The influence of xylate on the volumo- and osmoregulatory function of the kidneys in diabetes complicated by the syndrome of endogenous intoxication of purulent-septic origin.

The combination of insulin-independent diabetes mellitus with endogenous purulent-septic genesis syndrome is a fairly common nosology. The search for ways to optimize the results of its treatment, after screening observations, led to the expediency to consider the pharmacodynamic aspects of the action of polyhydric alcohols through the prism of homeostatic support functions. Detailing this direction was focused on the consideration of the action of xylate mediated through the volumetric and osmoregulatory function of the kidneys. The effect of xylate on the volumo-and osmoregulatory function of the kidneys in insulin-independent diabetes mellitus complicated by the syndrome of endogenous intoxication of purulent-septic origin was investigated. The study group consisted of 53 patients with insulin-independent diabetes mellitus complicated by the syndrome of endogenous intoxication of purulent-septic origin (IDCSEI). Under the condition of infusion loading (3 ml/kg/h for three hours) with Ringer's solution or xylate within the fragments of planned intensive care, indicators characterizing the state of the volumo- and osmoregulatory function of the kidneys were investigated. The loading with Ringer's solution in patients with IDCSEI increases sodium clearance by 260±47.8% (Δ, p=0.020), without changing the concentration of sodium ions in the blood plasma and filtration fraction and purifying the blood plasma from osmotically active substances 147±46.9% ( Δ, p=0.011). Extension of the extracellular space by infusion solutions by 3 ml/kg/h for three hours in patients with insulin-dependent diabetes mellitus, complicated by the syndrome of endogenous intoxication by purulent-septic genesis, activates volumetric and osmoregulatory function. Extension of extracellular space with infusion solu­tion by 3 ml/kg/h for three hours in patients with insulin-independent diabetes mellitus activates volumo- and osmo­regulatory function. Activation of volumetric function occurs by reducing the reabsorption of sodium and water in the proximal nephron, without increase of glomerular filtration rate, increasing the distal transport of sodium and water

ЗМІНИ КЛІТИННОГО ІМУНІТЕТУ У ВІЛ-ІНФІКОВАНИХ З ХРОНІЧНОЮ ХВОРОБОЮ НИРОК

The aim of the work – to determine the va­lue of immunograms in assessing HIV-infected persons.Patients and methods. Objective 292 HIV-infected patients, who were on an outpatient screening at the Chernivtsi Regional AIDS Center, were screened.Results. In HIV-infected persons with chronic kidney disease, deviations from the side have been detected absolute content of T-helper cells, cytotoxic T-cells, as well as immunoregulatory index. At the level of subpopulations of T-lymphocytes sexual differences are manifested. At grouping data on the level of proteinuria to determine population and subpopulations the composition of lymphocytes in the blood were determined by the differences between the total amount lymphocytes, absolute number of T-lymphocytes and cytotoxic T-cells.Conclusions. The absolute and relative numbers of CD3+CD4+-cells, immunoregulatory index, and absolute and relative values of cytolytic T-lymphocytes (CD3+CD56+) in HIV-infected patients with renal impairment were significantly lower in comparison with HIV-infected patients without kidney disease (p<0.05). Thus, it can be argued that kidney damage in people with HIV develops in the context of a more significant drop in the number of predominantly T-helper subpopulations of lymphocytes.At the level of subpopulations of T-lymphocytes, sexual differences are also manifested: in men, compared to women, a significantly lower percentage of T-helper lymphocytes (CD3+CD4+), a significantly higher proportion of cytotoxic T cells (CD3+CD8+) and, correspondingly, a lowering of the immunoregulatory index (in all cases p<0.05).With an increase in the level of proteinuria in the blood, the absolute number of lymphocytes and T-lymphocytes (CD3+) decreases, as well as the percentage and absolute number of cytotoxic T-cells (CD3+CD8+) increases. However, no correlation analysis of proteinuria and immunohistochemistry rates showed any significant association.Мета роботи – встановити значення імунограми в оцінці ураження нирок ВІЛ-інфікованих осіб.Пацієнти і методи. Обстежено 292 хворих на ВІЛ-інфекцію, які перебували на амбулаторному спостереженні в Чернівецькому обласному центрі з профілактики та боротьби зі СНІДом. Результати. У ВІЛ-інфікованих осіб з хронічною хворобою нирок виявлено відхилення з боку абсолютного вмісту Т-хелперів, цитотоксичних Т-клітин, а також імунорегуляторного індексу.На рівні субпопуляцій Т-лімфоцитів проявляються і статеві відмінності: у чоловіків порівняно з жінками підтверджено достовірно нижчий відсоток Т-хелперних лімфоцитів (CD3+CD4+), суттєво вищу частку цитотоксичних Т-клітин (CD3+CD8+) і, відповідно, зниження імунорегуляторного індексу (в усіх випадках р<0,05). У ВІЛ-інфікованих з ураженням нирок достовірно знижені абсолютне й відносне числа CD3+CD4+-клітин, імунорегуляторний індекс, а також абсолютне й відносне значення цитолітичних Т-лімфоцитів (CD3+CD56+) порівняно з ВІЛ-інфікованими без патології нирок (р<0,05). При наростанні рівня протеїнурії у крові знижується абсолютне число лімфоцитів і Т-лімфоцитів (CD3+), а також зростає відсоток та абсолютне число цитотоксичних Т-клітин (CD3+CD8+). Однак кореляційний аналіз рівня протеїнурії та показників типової імунограми жодного значущого зв’язку не виявив.Висновки. Можна стверджувати, що ураження нирок в осіб з ВІЛ-інфекцією розвивається на тлі суттєвішого падіння числа переважно Т-хелперної субпопуляції лімфоцитів

