The Role of Motor Activity in the Social Integration of Disabled Individuals

The current relevance of the research. Over a significant period of human development disabled people were considered to be dependent and were regarded as weak, incapable, etc. Frequently, dependence, a result of disability, was exaggerated by teachers, family members and society. Adaptive physical culture and sportscan reduce dependence and social isolation, helping disabled people to become full members of society. Methods of the reseacrh: analysis and generalization of special, scientific and methodical literature, the Internet; standardized documents; comparative method, abstracting, logical and theoretical analysis. The results of the study. The main goal of lessons of adaptive physical culture and sports is to increase the level of social integration, welfare, reduction of the isolation of disabled people by changing public opinion about disability and their psychological attitude to themselves. To achieve this goal, first of all, it is necessary to reduce the level of discrimination which is associated with disability. Secondly, to encourage and stimulate disabled people to realize their own potential and, thirdly, to implement changes in society that promote the full social implementation of this category of people.At the same time, the competitions in adaptive sports, first was regarded as local, have turned into the widespread international sports events for athletes with different forms of disability. The success of the modern Deaflympics, Paralympic Games and World Games of Special Olympics is both a testimony and a factor in changing the attitude of society towards disability. Disabled people are not a burden or an issue of social expenditure, but they are assets of a society that can make a significant contribution to its development and prosperity. It is necessary to create appropriate conditions, eliminating physical and social barriers. Training sessions and competitions contribute to it in terms of creating a barrier-free environment, and changing public attitudes. Conclusions. Motor activity training of disabled people, their participation in competitions, can not only improve their physical, mental, leadership and other qualities, promote the development of communicative abilities, self-confidence, confidence in their own abilities, but also provide the preconditions for maximum full-fledged social integration of disabled people, as well as the humanization of public relations in general

Роль рухової активності в соціальній ітеграціїї людей з інвалідністю.

The current relevance of the research. Over a significant period of human development disabled people were considered to be dependent and were regarded as weak, incapable, etc. Frequently, dependence, a result of disability, was exaggerated by teachers, family members and society. Adaptive physical culture and sportscan reduce dependence and social isolation, helping disabled people to become full members of society. Methods of the reseacrh: analysis and generalization of special, scientific and methodical literature, the Internet; standardized documents; comparative method, abstracting, logical and theoretical analysis. The results of the study. The main goal of lessons of adaptive physical culture and sports is to increase the level of social integration, welfare, reduction of the isolation of disabled people by changing public opinion about disability and their psychological attitude to themselves. To achieve this goal, first of all, it is necessary to reduce the level of discrimination which is associated with disability. Secondly, to encourage and stimulate disabled people to realize their own potential and, thirdly, to implement changes in society that promote the full social implementation of this category of people.At the same time, the competitions in adaptive sports, first was regarded as local, have turned into the widespread international sports events for athletes with different forms of disability. The success of the modern Deaflympics, Paralympic Games and World Games of Special Olympics is both a testimony and a factor in changing the attitude of society towards disability. Disabled people are not a burden or an issue of social expenditure, but they are assets of a society that can make a significant contribution to its development and prosperity. It is necessary to create appropriate conditions, eliminating physical and social barriers. Training sessions and competitions contribute to it in terms of creating a barrier-free environment, and changing public attitudes. Conclusions. Motor activity training of disabled people, their participation in competitions, can not only improve their physical, mental, leadership and other qualities, promote the development of communicative abilities, self-confidence, confidence in their own abilities, but also provide the preconditions for maximum full-fledged social integration of disabled people, as well as the humanization of public relations in general. Актуальність. Протягом значного періоду розвитку людства особи з інвалідністю вважалися залежними і розглядалися як слабкі, недієздатні, невмілі і т. п. Найчастіше, залежність, що виникає внаслідок інвалідності, є перебільшеною педагогами, членами сім’ї і суспільством. Адаптивна фізична культура і спорт здатні зменшити залежність і соціальну ізольованість, допомагаючи особам з інвалідністю стати повноправними членами суспільства. Методи дослідження: аналіз і узагальнення спеціальної та науково-методичної літератури, інформаційних ресурсів мережі Інтернет; програмно-нормативних документів; компаративний метод, абстрагування, логіко-теоретичний аналіз. Результати дослідження. Основною метою занять адаптивною фізичною культурою і спортом є підвищення рівня соціальної інтеграції, добробуту, зменшення ізоляції осіб з інвалідністю шляхом зміни громадської думки про інвалідність і психологічного ставлення їх до самих себе. Для досягнення поставленої мети, в першу чергу, необхідно знизити рівень дискримінації, пов’язаної з інвалідністю. По-друге – заохочувати і стимулювати осіб з інвалідністю, щоб вони усвідомили їх власний потенціал і, по-третє, здійснити зміни в суспільстві, що сприяють повноцінної соціальної реалізації зазначеної категорії осіб. У той же час, змагання в адаптивному спорті, що починалися як локальні, перетворилися в масштабні міжнародні спортивні заходи для спортсменів з різними формами інвалідності. Успіх сучасних Дефлімпійських, Паралімпійських ігор та Всесвітніх ігор Спеціальних Олімпіад є одночасно і свідоцтвом, і фактором зміни ставлення суспільства до інвалідності. Люди з інвалідністю – не тягар і не стаття соціальних витрат, а актив суспільства, який здатний внести вагомий внесок у його розвиток і процвітання. Необхідно лише створити відповідні умови, усуваючи фізичні та соціальні бар'єри. Тренувальні заняття та змагання сприяють цьому як в плані створення безбар'єрного середовища, так і зміни суспільних установок. Висновки. Заняття людей з інвалідністю руховою активністю,залучення їх до участі в змаганнях здатні не тільки вдосконалювати їх фізичні, психічні, розумові, лідерські та інші якості, сприяти розвитку комунікативних здібностей, самовпевненості, віри у власні можливості, а й забезпечити передумови для максимально повноцінної соціальної інтеграції осіб з інвалідністю, а також гуманізації суспільних відносин в цілому

