Geoendemic evaluation of clinical and epidemiological features of growth hormone deficiency in children of Odesa region based on the 15-year monitoring

Цель: изучить эпидемиологию дефицита гормона роста (ДГР) у детей и общую заболеваемость (на 10 000 детей) в разных геоэндемических провинциях Одесской области (Украина). Проведена клиническая, лабораторная и эпидемиологическая экспертиза ДГР у детей в трех физико"географических зонах (Лесостепная зона, Степная зона, Заднестровская зона) и в двух геоэндемических провинциях Одесской области (на территории Ананьевского и Любашевского районов). В 2016 году детское население Одесской области составило 450 622 ребенка от 0 до 17 лет. На диспансерном учете по поводу ДГР состояло 43 ребенка. Общая заболеваемость (ОЗ) ДГР по области составила 0,95. Распространенность (Р) заболевания (соотношение больных детей с ДГР к общей популяции детей) составило 43:450 622, или 1:10 400. В г. Одессе зарегистрировано 15 детей с ДГР на 153 530 детского населени; ОЗ составила 0,98; Р – 15:153530, или 1:10 200. Соотношение мальчиков и девочек составило 2,3:1 для области и 2:1 для г. Одессы. По физико"географическим зонам Одесской области это соотношение составило: в Лесостепной зоне – 3:1, в Степной зоне – 2:1 и Заднестровской – 1,7:1. Наибольшие показатели ОЗ (1,67) и Р (1:5 900) ДГР у детей выявлены в Лесостепной, наименьшие — у детей Степной зоны (0,59 и 1:16 700). Максимальная заболеваемость отмечена в геоэндемических провинциях, расположенных в местах разломов земной коры на территории Одесской области. Анализ выявляемости ДГР показал наличие нескольких возрастных «волн»: в возрасте 5–6, 10–12 и 12–14 лет. Распространенность и общая заболеваемость ДГР у детей гетерогенны в различных физико-географических зонах Одесской области и требуют дальнейшего изучения возможной связи заболевания с геоэндемическими провинциями и экологическими особенностями районов.Мета: вивчити епідеміологію дефіциту гормону росту (ДГР) у дітей і загальну захворюваність (на 10 000 дітей) у різних геоендемічних провінціях Одеської області (Україна). Проводилася клінічна, лабораторна й епідеміологічна експертиза ДГР у дітей у трьох фізико"географічних зонах (Лісостепова зона, Степова зона, Задністровська зона) і в двох геоендемічних провінцій Одеської області (на території Ананьївського і Любашівського районів), У 2016 р. дитяче населення Одеської області склало 450 622 дитини від 0 до 17 років. На диспансерному обліку з приводу ДГР знаходилося 43 дитини. Загальна захворюваність (ЗЗ) ДГР по області склала 0,95. Поширеність (П) захворювання (співвідношення хворих дітей з ДГР до загальної популяції дітей) склало 43: 450 622, або 1:10 400 В Одесі зареєстровано 15 дітей з ДГР на 153 530 дитячого населення; ЗЗ склала 0,98; П – 15:153530, або 1:10 200. Співвідношення хлопчиків і дівчаток склало 2,3:1 для області і 2:1 для м. Одеси. За фізико"географічним зонам Одеської області це співвідношення склало: у Лісостеповій зоні – 3:1, у Степовій зоні – 2:1 і Заднестровскій – 1,7:1. Найбільшу ЗЗ (1,67) і П (1: 5 900) ДГР у дітей виявлено в Лісостеповій, найменшу – у дітей Степової зони (0,59 і 1:16 700). Максимальна захворюваність відзначена у геоендемічних провінціях, розташованих в місцях розломів земної кори на території Одеської області. Аналіз виявлення ДГР показав наявність декількох вікових «хвиль»: у віці 5–6 років, 10"12 років і 12–14 років. Поширеність і загальна захворюваність ДГР у дітей гетерогенні в різних фізико"географічних зонах Одеської області і вимагають подальшого вивчення можливого зв'язку захворювання з геоендемічними провінціями та екологічними особливостями районів.Objective: to explore the epidemiology of pediatric growth hormone deficiency (GHD) and the overall morbidity (per 10 000 children) in different geoendemic provinces of Odesa region (Ukraine). Material and methods: clinical laboratory and epidemiological examination of pediatric GHD in 3 physiographic zones (forest"steppe zone, steppe zone, interfluves zone) and in 2 geoendemic provinces of Odesa region (on the territory of Ananivskyi and Liubashevskyi districts). The pediatric population (0–17 years) in Odesa region at the end of 2016 included 450,622. Among them 43 children with GHD were followed up in the Endocrinology Department of Odesa Regional Children's Hospital. The total incidence (TI) of GHD in Odesa region compiled 0.95. The GHD prevalence ratio (PR) (ratio of sick children with GHD to the general population of children) was (43:450,622 or 1:10,400). There were 15 children with GHD among 153,530 of the children's population in Odesa. TI compiled 0.98; PR – (15:153,530 or 1:10,200).The ratio of sick boys and girls was 2.3:1 for the region and 2:1 for Odesa. According to the physicjgraphic zones of Odesa region, this ratio was: in the forest–steppe zone – (3:1), in the steppe zone – (2:1) and in the interfluve zone – (1.7:1). The highest TI (1.67) and PR (1:5,900) of GHD in children are found in the forest"steppe zone. The lowest TI was in children from the steppe zone: (0.59), where PR compiled (1:16,700). The highest morbidity is noted in the so"called «geoendemic provinces» located at the fault zones of the Earth's crust in north part of Odesa region. GHD is underdiagnosed and detectability is associated with several age"related «waves»: at the age of 5–6 years; 10–12 years and 12–14 years. The heterogeneity GHD prevalence in various physicographical zones of Odesa region requires further study of the possible connection of the disease with geoendemic provinces and ecological features of areas

