АНАЛІЗ ФУНДАМЕНТАЛЬНИХ АСПЕКТІВ АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ КИТАЙСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ

The article considers the problems of Chinese agrarian policy development as a form of economic policy, as well as the peculiarities of rural areas reforms in time space through the prism of the emergence and deployment of the theory of Western modernization theory and then socialist modernization as a purely Chinese national phenomenon, which covered all aspects of Chinese society, including the economy and agriculture sphere. The mechanism of increasing the productive forces of labor in the countryside, its transformation, the current state and the problems are shown. It is demonstrated that the expansion of the national internal and external market occurs through the expansion of socialization processes in a form of a regulated market. Particular attention is paid to issues of both already resolved problems in the countryside, and new ones, as well as ways of their implementation. It is noted that the dynamic motion of China’s economy since 1978 preserves the best developments from the ideas of Sun Yatsen, Mao Zedong, Deng Xiaoping before Xi Jinping. It is clearly demonstrated that a dynamic growth in agricultural production, followed by industrial production in the country over the past two decades, has transformed China into the world’s leading country. It is emphasized that China, occupying a leading position in the world in the production of many types of agricultural products, is currently focused on the need to increase domestic consumption to make the economy less dependent on exports in the future. The idea is substantiated that the modern development of the productive forces in the countryside increasingly requires the search for new ways to raise the social sphere, which should be incorporated into the new urbanization processes and the country’s development strategy.У статті розглянуто проблеми розвитку аграрної політики КНР як різновиду економічної політики, а також особливості проведення реформ на селі в часовому просторі через призму виникнення та розгортання спочатку теорії західної, а потім і соціалістичної модернізації, як суто китайського національного явища, що охопило всі стороні китайського суспільства, у тому числі економіку і, безпосередньо, аграрну сферу. Показано механізм підвищення продуктивних сил праці на селі, його трансформацію, сучасний стан і проблеми, що постають перед ним. Продемонстровано, що поряд з розширенням національного внутрішнього відбувається розвиток і зовнішнього ринку через розширення можливостей процесів соціалізації у такій формі, як регульований ринок. Особливу увагу приділено питанням як вже вирішених проблем на селі, так і новим, а також способам їх реалізації. Відзначено, що динамічний рух економіки Китаю з 1978 року зберігає кращі напрацювання від ідей Сунь Ятсена, Мао Цзедуна, Ден Сяопіна до Сі Цзіньпіна. Наочно продемонстровано як динамічне зростання в державі обсягу сільськогосподарського виробництва, а за ним і промислового, за останні два десятиліття перетворило Китай на одну з провідних країн світу. Відзначено, що КНР, займаючи лідируючі позиції у світі з виробництва багатьох видів сільськогосподарської продукції, водночас, поки що зосереджена на необхідності збільшення внутрішнього споживання, щоб зробити економіку менш залежною від експорту в майбутньому. Обгрунтовано ідею стосовно того, що сучасний розвиток продуктивних сил на селі все більше вимагає пошуку нових шляхів підйому соціальної сфери, яка повинна вмонтуватися у нові процеси урбанізації та стратегію розвитку країни

