Правила правотворчої техніки: гармонізація з європейськими стандартами

Магістерська робота присвячена дослідженню питання ролі правотворчої техніки та її гармонізації з європейськими стандартами. Для успішного досягнення поставленої мети, в теоретичному розділі розглянуто наукові дослідження, а саме описано наукові підходи до тлумачення поняття «правотворча техніка», «гармонізація законодавства», запропоновано авторські визначення понять. Досліджено проблемні питання та перешкоди гармонізації правотворчої техніки, а також обґрунтовано шляхи їх подолання та удосконалення. Досліджено перспективи розвитку правотворчої техніки в Україні в контексті євроінтеграції.Ципліна А. Ю. Правила правотворчої техніки: гармонізація з європейськими стандартами (магістерська робота). ПУЕТ. 2024. 105 с

Збереження якості м’яса при дозріванні

Інтеграція наукового потенціалу України в галузі тваринництва в європейський простір» матеріали Міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених та спеціалістів (3 листопада 2023 р., м. Полтава, Україна) [Електронне видання] / Національна академія аграрних наук України, Інститут свинарства і АПВ НААН, Полтава, 2023. 144 с. URL: https://www.svinarstvo.com/index.php/ua/library/materiali-konferentsij/665-integratsiya-naukovogopotentsialu-ukrajini-v-galuzi-tvarinnitstva-v-evropejskij-prosti

