ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА СУЧАСНОЇ СИСТЕМИ МУЗИЧНОЇ ОСВІТИ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

The theoretical and practical aspects of modern system of musical studies of primary school are elucidated in the article. The review of regulatory documents of (State Standard of primary school, academicals plans and programs) is conducted in it. The analysis of last scientific researches in the branch of method of musical studies and upbringing of children younger age is realized. The level of corresponding to theory and practice in the system of musical education of younger schoolchildren on modern stage is determined.У статті висвітлюються теоретичні та практичні аспекти сучасної системи музичного навчання початкової школи. Проводиться огляд нормативної документації (Державного стандарту початкової освіти, навчальних планів і програм). Здійснюється аналіз останніх наукових досліджень у галузі методики музичного навчання та виховання дітей молодшого шкільного віку. Визначається рівень відповідності теорії та практики у системі музичної освіти молодших школярів на сучасному етапі

ДИНАМІКА РІВНЯ ГОТОВНОСТІ ДО САМОСТІЙНОГО ЖИТТЯ ВИХОВАНЦІВ ДБСТ ПРИ ЗДІЙСНЕННІ ЇХ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДТРИМКИ

The article traced the dynamics of orphans’ readiness for independent living in the implementation of targeted social support by parents and social workers. The main criteria for experimental work made commitment to family life, social competence and professional readiness of orphans. Forms and methods of such support was introduced with regard to orphans’ personal characteristics and the characteristics of their previous social experience.У статті відстежено динаміку рівня готовності вихованців дитячих будинків сімейного типу до самостійного життя при здійсненні їх цілеспрямованої соціальної підтримки з боку батьків-вихователів та спеціалістів з соціального супроводу. Основними критеріями експериментальної роботи виступили готовність до сімейного життя, соціальна компетентність та професійна готовність вихованців. Форми і методи такої підтримки було впроваджено з урахування особистісних та вікових характеристик вихованців, а також особливостей їх попереднього соціального досвіду

ШКІЛЬНИЙ ТЕАТР У НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ XVII – XVIII ст.

The article reveals the question of the formation of the school theater in educational institutions of Ukraine. It has been determined that the study of the for mation and development of the school theater in Ukraine in the XVII–XVIII as a separate pedagogical problem was preceded by a long process of accumulating scientific and journalistic literature on the identified issues. Turning to the previous experience of studying the school theater, the close attention of researchers to the study of its individual aspects has been noted: philosophical and aesthetic foundations, elements of folk art, genre and style, content, artistic value, main characters and their characters, and the like. It is established that the pedagogical component of the study of the school theater in Ukraine of the outlined period is presented rather poorly. First of all, it is studied in the context of the study of the development of Ukrainian schooling of the XVI–XVIII centuries and coverage of the pedagogical heritage of famous Ukrainian enlighteners of that time. On the basis of a historiographical analysis of the works of leading scientists in various branches of the humanities, it has been established that the study of the school theater requires