CLOUD PROTESTING ЯК МЕДІАТИЗОВАНА ФОРМА ПРОТЕСТНОЇ ПОВЕДІНКИ

Проаналізовано феномен cloud protesting як форму протестної поведінки, породженої соціальними медіа; сам термін було запропоновано С. Мілан у 2011 році. Виявлено, що соціальні медіа виконують принаймні дві функції у виникненні та проведенні cloud protesting: посередницьку та функцію середовища проведення протесту. Посередницька функція передбачає, що соціальні медіа дозволяють організувати взаємодію між учасниками протесту, залучати до нього нових учасників. А функція середовища проведення протесту означає те, що дії учасників cloud protesting трансформуються у повідомлення, зображення, коментарі тощо. С. Мілан також говорить про те, що cloud protesting притаманна політика видимості. Це означає, що тепер кожен має змогу заявити про себе, просто розмістивши повідомлення у соціальній мережі чи зробивши репост відеоролика. Важлива не ідентифікація себе з тим чи іншим формальним угруповуванням (чим характеризувалася протестна поведінка 60-х років ХХ ст.), а популярність розміщеного контенту, яка вимірюється кількістю коментарів, репостів чи лайків. Більше того, cloud protesting передбачає, що тепер кожен сам визначає, коли йому брати участь у протестній акції та обирає свій спосіб участі у ній. Окрім того, було проаналізовано Twitter-повідомлення, темою яких було обговорення протестних акцій, організованих Саакашвілі. Їх пошук відбувався за ключовим словом "Саакашвілі" (з урахуванням регістру). Виявлено, що користувачі розглядають протестні акції, організовані Міхеїлом Саакашвілі, що відбувалися і у вигляді зібрань на вулиці, і у вигляді обговорення їх у соціальних медіа, як з'ясування відносин між представниками влади і не підтримують ані сторону Саакашвілі, ані сторону чинного Президента України. Ключові слова: cloud protesting, протестна поведінка, соціальні медіа, Twitter-повідомлення, користувачі

«Промовляючи невимовне»: конструктивістські теорії феномену релігійного навернення

Розглянуто особливості конструктивістських підходів до аналізу феномену релігійного навернення. Поява відзначених підходів пов'язана з лінгвістичним поворотом в соціології та спробою поглянути на досвід конверсії і його наративізацію, як особливу форму комунікативної поведінки, в межах якої головну конституюючу роль у змінах особистості відіграють мовні та дискурсивні практики. Початок досліджень конверсійних наративів пов'язаний із статтею Д. Сноу і Р. Махалека, в якій вони запропонували підходити до розгляду процесу навернення як до змін у "дискурсивному всесвіті". Ці зміни в риториці та мовленнєвих практиках дозволяють наверненому засвоїти нову картину світу та виступають емпіричними індикаторами, які дозволяють зафіксувати подію навернення. У 1987 році К. Степлс та А. Маус запропонували власну теорію конверсії, яка також фокусується на ролі мови у цьому процесі. Якщо Д. Сноу і Р. Махалек розглядали зміни в риториці та інших мовленнєвих практиках як об'єктивні індикатори змін у свідомості наверненого, то К. Степлс та А. Маус пропонують підходити до цих змін як до механізму за допомогою якого конституюється сам досвід навернення. У 1993 р. П. Стромберг спробував об'єднати наявні конструктивістські теорії релігійного навернення в межах власної концепції. Він визначає конверсію як процес формування нової ідентичності і конституювання нової реальності, яка втілюється в мові та дискурсивній природі конверсійного наративу. В межах розглянутих конструктивістських підходів вербалізація досвіду навернення постає як особлива форма автобіографічних наративів, які розгортаються навколо центральної події, якою виступає досвід навернення. Лінгвістичні зміни, включені в наратив, виступають своєрідними маркерами прийняття індивідом нової ідеології. З іншого боку, розповідь та переказ історії навернення стають перформативним ритуалом, що не лише оформлює особистий досвід, але й зумовлює ті зміни, що відбуваються з конвертитом. Ключові слова: соціальний конструктивізм, релігійне навернення, наратив, дискурс, самотрансформація, мова