Збори, мітинги, вуличні походи, демонстрації та їх проведення в Україні

Метою магістерської роботи є проведення аналізу вітчизняного та міжнародного нормативного матеріалу, а також судової практики задля виявлення критичних точок та шляхів їх подолання у реалізації права на мирні зібрання. Об’єктом суспільні відносини, що складаються в процесі організації та проведення мирних зібрань в Україні. Предметом дослідження виступає право на свободу мирних зібрань в Україні та державах Європейського Союзу. Методи дослідження. Методологічною основою цього дослідження є система методів філософського, загальнонаукового та спеціально-наукового рівнів. Використання цих методів обумовлене застосуванням системного підходу, який дозволяє аналізувати проблеми в контексті їх соціального змісту та юридичної форми. Загальнонаукові методи пізнання включають логіко-семантичний метод для поглибленого вивчення понятійного апарату та історичний метод для дослідження динаміки розвитку права на мирні зібрання, враховуючи вітчизняний та зарубіжний історичний досвід. Термінологічний метод використовується для з'ясування термінів, пов'язаних із мирними зібраннями. З числа спеціально-наукових методів використовується порівняльно-правовий метод при вивченні міжнародного досвіду регулювання права на мирні зібрання. Також застосовуються формально-юридичний метод для аналізу чинного законодавства України та метод прогнозування для визначення тенденцій та перспектив у сфері регулювання мирних зібрань. Інформаційне забезпечення. Нормативною основою дослідження служили Конституція України, міжнародні документи, законодавчі акти України, рішення Верховної Ради України, акти Президента України, рішення Кабінету Міністрів України, акти центральних органів виконавчої влади, рішення Конституційного Суду України та рішення судів загальної юрисдикції, які стосуються реалізації права на мирні зібрання. Також вивчалося відповідне законодавство та судова практика країн Європейського Союзу. Емпіричною основою дослідження послужили узагальнення рішень Конституційного Суду України, судової практики українських судів, Європейського суду з прав людини, щорічні доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні. Також використовувалися політико-правова публіцистика, статистичні матеріали та аналітичні записки. Результати дослідження. У магістерській роботі розглянуто поняття та правову природу права на мирні зібрання в сучасній правовій доктрині. Сформульовано класифікацію мирних зібрань та визначено терміни "мирне зібрання" та "право на свободу мирних зібрань". Описано компетенцію органів влади як частину механізму забезпечення цього права. Сформульовано наукові положення та висновки, включаючи авторське визначення понять "мирне зібрання" та "право на свободу мирних зібрань", а також обґрунтування наукових підходів до критеріїв розрізнення мирних зібрань від інших масових заходів. Рекомендації щодо використання результатів дослідження. Результати даного дослідження можуть бути використані як в теоретико-прикладній діяльності при вивченні курсу публічного управління так і органами державної влади, для покращення процесу реалізації права громадян на мирні зібрання. Висновки. Доведено, що відсутність спеціального закону про мирні зібрання створює прогалину у законодавстві, що може призводити до зловживань цим правом. Запропоновано необхідність прийняття такого закону, який містить кваліфікаційні ознаки мирного мітингу та стає ефективним механізмом реалізації конституційного права. Ключові слова: збори, мітинги, походи, демонстрації, мирні публічні зібрання, міжнародні стандарти, підстави обмеження, дозвіл на проведення мирних зібрань, механізм реалізації права на мирні публічні зібрання, нормативно-правовий механізм реалізації, інституційно-правовий механізм реалізації, судові органи. The purpose of this master's thesis is to conduct an analysis of domestic and international normative materials, as well as judicial practice, to identify critical points and ways to overcome them in the implementation of the right to peaceful assembly. The object of social relations studied in the process of organizing and conducting peaceful assemblies in Ukraine. The subject of the research is the right to freedom of peaceful assembly in Ukraine and the European Union countries. The methodological basis of this research consists of a system of methods at the philosophical, general scientific, and special scientific levels. The application of these methods is justified by the use of a systemic approach, allowing the analysis of issues in the context of their social content and legal form. General scientific methods of cognition include the logical-semantic method for an in-depth study of the conceptual apparatus and the historical method for investigating the dynamics of the development of the right to peaceful assembly, considering domestic and foreign historical experience. The terminological method is used to clarify terms related to peaceful assemblies. From the special scientific methods, the comparative legal method is used to study international experiences in regulating the right to peaceful assembly. Additionally, the formal-legal method is applied to analyze the current legislation of Ukraine, and the forecasting method is used to identify trends and prospects in the regulation of peaceful assemblies. Information Support. The normative basis of the study includes the Constitution of Ukraine, international documents, legislative acts of Ukraine, decisions of the Verkhovna Rada of Ukraine, acts of the President of Ukraine, decisions of the Cabinet of Ministers of Ukraine, acts of central executive authorities, decisions of the Constitutional Court of Ukraine, and decisions of general jurisdiction courts related to the implementation of the right to peaceful assembly. Relevant legislation and court practice of European Union countries were also studied. The empirical basis of the study includes the generalization of decisions of the Constitutional Court of Ukraine, the judicial practice of Ukrainian courts, the European Court of Human Rights, annual reports of the Ukrainian Parliament Commissioner for Human Rights on the state of compliance and protection of human and civil rights and freedoms in Ukraine, as well as political and legal publications, statistical materials, and analytical notes. Research Results: The master's thesis explores the concept and legal nature of the right to peaceful assembly in contemporary legal doctrine. It formulates a classification of peaceful assemblies, defines the terms "peaceful assembly" and "right to freedom of peaceful assembly," and describes the competence of government bodies as part of the mechanism for ensuring this right. Scientific positions and conclusions have been formulated, including an author's definition of the terms "peaceful assembly" and the "right to freedom of peaceful assembly." Additionally, scientific approaches to the criteria for distinguishing peaceful assemblies from other mass events have been substantiated. Recommendations for the Use of Research Results The results of this study can be used both in theoretical and applied activities when studying the public administration course and by government bodies to improve the process of implementing citizens' rights to peaceful assembly. Conclusions. It is demonstrated that the absence of a specific law on peaceful assemblies creates a gap in legislation that can lead to abuses of this right. The necessity of adopting such a law, containing qualifying features of a peaceful assembly, is proposed as an effective mechanism for implementing the constitutional right.Пєєв С.Т. Збори, мітинги, вуличні походи, демонстрації та їх проведення в Україні (магістерська робота). ПУЕТ. 2024. 107 с

Ocena niebezpieczeństwa stosowania lamp ultrafioletowych w instalacjach elektrycznych

To determine the photobiological safety of UV lamps, the following measurements were carried out: spectral irradiance, total actinic irradiance in the wavelength range of 200-400 nm, and irradiance in the UVA range (320-400 nm). These parameters were measured using the optical radiation system OST-300. The photobiological safety of LUF 40-1, LE 15 lamps and their radiation risk group are established in accordance with EN 62471. The levels of UV radiation generated by LE 15 low pressure discharge lamps at a distance of 0.25 m belong to the high risk group (GR3), and LUF 40-1 - in the group of insignificant risk (GR1). Calculations and recommendations on safe radiation doses when using lamps in electrotechnical systems of photobiological influence are give

