АРХЕТИП ДОМУ В РОМАНI ГАЛИНИ ВДОВИЧЕНКО «МАРIУПОЛЬСЬКИЙ ПРОЦЕС»

The article analyzes the novel by the modern Ukrainian writer Halyna Vdovychenko - “Mariupol process” (2015). This work is one of the first ones in Ukrainian literature dedicated to the events in eastern Ukraine. The work is the winner of the International competition “Coronation of the word” in the nomination “Grand Coronation of the word - 2015” (festival among the winners of the first prizes for 15 years of the competition). The writer considers the problem of military conflict in the field of private relations in the universal dimension. The work analyzes the issue in the context of archetypal criticism. The archetype of the House is singled out as a plot-creating element, which is fundamental in the human consciousness among the images-concepts created by man. This approach expands the reception of the novel, outlines one of the main vectors of its perception more clearly, universalizes the issue, fills with optimism about resolving the military conflict in Donbas. An ordinary house in the East of Ukraine near Mariupol is generalized in the novel to an image-symbol and becomes a kind of material manifestation of the archetype of the House. The floor destroyed by the fungus in one of his rooms is still a harbinger of the destruction of the basics of life, because the House for Ukrainians symbolizes protection, comfort, and stability. Its destruction deprives man of the first principle, makes him a rolling field. Halyna Vdovychenko presents the events of 2014 through a new dimension of the story about the rescue of the hero by a girl from the enemy camp known from ancient myths (Theseus - Ariadne, Jason - Medea, etc). Defender of the homeland Roman from Lviv was seriously wounded and taken prisoner by militants in a village near Mariupol. He was saved from execution and torture by a local girl, a “separatist” Olha. They work hard together to destroy the fungus and save the house from destruction. Awareness of the situation through the archetype of the House allows optimizing the reception of the novel, to fill with hope for positive changes in Ukraine in the near future.У статтi репрезентовано аналiз роману сучасної української письменницi Галини Вдовиченко «Марiупольський процес» (2015). Це один iз перших творiв у вiтчизнянiй лiтературi, який присвячений подiям на Сходi України. Твiр є переможцем Мiжнародного конкурсу «Коронацiя слова» в номiнацiї «Гранд-Коронацiя слова - 2015» (змагання серед володарiв перших премiй за 15 рокiв iснування конкурсу). Проблема воєнного конфлiкту розглянута письменницею в площинi приватних стосункiв у загальнолюдському вимiрi. Твiр проаналiзовано в контекстi архетипної критики. Як сюжетотворчий елемент виокремлено архетип Дiм, що є засадничим у людськiй свiдомостi серед образiв-концептiв, створених людиною. Такий пiдхiд розширює рецепцiю роману, чiткiше окреслює один iз основних векторiв його сприйняття, унiверсалiзує проблематику, сповнює оптимiзмом щодо вирiшення вiйськового конфлiкту на Донбасi. Звичайний будинок на Сходi України пiд Марiуполем узагальнюється в романi до образу-символу та стає своєрiдним матерiальним виявом архетипу Дiм. Зруйнована грибком пiдлога поки що в однiй iз його кiмнат - провiсник руйнацiї першооснов буття, адже Дiм для українцiв символiзує захист, затишок, стабiльнiсть. Його руйнацiя позбавляє людину першооснови, робить її перекотиполем. Подiї 2014 року Галина Вдовиченко презентує через новий вимiр вiдомої ще з античних мiфiв iсторiї про порятунок героя дiвчиною iз ворожого табору (Тесей - Арiадна, Ясон - Медея та iн.). Захисник Вiтчизни львiв’янин Роман важко пораненим потрапив у полон до бойовикiв в село пiд Марiуполем. Вiд страти й тортур його врятувала мiсцева дiвчина-«сепаратистка» Ольга. Вони разом тяжко працюють, щоб знищити грибок i зберегти вiд руйнування будинок. Усвiдомлення ситуацiї через архетип Дiм дозволяє оптимiзувати рецепцiю роману, сповнити надiєю на позитивнi змiни в Українi в недалекому майбутньому

Зауваги до iдеї трьох свiтiв Карла Поппера в контекстi розвитку технологiй вiртуальної реальностi

