Семантико-структурный модус пословиц с негативным маркером

При изучении иностранного языка происходит соприкосновение с культурой народа. Вместе с народом и его языком рождается пословица, народ ею живет; в ней – его переживания, житейский опыт, его философия. Восточные народы называют пословицу «цветом языка», «ненанизанными жемчужинами», греки и римляне – «господствующими мнениями», итальянцы – «училищем народа», испанцы – «врачевством души», немцы – «уличной мудростью». При цитировании документа, используйте ссылку http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/3369

Великая Армения во время третьей войны Рима с Митридатом VI

Литовченко С. Д. Велика Вірменія під час третьої війни Риму з Мітрідатом VI Стаття присвячена римсько-вірменським відносинам у 70–69 рр. до н. е., наслідком яких стала війна між Римом та Великою Вірменією. Частина сучасних вчених неодноразово дорікала вірменському царю Тіграну II за відмову від допомоги своєму союзнику Мітрідату VI та непідготовленість країни до війни. Інші дослідники вважали, що вірменський цар готувався до нападу на римлян, але його випередив римський полководець Луцій Лукулл.На наш погляд, Тігран II свідомо уникав контактів з Мітрідатом VI, тому що намагався не пошкодити відносини з Римом. Навіть після втечі понтійського царя до Вірменії Тігран II відмовився навіть від зустрічі з ним. Коли виникла загроза війни з Римом, вірменський цар відмовився від підготовки до воєнних дій, щоб не спровокувати Луція Лукулла. Однак Тігран II не очікував, що Лукулл може напасти на Вірменію без дозволу з Риму, саме тому Велика Вірменія була зовсім не готова відбити атаку римських легіонів. S. Litovchenko. Great Armenia During the Third War of Rome with Mithridates VI The article is devoted to the Roman-Armenian relations in 70–69 BC which resulted to the war between Rome and Great Armenia. A number of modern scientists accused Tigranes II of refusing to help his ally Mithridates VI and of the country’s unavailability to the war. Other researchers considered, that the Armenian king was preparing for the war, but Roman commander Lucullus outstripped him. In our opinion, Tigranes II deliberately avoided contacts with Mithridates VI as he intended not to spoil the relations with Rome. Even after the flight of the Pontic king to Armenia Tigranes II refused to meet him. When there a threat of war with Rome arose, the Armenian king refused to prepare for military actions not to provoke Lucullus. However Tigranes II did not expect, Lucullus to be able to attack Armenia without the permission of Rome, therefore Great Armenia was absolutely not ready to reflect the intrusion of the Roman legions

Возникновение сионизма и Палестины на рубеже ХIХ - ХХ веков

В рассматриваемый период Палестина была частью Османской империи и входила в Сирийский и Бейрутский вилайеты и Иерусалимский санджак [1]. Термин «Палестина» – от перевода с иврита слова «Филистиа», прибрежная полоса земли Ханаан (Израиль). Римляне переименовали название страны в «Сирийскую Палестину», а потом, это название стало употребляться и в Европе [2. c. 362]

К вопросу об утверждении римского влияния в Африке : на примере Нумидии

Статья посвящена сложному вопросу утверждения римского влияния в Африке. На примере Нумидии автор наглядно показывает высокий уровень искусства римской дипломатииyesБелгородский госуниверсите

Влияние римских провинций на экономику и общество Италии II в. до н.э.

Изменения в экономической, социальной и культурной жизни Италии, во многом порожденные влиянием провинций, подготовили социальные и политические потрясения, которые привели к гражданским войнам, падению Республики и становлению ИмперииyesБелгородский государственный университе

Армения в восточной политике Марка Антония

У 37 р. до н. е. Марк Антоній поновив союзні відношення з Вірменським царством. Римляни надавали великого значення вірменським військам під час походу проти Парфії. Однак спроба М. Антонія залучити на свій бік Мідію-Атропатену призвела до відмови від активного використання вірменської кінноти. Наслідком цього було охолодження відносин між М. Антонієм і Артаваздом II Вірменським після невдачі парфянського походу. У 34 р. до н. е. М. Антоній, намагаючись зміцнити союз з Мідією-Атропатеною, не тільки арештував Артавазда II, а й ліквідував Вірменське царство, яке погрожувало володінням атропатенських царів. Дії М. Антонія призвели до послаблення римського та посилення парфянського впливу на Вірменію

Последние Иллирийские войны Римской республики

Бєліков О. П. Останні Іллірійські війни Римської Республіки Стаття присвячена аналізу причин та підсумків іллірійських походів Октавіана 35–33 рр. до н. е. Коротко розглянувши історію римсько-іллірійських відносин, автор прийшов до висновку, що безпосередньо до кінця періоду Республіки значна частина Іллірії не знаходилася під римською владою. Військова кампанія Октавіана не мала за головну мету безпосереднє захоплення цих територій. Можна казати про цілий комплекс причин його кампанії, серед яких необхідно виділити його бажання отримати моральну перевагу над Антонієм, військовими успіхами довести римлянам, що саме він більш за інших гідний верховної влади в Римі, провести акцію залякування племен, які займалися піратством в Адріатичному морі. Від цього й дискусії в історіографії щодо успішності його походів. Визначених цілей Октавіан домігся, але його пропагандистські зусилля значно перебільшили реальні результати війни. Остаточного підкорення Іллірії не відбулося, хоча він й заклав підґрунтя наступної інтеграції місцевих племен до римської держави. Торкаючись причин подальшої романізації Іллірії, автор виділяє декілька обставин, що, на його думку, сприяли достатньо швидкої асиміляції місцевого населення. A. Belikov. The Last Illyrians Wars Of The Roman Republic Article is devoted to the analysis of the reasons and results Illyrians campaigns Octavian of 35–33 up to AD. Briefly having considered a history relations between Romans and Illyrians, the author comes to a conclusion, that down to the end of the period of Republic the significant part of Illyria was not under the Roman authority. Military campaign of Octavian had no the overall objective of these territories as a direct gain. It is possible to speak about the whole complex of the reasons of his campaign among which it is necessary to allocate his desire to receive moral overweight above Antonius, to prove to Romans that he is more worthy than others to approach for the Supreme authority in Rome by military successes, to carry out the action of intimidation against the tribes engaged in a piracy in Adriatic sea. As a result there are discussion in a historiography about his success in the campaigns. He has achieved objects in view; however his propaganda efforts have considerably exaggerated real results of war. Final conquest of Illyria has not happened, although he has laid the foundation for the following integration of local tribes to the Roman state. Speaking about the reasons for further Romanization of Illyria, the author highlights some circumstances that, in his opinion, contributed enough to instant assimilation of the local population