НАЦІОНАЛЬНІ ВИТОКИ ФОРТЕПІАННОГО СИМВОЛІЗМУ ВИКОНАВСЬКОГО СТИЛЮ О.СКРЯБІНА

The purpose of given work. Designation factors of piano performance style of Skrjabin, his symbolical sources, inveterated in impressionism-symbolism of C.Debussy and salon pianism of F.Chopin. Methodological basis of the work – intonational aspect of style comparative method, as this offered in the works of different authors [6; 4] and also in germenevtic positions of A.Losev [5] and others. Scientific novelty of the work is defining by originality of idea of symbolical principle of clavierism of Skrjabin, which reproduce in conditions of piano play sounding of “equivalent hands” of clavecin traditions. Conclusions. Performance style of Skrjabin is determined by dynamic and technique limitations of salon tradition, which resisted to theatrical orchestral style of academic pianism after Liszt. The offered systematization of the information about russian salon art. Also place of Skrjabin is chosen in symbolical salon of begin of XX cent.in accordance with traditions Russian salon piano art of Moscow and Petersburg. Цель работы – обозначить показатели фортепианного исполнительского стиля Скрябина, его символистских истоков, укорененных в импрессионизме - символизме К. Дебюсси и салонности пианистики Ф.Шопена. Методологическая основа работы – интонационный ракурс стилевого компаратива, как это представлено в трудах разных авторов [6; 4], а также в герменевтических позициях А.Лосева [5] и др. Научная новизна работы определяется оригинальностью идеи символистского принципа клавирности Скрябина, воспроизводящего в условиях фортепианной игры «равноручную» игру клавесинной традиции. Выводы. Исполнительский стиль Скрябина определен динамическими и фактурными ограничениями салонной традиции, противостоящей театрализованной оркестральной манере постлистовского академического пианизма. Предложена систематизация сведений по русскому салонному искусству. Также выделено место Скрябина в символистской салонности начала ХХ века в соответствии с традицией русского салонного пианизма Москвы и Петербурга. Мета роботи. Визначити показники фортепіанного виконавського стилю Скрябіна, його символістських витоків, вкорінених в імпресіонізмі – символізмі К. Дебюссі та салонності піаністики Ф.Шопена. Методологічна основа роботи – інтонаційний ракурс стильового компаратива, як це запропоновано в працях різних авторів [6; 4], а також в герменевтичних позиціях А.Лосєва [5] та ін. Наукова новизна роботи визначається оригінальністю ідеї симво-лістського принципу клавірності Скрябіна, відтворюючого в умовах фортепіанної гри «равноручну» гру клавесинної традиції. Висновки. Виконавський стиль Скрябіна визначається динамічними та фактурними обмеженнями салонної традиції, яка протистоїть театралізованій оркестральній манері постлістовського академічного піанізму. Запропонована систематизація відомостей про російське салонне мистецтво. Також виділене місце Скрябіна в символістській салон-ності початку ХХ ст. відповідно до традиції російського салонного піанізму Москви та Петербурга.

Символістські та оркестрально-міметичні установки музичної творчості ХХ ст. у проекції на піані- стичне мистецтво

