Правоідеологічна модель формування соціально-правової свідомості військовослужбовців як компонент соціально-правового забезпечення діяльності особового складу Національної Гвардії України

The article is devoted to a comprehensive study of the social and legal support of the military personnel of the National Guard of Ukraine. During which it was found out that, according to the norms of the current legislation, social and legal support is an activity to create the necessary social and legal conditions for observing constitutional rights and freedoms, meeting the social needs and interests of military personnel in the course of preparing and performing combat missions; compliance with international humanitarian law; maintaining high discipline, organization and order. Based on this, the author's vision of the factors, influencing the formation of the social and legal consciousness of military personnel during military service and performing tasks for their intended purpose, is formulated, and three levels of their implementation are defined: micro-level, medium level and macro-level. The micro level includes: basic knowledge (obtained at school, higher educational institutions, higher military educational institutions); safety conditions in the performance of service and combat missions (norms of the current legislation); socio-cultural development (the degree of development of a serviceman in all spheres of human activity under the influence of changes in the dominant system of values). Medium level – self-realization (realization of the potential of a serviceman through career achievements); qualification of the military team/chief (formed by the personal attitude of the team/chief to the legal norms of the current legislation and implemented by observing them). Macro level – the mentality of society (way of thinking, general spiritual mood of society); state policy of Ukraine (the reaction of the state to specific problems of society (or groups in this society) is a fundamental guide to action for public authorities in accordance with laws and social customs). Based on the results of the study, the author's position on the very legal-ideological model of the formation of the social and legal consciousness of military personnel as a component of social and legal support for the activities of the personnel of the National Guard of Ukraine and its levels is provided. In order to increase the effectiveness of the functioning of the legal-ideological model for the formation of the social and legal consciousness of NGU military personnel, it is advisable: within the macro-level – the state leadership adhere to the implementation of social guarantees for military personnel and strengthen the propaganda of the authority of the "man in uniform" through the media; within the framework of the middle level – the local leadership independently make decisions on improving the quality potential of personnel, based on the specifics of the assigned tasks; within the framework of the micro level – during individual training, constantly inform the personnel about the latest changes in the current legislation and instill legal consciousness for the actions taken. Attention is focused on the problematic issues that arise at the present stage of development of the stateСтаття присвячена комплексному дослідженню соціально-правового забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України. В ході якого з'ясовано, що відповідно до норм чинного законодавства, соціально-правове забезпечення – це діяльність, спрямована на створення необхідних соціальних та правових умов дотримання конституційних прав і свобод, задоволення соціальних потреб та інтересів військовослужбовців у ході підготовки й виконання бойових завдань; дотримання норм міжнародного гуманітарного права; підтримку високої дисципліни, організованості та порядку. Виходячи з цього, сформульовано авторське бачення факторів впливу на формування соціально-правової свідомості військовослужбовців під час проходження військової служби та виконання завдань за призначенням, а також визначено три рівні їх реалізації: мікрорівень, середній рівень та макрорівень. Мікрорівень включає: базові знання (отримані у школі, вищих навчальних закладах, вищих військових навчальних закладах); умови безпеки під час виконання службово-бойових завдань (норми чинного законодавства); соціально-культурний розвиток (ступінь розвитку військовослужбовця в усіх сферах діяльності під впливом змін переважаючої системи цінностей). Середній рівень - самореалізація (реалізація потенціалу військовослужбовця через кар'єрні досягнення); кваліфікація військового колективу/начальника (формується шляхом особистого ставлення колективу/начальника до правових норм чинного законодавства та реалізується шляхом їх дотримання). Макрорівень - менталітет суспільства (спосіб мислення, загальна духовна налаштованість суспільства); державна політика України (реакція держави на конкретні проблеми суспільства (або груп у цьому суспільстві) є принциповим керівництвом до дій для органів державної влади відповідно до законів та соціальних звичаїв). За результатами дослідження надано авторську позицію щодо самої правоідеологічної моделі формування соціально-правової свідомості військовослужбовців як компонента соціально-правового забезпечення діяльності особового складу Національної гвардії України та її рівнів. Визначено, що взаємодія між військовослужбовцями, суспільством та державою здійснюється на формальному та неформальному рівні. З метою підвищення ефективності функціонування правоідеологічної моделі формування соціально-правової свідомості військовослужбовців НГУ доцільно: у рамках макрорівню – керівництву держави дотримуватись реалізації соціальних гарантій військовослужбовців та посилити пропаганду авторитету «людини у формі» через ЗМІ; в рамках середнього рівня – керівництву на місцях самостійно приймати рішення щодо підвищення якісного потенціалу особового складу, виходячи зі специфіки завдань за призначенням; у межах мікрорівня – при індивідуальній підготовці постійно інформувати особовий склад щодо останніх змін чинного законодавства та прищепити правову свідомість за скоєні дії. Акцентовано увагу на проблемних питаннях, які виникають на сучасному етапі розвитку держав

