Философия образования как синтез философии и педагогики

Сьогодення ставить освіту перед тенденцією активного взаємоперетворення теорії і практики, ідеального та матеріального, духовного і тілесного, що потребує від кожної особистості здатності до креативної конструктивної діяльності в матеріальному світі, але відповідно до ідеальних форм і принципів.The present puts education before the tendency of active interconversion of the theory and practice, ideal and material, spiritual and corporal, that demands from each person of ability to creative constructive activity вматериальном the world, but according to ideal forms and principles.Настоящее ставит образование перед тенденцией активного взаимопревращения теории и практики, идеального и материального, духовного и телесного, что требует от каждой личности способности к креативной конструктивной деятельности в материальном мире, но соответственно идеальным формам и принципам

Сучасна iнформацiйна цивiлiзацiя та проблема культурної самоiдентифiкацiї

The paper claims the necessity of transformation of theoretical approaches to the analysis of the problem of a person’s cultural self-determination. The author formulates a model for understanding the culture in information society based on a possibility of a choice between infinitely many symbolic-informational identification environments.В статтi проголошується необхiднiсть трансформацiї теоретичних пiдходiв до аналiзу проблеми культурної самоiдентифiкацiї особистостi. Автор пропонує модель розумiння культури iнформацiйного суспiльства, вибудувану на основi можливостi вибору серед безмежної кiлькостi знаково-iнформацiйних iдентифiкацiйних середовищ

Свiдомiсть, комп’ютери та новий мозок Мерi

The article discusses the problem of a possibility of «strong Artificial Intelligence» — realization of genuine thinking by execution of a proper program by a computer. A thought experiment is proposed to reveal some conclusions that follow from the assumption of this possibility and make it implausible. In this perspective, the views of two leading modern prilosophers of mind, David Chalmers and John Searle, are discussed.У статтi розглядається проблема можливостi «сильного штучного iнтелекту» — реалiзацiї справжнього мислення через виконання комп’ютером вiдповiдної програми. За допомогою уявного експерименту розкриваються деякi висновки, якi випливають з припущення про таку можливiсть i роблять його малоймовiрним. У свiтлi цiєї перспективи обговорюються погляди двох провiдних сучасних фiлософiв свiдомостi — Девiда Чалмерса та Джона Сьорля

Мiфи критичного мислення

The paper is devoted to the analysis of certain prejudices that obscure a correct understanding of the critical thinking. We outline some possible ways of overcoming these prejudices. More specifically, we consider what can be called: (1) the Myth about the connection of critical thinking and dissatisfaction of everybody and everything; (2) the Myth regarding trust to the experts; (3) the Myth of the absence of rules of evidence, which makes them uncertain; (4) the Myth about the credibility of the facts; (5) the Myth of total treason; (6) the Myth of innate critical thinking.We argue that for a successful development of the critical thinking one has to struggle with the belief in authority and to posses an excessive trust to the facts. To acquire the critical thinking skills, one needs self-respect and control over the culture of thinking, an ability to verify the conceptual basis of judgments and conclusions, an ability to use balanced arguments and proven facts. Elaborating these properties depends only and exclusively on the desire to develop them and on internal self-control.У статтi аналiзуються мiфи та стереотипи, що перешкоджають правильному розумiнню критичного мислення, окреслюються можливi шляхи подолання цих мiфiв. У межах дослiдження встановлено, що для успiшної побудови критичного мислення необхiдна боротьба з вiрою в авторитети, надмiрною довiрою до фактiв, зрадофiлiєю, вiдсутнiстю чiтких методологiчних перевiрок доказiв, боротьба з бажанням все огульно критикувати та встановлення культури критичного мислення — ми не народжуємось одразу з навичками критичного мислення, але ми повиннi по всяк час їх розвивати

Кoнцептуaльнi пiдхoди дo пpoтидiй тpaнcaкцiям iз пoзицiї зaбезпечення екoнoмiчнoї безпеки

Упopядкoвaне cеpедoвище opгaнiзaцiї, яке до речі, opiєнтує їх дiяльнicть, є oднoчacнo умoвoю i pезультaтoм гocпoдapcькoї пpaктики екoнoмiчнoгo кoмплекcу, щo пocтiйнo вiдтвopюєтьcя. Дана стаття посвячена дослідженню тіньової економіки і шляхам протидії цьому згубному явищу

Artbook “Darkness” by O. Mykhed: Specificity of Synthesis of Verbal and Visual Images