Соціальна безпека українців у локальному та загальноєвропейському контекстах

Задля порівняльного аналізу соціальної безпеки українців зокрема та європейців загалом використано національний підхід щодо вивчення соціальної безпеки та підхід міжнародного проекту. Емпіричну базу дослідження становлять масиви даних трьох дослідницьких проектів: Лабораторії соціологічних досліджень СНУ ім. Лесі Українки (2014–2016), Інституту соціології НАН України (2014–2016), Європейського соціального дослідження (2008–2016). Аналіз даних досліджень ІС НАНУ, де соціальна безпека представлена індикатором "юридична допомога в захисті своїх прав та інтересів", показав, що рівень його дефіцитності знизився певною мірою за рахунок тих, кого це благо не цікавить. Для повноти аналізу, послуговуючись даними міського моніторингу з вивчення соціального самопочуття у місті Луцьку, виявили, що ієрархія благ сфери соціальної безпеки не змінилась впродовж 2014–2016 років. Найбільш значущими для українців виявились проблеми соціальної безпеки, пов'язані зі зниженням рівня життя, екологією та злочинністю. Послуговуючись даними ЄСД (2008–2016), здійснено одновимірний аналіз за рядом показників соціальної безпеки, побудовано індекси злочинності та безпечності району проживання. Загалом на ключових позиціях по небезпеці виявились такі країни, як Литва, Естонія, Угорщина, Франція; найбільш безпечними країнами можна вважати Швейцарію, Польщу та Словенію. Щодо загрози терактів, то трійкою лідерів є Ізраїль, Велика Британія та Німеччина. За індексом злочинності європейські країни можна вважати досить безпечними. Індекси безпечності району проживання на порядок нижчі за індекси злочинності. Встановлено, що статистично значуща кореляційна залежність між індексами виявляється лише за даними 2016 року. Ключові слова: Інтегральний індекс соціального самопочуття, Європейське соціальне дослідження, індекс злочинності, індекс безпечності району проживання

Профілі функціонування демократичних цінностей в Україні та країнах Європи

Присвячено особливостям ставлення до демократичних цінностей у країнах Європи та Україні, ступеню їх дотримання та чинникам, якими зумовлена різниця їх втілення та оцінки, що характеризує особливості політичної культури в Україні та в країнах Європи. Саме особливості політичної культури та політичних традицій зумовлюють різне втілення та сприйняття демократичних цінностей, що можна представити у формі профілів демократизації. В теоретикометодологічному полі щодо розгляду проблематики демократичних цінностей та процесів демократизації наразі характерний відхід від теоретизування через призму демократичних транзитів щодо становлення та розвитку демократії, відповідно, актуалізується пошук нових підходів до пояснення новітніх процесів – неопатримоніальний розвиток, консолідація демократії, особливості демократизації у багатоскладних суспільствах, світ-системний аналіз процесів демократизації, прогнозування нових хвиль відкатів демократизації та ін. Аналіз особливостей дотримання демократичних принципів та цінностей у країнах Європи здійснювався на основі бази даних шостої хвилі дослідження Міжнародного центру соціальних досліджень European Social Survey. На підставі компаративістичного аналізу ставлення до демократичних цінностей в Україні та країнах Європи описано уявлення європейської спільноти щодо "ідеальної" моделі демократії та її складових елементів, а також виявлено розрив між задекларованими цінностями та рівнем їх фактичного дотримання. Запропоновано та обґрунтовано авторську модель функціонування демократичних цінностей – профілі функціонування демократичних цінностей/демократизації, відповідно до чого було здійснено групування країн та виділення характерних рис їхнього демократичного правління. На основі оцінки значущості та втілення певних демократичних цінностей було виділено 4 профілі демократизації: "ешелонна демократизація", "консенсусна демократизація", "соціально спрямована демократизація", "координована демократизація". Ключові слова: демократія, демократизація, демократичні цінності, профілі демократизації

КОМПЕНДІУМ СУЧАСНОГО КЛАСОВОГО АНАЛІЗУ

Рецензія на монографію: Симончук О. Соціальні класи в сучасних суспільствах: евристичний потенціал класового аналізу : монографія. – Київ : Інститут соціології НАН України, 2018. – 416 с

