различий между показателями (р).Результаты. Проведен анализ конечних продуктов перекисного окисления липидов (малонового диальдегида, диенковых конъюгатов) и антиоксидантной системы защиты (витамин А, витамин Е, супероксиддисмутаза, каталаза) в группах в зависимости от метода лечения плацентарной дисфункции и по сравнению с контрольной группой. Сравнительная характеристика уровня конечних продуктов ПОЛ свидетельствовала о значительном снижении уровня МДА и ДК во II группе, по сравнению с I группой беременных. Было установлено достоверное повышение уровня супероксиддисмутазы во II группе, по сравнению с I группой, в 1,14 раза (р<0,05). Отмечено повышение концентрации каталазы во II опытной группе в 1,25 раза, по сравнению с аналогичными данными в первой группе, не получавшей разработанный комплекс терапии. Комплексное использование карнитина и L-аргинина в качестве дополнительного лечения дисфункции плаценты обладает способностю стимулировать как ферментативные, так и неферментативные цепи АОС и достоверно снижать активность перекисного окисления липидов при дисфункции плаценты как универсального механизма повреждения ендотелия сосудов плацентарного ложа.Выводы. 1. Одним из факторов патогенеза плацентарной дисфункции можно считать недостаточность антиоксидантной защиты в организме беременных, что ведет к повышению уровня продуктов перекисного окисления липидов в крови и тканях. Дисбаланс в системе перекисного окисления липидов и антиоксидантной системы защиты ведет к патологическим процессам в фетоплацентарном комплексе.2. Назначение комплексной терапии с включением L-карнитина и L-аргинина способствует нормализации показателей перекисного окисления липидов и антиоксидантной защиты.Мета – вивчити вплив комплексного лікування дисфункціїї плаценти у вагітних на зміни показників перекисного окиснення ліпідів та антиоксидантної системи.Матеріал і методи. Проведено порівняльний клініко-статистичний аналіз показників перекисного окиснення ліпідів та стану антиоксидантної системи. Залежно від методу лікування вагітні були поділені на дві групи: І група – 30 вагітних, які отримували загальноприйняту терапію, ІІ група – 30 вагітних, які отримували комплексну терапіюї. Контрольну групу склали 30 жінок з фізіологічним перебігом вагітності. Дані було оброблено статистично за допомогою програм Microsoft Exel 2013 із використанням тесту хі-квадрат (χ2 ), критерію Стьюдента (t), достовірності розходжень між показниками (р).Результати. Проведено аналіз кінцевих продуктів перекисного окиснення ліпідів (малоновий діальдегід, дієнові кон’югати) та антиоксидантної системи (вітамін А, вітамін Е, супероксиддисмутаза, каталаза) у групах залежно від методу лікування плацентарної дисфункції та в порівнянні з контрольною групою. Порівняльна характеристика рівня кінцевих продуктів ПОЛ свідчила про значне зниження рівнів МДА і ДК в ІІ групі, порівняно з І групою вагітних. Було встановлено достовірне підвищення рівня вітаміну А в ІІ групі, порівняно з I групою, в 1,14 раза (р<0,05). Відмічено підвищення концентрації вітаміну Е в ІІ дослідній групі в 1,25 раза, порівняно з аналогічними даними в І групі, що не отримувала запропоновану терапію, що пояснюється його високим вихідним рівнем. Нами доведена здатність L-аргініну та L-карнітину стимулювати як ферментативні, так і неферментативні ланцюги АОС.Висновки. 1. Одним із факторів патогенезу плацентарної дисфункції можна вважати недостатність антиоксидантного захисту в організмі вагітних, що призводить до підвищення рівня продуктів перекисного окиснення ліпідів у крові і тканинах. Дисбаланс у системі перекисного окиснення ліпідів та антиоксидантної системи захисту призводить до патологічних процесів у фетоплацентарному комплексі.2. Призначення комплексної терапії з включенням L-карнітину та L-аргініну сприяє нормалізації показників перекисного окиснення ліпідів та антиоксидантного захисту

ПОРІВНЯННЯ ЛАПАРОСКОПІЧНОЇ МІОМЕКТОМІЇ ТА ЕМБОЛІЗАЦІЇ МАТКОВИХ АРТЕРІЙ У ЖІНОК ІЗ СИМПТОМНОЮ ЛЕЙОМІОМОЮ МАТКИ