У статті досліджується специфіка художнього синтезу вербального та візуального образів в збірці «Мороки» О. Михеда. Акцентовано, що збірка «Мороки» сконструйована як артбук. Однак книгу автор наповнює не фотоколажами та авторськими малюнками, як спостерігаємо у артбуках Ю. Іздрика та М. Бабака, а картинами художниці Софії Мельник. Картини вирізняються експресіоністичністю, що підсилює гіпертрофовану напругу переживань та емоцій людей у кризових ситуаціях зламу усталеної картини світу.In the contemporary art space, there is an increasing generalization of meaning, not in textual form, but in visual expression. The change in the cultural paradigm, which took place in the early twentieth century, led to the emergence of visual literature (comics, graphic novels, artbooks), in which the artistic boundaries were mixed, balancing the importance of verbal and visual narratives for understanding content. Interesting in coordinates of intermedial synthesis are artbooks, which combine the features of an art album and a work of art, forming a syncretic genre of experimental prose. Among modern Ukrainian artbooks (project «no message: no text, no image», collections «Flash drive – 2 GB», «Flash drive. Defragmentation», «Underwor (l) d») by Ju. Izdryk, «Alder Blood», «Eden Demes» by M. Babak) the collection «Darkness» by O. Mykhed, is distinguished by original artistic decisions. The visual category is distinguished in the works of such scholars as R. Barth, M. Heidegger, F. Jameson, U. Eco, J.-F. Lyotard, M. Merleau-Ponty. J. Berger, L. Mulvey, W. Mitchell and others have studied the specific features of visual culture and the visual image. The field of visual study has been formed. The subject of visual study is any artistic phenomenon that contains a visual component (such as comics, video games, advertisement etc.) and is related to ideology, social myths, and economics.  O. Mykhed’s collection «Darkness» is designed as an artbook. However, the author does not fill the book with photo collages and author's drawings, as we see in the artbooks by Ju. Izdryk and M. Babak, but with paintings by professional artist Sophia Melnyk. Pictures marked with an expressionistic manner of execution and often occupy the entire space of one or two pages. Dark colors, fuzzy lines, blurred images of people, animals, mystical creatures convey the hypertrophied tension of people’s emotions in crisis situations of breaking the established picture of the world

Феноменологiя як трансцендентальний емпiризм

The author formulates the foundational principles of a phenomenological theory of experience, which he calls «transcendental empiricism». Based of these principles he describes various levels of a phenomenological investigation of experience which are hierarchically organized.Автор статтi формулює засадничi принципи феноменологiчного вчення про досвiд, яке вiн називає трансцендентальним емпiризмом. На основi запропонованих принципiв окреслюються рiвнi феноменологiчного дослiдження досвiду, що надбудовуються один над одни

Теоретико-методологічна програма в контексті формування лінгвістичної феноменології

Дослідження мови у горизонті інтердискурсивності зберігає запит на відповідну методологію, яка включає класичні методологічні настанови, розглянуті під іншим парадигматичним кутом зору. Зразком такого підходу є феноменологічна парадигма, її концепти та методологічні кореляції. Використання феноменологічної методології демонструє можливість описати сутнісні виміри мови, зокрема дослідити проблему значення та смислу. Метою статті є спроба продемонструвати методологічну плідність феноменологічного підходу у царині мови, розглянути його структуру, категорії, перспективи. Для реалізації поставленої мети досліджено методологічний фундамент, який включає загально-теоретичні, філософські, лінгвістичні, психолінгвістичні методи. Феноменологічний метод використано як базовий метод, що полягає у «феноменологічній редукції» – виокремленні сутностей семантичної тріади «знаку-значення-смислу»; тексту, контексту, дискурсу. У статті використано методологічні проєкти класичної феноменології, представленої вченням Е. Гусерля, М. Хайдеггера та відповідно соціальної феноменології Н. Лумана, Ю. Хабермаса, М. Фуко. Так потлумачена мова подана не як сукупність знаків, а як дискурсивна практика, що систематично формує об’єкти. Висловлюється припущення, що смисл – «феномен» категоризації значення, що сполучує суб’єктивний ментальний і комунікативний інтерсуб’єктивний горизонти; онтологічний принцип, споріднений з системами мислення і мови, шо реалізує герменевтичну, медіальну, синтагматичну функції; дискурс – незавершений семіозис, що вибудовується на інтерсуб’єктивних засадах і характеризується частковою когерентністю значень, оскільки є складеним з дискурсивної множини дискурсів відмінних типів. Можна вважати, що дискурс, його актуальні компоненти, реалізують функцію конструювання значення. При цьому смисл функціонує у контексті, заданий дискурсом як специфічною мовно-соціальною структурою. Можна трактувати смисл як семантичне поле, сукупність можливих значень, детермінованих спорідненим дискурсом