ПОЛІМОРФІЗМ ГЕНІВ ПРИ ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ

SUMMARY. Analyzed the incidence of HIV infection and gene polymorphism studies. Particular attention is paid mutations with genotype CCR5 Δ32 and CCR-2 variant 64I, their relationship with other mutations, found their influence on the course of HIV infection. The influence of chemokines, cytokines and interleukins in HIV-positive at genetic polymorphism.Key words: HIV infection, gene polymorphism, genotype, chemokines, cytokines.Проаналізовано захворюваність на ВІЛ-інфекцію та дослідження поліморфізму генів. Особливу увагу приділено мутаціям з генотипом CCR5 ∆32 та CCR-2 варіант 64І, їх взаємозв’язку з іншими мутаціями, встановлено їхній вплив на перебіг ВІЛ-інфекції. З’ясовано вплив хемокінів, цитокінів та інтерлейкінів у ВІЛ-інфікованих на генний поліморфізм.Ключові слова: ВІЛ-інфекція, поліморфізм генів, генотип, хемокіни, цитокіни

КЛІНІКО-МОРФОЛОГІЧНІ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНІ ЗМІНИ НИРОК У ВІЛ-ІНФІКОВАНИХ

It is established that the virus HIV affects the renal system. The data that antiretroviral therapy (HAART) has negative effects on the kidneys and their function. Also found that are morphological and functional changes in the nature of the HIV-infected. In the literature describes few data on drug correction of these changes.Встановлено, що вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) вражає ниркову систему. Наведені дані, що високоактивна антиретровірусна терапія (ВААРТ) має негативний вплив на функціональний стан нирок. Також виявляються морфологічні та функціональні зміни у ВІЛ-інфікованих. У літературних джерелах описані поодинокі дані про медикаментозну корекцію цих змін

КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ ВІЛ-АСОЦІЙОВАНОГО УРАЖЕННЯ ЦЕНТРАЛЬНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ ТА ВПЛИВ НА НИХ АНТИРЕТРОВІРУСНОЇ ТЕРАПІЇ

