Фактори, пов’язані з досвідом передозувань наркотиками опіоїдного ряду у споживачів ін’єкційних наркотиків

АКТУАЛЬНІСТЬ. Смертям, пов’язаним з передозуванням опіоїдними наркотиками, можна запобігти. При цьому в країнах Європейського Союзу серед людей віком 20-40 років щороку реєструють 8 000 таких смертей. В Україні щороку реєструють 10 000 смертей, пов’язаних зі вживанням наркотиків, проте на даний момент не можливо встановити рівень смертності від передозувань наркотиками опіоїдного ряду. Поведінкові дослідження 2007–2009 років показують, що 11-14% опитаних споживачів ін’єкційних наркотиків мали випадки передозувань та вижили. Метою дослідження було встановити, з якими характеристиками споживачів наркотиків пов’язаний ризик передозувань. МЕТОДИ. У дослідженні було використано дані опитування, яке провів Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні протягом січня-листопада 2007 року серед споживачів наркотиків, які вживали наркотики протягом останніх 3 місяців, що передували опитуванню. Вибірка була сформована за принципом місця та зручності та охопила 8 575 респондентів. РЕЗУЛЬТАТИ. Вживання коли-небудь в житті героїну (скориговане відношення шансів 1,54, довірчий інтервал 1,07-2,22), «бовтушки» (СВШ 1,70 ДІ 1,22 -2,36), щоденне споживання наркотиків ін’єкційним шляхом (СВШ 1,92 ДІ 1,10-3,34), надання респондентом свого використаного шприцу іншій людині протягом останніх 3 місяців (СВШ 1,68 ДІ 1,15-2,45) були позитивно пов’язані з досвідом передозувань після врахування третіх факторів. Звернення до швидкої медичної допомоги протягом останніх 3 місяців (СВШ 0,46 ДІ 0,21-0,99) та придбання респондентом готової наркотичної речовини (СВШ 0,56 ДІ 0,41-0,76) були негативно пов’язані з досвідом передозувань. ОБГОВОРЕННЯ. Отримані результати щодо вживання «бовтушки» можуть свідчити про те, що даний вид наркотичної речовини найчастіше поєднують з різними опіоїдними наркотиками. Героїн не є широко розповсюдженим в Україні, тому споживачі можуть помилково розрахувати потрібну їм дозу чи концентрацію, що може призвести до передозування. Висока частота ін’єкцій свідчить про збільшення толерантності до наркотичної речовини і намагання збільшити дозу, при цьому перерви в прийомах можуть значно скорочуватись. В такі періоди СІНи в прагненні полегшити свій стан можуть ввести в організм критичну кількість наркотику. Ризикована поведінка щодо надання свого використаного шприцу іншій людині може бути характеристикою респондентів, яким загалом властива ризикована сексуальна та ін’єкційна поведінка, а отже такі респонденти наражені на ризик передозування наркотиками. Респонденти, які купують готовий розчин наркотичної речовини, не можуть впливати на концентрацію даного розчину, і в порівнянні з тими, хто готує наркотики самостійно, споживають менш концентрований наркотик. Усі ці фактори варто враховувати в програмах профілактики передозувань

Occupational barriers to HIV care in female sex workers living with HIV: structural or community solutions?

The UNAIDS 90-90-90 targets, defined as 90% of people living with HIV aware of their status, among which 90% are on antiretroviral treatment (ART) and among which 90% have HIV viral suppression, have galvanised efforts worldwide to reduce HIV transmission with the goal of ending the HIV epidemic by 2030. Sex workers, who are particularly vulnerable to HIV, and their sexual partners account for more than half (54%) of new HIV infections globally.1 Available data suggest that the relative risk of HIV acquisition among sex workers globally was 21 times higher than it was among all adults aged 15–49 years in 2018.1 Still, ART utilisation is poor among female sex workers (FSWs) globally—with an estimated 38% and 57% pooled prevalence for current ART use and viral suppression, respectively.2 With the goal of ending the AIDS epidemic by 2030, the critical question is how to increase the 90-90-90 targets, including awareness of HIV status, initiation and adherence to ART among sex workers