The article examines the idea of Karl Popper’s three worlds and makes some critical remarks on the expediency of such a division in view of the prospects of modern science. It was found out that Popper actually explored the idea of three worlds throughout the entire period of his work, each time paying special attention to the world 3. This approach was necessary for him to demonstrate the correctness of the objective epistemology, which, to his mind, best explains how scientific knowledge grows. It is noted that Popper defines the world 3 as the objective world of products of the human mind, which is essential for the development of scientific knowledge, autonomous, expressed in language, self-transcendental and emergent. It is explained how the idea of the world 3 distinguishes Popper’s views from other thinkers who were convinced of the objective existence of knowledge and with whose reasoning Popper compared his ideas, first of all with the views of Plato, Georg Wilhelm Friedrich Hegel, Bernard Bolzano and Gottlob Frege. At the same time, the author criticises Popper’s somewhat arbitrary and insufficiently reasoned interpretation of natural numbers as products of the human mind. It is suggested that due to the rapid development of the latest technologies, the space of the virtual world, which has something in common with the three worlds in the sense of Popper, but at the same time is significantly different from each of them, can be interpreted as another world under certain interpretations. Such a world is interactive and autonomous and no less objective than others. In the future, it will be created only by artificial intelligence, which, under the conditions of acquiring autonomy in its actions, significantly surpassing all human cognitive abilities, achieving technological singularity and ultimately transferring human consciousness into the virtual environment, can become a single space of true reality, a qualitatively new world.В статті досліджено ідею трьох світів Карла Поппера й висловлено низку зауваг щодо доцільності такого поділу з огляду на перспективи новітньої науки. З’ясовано, що ідею трьох світів Поппер досліджував фактично упродовж усього періоду своєї творчості, щоразу особливу увагу приділяючи світу 3. Такий підхід був йому потрібний для того, щоб продемонструвати коректність об’єктивної епістемології, яка, на його думку, найбільш слушно пояснює те, як відбувається ріст наукового знання. Звернуто увагу на те, що Поппер визначає світ 3 як об’єктивний світ продуктів людського розуму, який є необхідним для розвитку наукового знання, автономним, вираженим у мові, самотрансцендентальним та емерджентним. Прояснено як ідея світу 3 відрізняє погляди Поппера від інших мислителів, що були переконані в об’єктивному існуванні знань і з міркуваннями яких він зіставляв свої ідеї, найперше із поглядами Платона, Ґеорґа Вільгельма Фрідріха Геґеля, Бернарда Больцано та Ґоттлоба Фреґе. Водночас критично розглянуто дещо довільне й недостатньо аргументоване потрактування Поппером природи натуральних чисел як продуктів людського розуму. Висловлено припущення, що з огляду на стрімкий розвиток новітніх технологій простір віртуального світу, який має щось спільне від трьох світів у розумінні Поппера, але водночас суттєво відрізняється від кожного з них, за певних інтерпретацій може бути витлумачений як ще один світ. Такий світ інтерактивний та автономний й не менш об’єктивний, ніж інші. У перспективі його створюватиме лише штучний інтелект, що за умов набуття ним автономності у своїх діях, суттєвого перевершення усіх когнітивних спроможностей людини, досягнення технологічної сингулярності й зрештою перенесення свідомості людини у віртуальне середовище може стати єдиним простором справжньої реальності, якісно новим світом