The aim of the work. Symptoms of nervous system damage manifest in different cases differently: by the predominant involvement of the brain substance; spinal cord; meninges; peripheral parts of the nervous system in the process. The spectrum of disorders is wide and not specific to the HIV infection. It is registrated the cognitive impairment (memory, intelligence, learning), disorders of consciousness and attention, emotional and behavioral disorders up to severe CNS damage called HIV-associated dementia. The neurological manifes­tations of AIDS are divided into primary and secondary. Primary lesions are associated with the direct harmful effects of the virus, autoimmune processes, neurotoxic effects of antiretroviral therapy. At the same time the secondary ones are caused by a progressive immune defect and the joining of opportunistic infections. Primary lesions are divided into early lesions: AIDS dementia (HIV-associated encephalopathy followed by dementia or AIDS dementia complex); acute early HIV encephalitis; meningitis or meningoencephalitis; vascular neuroAIDS; and later ones: vacuolar myelopathies like ascending or transverse myelitis; peripheral nervous system lesions in the form of symmetric sensory distal polyneuropathy, chronic inflammatory demyelinating polyneuropathy, acute inflammatory demyelinating polyneuropathy by type of Guillain-Barré syndrome, encephalomyelo­poly­neuro­pathy, ALS syndrome. Currently, all HIV-related CNS lesions are united under the title «HIV-associated neurocognitive disorders». Early administration of antiviral therapy is a deterrent effect to the pathogenic impact of HIV on CNS function. However, in order to optimize the regimen it is advisable to determine the drug resistance of the virus in CSF and the viral load of the cerebrospinal fluid. However, the results of the study of the correlation between the amount of HIV in CSF and blood plasma differ: some researchers find the relationship, others find no statistically significant correlation between these indicators. It is obvious that it is necessary to select ART regimens with good penetration through the blood-brain barrier to ensure sufficient concentration of drugs and stop viral replication in CNS cells. Accordingly, clinical and laboratory aspects require additional research of nervous system lesions in HIV infection. Clinical informativeness of virological CSF tests for assessment of the severity of HIV-associated CNS lesions has no evidence base. There are no registered test systems in the world for assessing HIV load in CSF. Furthermore these diagnostic methods are not used in the clinical practice.Симптоматика ураження нервової системи проявляється в різних випадках по-різному: переважним залученням у процес речовини головного мозку; спинного мозку; оболонок; периферичних відділів нервової системи. Спектр порушень широкий і не є специфічним тільки для ВІЛ-інфекції. Реєструють порушення когнітивних функцій (пам’ять, інтелект, навчання), розлади свідомості та уваги, емоційні й поведінкові розлади аж до тяжкого ураження центральної нервової системи (ЦНС) – ВІЛ-асоційованої деменції. Можуть виявлятися симптоми ураження периферичної нервової системи. Неврологічні прояви СНІДу поділяються на первинні та вторинні. Первинні пов’язані з прямою шкідливою дією вірусу, автоімунними процесами, нейротоксичною дією антиретровірусної терапії, а вторинні – зумовлені прогресуючим імунним дефектом і приєднанням опортуністичних інфекцій. Первинні ураження поділяють на ранні: СНІД-деменція (ВІЛ-асоційована енцефалопатія з наступною деменцією, або СНІД-дементний комплекс); гострий ранній ВІЛ-енцефаліт; менінгіт або менінгоенцефаліт; васкулярний нейроСНІД; та пізні: мієлопатії вакуолярні на кшталт висхідного або поперечного мієліту; ураження периферичної нервової системи у вигляді симетричної сенсорної дистальної полінейропатії, хронічної запальної демілієнізуючої полінейропатії, гострої запальної демієлінізуючої полінейропатії за типом синдрому Гійєна-Барре, енцефаломієлополінейропатії, БАС-подібний синдром. Нині всі ВІЛ-обумовлені ураження ЦНС об’єднують під загальною назвою «ВІЛ-асоційовані нейрокогнітивні розлади». Раннє призначення противірусної терапії є стримуючим чинником для патогенного впливу ВІЛ на функції ЦНС. Та для оптимізації схеми терапії доцільно визначати медикаментозну стійкість вірусу у спинно-мозковій рідині (СМР) і вірусне навантаження у лікворі. Та результати вивчення кореляційних стосунків між кількістю ВІЛ у СМР і плазмі крові розрізняються: одні дослідники виявляють взаємозв’язок, інші не знаходять статистично значущого зв’язку між цими показниками. Та очевидно, що необхідно підбирати схеми антиретровірусної терапії (АРТ) з добрим проникненням крізь гемато-енцефалічний бар’єр (ГЕБ) для забезпечення достатньої концентрації препаратів і припинення вірусної реплікації в клітинах ЦНС. Таким чином, вимагають додаткових досліджень клініко-лабораторні аспекти ураження нервової системи при ВІЛ-інфекції. Клінічна інформативність вірусологічних досліджень СМР для оцінки ступеня тяжкості ВІЛ-асоційованого ураження ЦНС досі не доведена. У світі немає зареєстрованих тест-систем для оцінки навантаження ВІЛ у лікворі, й ці методи діагностики не застосовуються у клінічній практиці