Purpose of Article. The purpose of the research is to prove natural character of "clavierization" of piano playing in contrast to orchestral theatricality of Liszt’s academic tradition by focusing on aestheticism of symbolistic ("neosymbolic") tradition of pianistic art, "reconciling" the opposition of the confrontation and the traditionalism of the 1920s – 1970s. Methodology. The methodology of the study consists of such methods as comparative, logical, method of interpretation and historical and analytical generalization, which in combination with the intonation approach (B. Asafiev) have created the basis of comparative, cultural and art-criticism approach for solutions of musical-hermeneutic characteristic of piano art transformation in XX century. Scientific novelty. The scientific novelty consists in independence of theoretical idea of stylistic music autonomy among the art directions of XX century and piano performing art as its musical component. Conclusions. By the end of the twentieth century there was approved the interpretation line of the piano, declared in pre-symbolic – symbolic period of the modern style formation and which turned out to be deeply radical in transforming the piano technique. It caused some new instrument design solutions in general (power to the timbre transformations that correlate with the organ). Thus, experience of pianistic creativity opposed clavier radicalism in relation to the classical piano orchestra-"piano wires", in comparison with which "drum" coming from the practice of jazz piano, implemented in piano technique is very weak antithesis of pianistic tradition as a primitivistic "simplification". In the case of "clavierization" we are entering a new level of performance of complex motor-timbre qualities of sound, which does not exclude the traditional orchestrality – but absorbs it as one of the manifestations of the clavierization.Цель исследования – обосновать закономерный характер "клавиризации" фортепианной игры в отрицание оркестральной театральности листовской академической традиции посредством сосредоточения на эстетизме символистской ("неосимволистской") линии пианистического искусства, "примиряющего" противостояние авангарда и традиционализма 20–70-х годов ХХ в. Методологию исследования составили такие методы, как сравнительный, логический, интрепретации, историко-аналитического обобщения, которые в сочетании с интонационным подходом (Б. Асафьев) стали основой компаративного, культурно-искусствоведческого подходов для выводов музыкально- герменевтического свойства трансформации пианистического творчества ХХ в. Научная новизна исследования заключается в самостоятельности теоретической идеи стилевой автономии музыки в ряду направлений искусства ХХ в. и фортепианного исполнительского творчества как его музыкальной составляющей. Выводы. К концу ХХ века стала апробированной трактовка фортепиано, которая была заявлена еще в предсимволистский/ символистский период становления модерна и оказалась глубинно радикальной в преобразовании фортепианной техники. Это породило новые конструктивные решения инструмента в целом (электроинструмент с тембральными пре- образованиями, соотносимыми с органными). Так опыт пианистического творчества противопоставил радикализм клавирности по отношению к классике фортепианной оркестральности-"рояльности", в сравнении с которой "ударные", идущие от практики фортепианного джаза и внедренные в фортепианную технику, оказываются весьма сла- бой антитезой пианистической традиции как примитивистское "упрощение". В случае же "клавиризации" мы выходим на новый уровень представления сложных тембрально-моторных качеств звукоизвлечения, которые отнюдь не исключают традиционную оркестральность, а поглощают ее как одно из проявлений клавирности.Мета дослідження – обґрунтувати закономірний характер "клавіризації" фортепіанної гри на противагу орке- стральній театральності лістівської академічної традиції за допомогою зосередження на естетизмі символістської ("неосимволістської") лінії піаністичного мистецтва, що примирює протистояння авангарду і традиціоналізму 20-70-х років ХХ ст. Методологію дослідження склали такі методи, як порівняльний, логічний, інтерпретації, історико-аналітичного узагальнення, які в поєднанні з інтонаційним підходом (Б. Асаф’єв) сформували підґрунтя компаративного, культурно- мистецтвознавчого підходів для висновків музично-герменевтичної властивості трансформації піаністичної творчості ХХ ст. Наукова новизна дослідження полягає в самостійності теоретичної ідеї стильової автономії музики серед напрямів мистецтва ХХ ст. і фортепіанного виконавської творчості як його музичної складової. Висновки. До кінця ХХ ст. стало апробованим трактування фортепіано, заявлене ще в досимволістський/ символістський період становлення модерну, що виявилося глибинно радикальним у перетворенні фортепіанної техніки. Це породило нові конструктивні рішення інструмента в цілому (електроінструмент з тембральними перетвореннями, співвідносними з органними). Так досвід піаністичної творчості протиставив радикалізм клавірності щодо класики фортепіанної оркестральності- "рояльності", в порівнянні з якою "ударні", що йдуть від практики фортепіанного джазу, впроваджені в фортепіанну техніку, виявляються досить слабкою антитезою піаністичній традиції як примітивістське "спрощення". У разі ж "клавіриза- ції" ми виходимо на новий рівень представлення складних тембрально-моторних якостей звуковидобування, які аж ніяк не виключають традиційну оркестральність, а поглинають її як один із проявів клавірності