Technology of Scientific Research on the Problem of Sport Development in Ukraine Under Modern Conditions

В статье обоснован комплекс методов научного познания. Методология исследования рассматривает организацию деятельности путём формирования целостной системы с чётко определенными характеристиками, логической и временной (исторической) структурой, которую можно подразделить на три составляющих: методологию научной, практической и учебной деятельности. Применение такого подхода позволило не только проанализировать и обобщить с единых позиций имеющиеся в литературе и мировом опыте основы функционирования и направления развития спорта, но и найти общую логику таких широко обсуждаемых в современной литературе вопросов, как формирование и совершенствование национальных систем спорта, проблем подготовки спортсменов высокого класса и т. д. У статті обґрунтовано комплекс методів наукового пізнання. Методологія дослідження розглядає організацію діяльності через формування цілісної системи із чітко визначеними характеристиками, логічною та часовою (історичною) структурою, яку можна підрозділити на три складники: методологію наукової, практичної й навчальної діяльності. Застосування такого підходу дало змогу не тільки проаналізувати та узагальнити з єдиних позицій наявні в літературі й світовому досвіді основи функціонування й напрями розвитку спорту, але й знайти загальну логіку таких широко обговорюваних у сучасній літературі питань, як формування та вдосконалення національних систем спорту, проблем підготовки спортсменів високого класу тощо. In the article we have grounded complex of methods of scientific research. Methodology of research examines activities organization by means of formation of united system with strictly defined characteristics, logical and historical structure that may be into three parts: methodology of scientific, pratical and educational activity. Applying of this approach let us not only to analyze and generalize basics of functioning and sports development directions, but also find general logic of often discussed questions in literature as formation and mastering of national systems of sport, a problem of preparation of sportsmen of high class etc

Оптимізація тренувального процесу висококваліфікованих спортсменів у легкоатлетичному багатоборстві на етапі безпосередньої підготовки до змагань