Комунальні борги і проблеми з їх стягненням, відключення від опалення

This article will be about the emergence and collection of debts for communal services. There are highlighted the key points, related to the insufficiently regulated system of debt collection from consumers in practice, the main mistakes that communal services make in their activities, the problems of providing low-quality communal services, which is currently very relevant in Ukraine, the main points by which consumers can reduce their debt or release themselves from paying debts, and vice versa, the main mistakes that consumers often make in practice and face serious problems in the future. From a legal point of view, this article highlights the moments when the consumer is obliged to pay for utility services, and when he/she has the right not to do so. Separate emphasis is placed on the rights and obligations of the consumer of communal services. The legal and practical aspects of disconnecting the consumer from centralized heating and installing autonomous heating are analyzed, and those cases, from the point of view of the law, when it is very difficult to do in practice, are analyzed separately. The current judicial practice on issues of collection of debt for utility payments, on issues of write-off of debt due to the statute of limitations is analyzed. The questions are analyzed in detail from a legal point of view, why some believe that the debt can be written off by the statute of limitations, while others, on the contrary, say that it is impossible. There are highlighted the practical points that consumers and utility organizations themselves often face at the stage of implementing a court decision. The issue and problems of arbitrary disconnection from centralized heating are discussed, from the point of view of the consumer's responsibility for such actions and his/her obligation to pay for utility services after that. The legal reasons that force consumers to take such critical actions as arbitrary disconnection from centralized heating are also highlighted and possible solutions to this situation are proposedВисвітлені ключові моменти, пов’язані з недостатньо врегульованою на практиці системою стягнення боргів зі споживачів, основні помилки, які допускають комунальні служби у своїй діяльності, проблеми надання неякісних комунальних послуг, які зараз дуже актуальні в Україні, основні моменти, за допомогою яких споживачі мають змогу зменшити борг чи звільнити себе від сплати заборгованості, і навпаки, основні помилки, які часто допускають споживачі на практиці і стикаються з серйозними проблемами надалі. У даній статті з законодавчої точки зору висвітлені моменти, коли споживач зобов’язаний сплачувати комунальні послуги, а коли має право цього не робити. Окремо зроблений акцент на правах та обов’язках споживача комунальних послуг. Проаналізовані законодавчі та практичні аспекти відключення споживача від централізованого опалення та встановлення автономного опалення, окремо розібрані ті випадки, з точки зору закону, коли це дуже складно зробити на практиці. Проаналізована чинна судова практика з питань стягнення заборгованості за комунальні платежі, з питань списання заборгованості за позовною давністю. Детально з законодавчої точки зору розібрані питання, чому одні вважають, що заборгованість можна списати за позовною давністю, а інші, навпаки, говорять, що це неможливо. Висвітлені практичні моменти, з якими часто стикаються споживачі та самі комунальні організації на стадії виконання рішення суду. Розібрано питання та проблематика самовільного відключення від централізованого опалення, з точки зору відповідальності споживача за такі дії та його обов’язку оплачувати комунальні послуги після цього. Також висвітлені законодавчі причини, які змушують споживачів до таких критичних дій, як самовільне відключення від централізованого опалення та запропоновані можливі шляхи вирішення даної ситуаці

