To the 90th anniversary of the birth of Professor Oleg O. Laponogov

The paper is dedicated to the founder of functional neurosurgery in Ukraine — Professor O.A. Laponogov, who would have turned 90 in September 2020. After graduating with honours from Kyiv Medical Institute in 1954, O.A. Laponogov began working at the Kyiv Research Institute of Neurosurgery. In the late 1950s, O.A. Laponogov completed an internship in stereotaxic neurosurgery at M.N. Burdenko Institute of Neurosurgery in Moscow under Professor E.I. Kandel. Upon returning to Kyiv, he introduced stereotaxic operations in the treatment of Parkinson’s disease, tremor, torsion dystonia, and other movement disorders, and also developed a concept for the surgical treatment of epilepsy.Together with engineer A.N. Sikorsky, O.A. Laponogov developed a stereotaxic apparatus of his own design, which combined the advantages of the foreign stereotaxic systems. For the development of this device, he received the Gold Medal at the International Exhibition of Technology in Leipzig in 1972.Thanks to the enthusiasm of Professor O.A. Laponogov, in 1974 at the Kyiv Research Institute of Neurosurgery, one of the first departments of functional neurosurgery in Europe was founded, which he headed for over 35 years. Professor O.A. Laponogov studied the features of the development and management of epilepsy, Parkinson’s disease, torsion dystonia, and other movement disorders, introduced new technologies for the diagnosis and surgical treatment of these diseases.Professor O.A. Laponogov left a rich and valuable legacy and forever went down into the history of the Neurosurgery Institute and Ukrainian neurosurgery as a pioneer and founder of a new direction — functional and stereotactic neurosurgery

Electrical welding technology in restoring the integrity of the injured peripheral nerve: review of literature and own experimental research

Mechanical damage to the peripheral nerve is a disabling type of trauma with high cumulative potential, treatment and rehabilitation of which remains an important medical problem. At present, neurorrhaphy is a ubiquitous means of connecting stumps of a crossed nerve. The disadvantages of the method are the manual complexity and prolongation of local inflammatory reactions by persistent suture material. Alternatively, methods of glue, laser, photochemical, nanocomposite or, least studied, electric welding compounds are considered.A series of studies performed on adult white outbred male rats evaluated the efficacy and safety of multiple point-welded epineural joints of the sciatic nerve stump after crossing it. In particular, it was found that the tested type of connection provides a fast and reliable fixation of the stump of the crossed nerve, which by Sciatic Functional Index values is 2 months faster, but ultimately does not differ from neurorrhaphy. Instead, the amplitude of the electrical M-response of the paretic calf muscle and the density of nerve fibers in the regeneration neuroma thickness are significantly higher after 5 months after the weld, and the angle of deviation of the fibers from the nerve axis is substantially smaller than after neurorrhaphy.In general, the effectiveness of a welded joint is no worse than an epineural surgical suture, in some respects better, as it requires less time and resources. The study also attempts to pathophysiologically interpret the data and compare them with the results of testing other seamless means of restoring the integrity of the crossed nerve.In our opinion, the obtained experimental data against the background of the results of other research groups motivate the clinical validation of the proposed method