a comprehensive analysis taking into account the systemic and interdisciplinary approaches. The study of the school theater in Ukraine of the specified period will be comprehensive and objective with the help of these methodological approaches. The article determines that the establishment of a school theater in Ukraine took place in a pan-European context of the development of education and schools. The leading role in the development of the school theater in Ukraine was played by the fraternal schools, the Ostroh Educational and Cultural Center, and later the Kiev- Mohyla Academy, which borrowed from their opponents, Jesuits and Protestants, some forms of school organization and teaching methods. Among them, a prominent role was given to school drama and a school theater, which were of a powerful educational and propaganda nature. The study found that the school theaters of fraternal, Protestant and Jesuit educational institutions had many analogies, which is explained by the general nature of these theaters, the similarity of didactic and social functions. Thus, by staging school dramas, representatives of each of the above-mentioned schools tried to contribute not only to the religious education of young people, but also contributed to the moral, patriotic and political education of young people.У статті розкрито питання становлення шкільного театру у навчальних закладах України. Визначено, що дослідженню питання становлення та розвитку шкільного театру в Україні в XVII–XVIII ст. як окремої педагогічної проблеми передував тривалий процес накопичення наукової та публіцистичної літератури з окресленої проблематики. Звертаючись до попереднього досвіду вивчення шкільного театру, відмічено прискіпливу увагу дослідників до вивчення окремих її аспектів: філософсько-естетичних основ, елементів народної творчості, жанрово-стильової приналежності, змістової характеристики, художньої цінності, головних персонажів та їх характерів тощо. З’ясовано, що педагогічна складова дослідження шкільного театру в Україні окресленого періоду представлена доволі слабо. Передусім вона вивчається в контексті дослідження розвитку вітчизняного шкільництва XVI–XVIII ст. та висвітлення педагогічної спадщини відомих українських просвітників тієї доби. На основі історіографічного аналізу праць провідних науковців різних галузей гуманітарної науки установлено, що дослідження шкільного театру потребує комплексного аналізу з урахуванням системного та міждисциплінарного підходів. За допомогою цих методологічних підходів вивчення шкільного театру в України зазначеного періоду буде усебічним та об’єктивним. У статті з’ясовано, що становлення шкільного театру в Україні проходило у загальноєвропейському контексті розвитку освіти і шкільництва. Передову роль у становленні шкільного театру в Україні відіграли братські школи, Острозький освітньо-культурний осередок, а згодом Києво-Могилянська академія, які запозичили у своїх опонентів, єзуїтів та протестантів, деякі форми організації шкільного життя та методи викладання. Серед них визначна роль відводилася шкільній драмі та шкільному театру, що носили потужній виховний та пропагандистський характер. У ході дослідження було встановлено, що шкільні театри братських, протестантських та єзуїтських навчальних закладів мали багато аналогій, що пояснюється спільною природою цих театрів, подібністю дидактичних і суспільних функцій. Так, за допомогою постановки шкільних драм, представники кожної із названих вище шкіл намагалися сприяти не тільки релігійному вихованню молоді, але й спряли моральному, патріотичному й політичному вихованню молоді

