Total Angular Momentum Conservation During Tunnelling through Semiconductor Barriers

We have investigated the electrical transport through strained p-Si/Si_{1-x}Ge_x double-barrier resonant tunnelling diodes. The confinement shift for diodes with different well width, the shift due to a central potential spike in a well, and magnetotunnelling spectroscopy demonstrate that the first two resonances are due to tunnelling through heavy hole levels, whereas there is no sign of tunnelling through the first light hole state. This demonstrates for the first time the conservation of the total angular momentum in valence band resonant tunnelling. It is also shown that conduction through light hole states is possible in many structures due to tunnelling of carriers from bulk emitter states.Comment: 4 pages, 4 figure

ВАРІАБЕЛЬНІСТЬ ІМУНОЛОГІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ У ХВОРИХ НА ГОСТРУ ДИЗЕНТЕРІЮ

In the structure of infectious morbidity intestinal infections occupy the second place after respiratory diseases. For several reasons, shigellosis (dysentery) occupies a leading position among them. According to various sources, among etiologically verified diarrhea, it ranges from 28 to 75 %. One of the effective and reliable indicators of confirmation of diagnosis in dysentery is an immunological examination to detect changes in the cellular level of immunity and specific antibodies. The aim of our research was to study and analyze the changes in cellular and humoral immunity that occur in patients with dysentery. Material and Methods. Thirty patients with acute shigellosis who were in the infectious ward of City Public Hospital No. 1 were examined. The total number of T-lymphocytes, B-lymphocytes by the reaction of spontaneous rosette formation (EAS-RUL, TE-RUL) was determined. The functional activity of T-lymphocytes was evaluated by the reaction of blast transformation of T-lymphocytes with phytohemagglutinin. The IgM, IgA and IgG levels were determined by the Mancini method. Results and Discussion. In terms of age, the surveyed contingent consisted of patients aged 23–59 years – 21 people (70.0 %), 60 years and older – 9 (30.0 %). Among the examined 30 patients with acute shigellosis, 10 had a mild course, 13 had a moderate severity, and 7 had a severe one. The immunoregulatory index for mild disease caused by S. sonnei varied from 2.12 to 3.18, with moderate – 2.45–4.82, and severe – 1.80–5.25. Indicators of immunoregulatory index in patients with isolated S. fexneri was at a slight degree – 2.03–2.81; at an average of 3.32–3.96; in severe – 2.02–4.07. Conclusions. Studies of immunological parameters in the acute period of the disease found changes only with moderate and severe dysentery. There were no significant differences in humoral immunity in patients with dysentery depending on age.В структуре инфекционной заболеваемости кишечные инфекции занимают второе место после респираторных болезней. По нескольким причинам шигеллез (дизентерия) занимает среди них ведущее место. По данным различных источников, среди этиологически верифицированных диарей она составляет от 28 до 75 %. Одним из эффективных и достоверных показателей подтверждения диагноза при дизентерии является иммунологическое исследование для выявления изменений клеточного звена иммунитета и специфических антител. Цель – изучить и проанализировать изменения клеточного и гуморального звеньев иммунитета, возникающие у больных дизентерией. Материал и методы. Было обследовано 30 пациентов с острым шигеллезом, находившихся на лечении в инфекционном отделении Городской коммунальной больницы №1. Общее количество Т-лимфоцитов, В-лимфоцитов определяли с помощью реакции спонтанного розеткообразования (ТО-рул, ЕАС-рул). Функциональную активность Т-лимфоцитов оценивали с помощью реакции бластной трансформации Т-лимфоцитов с фитогемаглютинином. Уровень IgM, IgА и IgG определяли за методом Манчини. Результаты. В возрастном аспекте обследованный контингент состоял из больных в возрасте 23–59 лет – 21 (70,0%) больной, 60 лет и старше – 9 (30,0%) пациентов. Среди обследованных 30 пациентов с острым шигеллезом 10 имели легкое течение, 13 – средней степени тяжести, 7 – тяжелое течение. Иммунорегуляторный индекс при легкой степени болезни, вызванной S. sonnei, варьировал от 2,12 до 3,18, при среднетяжелом – 2,45–4,82, при тяжелом – 1,80–5,25. Показатели иммунорегуляторного индекса у пациентов с выделенной S. fexneri при легкой степени составляли 2,03–2,81; при средней – 3,32–3,96; при тяжелой – 2,02–4,07. Выводы. Исследования иммунологических показателей в остром периоде болезни обнаружили изменения только при средней и тяжелой степени дизентерии. Со стороны гуморального иммунитета существенных различий в реакции больных дизентерией в зависимости от возраста не было.У структурі інфекційної захворюваності кишкові інфекції займають друге місце після респіраторних хвороб. З декількох причин шигельоз (дизентерія) займає серед них провідне місце. За даними різних джерел, серед етіологічно верифікованих діарей вона складає від 28 до 75 %. Одним із ефективних та достовірних показників підтвердження діагнозу при дизентерії є імунологічне дослідження для виявлення змін клітинної ланки імунітету та специфічних антитіл. Мета – вивчити та проаналізувати зміни клітинної та гуморальної ланок імунітету, що виникають у хворих на дизентерію. Матеріал і методи. Було обстежено 30 пацієнтів із гострим шигельозом, які перебували на лікуванні в інфекційному відділені Міської комунальної лікарні № 1. Загальну кількість Т-лімфоцитів, В-лімфоцитів визначали за допомогою реакції спонтанного розеткоутворення (ЕАС-РУЛ, ТЕ-РУЛ). Функціональну активність Т-лімфоцитів оцінювали за реакцією бластної трансформації Т-лімфоцитів з фітогемаглютиніном. Рівні IgM, IgА та IgG визначали за методом Манчіні. Результати. У віковому аспекті обстежений контингент складався із хворих у віці 23–59 років – 21 (70,0 %) особа, 60 років і старше – 9 (30,0 %) осіб. Серед обстежених 30 пацієнтів з гострим шигельозом 10 мали легкий перебіг, 13 – середнього ступеня тяжкості, 7 – тяжкий перебіг. Імунорегуляторний індекс при легкому ступені хвороби, викликаної S. Sonnei, варіював від 2,12 до 3,18, при середньотяжкому – 2,45–4,82, при тяжкому – 1,80–5,25. Показники імунорегуляторного індексу у пацієнтів з виділеною S. fexneri при легкому ступені складали 2,03–2,81; при середньому – 3,32–3,96; при тяжкому – 2,02–4,07. Висновки. Дослідження імунологічних показників у гострому періоді хвороби виявили зміни лише при середньому та тяжкому ступенях дизентерії. З боку гуморального імунітету суттєвих відмінностей у реакції хворих на дизентерію залежно від віку не було

