Відгук офіційного опонента доктора філологічних наук, професора Мазохи Г.І. на дисертацію Ільків А.В. за темою:"Інтимний дискурс письменницького епістолярію другої половини ХІХ – початку ХХ століть"

У дисертації вперше в українському літературознавстві здійснено цілісний історико-літературний аналіз інтимної епістолярної спадщини вітчизняних письменників другої половини ХІХ – початку ХХ століть; досліджено художні особливості та жанрово-стильові модифікації інтимного письменницького епістолярію окресленого періоду, особливості концепцій любові, наратологічних моделей романтичного й модерного листів у типологічному зіставленні; досліджено взаємозв’язок інтимного листа з дискурсом художньої словесності означеного періоду, розкрито сутність і функції інтимного епістолярію в тогочасному літературному процесі; додано низку нових штрихів до психопортретів митців окресленого періоду; любовний лист розглянуто крізь призму художнього мислення письменників, мовно-стильового діапазону й авторської свідомості. У процесі застосування комплексного підходу до аналізу письменницьких кореспонденцій здійснено всебічний аналіз епістолярної спадщини вітчизняних авторів у межах інтимного дискурсу, що базований на текстах любовного і дружнього епістолярію, розмежувати які неможливо, бо часто епістолярний діалог розпочинається на основі дружніх взаємин і поступово перероджується в глибоке почуття любові. Літературознавчий аналіз проведено на основі опублікованого листування Т. Шевченка, П. Куліша, Марка Вовчка, М. Костомарова, І. Франка, О. Кобилянської, О. Маковея, Лесі Українки, М. Коцюбинського, В. Стефаника, В. Винниченка, А. Кримського, Б. Грінченка, О. Луцького та інших адресантів у всіх його жанрових різновидах, що дало можливість дослідити специфіку інтимного листа й визначити його роль і функції в літературному процесі другої половини ХІХ – початку ХХ століть. Задля всебічного аналізу епістолярного жанру письменницький лист у межах одного дослідження розглядається під різними кутами зору: як психоаналітичний простір для втілення авторського «я» (лист як психотекст), лист як мегатекст, лист як еґо-текст, лист як вербальний спосіб відчуження і зближення епістолярних комунікантів, лист як діалог культур, трансляція світоглядів, накладання світів, лист як стилістична система самовираження. Новаторським є дослідження системи жанрово-стильових модифікацій інтимного листа другої половини ХІХ – початку ХХ століть як однієї з ознак метажанрової природи епістоли.У дисертації вперше в українському літературознавстві здійснено цілісний історико-літературний аналіз інтимної епістолярної спадщини вітчизняних письменників другої половини ХІХ – початку ХХ століть; досліджено художні особливості та жанрово-стильові модифікації інтимного письменницького епістолярію окресленого періоду, особливості концепцій любові, наратологічних моделей романтичного й модерного листів у типологічному зіставленні; досліджено взаємозв’язок інтимного листа з дискурсом художньої словесності означеного періоду, розкрито сутність і функції інтимного епістолярію в тогочасному літературному процесі; додано низку нових штрихів до психопортретів митців окресленого періоду; любовний лист розглянуто крізь призму художнього мислення письменників, мовно-стильового діапазону й авторської свідомості. У процесі застосування комплексного підходу до аналізу письменницьких кореспонденцій здійснено всебічний аналіз епістолярної спадщини вітчизняних авторів у межах інтимного дискурсу, що базований на текстах любовного і дружнього епістолярію, розмежувати які неможливо, бо часто епістолярний діалог розпочинається на основі дружніх взаємин і поступово перероджується в глибоке почуття любові. Літературознавчий аналіз проведено на основі опублікованого листування Т. Шевченка, П. Куліша, Марка Вовчка, М. Костомарова, І. Франка, О. Кобилянської, О. Маковея, Лесі Українки, М. Коцюбинського, В. Стефаника, В. Винниченка, А. Кримського, Б. Грінченка, О. Луцького та інших адресантів у всіх його жанрових різновидах, що дало можливість дослідити специфіку інтимного листа й визначити його роль і функції в літературному процесі другої половини ХІХ – початку ХХ століть. Задля всебічного аналізу епістолярного жанру письменницький лист у межах одного дослідження розглядається під різними кутами зору: як психоаналітичний простір для втілення авторського «я» (лист як психотекст), лист як мегатекст, лист як еґо-текст, лист як вербальний спосіб відчуження і зближення епістолярних комунікантів, лист як діалог культур, трансляція світоглядів, накладання світів, лист як стилістична система самовираження. Новаторським є дослідження системи жанрово-стильових модифікацій інтимного листа другої половини ХІХ – початку ХХ століть як однієї з ознак метажанрової природи епістоли.У дисертації вперше в українському літературознавстві здійснено цілісний історико-літературний аналіз інтимної епістолярної спадщини вітчизняних письменників другої половини ХІХ – початку ХХ століть; досліджено художні особливості та жанрово-стильові модифікації інтимного письменницького епістолярію окресленого періоду, особливості концепцій любові, наратологічних моделей романтичного й модерного листів у типологічному зіставленні; досліджено взаємозв’язок інтимного листа з дискурсом художньої словесності означеного періоду, розкрито сутність і функції інтимного епістолярію в тогочасному літературному процесі; додано низку нових штрихів до психопортретів митців окресленого періоду; любовний лист розглянуто крізь призму художнього мислення письменників, мовно-стильового діапазону й авторської свідомості. У процесі застосування комплексного підходу до аналізу письменницьких кореспонденцій здійснено всебічний аналіз епістолярної спадщини вітчизняних авторів у межах інтимного дискурсу, що базований на текстах любовного і дружнього епістолярію, розмежувати які неможливо, бо часто епістолярний діалог розпочинається на основі дружніх взаємин і поступово перероджується в глибоке почуття любові. Літературознавчий аналіз проведено на основі опублікованого листування Т. Шевченка, П. Куліша, Марка Вовчка, М. Костомарова, І. Франка, О. Кобилянської, О. Маковея, Лесі Українки, М. Коцюбинського, В. Стефаника, В. Винниченка, А. Кримського, Б. Грінченка, О. Луцького та інших адресантів у всіх його жанрових різновидах, що дало можливість дослідити специфіку інтимного листа й визначити його роль і функції в літературному процесі другої половини ХІХ – початку ХХ століть. Задля всебічного аналізу епістолярного жанру письменницький лист у межах одного дослідження розглядається під різними кутами зору: як психоаналітичний простір для втілення авторського «я» (лист як психотекст), лист як мегатекст, лист як еґо-текст, лист як вербальний спосіб відчуження і зближення епістолярних комунікантів, лист як діалог культур, трансляція світоглядів, накладання світів, лист як стилістична система самовираження. Новаторським є дослідження системи жанрово-стильових модифікацій інтимного листа другої половини ХІХ – початку ХХ століть як однієї з ознак метажанрової природи епістоли