ФАКТОРИ ІНТЕГРАЦІЇ ВИШІВ БІЛОРУСІ В ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ОСВІТНІЙ ПРОСТІР: ТЕОРІЯ І ДОСВІД

The author considers some aspects of the state of higher education in the Republic of Byelorussia at the stage of integration into the Bologna process. A lot of attention is paid to the formation of the national identity of Byelorussian universities, making efforts to integrate under the conditions of globalization, internationalization and the dialogue of cultures. The scientific and theoretical principles and practical aspects of integration of universities into these processes are presented.У статті автор розглядає деякі аспекти стану вищої освіти Республіки Білорусь на етапі вступу в Болонський процес. Звернуто увагу на формування національної ідентичності білоруських вишів, прийняття ними заходів на інтеграцію в умовах глобалізації, інтернаціоналізації та діалогу культур. Представлено науково-теоретичні засади та практичні аспекти включення вишів у перелічені процеси

МЕТОДИЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ВИХОВАТЕЛІВ ЗАКЛАДІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ ЯК СКЛАДОВА ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

Abstract. The profession of the pedagogue means transforming and managing simultaneously. In order to manage the process of individual deve-lopment, it is necessary to be competent. The notion of professional compe-tence of a pedagogue expresses unity of his/her theoretical and practical rea-diness to the integral structure of a personality and describes his/her profes-sionalism. Content of professional competence of a pedagogue of one or another major is determined by qualification characteristics. It constitutes a normative model of a pedagogue’s competence, reflecting theoretically substantiated pro-fessional knowledge, abilities and skills. A qualification characteristic is, in fact, a compilation of generic requirements to a pedagogue at the level of his/ her theoretical and practical experience. By conditional separation of profes-sional competence from other personal transformations we mean that acqu-isition of knowledge is not a goal in itself but a very important condition for production of «knowledge in action», i.e. abilities and skills as a main criterion of a professional readiness. Understanding the essence of pedagogical abilities makes it possible to comprehend their internal structure, i.e. an in-terdependent connection between actions (components of abilities) as relati-vely individual personal abilities. Professional competence of a pedagogue is a complex and faceted pro-cess based on not only general pedagogical principles, but on modern requ-irements to the training of a young specialist. In modern researches, terms «methodological competency» and «me-thodological competence» are often used as synonymous. Methodological competence of teachers in preschool educational insti-tutions is an integral multilevel professional meaningful characterization of the teacher’s personality and activities, which is based on effective profes-sional experience; it displays the system level of functioning for methodo-logical, teaching and research knowledge, skills, experience, motivation, abi-lities and readiness to the creative fulfillment in scientific, methodological and pedagogical activity in general, provides the best combination of professional practices in teaching activity. The structure of the competence of the specialist involves experience (knowledge, skills), orientation (needs, values, motives and ideals) and quality (ability to synergetic manifestations, adaptation, scaling and interpretation, self-development, integration, transfer of knowledge from one branch to another). The structure of methodical competence as the result of the training of future educators of pre-school institutions is due to its components being the key, basic, special and partly professional competencies, each of which has a cognitive, activity and personal aspect. As a result, professional competence of a pedagogue can be presented as unity of his/her theoretical and practical readiness.Анотація. У статті проаналізовано підходи до визначення феномена професійної компетентності: функціонально-діяльнісний, аксіологічний, універсальний, особистісно-діяльнісний; розкрито структуру ключових компетенцій в освіті; визначено основні складові професійної компетентності педагогів та форми методичної роботи, спрямовані на розвиток компетентності вихователів закладів дошкільної освіти. У статті розкрито, що компетентнісна модель освіти випливає з модернізації вітчизняної освіти, метою якої є підготовка особистості до життя, самовизначення, а також загальна підготовка до виконання всього спектру життєвих функцій. Необхідність розвитку методичної компетентності вихователів дошкільних закладів у системі неперервної освіти зумовлена новими тенденціями в інформаційному суспільстві, повʼязаними з накопиченням наукових знань і необхідністю пошуку ефективних механізмів їх передачі та використання. Розкрито поняття «компетентнісна модель освіти» – це акцентування уваги освіти на результаті освіти. Як результат розглядається не сума засвоєної інформації, а здатність людини діяти в проблемних ситуаціях. Під професійною компетентністю розуміється комплексний ресурс особистості, який залежить від необхідного для цього набору професійних компетенцій. Включає у себе предметну (спеціальну), психолого-педагогічну, диференційовано-педагогічну, методичну, рефлексивну складові. Методична компетентність розглядається як компонент професійної компетентності майбутніх вихователів, тобто поняття «професійна компетентність» і «методична компетентність» співвідносяться як загальне і часткове відповідно; забезпечує результативність процесу навчання, оскільки дає змогу з наукової точки зору реалізовувати принципи, зміст, форми професійної підготовки; передбачає здатність до методичної рефлексії, вміння критично оцінювати і переосмислювати якості власної навчальної діяльності, аналізувати використовувані прийоми і вправи з точки зору їх доцільності й ефективності

ДЕФІНІЦІЯ «УПРАВЛІНСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ» У КОНТЕКСТІ ОПТИМІЗАЦІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ НАЧАЛЬНИКІВ КАРАУЛІВ ПОЖЕЖНО-РЯТУВАЛЬНИХ ПІДРОЗДІЛІВ