ГЕОЕНДЕМІЧНА ОЦІНКА КЛІНІКО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ДЕФІЦИТУ ГОРМОНУ РОСТУ У ДІТЕЙ ОДЕСЬКОГО РЕГІОНУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ 15-РІЧНОГО МОНІТОРУВАННЯ

Objective: to explore the epidemiology of pediatric growth hormone deficiency (GHD) and the overall morbidity (per 10 000 children) in different geoendemic provinces of Odesa region (Ukraine).Material and methods: clinical laboratory and epidemiological examination of pediatric GHD in 3 physiographic zones (forest-steppe zone, steppe zone, inter-fluves zone) and in 2 geoendemic provinces of Odesa region (on the territory of Ananivskyi and Liubashevskyi districts).Results. The pediatric population (0–17 years) in Odesa region at the end of 2016 included 450,622. Among them 43 children with GHD were followed up in the Endocrinology Department of Odesa Regional Children's Hospital. The total incidence (TI) of GHD in Odesa region compiled 0.95. The GHD prevalence ratio (PR) (ratio of sick children with GHD to the general population of children) was (43:450,622 or 1:10,400). There were 15 children with GHD among 153,530 of the children's population in Odesa. TI compiled 0.98; PR – (15:153,530 or 1:10,200). The ratio of sick boys and girls was 2.3:1 for the region and 2:1 for Odesa. According to the physicjgraphic zones of Odesa region, this ratio was: in the forest-steppe zone – (3:1), in the steppe zone – (2:1) and in the interfluve zone — (1.7:1). The highest TI (1.67) and PR (1:5,900) of GHD in children are found in the forest-steppe zone. The lowest TI was in children from the steppe zone: (0.59), where PR compiled (1:16,700). The highest morbidity is noted in the so-called «geoendemic provinces» located at the fault zones of the Earth's crust in north part of Odesa region. GHD is underdiagnosed and detectability is associated with several age"related «waves»: at the age of 5–6 years; 10–12 years and 12-14 years.Conclusion. The heterogeneity GHD prevalence in various physicographical zones of Odesa region requires further study of the possible connection of the disease with geoendemic provinces and ecological features of areas.Цель: изучить эпидемиологию дефицита гормона роста (ДГР) у детей и общую заболеваемость (на 10 000 детей) в разных геоэндемических провинциях Одесской области (Украина).Пациенты и методы. Проведена клиническая, лабораторная и эпидемиологическая экспертиза ДГР у детей в трех физико-географических зонах (Лесостепная зона, Степная зона, Заднестровская зона) и в двух геоэндемических провинциях Одесской области (на территории Ананьевского и Любашевского районов).Результаты. В 2016 году детское население Одесской области составило 450 622 ребенка от 0 до 17 лет. На диспансерном учете по поводу ДГР состояло 43 ребенка. Общая заболеваемость (ОЗ) ДГР по области составила 0,95. Распространенность (Р) заболевания (соотношение больных детей с ДГР к общей популяции детей) составило 43:450 622, или 1:10 400. В г. Одессе зарегистрировано 15 детей с ДГР на 153 530 детского населени; ОЗ составила 0,98; Р — 15:153530, или 1:10 200. Соотношение мальчиков и девочек составило 2,3:1 для области и 2:1 для г. Одессы. По физико-географическим зонам Одесской области это соотношение составило: в Лесостепной зоне — 3:1, в Степной зоне — 2:1 и Заднестровской — 1,7:1. Наибольшие показатели ОЗ (1,67) и Р (1:5 900) ДГР у детей выявлены в Лесостепной, наименьшие — у детей Степной зоны (0,59 и 1:16 700). Максимальная заболеваемость отмечена в геоэндемических провинциях, расположенных в местах разломов земной коры на территории Одесской области. Анализ выявляемости ДГР показал наличие нескольких возрастных «волн»: в возрасте 5–6, 10–12 и 12–14 лет.Выводы. Распространенность и общая заболеваемость ДГР у детей гетерогенны в различных физико-географических зонах Одесской области и требуют дальнейшего изучения возможной связи заболевания с геоэндемическими провинциями и экологическими особенностями районов.Мета: вивчити епідеміологію дефіциту гормону росту (ДГР) у дітей і загальну захворюваність (на 10 000 дітей) у різних геоендемічних провінціях Одеської області (Україна).Пацієнти і методи. Проводилася клінічна, лабораторна й епідеміологічна експертиза ДГР у дітей у трьох фізико-географічних зонах (Лісостепова зона, Степова зона, Задністровська зона) і в двох геоендемічних провінцій Одеської області (на території Ананьївського і Любашівського районів),Результати. У 2016 р. дитяче населення Одеської області склало 450 622 дитини від 0 до 17 років. На диспансерному обліку з приводу ДГР знаходилося 43 дитини. Загальна захворюваність (ЗЗ) ДГР по області склала 0,95. Поширеність (П) захворювання (співвідношення хворих дітей з ДГР до загальної популяції дітей) склало 43: 450 622, або 1:10 400 В Одесі зареєстровано 15 дітей з ДГР на 153 530 дитячого населення; ЗЗ склала 0,98; П — 15:153530, або 1:10 200. Співвідношення хлопчиків і дівчаток склало 2,3:1 для області і 2:1 для м. Одеси. За фізико-географічним зонам Одеської області це співвідношення склало: у Лісостеповій зоні — 3:1, у Степовій зоні — 2:1 і Заднестровскій — 1,7:1. Найбільшу ЗЗ (1,67) і П (1: 5 900) ДГР у дітей виявлено в Лісостеповій, найменшу — у дітей Степової зони (0,59 і 1:16 700). Максимальна захворюваність відзначена у геоендемічних провінціях, розташованих в місцях розломів земної кори на території Одеської області. Аналіз виявлення ДГР показав наявність декількох вікових «хвиль»: у віці 5–6 років, 10-12 років і 12–14 років.Висновки. Поширеність і загальна захворюваність ДГР у дітей гетерогенні в різних фізико-географічних зонах Одеської області і вимагають подальшого вивчення можливого зв'язку захворювання з геоендемічними провінціями та екологічними особливостями районів

