Investigations of a combustible inertial launch design

The paper develops a subject of a combustible inertial (self-feeding) launch vehicle for nano and pico satellites. A part of the paper considers a flight of the rocket using ballistic, aerodynamic and thermal calculations. Another part describes experimental investigations of a laboratory-scale model of the rocket engine. Plans for future work and prospects of the self-feeding technology combined with pulse engine mode for microlaunchers and small satellite micro propulsion concludes the paper

Effects of tyrosine kinase and phosphatase inhibitors on mitosis progression in synchronized tobacco BY-2 cells

To test whether reversible tubulin phosphorylation plays any role in the process of plant mitosis the effects of inhibitors of tyrosine kinases, herbimycin A, genistein and tyrphostin AG 18, and of an inhibitor of tyrosine phosphatases, sodium orthovanadate, on microtubule organization and mitosis progression in a synchronized BY-2 culture has been investigated. It was found that treatment with inhibitors of tyrosine kinases of BY-2 cells at the G2/M transition did not lead to visible disturbances of mitotic microtubule structures, while it did reduce the frequency of their appearance. We assume that a decreased tyrosine phosphorylation level could alter the microtubule dynamic instability parameters during interphase/prophase transition. All types of tyrosine kinase inhibitors used caused a prophase delay: herbimycin A and genistein for 2 h, and tyrphostin AG18 for 1 h. Thereafter the peak of mitosis was displaced for 1 h by herbimycin A or genistein exposure, but after tyrphostin AG18 treatment the timing of the mitosis-peak was comparable to that in control cells. Enhancement of tyrosine phosphorylation induced by the tyrosine phosphatase inhibitor resulted in the opposite effect on BY-2 mitosis transition. Culture treatment with sodium orthovanadate during 1 h resulted in an accelerated start of the prophase and did not lead to the alteration in time of the mitotic index peak formation, as compared to control cells. We suppose that the reversible tyrosine phosphorylation can be involved in the regulation of interphase to M phase transition possibly through regulation of microtubule dynamics in plant cells.Для изучения участия обратимого фосфорилирования белков в прохождении митоза растительной клеткой исследовано влияние на этот процесс и организацию микротрубочек в синхронизированной культуре BY-2 ингибиторов тирозинкиназ – гербимицина А, генистеина и тирфостина AG18, а также ингибитора тирозинфосфатаз – ортованадата натрия. Обнаружено, что обработка клеток BY-2 ингибиторами тирозинкиназ при прохождении G2/M фазы не приводила к видимым нарушениям митотических структур микротрубочек, однако вызывала уменьшение их количества. Возможно, снижение уровня фосфорилирования белков микротрубочек по остаткам тирозина может нарушать динамические свойства микротрубочек при прохождении интерфазы/профазы. Все использованные ингибиторы тирозинкиназ приводили к задержке вступления клеток в профазу: гербимицин А и генистеин – на 2 ч, тирфостин AG18 – на 1 ч. После обработки гербимицином А или генистеином отмечали задержку в появлении пика митоза на 1 ч по сравнению с контролем, а после обработки тирфостином AG18 изменений не было. Обработка культуры клеток ингибитором тирозинфосфатаз ортованадатом натрия на протяжении 1 ч оказывала противоположное воздействие на прохождение митоза: вступление клеток в профазу ускорялось, но без изменений во времени формирования митотического пика по сравнению с контролем. Можно предположить, что фосфорилирование белков по остаткам тирозина является важным звеном в регуляции перехода клеток из интерфазы в М-фазу посредством регуляции динамических свойств микротрубочек в растительных клетках.Щоб дослідити участь зворотного фосфорилювання білків у проходженні мітозу рослиною клітини, вивчено вплив на цей процес і організацію мікротрубочок в синхронізованій культурі BY-2 інгібіторів тирозинкіназ – гербіміцину А, геністеїну та тирфостину AG18, а також інгібітора тирозинфосфатаз – ортованадату натрію. Виявлено, що обробка клітин BY-2 інгібіторами тирозинкіназ при проходженні G2/M не призводила до очевидних порушень мітотичних структур, проте викликала зменшення їхньої кількості. Можливо, що зниження рівня тирозинфосфорилювання білків мікротрубочок по залишках тирозину може порушувати динамічні властивості мікротрубочок впродовж інтерфази/профази. Всі використані нами інгібітори тирозинкіназ призводили до затримки входження клітин у профазу: гербіміцин А і геністеїн – на 2 год, тирфостин AG18 – на 1 год. Після обробки гербіміцином А або геністеїном виявлено затримку в прояві піку мітозу на 1 год у порівнянні з контролем, а після обробки тирфостином AG18 змін не було. Обробка культури клітин інгібітором тирозинфосфатаз, ортованадатом натрію впродовж 1 год призводила до протилежного впливу на проходження мітозу: вступ клітин в профазу прискорювався, проте без змін в часі формування мітотичного піку в порівнянні із контролем. Можна зробити припущення про те, що зворотне тирозинфосфорилювання білків по залишках тирозину є важливою ланкою в регуляції переходу із інтерфази в М-фазу за рахунок регуляції динамічних властивостей мікротрубочок в рослинних клітинах