The aim of the study – to compare the efficacy, safety of the disease and the reproductive consequences of treatment of uterine leiomyoma performed by laparoscopic access and uterine artery embolization technique (EMA). Materials and Methods. The studies were carried out on the basis of the Gynecological Department of the Municipal Non-commercial Enterprise Ternopil Municipal Hospital No. 2. During the period from 2018 to 2020, 112 laparoscopic procedures and 52 methods of uterine artery embolization were performed. In order to diagnose leiomyoma, an ultrasound examination of the pelvic organs was carried out; to perform UAE, a cytological aspirate from the uterine cavity was a prerequisite. UAE was performed in an operating room equipped with an angiographic apparatus. Results and Discussion. The average age of women who underwent laparoscopic surgery ranged from 38 to 42 years, body mass index from 25.0 to 31.0, the average number of removed nodes from 2 to 5. The average diameter of nodes ranged from 4 to 6 cm. blood loss during the operation was 100–150 ml using bipolar diathermy, the average duration of the operation was 50–60 minutes. Postoperative complications were observed in 30 % of women. In the group of women who underwent EMA, the average age ranged from 36 to 45 years. Body mass index was within 34.2. The average number of nodes that underwent embolization (sclerosis) was mainly 2–3 nodes. There is no blood loss during the uterine artery embolization operation. The average duration of the operation is 50–60 minutes. Duration of hospital stay is 3–4 days. Women who planned a pregnancy are 26.7 % – 30 women after laparoscopy, and 38.4 % – 20 women after UAE. In group 1 40 % – 12 women were able to fulfill the reproductive function, in group 2 – 25 % – 5 women. Conclusions. Thus, summarizing the results of both methods of treating uterine fibroids, we did not receive data indicating the benefits of one or another method of treating uterine fibroids. Summarizing the data described, it should be said that EMA can be an alternative to laparoscopy, especially in a group of women who would like to perform a reproductive function in terms of childbirth.Цель исследования – сравнение эффективности, безопасности заболеваемости и репродуктивных последствий лечения лейомиомы тела матки (ЛТМ), выполненных лапароскопическим доступом и техникой эмболизации маточных артерий (ЭМА). Материалы и методы. Исследования проводились на базе гинекологического отделения КНП «ТКГБ № 2». За период с 2018 по 2020 г. было проведено 112 лапароскопических вмешательств и 52 методики эмболизации маточных артерий. С целью диагностики ЛТМ проводилось ультразвуковое обследование органов малого таза, для выполнения ЭМА обязательным условием было проведение цитологического аспирата из полости матки. ЭМА проводилось в условиях операционной, оборудованной ангиографическим аппаратом. Результаты исследования и их обсуждение. Средний возраст женщин, которым проводилось лапароскопическое вмешательство, пребывал в пределах 38–42 лет, индекс массы тела – от 25,0 до 31,0, среднее количество удаленных узлов – от 2 до 5. Средний диаметр узлов пребывал в пределах от 4 до 6 см. Кровопотеря во время операции составила 100–150 мл с применением биполярной диатермии, средняя продолжительность операции составила 50–60 мин. Послеоперационные осложнения были отмечены у 30 % женщин.  В группе женщин, которым проводилась ЭМА, средний возраст пребывал в пределах 36–45 лет. Индекс массы тела составил 34,2. Среднее количество узлов, которые подвергались эмболизации (склерозированию), составило в основном 2–3 узла. Кровопотеря во время проведения операции эмболизации маточных артерий отсутствовала. Средняя продолжительность операции – 50–60 мин. Продолжительность пребывания в стационаре – 3–4 дня. Женщины, которые планировали беременность, это 26,7 % – 30 пациенток после лапароскопии, и 38,4 % – 20 пациенток после ЭМА. Смогли выполнить детородную функцию в первой группе 40 % – 12 женщин, во второй группе 25 % – 5 женщин. Выводы. Суммируя результаты обоих методов лечения лейомиомы матки, мы не получили данных, свидетельствующих о преимуществах того или иного метода. Подытоживая описанные данные, следует сказать, что ЭМА может быть альтернативой лапароскопии, особенно в группе женщин, которые хотели бы выполнить репродуктивную функцию в плане деторождения.