Abstract. This article presents the results of the analysis of scientific li-terature on modern research approaches to the definition of «management acti-vity», the essence of the concept of «management activity of firefighting com-manders of fire and rescue units». It is substantiated that the managerial ac-tivity of firefighting commanders of fire and rescue units represents an orga-nized, metрodical and systematic activity in the social and technical system, connected with the purposeful realization of the invariant system of manage-ment functions, which reflects the essence and characteristics of the operation of the fire and rescue units, in order to ensure their sustainable functioning in everyday life, extreme conditions of activity and in conditions of uncertainty. It was stated that the peculiarities of the managerial activity of the chiefs of the fireguards and rescue units are: the exceptional state and social significance of the tasks of protecting the population and territories from emergency situa-tions and their consequences; multifaceted complex character of management activity; unconditional need to achieve the results of managerial tasks; sharp changes in the situation at the work zone, danger to the life and health of per-sonnel and people, significant intensity of loads, the need for timely and qua-litative resolution of professional tasks in the extreme conditions and in con-ditions of uncertainty; a high level of collective, personal moral, administra-tive and criminal responsibility for the safety of personnel and people’s lives, for the results of activities; a high level of requirements to the personal qualities of firefighting commanders and their correspondence to the goals, tasks and functions of professional activity. The main task of the managerial activity of firefighting commanders was to ensure the full utilization of the potential ca-pabilities of the forces and means of civil protection aimed at the successful im-plementation of the tasks related to carrying out emergency and rescue works on the prevention and elimination of emergencies and the extinguishing of fires. In the structure of the managerial activity of firefighting commanders, we dis-tinguish the system of managerial functions: analytical, evaluation, organiza-tional, managerial, coordination and control.Анотація. У статті представлено результати аналізу наукової літератури щодо дефініцій «управлінська діяльність» та «управлінська діяльність начальників караулів пожежно-рятувальних підрозділів». Обґрунтовано, що управлінська діяльність начальників караулів пожежно-рятувальних підрозділів – це організована, планомірна і системна діяльність у соціально-технічній системі, повʼязана з цілеспрямованою реалізацією інваріантної системи управлінських функцій з метою забезпечення сталого функціонування пожежно-рятувальних підрозділів у повсякденних, екстремальних умовах діяльності та в умовах невизначеності. Було встановлено, що особливостями управлінської діяльності начальників караулів пожежно-рятувальних підрозділів є: виняткова державна та соціальна значимість завдань захисту населення та територій від надзвичайних ситуацій; багатоплановий комплексний характер управлінської діяльності, безумовна необхідність досягнення результатів управлінських завдань; різкі зміни обстановки на місці проведення робіт, небезпека життю та здоровʼю особового складу та людей, значна інтенсивність навантажень, необхідність своєчасного і якісного розвʼязання управлінських завдань в екстремальних умовах та в умовах невизначеності; високий рівень вимог до особистісних якостей начальника караулу та їхня відповідність поставленим цілям, завданням і функціям управлінської діяльності. Головним завданням управлінської діяльності начальників караулів визначено забезпечення повного використання потенційних можливостей сил та засобів цивільного захисту, спрямованих на успішне виконання завдань щодо проведення аварійно-рятувальних і невідкладних робіт із запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій та гасіння пожеж. У структурі управлінської діяльності начальників караулів виокремлено систему управлінських функцій: аналітичну, оцінюючу, організаційну, розпорядчу, координаційну, контрольну

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО ЗНАЧУЩИХ ЯКОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ

Theoretical principles of formation of future doctors’ professionalism are discussed in the article. The analysis of interpretation of the term «professionally significant qualities» in psychological and pedagogical literature is made. The main features of the professionally significant qualities are determined. The author’s definition «professionally significant qualities of future doctors» is presented in the article.У статті розглядаються теоретичні засади формування професійно значущих якостей майбутніх лікарів. Зроблено аналіз потрактування «професійно значущих якостей» у психолого-педагогічній літературі. Визначено основні ознаки професійно значущих якостей. У статті також подано авторську дефініцію «професійно значущі якості майбутніх лікарів»