МЕТАСИСТЕМА СУЧАСНОЇ ДИТЯЧОЇ ЛIТЕРАТУРИ КРИВОРIЖЖЯ

The attempt is made to research the metasystem of the modern children’s literature in Kryvyi Rih. The article notes that works of fiction are an important constituent of the artistic life of Ukraine for children of different historical and cultural zones. The artistic heritage of Kryvyi Rih artists working for children contributes to the formation of aesthetic tastes, moral and ethical basis of the young readers. The thematic and artistic level, technical and illustrative design of the books take into account the criterion of age relevance of the target audience. The characters of most works are children with whom it is possible to self-identify recipients. The metasystem of children’s literature of Kryvyi Rih is identified to be formed on the basis of artistic, pedagogical, psychological components; it has technical design and visual content that correspond to the age characteristics of the readers. Preschoolers and junior schoolchildren are mostly addressed to the poetry and fairy tales of a small volume (I. Dolennyk “Swings”, M. Oleksienko “At the melon field”, N. Yolkina “Clear sun”, etc.). The alphabets of N. Plakushcha, M. Skiba, O. Starikov and others play an important role in enriching the life experience of young readers of this age. Some of these publications have a specific design concept of creative and modeling nature. They are characterized by a peculiar speech: there are many affectionate words, repetitions, onomatopoeia and a lot of personified images. The works written for children of primary school reveal various aspects of friendship, contain pictures of adventures, mischief, entertainment and fantastic travel. As a result of the analysis, it was defined that poems, fairy tales, stories, legends are popular with secondary school age children in the regional children’s literature (collections of V. Halekh “Fairy Tales of Forgotten Mysteries”, V. Sychov “Laughter”, etc.). The emotional and semantic content of these works corresponds to the readers’ motivations of teenagers, the specifics of their receptive activity.У розвiдцi зроблено спробу дослiдити метасистему сучасної дитячої лiтератури Криворiжжя. У статтi вiдзначено, що твори для дiтей рiзних iсторико-культурних зон є питомою складовою мистецького життя України. Художнiй доробок митцiв Криворiжжя, якi працюють для дiтей, сприяє формуванню естетичних смакiв, морально-етичної основи читачiв. Тематичний i художнiй рiвень, технiчне й iлюстративне оформлення книг враховує критерiй вiкової ревалентностi цiльової аудиторiї. Встановлено, що метасистема дитячої лiтератури Криворiжжя формується на основi художньої, педагогiчної, психологiчної складових, технiчне оформлення, вiзуальний контент вiдповiдають вiковим особливостям читачiв. Дошкiльнятам i молодшим школярам переважно адресовано поезiї та казки невеликого обсягу (I. Доленник «Гойдалки», М. Олексiєнка «На баштанi», Н. Йолкiної «Ясне сонечко» та iн.). У збагаченнi життєвого досвiду читачiв цього вiку вагому роль вiдiграють абетки Н. Плакущої, М. Скиби, О. Старiкова та iн. Деякi з цих видань мають специфiчну дизайн-концепцiю творчо- моделювального характеру. Їм притаманна своєрiдна мова: тут безлiч пестливих слiв, повторiв, звуконаслiдування, багато персонiфiкованих образiв. Твори для дiтей молодшого шкiльного вiку розкривають рiзнi сторони товариських стосункiв, мiстять картини пригод, пустощiв i розваг, фантастичних мандрiвок. У результатi проведеного аналiзу визначено, що для дiтей середнього шкiльного вiку у крайовiй дитячiй лiтературi домiнують вiршi, казки, оповiдання, легенди тощо (збiрки В. Галєх «Казок забутих таїна», В. Сичова «Смiх» та iн.). Емоцiйне та смислове наповнення цих творiв вiдповiдає читацьким мотивацiям пiдлiткiв, специфiцi їхньої рецептивної дiяльностi

Ukraine as a field of conflict of linguistic and ethnic identities with didactic suggestions for German as a foreign or second language (DaF/DaZ)

In the first part of our contribution we present a brief overview of the history of Ukraine with a focus on national identity and the founding myth of Vladimir (claimed by Ukrainians and Russians) as well as a history of the Ukrainian and the Russian language in the territory of Ukraine. The second part consists of a mixed methods (quantitative and qualitative) analysis of the answers to a questionnaire sent online to Ukrainians and answered by 160 respondents in 2023. The key complex are the questions concerning the use of Ukrainian and Russian as perceived by the Ukrainian population and the attitudes towards these two languages after the beginning of the war in 2023. In the third part we present didactic suggestions for classes in German as a foreign or second language on the basis of the answers to our questionnaire and a text on Wladimir/Volodymir. The tasks use ChatGPT, Google Forms, Mentimeter, LearningApps and Zumpad for the exercises