Футуризм Е. Вареза у фортепіанному прояві його творчості

Purpose of the research. This work studies the specifics of the interpretation of the piano expressiveness by E. Varese that occupied such an exceptional place in the classical music of the previous stage and extremely critically but still used in the work of the author of "Ionization". Scientific Novelty. The research reveals not only the restrictive attitude towards the expressive possibilities of the piano, but also essentially clavier attitude related to the neoclassical aspirations of the twentieth century orientation of E.Varese. Conclusions. There is also a clear tendency to consider the futuristic discoveries of sonoristics in autonomy from the ideological and political "shade", emphasized by Marinetti's group in due time. However, by the middle of the twentieth century it turned out to be a semantic anachronism, uninter- esting in use in artistic and musical content, autonomized into meaningful clavier-percussion effects of the emblematic works of the maestro.Цель исследования – изучение специфики трактовки Э.Варезом выразительности фортепиано, зани- мавшего такое исключительное место в музыкальной классике предшествующего этапа и чрезвычайно критиче- ски, но все же использованного в творчестве автором "Ионизации". Научная новизна. Из анализа ясна не только ограничительная установка относительно выразительных возможностей фортепиано, но и принципиально клавирная, то есть соотносимая с неоклассическими устремлениями ХХ века позиция Э.Вареза. Выводы. Очевидна тенденция рассматривать футуристические открытия сонористики в автономии от идеолого-политического "за- ряда", столь подчеркивавшегося в свое время группой Маринетти, но которая к середине ХХ столетия оказыва- ется смысловым анахронизмом, неинтересным в использовании в художественно-музыкальном наполнении, что автономизировалось в самозначимые клавирно-ударные эффекты эмблематических сочинений маэстро.Мета дослідження – вивчення специфіки трактування Е. Варезом виразності фортепіано, що займало значне місце в музичній класиці попереднього етапу і надзвичайно критично, але все ж використовувалося в тво- рчості автором "Іонізації". Наукова новизна. З аналізу зрозумілою стає не тільки обмежувальна установка щодо виразних можливостей фортепіано, а й принципово клавірна, тобто співвідносна з неокласичними тяжіннями ХХ ст. позиція Е. Вареза. Висновки. Очевидною є тенденція розглядати футуристичні відкриття сонористики в автономії від ідеолого-політичного "заряду", так підкреслюваного в свій час групою Марінетті, яка водночас до середини ХХ ст. виявилася смисловим анахронізмом, нецікавим для використання в художньо-музичному наповненні, що автоно- мізувалося в самозначущі клавірно-ударні ефекти емблематичних творів маестро

Емпіричне дослідження дидактичних умов поєднання словесних методів навчання у початковій школі (Empirical research of didactic conditions of combination of verbal methods of teaching in primary school)

The author reveals the features of combination of verbal methods of teaching in the primary school on the basis of taking into account coordination of its structural components (individual ways of teaching, content motion of teaching material) and external part of teaching methods. Both intra-group and among-groups coordination of teaching verbal methods is suggested. The coordination aspect of teaching verbal methods at different stages of the process of mastering knowledge is suggested

Vitamin D as One of Predicators of the Stable Viral Response to Antiviral Therapy in Patients with Chronis Hepatitis С

Chronic hepatitis C (CHC) it is not exceptionally medical problem but a significant social and economic threat, taking into account the unfavorable consequences of this disease: cirrhosis and hepatocellular carcinoma. And as a result - the high level of disability. In the article are presented the results of examination of 41 patients with chronic hepatitis C, with 1 genotype, who received the antiviral therapy (AVT). All patients underwent determination of the level of 5-hydroxycholeсalсeferol (25-OH vit D3), vitamin D and also the study of IL-28B polymorphism as the one of predicators of response to AVT. It was demonstrated, that in patients with hepatitis was observed the deficit of 25-OH vit D3 and general vitamin D. It was established, that in patients with the normal 25-OH vit D3 level SVR (stable viral response) was observed in 1,4 times more often than in patients with deficit of 25-OH vit D3. That is the level of 25-OH vit D3 can be considered as a predicator of SVR to AVT