ВАРІАНТИ ПЕРЕБІГУ ХЛАМІДІЙНОЇ ІНФЕКЦІЇ У ПРАКТИЦІ ЛІКАРІВ РІЗНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

The urgency of the chlamydiaes problem is extremely high today due to the widespread of the disease and the clinical manifestations diversity. Chlamydia causes polysystem and multiorgan lesions, which are reflected in the corresponding diagnoses. According to its clinical and epidemiological characteristics, the problem of chlamydia is located in the zone of occupational interests of infectious disease, urologists, ophthalmologists, gynecologists, and rheumatologists, as well as the lack of knowledge about them (especially with regard to atypical forms), not only the primary care physicians, but also specialists of other specialties, leads until untimely diagnosis and verification of the diagnosis and the lack of adequate treatment. The problem of chlamydia today remains extremely relevant, many questions regarding the etiology, pathogenesis, clinical symptoms and treatment of this disease are underdeveloped and require further research. The aim of our study was to investigate the incidence of atypical forms of chlamydia in patients who seek medical doctors of various specialties. Material and Methods. We examined 17 patients with Reuters Chlamydial Genesis syndrome. The main method for verifying the diagnosis was ELISA for the detection of specific Ig M and Ig G. Male were 15, female – 2, which coincides with the literature. Patients who were included in the study with complaints turned to various specialists (rheumatologist, infectious disease, urologist, gynecologist, ophthalmologist and family doctor). Often, urethritis, dysuric disorders, reagent arthritis, keratoconjunctivitis, uveitis, and keratitis were diagnosed. However, Reiter's syndrome at the first consultation was presented to only 5 patients (29.41 %), indicating low alertness for this disease and the choice of false treatment tactics that does not take into account the etiological root cause of this syndrome. Reiter's syndrome at the second treatment was detected in 7 patients (41.78 %). The rest of the patients (29.41 %) were exposed only after consulting with related specialists. Conclusions. Reiter's syndrom today is a common disease that occurs in the practice of various specialists. This syndrome requires further study to facilitate verification of the diagnosis and the choice of the correct treatment tactics that takes into account the etiological cause of the development of this disease and the sensitivity of the pathogen to modern antibacterial agents, which will be the purpose of our further research.Актуальность проблемы хламидиоза сегодня чрезвычайно велика – в связи с широким распространением болезни и разнообразием ее клинических проявлений. Хламидии вызывают полисистемные и полиорганные поражения, что находит отображение в соответствующих диагнозах. По своим клинико-эпидемиологическим характеристикам проблема хламидиоза находится в зоне профессиональных интересов инфекцио­нистов, урологов, окулистов, акушеров-гинекологов, ревматологов. Неосведомленность о них (особенно в отношении атипичных форм) не только врачей первичного звена обслуживания, но и специалистов других специальностей, приводит к несвоевременной диагностике и верификации диагноза и, соответственно, отсутствию адекватного лечения. Целью нашего исследования было определить частоту возникновения атипичных форм хламидиоза у пациентов, обращающихся к врачам различных специальностей. Материал и методы. Нами обследовано 17 пациентов с синдромом Рейтера хламидийного генеза, мужчин