Tailoring surface properties, biocompatibility and corrosion behavior of stainless steel by laser induced periodic surface treatment towards developing biomimetic stents

Laser-Induced Periodic Surface Structures (LIPSS) holds great potential for regenerative biomedicine. Creating highly precise LIPSS enables to generate biomimetic implant surfaces with improved properties. The present study focuses on the fabrication and investigation of laser-treated stainless steel samples with applied linear LIPSS patterns with grooves made by means of a picosecond laser system using wavelengths of 1064 nm and 532 nm. To investigate properties of the laser-treated surfaces and to understand the basics of cell-surface interactions between the LIPSS and human Umbilical Cord Mesenchymal Stem Cells (UCMSC), flat stainless steel samples with various applied nanopatterns were used. Such LIPSSs demonstrated higher surface roughness, good biocompatibility, lower wettability and higher corrosion resistance compared to the untreated (polished) spec-imens. The surface roughness of laser-treated samples was in microscale that enabled adhesion and migration of endothelial cells, thus increasing the likelihood for endothelialisation. This thereby could reduce the chances for the development of Late Stent Thrombosis (LST) and In-Stent Restenosis (ISR). Furthermore, laser textured surfaces demonstrated an environment supportive for cell attachment, proliferation and alignment with the nanogroves. Therefore, application of the biomimetic nanopatterns could help to overcome frequent post-surgery complications after the stent implantation

Dielectric properties of bismuth titanate ceramics containing SiO2 and Nd2O3 as additives

Bismuth-titanate ceramics containing SiO2 and Nd2O3 as additives are synthesized by melt quenching method in the system Bi2O3-TiO2-Nd2O3-SiO2 in the temperature range of 1250–1500 °C. The phase composition of the obtained materials is determined by X-ray diffraction analysis and energy dispersive spectroscopy. Using scanning electron microscopy different microstructures are observed in the samples depending on the composition. Different values of conductivity, dielectric losses and relative permittivity are obtained depending on the composition. It is established that all investigated samples are dielectric materials with conductivity between 10^-9 and 10^-13 (Ω·cm)^-1 at room temperature, dielectric permittivity from 1000 to 3000 and dielectric losses tgδ between 0.0002 and 0.1

Material condition assessment with eddy current sensors

Eddy current sensors and sensor arrays are used for process quality and material condition assessment of conducting materials. In an embodiment, changes in spatially registered high resolution images taken before and after cold work processing reflect the quality of the process, such as intensity and coverage. These images also permit the suppression or removal of local outlier variations. Anisotropy in a material property, such as magnetic permeability or electrical conductivity, can be intentionally introduced and used to assess material condition resulting from an operation, such as a cold work or heat treatment. The anisotropy is determined by sensors that provide directional property measurements. The sensor directionality arises from constructs that use a linear conducting drive segment to impose the magnetic field in a test material. Maintaining the orientation of this drive segment, and associated sense elements, relative to a material edge provides enhanced sensitivity for crack detection at edges