Ціннісні засади етико-естетичного горизонту філософії К. Поппера

The article deals with the essence and features of K. Popper\u27s rational-critical ethics, its value foundations, and substantiates the relevance of the problem as an under-researched page of K. Popper\u27s philosophy. The concept of rationality, which is the leading one in K. Popper\u27s methodology, requires careful study. The author examines the autobiographical text as a reflection of the stages of formation of the philosophical worldview through interpretive and phenomenological analysis. The formation and realization of the role of values in social practice by K. Popper was facilitated by the peculiarities of the philosopher\u27s “life world” - involvement in intellectual discussions of the time, in particular the influence of analytical philosophy, psychoanalysis, intuitionism, etc.  Probably, the type of thinking of K. Popper was organized as a proportionality of logical and aesthetic intellectual types. The development of the thinker\u27s original methodology was facilitated by his philosophical education and passion for music, as reported in his autobiography.K. Popper\u27s rational-critical ethics synthesizes the achievements of consequentialism and communicative philosophy, is focused on practical results and at the same time retains the conceptual features of communicative ethics. An important role in K. Popper\u27s philosophical system is played by the concept of “three worlds”, its value foundation and “the place of values in world-3” - a sphere that includes creative products of the human mind. The philosopher actualizes the process of functioning of values, distinguishes “values created by life, unconscious problems, and values created by the human mind on the basis of previous decisions.” The values of rationality, truth, and clarity are interpreted as key.  Rationality is presented as “reasonable criticism”, principles that allow us to choose the best solution to a problem. Truth is understood as the core of the world-3, an intersubjective regulative sense; clarity and simplicity as intellectual values in the context of the “epistemological theory of simplicity”, a comparison of clarity and accuracy.  The universal values identified by K. Popper cover the horizon of philosophical theory and social practice.У статті здійснено дослідження сутності та особливостей раціонально-критичної  етики К. Поппера, її ціннісних засад,  обґрунтовано актуальність проблеми як малодослідженої сторінки філософії К. Поппера. Концепт раціональності – провідний у  методології  К. Поппера  – потребує ретельного вивчення. Автор досліджує автобіографічний текст як відображення етапів формування філософської картини світу шляхом інтерпретативно-феноменологічного аналізу. Формуванню  й усвідомленню ролі цінностей у соціальній практиці К. Поппером сприяли особливості «життєвого світу» філософа – залучення до інтелектуальних дискусій тогочасної доби, впливи аналітичної філософії, психоаналізу, інтуїтивізму тощо.  Ймовірно, тип  мислення  К. Поппера  був організований як співмірність  логічного та естетичного інтелектуальних типів. Розвитку  оригінальної  методології мислителя сприяла філософська освіченість та захоплення музикою, про що повідомлено у автобіографії.   Раціонально-критична етика К. Поппера синтезує здобутки  консеквенціалізму і комунікативної філософії, орієнтована на практичний результат і водночас зберігає концептуальні риси комунікативної етики. Важливу роль у  філософській системі К. Поппера відіграє концепція «трьох світів», її ціннісний фундамент та  «місце цінностей у світі-3»  –   сфери, що включає творчі продукти людського розуму. Філософ актуалізує процес функціонування цінностей, виокремлює «цінності створені життям, неусвідомленими проблемами, і цінності, створені людським розумом на основі попередніх рішень». Цінність раціональності, істини, ясності трактуються як ключові.  Раціональність репрезентовано як «розумну критику», принципи, які дозволяють обирати найкраще рішення проблеми. Істина розуміється як ядро «світу -3», інтерсуб’єктивний регулятивний сенс;  ясність і простота – як інтелектуальні цінності в контексті «епістемологічної теорії простоти», процедури співставлення ясності й точності.  Універсальні цінності, виокремлені К. Поппером, охоплюють горизонт філософської теорії і соціальної практики