До 90-річчя від дня народження професора Олега Олександровича Лапоногова

The paper is dedicated to the founder of functional neurosurgery in Ukraine — Professor O.A. Laponogov, who would have turned 90 in September 2020. After graduating with honours from Kyiv Medical Institute in 1954, O.A. Laponogov began working at the Kyiv Research Institute of Neurosurgery. In the late 1950s, O.A. Laponogov completed an internship in stereotaxic neurosurgery at M.N. Burdenko Institute of Neurosurgery in Moscow under Professor E.I. Kandel. Upon returning to Kyiv, he introduced stereotaxic operations in the treatment of Parkinson’s disease, tremor, torsion dystonia, and other movement disorders, and also developed a concept for the surgical treatment of epilepsy.Together with engineer A.N. Sikorsky, O.A. Laponogov developed a stereotaxic apparatus of his own design, which combined the advantages of the foreign stereotaxic systems. For the development of this device, he received the Gold Medal at the International Exhibition of Technology in Leipzig in 1972.Thanks to the enthusiasm of Professor O.A. Laponogov, in 1974 at the Kyiv Research Institute of Neurosurgery, one of the first departments of functional neurosurgery in Europe was founded, which he headed for over 35 years. Professor O.A. Laponogov studied the features of the development and management of epilepsy, Parkinson’s disease, torsion dystonia, and other movement disorders, introduced new technologies for the diagnosis and surgical treatment of these diseases.Professor O.A. Laponogov left a rich and valuable legacy and forever went down into the history of the Neurosurgery Institute and Ukrainian neurosurgery as a pioneer and founder of a new direction — functional and stereotactic neurosurgery.Статья посвящена основателю функциональной нейрохирургии в Украине ‒ профессору О.А. Лапоногову, которому в сентябре 2020 года исполнилось бы 90 лет. После окончания с отличием Киевского медицинского института в 1954 году Олег Александрович начал работать в Киевском НИИ нейрохирургии. В конце 1950-х годов прошел стажировку по стереотаксической нейрохирургии в Институте нейрохирургии имени Н.Н. Бурденко в Москве под руководством профессора Э.И. Канделя. По возвращении в Киев внедрил стереотаксические операции при лечении болезни Паркинсона, тремора, торсионной дистонии, других двигательных расстройств, а также разработал концепцию хирургического лечения эпилепсии.Вместе с инженером А.Н. Сикорским создал стереотаксический аппарат, который сочетал преимущества общепризнанных в то время зарубежных стереотаксическим систем. За разработку этого прибора получил Золотую медаль на Международной выставке техники в Лейпциге в 1972 году.Благодаря энтузиазму Олега Александровича в 1974 году в Киевском НИИ нейрохирургии было создано одно из первых в Европе отделений функциональной нейрохирургии, которое он возглавлял в течение 35 лет. Профессор О.А. Лапоногов изучал особенности развития и течения эпилепсии, болезни Паркинсона, торсионной дистонии и других двигательных расстройств, внедрял новые технологии диагностики и хирургического лечения этих заболеваний.Профессор О.А. Лапоногов оставил богатое и ценное наследство и вошел в историю Института нейрохирургии и украинской нейрохирургии как пионер и основатель нового направления ‒ функциональной и стереотаксической нейрохирургии.Стаття присвячена засновнику функціональної нейрохірургії в Україні ‒ професорові О.О. Лапоногову, якому у вересні 2020 року виповнилося би 90 років. Після закінчення з відзнакою Київського медичного інституту в 1954 році Олег Олександрович почав працювати в Київському НДІ нейрохірургії. Наприкінці 1950-х років пройшов стажування зі стереотаксичної нейрохірургії в Інституті нейрохірургії імені М.Н. Бурденка в Москві під керівництвом професора Е.І. Канделя. Після повернення в Київ Олег Олександрович впровадив стереотаксичні операції при лікуванні хвороби Паркінсона, тремору, торсійної дистонії, інших рухових розладів, а також розробив концепцію хірургічного лікування епілепсії.Разом з інженером А.Н. Сікорським створив стереотаксичний апарат, який поєднав переваги загальновизнаних на той час іноземних стереотаксичних систем. За розробку цього приладу отримав Золоту медаль на Міжнародній виставці техніки в Лейпцизі в 1972 році.Завдяки ентузіазму Олега Олександровича в 1974 році в Київському НДІ нейрохірургії було створено одне з перших в Європі відділень функціональної нейрохірургії, яке він очолював упродовж 35 років. Протягом багатьох років професор О.О. Лапоногов вивчав особливості розвитку і перебігу епілепсії, хвороби Паркінсона, торсійної дистонії та інших рухових розладів, впроваджував нові технології діагностики та хірургічного лікування цих захворювань.Професор О.О. Лапоногов залишив багатий та цінний спадок і ввійшов в історію Інституту нейрохірургії та української нейрохірургії як піонер і засновник нового напряму ‒ функціональної та стереотаксичної нейрохірургії

Антидискінетичний ефект стереотаксичних втручань у ділянці вентроінтермедіального ядра таламуса у пацієнтів із хворобою Паркінсона

Objective. To investigate the peculiarities of the antidyskinetic effect of stereotactic interventions in ventrointermedial (Vim) thalamic nucleus in patients with Parkinson’s disease (PD).Materials and methods. Ventrointermedial thalamotomy (Vim-thalamotomy) for resistant tremor was performed in 10 patients with initial levodopa-induced dyskinesias (LIDs), which were considered as the secondary symptoms and were not taken into account when selecting the nucleus target (group 1). The study also includes 8 patients with LIDs developed due to disease progression after the Vim-thalamotomy performed earlier (group 2).Results. In group 1 after Vim-thalamotomy, 9 out of 10 patients had LIDs control in the contralateral limbs. A similar clinical observation was found in all 8 patients in group 2: while LIDs manifested on the ipsilateral side of the previously performed Vim-thalamotomy, they did not develop on the contralateral side. Such apparent antidyskinetic effects of our Vim-thalamotomіes contradict contemporary knowledge about the anatomical and pathophysiological features of LIDs.Conclusions. The control of LIDs after Vim-thalamotomy in patients with PD may indicate the afferent pallidal projections of ventrolateral thalamus involvement into the lesion. Combined anti-tremor and antidyskinetic effects are possible with the localization of the stereotactic target 3 mm behind the midcommissural point and/or with the diagonal trajectory of the electrode with an uninsulated tip of 4 mm in length. Appropriate stereotactic coordinates can be recommended for the operation of choice for patients with PD with tremor — LID symptom complex.Цель: исследовать особенности антидискинетического эффекта стереотаксических вмешательств в области вентроинтермедиального ядра таламуса (Vim) у пациентов с болезнью Паркинсона (БП).Материалы и методы. Вентроинтермедиальная таламотомия (Vim-таламотомию) по поводу резистентного тремора была выполнена 10 пациентам с БП с начальными леводопа-индуцированными дискинезиями (ЛИД), которые расценивали как второстепенные симптомы и не учитывали при выборе ядра-мишени (группа 1). В исследование также были привлечены 8 пациентов, у которых ЛИД развились на фоне прогрессирования заболевания после Vim-таламотомии, выполненной ранее (группа 2).Результаты. В группе 1 после Vim-таламотомии у 9 пациентов из 10 наблюдали прекращение ЛИД в контралатеральных конечностях. У всех пациентов группы 2 выявлено общее клиническое наблюдение: ЛИД манифестировали на ипсилатеральной по отношению к ранее выполненной Vim-таламотомии стороне, тогда как на контралатеральной стороне они не развивались. Антидискинетические эффекты выполненных нами Vim-таламотомий противоречат современным представлениям об анатомо-патофизиологических особенностях ЛИД.Выводы. Прекращение ЛИД после Vim-таламотомии пациентам с БП может свидетельствовать о вовлечении в очаг деструкции афферентных паллидарных проекций вентролатерального таламуса. Комбинированный антитреморный и антидискинетический эффект возможен при локализации стереотаксической мишени на 3 мм кзади от серединнокомиссуральной точки и/или диагональной траектории электрода с неизолированным кончиком длиной 4 мм. Соответствующие стереотаксические координаты можно рекомендовать для операции выбора у пациентов с ХП с симптомокомплексом тремор-ЛИД.Мета: дослідити особливості антидискінетичного ефекту стереотаксичних втручань у ділянці вентроінтермедіального ядра таламуса (Vim) у пацієнтів із хворобою Паркінсона (ХП).Матеріали і методи. Вентроінтермедіальну таламотомію (Vim-таламотомію) з приводу резистентного тремору виконано 10 пацієнтам із ХП з початковими леводопа-індукованими дискінезіями (ЛІД), які розцінювали як другорядні симптоми та не враховували при виборі ядра-мішені (група 1). У дослідження також залучено 8 пацієнтів, у яких ЛІД розвинулися на тлі прогресування захворювання після Vim-таламотомії, виконаної раніше (група 2).Результати. У групі 1 після Vim-таламотомії у 9 пацієнтів з 10 спостерігали припинення ЛІД у контралатеральних кінцівках. У всіх пацієнтів групи 2 виявлено спільне клінічне спостереження: ЛІД маніфестували на іпсилатеральному щодо раніше виконаної Vim-таламотомії боці, тоді як на контралатеральному боці вони не розвивалися. Антидискінетичні ефекти виконаних нами Vim-таламотомій суперечать сучасним уявленням про анатомо-патофізіологічні особливості ЛІД.Висновки. Припинення ЛІД після Vim-таламотомії у пацієнтів із ХП може свідчити про залучення у вогнище деструкції аферентних палідарних проекцій вентролатерального таламуса. Комбінований антитреморний та антидискінетичний ефект можливий при локалізації стереотаксичної мішені на 3 мм дозаду від серединнокомісуральної точки та/або діагональній траєкторії електрода із неізольованим кінчиком завдовжки 4 мм. Відповідні стереотаксичні координати можна рекомендувати для операції вибору пацієнтам із ХП із симптомокомплексом тремор–ЛІД

Віруси центральної нервової системи людини — інвазія, трансмісія, латентність: огляд літератури

Central nervous system (CNS) viruses are the problem of global significance that is not yet fully evaluated. There are known more than 30 groups of RNA viruses and more than 20 groups of DNA viruses known which can affect the human central nervous system. According to WHO data, up to 95 % of the world population is infected with the herpesvirus family of viruses (HHV) – HHV1, HHV2, HHV6, HHV7, HHV8, HCMV, EBV, VZV and papovaviruses (JC).Invasion of the most CNS viruses begins at the periphery with infection of by infecting epithelial or endothelial cells. The introduction of viruses into the cell is performed invade cells through the interaction with receptors. Currently, there are known several pathways of viruses penetration into the central nervous system: a straight path – the viruses from the site of local infection are directly introduced penetrate into the nerve endings of the peripheral or central nervous system; “Trojan horse” – the transporters of these viruses are leukocytes infected with the virus; mechanism of CNS damage mediated by immune system consisting in the fact that local destruction of the blood-brain barrier is achieved as a result of due to immune cells activation and local production of cytokines.After penetration into the neuronal cell, viruses are moved through its structures and are transmitted migrate into other neuronal cells. When reaching the cell body, viral nucleic acid is replicated and mRNA and proteins are expressed. After replication the dissemination of viral particles is also carried out involving the microtubule transport system.Now, an understanding of the molecular mechanisms controlling the spread of viruses in the nervous system is not formed. Viruses interact with host cells through many metabolic pathways. Severe pathology is developed in case of insufficiency of aggregate response to viral invasion.Вирусы центральной нервной системы (ЦНС) - еще не в полной мере оцененная проблема мирового значения. Известно более 30 групп РНК вирусов и более 20 групп вирусов ДНК, способных поражать ЦНС человека. По данным ВОЗ, до 95% населения планеты инфицированы вирусами семейства герпесов (HHV) - HHV1, HHV2, HHV6, HHV7, HHV8, HCMV, EBV, VZV и паповавирусами (JC).Инвазия большинства вирусов ЦНС начинается на периферии инфицированием эпителиальных или эндотелиальных клеток. Вирусы внедряются в клетку посредством взаимодействия с рецепторами. В настоящее время известны несколько путей проникновения вирусов в ЦНС: прямой - вирусы в месте заражения непосредственно внедряются в нервные окончания периферической нервной системы (ПНС) или в ЦНС; «троянский конь» - транспортерами вирусов являются лейкоциты, зараженные вирусом; опосредованный иммунной системой механизм поражения ЦНС – разрушение гематоэнцефалического барьера (ГЭБ) вследствие активизации иммунных клеток и локальной продукции цитокинов.После проникновения в нейрональную клетку вирусы перемещаются по ее структурам и переходят в другие нейрональные клетки. При достижении тела клетки нуклеиновая кислота вируса реплицируется и экспрессирует мРНК и белки. После репликации вирусные частицы распространяются также с участием транспортных систем микротрубочек.В настоящее время представление о молекулярных механизмах контроля распространения вирусов в нервной системе не сформировано. Вирусы взаимодействуют с клетками хозяина по многим метаболическим путям. При недостаточности совокупной реакции на инвазию вирусов формируется патология.Віруси ЦНС - ще не повною мірою оцінена проблема світового значення. Відомо понад 30 груп РНК вірусів та понад 20 груп вірусів ДНК, здатних уражувати ЦНС людини. За даними ВОЗ, до 95% населення земної кулі інфіковані вірусами сімейства герпесів (HHV) - HHV1, HHV2, HHV6, HHV7, HHV8, HCMV, EBV, VZV та паповавірусами (JC).Інвазія більшості вірусів ЦНС починається на периферії інфікуванням епітеліальних або ендотеліальних клітин. Віруси проникають в клітину через взаємодію з рецепторами. Відомі декілька шляхів проникнення вірусів у ЦНС: прямий - віруси в місці зараження потрапляють у нервові закінчення периферійної нервової системи або ЦНС; «троянський кінь» - транспортерами вірусів є заражені вірусом лейкоцити; опосередкований імунною системою механізм ураження ЦНС – локальне руйнування гематоенцефалічного бар’єра внаслідок активізації імунних клітин та локальної продукції цитокінів.Після проникнення в нейрональну клітину віруси переміщуються по її структурах і переходять в інші нейрональні клітини. При досягненні тіла клітини нуклеїнова кислота вірусів реплікується і експресує мРНК та білки. Після реплікації частки вірусів поширюється за участі транспортних систем мікротрубочок.На сучасному етапі уявлення про молекулярні механізми контролю поширення вірусів у нервовій системі не сформоване. Віруси взаємодіють з клітинами хазяїна по багатьох метаболічних шляхам. За недостатності сукупної реакції на вірусну інвазію виникає патологія

DEGENERATIVE INTERVERTEBRAL DISC DISEASE: DIFFICULTIES IN DEFINITION OF THE CONCEPT AND EPIDEMIOLOGY OF THE PHENOMENON. BRIEF COMMUNICATION

The aim. The significant prevalence of intervertebral discs chronic pathology in the human population against the background of the lack of a clear and unified definition of the concept of «degenerative [intervertebral] disc disease» (DDD) creates difficulties in the study and formation of treatment protocols for this pathology. This study aims to clarify the epidemiological characteristics and terminological features of the pathology of the intervertebral discs covered by the term «DDD». Materials and methods. A systematic search in pubmed and related scientific and professional databases for publications devoted to DDD’s terminological features and epidemiology was conducted. In the analysis, the papers in which DDD and semantically related concepts and clinical phenomena are included as the primary research objects. Results. Based on the analysis, it is found that there is no unified defining the concept of DDD, which includes both initial degenerative changes in the disc, regardless of the manifestation of the pain syndrome, and conditions with a clear pathomorphological picture, such as intervertebral disc herniation, degenerative spinal stenosis, etc. DDD is pathophysiological and conventional; its list of pathomorphological and clinical correlates still needs to be completed. Clinical phenomena, considered the most certain correlates of DDD, can be caused by other pathological processes. Currently, the only but somewhat inaccurate indicator of the prevalence of back pain in the human population is the epidemiological characteristic of back pain, which, according to available calculations, can reach 800 million people at any given time, i.e., 10 % of the human population. Uncertainty regarding the semantics of the term DDD makes it challenging to unify research results and develop effective clinical protocols. Conclusions. The meaning of the term DDD remains unclear and non-unified, and the epidemiological characteristics of the phenomenon of back pain can only be used with significant caution for a rough estimate of the prevalence of clinically significant forms of ddd. Unifying and clarifying terminology, prevalence, and identification of benchmark etiological factors of DDD will allow to improve treatment protocols for this pathology and improve its results

Redefining the Inclusion Criteria for Successful Steindler Flexorplasty Based on the Outcomes of a Case Series in Eight Patients

Background (rationale) Steindler flexorplasty (SF) is aimed at restoring independent elbow flexion in the late stages of dysfunction of the primary elbow flexors. Selection criteria for successful SF have been defined

Лікування спастичності кисті з використанням ботулотоксину А і селективної фасцикулотомії

The efficacy of spastic hand treatment using botulinic toxin A and selective fasciculotomy of n. medianus and/or n. ulnaris was estimated. The results of treatment of 41 patients with spastic upper limbs were analyzed, at 20 of them botulinic toxin was used, 21 patients have been operated.The best effect of botulinic toxin was in patients with moderate spasticity. Positive effect of botulinic toxin application in early period of spasticity is an indication for selective fasciculotomy performing later. In patients with spastic hand’s deformation (2 points according to the Ashworth scale) treatment has to be started at moderate spasticity, in case of spasticity relapse, selective fasciculotomy has to be performed.Оценена эффективность лечения спастичности кисти с использованием ботулотоксина А и селективной фасцикутолотомии срединного и/или локтевого нерва. Проанализированы результаты лечения 41 больного по поводу спастичности верхних конечностей, у 20 из них применили препарат ботулотоксин А — диспорт, у 21 — хирургическое вмешательство.Лучший эффект ботулотоксина отмечен у пациентов при умеренно выраженной спастичности. Положительный результат при использовании ботулотоксина в раннем периоде спастичности является показанием к выполнению фасцикулотомии в последующем. У больных при спастической деформации кисти терапию целесообразно начинать при умеренно выраженной спастичности (2-й степени по классификации Ashworth), при возникновении рецидивов спастичности необходимо выполнение селективной фасцикулотомии.Оцінено ефективність лікування спастичності кисті з використанням ботулотоксину А та селективної фасцикутолотомії серединного та/або ліктьового нерва. Проаналізовані результати лікування 41 хворого з приводу спастичності верхніх кінцівок, у 20 з них застосований препарат ботулотоксин А — диспорт, у 21 — хірургічне втручання.Найкращий ефект ботулотоксину відзначений у пацієнтів за помірно вираженої спастичності. Позитивний результат використання ботулотоксину у ранньому періоді спастичності є показанням до виконання фасцикулотомії у подальшому. У хворих з спастичною деформацією кисті терапію доцільно розпочинати за помірно вираженої спастичності (2-го ступеня за класифікацією Ashworth), при виникненні рецидивів спастичності необхідне виконання селективної фасцикулотомії

Електрозварна технологія у відновленні цілісності травмованого периферичного нерва: огляд літератури і власних експериментальних даних

Mechanical damage to the peripheral nerve is a disabling type of trauma with high cumulative potential, treatment and rehabilitation of which remains an important medical problem. At present, neurorrhaphy is a ubiquitous means of connecting stumps of a crossed nerve. The disadvantages of the method are the manual complexity and prolongation of local inflammatory reactions by persistent suture material. Alternatively, methods of glue, laser, photochemical, nanocomposite or, least studied, electric welding compounds are considered.A series of studies performed on adult white outbred male rats evaluated the efficacy and safety of multiple point-welded epineural joints of the sciatic nerve stump after crossing it. In particular, it was found that the tested type of connection provides a fast and reliable fixation of the stump of the crossed nerve, which by Sciatic Functional Index values is 2 months faster, but ultimately does not differ from neurorrhaphy. Instead, the amplitude of the electrical M-response of the paretic calf muscle and the density of nerve fibers in the regeneration neuroma thickness are significantly higher after 5 months after the weld, and the angle of deviation of the fibers from the nerve axis is substantially smaller than after neurorrhaphy.In general, the effectiveness of a welded joint is no worse than an epineural surgical suture, in some respects better, as it requires less time and resources. The study also attempts to pathophysiologically interpret the data and compare them with the results of testing other seamless means of restoring the integrity of the crossed nerve.In our opinion, the obtained experimental data against the background of the results of other research groups motivate the clinical validation of the proposed method.Механическое повреждение периферического нерва ‒ инвалидизирующий вид травмы с высоким кумулятивным потенциалом, лечение и реабилитация последствий которого являются важной медицинской проблемой. Убиквитарным средством соединения культей пересеченного нерва является нейрорафия. Недостатки метода – мануальная сложность и увеличение длительности локальных воспалительных реакций персистирующим шовным материалом. В качестве альтернативных рассматривают методы клеевого, лазерного, фотохимического, нанокомпозитного или наименее изученного электросварного соединения.В серии исследований, выполненных на взрослых белых беспородных крысах-самцах, проведена оценка эффективности и безопасности электросварного эпиневрального соединения культей седалищного нерва после его пересечения. В частности установлено, что апробированный вид соединения обеспечивает быструю и надежную фиксацию культей пересеченного нерва, которая по значениям SFI (sciatic functional index) происходит на 2 мес быстрее, но не отличается от такой при применении нейрорафии. Амплитуда М-ответа паретической икроножной мышцы и плотность нервных волокон в толще регенерационной невромы через 5 мес после сварного соединения существенно выше, а угол отклонения волокон от оси нерва ‒ меньше, чем после нейрорафии.В целом эффективность сварного соединения не уступает нейрорафии, а в некоторых аспектах превосходит ее, требует меньших затрат времени и средств. Предпринята попытка патофизиологически интерпретировать полученные данные и сравнить их с результатами апробации других бесшовных средств восстановления целостности пересеченного нерва.На наш взгляд, полученные экспериментальные данные на фоне результатов других исследовательских групп являются основанием для клинической апробации предложенного метода.Механічне ушкодження периферичного нерва — інвалідизуючий вид травми з високим кумулятивним потенціалом, лікування і реабілітація наслідків якого є важливою медичною проблемою. Убіквітарним засобом з’єднання кукс перерізаного нерва є нейрорафія. Недоліки цього засобу ‒ мануальна складність виконання і збільшення тривалості локальних запальних реакцій персистуючим шовним матеріалом. Як альтернативні розглядають методи клейового, лазерного, фотохімічного, нанокомпозитного чи найменш вивченого електрозварного з’єднання.У серії досліджень, виконаних на дорослих білих безпородних щурах-самцях, проведено оцінку ефективності та безпечності кількаточкового електрозварного епіневрального з’єднання кукс сідничного нерва після його перетину. Зокрема виявлено, що апробований вид з’єднання забезпечує швидку та надійну фіксацію кукс перерізаного нерва, котра за значеннями SFI (sciatic functional index) відбувається на 2 міс швидше, але не відрізняється від такої при застосуванні нейрорафії. Амплітуда електричної М-відповіді паретичного литкового м’яза і щільність нервових волокон у товщі регенераційної невроми через 5 міс після зварного з’єднання значно вища, а кут відхилення волокон від осі нерва ‒ менший, ніж після нейрорафії.Загалом ефективність зварного з’єднання не поступається такій нейрорафії, а в деяких аспектах ‒ перевершує її, потребує менших витрат часу та засобів. Зроблено спробу патофізіологічно інтерпретувати отримані дані і порівняти їх з результатами апробації інших безшовних засобів відновлення цілісності перерізаного нерва.На нашу думку, отримані експериментальні дані на тлі результатів інших дослідницьких груп є підставою для клінічної апробації запропонованого методу

Електронейроміографічні кореляти відновлення функції сідничого нерва після його пересічення та зварного епіневрального з’єднання в експерименті

Objective: To estimate the effectiveness of welding epineural coaptation of the residual sciatic nerve after resection based on electroneuromyographic (ENMG) parameters obtained in the gastrocnemius muscle.Materials and methods. Experimental animals were albino outbreed male rats (350–450 g, 7 months old); trauma model was the resection of the left sciatic nerve in the middle third; the experimental groups were as following: 1 — neurotomy (n = 18), 2 — neurotomy + neurosuture (n = 13), 3 — neurotomy + welding coaptation (n = 15); the method of investigation was direct needle ENMG (sciatic nerve stimulation, responses were registered in gastrocnemius muscle) in 3 and 5 months after injury.Results. The model of the nerve trauma with a temporary restriction of limb mobility is relevant for evaluating the effectiveness of restorative interventions in this type of pathology. In 5 months of observation there was found a significant prevalence of M-response amplitude in the injured limb compared to neurorrhaphy (17.3 ± 2.3 vs. 8.4 ± 0.9 mV, respectively; p = 0.005). M-response amplitude lateralization after the welded coaptation, in contrast to neurorrhaphy, is of temporary nature, indicating the improved regeneration process. Absence of ENMG-indices lateralization in 3 and 5 months after the neurotomy and high values of the M-response amplitude in 5 months indicated the possibility of gastrocnemius alternative re-innervations by terminals of intact nerve trunks.Conclusion. High-frequency electric epineural welding provides a reliable coaptation of the residual nerve, and, taking into account some ENMG indicators, is more effective than neurorrhaphy.Цель: оценить эффективность сварного эпиневрального соединения культей пересеченного седалищного нерва на основе показателей электронейромиографии (ЭНМГ), которые регистрировали в икроножной мышце.Материалы и методы. Животные — белые беспородные крысы-самцы (масса тела 350–450 г, возраст 7 мес); травма — пересечение левого седалищного нерва в средней трети; экспериментальные группы — 1 (невротомия, n=18), 2 (невротомия + нейрорафия, n=13), 3 (невротомия + сварное соединение, n=15); метод исследования — прямая игольчатая ЭНМГ (стимуляция седалищного нерва, регистрация ответов в икроножной мышце) через 3 и 5 мес после травмы.Результаты. Модель пересечения седалищного нерва с временным ограничением подвижности конечности релевантна относительно оценки эффективности восстановительных вмешательств при такой травме. Через 5 мес отмечено статистически значимое преобладание амплитуды М-ответа травмированной конечности у животных после сварного соединения по сравнению с таковой после нейрорафии, соответственно (17,3±2,3) и (8,4±0,9) мВ (р=0,005). Латерализация амплитуды М-ответа икроножной мышцы после сварного соединения культей седалищного нерва, в отличие от нейрорафии, временная, что свидетельствует о большей результативности процесса регенерации. Отсутствие латерализации показателей ЭНМГ через 3 и 5 мес после изолированной невротомии на фоне высокой амплитуды М-ответа через 5 мес наблюдения свидетельствует о возможности альтернативной реиннервации исследованной мышцы терминалями интактных нервных стволов.Вывод. Высокочастотная электрическая сварка эпиневрия обеспечивает надежное, с учетом некоторых показателей ЭНМГ — более результативное соединение культей нерва, чем нейрорафия.Мета: оцінити ефективність зварного епіневрального з’єднання кукс сідничого нерва після його пересічення на основі показників електронейроміографії (ЕНМГ), реєстрованих у литковому м’язі.Матеріали і методи дослідження. Експериментальні тварини — білі безпородні щури-самці (маса тіла 350–450 г, вік 7 міс); травма — пересічення лівого сідничого нерва у середній третині; експериментальні групи — 1 (невротомія, n=18), 2 (невротомія + нейрорафія, n=13), 3 (невротомія + зварне з’єднання, n=15); метод дослідження — пряма голкова ЕНМГ (стимуляція сідничого нерва, реєстрація відповіді у литковому м’язі) через 3 і 5 міс після травми.Результати. Модель пересічення сідничого нерва з тимчасовим обмеженням рухливості кінцівки релевантна щодо оцінки ефективності відновного втручання з приводу такої травми. Через 5 міс відзначали статистично значуще переважання амплітуди М-відповіді травмованої кінцівки у тварин після зварного з’єднання порівняно з такою після нейрорафії — відповідно (17,3±2,3 та (8,4±0,9) мВ (р=0,005). Різниця амплітуди М-відповіді литкового м’яза лівої та правої задніх кінцівок після зварного з’єднання кукс сідничого нерва, на відміну від нейрорафії, тимчасова, свідчить про кращий перебіг регенераційного процесу. Відсутність відмінності показників ЕНМГ лівої та правої задніх кінцівок через 3 і 5 міс після ізольованої невротомії на тлі високої амплітуди М-відповіді через 5 міс спостереження свідчить про можливість альтернативної реіннервації досліджуваного м’яза терміналями інтактних нервових стовбурів.Висновок. Високочастотне електричне зварювання епіневрію забезпечує надійне з’єднання кукс нерва, за окремими показниками ЕНМГ більш результативне, ніж стандартна нейрорафія