было 15, женщин – 2, что совпадает с данными литературы. Основным методом верификации диагноза был иммуноферментный анализ (ИФА) для выявления специфических IgM и G. Результаты. Больные, которые были включены в исследование, с жалобами обращались к разным специалистам (ревматологу, инфекционисту, урологу, гинекологу, офтальмологу и семейному врачу). Чаще всего были диагностированы уретрит, дизурические расстройства, реактивний артрит, кератоконъюнктивит, увеит, кератит. Однако синдром Рейтера при первой консультации был диагностирован лишь у 5 пациентов (29,41 %), что свидетельствует о низкой настороженности относительно этого заболевания и выборе ошибочной тактики лечения, которая не учитывает этиологической первопричины возникновения синдрома. Синдром Рейтера при втором обращении был обнаружен у 7 больных (41,78 %), а у остальных больных (29,41 %) диагноз был установлен только после консультации со смежными специалистами. Выводы. Сидром Рейтера на сегодняшний день является распространенным заболеванием, встречается в практике различных специалистов. Этот синдром требует дальнейшего изучения для облегчения верификации диагноза и выбора правильной тактики лечения, учитывающей этиологическую причину развития данного заболевания и чувствительность возбудителя к современным антибактериальным средствам, что и будет целью наших дальнейших исследований.Актуальність проблеми хламідіозів на сьогодні надзвичайно велика – у зв’язку зі значним поширенням хвороби та різноманітністю клінічних проявів. Хламідії спричиняють полісистемні та поліорганні ураження, що знаходить відображення у відповідних діагнозах. За клініко-епідеміологічними характеристиками проблема хламідіозів знаходиться у зоні професійних інтересів інфекціоністів, урологів, окулістів, акушерів-гінекологів, ревматологів. Необізнаність про них (особливо щодо атипових форм) не тільки лікарів первинної ланки обслуговування, а й фахівців інших спеціальностей, призводить до несвоєчасної діагностики та верифікації діагнозу і, відповідно, відсутності адекватного лікування. Метою нашого дослідження було дослідити частоту виникнення атипових форм хламідіозу у пацієнтів, що звертаються до лікарів різних спеціальностей. Матеріал і методи. Нами обстежено 17 пацієнтів із синдромом Рейтера хламідійного ґенезу, чоловіків було 15, жінок – 2, що збігається з даними літератури. Основним методом верифікації діагнозу був імуноферментний аналіз (ІФА) для виявлення специфічних IgM і G. Результати. Хворі, що були включені у дослідження, зі скаргами зверталися до різних спеціалістів (ревматолога, інфекціоніста, уролога, гінеколога, офтальмолога і сімейного лікаря). Найчастіше було діагностовано урет­рит, дизуричні розлади, реактивний артрит, кератокон'юнктивіт, увеїт, кератит. Проте синдром Рейтера при першій консультації було встановлено лише 5 пацієнтам (29,41 %), що свідчить про низьку настороженість щодо цього захворювання і вибір помилкової тактики лікування, яка не враховує етіологічну першопричину виникнення цього синдрому. Синдром Рейтера при другому зверненні було виявлено у 7 хворих (41,78 %), а решті хворих (29,41 %) діагноз було встановлено лише після консультації із суміжними спеціалістами. Висновки. Отже, сидром Рейтера на сьогоднішній день є поширеним захворюванням, що трапляється у практиці різних спеціалістів. Цей синдром потребує подальшого вивчення для полегшення верифікації діагнозу і вибору правильної тактики лікування, що враховує етіологічну причину розвитку даного захворювання та чутливість збудника до сучасних антибактеріальних засобів, що і буде метою наших подальших досліджень