Економіко-правові передумови реорганізації господарських організацій

Globalization, macroeconomic processes, and a quickly changeable competitive environment require a new level of development of national markets, which become more integrated. This all predetermines a requirement in defense of the interests of economic entities in relation to strengthening their positions on the proper markets through the introduction of different methods and instruments of an economic and legal character, in particular via the application of reorganization procedures. It is justified, that reorganization of economic organizations, as a legally effective form of solving economic and legal tasks for the preservation of the subject of economic activity and strengthening of the position on the proper market, ahead of a number of relevant objective economic (expansion of economic activity by means of application of synergy effect; diversification of production, capital and activity; increase of own capital; acquisition of assets at a price lower than the replacement cost; competitive advantages in creating barriers to eliminating potential competitors entering the market; additional advantages – possession of licenses, patents, know-how of other economic entities, which are at the disposal of another enterprise; loss of production or partial curtailment of activity; change of criteria of the form of doing business) and legal (the relevant requirements in the sphere of antimonopoly and competition legislation, tax legislation, legislation on the procedure and registration of shares issue, legislation on protection of legal rights and interests of creditors, participants (shareholders), employees, etc.) factors (prerequisites). It is proposed to consider the economic and legal prerequisites for reorganization of economic organizations as a complex set of interrelated economic and legal preliminary conditions, the presence of which directs the business entity to choose such an effective legal instrument as a reorganization to strengthen positions on the proper market, to deepen and expand the specialization of production costs, and, as a result, to increase competitiveness of manufactured products, to perform works, to provide servicesГлобалізація, макроекономічні процеси та швидко змінюване конкурентне середовище вимагають нового рівня розвитку національних ринків, які стають більш інтегрованими. Це все зумовлює потребу в захисті інтересів господарюючих суб'єктів щодо зміцнення своїх позицій на відповідних ринках шляхом впровадження різних методів та інструментів економіко-правового характеру, зокрема шляхом застосування процедур реорганізації. Обґрунтовано, що реорганізації господарських організацій, як юридично дієвій формі розв’язання економічних та правових завдань, задля збереження суб’єкта господарювання та зміцнення позиції на відповідному ринку передує низка відповідних об’єктивних економічних (розширення господарської діяльності шляхом застосування ефекту синергії; диверсифікація виробництва, капіталу та діяльності; збільшення власного капіталу; придбання активів за ціною нижчою за вартість заміщення; конкурентні переваги із створення бар’єрів для усунення виходу на ринок потенційних конкурентів; додаткові переваги – заволодіння ліцензіями, патентами, ноу-хау інших суб’єктів господарювання, які є в розпорядженні іншого підприємства; збитковість виробництва або часткове згортання діяльності; зміна критеріїв форми ведення бізнесу) та правових (вимоги в сфері антимонопольно-конкурентного законодавства; податкового законодавства; законодавства про порядок здійснення емісії та реєстрації випуску акцій; законодавства щодо захисту законних прав та інтересів кредиторів, учасників (акціонерів), працівників, тощо) чинників (передумов). Запропоновано під економіко-правовими передумовами реорганізації господарських організацій розуміти складний комплекс взаємопов’язаних економічних та правових попередніх умов, наявність яких спрямовує суб’єкта господарювання обирати такий дієвий юридико-правовий інструмент як реорганізація задля зміцнення позиції на відповідному ринку, поглиблення та розширення спеціалізації виробництва, зниження виробничих витрат, і, як наслідок, зростання конкурентоспроможності виготовленої продукції, виконаних робіт, наданих послу