ЗАСТОСУВАННЯ COMSOL MULTIPHYSICS ДЛЯ МАТЕМАТИЧНОГО МОДЕЛЮВАННЯ ВИВЧЕННЯ ПРОЦЕСУ РОЗПАДУ ДНК У ПЛАЗМІ

The use of modern computer technology in the course of teaching computer modeling in pharmacy contributes to the formation of skills and competencies in the conditions of continuous development of computerization and implementation of mathematical modeling in pharmacy.  In particular, the article discusses the advantages and disadvantages of using mathematical modeling using COMSOL Multiphysics to shape the competencies of future pharmacists.  The degree of efficiency, convenience and accessibility of the COMSOL Multiphysics software environment in computer modeling in pharmacy for students of the 3rd year of study of the Faculty of Pharmacy on the example of studying the process of DNA decay in plasma is considered.  The use of modern computer products in the teaching of computer technology in pharmacy contributes to the development of mathematical modeling skills in pharmacy, in particular, gene therapy is one example of clinical biotechnology.  Solution to the main problem – delivery of genes related to the transport of plasmid DNA (pDNA) to targets and conversion between different forms of pDNA, the use of parameter estimation by engineering and interface reactions, to find the rate constants of three consecutive reactions involved in the DNA process  degradation.Використання сучасних комп’ютерних технологій у процесі викладання курсу комп’ютерного моделювання у фармації сприяє формуванню вмінь та навичок в умовах невпинного розвитку комп’ютеризації та впровадженню математичного моделювання у фармації. Зокрема, у статті розглянуто переваги та недоліки застосування математичного моделювання за допомогою COMSOL Multiphysics у формуванні компетентності майбутніх фармацевтів. Розглянуто ступінь ефективності, зручності та доступності  застосування програмного середовища COMSOL Multiphysics в курсі комп’ютерного моделювання у фармації  для студентів 3-го курсу фармацевтичного факультету на прикладі вивчення процесу розпаду ДНК у плазмі. Використання сучасних комп’ютерних продуктів у процесі викладання комп’ютерних технологій у фармації сприяє формуванню вмінь та навичок із математичного моделювання у фармації, зокрема, генна терапія – один із прикладів біотехнології клінічного застосування. Вирішення головної проблеми – доставки генів, пов’язаних із транспортуванням плазмідної ДНК (пДНК) до мішеней, та перетворення між різними формами пДНК, використання функції оцінки параметрів за допомогою інженерії та реакцій інтерфейсу, для пошуку констант швидкості трьох послідовних реакцій, що беруть участь у ДНК процесі деградації

ЕПІДЕМІОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ НА БУКОВИНІ

SUMMARY. Analysed prevalence of HIV-infection in the Chernivtsi region, where development of epidemic process during many years remains slow. On Bukovyna, as well as in nearby areas, 2010 to distribution of HIV-infection was sufficiently „active”, in 2010 the moderate decline of morbidity was set. By the basic way of transmission of HIV in region of from 1995-2005 to inclusive, was parenterally, mainly through introduction of narcotic matters by an injection way. After 2005 the change of ways of transmission took place with advantage sexual. Кey words: HIV-infection, epidemic process, ways of HIV transmission. Проаналізували поширеність ВІЛ-інфекції у Чернівецькій області, де розвиток епідемічного процесу протягом багатьох років залишається повільним. На Буковині, як і в сусідніх областях, до 2010 р. поширення ВІЛ-інфекції було доволі «активним», в 2010 р. намітилося помірне зниження захворюваності. Основним шляхом передачі ВІЛ в області, з 1995 до 2005 рр. включно, був парентеральний, переважно через введення наркотичних речовин ін’єкційним шляхом. Після 2005 р. відбулася зміна шляхів передачі з перевагою статевого. Ключові слова: ВІЛ-інфекція, епідемічний процес, шляхи передачі ВІЛ

Характеристика опортуністичних інфекцій, що виникають при III–IV стадії у ВІЛ-інфікованих