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ МОДЕЛІ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ СТУДЕНТІВ ДО ЗДОРОВʼЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Abstract. The article deals with the problem of a theoretical model of formation of readiness of students for health-strengthening activity aimed at increasing the capacity of their health. Results: the essential characteristics of the health-strengthening activity are defined based on the analysis of theoretical sources; the concept of «student’s willingness to health-strengthening activity» is clarified as well as its structural components. The model of the gradual formation of readiness of students for healthstrengthening activities is designed to meet the educational process structure and includes value-targeted, informative, activity and effective constituents. Subject-activity approach has been developed based on the theoretical and methodological positions of the individually oriented system. The model of formation of readiness of students for health-strengthening activity is a specially organized multi-component process including such interdependent elements as goals, objectives, content, tools, terms of its provision, criteria, indicators and levels of study readiness, semiannual period, reflected in the components focused on value, content, activity and impact. A specially designed educational process, first of all, involves the inclusion of reflexive analysis aimed at understanding students about the purpose of technology, its essence, ways of accomplishing, the results obtained, its attitude towards it, which helps them to master the technique of using these technologies in their future professional activities that is, to teach their graduates to manage their own health. The model of studentsʼ readiness for health-strengthening activity is developed taking into account the structure of the pedagogical process and has in its composition a value-oriented, meaningful, activity-oriented and resultant components. It is based on the theoretical and methodological positions of the systemic, personally oriented, subject-activity approaches. The model of forming studentsʼ readiness for health-strengthening activity is a specially organized multi-component process containing the following interrelated elements, such as goal, objectives, content, means, conditions of its provision, criteria, indicators and levels of the readiness studied, reflected in the value-purpose, content, meaningful, actionable and productive components.Анотація. Проблема здоровʼя, фізичної підготовки та фізичного розвитку студентської молоді вимагає кардинального розв’язання. У звʼязку з цим суттєво підвищується статус фізичної культури як навчальної дисципліни і як найважливішого когось компонентом цілісного розвитку особистості у розв’язанні завдань залучення студентської молоді до цінностей фізичної культури, здорового способу життя. Мета дослідження: розробка теоретичної моделі формування готовності студентів до з здоровʼязбережувальної діяльності, спрямованої на збільшення потенціалу свого здоровʼя. Методи: аналіз і синтез інформації з літературних джерел, з використанням методу моделювання. Результати: визначено сутнісні характеристики здоровʼязбережувальної діяльності на основі аналізу теоретичних джерел, уточнено поняття «готовність студента до здоров’язбережувальної діяльності», визначено складові її структурні компоненти. Спеціально сконструйований освітній процес, передбачає насамперед включення рефлексивного аналізу, спрямованого на усвідомлення студентами цільового призначення технології, її сутності, способів виконання, отриманих результатів, свого ставлення до неї, що допомагає їм опанувати і методику використання цих технологій у своїй майбутній професійній діяльності, тобто навчити своїх вихованців управляти власним здоровʼям. Модель формування готовності студентів до здоров’язбережувальної діяльності розроблена з урахуванням структури педагогічного процесу і має у своєму складі ціннісно-цільовий, змістовний, діяльнісний і результативний компоненти. Заснована на теоретико-методологічних положеннях системного, особистісно орієнтованого, субʼєктно-діяльнісного підходів. Модель формування готовності студентів до здоровʼязбережувальної діяльності є спеціально організованим багатокомпонентним процесом, що містить такі взаємоповʼязані елементи, як мета, завдання, зміст, засоби, умови її забезпечення, критерії, показники та рівні досліджуваної готовності, відображення в ціннісно-цільовому, змістовому, діяльнісному та результативному компонентах

ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЄВОЇ КУЛЬТУРИ ЯК СКЛАДНИК ПРОФЕСІОГРАМИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ

This is not only philo-logical problem, but social as well – as it is related to different commu-nication methods. The article covers linguistic principles of language culture creation for future teacher provided dialect environment. Proved that the necessary condition for high level language culture for future primary school teachers provided dialect environment is compliance principles of oral speaking: orthoepic, lexical, grammar, stylistic. The most important their properties are accuracy, cleanliness, purity etc. Also there is covered speech environment role in creating language culture of individual.Формування культури мовлення – одне з нагальних питань сьогодення. Це не лише філологічна, а й соціальна проблема: вона в той чи той спосіб пов’язана з найрізноманітнішими видами комунікації. Розкрито лінгвістичні засади формування культури мовлення майбутнього педагога. Необхідною умовою виховання мовленнєвої культури особистості є дотримання норм, що стосуються насамперед усного мовлення: орфоепічних, лексичних, граматичних та стилістичних

ПРОБЛЕМИ ЗМІЦНЕННЯ ЗДОРОВ’Я У ПОПУЛЯРИЗАТОРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЕОНА КОПФФА

Dr Leon Kopff (1856 – 1933) presented his ideas on spa treatment in the illustrated biweekly «The Spa Review and Tour Guide» (1909). In the magazine Leon Kopff popularized Polish spas, expressed his opinions on the behaviour of patients and bathers, the influence of water treatment on human organism and the balneal therapy – an important balneological activity. He also paid attention to reasonable feeding habits and diets for the obese. Besides, he noticed the importance of climate and landscape.На сторінках двотижневика «Przegląd Zdrojowo-Kąpielowy i Prze-wodnik Turystyczny» (1909) лікар Леон Копфф (1856 – 1933) висвітлював погляди на зміцнення здоров’я у санаторіях, популяризував їх, коментував поведінку хворих, терапевтичний ефект купання у мінеральних водах на організм людини, бальнеологічне лікування та ін. Обґрунтував принципи раціонального і дієтичного харчування для людей із ожирінням, розкрив значимість клімату і ландшафту у зміцненні здоров’я