Рубенс в русской поэзии: от экфрасиса к идеологии и обратно

Although the name of Rubens was included in the canon of well-known Western European artists in the Russian 18 century and his style was quite recognizable, an appeal to the artistic poetics of Rubens was rare, and Rubens’s eccentricities, created by Valery Bryusov and Nikolai Oleinikov, are full of ambiguities and obscure places. The article clears up all these obscurities based on the enlightening notion of Rubens as an artist capable of only a local mimesis, of portraying the life of Flanders, but not of a classic imitation of nature. This thesis was adopted by Pushkin and Dostoevsky and gradually acquired a moralistic and historicist meaning: Rubens depicts the characters, not the nature of a person, which means that he portrays the vice mainly and draws the viewer into the vicious circle of vice. The reevaluation of Baroque art at the beginning of the 20th century and the symbolists’ dreams of immersive theater required a different look at the audience’s involvement, thereby turning Rubens into an artist who could simulate the revolutionary activity of the crowd. At the same time, Pushkin’s idea of Rubens as an artist of arbitrariness, and not freedom, supported by the cultural image of Paul I as a collector of Rubens, was retained in Russian literature of the twentieth century.Хотя имя Рубенса входило в канон общеизвестных западноевропейских художников еще в русском XVIII веке, и стиль его был вполне узнаваем, обращение к живописной поэтике Рубенса было редким, и экфрасисы Рубенса, созданные Валерием Брюсовым и Николаем Олейниковым, полны неясностей и темных мест. В статье проясняются все эти темноты, исходя из просветительского представления о Рубенсе как художнике, способном только к локальному мимесису, к изображению жизни Фландрии, но не к классическому подражанию природе. Этот тезис был усвоен А. С. Пушкиным и Ф. М. Достоевским и постепенно приобрел моралистический и историцистский смысл: Рубенс изображает характеры, а не природу человека, значит, изображает по преимуществу порок и вовлекает зрителя в порочный круг порока. Переоценка искусства барокко в начале XX века и мечты символистов об иммерсивном театре потребовали иначе посмотреть на зрительскую вовлеченность, тем самым превратив Рубенса в художника, способного моделировать революционную активность толпы. При этом представление Пушкина о Рубенсе как о художнике произвола, а не свободы, поддерживаемое культурным образом Павла I как коллекционера Рубенса, было удержано и в русской литературе ХХ века. Rubensas rusų poezijoje: nuo ekfrazės iki ideologijos ir atgal Nors Rubenso, kaip ir kitų Vakarų menininkų, vardą, stilių Rusijoje žinojo ir atpažindavo dar XVIII amžiuje, jo tapybos poetika netapo dažnu domėjimosi objektu. Jo ekfrazės, sutinkamos Valerijaus Briusovo bei Nikolajaus Oleinikovo kūryboje, tebelieka neaiškios ir nepilnos. Straipsnyje, pasitelkus švietėjų nuomonę apie Rubensą, kaip apie vietinės mimezės menininką, gebantį vaizduoti Flandriją, bet ne pamėgdžioti gamtą, ir siekiama išaiškinti visas tas tamsias vietas. Vyraujanti nuomonė apie Rubensą veikė A. Puškiną, F. Dostojevskį ir pamažu įgavo moralinį ir istoricistinį atspalvį: Rubensas piešia charakterius, bet ne žmogaus prigimtį, todėl dažniausiai vaizduoja nuodėmę ir taip įtraukia žiūrovą į užburtą nuodėmės ratą. XX amžiaus pradžioje atsiradusios naujos mintys apie baroko meną, kaip ir simbolistų svajonės apie imersinį teatrą, privertė pažvelgti į Rubensą, kaip į menininką, gebantį modeliuoti revoliucinį žmonių minios aktyvumą. Puškino nuomonė apie Rubensą, kaip apie savivalės, bet ne laisvės dailininką, susiformavusi dar nuo caro Pavlo I kolekcionavimo laikų, rusų literatūroje išliko ir XX amžiuje

Классические методы и технологии выполнения живописного произведения и художественное образование

В данной статье мы хотим напомнить о технике старых мастеров, искусство которых, пережив века, являет нам пример художественного и технического совершенства. Цель изучения классической техники заключается в усвоении мастерских технических методов, которыми располагало большое искусство прошлого

Мотив усікновіння голови у західноєвропейському живопису XV-XVII ст.

стаття (частина 3) про сюжет усікновіння голови в західноєвропейському живопису 16-17 ст

Прецедентные имена в публицистике Е. Замятина

В статье рассматриваются прецедентные антропонимы, которые встречаются в публицистике Е.Замятина, выявляется их стилистическая функция

Особа Григорія Сковороди в інтерпретації Віктора Петрова

У статті проаналізовано погляди Віктора Петрова на особу Сковород

Особливості формування візуального образу історичної зброї

Мета дослідження полягає у виявленні джерел формування візуального образу історичної зброї та встановленню ступеня їх достовірності

Історія мистецтв

Робоча програма «Історія мистецтв» для студентів спеціальності 024 «Хореографія», освітнього рівня першого (бакалаврського), освітньої програми 024.00.01 «Хореографія (за видами)

Історія мистецтв: Історія всесвітнього художнього мистецтва

Робоча програма навчальної дисципліни «Історія мистецтв: Історія всесвітнього художнього мистецтва» для студентів спеціальності 025 «Музичне мистецтво», освітнього рівня першого (бакалаврського), освітньої програми 025.00.02 «Сольний спів» (1 курс

Історія мистецтва та дизайну

Робоча програма навчальної дисципліни «Історія мистецтва та дизайну» для студентів за напрямом підготовки 6.020207 «Дизайн» (3 курс

Visualization of the images of power in the reign of the early Stuarts (Rubens, The ceiling painting of the Banqueting Hall in Whitehall)

Статья посвящена рассмотрению и интерпретации визуальных образов власти ранних Стюартов. Анализируется цикл росписей, созданных Питером Паулем Рубенсом, которые украшают потолок Банкетного зала в Уайтхолле. Автор приходит к выводу о том, что в этом самом внушительном цикле росписей когда-либо прославлявших британского монарха, в аллегорической форме, языком живописи барокко, была изложена политическая программа Стюартов – манифест власти представителей новой династии.The article is devoted to the consideration and interpretation of the visual images of power of the early Stuarts. The cycle of paintings created by Peter Paul Rubens, which decorates the ceiling of the Banqueting Hall in Whitehall is analyzed. The author comes to the conclusion that in this most impressive cycle ever glorified the British monarch in allegorical form, by the language of Baroque painting, was described the Stuarts political program - the manifesto of the power of the new dynasty