КУЛЬТУРА ФРАНЦІЇ НА ЗЛАМІ ХІХ І ХХ СТОЛІТЬ У ФОРМУВАННІ КОНЦЕПЦІЇ ФОРТЕПІАННИХ КОНЦЕРТІВ К. СЕН-САНСА

The purpose of the article is a realization of naturalness to lyrical concept of a piano concerto in French culture end XIX - begin XX century, presented piano Concerto of C.Saint-Saёns, actual intonation which is determined "nеоsymbolism" (on E.Markova) of post-vanguard last decennial event. The methodology of the work is the intonation approach of the school B.Asafiev in Ukraine. The base place occupies the method of the genre-style comparative analysis, hеrmеneutics method, as well as positions performance analysis, as this is presented in works of V.Medushevskiy, E.Markova,  as well as in work of S.Skrebkov  and others. Scientific novelty of the work is determined that that for the first time in musicology of Ukraine  matches up the intonation formation is proto-symbolism, symbolism and nеоsymbolism begin XXI  centuries in concreteness of the interpretation of the genre of the concerto in creative activity of C.Saint-Saёns, is for the first time presented naturalness of relationship to аdrаmаtic trend of the thinking Saint-Saёns with pro-religious tone of the culture of the symbolism and his manifestations in nеоsymbolism of contemporaneity. Conclusions. Works of  C.Saint-Saёns  forms style-semantic parallel to the manifestation of the concert genre besides Russian, Ukrainian composer, for which typology of the concerto also excluded the tragedian-dramatic filling, was directed to ecstatic-glad "ringing of bells" of the play-off, culling from climate of confidence to religious ecstatic quality, confirmed by symbolism. Beside Saint-Saёns  independent sense filling get invoiced acceptance, forming strictly thematic factors, leading to concepts of "distracted themes" XX ct. Quality of playing unity art-reality in post-modern, in post-posvanguard is carried out in pathos presenting "life validity" in unity with strictly artistic text. According, in performance repertoire, has got the special confession a music concert-natty, which correlate with joy-cоmpеnsаtion tone recreational - and spiritual art, capacious presented concert type of the music C.Saint-Saёns. Целью работы является осознание органики лирической концепции фортепианного концерта во французской культуре конца ХІХ – начала ХХ века, представленной фортепианными Концертами К.Сен-Санса, актуальное интонирование которых определено «неосимволизмом» (по Е.Марковой) поставангарда последних десятилетий. Методологической основой работы является интонационный подход школы Б.Асафьева в Украине. Базисное место занимает метод жанрово-стилевого сравнительного анализа, герменевтический метод, а также позиции исполнительского анализа, как это представлено в трудах В.Медушевского, Е.Марковой, Д.Андросовой, а также в работах С.Скребкова и др. Научная новизна работы определена тем, что впервые в музыкознаниии Украины соотносится интонационный строй прото-символизма, символизма и неосимволизма начала ХХІ столетия в конкретике трактовки жанра концерта в творчестве К.