Класифікація функцій нотаріату

The article classifies the notarial functions by defining the concept of "notarial functions", identifies unexplored aspects of the notarial functions, defines the main function of the notary. Both general theoretical and special methods became the methodological basis of the research. The method of comparative analysis makes it possible to define the concept of notarial functions. The dialectical method made it possible to reveal the nature and content of notarial functions, to classify them. It has been clarified, that the law determines that the purpose and, therefore, the final result of the performance of a notarial act is to give legal certainty to rights and facts that have legal significance, and this, in turn, establishes that since the rights or facts are notarized, then they should be recognized by participants in civil legal relations as indisputable and unquestionable. The main role of the notary is established, which is manifested in ensuring non-dispute in civil legal relations. The norms of national legislation, through which the law-defensive and law-protective functions of the notary are implemented, are considered. It was studied which functions complement the notarial function, and which have a different legal nature, as well as what effect the granting of the function of the state registrar to notaries had on the notarial functions. The concept of "notarial functions" is defined as the main directions or types of activity of the notary, which express the role and purpose of the notary in society and the state, its social value and most important features. Notarial functions are classified by the main function (the notarial function, which consists in ensuring non-dispute in civil legal relations and includes law-defensive, law-protective and law-regulatory functions of the notary), derivative functions (registration functions), additional functions (function of the state registrar, subject of primary financial monitoring, mediator, fiscal function)Проведено класифікацію функцій нотаріату через визначення поняття «функції нотаріату», встановлено недосліджені аспекти в функціях нотаріату, визначено основну функцію нотаріату. Методологічною основою дослідження стали як загальнотеоретичні, так і спеціальні методи. Метод порівняльного аналізу дає можливість визначити поняття функцій нотаріату. Діалектичний метод надав можливість розкрити природу та зміст функцій нотаріату, провести їх класифікацію. З’ясовано, що закон визначає, що метою, а отже і кінцевим результатом вчинення нотаріальної дії є надання юридичної вірогідності правам та фактам, що мають юридичне значення, а це в свою чергу закріплює те, що оскільки права чи факти посвідчені в нотаріальному порядку, то вони мають визнаватися учасниками цивільних правовідносин як безспірні та такі, що не підпадають під сумнів. Встановлено основну роль нотаріату, яка проявляється в забезпеченні безспірності в цивільних правовідносинах. Розглянуто норми національного законодавства, через які реалізуються правозахисна та правоохоронна функції нотаріату. Досліджено які функції доповнюють нотаріальну функцію, а які мають іншу правову природу, а також який вплив на функції нотаріату мало надання нотаріусам функції державного реєстратора. Визначено поняття «функцій нотаріату» як основних напрямів або видів діяльності нотаріату, в яких виражається роль і призначення нотаріату в суспільстві й державі, його соціальна цінність та найважливіші риси. Функції нотаріату класифіковані на основну функцію (нотаріальна функція, яка полягає в забезпеченні безспірності в цивільних правовідносинах і охоплює правоохоронну, правозахисну та праворегулюючу функції нотаріату), похідні функції (реєстраційні функції) і додаткові функції (функція державного реєстратора, суб’єкта первинного фінансового моніторингу, медіатора, фіскальна функція)

Правові підстави застосування обов’язкової вакцинації для працівників закладів вищої освіти під час пандемії COVID-19

The research consists in a theoretical analysis and legislative definition of the concept of mandatory vaccination of employees of higher education institutions and the legal status of dismissed employees who were not vaccinated during the COVID-19 pandemic, regarding the performance of their employment duties under an employment agreement or contract. The authors draw attention to the peculiarities of the legislative regulation of the epidemic and pandemic in Ukraine, as well as the impact of such provisions on the labor relations between employees and employers of individuals and legal entities. The issues of legality and legislative validity of the application of mandatory vaccination for employees of higher education institutions are revealed, as well as the legal consequences of suspension from work of employees who refused to be vaccinated during the COVID-19 pandemic under national legislation, the rules of conduct of the employer in such circumstances and the legal regime of the pandemic as a social phenomenon, determined by the legislator, are analyzed. The legal grounds and ways to protect the labor rights and legitimate interests of employees of higher education institutions are investigated. The list of all categories of employees who are obliged to be vaccinated is revealed. The options for the behavior of the employer and the employee in case of such force majeure are proposed. The legal provisions on the protection of the rights and legitimate interests of employees in the event of a pandemic and the procedure for their dismissal from work in the absence of vaccination are analyzedНаукове дослідження полягає в теоретичному аналізі та в законодавчому визначенні поняття обов’язкової вакцинації працівників закладів вищої освіти та правового статусу вивільнених працівників, які не вакцинувалися під час виникнення пандемії COVID-19, щодо виконання ними своїх трудових обов’язків обумовлених трудовим договором або контрактом. Автори звертають увагу на особливості законодавчого врегулювання питання епідемії та пандемії на території України, а також впливу таких положень на трудові правовідносини між працівниками та роботодавцями фізичними й юридичними особами. Розкрито питання законності та законодавчої обґрунтованості застосування обов’язкової вакцинації для працівників закладів вищої освіти, а також аналізуються правові наслідки відсторонення від роботи працівників, які відмовились вакцинуватися під час пандемії COVID-19 за національним законодавством, правила поведінки роботодавця за таких обставин та визначений законодавцем правовий режим пандемії як соціального явища. Досліджено правові підстави та способи захисту трудових прав та законних інтересів працівників закладів вищої освіти. Розкрито перелік всіх категорій працівників, які зобов’язані в обов’язковому порядку вакцинуватись. Запропоновано варіанти поведінки роботодавця та працівника у випадку настання таких форс-мажорних обставин. Проаналізовано законодавчі положення щодо захисту прав і законних інтересів працівників у разі настання пандемії та порядок їх вивільнення з роботи у разі відсутності вакцинаці