Objective: To analyze the main opportunistic infections group characteristic in patients with HIV-infection 3–4 stage.The article is dedicated to the basic characteristics of the related diseases that occur in the later stages of HIV infection. Ways of origin, clinical symptoms, severity and complications were discussed. According to UNAIDS not HIV-infection but associated diseases one of the leading causes of death in these patients. In the next decade, as before, these diseases will play a significant role in global average premature mortality. As it is known, a feature of HIV is to lead to the development of the opportunistic infections and multiple organ lesions on a background of progressive immunodeficiency. As a result, doctors of all specialties increasingly have to deal with various diseases of organs and systems, which can develop in patients with HIV infection.Therapy, which is intended for patients with HIV infection, is usually different. Interaction of drugs and their toxicity, high risk of serious side effects should be noted. This problem can be solved by improving prescribing schemes taking into account the features of the disease in each case specifically.Conclusions: Opportunistic infections in HIV-infected – a unique group of diseases that develop on the background of immunodeficiency state and differ significantly from other infectious diseases. The uniqueness lies in the peculiarities of clinical manifestations and requirements of the prescribed therapy. Opportunistic infections are the major cause of lesions and lethal effects in patients with HIV infection. From early diagnosis of co-infection treatment depends on the success and longevity of patients, as well as preventive measures. Tendency to multiple organ and systemic lesions require differential diagnosis with modern research techniques, including specific immunological and serological methods.Цель работы – проанализировать основные группы оппортунистических инфекций, которые характерны для 3–4 стадии ВИЧ-инфекции.Освещены основные группы сопутствующих заболеваний, которые возникают на поздних стадиях ВИЧ-инфекции. Рассмотрены пути возникновения, клинические симптомы, тяжесть течения и осложнения. Приведены данные CD4 по основным группам ко-инфекций и влияние антиретровирусной терапии на течение оппортунистических инфекций у ВИЧ-инфицированных. По оценке UNAIDS и ВОЗ, ВИЧ-инфекция и ассоциированные с ней заболевания остаются одной из лидирующих причин смерти. В ближайшие десятилетия, как и раньше, они будут играть важную роль в мировых показателях преждевременной смертности. Как известно, характерной особенностью ВИЧ-инфекции является развитие оппортунистических заболеваний и полиорганных поражений на фоне развития прогрессирующего иммунодефицита. Органопатология, развивающаяся при этом, является полиэтиологической. В результате этого врачам практически всех специальностей всё чаще приходится сталкиваться с различными поражениями органов и систем, которые могут развиться у больных ВИЧ-инфекцией.Терапия, которая назначается больным ВИЧ-инфекцией, как правило, является многокомпонентной. Для иммунодефицита у ВИЧ-инфицированных пациентов характерны микст-инфекции, которые отмечаются определёнными особенностями клинических проявлений. Необходимо учесть взаимодействие препаратов, их токсичность, высокий риск тяжёлых побочных эффектов. Эта проблема может быть решена путём усовершенствования схем назначения препаратов с учётом особенностей течения заболевания у каждого пациента в частности.Выводы. Оппортунистические инфекции у ВИЧ-инфицированных – уникальная группа заболеваний, которые развиваются на фоне иммунодефицита и значительно отличаются от других инфекционных болезней. Уникальность заключается в особенностях клинических проявлений и требований к назначенной терапии. Оппортунистические инфекции являются основной причиной поражений и летальных исходов у больных ВИЧ-инфекцией. От своевременной диагностики ко-инфекции зависит успех лечения и продолжительность жизни больных, а также проведение профилактических мероприятий. Учитывая большой спектр ко-инфекции, необходимо уделять особое внимание установлению этиологического фактора болезни. Склонность к полиорганным и системным поражениям требует проведения дифференциальной диагностики с использованием современных методов исследований, в частности специфических иммунологических и серологических.Мета роботи – проаналізувати основні групи опортуністичних інфекцій, що характерні для ІІІ–ІV стадії ВІЛ-інфекції.Висвітлено основні групи супутніх захворювань, що виникають на пізніх стадіях ВІЛ-інфекції. Розглянуті шляхи виникнення, клінічні симптоми, тяжкість перебігу та ускладнення. Наведені дані CD4 по основних групах ко-інфекцій і вплив антиретровірусної терапії на перебіг опортуністичних інфекцій у ВІЛ-інфікованих. За оцінкою UNAIDS і ВООЗ, ВІЛ-інфекція та асоційовані з нею захворювання залишаються однією з головних причин смерті. У найближчі десятиліття, як і раніше, вони відіграватимуть важливу роль у світових показниках передчасної смертності. Як відомо, характерною особливістю ВІЛ-інфекції є розвиток опортуністичних захворювань і поліорганних уражень на тлі розвитку прогресуючого імунодефіциту. Органопатологія, що розвивається при цьому, є поліетіологічною. У результаті цього лікарям практично всіх спеціальностей все частіше доводиться стикатися з різними ураженнями органів і систем, у тому числі – з ураженням нирок, що можуть розвинутися у хворих на ВІЛ-інфекцію. Терапія, яка призначається хворим на ВІЛ-інфекцію, як правило, є багатокомпонентною. Імунодефіцитному стану у ВІЛ-інфікованих пацієнтів притаманні мікст-інфекції, котрі відзначаються певними особливостями клінічних проявів. Необхідно врахувати взаємодію препаратів, їхню токсичність, високий ризик тяжких побічних ефектів. Ця проблема може вирішуватися шляхом удосконалення схем призначення препаратів з урахуванням особливостей перебігу захворювання в кожного пацієнта зокрема.Висновки. Опортуністичні інфекції у ВІЛ-інфікованих – унікальна група захворювань, які розвиваються на тлі імунодефіцитного стану та значно відрізняються від інших інфекційних хвороб. Унікальність полягає в особливостях клінічних проявів і вимог до призначеної терапії. Опортуністичні інфекції є основною причиною уражень і летальних наслідків у хворих на ВІЛ-інфекцію. Від своєчасної діагностики ко-інфекцій залежить успіх лікування та тривалість життя хворих, а також виконання профілактичних заходів. Враховуючи великий спектр ко-інфекцій, необхідно приділяти чималу увагу встановленню етіологічного фактора хвороби. Схильність до поліорганних і системних уражень потребує  диференціальної діагностики з використанням сучасних методів досліджень, зокрема специфічних імунологічних і серологічних