Соціальне навчання та навчання за принципом «рівний-рівному» у формуванні відповіді на передозування наркотиків опіоїдного ряду серед споживачів ін’єкційних наркотиків в Україні

BACKGROUND: Opiate overdoses (OD) constitute one of the leading causes of avoidable deaths among people aged 20-40 years old. As peer-administered help in cases of overdose was found to be effective, we aimed to explore how much the subjects of the intervention are able to learn from one another and from their own experience.METHODS: Secondary data analysis was performed with the 2008 dataset of peer-driven intervention among IDUs who were not involved in harm reduction programs earlier; recruiting was performed with respondent driven sampling methodology combined with peer education covering overdose response. Subsample of 6667 opiate users was considered. Data on overdose response strategies experienced by respondents were considered predictors and data on intended response strategies as outcomes. To reveal relationships between the experienced and intended responses, binary logistic regression analysis was performed. RESULTS: With recommended strategies including calling ambulance, putting a person in recovery position, fixing the tongue, applying mouth-to-mouth resuscitation and cardiac massage, percentages of those planning to apply them was considerably higher (on average, 2.3 times higher) than the percentage of those having experienced them. With other strategies including applying cold, pain, ammonia, percentages of those who experienced the strategy and those who planned to practice it were rather close and on average differed just by 1.1.With all the strategies, the intention to apply a particular response in future was strongly associated with personal experience of having had this applied when having an overdose episode. Peer-education to larger extent determines the intentions of those who have not experienced particular overdose responses themselves. On the other hand, social learning contributes to persisting of those experienced strategies which cannot be recommended.CONCLUSIONS: Social learning can impact intended overdose responses, its competing interaction with peer-education needs to be taken into account in harm reduction programs.АКТУАЛЬНОСТЬ: Передозировки наркотиков опиоидного ряда являются одной из основных причин смертности, которую можно предупредить, среди людей 20-40 лет. Поскольку помощь, оказанная равными, является эффективным методом реагирования на передозировку, мы стремились оценить, в какой мере участники интервенции могут обучить друг друга, а также использовать свой собственный опыт.МЕТОДЫ: Вторичный анализ данных был проведен на основе массива 2008 года интервенции «Вмешательство силами равных» среди потребителей инъекционных наркотиков, которые ранее не участвовали в проектах снижения вреда; рекрутинг был проведен по методу «выборки, направляемой респондентами», в сочетании с обучающим компонентом по принципу «равный-равному», включающим вопросы передозировок. Была рассмотрена подвыборка из 6667 потребителей инъекционных наркотиков опиоидного ряда. Переменные о стратегиях ответа на передозировку, которые респондент испытал на себе, рассматривались как предикторы; переменные о стратегиях, планируемых респондентом в будущем, рассматривались как зависимые переменные. Для определения связей между прошлыми и будущими стратегиями ответа на передозировку был проведен бинарный логистический регрессионный анализ. РЕЗУЛЬТАТЫ: В отношении рекомендованных стратегий ответа на передозировку, таких как вызов скорой помощи, восстанавливающая поза, фиксация языка, дыхание «рот-в-рот», непрямой массаж сердца, процент лиц, планирующий их применение в будущем, выше, нежели тех, кто имел опыт их применения. В среднем, процент респондентов планирующих применение этих стратегий в будущем, в 2,3 раза выше в сравнении с процентом лиц, испытавших эти стратегии на себе. Доля лиц, испытавших на себе другие стратегии, в том числе применение холода, боли, нашатырного спирта, и тех, кто планирует их использовать, различаются мало. Намерение применять те или иные стратегии ответа на передозировку связано с личным опытом применения этих стратегий во время случая передозировки. Образовательные вмешательства больше определяли намерения тех, кто не испытывал соответствующих действий на себе. Социальное обучение вносило вклад в повторение действий, которые не были рекомендованы в образовательных программах.ВЫВОДЫ: Социальное обучение может влиять на поведенческие стратегии ответа на передозировку, его конкурирующее взаимодействие с образовательными интервенциями должно учитываться в программах снижения вреда.АКТУАЛЬНІСТЬ: Передозування наркотиків опіоїдного ряду є однією з основних причин смертності, якій можна запобігти, серед осіб віком 20-40 років. Оскільки допомога, надана рівними, є ефективним методом відповіді на передозування, ми прагнули дослідити, якими чином учасники інтервенції можуть навчитись один від одного, а також використовувати власний досвід.МЕТОДИ: Проведено вторинний аналіз масиву 2008 року інтервенції «Втручання силами рівних» серед споживачів ін’єкційних наркотиків, які раніше не були залучені до програм зменшення шкоди; рекрутинг проведений за методом «вибірки, спрямованої респондентами» в поєднанні з навчальним компонентом за принципом «рівний-рівному», включаючи питання передозувань. Розглянуто підвибірку з 6667 споживачів ін’єкційних наркотиків опіоїдного ряду. Змінні щодо відчутих стратегій відповіді на передозування розглядали як предиктори; очікувані стратегії відповіді (які можна застосувати у майбутньому) розглядали як залежні змінні. Для встановлення зв’язків між стратегіями відповіді на передозування, застосовані у минулому та майбутньому, було проведено бінарний логістичний регресійний аналіз.РЕЗУЛЬТАТИ: Серед рекомендованих до застосування стратегій відповіді на передозування, наприклад, виклик швидкої, відновлююча поза, фіксація язика, застосування дихання «рот-у-рот», непрямий масаж серця, процент осіб, які планують застосувати такі стратегії, вищий, аніж процент осіб, які відчули їх на собі. У середньому, відсоткова частка осіб, які мають намір застосування таких стратегій, у 2,3 рази вища в порівнянні з відсотком осіб з практичним досвідом їх застосування.Щодо інших стратегій, у тому числі й застосування холоду, болі, нашатирного спирту, відсотки тих, хто відчули такі стратегії, та тими, які планували їх застосування, різнились мало.Намір застосування тих чи інших стратегій відповіді на передозування був пов’язаний з особистим досвідом застосування цих стратегій під час випадку передозування. Освітні втручання більше впливали на наміри тих, хто не відчув відповідних дій на собі. Соціальне навчання робило внесок у закріплення дій, не рекомендованих в навчальних програмах.ВИСНОВКИ: Соціальне навчання може впливати на поведінкові стратегій відповіді на передозування, його конкуруючу взаємодію з освітніми втручаннями треба брати до уваги в програмах зменшення шкоди