Сен-Санса, впервые представлена органика связи адраматических тенденций мышления Сен-Санса с прорелигиозным тонусом культуры символизма и его проявления в неосимволизме современности. Выводы. Произведения Сен-Санса составляет стилево-смысловую параллель к проявлению концертного жанра у русских, украинских композиторов, для которых типология концерта также исключала трагико-драматическое наполнение, была устремлена к экстатически-радостному «перезвону» финала, черпая из атмосферы доверия к релоигиозной экстатике, утвержденной символизмом. У Сен-Санса самостоятельное смысловое наполнение получают фактурные приемы, образующие собственно тематические показатели, подводя к концепции «рассредоточенного тематизма» ХХ в. Качество игрового единства искусство-реальность постмодерна, в пост-поставангарде претворяется в пафосное преподнесение «жизненной достоверности» в единстве с собственно художественным текстом. Соотвественно, в исполнительском репертуаре получила особое признание музыка концертно-нарядная, соотносимая с радостно-компенсативным тонусом развлекательного - и духовного искусства, емко представленного концентностью музыки К.Сен-Санса.Метою роботи є усвідомлення органіки ліричної концепції фортепіанного концерту у французькій культурі кінця ХІХ – початку ХХ століття, представленої фортепіанними Концертами К. Сен-Санса, актуальне інтонування яких визначено «неосимволізмом» (за О.Марковою) поставангарда  останніх десятиліть. Методологічною основою роботи є  інтонаційний підхід школи Б.Асафьева в Україні. Базисне місце займає метод жанрово-стильового порівняльного аналізу, герменевтический метод, а також позиції виконавського аналізу, як це представлено в працях В.Медушевського, О.Марковой, а також у  роботах С.Скребкова та  ін. Наукова новизна роботи визначена тим, що вперше в музикознавстві України співвідноситься інтонаційний стрій прото-символізму, символізму й неосимволізму початку ХХІ сторіччя в конкретиці трактування жанру концерту у творчості К. Сен-Санса, уперше представлена органіка зв'язку адраматических тенденцій мислення Сен-Санса із прорелігійним тонусом культури символізму і його прояву в неосимволізмі сучасності. Висновки. Твори Сен-Санса становлять стильово-значеннєву паралель до прояву концертного жанру у російських, українських композиторів,  для яких   типологія концерту також виключала трагіко-драматичне наповнення, була спрямована до екстатично-радісного «передзвону» фіналу, черпаючи з атмосфери довіри до релігійної екстатики, затвердженої символізмом. У Сен-Санса самостійне значеннєве наповнення одержують фактурні прийоми, що утворюють саме тематичні показники, підводячи до концепції «розсередженого тематизму» ХХ ст. Якість ігрової єдності мистецтво-реальність постмодерна у пост-поставангарді перетворюється в пафосне піднесення «життєвої вірогідності» у зв’язку із саме художнім текстом. Відповідно, у виконавському репертуарі одержала особливе визнання музика концертно-ошатна, що співвідноситься з радісно-компенсативним тонусом розважального - і духовного мистецтва, ємно представленого концентністю музики К. Сен-Санса.