Prosthogonimus cuneatus (Digenea, Prosthogonimidae) in Bithynia tentaculata mollusks in Ukraine

Партеніти та личинки Prosthogonimus cuneatus Rudolphi, 1809 у прісноводних молюсків Bithynia tentaculata вперше виявлені у східному Поліссі (заплава р. Псел, Сумська обл.). Наведено морфологічну характеристику церкарій P. cuneatus. Порівняно розміри виявлених авторами спороцист і личинок P. cuneatus із партенітами та церкаріями цього ж виду трематоди, описаними Т. О. Краснолобовою (1961), Л. В. Філімоновою та В. І. Шаляпіною (1980) та Є. Аристановим (1986) з молюсків B. tentaculata, B. inflata та B. caerulans.Партеніти та личинки Prosthogonimus cuneatus Rudolphi, 1809 у прісноводних молюсків Bithynia tentaculata вперше виявлені у східному Поліссі (заплава р. Псел, Сумська обл.). Наведено морфологічну характеристику церкарій P. cuneatus. Порівняно розміри виявлених авторами спороцист і личинок P. cuneatus із партенітами та церкаріями цього ж виду трематоди, описаними Т. О. Краснолобовою (1961), Л. В. Філімоновою та В. І. Шаляпіною (1980) та Є. Аристановим (1986) з молюсків B. tentaculata, B. inflata та B. caerulans.Parthenitae and larvae of Prosthogonimus cuneatus Rudolphi, 1809 in the fresh water mollusk Bithynia tentaculata s were firstly found in the eastern Polissya (the Psel river bend, Sumy oblast). The paper presents the morphological characteristics of the P. cuneatus cercariae. Comparative analysis of the dimensional data of P. cuneatus sporocysts and larvae with their parthenitae and larvae described by T. A. Krasnolobova (1961), L. F. Filimonova and V. I. Shalyapina (1980), and E. Arystanov (1986) from B. tentaculata, B. inflata and B.caerulans mollusks was made

Prosthogonimus cuneatus (Digenea, Prosthogonimidae) in Bithynia tentaculata mollusks in Ukraine