Відгук офіційного опонента доктора філологічних наук, професора Мазохи Г.І. на дисертацію Ільків А.В. за темою:"Інтимний дискурс письменницького епістолярію другої половини ХІХ – початку ХХ століть"

У дисертації вперше в українському літературознавстві здійснено цілісний історико-літературний аналіз інтимної епістолярної спадщини вітчизняних письменників другої половини ХІХ – початку ХХ століть; досліджено художні особливості та жанрово-стильові модифікації інтимного письменницького епістолярію окресленого періоду, особливості концепцій любові, наратологічних моделей романтичного й модерного листів у типологічному зіставленні; досліджено взаємозв’язок інтимного листа з дискурсом художньої словесності означеного періоду, розкрито сутність і функції інтимного епістолярію в тогочасному літературному процесі; додано низку нових штрихів до психопортретів митців окресленого періоду; любовний лист розглянуто крізь призму художнього мислення письменників, мовно-стильового діапазону й авторської свідомості. У процесі застосування комплексного підходу до аналізу письменницьких кореспонденцій здійснено всебічний аналіз епістолярної спадщини вітчизняних авторів у межах інтимного дискурсу, що базований на текстах любовного і дружнього епістолярію, розмежувати які неможливо, бо часто епістолярний діалог розпочинається на основі дружніх взаємин і поступово перероджується в глибоке почуття любові. Літературознавчий аналіз проведено на основі опублікованого листування Т. Шевченка, П. Куліша, Марка Вовчка, М. Костомарова, І. Франка, О. Кобилянської, О. Маковея, Лесі Українки, М. Коцюбинського, В. Стефаника, В. Винниченка, А. Кримського, Б. Грінченка, О. Луцького та інших адресантів у всіх його жанрових різновидах, що дало можливість дослідити специфіку інтимного листа й визначити його роль і функції в літературному процесі другої половини ХІХ – початку ХХ століть. Задля всебічного аналізу епістолярного жанру письменницький лист у межах одного дослідження розглядається під різними кутами зору: як психоаналітичний простір для втілення авторського «я» (лист як психотекст), лист як мегатекст, лист як еґо-текст, лист як вербальний спосіб відчуження і зближення епістолярних комунікантів, лист як діалог культур, трансляція світоглядів, накладання світів, лист як стилістична система самовираження. Новаторським є дослідження системи жанрово-стильових модифікацій інтимного листа другої половини ХІХ – початку ХХ століть як однієї з ознак метажанрової природи епістоли.У дисертації вперше в українському літературознавстві здійснено цілісний історико-літературний аналіз інтимної епістолярної спадщини вітчизняних письменників другої половини ХІХ – початку ХХ століть; досліджено художні особливості та жанрово-стильові модифікації інтимного письменницького епістолярію окресленого періоду, особливості концепцій любові, наратологічних моделей романтичного й модерного листів у типологічному зіставленні; досліджено взаємозв’язок інтимного листа з дискурсом художньої словесності означеного періоду, розкрито сутність і функції інтимного епістолярію в тогочасному літературному процесі; додано низку нових штрихів до психопортретів митців окресленого періоду; любовний лист розглянуто крізь призму художнього мислення письменників, мовно-стильового діапазону й авторської свідомості. У процесі застосування комплексного підходу до аналізу письменницьких кореспонденцій здійснено всебічний аналіз епістолярної спадщини вітчизняних авторів у межах інтимного дискурсу, що базований на текстах любовного і дружнього