СОЦІОЛОГІЯ ПЕРЕД ВИКЛИКОМ ЕКОНОМІЧНОГО ІМПЕРІАЛІЗМУ

Межі між різноманітними соціально-поведінковими науками зсуваються під впливом "економічного імперіалізму" – теоретичної ситуації, коли типове для економіки пояснення, базоване на калькуляції вигод і витрат, застосовується до неекономічних сфер. Ця ситуація досягла піку, коли Чиказька школа змінила дисциплінарний мейнстрім в економіці. Експансія економічних пояснень у соціології провокує два типи реакцій: з одного боку, творить новий погляд на соціальну реальність з принципом максимізації корисності як підставою. З іншого – підриває дисциплінарну та інтелектуальну ідентичність соціології. Сучасна теорія раціонального вибору є наслідком першої реакції. Друга – більш типова серед соціологів. Розглянуто низку викликів, що зумовлені економічним імперіалізмом у соціології. Найперше, чому економіка випереджає соціологію у поточних дослідженнях? Економічна наука уникла епістемологічного реалізму у 1950–1970-і роки. У випадку економічної теорії, найбільш привілейований принцип – аналітична зручність. Соціологія, натомість, прагне перебудувати теоретичне пояснення на реалістичних підставах. Панівна економіка має зрозуміле теоретичне ядро, базоване на неокласичній парадигмі. Усупереч до більшості написаного у відповідь до поточних дискусій, соціологія не робить схожого поступу. Поліпарадигмальність створю низку складнощів для пояснювальної сили соціологічної теорії. Автор також стверджує, що раціонально орієнтована соціологія, систематично представлена працями Дж. С. Колмена, мала низку принципових рис, які вирізняють її від "економічного підходу" – економічної версії теорії раціонального вибору, розробленої Ґ. Беккером. Дж. Колмен наполягав на важливості категорії "соціальна структура" у раціонально орієнтованій перспективі. Чи дозволить епістемологічний реалізм соціології створити альтернативу економічному імперіалізму? Ключове питання поточної дискусії далі залишається без відповіді

ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДУ ЕКСПЕРТНОГО ОПИТУВАННЯ У ПРОЦЕДУРІ АДАПТАЦІЇ ІНДЕКСУ СТАТУСНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ УОРНЕРА

Потреба визначення місця індивіда в системі соціальної стратифікації сучасного українського суспільства об'єктивними методами вимірювання породжує проблему розробки або адаптації відповідного інструментарію. Як метод об'єктивного вимірювання соціального статусу індивіда обрано індекс статусної характеристики Уорнера. Розглянуто методичні витоки індексу та результати його валідизації в першій половині ХХ ст. в американському суспільстві. Через невідповідність індексу умовам сучасного емпіричного соціологічного дослідження в Україні було прийнято рішення про його адаптацію. В даній роботі продемонстровано результати експертного опитування в рамках процедури адаптації індексу статусної характеристики Уорнера. Індекс має локальний характер та потребує співпраці з експертами на місцях для інтерпретації характеристик "район проживання" та "тип помешкання". В рамках локалізації індексу проведено консультацію з експертом у сфері нерухомості, на основі оцінки якого розроблено критерії престижності помешкання. Було опитано експертів у сфері соціальної стратифікації сучасного українського суспільства та валідизації. Опитування проходило у дві хвилі: учасниками першої були зазделегіть визначені експерти, учасники другої – визначались методом "снігової кулі" за рекомендаціями вже опитаних експертів. За висновками експертних інтерв'ю складено концептуальну схему адаптованого індексу статусної характеристики Уорнера. З метою визначення ваги кожної характеристики адаптованого індексу проведено онлайн дослідження розширеної групи експертів у сфері соціальної стратифікації сучасного українського суспільства. У підсумку отримано формулу розрахунку адаптованого індексу статусної характеристики Уорнера для визначення місця індивіда в системі соціальної стратифікації сучасного українського суспільства. Ключові слова: індекс соціального статусу, індекс статусної характеристики Уорнера, експертне опитування. 