Воєнні новели трудового законодавства крізь призму судової практики

An analysis of the peculiarities of labour relations legal regulation under martial law is presented. There were considered and analysed certain aspects of the newly adopted laws on the organization and optimization of labour relations under the conditions of the special regime, the latest changes to the Labour Code of Ukraine and other laws in the field of labour that regulate issues of remuneration, suspension, termination of labour relations in realities of war. The practical implementation through the prism of judicial practice of both innovations in labour legislation and individual problematic issues that arise during the settlement of labour conflicts (disputes) is proven. In connection with the understanding that in the future the number of categories of cases, related to the resolution of labour conflicts (disputes) that arose after February 24, 2022, will only increase, judges should consider that a formal reference to the martial law is not sufficient cause of the reasonableness of the non-fulfilment of obligations, assigned to the parties of a labour contract, moreover, when assessing the factual circumstances of the case, it is necessary to take into account the geographic position of the region where the labour activity is performed. The author has analysed the activity of highest bodies of state authority, which is accompanied by the introduction of a number of programs, aimed at supporting the national economy, business and stimulating the growth of employment among the population in extremely difficult conditions. The further tendency of prospects for the development of labour legislation in modern conditions is clarified. The author emphasizes the importance of continuing the economic development of Ukraine, because the greater number of successes on the economic front, the more opportunities will appear to improve defence capabilities on the military front, which in turn will be an important step for our joint victory, in which the participation of each of us is extremely importantПредставлений аналіз особливостей правового регулювання трудових відносин в умовах воєнного стану. Були розглянуті та проаналізовані окремі аспекти новоприйнятих законів щодо організації та оптимізації трудових відносин в умовах дії особливого режиму, останні зміни до Кодексу законів про працю України та інших законів у сфері праці, які регулюють питання щодо оплати праці, призупинення, припинення відносин у сфері праці в реаліях війни. Доведено практичне втілення крізь призму судової практики як нововведень у трудовому законодавстві, так і окремих проблемних питань, що виникають під час врегулювання трудових конфліктів (спорів). У зв’язку з розумінням, що у подальшому кількість категорій справ пов’язаних з вирішенням трудових конфліктів (спорів), що виникли після 24 лютого 2022 року буде лише збільшуватись, судді повинні враховувати, що формальне посилання на режим дії воєнного стану не є достатньою підставою обґрунтованості невиконання сторонами трудового договору покладених на них обов’язків, натомість оцінюючи фактичні обставини справи необхідно враховувати географічне положення регіону на якому виконується трудова діяльність. Авторкою проаналізовано діяльність вищих органів державної влади, що супроводжується запровадженням низки програм з метою підтримки економіки країни, бізнесу та стимулювання зростання зайнятості серед населення в надзвичайно складних умовах. З’ясовано подальшу тенденцію перспектив розвитку трудового законодавства в умовах сучасності. Авторка акцентує увагу на важливості продовжувати вести економічний розвиток України, оскільки чим більшою буде кількість успіхів на економічному фронті, тим більше з’явиться можливостей для покращення обороноздатності на військовому фронті, що у свою чергу стане важливим кроком для нашої спільної перемоги у якій участь кожного з нас є надзвичайно важливо

Проблеми трансформації трудового законодавства відповідно до умов воєнного стану в Україні