A capacity management tool for a portfolio of industrialization projects

The management of a project portfolio is a complex decision process because it encompasses the achievement of multiple objectives. A critical point that increases the complexity in the decision-making process of a portfolio manager is the allocation of human resources to manage the projects of the portfolio, project managers, which is crucial to the organization’s performance. In this case, the project manager can manage more than one project simultaneously and it is necessary to assign project managers to the projects, considering that project activities have an amount of work to be accomplished. The main objective of this work was to provide support for this capacity management problem, which aims to provide an easier decision-making process for the capacity management of an industrialization project portfolio. Therefore, it was developed: a hybrid model that creates a schedule respecting the resource constraints and the established due dates; a recommendation system that considers project managers’ allocation and projects requirements; and, an automatic status report that allows identifying the project portfolio capacity usage.This work is supported by: European Structural and Investment Funds in the FEDER component, through the Operational Competitiveness and Internationalization Programme (COMPETE 2020) [Project nº 39479; Funding Reference: POCI-01-0247-FEDER-39479]

New Concerns for Neurocognitive Function during Deep Space Exposures to Chronic, Low Dose-Rate, Neutron Radiation.

As NASA prepares for a mission to Mars, concerns regarding the health risks associated with deep space radiation exposure have emerged. Until now, the impacts of such exposures have only been studied in animals after acute exposures, using dose rates ∼1.5×105 higher than those actually encountered in space. Using a new, low dose-rate neutron irradiation facility, we have uncovered that realistic, low dose-rate exposures produce serious neurocognitive complications associated with impaired neurotransmission. Chronic (6 month) low-dose (18 cGy) and dose rate (1 mGy/d) exposures of mice to a mixed field of neutrons and photons result in diminished hippocampal neuronal excitability and disrupted hippocampal and cortical long-term potentiation. Furthermore, mice displayed severe impairments in learning and memory, and the emergence of distress behaviors. Behavioral analyses showed an alarming increase in risk associated with these realistic simulations, revealing for the first time, some unexpected potential problems associated with deep space travel on all levels of neurological function

Concerns About Exercise Are Related to Walk Test Results in Pulmonary Rehabilitation for Patients with COPD

# The Author(s). This article is published with open access at Springerlink.com 2010 Background Although international guidelines on pulmonary rehabilitation acknowledge that psychological factors contribute to exercise intolerance in patients with chronic obstructive pulmonary disease (COPD), the few empirical studies investigating this association have found inconsistent results. Purpose The purpose of this study is to investigate whether negative affect and beliefs about exercise of patients with COPD would be related to baseline 6-min walk (6-MW) test results in a pulmonary rehabilitation setting, after correction for physical variables (sex, age, height, weight, and lung function). A second aim was to examine whethe

Relationship between peripheral airway function and patient-reported outcomes in COPD: a cross-sectional study

<p>Abstract</p> <p>Background</p> <p>Health status, dyspnea and psychological status are important clinical outcomes in chronic obstructive pulmonary disease (COPD). However, forced expiratory volume in one second (FEV₁) measured by spirometry, the standard measurement of airflow limitation, has only a weak relationship with these outcomes in COPD. Recently, in addition to spirometry, impulse oscillometry (IOS) measuring lung resistance (R) and reactance (X) is increasingly being used to assess pulmonary functional impairment.</p> <p>Methods</p> <p>We aimed to identify relationships between IOS measurements and patient-reported outcomes in 65 outpatients with stable COPD. We performed pulmonary function testing, IOS, high-resolution computed tomography (CT), and assessment of health status using the St. George's Respiratory Questionnaire (SGRQ), dyspnea using the Medical Research Council (MRC) scale and psychological status using the Hospital Anxiety and Depression Scale (HADS). We then investigated the relationships between these parameters. For the IOS measurements, we used lung resistance at 5 and 20 Hz (R5 and R20, respectively) and reactance at 5 Hz (X5). Because R5 and R20 are regarded as reflecting total and proximal airway resistance, respectively, the fall in resistance from R5 to R20 (R5-R20) was used as a surrogate for the resistance of peripheral airways. X5 was also considered to represent peripheral airway abnormalities.</p> <p>Results</p> <p>R5-R20 and X5 were significantly correlated with the SGRQ and the MRC. These correlation coefficients were greater than when using other objective measurements of pulmonary function, R20 on the IOS and CT instead of R5-R20 and X5. Multiple regression analyses showed that R5-R20 or X5 most significantly accounted for the SGRQ and MRC scores.</p> <p>Conclusions</p> <p>IOS measurements, especially indices of peripheral airway function, are significantly correlated with health status and dyspnea in patients with COPD. Therefore, in addition to its simplicity and non-invasiveness, IOS may be a useful clinical tool not only for detecting pulmonary functional impairment, but also to some extent at least estimating the patient's quality of daily life and well-being.</p