Мета дослідження – порівняння ефективності, безпеки захворюваності та репродуктивних наслідків лікування лейоміоми тіла матки (ЛТМ), виконаних лапароскопічним доступом і технікою емболізації маткових артерій (ЕМА). Матеріали та методи. Дослідження проводили на базі гінекологічного відділення КНП «ТКМЛ № 2». За період із 2018 до 2020 р. було проведено 112 лапароскопічних втручань і 52 методики емболізації маткових артерій. Із метою діагностики ЛТМ проводили ультразвукове обстеження органів малого таза, для виконання ЕМА обов’язковою умовою було проведення цитологічного аспірату із порожнини матки. ЕМА проводили в умовах операційної, обладнаної ангіографічним апаратом. Результати дослідження та їх обговорення. Середній вік жінок, яким проводили лапароскопічне втручання, перебував у межах 38–42 років, індекс маси тіла – від 25,0 до 31,0, середня кількість видалених вузлів – від 2 до 5. Середній діаметр вузлів коливався в межах від 4 до 6 см. Крововтрата під час операції склала 100–150 мл із застосуванням біполярної діатермії, середня тривалість операції склала 50–60 хв. Післяопераційні ускладнення було відмічено у 30 % жінок. У групі жінок, яким проводили ЕМА, середній вік перебував у межах 36–45 років. Індекс маси тіла становов 34,2. Середня кількість вузлів, які піддавали емболізації (склерозуванню), складала в основному 2–3 вузли. Крововтрата під час проведення операції емболізації маткових артерій була відсутня. Середня тривалість операції – 50–60 хв. Тривалість перебування в стаціонарі – 3–4 ліжко-дні. Жінки, які планували вагітність, – це 26,7 % – 30 пацієнток після лапароскопії, і 38,4 % – 20 пацієнток після ЕМА. Змогли виконати дітородну функцію у першій групі 40 % – 12 жінок, у другій групі 25 % – 5 жінок. Висновки. Підсумовуючи результати обох методів лікування лейоміоми матки, ми не отримали даних, які б свідчили про переваги того чи іншого методу. Втім, слід сказати, що ЕМА може бути альтернативою лапароскопії, особливо у групі жінок, які хотіли б виконати репродуктивну функцію в плані дітонародження

АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ ЕНДОМЕТРІОЗУ ЖІНОЧИХ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ.

We analyzed the results of treatment of 86 patients with external genital endometriosis. The control group consisted of 25 healthy women. The first step in treatment is laparoscopic organ interference with the subsequent appointment of the first menstrual cycle hormone therapy orhametryl in continuous mode at a dose of 5-7,5 mg. Surgical treatment of endometriosis aims to remove visible areas of endometriosis and restore anatomy by division of adhesions.In order to diagnosis in preoperative period and for early diagnosis of recurrence of endometriosis was performed in the dynamics gynecological examination, ultrasound, determination SA125. The proposed therapy has reduced the symptoms of endometriosis and restore reproductive function of women.Нами проведен анализ результатов комплексной терапии 86 больных з внешним генитальным эндометриозом. Контрольная группа - 25 здоровых женщин. На первом этапе проводилась рганосохраняющая лапароскопическая операция с назначением в дальнейшем гормонотерапии оргаметрилом в непрерывном режиме в дозе 5-7,5 мг. При хирургическом лечении эндометриоза проводили удаление видимых участков эндометриоза и восстановление нормальных анатомических взаимоотношений в полости таза. Для диагностики в дооперационном периоде и с целью ранней диагностики рецидива эндометриоза проводили гинекологическое обследование, УЗД, определение уровня СА 125. Предложенная терапия уменьшила симптомы эндометриоза, но и позволила возобновить фертильность.Нами проведено аналіз результатів комплексного лікування 86 пацієнток з зовнішнім генітальним ендометріозом. Контрольну групу склали 25 здорових жінок. Першим етапом лікування було лапароскопічне органозберігаюче втручання з наступним призначенням з першого менструального циклу гормонотерапії оргаметрилом у безперервному режимі в дозі 5-7,5 мг. Хірургічне лікування ендометріозу полягало у видаленні видимих ділянок ендометріозу і відновленні нормальних анатомічних взаємовідносин у порожнині таза. З метою діагностики в доопераційному періоді та з метою ранньої діагностики рецидивування ендометріозу проводили в динаміці гінекологічне обстеження, УЗД, визначення СА 125. Запропонована терапія дозволила зменшити симптоми ендометріозу та відновити репродуктивну функцію жінки