The main ways of adapting labor legislation in accordance with the conditions of martial law are revealed, the innovations and individual issues of changes in labor relations under the conditions of martial law in Ukraine are analyzed. Since the issue of limiting, violating and protecting the labor rights of employees, and expanding the labor rights of employers became quite relevant with the onset of martial law, the authors focused on the important provisions of the amended labor legislation and tried to explain the theoretical and practical features of the application of new labor legislation. After all, war times require the adoption of difficult and unpopular decisions in other spheres of life, in particular, in labor relations. The main aspects of the transformation of labor legislation in wartime conditions were studied, the content of the updated provisions of the legislation was revealed, namely, on the dismissal of employees, on the procedure for suspending an employment contract, registration of layoffs and vacations, on changing the terms of wages and on increasing working hours. The positive and negative aspects of changes in labor legislation at such a difficult time for Ukrainian society are analyzed. At the same time, the authors of the article revealed the mechanisms, provided by the current labor legislation, which, although aimed at maximum compliance with the rights and guarantees for employees, cannot always be fulfilled by employers in martial law conditionsРозкрито основні шляхи адаптації трудового законодавства відповідно до умов воєнного стану, проаналізовано нововведення й окремі питання змін у трудових правовідносинах в умовах воєнного стану в Україні. Оскільки питання обмеження, порушення та захисту трудових прав працівників, та розширення колатрудових прав роботодавців стали досить актуальними з настанням воєнного стану, автори акцентували увагу на важливих положеннях зміненого трудового законодавства та намагалися розтлумачити теоретичні та прикладні особливості застосування новел трудового законодавства. Адже воєнні часи вимагають прийняття складних і непопулярних рішень і в інших сферах життєдіяльності, зокрема, й у трудових відносинах. Досліджено основні аспекти трансформації трудового законодавства в умовах дії воєнного часу, розкрито зміст оновлених положень законодавства, а саме, про звільнення працівників, про процедуру призупинення трудового договору, оформлення простою та відпусток, про зміну умов оплати праці та про підвищення норм робочого часу. Проаналізовано позитивні та негативні сторонизмін трудового законодавства у такий скрутний для українського суспільства час. Разом із тим, автори статті розкрили механізми, що передбачені чинним законодавством про працю, котрі хоч і спрямовані на максимальне дотримання прав та гарантій для працівників, однак, не завжди можуть бути виконані роботодавцями в умовах воєнного стан

Тенденції та перспективи удосконалення правового регулювання нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства

The purpose of the article is to study trends in the development of labor law in general and the supervision and control of compliance with labor law, in particular, in order to outline the directions for improving the legal regulation of the named institute. To achieve this goal, we have defined the following tasks: to reveal the essence of the institutionalization at the international level of the concept of decent work and prospects for enshrining the right to decent work in national labor law; to find out the state of implementation of international and European standards in the field of supervision and control over compliance with labor law into national legislation; to characterize the peculiarities of the implementation of supervision and control measures in conditions of martial law; to formulate proposals for improvement legal regulation of supervision and control over compliance with labor legislation. During the research, both general (dialectical) and general scientific (analysis and synthesis), as well as special legal research methods (hermeneutic, prognostic), which are based on the requirement of a comprehensive analysis of political and legal phenomena, were used. Their totality made it possible to determine that the improvement of legal regulation of supervision and control in Ukraine is taking place in the direction of consistent approximation of the national legal framework for ensuring safe, healthy and dignified work to international and European standards. This is especially important due to the fact that the development of the labor market will be one of the urgent needs of post-war reconstruction, and the main condition for the return of refugees to Ukraine and the reduction of external labor migration may be the provision of decent working conditions. In the draft of the new Labor Code of Ukraine, one of the main principles of regulating labor relations should be enshrined "ensuring the employee's right to decent working conditions". A promising direction for determining at the legislative level the legal status for labor inspectors and the procedure for conducting inspection visits is the development of the draft Law "On Labor Inspection", which will make it possible to implement the requirements of ILO Conventions No. 81 and No. 129, avoid the regulation of supervision and control measures in the field of labor by various legal regulations acts of equal legal force to implement the principle of legal certaintyМетою статті є дослідження тенденцій розвитку трудового права загалом та нагляду і контролю за дотримання законодавства про працю, зокрема, з тим, щоб окреслити напрямки удосконалення правового регулювання названого інституту. Для досягнення поставленої мети нами визначені такі завдання: розкрити сутність інституалізації на міжнародному рівні концепції гідної праці та перспективи закріплення права на гідну працю у національному трудовому законодавстві; з’ясувати стан імплементації міжнародних та європейських стандартів у сфері нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства в національне законодавство; охарактеризувати особливості реалізації заходів нагляду і контролю в умовах воєнного стану; сформулювати пропозиції щодо удосконалення правового регулювання нагляду і контролю за дотриманням законодавства про працю. Під час проведення дослідження використовувалися як загальні (діалектичний) та загальнонаукові (аналізу та синтезу), так і спеціально-юридичні методи дослідження (герменевтичний, прогностичний), що ґрунтуються на вимозі всебічного аналізу політико-правових явищ. Їх сукупність дала змогу визначити, що удосконалення правового регулювання нагляду і контролю в Україні відбувається у напрямку послідовного наближення національної правової бази щодо забезпечення безпечної, здорової та гідної праці до міжнародних і європейських стандартів. Це особливо важливо з огляду на те, що розвиток ринку праці стане однією з гострих потреб післявоєнної розбудови, а головною умовою повернення біженців в Україну та зменшення зовнішньої трудової міграції може бути забезпечення гідних умов праці. У проекті нового Трудового кодексу України одним із основних принципів регулювання трудових відносин варто закріпити «забезпечення права працівника на гідні умови праці». Перспективним напрямком визначення на законодавчому рівні правового статусу інспекторів праці та порядку проведення інспекційних відвідувань є розробка проекту Закону «Про інспекцію праці», що дасть можливість імплементувати вимоги конвенцій МОП № 81 та № 129, уникнути регулювання заходів нагляду та контролю у сфері праці різними нормативно-правовими актами однакової юридичної сили задля реалізації принципу правової визначеності