епістолярію, розмежувати які неможливо, бо часто епістолярний діалог розпочинається на основі дружніх взаємин і поступово перероджується в глибоке почуття любові. Літературознавчий аналіз проведено на основі опублікованого листування Т. Шевченка, П. Куліша, Марка Вовчка, М. Костомарова, І. Франка, О. Кобилянської, О. Маковея, Лесі Українки, М. Коцюбинського, В. Стефаника, В. Винниченка, А. Кримського, Б. Грінченка, О. Луцького та інших адресантів у всіх його жанрових різновидах, що дало можливість дослідити специфіку інтимного листа й визначити його роль і функції в літературному процесі другої половини ХІХ – початку ХХ століть. Задля всебічного аналізу епістолярного жанру письменницький лист у межах одного дослідження розглядається під різними кутами зору: як психоаналітичний простір для втілення авторського «я» (лист як психотекст), лист як мегатекст, лист як еґо-текст, лист як вербальний спосіб відчуження і зближення епістолярних комунікантів, лист як діалог культур, трансляція світоглядів, накладання світів, лист як стилістична система самовираження. Новаторським є дослідження системи жанрово-стильових модифікацій інтимного листа другої половини ХІХ – початку ХХ століть як однієї з ознак метажанрової природи епістоли.У дисертації вперше в українському літературознавстві здійснено цілісний історико-літературний аналіз інтимної епістолярної спадщини вітчизняних письменників другої половини ХІХ – початку ХХ століть; досліджено художні особливості та жанрово-стильові модифікації інтимного письменницького епістолярію окресленого періоду, особливості концепцій любові, наратологічних моделей романтичного й модерного листів у типологічному зіставленні; досліджено взаємозв’язок інтимного листа з дискурсом художньої словесності означеного періоду, розкрито сутність і функції інтимного епістолярію в тогочасному літературному процесі; додано низку нових штрихів до психопортретів митців окресленого періоду; любовний лист розглянуто крізь призму художнього мислення письменників, мовно-стильового діапазону й авторської свідомості. У процесі застосування комплексного підходу до аналізу письменницьких кореспонденцій здійснено всебічний аналіз епістолярної спадщини вітчизняних авторів у межах інтимного дискурсу, що базований на текстах любовного і дружнього епістолярію, розмежувати які неможливо, бо часто епістолярний діалог розпочинається на основі дружніх взаємин і поступово перероджується в глибоке почуття любові. Літературознавчий аналіз проведено на основі опублікованого листування Т. Шевченка, П. Куліша, Марка Вовчка, М. Костомарова, І. Франка, О. Кобилянської, О. Маковея, Лесі Українки, М. Коцюбинського, В. Стефаника, В. Винниченка, А. Кримського, Б. Грінченка, О. Луцького та інших адресантів у всіх його жанрових різновидах, що дало можливість дослідити специфіку інтимного листа й визначити його роль і функції в літературному процесі другої половини ХІХ – початку ХХ століть. Задля всебічного аналізу епістолярного жанру письменницький лист у межах одного дослідження розглядається під різними кутами зору: як психоаналітичний простір для втілення авторського «я» (лист як психотекст), лист як мегатекст, лист як еґо-текст, лист як вербальний спосіб відчуження і зближення епістолярних комунікантів, лист як діалог культур, трансляція світоглядів, накладання світів, лист як стилістична система самовираження. Новаторським є дослідження системи жанрово-стильових модифікацій інтимного листа другої половини ХІХ – початку ХХ століть як однієї з ознак метажанрової природи епістоли