Сучасні методи стильового підходу до явищ музичної творчості й виконавства

In the article basic distinctions of display of style technology’ of creativity in activity of composers and performers are characterized

ГАРМОНІЗАЦІЇ ПРОФЕСОРОМ ОДЕСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ КОНСЕРВАТОРІЇ С. ОРФЕЄВИМ СТЕПЕНИХ І ПРОКИМЕНІВ ДЛЯ БОГОСЛУЖІННЯ

The purpose of the article is a study written for church Religious service of harmonizations of canonical melodies, realizable professor, rector to Odessa state conservatoire S. Orfejev, which composer creative activity ate his participation in church divine service practical person writing the music, especially of the temple destination. The methodology of the work is the intonation approach of the school B.Asafiev in Ukraine. The base place occupies the method of the genre-style comparative analysis, hеrmеneutics method, as well as positions performance analysis, as this is presented in works of V.Medushevskiy, E.Markova,  as well as in work of S.Skrebkov  and others. The scientific novelty of the study is determined to appeal to carried in musicology typology analysis, in which not author's unique of work, but executed on canon creative variants given expressive typology forms the sense artistic-aesthetic presentation of the music. For the first time information is incorporated in the scientific everyday life of Ukraine about harmonization by composer S.Orfejev of canonical melodies to temple Services. Conclusions. The analysis of the harmonizations made by S.D. Orfeev demonstrated a high ability to typologically express the ideas-images of music set by the Service, defining the cant-partisan style character of the invoice. An individual perspective of the typological presentation of harmonization is found - by relying on N. Leontovich's "Palestinian", by drawing on bar-form effects both by organizing individual Power (in the first voice) and by defining the compositional alignment of this kind in the recording of Power and Prokymen. The harmony of the typological correlations is obvious - individualized by the Orfeev-composer, defined by high education, inherited from the family and the first professors of the Odessa Conservatory, professionalism and regency skills, finally, the fullness and sincerity of the Orthodox Faith.Целью данной работы является исследование написанных для церковного Богослужения гармонизаций канонических мелодий, осуществленных профессором, ректором Одесской госконсерватории С. Д. Орфеевым, композиторское творчество которого питалось его участием в церковно-богослужебной практике написания музыки сугубо храмового предназначения. Методологической основой работы является  интонационный подход школы Б. Асафьева в Украине. Базисное место занимает метод жанрово-стилевого сравнительного анализа, герменевтический метод, а также позиции исполнительского анализа, как это представлено в трудах В. Медушевского, Е. Марковой, Д. Андросовой, а  также в  работах С. Скребкова и  др. Научная новизна исследования определена апелляцией к вводимому в музыковедение типологическому анализу, в котором не авторская уникальность произведения, но выполняемая по канону творческая вариативность заданных выразительных типологий составляет смысл художественно-эстетического представления музыки. Впервые в научный обиход Украины введены сведения о гармонизации композитором С.Орфеевым канонических мелодий храмовой Службы. Выводы. Анализ сделанных С.Д.Орфеевым гармонизаций продемонстрировал высокое  умение типологически излагать заданные Службой  идеи-образы музыки, определив кантовый-партесный стилевой характер подачи фактуры. Обнаруживается индивидуальный ракурс типологической подачи гармонизаций – посредством опоры на «палестринизм» Н.Леонтовича, привлечением эффектов бар-формы как организации отдельных Степенных (на 1-й  глас), так и определив композиционную выстроенность этого рода в записи Степенной и Прокимена. Очевидна гармоничность соотношений типологического-индивидуализированного у Орфеева-композитора, определенного высокой образованностью, унаследованной от семьи и первых профессоров Одесской консерватории, профессионализмом и регентскими навыками, наконец, полнотой и искренностью Православной Веры.Метою роботи є дослідження написаних для церковного Богослужіння гармонізацій канонічних мелодій, здійснених професором, ректором Одеської державної консерваторії С. Д. Орфеєвим, композиторська творчість якого живилася його участю в церковно-богослужбовій практиці написання музики суто храмового призначення. Методологічною основою роботи є інтонаційний підхід школи Б. Асафьєва в Україні. Базисне місце займає метод жанрово-стильового порівняльного аналізу, герменевтичний метод, а також позиції виконавського аналізу, як це представлено в працях В. Медушевського, О. Маркової а також у роботах С. Скребкова та ін. Наукова новизна дослідження визначена апеляцією до типологічного аналізу, що вводиться в музикознавство, у якому не авторська унікальність твору, але виконувана за каноном творча варіативність заданих виразних типологій становить зміст художньо-естетичного подання музики. Уперше в науковий обіг уведені відомості про гармонізацію композитором С. Орфеєвим канонічних мелодій храмової Служби. Висновки. Аналіз зроблених С. Д. Орфеєвим гармонізацій продемонстрував високе  вміння типологічно викладати задані Службою ідеї-образи музики, визначивши кантовий-партесний стильовий характер презентації фактури. Виявляється індивідуальний ракурс типологічного подання гармонізацій за допомогою опори на «палестринізм» М. Леонтовича, залучення ефектів бар-форми як організації окремих Степених (на 1-й глас), так і визначивши композиційну вибудованість цього роду в записі Степеної й Прокимена. Очевидною є гармонійність співвідношень типологічного-індивідуалізованого в Орфеєва-композитора, відзначеного високою освіченістю, успадкованою від родини й перших професорів Одеської консерваторії, професіоналізмом і регентськими навичками, нарешті, повнотою й щирістю Православної Віри

Status and development prospects of the global silver market

Раскрыто использование серебра в промышленности, обоснованы причины, по которым спрос на серебро в мировой экономике будет увеличиватьс