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТА ЗНАЧЕННЯ КРЕАТИВНОЇ ЕКОНОМІКИ У СУЧАСНИХ УМОВАХ

The aim of the article is to study the theoretical aspects of creative economy concept formation, to determine approaches to the study of creative economy as a systemic phenomenon and its significance for economic development. To achieve these goals, the following general scientific methods were used: analysis, synthesis, systematization, theoretical generalization, abstraction and analogy. Different approaches to the study of creative economy as a systemic phenomenon (new concept, system of specific socio-economic relations, part of the world economy or a specific industry, driver of economic growth, human-oriented approach) are analyzed. The creative economy is considered in the context of ensuring possibilities its development by the carriers of human potential, on which its formats, efficiency, rates of formation and scaling directly depend. The attention is focused on the place of human potential in the system of creative economy formation. Creative components of human potential (knowledge, experience, innovation) are determined. The author’s definition of the «creative economy» concept is formulated on the basis of the creative component of human potential usіng and the results of creative activity (new technologies, innovations, information, knowledge). Modern approaches to the definition of creative industries and their composition (a set of certain types of economic activity, a set of certain professions, a creative city, part of the economic system) are considered. It is determined that the attribution of different industries to creative industries in different countries and international organizations creates obstacles to the development and formation of a single mechanism for using creative industries as a tool of state and regional economic growth, therefore, it is important to develop a unified methodological approach to their distribution according to the share of the creative component. The practical significance lies in the fact that the main features for determining the creative component in different types of economic activity are formulated.Метою статті є дослідження теоретичних аспектів становлення поняття креативної економіки, визначення підходів до вивчення креативної економіки як системного явища та її значення для економічного розвитку. Для досягнення поставленої мети використано такі загальнонаукові методи: аналізу, синтезу, систематизації, теоретичного узагальнення, абстрагування та аналогії. Проаналізовано різні підходи до вивчення креативної економіки як системного явища (нової концепції, системи специфічних соціально-економічних відносин, складової частини світової економіки чи специфічної галузі, драйвера економічного росту, людино-орієнтовний підхід). Розглянуто креативну економіку в контексті можливостей забезпечення її розвитку носіями людського потенціалу, від яких безпосередньо залежать її формати, ефективність, темпи становлення та масштабування. Зроблено акцент на місце людського потенціалу в системі формування креативної економіки. Визначено креативні складові людського потенціалу (знання, досвід, інноваційність). Сформульовано власне визначення поняття «креативна економіка» на основі використання креативної складової людського потенціалу та результатів креативної діяльності (нових технологій, інновацій, інформації, знань). Розглянуто сучасні підходи до визначення креативних індустрій та їх складу (набір певних видів економічної діяльності, сукупність певних професій, креативне місто, частина економічної системи). Визначено, що віднесення різних галузей до креативних індустрій у різних країнах та міжнародних організаціях створює перешкоди для розробки та формування єдиного механізму застосування креативних індустрій як інструменту державного та регіонального економічного зростання, тому важливо розробити єдиний методологічний підхід до їх розподілу за часткою креативної складової. Практичне значення полягає в тому, що було сформульовано основні ознаки щодо визначення креативної складової у різних видах економічної діяльності

ТЕОРЕТИЧНІ КОНТЕКСТИ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ СКЛАДНИМИ САМОКЕРОВАНИМИ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМИ СИСТЕМАМИ

The methodology contexts of perceiving complex self-governing socio-economic systems as planetary-civilizational social systems are theoretically substantiated in the article. Awareness of the essence of modern global and planetary crisis of civilization makes it possible to make sure that the planet Earth, which on the basis of classical approaches is traditionally perceived as a financial and economic one, should be considered methodologically as a planetary civilizational social system. Outstanding thinkers of our time, scientists from many highly developed countries have unequivocally proved that its main cause is the spiritual decline of society, the decline of the holistic consciousness of the subjects of society, orientation towards the definition of one-sided logical-mental intelligence, the loss of moral values and responsibility for the creation of man, the growing distrust to public administration institutions. All this emphasizes the inconsistency of a qualified and competent search the directions and mechanisms for overcoming the planetarycivilizational crisis of society. Therefore, the primary task of planetary civilization development is the need for a radical change in worldview, which would be based on life values: protecting people’s health, education, as the acquisition of new knowledge, peaceful coexistence, the dignity of man as such, trust and harmony in relations between people and people with nature. From a scientific point of view, this cardinal change in the worldview consists in the transition from target to value rationality based on the deepening of spiritual and moral factors that should set the vector of anti-crisis environmentally friendly thinking regarding all management decisions in the field of practical actions to reform national and global economic systems.У статті теоретично обґрунтовано контексти методології сприйняття складних самокерованих соціально-економічних систем, як планетарно-цивілізаційних соціальних систем. Усвідомлення суті сучасної глобальної та планетарної кризи цивілізації дозволяє переконатися в тому, що планета Земля, яка на основі класичних підходів традиційно сприймається як фінансово-економічна, у методологічному плані повинна розглядатися як планетарно-цивілізаційна соціальна cистема. Видатні мислителі сучасності, вчені багатьох високорозвинених країн досить однозначно довели, що її основною причиною є духовний занепад соціуму, занепад цілісної свідомості суб’єктів соціуму, орієнтування на визначення однобічного логіко-ментального інтелекту, втрата моральних цінностей та відповідальності людини за створення однобічного технічного світу, наростання недовіри до інституцій суспільного управління. Все це підкреслює неспроможність кваліфікованого і компетентного пошуку напрямків та механізмів подолання планетарно-цивілізаційної кризи соціуму. То ж первинним завданням розвитку планетарної цивілізації стає необхідність кардинальної зміни світобачення і світосприйняття, яке б виходило із життєвих цінностей: охорони здоров’я людей, освіти, як надбання нових знань, мирного співіснування, гідності людини, як такої, довіри та гармонії відносин між людьми і людей з природою. З наукової точки зору ця кардинальна зміна світогляду полягає в переході від цільової до ціннісної раціональності, на основі поглиблення духовно-моралісних факторів, які повинні задавати вектор антикризового екологічно чистого мислення, щодо усіх управлінських рішень на полі практичних дій щодо реформування національних та глобальних систем господарювання