Розвиток європейського виборчого і референдного права

The purpose of the article is to study European electoral and referendum law. In order to achieve it, it is necessary to solve the following tasks: disclosure of the nature of European electoral and referendum law; analysis of existing European legal standards in this field; highlighting the trends and regularities of the development of European electoral and referendum law in modern conditions. The methodological basis of the research is general scientific methods, in particular, dialectical, systemic, synthesis method, etc., and special legal (comparative-legal, historical-legal, formal-logical, structural-functional, legal semiotics, etc. .) methods of scientific knowledge. Their combination made it possible to comprehensively analyze the essence and peculiarities of European electoral and referendum law, to find out the trends and prospects of their development in modern conditions. With the creation of an extensive system of international legal standards of the universal and regional (mostly European) levels, which guarantee the rights of citizens to participate in elections and referendums, the active functioning of the Council of Europe, the OSCE, the EU, the traditional democratic institutions of elections and referendums are marked by significant modernization and standardization. Along with the development of electoral and referendum law and relevant legislation at the domestic levels, the formation of European electoral and referendum law is observed. Undoubtedly, thorough studies of their nature and essence, subject-functional and other characteristics, mechanisms of implementation of existing European legal standards in this field, etc., are necessary. The risks and threats, associated with armed aggression against Ukraine, and the re-creation of classic institutions of people's power, for the improvement of which the efforts of democratic states and, in recent decades, international organizations have been concentrated, force the development of effective tools for countering and preventing manipulation of elections and referenda, establishing responsibility for such acts, increasing universally binding (normative) acts, along with "soft law" acts in this areaМета статті полягає у дослідженні європейського виборчого і референдного права. Задля її досягнення необхідним є вирішення наступних завдань: розкриття природи європейського виборчого і референдного права; аналіз існуючих європейських правових стандартів у даній сфері; виокремлення тенденцій і закономірностей розвитку європейського виборчого і референдного права у сучасних умовах. Методологічу основу дослідження становлять загальнонаукові методи, зокрема, діалектичний, системний, метод синтезу і т.д., а також спеціальні юридичні (порівняльно-правовий, історико-правовий, формально-логічний, структурно-функціональний, правової семіотики й ін.) методи наукового пізнання. Їх поєднання дозволило комплексно проаналізувати сутність й особливості європейського виборчого і референдного права, зясувати тенденції і перспективи їх розвитку. Зі створенням розгалуженої системи міжнародно-правових стандартів універсального і регіонального (найбільшою мірою європейського) рівнів, що гарантують права громадян на участь у виборах і референдумах, активним функціонуванням Ради Європи, ОБСЄ, ЄС, традиційні демократичні інститути виборів і референдумів відзначаються значною модернізацією і стандартизацією. Поряд з розвитком виборчого і референдного права і відповідного законодавства на внутішньодержавних рівнях, спостерігається становлення європейського виборчого і референдного права. Безумовно, необхідними є грунтовні дослідження їх природи і сутності, суб’єктно-функціональних та інших характеристик, механізмів реалізації існуючих європейських правових стандартів у даній сфері тощо. Ризики і загрози, пов’язані зі збройною агресією проти України і спотворення класичних інститутів народовладдя, задля удосконалення яких протягом століть були зосереджені зусилля демократичних держав, в останні десятилліття і міжнародних організацій, змушують до розробки ефективних інструментів протидії і попередження маніпуляцій виборами і референдумами, встановленню відповідальності за такі діяння, збільшення актів «жорсткого права», поряд з актами «м’якого права» у даній сфер