Антикорупційна політика в сфері публічного адміністрування

Метою магістерської роботи є проведення комплексного аналізу наукових і нормативних джерел для визначення сутності адміністративно-правових основ антикорупційної політики в Україні та практики її застосування Об’єктом дослідження є публічно-правові суспільні відносини, що регулюють антикорупційну політику в Україні. Методи дослідження. У дослідженні використовувалися сучасні загальні та спеціальні методи наукового пізнання. Системний підхід допоміг розв'язати завдання та досягти мети роботи. Діалектичний метод використовувався для аналізу ґенези наукових концепцій, таких як "державна антикорупційна політика" та інші. Логіко-юридичний метод був застосований для формулювання базових дефініцій. Статистичний метод виявив тенденції взаємодії суб'єктів розроблення та реалізації антикорупційної політики. Системний аналіз використовувався для визначення ознак антикорупційної політики та адміністративно-правового механізму. Методи моделювання, аналізу та синтезу застосовувались для розроблення перспектив вдосконалення нормативного врегулювання антикорупційної політики в Україні. Основу роботи складають нормативні акти, такі як Конституція та закони, а також міжнародні нормативно-правові акти. Емпірична база включає результати соціологічних досліджень, рішення судів, статистичні дані та інформацію від офіційних джерел. Інформаційне забезпечення. Основу для даної роботи становлять нормативні акти, такі як Конституція України, закони Верховної Ради України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, а також акти центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування. Міжнародні нормативно-правові акти, на які надано обов'язковість Верховною Радою України, також входять у цю нормативну базу. Результати дослідження. За результатами проведеного дослідження зроблено висновки щодо можливості класифікувати принципи державної антикорупційної політики за такими критеріями: а) за ступенем загальності (загальні та спеціальні); б) за сферою правового регулювання (формування, реалізація, протидія, запобігання корупції); в) за юридичною силою нормативно-правового акту, в якому вони закріплені (міжнародно-правові документи, закони, підзаконні та адміністративні акти); г) за змістом засад здійснення (формування або реалізації антикорупційної політики). Запропоновано наступні гарантії, що мають бути в основі державної антикорупційної політики: 1) кадрово-професійні; 2) інформаційно-аналітичні; 3) науково-методичні; 4) матеріально-технічні; 5) гарантії контролю та нагляду. Ці гарантії ретельно обґрунтовані та розкриті змістовно. Проведено класифікацію державної антикорупційної політики: 1) ті, що розробляють політику (Президент, Верховна Рада, Кабмін, НАЗК, Комітет з питань антикорупційної політики); 2) ті, що реалізують політику (органи влади, правоохоронні та контролюючі органи); 3) ті, що мають окремі повноваження (юридичні особи, громадські обʼєднання, окремі громадяни). Рекомендації щодо використання результатів дослідження. Положення і висновки магістерської роботи можуть бути використані у практичній діяльності відповідних органів влади з метою вирішення питань, які стоять при реалізації антикорупційної політики в Україні. Висновки. Доцільно визначено коло пріоритетних напрямів державної антикорупційної політики, зокрема аналіз законодавства, підвищення рівня правової свідомості, попередження корупції на всіх рівнях, забезпечення дієвого фінансового контролю та інші аспекти. Зазначено, що для успішної реалізації державної антикорупційної політики необхідне збалансоване поєднання адміністративно-правового механізму формування та реалізації цієї політики. Подаються визначення та основні елементи авторського поняття "адміністративно-правовий механізм формування та реалізації державної антикорупційної політики". Магістерська робота спрямована на визначення ознак та різновидів адміністративно-правових гарантій для забезпечення державної антикорупційної політики, а також висуває пропозиції щодо їх нормативного закріплення. У роботі обґрунтовується широкий підхід до розуміння системи суб'єктів державної антикорупційної політики, включаючи громадян і громадянське суспільство як ключові складові. Проводиться узагальнення ознак понять "суб'єкт державної антикорупційної політики" та "адміністративно-правовий статус суб'єкта державної антикорупційної політики", і формулюються відповідні авторські концепції. Також розглядається базовий характер компетентної складової адміністративно-правового статусу суб'єктів державної антикорупційної політики, з поглибленням розуміння поняття "компетенція" в аспекті адміністративно-правового статусу.Клімук І. Ю. Антикорупційна політика в сфері публічного адміністрування (магістерська робота). ПУЕТ. 2024. 116 с