Курение подростков в Российской Федерации в сравнении с другими странами бывшего Советского Союза и Центрально-Восточной Европы. Результаты Глобального опроса молодежи о табаке

We aimed to compare characteristics of tobacco consumption among adolescents in Russian Federation with countries of Central and Eastern Europe based on the data of Global Youth Tobacco Survey, carried out among adolescents aged 13—15 years in European middle and low income countries in 1999-2005. Russian Federation was characterized with higher rates of smoking prevalence among adolescents, earlier smoking initiation, higher chances to be daily smokers and dependent smokers. In Russian society, awareness of smoking-related harm was lower than in other European countries. Smoking was more likely to be considered a characteristic of popularity and success. Russian adolescents were more often exposed to second-hand smoke in their homes and in public places, but not in educational institutions. Keywords: tobacco smoking, adolescents, Global Youth Tobacco Survey.Оценены особенности потребления табачных изделий среди подростков в Российской Федерации в сравнении с соседними странами Европы по данным Глобального опроса о табаке среди подростков 13-15 лет, который проводился в Европейских странах со средним или низким уровнем доходов в 1999-2005 годах. Российская Федерация отличается более высокими показателями распространенности курения среди подростков, его более ранним началом и большей склонностью к переходу к ежедневному и зависимому курению. В российском обществе представления о вреде курения для здоровья являлись менее распространенными, чем в других странах Европы. Курение чаще рассматривалось как признак популярности и успешности. Российские подростки в большей мере подвергались воздействию вторичного дыма в жилищах и в общественных местах, но не в учебных заведениях.Ключевые слова: курение табачных изделий, подростки, Глобальный опрос молодежи о потреблении табака

Learning interventions and training methods in health emergencies: A scoping review