СИМВОЛІСТСЬКІ Й ОРКЕСТРАЛЬНО-МІМЕТИЧНІ УСТАНОВКИ МУЗИЧНОЇ ТВОРЧОСТІ ХХ СТОЛІТТЯ У ПРОЕКЦІЇ НА ПІАНІСТИЧНЕ МИСТЕЦТВО

Purpose given studies is a grounding of regular nature of "klavirization" of pianoforte play in the denying orchestra theatricality of List’s academic tradition by means of focusing on aestheticism of symbolist ("neo-symbolist") tradition of pianistic art, which "defuses" a conflict between avant-garde and traditionalism of the 1920s – 1970s. The methdological base – intonation approach of the school B.Asafiev in Ukraine, this works A.Sokol, V.Shulgina, E.Markova, beside which style comparative features feats and analytical generalizations of the observations practical persons form the rich material for conclusion of the music-hеrmeneutic type. Scientific novelty – in independance of the theoretical idea to style autonomies of the music abreast directions art XX centuries and piano performance creative activity as music forming. The Findings. By the end of XX centuries became the approved line of the interpretation pianoforte that is declared was in protosymbolism – symbolism periods of the formation of the modernist style which turned out to be deep to be radical in transformation piano technology, generated new constructive decisions of the instrument as a whole. So   experience piano creative activity has opposed to the radicalism of klavirity with classics of the pianoforte orchestral-"grand piano" nature. In case of "klavirization" we rise to a new level of presentation of complicated timbral-motor features of, which by no means do not exclude traditional orchestra peculiarity, but absorb it as one of the manifestations of this klavirity.Целью исследования является обоснование закономерного характера "клавиризации" фортепианной игры в отрицание оркестральной театральности листовской академической традиции посредством сосредоточения на эсте- тизме символистской ("неосимволистской") традиции пианистического искусства, который "примиряет" противостояния авангарда и традиционализма 20–70-х годов ХХ в. Методологическая основа – интонационный подход школы Б.Асафьева в Украине, в частности труды А.Сокола, В.Шульгиной, Е.Марковой, в которых стилевые сравнительные характеристики проявлений искусства и аналитические обобщения наблюдений практики составляют богатый материал для выводов музыкально-герменевтического типа. Научная новизна состоит в самостоятельности теоретической идеи стилевой автономии музыки в ряду направлений искусства ХХ столетия и фортепианного исполнительского творчества как музыкальной составляющей. Выводы. К концу ХХ столетия стала апробированной линия трактовки фортепиано, заявленая в предсимволистский/символистский периоды становления модерна, которая оказалась глубинно радикальной в преобразовании фортепианной техники, породившей новые конструктивные решения инструмента в целом. Так опыт пианистического творчества противопоставил радикализм клавирности классике фортепианной оркестральности-"рояльности". С "клавиризацией" фортепиано выходим на новый уровень представлений о сложном тембрально-моторном качестве звукоизвлечения, которое не исключает традиционную оркестральность, но поглощает ее как один из проявлений этой клавирности.Метою дослідження є обґрунтування закономірного характеру "клавіризації" фортепіанної гри в заперечення оркестральної театральності лістівської академічної традиції за допомогою зосередження на естетизмі си- мволістської ("неосимволістської") традиції піаністичного мистецтва, що "примиряє" протистояння авангарду й традиціоналізму 20-70-х років ХХ ст. Методологічна основа – інтонаційний підхід школи Б.Асафьєва в Україні, зокрема праці О.Сокола, В.Шульгіної, О.Маркової, в яких стильові порівняльні характеристики проявів мистецтва й аналітичні узагальнення спостережень практики становлять багатий матеріал для висновків музично- герменевтичного типу. Наукова новизна полягає у самостійності теоретичної ідеї стильової автономії музики в низці напрямів мистецтва ХХ ст. й фортепіанної виконавської творчості як музичної складової. Висновки. До кінця ХХ ст. стала апробованою лінія трактування фортепіано, заявлена в перед символістський/символістський період становлення модерну, яка виявилася глибинно радикальною у перетворенні фортепіанної техніки. Це по- родило нові конструктивні рішення інструмента загалом. Так досвід піаністичної творчості протиставив радикалізм клавірності класиці фортепіанної оркестральності-"рояльності". З "клавіризацією" фортепіано виходимо на новий рівень уявлення про складні тембрально-моторні якості звуковидобування, які не виключають традиційну оркест- ральність, але поглинають її як один із проявів цієї клавірності