СЕРОЛОГІЧНА ОЦІНКА ОПОРТУНІСТИЧНИХ ІНФЕКЦІЙ У ВІЛ-ІНФІКОВАНИХ

An examination of 97 patients with HIV who were on outpatient observation of the Chernivtsi regional center for the prevention of AIDS, found a high percentage of people infected Toxoplasma gondii (16,4%), CMV and EBV (31,9% and 34.9% respectively). In most patients, these infections are latent. Averages IgG, anti-CMV-IgG, anti-VCA-EBV-IgG in patients with HIV infection do not depend on the degree of immunosuppression, and clinical stage of immunodeficiency. Markers of viral hepatitis were found in 19.6% of patients with I and II clinical stage of HIV infection, 18.4% - from III and 20.2% - with stage IV disease. In HIV-positive chronic HCV-infection diagnosed more often chronic hepatitis B is often superinfection or co-HCV and HBV.При обследовании 97 больных с ВИЧ-инфекцией, находящихся на амбулаторном наблюдении в Черновицком областном центре по профилактике и борьбе со СПИДом, установлено что инфицирования таких лиц Toxoplasma gondii составляет (16,4%), CMV и EBV (31,9% и 34 9% соответственно). У большинства пациентов эти инфекции имеют латентное течение. Средние показатели противотоксоплазмозных IgG, анти-CMV-IgG, анти-VCA-EBV-IgG у больных ВИЧ-инфекцей зависят от степени иммуносупрессии и клинической стадии иммунодефицита. Маркеры гемоконтактных вирусных гепатитов были обнаружены в 19,6% больных с I и II клинической стадией ВИЧ-инфекции, в 18,4% - с III и в 20,2% - с IV стадией болезни. У ВИЧ-инфицированных хроническую HCV-инфекцию диагностировали чаще, чем хронический гепатит В. Также была ко- или суперинфекция HCV и HBV.При обстеженні 97 хворих на ВІЛ-інфекцію, які перебували на амбулаторному спостереженні в Чернівецькому обласному центрі з профілактики та боротьби зі СНІДом, встановлено високий відсоток інфікування таких осіб Toxoplasma gondii (16,4 %), CMV та EBV (31,9 % та 34,9 % відповідно). У більшості пацієнтів ці інфекції мають латентний перебіг. Середні показники протитоксоплазмозних IgG, анти-CMV-IgG, анти-VCA-EBV-IgG у хворих на ВІЛ-інфекцію не залежать від ступеня імуносупресії та клінічної стадії імунодефіциту. Маркери гемоконтактних вірусних гепатитів були виявлені у 19,6  % хворих з І та ІІ клінічною стадією ВІЛ-інфекції, у 18,4 % – з III і в 20,2 % – з IV стадією недуги. У ВІЛ-інфікованих хронічну HCV-інфекцію діагностували частіше, ніж хронічний гепатит В. Також у хворих була ко- чи суперінфекція HCV і HBV