Міф інтелектуальної рамки

The article is a translation of Popper\u27s work The Myth of the Framework, prepared in 1965 and first published in the book The Abdication of Philosophy and the Public Good (The Schilpp Festschrift) edited by E. Freeman, The Open Court Publishing Co, La Salle, Illinois, 1976. In this article, Popper explains and criticizes what he calls the myth of the intellectual framework, comments on the arguments of W. Quine, T. Kuhn, and B. Whorf that have been used in its defense. The purpose of the article, as Popper defines it, is to challenge relativism in its broadest sense. He sees relativism as one of the main components of modern irrationalism, which includes, in particular, the doctrine of the impossibility of mutual understanding between different cultures, generations, or historical periods. Popper reduces the essence of the myth of the intellectual framework to the thesis that a rational and fruitful discussion is impossible if its participants do not share a common system of basic assumptions, and evaluates it not only as a false but also a destructive statement that undermines the unity of humanity and significantly increases the likelihood of violence and war. Popper consistently refutes this myth and shows under what conditions a fruitful rational discussion is possible between people who have different intellectual frameworks, speak different languages, belong to different cultures or to different scientific and philosophical traditions, etc.Стаття є перекладом роботи Поппера The Myth of the Framework, підготовленої в 1965 році і вперше опублікованої у книзі «Зречення філософії і суспільне благо» (The Abdication of Philosophy and the Public Good (The Schilpp Festschrift) edited by E. Freeman, The Open Court Publishing Co, La Salle, Illinois, 1976). У цій статті Поппер пояснює і критикує те, що він називає міфом інтелектуальної рамки, коментує аргументи В. Квайна, Т. Куна й Б. Ворфа, які використовувалися на його захист. Мета статті, як її визначає Поппер, полягає у тому, щоб кинути виклик релятивізму у його найширшому розумінні. Релятивізм він розглядає як один із головних компонентів сучасного ірраціоналізму, що передбачає зокрема доктрину неможливості взаєморозуміння між різними культурами, поколіннями чи історичними періодами. Суть міфу інтелектуальної рамки Поппер зводить до тези, що раціональна і плідна дискусія неможлива, якщо її учасники не поділяють спільну систему базових припущень, й оцінює її не тільки як хибне, але і згубне твердження, що підриває єдність людства і значно збільшує вірогідність насильства і війни. Поппер послідовно спростовує цей міф і показує, за яких умов можлива плідна раціональна дискусія між людьми, які мають різні інтелектуальні рамки, говорять різними мовами, належать до різних культур чи до різних наукових і філософських традицій тощо

Що може логіка зробити для філософії?

Ukrainian translation Popper K.R., Kneale W.C., Ayer A.J. What can Logic do for Philosophy? Aristotelian Society. 1948. Suppl. Vol. 22 (1). P. 141-178. https://doi.org/10.1093/aristoteliansupp/22.1.141Переклад українською Симпозіуму Popper K.R., Kneale W.C., Ayer A.J. What can Logic do for Philosophy? Aristotelian Society. 1948. Suppl. Vol. 22 (1). P. 141-178. https://doi.org/10.1093/aristoteliansupp/22.1.14

Parents\u27 demographic characteristics and their involvement in student retention in Kwimba District, Tanzania

Students whose parents are actively involved in their education are more likely to develop a positive attitude toward schooling and to persist in their studies. A significant challenge affecting student retention in schools is the lack of parental involvement in their children\u27s education. This study explores the relationship between the demographic characteristics of parents and their participation in promoting student retention in secondary schools within Kwimba District. Data were gathered using a questionnaire administered to 126 respondents, selected through simple random sampling. To analyze the data, the Mann-Whitney U Test and Kruskal-Wallis Test were employed to assess the relationships among various demographic factors of the respondents, including gender, age, education level, marital status, and employment status. The results revealed that there was no significant correlation found between home-based parental involvement for student retention in secondary schools and the parent\u27s age, gender, or marital status. The findings indicate a significant correlation between parents\u27 work status and their children\u27s educational attainment. These results underscore the importance of parental involvement in enhancing student retention, highlighting the necessity for targeted interventions to promote such engagement. Increased parental participation, particularly in home-based educational activities, has the potential to substantially decrease dropout rates and improve attendance, ultimately leading to better educational outcomes. The study suggests that parents, regardless of their educational backgrounds or employment statuses, should be encouraged to actively support and motivate their children in academic pursuits to enhance their retention in school

Strategies employed by the head teachers in the implementation of competence-based curriculum in public primary schools in Bagamoyo, Tanzania

This study examined strategies employed by the head teachers in implementing a competence-based curriculum (CBC) in public primary schools in Bagamoyo District, Tanzania. The study adopted a qualitative research approach, with a case study research design, for the purpose of determining in-depth information regarding the implementation of CBC. The study involved 10 participants, thus head teachers. Interviews, observation and documentary reports were used to collect field data. The data were analysed thematically. The findings reported that the head teachers employed various strategies to support teachers in adapting to CBC in public primary schools, namely improving in-service teacher training, teaching and learning materials, the teaching and learning environment, teaching and learning resources, as well as facilitating the relationship between school and community. However, some challenges were noted to hinder the effective implementation of CBC, including a lack of resources, a large number of students in the classroom, and a lack of competent teachers to implement CBC effectively. The study concludes that it is important for the head teachers to devise numerous strategies that could be used for effectively implementing CBC in primary schools. The study recommends that the government, private sectors, and non-governmental organisations ensure the availability of teaching and learning resources, enough teachers, and a good learning environment, as well as training about implementing CBC for all primary school teachers