The Ca2+-Regulated Photoprotein Obelin as a Tool for SELEX Monitoring and DNA Aptamer Affinity Evaluation

Bioluminescent solid-phase analysis was proposed to monitor the selection process and to determine binding characteristics of the aptamer–target complexes during design and development of the specific aptamers. The assay involves Ca2+-regulated photoprotein obelin as a simple, sensitive and fast reporter. Applicability and the prospects of the approach were exemplified by identification of DNA aptamers to cardiac troponin I, a highly specific early biomarker for acute myocardial infarction. Two structurally different aptamers specific to various epitopes of troponin I were obtained and then tested in a model bioluminescent assay

Mobile genetic elements explain size variation in the mitochondrial genomes of four closely-related Armillaria species

Abstract Background Species in the genus Armillaria (fungi, basidiomycota) are well-known as saprophytes and pathogens on plants. Many of them cause white-rot root disease in diverse woody plants worldwide. Mitochondrial genomes (mitogenomes) are widely used in evolutionary and population studies, but despite the importance and wide distribution of Armillaria, the complete mitogenomes have not previously been reported for this genus. Meanwhile, the well-supported phylogeny of Armillaria species provides an excellent framework in which to study variation in mitogenomes and how they have evolved over time. Results Here we completely sequenced, assembled, and annotated the circular mitogenomes of four species: A. borealis, A. gallica, A. sinapina, and A. solidipes (116,443, 98,896, 103,563, and 122,167 bp, respectively). The variation in mitogenome size can be explained by variable numbers of mobile genetic elements, introns, and plasmid-related sequences. Most Armillaria introns contained open reading frames (ORFs) that are related to homing endonucleases of the LAGLIDADG and GIY-YIG families. Insertions of mobile elements were also evident as fragments of plasmid-related sequences in Armillaria mitogenomes. We also found several truncated gene duplications in all four mitogenomes. Conclusions Our study showed that fungal mitogenomes have a high degree of variation in size, gene content, and genomic organization even among closely related species of Armillara. We suggest that mobile genetic elements invading introns and intergenic sequences in the Armillaria mitogenomes have played a significant role in shaping their genome structure. The mitogenome changes we describe here are consistent with widely accepted phylogenetic relationships among the four species

Carbon monoxide-driven osmium catalyzed reductive amination harvesting WGSR power

Herein, we present the first example of Os-catalyzed efficient reductive amination under water–gas shift reaction conditions. The developed catalytic systems are formed in situ in aqueous solutions, employ as small as 0.0625 mol% osmium and are capable of delivering reductive amination products for a broad range of aliphatic and aromatic carbonyl compounds and amines. The scope of the reaction, active catalytic systems, possible limitations of the method and DFT-supported mechanistic considerations are discussed in detail in the manuscript

Revolver Hollow Core Optical Fibers

Revolver optical fibers (RF) are special type of hollow-core optical fibers with negative curvature of the core-cladding boundary and with cladding that is formed by a one ring layer of capillaries. The physical mechanisms contributing to the waveguiding parameters of RFs are discussed. The optical properties and possible applications of RFs are reviewed. Special attention is paid to the mid-IR hydrogen Raman lasers that are based on RFs and generating in the wavelength region from 2.9 to 4.4 μm