Партеніти та личинки Prosthogonimus cuneatus Rudolphi, 1809 у прісноводних молюсків Bithynia tentaculata вперше виявлені у східному Поліссі (заплава р. Псел, Сумська обл.). Наведено морфологічну характеристику церкарій P. cuneatus. Порівняно розміри виявлених авторами спороцист і личинок P. cuneatus із партенітами та церкаріями цього ж виду трематоди, описаними Т. О. Краснолобовою (1961), Л. В. Філімоновою та В. І. Шаляпіною (1980) та Є. Аристановим (1986) з молюсків B. tentaculata, B. inflata та B. caerulans.Партеніти та личинки Prosthogonimus cuneatus Rudolphi, 1809 у прісноводних молюсків Bithynia tentaculata вперше виявлені у східному Поліссі (заплава р. Псел, Сумська обл.). Наведено морфологічну характеристику церкарій P. cuneatus. Порівняно розміри виявлених авторами спороцист і личинок P. cuneatus із партенітами та церкаріями цього ж виду трематоди, описаними Т. О. Краснолобовою (1961), Л. В. Філімоновою та В. І. Шаляпіною (1980) та Є. Аристановим (1986) з молюсків B. tentaculata, B. inflata та B. caerulans.Parthenitae and larvae of Prosthogonimus cuneatus Rudolphi, 1809 in the fresh water mollusk Bithynia tentaculata s were firstly found in the eastern Polissya (the Psel river bend, Sumy oblast). The paper presents the morphological characteristics of the P. cuneatus cercariae. Comparative analysis of the dimensional data of P. cuneatus sporocysts and larvae with their parthenitae and larvae described by T. A. Krasnolobova (1961), L. F. Filimonova and V. I. Shalyapina (1980), and E. Arystanov (1986) from B. tentaculata, B. inflata and B.caerulans mollusks was made

ТРЕНАЖЕР «ПОБУДОВА БЛОК-СХЕМ АЛГОРИТМІВ ЦИКЛІЧНОЇ СТРУКТУРИ НА ПРИКЛАДІ ЦИКЛУ REPEAT … UNTIL»

Подається алгоритм тренажеру.Науково-практичний семінар "Комп’ютерні науки і прикладна математика" (КНіПМ-2021). Випуск 6. Полтава: ПУЕТ, 2021

The use of physical rehabilitation technologies in the training of a future family physician

Проаналізовано особливості використання фізреабілітаційних технологій у процесі професійної підготовки майбутніх сімейних лікарів: теоретичні засади відбору й конструювання таких технологій (роль принципів профілактики та фізичної реабілітації в реалізації завдань гуманістично й соціально зорієнтованої професійної підготовки майбутніх сімейних лікарів; необхідність посилення технологічного фізреабілітаційного компонента професійного розвитку майбутніх фахівців); значення вивчення довкілля та його використання в рекреаційній фізреабілітаційній діяльності лікаря; Проанализированы особенности использования физиореабилитационных технологий в процессе профессиональной подготовки будущих семейных врачей: теоретические основы отбора и конструирования таких технологий (роль принципов профилактики и физической реабилитации в реализации задач гуманистически и социально ориентированной профессиональной подготовки будущих семейных врачей, необходимость усиления технологического физиореабилитационного компонента профессионального развития будущих специалистов); значение изучения окружающей среды и ее использование в рекреационной физиореабилитационной деятельности врача; The article provides the analysis of features of using physical rehabilitation technologies in the training of future family physicians: the theoretical foundations of the selection and design of such technologies (the role of the principles of prevention and physical rehabilitation in achieving the objectives of humanistic and socially oriented professional training of future family physicians, the need to strengthen the technological physical rehabilitation component of future experts' professional development); the importance of exploring the role of the environment and its use in recreational physical rehabilitation activity of a doctor

Фізіологічний стан розвитку личинок і зараженість домашніх копитних Echinococcus granulosus (Cyclophyllidea, Taeniidae) у Північно-Східній Україні