Порівняльна характеристика показників карієсу у дітей різного шкільного віку

Caries is one of the most spread issues of modern stomatological science. Investigation of the problems concerning its origin will remain topical for many years, which is associated with the action of total ecological, economic, and social-everyday factors predisposing to development of the pathology.Objective of the study was to investigate stomatological status of children aged 7-12 years, and compare the obtained results in different age periods.Material and methods. Examination of the stomatological status of 223 children aged from 7 to 12 years determined the following: increasing number of children with afflicted permanent teeth in the period from 7 to 8 years (17,3%), from 8 to 9 years (14,5%), from 9 to 10 years (21,5%), from 10 to 11 years (13,3%).Results. The highest rise of caries index of the permanent teeth was found in children from 7 to 8 years (17,3%) – the first years after eruption of the permanent teeth, and in the period from 9 to 10 years. It is rather complicated period in the children school life, since transition from the primary school where they have been already adapted, to secondary school is followed by increased load and their adjusting to new teachers. It refers to caries intensity index of permanent teeth, especially in children from 7 to 8 years with special increase 2,4 times, and at the age of 10 years compared with 9 years (2,5 times as much).Conclusion. Thus, the age from 7 to 8 and from 9 to 10 is the most susceptible from the point of view of caries occurring in the permanent teeth of children requiring special attention of parents and dentists to dental health of children at these age periods. The obtained results require more detailed examination of the factors leading to pathology of the hard dental tissues at these periods of childhood.Кариес является одной из наиболее распространенных проблем современной стоматологической науки. Изучение проблемы его возникновения будет актуальным еще много лет, что связано с действием совокупности экологических, экономических и социально-бытовых факторов, которые являются благоприятными для возникновение данной патологии.Цель работы − исследовать стоматологический статус детей 7-12 лет и провести сравнение полученных результатов в различные возрастные периоды.Материал и методы. Исследование стоматологического статуса 223 детей в возрасте от 7 до 12 лет показало, что увеличение количества детей с пораженными постоянными зубами происходит в период с 7 до 8 лет (на 17,3%), с 8 до 9 (на 14,5%), с 9 до 10 (на 21,5%), с 10 до 11 (на 13,3%) лет.                                                                   Результаты. Наибольший прыжок показателя распространенности кариеса постоянных зубов мы обнаружили у детей в период от 7 до 8 лет (на 17,3%) - первые годы после прорезывания постоянных зубов и в период от 9 до 10 лет, довольно сложный в школьной жизни ребенка, поскольку происходит переход от пребывания в начальной школе, в которой дети уже адаптированы, к средней, где увеличивается нагрузка, нужно привыкать к новым учителям. Это касается и показателя интенсивности кариеса постоянных зубов, особый прирост которого отмечается у детей с 7 до 8 лет (в 2,4 раза) и в 10 лет по сравнению с 9-летними (в 2,5 раза).                           Вывод. Возраст с 7 до 8 и с 9 до 10 лет является наиболее уязвимым с точки зрения возникновения кариеса постоянных зубов у детей, требует особого внимания родителей и врачей-стоматологов к стоматологическому здоровью детей этих возрастных периодов. Полученные результаты требуют более детального изучения факторов, которые могут привести к патологии твердых тканей зубов в эти периоды жизни ребенка.Карієс — одна з найбільш розповсюджених проблем сучасної стоматологічної науки. Вивчення проблеми його виникнення залишатиметься актуальним ще багато років, що пов’язано з дією сукупності екологічних, економічних та соціально-побутових чинників, які є сприятливими для виникнення даної патології.Мета роботи — дослідити стоматологічний статус дітей віком7–12 років та провести порівняння отриманих показників у різні вікові періоди.Матеріал і методи. Дослідження стоматологічного статусу 223 дітей віком 7–12 років виявило, що збільшення кількості дітей з ураженими постійними зубами відбувається в період із 7 до 8 (на 17,3%), із 8 до 9 (на 14,5%), із 9 до 10 (на 21,5%), із 10 до 11 (на 13,3%) років.Результати. Найбільший стрибок показника розповсюдженості карієсу постійних зубів ми виявили у дітей у період із 7 до 8 років (на 17,3%) — перші роки після прорізування постійних зубів та в період із 9 до 10 років, який доволі складний у шкільному житті дитини, оскільки відбувається перехід від перебування в початковій школі, до якої діти вже адаптовані, до середньої, де збільшується навантаження, потрібно звикати до нових учителів. Це стосується і показника інтенсивності карієсу постійних зубів, особливий приріст якого відзначається у дітей із 7 до 8 років (у 2,4 раза) та в 10 років порівнянні з 9‑річними (у 2,5 раза).Висновок. Вік із 7 до 8 та із 9 до 10 років є найбільш уразливим з точки зору виникнення карієсу постійних зубів у дітей, що вимагає особливої уваги батьків та лікарів‑стоматологів до стоматологічного здоров’я дітей цих вікових періодів. Отримані результати потребують більшдетального вивчення факторів, які можуть призвести до патології твердих тканин зубів у ці періоди життя дитини