BackgroundKeeping the health workforce and the public informed about the latest evolving health information during a health emergency is critical to preventing, detecting and responding to infectious disease outbreaks or other health emergencies. Having a well-informed, ready, willing, and skilled workforce and an informed public can help save lives, reduce diseases and suffering, and minimize socio-economic loss in affected communities and countries. Providing “just in time” support and opportunities for learning in health emergencies is much needed for capacity building. In this paper, ‘learning intervention’ refers to the provision of ad-hoc, focused, or personalized training sessions with the goal of preparing the health workers for emergencies or filling specific knowledge or skill gaps. We refer to ‘training methods’ as instructional design strategies used to teach someone the necessary knowledge and skills to perform a task. MethodsWe conducted a scoping review to map and better understand what learning interventions and training methods have been used in different types of health emergencies and by whom. Studies were identified using six databases (Pubmed/Medline, Embase, Hinari, WorldCat, CABI and Web of Science) and by consulting with experts. Characteristics of studies were mapped and displayed and major topic areas were identified. Results Of the 319 records that were included, contexts most frequently covered were COVID-19, disasters in general, Ebola and wars. Four prominent topic areas were identified: 1) Knowledge acquisition, 2) Emergency plans, 3) Impact of the learning intervention, and 4) Training methods. Much of the evidence was based on observational methods with few trials, which likely reflects the unique context of each health emergency. Evolution of methods was apparent, particularly in virtual learning. Learning during health emergencies appeared to improve knowledge, general management of the situation, quality of life of both trainers and affected population, satisfaction and clinical outcomesConclusion This is the first scoping review to map the evidence, which serves as a first step in developing urgently needed global guidance to further improve the quality and reach of learning interventions and training methods in this context. <br/

xMOOCs: A Modality for Mass Reach During the Pandemic for the World Health Organization

From June 14 to June 16, 2023, Hasso Plattner Institute, Potsdam, hosted the eighth European MOOC Stakeholder Summit (EMOOCs 2023)

'I don't want anyone to know': Experiences of obtaining access to HIV testing by Eastern European, non-European Union sex workers in Amsterdam, the Netherlands.

Historically, the Netherlands has hosted a large number of migrant sex workers. Since sex work is considered a legal profession it might serve as an example of better access to health services, including HIV testing, at least for those working within the legal framework. However, migrant sex workers, especially non-European Union (EU) nationals, might not be eligible to register for official employment and thus face obstacles in obtaining access to health services, becoming essentially invisible. This study examined context-specific vulnerabilities of migrant female sex workers (FSWs) from Belarus, Moldova, Russia and Ukraine, whether and how they have access to HIV testing compared to other EE, non-EU migrant FSWs in Amsterdam in the Netherlands. We conducted a multi-stakeholder perspective study from November 2015 to September 2017 in Amsterdam. The study comprised 1) semi-structured interviews with key stakeholders (N = 19); 2) in-depth interviews with Eastern European, non-EU migrant FSWs (N = 5) and field observations of the escort agency working with them; and 3) in-depth interviews with key stakeholders (N = 12). We found six key barriers to HIV testing: 1) migration and sex-work policies; 2) stigma, including self-stigmatization; 3) lack of trust in healthcare providers or social workers; 4) low levels of Dutch or English languages; 5) negative experience in accessing healthcare services in the home country; and 6) low perceived risk and HIV-related knowledge. Having a family and children, social support and working at the licensed sex-work venues might facilitate HIV testing. However, Internet-based sex workers remain invisible in the sex-work industry. Our findings indicate the importance of addressing women's diverse experiences, shaped by intrapersonal, interpersonal, community, network and policy-level factors, with stigma being at the core. We call for the scaling up of outreach interventions focusing on FSWs and, in particular, migrant FSWs working onlin

'Virus Carriers' and HIV testing: navigating Ukraine's HIV policies and programming for female sex workers