Автореферат - "Епістолярій українських письменників-романтиків: проблематика, жанрові особливості та поетика"

У дисертації вперше здійснено системно-цілісне дослідження епістолярію українських письменників-романтиків у контексті теорії і практики романтизму в Україні. Доведено, що становлення української романтичної епістолярної традиції відбувалося як під дією новочасних західноєвропейських віянь, так і під впливом тих усталених звичаїв, що мали місце в національній епістолярній спадщині попередніх епох. Зазначається, що процеси деканонізації та синтезу жанрів, які мали місце в добу романтизму, стосувалися і безпосередньо листа. Це призвело до появи в добу романтизму низки різновидів та модифікацій цього жанру. Зокрема, продуктом жанрових сумішей та жанрової дифузії стали епістолярна публіцистика, лист-тревелог, лист-наукова стаття, лист-проповідь, лист-сповідь. Констатовано, що специфіка епістолярної спадщини українських романтиків на рівні проблематики полягає в тому, що провідне місце в ній посідає суспільно-політичний дискурс. Зазначається, що в листах українських романтиків наскрізною також є екзистенційна проблематика. При цьому у своїх кореспонденціях останні демонструють поєднання філософської екзистенційності та глибокої релігійно-християнської духовності, виступаючи предтечами християнського екзистенціалізму. Художня специфіка епістолярного доробку митців-романтиків виводиться зі специфіки романтизму 33 як самобутнього літературного напряму. Доведено, що, естетизуючи такий маргінальний жанр як лист, вони максимально охудожнюють його. Будучи прихильниками принципу абсолютної свободи творчості, романтики розглядали епістолярну практику як простір для апробації новаторських романтичних теорій та прийомів. Йдеться про романтичну іронію, поетику контрасту, фрагментарність, багатошаровість, несподівані переходи від трагічного до комічного, від високого до низького і навпаки, глибинний психологічний аналіз. Чинником художності романтичної епістоли стало також постійне апелювання до алюзій, які невіддільні від процесу самовизначення адресанта-романтика. Йдеться і про використання такої форми інтертекстуальності, як цитата.У дисертації вперше здійснено системно-цілісне дослідження епістолярію українських письменників-романтиків у контексті теорії і практики романтизму в Україні. Доведено, що становлення української романтичної епістолярної традиції відбувалося як під дією новочасних західноєвропейських віянь, так і під впливом тих усталених звичаїв, що мали місце в національній епістолярній спадщині попередніх епох. Зазначається, що процеси деканонізації та синтезу жанрів, які мали місце в добу романтизму, стосувалися і безпосередньо листа. Це призвело до появи в добу романтизму низки різновидів та модифікацій цього жанру. Зокрема, продуктом жанрових сумішей та жанрової дифузії стали епістолярна публіцистика, лист-тревелог, лист-наукова стаття, лист-проповідь, лист-сповідь. Констатовано, що специфіка епістолярної спадщини українських романтиків на рівні проблематики полягає в тому, що провідне місце в ній посідає суспільно-політичний дискурс. Зазначається, що в листах українських романтиків наскрізною також є екзистенційна проблематика. При цьому у своїх кореспонденціях останні демонструють поєднання філософської екзистенційності та глибокої релігійно-християнської духовності, виступаючи предтечами християнського екзистенціалізму. Художня специфіка епістолярного доробку митців-романтиків виводиться зі специфіки романтизму 33 як самобутнього літературного напряму. Доведено, що, естетизуючи такий маргінальний жанр як лист, вони максимально охудожнюють його. Будучи прихильниками принципу абсолютної свободи творчості, романтики розглядали епістолярну практику як простір для апробації новаторських романтичних теорій та прийомів. Йдеться про романтичну іронію, поетику контрасту, фрагментарність, багатошаровість, несподівані переходи від трагічного до комічного, від високого до низького і навпаки, глибинний психологічний аналіз. Чинником художності романтичної епістоли стало також постійне апелювання до алюзій, які невіддільні від процесу самовизначення адресанта-романтика. Йдеться і про використання такої форми інтертекстуальності, як цитата.У дисертації вперше здійснено системно-цілісне дослідження епістолярію українських письменників-романтиків у контексті теорії і практики романтизму в Україні. Доведено, що становлення української романтичної епістолярної традиції відбувалося як під дією новочасних західноєвропейських віянь, так і під впливом тих усталених звичаїв, що мали місце в національній епістолярній спадщині попередніх епох. Зазначається, що процеси деканонізації та синтезу жанрів, які мали місце в добу романтизму, стосувалися і безпосередньо листа. Це призвело до появи в добу романтизму низки різновидів та модифікацій цього жанру. Зокрема, продуктом жанрових сумішей та жанрової дифузії стали епістолярна публіцистика, лист-тревелог, лист-наукова стаття, лист-проповідь, лист-сповідь. Констатовано, що специфіка епістолярної спадщини українських романтиків на рівні проблематики полягає в тому, що провідне місце в ній посідає суспільно-політичний дискурс. Зазначається, що в листах українських романтиків наскрізною також є екзистенційна проблематика. При цьому у своїх кореспонденціях останні демонструють поєднання філософської екзистенційності та глибокої релігійно-християнської духовності, виступаючи предтечами християнського екзистенціалізму. Художня специфіка епістолярного доробку митців-романтиків виводиться зі специфіки романтизму 33 як самобутнього літературного напряму. Доведено, що, естетизуючи такий маргінальний жанр як лист, вони максимально охудожнюють його. Будучи прихильниками принципу абсолютної свободи творчості, романтики розглядали епістолярну практику як простір для апробації новаторських романтичних теорій та прийомів. Йдеться про романтичну іронію, поетику контрасту, фрагментарність, багатошаровість, несподівані переходи від трагічного до комічного, від високого до низького і навпаки, глибинний психологічний аналіз. Чинником художності романтичної епістоли стало також постійне апелювання до алюзій, які невіддільні від процесу самовизначення адресанта-романтика. Йдеться і про використання такої форми інтертекстуальності, як цитата