ФУНДАМЕНТАЛЬНІ КОНЦЕПЦІЇ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ В ІНСТИТУЦІЙНІЙ ТЕОРІЇ

The theoretical and practical aspects of fundamental concepts of economic growth in institutional theory are investigated in the article. The aim of article is to study the fundamental concepts of economic growth, which formed by representatives of the institutional direction of economic theory, in the context of the possibility of their application in shaping the country’s economic growth policy in modern economic conditions. The research was carried out with using the historical-genetic method, ascent from the abstract to the concrete, as well as methods of deduction and induction, generalization method. An analysis of the genesis of economic growth institutional theories, which were aimed at explaining socio-economic phenomena that could not be grasped by the methods of classical, Keynesian and neoclassical theory are made. The general ideological principles of institutionalism, which consist in the fact that economic growth is determined by a set of rules that form the conditions of social production, are revealed. It was clarified that the institutional theory of economic growth involves the analysis of economic phenomena through the prism of non-economic factors – rules, norms, procedures, that regulate the processes of economic change and affect the behavior of economic entities. It is determined that modern concepts of institutionalism in the abstract sense converge on the need for effective political and legal institutions forming, in particular, the establishment and protection of property rights, state policy of protectionism and industrialization, social influence, etc., which are in synthesis with capitalist base, market and state regulation are form the basis of state’s economic growth. The practical value is the substantiation of rationale for the feasibility of applying institutional concepts of economic growth in the process of forming the state economic policy, given that they determine the general principles of economic systems, taking into account multiple socio-economic and ideological factors.У статті розглянуто теоретичні та практичні аспекти фундаментальних концепцій економічного зростання в інституційній теорії. Метою статті є дослідження основоположних концепцій економічного росту, сформованих представниками інституційного напряму економічної теорії, в контексті можливості їх застосування у формуванні політики економічного зростання країни в сучасних умовах господарювання. Дослідження здійснено з використанням історико-генетичного методу, сходження від абстрактного до конкретного, а також методів дедукції та індукції, узагальнення. Здійснено аналіз ґенези інституціональних теорій економічного зростання, які були спрямованими на пояснення суспільно-економічних явищ, що не могли бути осягнуті методами класичної, кейнсіанської та неокласичної теорії. Виявлено загальні ідеологічні засади інституціоналізму, які полягають у тому, що економічне зростання визначається із набором правил, що формують умови суспільного виробництва. З’ясовано, що інституційна теорія економічного зростання передбачає аналіз економічних явищ крізь призму неекономічних чинників – правил, норм, процедур, що регламентують процеси економічних змін та впливають на поведінку господарюючих суб’єктів. Визначено, що сучасні концепції інституціоналізму в абстрактному розумінні сходяться до потреби формування ефективних політично-правових інститутів, зокрема, встановлення та захищеності прав власності, державної політики протекціонізму та індустріалізації, громадського впливу та ін., які в синтезі із капіталістичною базою, ринковим та державним регулюванням наразі становлять основу економічного росту країн. Практичну цінність має обґрунтування доцільності застосування інституційних концепцій економічного зростання у процесі формування державної економічної політики, зважаючи на те, що вони визначають загальні принципи економічних систем з урахуванням множинних соціально-економічних та ідеологічних чинників