CONDITIONS AND SOURCES OF LABOR REPRODUCTION IN GLOBAL SUPPLY CHAINS: THE CASE OF UKRAINIAN GARMENT SECTOR

Problems of labor (power) reproduction in global garment supply chains are broadly reviewed in related research. However, little or no attention has been payed to these issues in post-Soviet countries in general and in Ukraine in particular. Using Marxist and Marxist feminist approaches to labor reproduction and based on semi-structured interviews with Ukrainian factory workers, this article analyzes production-related conditions of their labor reproduction and additional sources of material resources and time necessary for it. It reveals that Ukrainian garment workers, who produce for Western brands, often have poor conditions of labor reproduction due to immanent features of global supply chains' operation, as well as due to poor law enforcement, management's arbitrariness and company unionism. For many of the interviewed workers, these conditions of labor reproduction result in consumption austerity and the problem of gender-related high load of reproductive labor which often have to be managed at the expense of rest, recreation and social life. Additional sources of labor reproduction that workers can attain outside the production process have a further negative impact through time and health-related pressure on their quality of life, further financial insecurity, additional pressure and control by employers. These results problematize socio-economic outcomes of inclusion into global supply chains as international brands transfer a part of the labor reproduction load on the local state and workers. The article reveals that broadening our focus, from the production process to a number of activities beyond production, can contribute to the Marxist approach to labor reproduction and its sources. Keywords: reproduction of labor power, sources of labor reproduction, reproductive labor, global supply chains, gender, Marxism

ANALYZING THE IMPACT OF CORRUPTION ON ECONOMIC GROWTH IN NIGERIA-LOOKING BACK, LOOKING AHEAD

AbstractThis study analyzed corruption as the limiting factor on economic growth in Nigeria. It set to find out if cultural peculiarity of the Nigerian people is the major cause of the pervasiveness of corruption; to assess the efficacy of anti-graft agencies in tackling corruption. The work is to ascertain if corruption reduces investment, increases unemployment, infrastructure decay and deficit, insecurity, poverty, hunger and diseases. Secondary data were sourced from email consultations, online engagements, Webex/Skype calls, journal and Newspaper articles, textbooks, government publications and speeches of renewed academia. We found out that corruption is the bane of the Nigeria’s economic investment, growth and development. It concluded that unless corruption is eschewed in all aspects of governance and private engagements, Nigeria may not likely overcome the problems of underdevelopment and stunted economic growth. However, the work is capable of expanding the frontiers of knowledge towards the reconceptualization of corruption as the bane of economy and enemy of the state. The paper recommended attitudinal change, self-purgation and adoption of the positives of good governance. Also, the anti-graft agencies need to be strengthened to serve as effective change agents.KEY WORDS: Corruption, Economic Growth, Investment, Underdevelopment, Good Governance, Anti-graft Agencie

СОЦІАЛЬНЕ ВКЛЮЧЕННЯ ЯК ВИМІР МОДЕРНІЗАЦІЇ ЄВРОПЕЙСЬКИХ СУСПІЛЬСТВ

The dissertation elaborates a conceptual model of social inclusion, which is aimed to explain fundamental features and differences of contemporary modernization processes in Ukraine and other European countries and allows obtaining a more accurate comparative assessment of development of European societies and estimating the prospects for the modernization of Ukrainian society. Based on the theoretical grounds of the capability approach (Sen, 1999), the model of modernization and the spread of emancipation values (Welzel, 2003, Inglehart, 2010), the theory of civil sphere (Alexander, 2006) and social quality model (van der Maesen, Walker, 2005),  the study reveals the invariant characteristics of modern society and modernization process and demonstrates that the post-socialist societies in Eastern Europe, including Ukraine, are capable to follow a development path which is similar to the one of Western European countries.У дисертації розроблено концептуальну модель соціального включення, що має на меті пояснити фундаментальні властивості та відмінності сучасних процесів модернізації українського та інших європейських суспільств і отримати більш точну порівняльну оцінку розвитку європейських країн.  На теоретичній основі підходу збільшення спроможності (Sen, 1999), моделі модернізації та поширення емансипаційних цінностей (Welzel, 2003, Inglehart, 2010), теорії громадянської сфери (Alexander, 2006) і моделі соціальної якості (van der Maesen, Walker, 2005), дослідження виявило інваріантні характеристики суспільства модерну та процесу модернізації і продемонструвало, що постсоціалістичні суспільства Східної Європи, зокрема Україна, можуть розвиватись шляхом, що є подібним до західноєвропейських країн