Проблема людини у філософії К. Поппера: між еволюцією і самотрансценденцією

The article analyzes the problem of man in the Karl Popper\u27s philosophy in terms of evolution and self-transcendence. It is argued that Popper reformulates this fundamental problem in an original way and offers his own solution, involving modern science and significantly rethinking the philosophical tradition. The author proposes to reconstruct Popper\u27s solution to the problem of man as an answer to the question: how is it possible that man, being a product of biological evolution and belonging to the natural world (world 1), is able to transcend his own limits and realize self-transcendence in two senses – by overcoming instincts and inclinations, reaching the level of self-consciousness, and also consciously overcoming egoistic inclinations by receiving feedback from the cultural world (world 3) and other people? The article discusses why the concept of “human nature” is vague for Popper and what alternatives to classical essentialism he offers. Popper\u27s perspective denies the existence of a predetermined essence, as well as an individual essence that is the result of human efforts. Avoiding the extremes of classical essentialism and existentialism, Popper draws largely on the tradition of practical philosophy with its ideas of character as an inherent essence and self-determination. Popper\u27s approach also includes the concept of the interaction between biological and cultural emergent evolution, which explains the origin of reflective self-consciousness, critical rationality, argumentative speech, morality, and aesthetic taste. The overcoming of the egoistic-subjectivist perspective is considered through the logical, linguistic, ethical and aesthetic dimensions. The article shows that Popper\u27s formulation of the problem of man is closely related to the Kantian tradition, since it focuses on the conditions for the development of specifically human qualities. Despite the criticism of essentialism, Popper seeks to preserve the idea of the rational and moral unity of mankind. The article concludes by focusing on the question of whether self-improvement is only a sphere of possibility for human beings or whether it is obligatory, which could be the subject of further research.У статті аналізується проблема людини у філософії Карла Поппера крізь призму еволюції і самотрансценденції. Обгрунтовується, що Поппер в оригінальний спосіб переформульовує цю фундаментальну проблему і пропонує власне її вирішення, залучаючи сучасну науку і суттєво переосмислюючи філософську традицію. Пропонується реконструювати попперівське вирішення проблеми людини як відповідь на питання: як можливо, що людина, будучи продуктом біологічної еволюції і належачи до світу природи (світ 1), здатна виходити за власні межі й здійснювати самотрансценденцію у двох сенсах – долаючи інстинкти і нахили, виходячи на рівень самосвідомості, а також свідомо долаючи егоїстичні нахили через отримання зворотного зв’язку від світу культури (світ 3) та інших людей? У статті розглядається питання, чому для Поппера поняття «природа людини» є розпливчастим і які альтернативи класичному есенціалізму він пропонує. Концепція Поппера заперечує існування наперед заданої сутності, як і індивідуальної сутності, що є результатом зусиль людини. Уникаючи крайнощів класичного есенціалізму й екзистенціалізму, Поппер багато в чому спирається на традицію практичної філософії з її ідеями характеру як прищепленої сутності та самовизначення. Підхід Поппера передбачає також концепцію взаємодії біологічної та культурної емерджентної еволюції, яка пояснює походження рефлексивної самосвідомості, критичної раціональності, аргументативного мовлення, моральності й естетичного смаку. Подолання егоїстично-суб’єктивістської перспективи розглядається через логічний, лінгвістичний, етичний та естетичний виміри. Стаття демонструє, що попперівська постановка проблеми людини тісно пов’язана з кантівською традицією, оскільки зосереджується на умовах можливості розвитку специфічно людських властивостей. Попри критику есенціалізму, Поппер прагне зберегти ідею раціональної і моральної єдності людства. Завершальний акцент у статті зроблено на питанні, чи є самовдосконалення лише сферою можливого для людини або ж воно має обов’язковий характер, що може стати предметом подальших досліджень