Echinococcus granulosus (Batsch, 1786) has a worldwide distribution. Different types of carnivores (dogs, jackals, wolves, foxes), domestic and wild ungulates are included in its life cycle. There are significant differences in its pattern of contamination of domestic ungulates in the various regions of Ukraine. Pigs are major intermediate hosts of E. granulosus in the northern and western regions of the country, sheep and cattle in the southern and eastern regions. These differences are associated with strains of Echinococcus. The article presents the results of research conducted on 1,884 pigs, 1,025 sheep and 1,406 cattle in Polesia and the forest-steppe zone of the north-east of Ukraine. We have established the development of Echinococcus larvae in pigs (extent of invasion 10.2 ± 0.6%) and sheep (extent of invasion 0.7 ± 0.2%). The cysts did not develop in cattle. Pigs generally had a low invasion intensity (less than 6 larvae). A high level of invasion intensity (more than 10 larvae) was infrequently recorded in these animals. All sheep had a low level of invasion intensity.The E. granulosus larvae found in sheep were dead. In pigs, most cysts developed to fertile state (139 cases). Young, sterile and dead larvae were less common (39, 10, 4 cases). Pigs older than 10 months had the highest number of fertile cysts. Young larvae dominated in pigs younger than 10 months. In these animals, larvae were localized predominantly in the liver. The kidneys and lungs were infected less frequently. The large number of fertile cysts in pigs older than 10 months made this group of animals the main intermediate hosts of E. granulosus in the north-eastern part of Ukraine. They enable the parasite to function actively here. Analysis of infestation by E. granulosus larvae of domestic ungulates of the Polesia and the forest-steppe zone showed no significant differences. Identified differences were not statistically confirmed. Echinococcus granulosus (Batsch, 1786) – один із найпоширеніших видів цестод канід, диких і свійських копитних. Поширення ехінокока та залучення у його циркуляцію проміжних хазяїв має значну неодноманітність в агро- та біоценозах світу та України зокрема, що, як правило, зумовлено штамовою належністю ехінокока. Наведено результати 10-річних досліджень поширення E. granulosus у домашніх копитних Північно-Східної України (Сумська та Чернігівська обл.). На матеріалі, отриманому від 1 884 свиней, 1 025 овець, 1 406 голів великої рогатої худоби вивчено екстенсивність та інтенсивність інвазії, локалізацію личинок, фізіологічний стан розвитку ларвоцист залежно від віку проміжного хазяїна. Встановлено загальну ураженість свиней личинками ехінококів на рівні 10,2 ± 0,6%, овець – 0,7 ± 0,2%. Ларвоцисти гельмінта у великої рогатої худоби не виявлено. У заражених тварин переважав низький рівень інтенсивності інвазії (менше 6 личинок). Цисти локалізувалися переважно у печінці. Відмічено зростання кількості фертильних цист у свиней, віком понад 10 місяців. Аналіз особливостей поширення та стану розвитку ехінокока в домашніх копитних у Поліській та Лісостеповій природно-кліматичних зонах суттєвих відмінностей не виявив, продемонстрував їх відповідність загальній картині ураження тварин. Результати досліджень дали можливість визначити групу свійських копитних, які забезпечують активно функціонуючий цикл E.granulosus у північно-східній частині України. Echinococcus granulosus (Batsch, 1786) – один із найпоширеніших видів цестод канід, диких і свійських копитних. Поширення ехінокока та залучення у його циркуляцію проміжних хазяїв має значну неодноманітність в агро- та біоценозах світу та України зокрема, що, як правило, зумовлено штамовою належністю ехінокока. Наведено результати 10-річних досліджень поширення E. granulosus у домашніх копитних Північно-Східної України (Сумська та Чернігівська обл.). На матеріалі, отриманому від 1 884 свиней, 1 025 овець, 1 406 голів великої рогатої худоби вивчено екстенсивність та інтенсивність інвазії, локалізацію личинок, фізіологічний стан розвитку ларвоцист залежно від віку проміжного хазяїна. Встановлено загальну ураженість свиней личинками ехінококів на рівні 10,2 ± 0,6%, овець – 0,7 ± 0,2%. Ларвоцисти гельмінта у великої рогатої худоби не виявлено. У заражених тварин переважав низький рівень інтенсивності інвазії (менше 6 личинок). Цисти локалізувалися переважно у печінці. Відмічено зростання кількості фертильних цист у свиней, віком понад 10 місяців. Аналіз особливостей поширення та стану розвитку ехінокока в домашніх копитних у Поліській та Лісостеповій природно-кліматичних зонах суттєвих відмінностей не виявив, продемонстрував їх відповідність загальній картині ураження тварин. Результати досліджень дали можливість визначити групу свійських копитних, які забезпечують активно функціонуючий цикл E.granulosus у північно-східній частині України.