Особливості спрощеного провадження щодо кримінальних проступків в суді першої інстанції

Summary court proceedings regarding criminal misdemeanors are a differentiated type of court proceedings in the court of first instance. Three forms of simplification of court proceedings regarding criminal misdemeanors are singled out, in particular: 1) with accelerated holding a trial in a court session; 2) without holding a trial in a court session; 3) with holding a trial without examining the evidence regarding those circumstances that are not contested by anyone. The list of documents, the presence of which is a prerequisite for the consideration of the indictment by the court in the order of summary court proceedings, has been determined. The author states that a summary court proceeding without a trial in a court session limits the right to a fair trial, provided for by the Convention on the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms. It has been established, that the features of summary court proceedings regarding criminal offenses are: 1) procedural speed; 2) simplification of the procedural form; 3) greater efficiency compared to the "usual" form of court proceedings; 4) changed structure of the proof process; 5) modification (restriction) of certain principles of criminal proceedings. The definition of summary court proceedings for criminal misdemeanors is proposed. The grounds for conducting court proceedings in a simplified manner have been determined, in particular: 1) legal material ground (qualification of the accused's act as a criminal misdemeanor); 2) procedural grounds: a) the presence of the accused's consent to this procedure for consideration of the indictment; b) undisputed recognition by the accused of his/her guilt in committing the incriminated misdemeanor; c) recognition (non-dispute) by the accused of the circumstances of the proceedings, established during the investigation; d) the presence of the prosecutor's initiative (petition) to consider the indictment in a simplified mannerСпрощене судове провадження щодо кримінальних проступків є диференційованим видом судового провадження в суді першої інстанції. Виокремлено три форми спрощення судового провадження щодо кримінальних проступків, зокрема: 1) з прискореним проведенням судового розгляду в судовому засіданні; 2) без проведення судового розгляду в судовому засіданні; 3) з проведенням судового розгляду без дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Визначено перелік документів, наявність яких є передумовою для розгляду судом обвинувального акта в порядку спрощеного судового провадження. Автор констатує, що спрощене судове провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні обмежує право на справедливий суд, передбачене Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод. Встановлено, що особливостями спрощеного судового провадження щодо кримінальних проступків є: 1) процесуальна швидкість; 2) спрощення процесуальної форми; 3) більша ефективність у порівнянні із «звичайною» формою судового провадження; 4) змінена структура процесу доказування; 5) видозміна (обмеження) окремих засад кримінального провадження. Запропоновано визначення спрощеного судового провадження щодо кримінальних проступків. Визначено підстави для здійснення судового провадження у спрощеному порядку, зокрема: 1) матеріально-правову підставу (кваліфікація діяння обвинуваченого як кримінального проступку); 2) процесуальні підстави: а) наявність згоди обвинуваченого на такий порядок розгляду обвинувального акта; б) беззаперечне визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні інкримінованого проступку; в) визнання (неоспорювання) обвинуваченим встановлених під час дізнання обставин провадження; г) наявність ініціативи (клопотання) прокурора про розгляд обвинувального акта у спрощеному порядк