Автобіографічний лист

Підготовка тексту, коментарі Наталки Лисенк

Директна сеитба със зелено торене

Резултат - В началото растенията при директната сеитба имаха по-добро развитие. Но посева бе неизравнен (някои от растенията бяха във фаза 2-4 лист, други преминавали 8-ми лист). Мулчът задържа изпарението на влага. - При контролното поле в повърхностния почвен слой нямаше налична влага. Растенията са с леко завехнали и завити листа. Броят и растежът на растения е равномерен(фаза 3-4 лист). - Получените добиви (в свежа маса) са доста под очакваните. Добивът в контролното поле е по-висок: - контролно поле - 14,450 кг(от 0,6 ха), среден добив 24 083 кг/ха - тестово поле - 15,200 кг(от 0,7 ха), среден добив 21 714 кг/ха Практически препоръки - след прибиране на реколтата от предшественика(зърнени култури или рапица), през август направете обработка на стърнището - посейте житно-бобовата смеска - зимуващ фуражен грах и пшеница (тритикале), до средата на октомври - В края на май намачкайте смеската с цилиндров валяк- нож, след което засейте царевицата с почистващи устройства. Смеската, лежаща върху почвата, трябва да бъде добре изсушена преди сеитба - Мулчът намалява минерализацията, затова направете фокусирано (насочено) в редовете азотно торене Organic Farming Foundation "Bioselena" 36 "Vasil Karaivanov" Str. 4300 Karlovo Bulgaria Tel: 0335 9 20 38 ¨ e-mail: [email protected] www.bioselena.com/e

Формульні етикетні звернення в англомовному приватному листуванні XVI ст.

Приватний лист відносять до сфери мовного спілкування, оскільки він зберігає особливості розмовного стилю: непідготовленість, спонтанність мовлення, відсутність організованості розповіді

Проектирование КЭС мощностью 620 МВт

Выпускная квалификационная работа: 121 страницу; 22 рисунков; 70 таблиц; 13 источников; 1 лист графического материала Объектами исследований являются конденсационная электростанция мощностью 620 МВт и собственные нужды блока 200МВТo

Навчальний посібник. Основи організації піротехнічних робіт. / Під редакцією кандидата психологічних наук, доцента Садкового В.П.

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, які навчаються за напрямом підготовки «Цивільний захист» (лист МОН України від 06.08.2010 № 1/11-7451

Микроводоросли планктона и бентоса Азовского моря (Чек-лист, синонимика, комментарий)

Информация о книге: Рябушко Л.И., Бондаренко А.В. Микроводоросли планктона и бентоса Азовского моря (Чек-лист, синонимика, комментарий). – Севастополь: «ЭКОСИ–Гидрофизика», 2011. – 211 с. Табл. 2. Библиогр. назв. 142

Ботаника: высшие растения (= Cormobionta, Tracheophyta, Phanerogamen)

Комплекс учебно-методических материалов предназначен для организации и интенсификации самостоятельной работы студентов дневного отделения биологического факультета и включает: программу курса, контрольные вопросы, список рекомендованной литературы, лист оценивания, методические разработки лабораторных занятий и задания для самоподготовки