Background: There are an estimated 80,100 female sex workers (FSWs) in Ukraine, of whom 7% are living with HIV. Early HIV diagnosis continues to be a public health priority in Ukraine as only approximately 54% of people living with HIV are diagnosed nationwide. This study aims to analyse the content, context and discourse of HIV testing policies among female sex workers in Ukraine and how these policies are understood and implemented in practice. Methods: To analyse past and current national policies, we searched the database of the Ukrainian Parliament and the Ministry of Health for relevant policy documents (e.g. legislation and orders). To analyse the day-to-day practice of those involved in the implementation of these HIV programmes, we conducted face-to-face semi-structured interviews with key stakeholders. All data were coded using deductive thematic analysis initially guided by the Policy Triangle, a framework which addresses policy content, the process of policy-making, the health policy context, actors involved in policy formulation and implementation. Results: HIV testing policies are formed and implemented in the post-Soviet context through a vertical system of AIDS clinics, resulting in the separation of key affected populations from the rest of the health system. Successive testing policies have been strongly influenced by international donors and non-governmental organisations. Furthermore, a lack of government funding for HIV prevention created a gap that international donors and local non-governmental organisations covered to ensure the implementation of testing policies. Their role, however, had limited influence on the Ukrainian government to increase funding for prevention, including testing of FSWs. Since the early 1990s, when stigmatising and discriminatory forced/mandatory HIV testing was applied, these approaches were slowly replaced with voluntary testing, self-testing and assisted HIV testing, yet stigma was found to be a barrier among FSWs to access testing. Conclusion: Poor governance and the fragmentation of the health system, ongoing health sector reforms, shrinking international funding, and persisting stigma towards people living with HIV and sex workers might impede the continuity and sustainability of HIV testing programmes. Local civil society may now have the opportunity to contribute to the development and further implementation of HIV testing policies in Ukraine

Biomarkers of chemotherapy-induced cardiotoxicity: toward precision prevention using extracellular vesicles

Detrimental side effects of drugs like doxorubicin, which can cause cardiotoxicity, pose barriers for preventing cancer progression, or treating cancer early through molecular interception. Extracellular vesicles (EVs) are valued for their potential as biomarkers of human health, chemical and molecular carcinogenesis, and therapeutics to treat disease at the cellular level. EVs are released both during normal growth and in response to toxicity and cellular death, playing key roles in cellular communication. Consequently, EVs may hold promise as precision biomarkers and therapeutics to prevent or offset damaging off-target effects of chemotherapeutics. EVs have promise as biomarkers of impending cardiotoxicity induced by chemotherapies and as cardioprotective therapeutic agents. However, EVs can also mediate cardiotoxic cues, depending on the identity and past events of their parent cells. Understanding how EVs mediate signaling is critical toward implementing EVs as therapeutic agents to mitigate cardiotoxic effects of chemotherapies. For example, it remains unclear how mixtures of EV populations from cells exposed to toxins or undergoing different stages of cell death contribute to signaling across cardiac tissues. Here, we present our perspective on the outlook of EVs as future clinical tools to mitigate chemotherapy-induced cardiotoxicity, both as biomarkers of impending cardiotoxicity and as cardioprotective agents. Also, we discuss how heterogeneous mixtures of EVs and transient exposures to toxicants may add complexity to predicting outcomes of exogenously applied EVs. Elucidating how EV cargo and signaling properties change during dynamic cellular events may aid precision prevention of cardiotoxicity in anticancer treatments and development of safer chemotherapeutics

Scale Up Multilingualism in Health Emergency Learning : Developing an Automated Transcription and Translation Tool

World Health Organization's (WHO) emergency learning platform OpenWHO provided by Hasso Plattner Institut (HPI) delivered online learning in real-time and in multiple languages during the COVID-19 pandemic. The challenge was to move from manual transcription and translation to automated to increase the speed and quantity of materials and languages available. TransPipe tool was introduced to facilitate this task. We describe the TransPipe development, analyze its functioning and report key results achieved. TransPipe successfully connects existing services and provides a suitable workflow to create and maintain video subtitles in different languages. By the end of 2022, the tool transcribed nearly 4,700 minutes of video content and translated 1,050,700 characters of video subtitles. Automated transcription and translation have enormous potential as a public health learning tool, allowing the near-simultaneous availability of video subtitles on OpenWHO in many languages, thus improving the usability of the learning materials in multiple languages for wider audiences.publishedVersionPeer reviewe