The purpose of the study was to develop an optimal model of the stage of direct preparation for competitions of highly qualified multieventers in athletics and experimentally justify its effectiveness. Materials and methods. 5 highly qualified multieventers, whose sports qualification is the Master of Sports of Ukraine, participated in the pedagogical experiment. The average age of the participants was (M±SD) 25.2±1.79 years. Research methods: theoretical analysis and generalization of data from literary sources; pedagogical experiment (the study was conducted from 2019 to 2021 according to the scheme of a sequential pedagogical experiment: from 2019 to 2020 - the ascertaining stage and from 2020 to 2021 - the formative stage); pedagogical observation of training and competitive activities; pedagogical testing (running 60 m from a high start, running 2 x 200 m with a rest interval of 1 min, triple jump from a standing position, throwing a ball with two hands from below on range, the running version of the PWC170(V) test was used for estimation of physical capacity and aerobic productivity of athletes); mathematical and statistical methods. Results. The total amount of training work of the studied multieventers at the stage of the formative experiment was reduced to 3148 min, compared to the ascertainment stage (4999 min), however, their intensity increased to an average of 6.11 points/min, compared to 5.72 points/min at the ascertainment stage. We managed to optimize the training process due to the developed models of microcycles at the stage of direct preparation for competitions, in which attention was focused on the leading types of each of the multieventers. Conclusions. Reducing the amount of load at the stage of direct preparation for competitions with a simultaneous increase in their intensity allowed the athletes to reach the peak of their sports form, as evidenced by the results of the main competitions of each of the athletes. The analysis of indicators of physical and functional fitness of highly qualified track and field athletes made it possible to establish that most of the results at the stage of the formative experiment improved statistically in a reliable way by an average of 2.6-6.5 %, which confirms the effectiveness of the proposed 8-week model of the stage of direct preparation for the competition and allows to recommend it for practical use in the training process of multieventers at the stage of maximum fulfillment of individual capabilities.Метою дослідження було розробити оптимальну модель етапу безпосередньої підготовки до змагань висококваліфікованих багатоборців у легкій атлетиці й експериментально обґрунтувати її ефективність. Матеріал і методологія. У педагогічному експерименті брали участь 5 висококваліфікованих багатоборців, спортивна кваліфікація яких – Майстер спорту України. Середній вік учасників становив (M±SD) 25,2±1,79 років. Методи дослідження: теоретичний аналіз і узагальнення даних літературних джерел; педагогічний експеримент (дослідження проводилося з 2019 по 2021 рр. за схемою послідовного педагогічного експерименту: з 2019 по 2020 рр. – констатувальний етап і з 2020 по 2021 рр. – формувальний етап), педагогічне спостереження за тренувальною та змагальною діяльністю; педагогічне тестування (біг 60 м з високого старту, біг 2х200 м з інтервалом відпочинку 1 хв, потрійний стрибок з місця, метання ядра двома руками знизу на дальність, біговий варіант тесту PWC170(V) використовувався для оцінки фізичної працездатності й аеробної продуктивності організму); математико-статистичні методи. Результати. Загальний обсяг тренувальної роботи досліджуваних багатоборців на етапі формувального експерименту був зменшений до 3148 хв, порівняно з констатувальним етапом (4999 хв), однак збільшено їх інтенсивність у середньому до 6,11 бал/хв, порівняно з 5,72 бал/хв на констатувальному етапі. Нам вдалось оптимізувати тренувальний процес за рахунок розроблених моделей мікроциклів на етапі безпосередньої підготовки до змагань, у яких акцентувалась увага на провідні види кожного з багатоборців. Висновки. Зменшення обсягів навантаження на етапі безпосередньої підготовки до змагань з одночасним збільшенням їх інтенсивності дало змогу вийти спортсменам на пік своєї спортивної форми, про що свідчать результати головних змагань кожного зі спортсменів. Аналіз показників фізичної та функціональної підготовленості висококваліфікованих легкоатлетів-багатоборців дав змогу встановити, що більшість результатів на етапі формувального експерименту статистично достовірно покращились у середньому на 2.6-6.5 %, що підтверджує ефективність запропонованої 8-тижневої моделі етапу безпосередньої підготовки до змагань і дозволяє її рекомендувати для практичного застосування в тренувальному процесі багатоборців на етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей