ДЕЯКІ ПРЕДИКТОРИ ВИРАЖЕННЯ ПСИХОПАТОЛОГІЧНОЇ СИМПТОМАТИКИ ПРИ ПАРАНОЇДНІЙ ШИЗОФРЕНІЇ

This article analyzes peculiarities of psychopathological symptoms of paranoid schizophrenia considering the functional state of the autonomic nervous system. The aim of the study – to explore the peculiarities of psychopathological symptoms in patients with paranoid schizophrenia, considering the functional state of the autonomic nervous system. Materials and Methods. Clinical and psychopathological examination of 144 men with paranoid schizophrenia, using PANSS scale, questionnaire A.M. Wein and study of cardiac rhythm variability was conducted. Results and Discussion. It was established that patients with paranoid schizophrenia have symptoms of relative sympathicotonia (45.1 %) and parasympathicotonia (41.7 %) with significantly lower expression of eutonia (13.2 %). It was established that patients with sympathicotonia symptoms are generally more expressive of psychopathological symptoms (115.03±11.71) points in comparison with patients with signs of parasympathicotonia (99.08±11.13) points and eutonia (89.74±15.00) points (p<0.01). This tendency is most pronounced for productive symptoms (30.62±2.94) points, (21.60±3.64) points, and (21.63±2.61) points, p<0.01) and general symptoms (respectively, (56.86±6.17) points, (45.58±7.18) points and (51.27±6.03) points, p<0.01), and the least for negative symptoms (27.55±6.27) points, (22.53±8.02) points and (26.22±6.28) points, and also appears in the analysis of individual symptoms that are part of the positive, negative and general cluster of psychopathological symptoms of schizophrenia. In patients with symptoms of sympathicotonia, the severity of thinking abnormalities (13.02±3.03) points, (8.83±2.10) points and (8.47±1.93) points, p<0.01), excitation (10.91±1.84) points, (8.83±1.88) points and (8.68±1.60) points, p<0.01) and paranoid behavior (13.78±1.87) points, (10.12±2.87) points and (9.68±2.45) points, p<0.01. At the same time, differences in the severity of psychopathological symptoms among patients with parasympathicotonia and eutonia are lower than among patients with sympathicotonia and patients of other groups. At the same time, the regularities regarding the relationships between different psychopathological symptoms and the functional state of autonomic nervous system in paranoid schizophrenia are complex and ambiguous. The existence of significant correlations between the LF/HF index of heart rate variability and the indicators of the expressiveness of productive psychopathological symptoms (rS=-0.749), paranoid behavior (rS=-0.706), mental disorders (rS=-0.698), excitation (rS=-0.644), overall severity of psychopathological symptoms (rS=-0.614), general symptoms of schizophrenia (rS=-0.440), and severity of negative symptoms (rS=-0.145). Conclusions. The revealed patterns show the link between the expressiveness of the psychopathological symptoms of paranoid schizophrenia and the indicators of the functional state of the autonomic nervous system.В статье проанализированы особенности психопатологической симптоматики параноидной шизофрении с учетом функционального состояния вегетативной нервной системы (ВНС). Цель исследования – изучить особенности психопатологической симптоматики у больных параноидной шизофренией с учетом функционального состояния вегетативной нервной системы. Материалы и методы. Проведено клинико-психопатологическое обследование 144 мужчин, больных параноидной шизо­френией, с использованием шкалы PANSS, опросника А. М. Вейна и исследования вариабельности сердечного ритма. Результаты исследований и их обсуждение. Установлено, что больным параноидной шизофренией присущи признаки относительной симпатикотонии (45,1 %) и парасимпатикотонии (41,7 %) при значительно меньших проявлениях эйтонии (13,2 %). Установлено, что пациентам с признаками симпатикотонии присуща в целом большая выраженность психопатологической симптоматики ((115,03±11,71) балла)) по сравнению с больными с признаками парасимпатикотонии ((99,08±11,13) балла) и эйтонии ((89,74±15,00) балла) (р<0,01). Наиболее эта тенденция выражена для продуктивной симптоматики (соответственно (30,62±2,94) балла, (21,60±3,64) балла и (21,63±2,61) балла, р<0,01) и общей симптоматики (соответственно (56,86±6,17) балла, (45,58±7,18) балла и (51,27±6,03) баллак, р<0,01), а наименее – для негативной симптоматики (соответственно (27,55±6,27) балла, (22,53±8,02) балла и (26,22±6,28) балла), и выявляется также при анализе отдельных симптомов, входящих в состав положительного, отрицательного и общего кластера психопатологической симптоматики шизофрении. У больных с признаками симпатикотонии более значительна также выраженность нарушений мышления (соответственно (13,02±3,03) балла, (8,83±2,10) балла и (8,47±1,93) балла, р<0,01), возбуждения ((10,91±1,84) балла, (8,83±1,88) балла и (8,68±1,60) балла, р<0,01) и параноидного поведения ((13,78±1,87) балла, (10,12±2,87) балла и (9,68±2,45) балла, р<0,01). При этом различия в выраженности психопатологической симптоматики между больными с парасимпатикотонией и эйтонией меньше, чем между пациентами с симпатикотонией и других групп. В то же время, закономерности относительно связей различной психопатологической симптоматики и функционального состояния вегетативной системы (ВНС) при параноидной шизофрении являются сложными и неоднозначными. Установлено наличие значимых обратных корреляционных связей между показателем LF/HF вариабельности сердечного ритма и показателями выраженности продуктивной психопатологической симптоматики (rS=-0,749), параноидной поведения (rS=-0,706), нарушений мышления (rS=-0,698), возбуждение (rS=-0,644), общей тяжести психопатологической симптоматики (rS=-0,614), общей симптоматики шизофрении (rS=-0,440) и тяжести негативной симптоматики (rS=-0,145). Выводы. Выявленные закономерности свидетельствуют о наличии связи между выраженностью психопатологической симптоматики параноидной шизофрении с показателями функционального состояния ВНС.У статті проаналізовано особливості психопатологічної симптоматики параноїдної шизофренії з урахуванням функціонального стану вегетативної нервової системи (ВНС). Мета дослідження – вивчити особливості психопатологічної симптоматики у хворих на параноїдну шизофренію з урахуванням функціонального стану вегетативної нервової системи. Матеріали і методи. Проведено клініко-психопатологічне обстеження 144 чоловіків, хворих на параноїдну шизофренію, з використанням шкали PANSS, опитувальника А. М. Вейна і дослідження варіабельності серцевого ритму. Результати досліджень та їх обговорення. Встановлено, що хворим на параноїдну шизофренію притаманні ознаки відносної симпатикотонії (45,1%) та парасимпатикотонії (41,7 %) при значно менших проявах ейтонії (13,2 %). Встановлено, що пацієнтам з ознаками симпатикотонії характерна в цілому більш виражена психопатологічна симптоматика ((115,03±11,71) бала) порівняно з хворими з ознаками парасимпатикотонії ((99,08±11,13) бала)) та ейтонії ((89,74±15,00) бала) (р<0,01). Найбільше ця тенденція виражена для продуктивної симптоматики (відповідно (30,62±2,94) бала, (21,60±3,64) бала та (21,63±2,61) бала, р<0,01) і загальної симптоматики (відповідно (56,86±6,17) бала, (45,58±7,18) бала та (51,27±6,03) бала, р<0,01), а найменше – для негативної симптоматики (відповідно (27,55±6,27) бала, (22,53±8,02) бала та (26,22±6,28) бала), і виявляється також при аналізі окремих симптомів, що входять до складу позитивного, негативного та загального кластера психопатологічної симптоматики шизофренії. У хворих з ознаками симпатикотонії більшим є також вираження порушень мислення (відповідно (13,02±3,03) бала, (8,83±2,10) бала та (8,47±1,93) бала, р<0,01), збудження ((10,91±1,84) бала, (8,83±1,88) бала та (8,68±1,60) бала, р<0,01)) та параноїдної поведінки ((13,78±1,87) бала, (10,12±2,87) бала та (9,68±2,45) бала, р<0,01)). При цьому відмінності у вираженні психопатологічної симптоматики між пацієнтами з парасимпатикотонією і ейтонією є меншими, ніж між хворими з симпатикотонією та інших груп. Водночас, закономірності щодо зв’язків різної психопатологічної симптоматики та функціонального стану вегетативної нервової системи (ВНС) при параноїдній шизофренії є складними і неоднозначними. Встановлено наявність значущих зворотних кореляційних зв’язків між показником LF/HF варіабельності серцевого ритму та показниками вираження продуктивної психопатологічної симптоматики (rS=-0,749), параноїдної поведінки (rS=-0,706), порушень мислення (rS=-0,698), збудження (rS=-0,644), загальної тяжкості психопатологічної симптоматики (rS=-0,614), загальної симптоматики шизофренії (rS=-0,440) та тяжкості негативної симптоматики (rS=-0,145). Висновки. Виявлені закономірності свідчать про наявність зв’язку між вираженням психопатологічної симптоматики параноїдної шизофренії та показниками функціонального стану ВНС

ЗМІНИ КОГНІТИВНОЇ СФЕРИ У ПАЦІЄНТІВ У ВІДНОВНОМУ ТА РЕЗИДУАЛЬНОМУ ПЕРІОДАХ АНЕВРИЗМАЛЬНОГО СУБАРАХНОЇДАЛЬНОГО КРОВОВИЛИВУ

The aneurysmal subarachnoid haemorrhage (aSAH) is characterized by high mortality (from 32 up to 67 %), high frequency of neurological complications, significant disability of patients and decreasing of quality of life [1]. The statistical data indicate that changes in the cognitive sphere of patients, who have suffered aSAH, are exacerbated by the pre­sence of depression, anxiety and sleep disturbances [10]. The aim of the study – to examine the changes of cognitive sphere in patients who suffered aSAH according to age, sex, severity of SAH in acute period (The Hunt and Hess Scale), clinic-anatomical type of haemorrhage, aneurysm localization and kind of surgical intervention. Materials and Methods. A total of 114 patients were examined in age of 22–59 years, of whom 74 were men and 40 women. Cognitive impairment was assessed by means of Montreal Cognitive deficit Scale (test MoCA). The level of functional recovery and disability was measured by Modified Rankin Scale – mRS). In order to measure performance in activities of daily living (ADL) we used Barthel Activities of Daily Living Index. The state of the psychoemotional sphere was assessed using the Hospital Anxiety and Depression Scale (HADS). Results and Discussion. Cognitive impairment of different severity ranges was found in 85.96 % cases: mild – in 43.86 %, moderate – in 23.69 %, dementia – in 18.42 %. Among all the items, major changes were discovered in visuospatial abilities, language and memory. Patients who had the depression showed lower MoCA-test results (r=-0.325; p=0,001). It was found the correlation between the overall Moca-test result and severity of SAH in acute period (Hunt-Hess Scale) - (r=-0.310; p=0.001) and Bathel index - (r=0.305; p=0.001). The statistically reliable difference in overall MoCA-test results was absent in groups of patients divided according to age, sex, aneurysm localization and kind of surgical intervention. However, significantly lower (p<0.01) MoCA-test results were observed in group of patients, who had subarachnoid haemorrhage accompanied by parenchymal and ventricular bleeding ((19.09±1.83) points) compared to a group of patients suffered from subarachnoid form of haemorrhage ((22 .84 ±0.43) points). Conclusions. The average MoCA-test result was (21.71±0.37) points, that corresponds to a moderate cognitive impairment. According to the obtained data, the most significant changes were discovered in the visuospatial abilities, language and memory (p <0.05).Аневризмальное субарахноидальное кровоизлияние (аСАК) характеризуется высокой летальностью (от 32 до 67 %), значительной частотой неврологических осложнений, существенной инвалидностью пациентов и снижением качества жизни. Статистические данные свидетельствуют о том, что изменения в когнитивной сфере больных после перенесенного аСАК усугубляются при наличии у них депрессии, тревоги и нарушения сна. Цель исследования – оценить изменения когнитивной сферы у пациентов, перенесших аСАК в зависимости от возраста, пола, тяжести кровоизлияния в остром периоде (шкала Hunt-Hess), клинико-анатомической формы перенесенного кровоизлияния, локализации аневризмы и метода ее оперативного исключения. Материалы и методы. Обследовано 114 пациентов в возрасте от 22 до 59 лет, из них – 74 мужчин и 40 женщин. Оценку когнитивного функционирования проводили с использованием Монреальского Когнитивного Теста (MoCA). Степень функционального восстановления и инвалидизации определялся согласно модифицированной шкалы Рэнкина. Для оценки активности повседневной жизнедеятельности использовался индекс Бартела. Состояние психоэмоциональной сферы оценивали, используя Госпитальную шкалу тревожности и депрессии (HADS). Результаты исследований и их обсуждение. Когнитивные расстройства различной степени выраженности были обнаружены в 85,96 %: легкое когнитивное снижение – в 43,86 %, умеренное – в 23,69 %, деменцию – 18,42 %. Из всех рубрик шкалы наибольшие изменения претерпели функции зрительно-конструктивных навыков, речи и памяти. Пациенты, у которых диагностировали депрессию, демонстрировали более низкие показатели шкалы MoCA (r=-0,325; p=0,001). Установлена корреляционная зависимость между результатом MoCA-теста и степенью тяжести в остром периоде (по шкале Hunt-Hess) – (r =-0,310; p=0,001), а также индексом Бартела – (r=0,305; p=0,001). Не было установлено достоверной разницы в результатах MoCA-теста в группах пациентов, разделенных по возрасту, полу, локализации аневризмы и методу ее оперативного исключения. Однако отмечено достоверно более низкие (p<0,01) показатели MoCA-теста у пациентов с субарахноидально-паренхиматозно-вентрикулярным кровоизлиянием ((19,09±1,83) балла) по сравнению с группой больных, перенесших субарахноидальное кровоизлияние ((22,84±0,43) балл). Выводы. Средний балл по шкале MoCA составил (21,71±0,37) балла, что соответствует умеренному когнитивному нарушению. Согласно полученным данным наиболее выраженные изменения отмечались в рубриках зрительно-конструктивных навыков, речи и памяти (p<0,05).Аневризмальний субарахноїдальний крововилив (аСАК) характеризується високою летальністю (від 32 до 67 %), значною частотою неврологічних ускладнень, суттєвою інвалідністю пацієнтів та зниженням якості життя. Статистичні дані свідчать, що зміни у когнітивній сфері хворих після перенесеного аСАК поглиблюються при наявності у них депресії, тривоги та порушення сну. Мета дослідження – оцінити зміни когнітивної сфери пацієнтів, які перенесли аСАК залежно від віку, статі, тяжкості крововиливу в гострому періоді (шкала Hunt-Hess), клініко-анатомічної форми перенесеного крововиливу, локалізації аневризми та методу її оперативного виключення. Матеріали і методи. Обстежено 114 пацієнтів у віці від 22 до 59 років, з них – 74 чоловіки та 40 жінок. Оцінку когнітивного функціонування проводили з використанням Монреальського Когнітивного Тесту (MoCA). Ступінь функціонального відновлення та інвалідизації визначали відповідно до модифікованої шкали Ренкіна. Для оцінки активності повсякденної життєдіяльності використовували індекс Бартела. Стан психоемоційної сфери оцінювали, застосовуючи Госпітальну шкалу тривожності й депресії (HADS). Результати досліджень та їх обговорення. Когнітивні розлади різного ступеня вираження було виявлено у 85,96 %: легке когнітивне зниження – у 43,86 %, помірне – в 23,69 %, деменцію – 18,42 %. З-поміж усіх рубрик шкали найбільших змін зазнали функції зорово-конструктивних навичок, мови та пам’яті. Пацієнти, у яких діагностували депресію, демонстрували нижчі показники шкали MoCA (r=-0,325; p=0,001). Встановлено кореляційну залежність між результатом MoCA-тесту та ступенем тяжкості у гострому періоді (за шкалою Hunt-Hess) – (r=-0,310; p=0,001), а також індексом Бартела – (r=0,305; p=0,001). Не було встановлено достовірної різниці у результатах MoCA-тесту в групах пацієнтів, яких поділили за віком, статтю, локалізацією аневризми та методом її оперативного виключення. Проте відмічено достовірно (p<0,01) нижчі показники MoCA-тесту в пацієнтів із субарахноїдально-паренхіматозно-вентрикулярним крововиливом ((19,09±1,83) бала), порівняно з групою хворих, які перенесли субарахноїдальний крововилив ((22,84±0,43) бала). Висновки. Середній бал за шкалою MoCA становив (21,71±0,37) бала, що відповідає помірному когнітивному зниженню. Згідно з отриманими даними з-поміж усіх рубрик найбільших змін зазнали функції зорово-конструктивних навичок, мови та пам’яті (p<0,05)

ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОЇ ГЕНДЕРНОЇ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ ПАРАНОЇДНОЇ ШИЗОФРЕНІЇ

This article analyzes the clinical and medical history, clinical and psychopathological features of paranoid schizophrenia, taking into account the gender factor. The aim of the study – to learn the characteristics of modern gender differentiation of clinical and anamnestic, clinical and psychopathological features of the paranoid schizophrenia. Material and Methods. A clinical anamnesis, clinical and psychopathological observation of 210 men and 210 women with paranoid schizophrenia using a rating PANSS scale was conducted. Results and Discussion. It was established that the clinical pathomorphosis of depressive diseases on an important stage was characterized by a degree of asthenic symptomatology (79.9 % against 67.4 %, p<0.01), lack of concentration, and decision solving (71.4 % against 61.0 %, p<0.05) фтчшщгы symptomatology (81.0 % against 73.7 %, p<0.05), pessimism (80.4 % against 79.2 %, p<0.05), suicidal thoughts (70.4 % against 60.2 %, p<0.05), gastrointestinal symptoms (60.3 % against 51.7 %, p<0.05), negative symptoms and symptoms (93.1 % against 81.8 %, p<0.01), and decrease of manifestations in anhedonia (76.2 % against 84.3 %, p<0.05) and underestimated self-interest (80.5 % against 73.0 %, p<0.05). It was found that the intra-syndromological structure of depressive disorders at the present stage is characterized by a decrease in the prevalence of vital depression (from 56.8 % to 42.9 %, p<0.05) and anesthetic depression (from 25.8 % to 18.0 %, p<0.05) with an increase in the prevalence of apathy depression (24.3 % vs. 17.4 %, p<0.05), anxiety-phobic and hypochondria inclusions (56.1 % vs. 47.5 %, p<0.05)), insomnitic disturbances in the form of presmonic, intrasomnitic, post-semantic manifestations with the prevalence of the latter (93.1 % vs. 81.8 %, p<0.01), vegetative-somatic disorders and somatized manifestations in the form of heterogeneous polymorphic senestopathy (77.8 % versus 68.2 %, p<0.05), senesto-Alzheimer's syndrome (11.6 % vs. 6.4 %, p<0.05) and asthenic depression (79.9 % vs. 66.9 %, p<0.01), aged depression (38.6 % vs. 30.1 %, p<0.05) and depression with jumping ideas (28.0 % vs. 20.8 %, p<0.05). Conclusions. Identified patterns are taken into account in the development of differentiated treatment regimens of paranoid schizophrenia.В статье проанализированы клинико-анамнестические и клинико-психопатологические особенности параноидной шизофрении с учетом гендерного фактора. Цель – изучение особенностей современной гендерной дифференциации клинико-анамнестических и клинико-психопатологических особенностей течения параноидной шизофрении. Материал и методы. Проведено клинико-анамнестическое и клинико-психопатологическое обследование 210 мужчин и 210 женщин, больных параноидной шизофренией, с использованием шкалы PANSS. Результаты. Установлено, что клинический патоморфоз депрессивных расстройств на современном этапе характеризуется увеличением распространенности астенической симптоматики (79,9 % против 67,4 %, р<0,01), неспособности сконцентрироваться и принимать решения (71,4 % против 61,0 %, р<0,05), тревожной симптоматики (81,0 % против 73,7 %, р<0,05), пессимизма (80,4 % против 79,2 %, р<0,05), суицидальных мыслей (70,4 % против 60,2 %, р<0,05), гастроинтестинальной симптоматики (60,3 % против 51,7 %, р<0,05), инсомнических проявлений (93,1 % против 81,8 %, р<0,01), и уменьшением проявлений ангедонии (76,2 % против 84,3 %, р<0,05) и заниженной самооценки (80,5 % против 73,0 %, р<0,05). Выявлено, что интрасиндромологическая структура депрессивных расстройств на современном этапе характеризуется уменьшением распространенности витальной депрессии (с 56,8 % до 42,9 %, р<0,05) и анестетической депрессии (с 25,8 % до 18,0 %, р<0,05) при увеличении распространенности апатичных депрессий (24,3 % против 17,4 %, р<0,05), наличием тревожно-фобических и ипохондрических включений (56,1 % против 47,5 %, р<0,05), инсомнических нарушений в виде пресомнических, интрасомнических, постсомнических проявлений с преобладанием последних (93,1 % против 81,8 %, р<0,01), вегето-соматических расстройств и соматизи­рованных проявлений в виде гетерогенных полиморфных сенестопатий (77,8 % против 68,2 %, р<0,05), сенесто-алги­чес­кого синдрома (11,6 % против 6,4 %, р<0,05), а также астенической депрессии (79,9 % против 66,9 %, р<0,01), ажи­тированной депрессии (38,6 % против 30,1 %, р<0,05) и депрессии с прыжками идей (28,0 % против 20,8 %, р<0,05). Выводы. Выявленные закономерности учтены при разработке дифференцированных схем лечения параноидной шизофрении.У статті проаналізовано клініко-анамнестичні та клініко-психопатологічні особливості параноїдної шизофренії з урахуванням гендерного фактора. Мета – вивчення особливостей сучасної  гендерної диференціації клініко-анамнестичних та клініко-психопатологічних особливостей перебігу параноїдної шизофренії. Матеріал і методи. Проведено клініко-анамнестичне та клініко-психопатологічне обстеження 210 чоловіків та 210 жінок, хворих на параноїдну шизофренію, з використанням шкали PANSS. Результати. Встановлено, що клінічний патоморфоз депресивних розладів на сучасному етапі характеризується збільшенням поширеності астенічної симптоматики (79,9 % проти 67,4 %, р<0,01), нездатності концентруватися і приймати рішення (71,4 % проти 61,0 %, р<0,05), тривожної симптоматики (81,0 % проти 73,7 %, р<0,05), песимізму (80,4 % проти 79,2 %, р<0,05), суїцидальних думок (70,4 % проти 60,2 %, р<0,05), гастроінтестинальної симптоматики (60,3 % проти 51,7 %, р<0,05), інсомнічних проявів (93,1 % проти 81,8 %, р<0,01), і зменшенням проявів ангедонії (76,2 % проти 84,3 %, р<0,05) і заниженої самооцінки (80,5 % проти 73,0 %, р<0,05). Виявлено, що інтрасиндромологічна структура депресивних розладів на сучасному етапі характеризується зменшенням поширеності вітальної депресії (з 56,8 % до 42,9 %, р<0,05) та анестетичної депресії (з 25,8 % до 18,0 %, р<0,05) при збільшенні поширеності апатичних депресій (24,3 % проти 17,4 %, р<0,05), наявністю тривожно-фобічних та іпохондричних включень (56,1 % проти 47,5 %, р<0,05), інсомнічних порушень у вигляді пресомнічних, інтрасомнічних, постсомнічних проявів з переважанням останніх (93,1 % проти 81,8 %, р<0,01), вегето-соматичних розладів та соматизованих проявів у вигляді гетерогенних поліморфних сенестопатій (77,8 % проти 68,2 %, р<0,05), сенесто-алгічного синдрому (11,6 % проти 6,4 %, р<0,05), а також астенічної депресії (79,9 % проти 66,9 %, р<0,01), ажитованої депресії (38,6 % проти 30,1 %, р<0,05) та депресії зі стрибками ідей (28,0 % проти 20,8 %, р<0,05). Висновки. Виявлені закономірності враховані при розробці диференційованих схем лікування параноїдної шизофренії

ОСОБЛИВОСТІ КОГНІТИВНИХ РОЗЛАДІВ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ЗАКРИТОЮ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВОЮ ТРАВМОЮ

The article describes the peculiarities of cognitive impairment in patients with closed craniocerebral injury and influence of different factors on such impairment.У статті викладено особливості змін когнітивних функцій у хворих, що перенесли закриту черепно- мозкову травму та вплив різних чинників на стан когнітивної сфери у даного контингенту населення

ДЕЯКІ НЕЙРОПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПАЦІЄНТІВ, ЩО ПЕРЕНЕСЛИ ЗАКРИТУ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВУ ТРАВМУ

The article describes changes of certain neuropsychological functional systems on the background of closed craniocerebral injury, defines its connection with clinical form of trauma, duration of after traumatic period, patient's age and sex, presence of concomitant diseases and so on.Стаття розкриває зміни певних нейропсихологічних функціональних систем на тлі перенесеної закритої черпно-мозкової травми, визначає їх зв'язок із клінічною формою отриманої травми, тривалістю післятравматичного періоду, віком та статтю пацієнтів, наявністю у них супутньої патології тощо

ВИПАДОК ЗАДАВНЕНОГО ДИФІЛОБОТРІОЗУ ЛЮДИНИ, УСКЛАДНЕНОГО ФУНІКУЛЯРНИМ МІЄЛОЗОМ

Described is the case of chronic human diphyllobothriosis, which, despite the characteristic clinical picture and advanced laboratory and instrumental examination, remained unidentified until the time of sighting examination for the purpose of detecting helminth eggs in feces. Effective ethiotropic treatment provided complete deworming, however, due to the development of an irreversible demyelinating complication, the prognosis for a complete recovery remained unfavorable.Описано випадок задавненого дифілоботріозу людини, який, незважаючи на характерну клінічну картину й поглиблене лабораторне та інструментальне обстеження, залишався нерозпізнаним до моменту прицільного дообстеження на предмет виявлення яєць гельмінта у випорожненнях. Ефективне етіотропне лікування забезпечило цілковиту дегельмінтизацію, однак через розвиток незворотного демієлінізуючого ускладнення прогноз стосовно повного одужання залишився несприятливим

Зміни цитокінового статусу при різних підтипах ішемічного інсульту в гострому періоді

Purpose The aim of this study was to assess a different pattern of inflammatory mediators in relation of ischemic stroke subtypes in acute period.Materials and Methods. The study involved 482 patients with different ischemic stroke (IS) subtypes. We studied the content of inflammatory interleukins (IL-1β, IL-2, IL-6, IL-8, CRP, TNF-α) and anti-inflammatory interleukin IL-10 in blood serum.Results The study revealed increasing content of pro-inflammatory cytokines in acute period of IS subtypes, especially at Large Artery AtheroSclerosis (LAAS) and CardioEmbolic Infarct (CEI). In patients with LAAS the level of IL-2, IL-6 and CRP was significantly higher compared to other IS subtypes. The content of IL-10 was significantly lower compared to patients with Undetermined Etiology (UDE) stroke and LACunar (LAC) stroke. We established the relationship between the concentration of IL-1β and IL-6 with the severity of LAAS, CEI and UDE on the 1st day of stroke. On the 7th day the concentration of IL-1β and IL-8 was significantly decreased at LAC, IL-2 – at LAC and LAAS, IL-6 and TNF-α at LAC and UDE. At LAAS the content of inflammatory mediators depended on the degree of arteries stenosis, the presence of unstable atherosclerotic plaques, the intima-media thickness. We found a direct relationship between the severity of LAAS and CEI on the 14th day with the CRP concentration on the 1st day (at LAAS – (r = 0.73, p = 0.003), at CEI – (r = 0.71, p = 0.002), indicating predictive value of CRP-content on the course of acute period of IS subtypes. We established the dependence between cardiac morphometric parameters with the level of pro-inflammatory interleukins in acute period of UDE. We found the relation between the content of IL-1β, IL-6 with left ventricular myocardial mass index at UDE.Conclusions The content of inflammatory mediators in acute period of ischemic stroke depends on the pathogenic subtype of stroke. Цель работы – оценить особенности изменений медиаторов воспаления в остром периоде различных подтипов ишемического инсульта (ИИ).Материалы и методы. Обследовано 482 больных с разными подтипами ИИ (125 – с кардиоэмболическим (КЭИ), 119 – с атеротромботическим (АТИ), 116 – с инсультом неустановленной этиологии (ИНЭ) и 122 – с лакунарным (ЛИ)). Больным проведено клинико-неврологическое обследование, изучена динамика уровня провоспалительных цитокинов (IL-1β, IL-2, IL-6, IL-8, СРП, ФНП-α) и противовоспалительного цитокина IL-10 в сыворотке крови.Результаты. Установлено, что в остром периоде всех подтипов ИИ на 1 сутки возрастает содержание провоспалительных цитокинов, в частности, в наибольшей степени при АТИ и КЭИ. У больных с АТИ уровень IL-2, IL-6, СРП был достоверно выше, чем при других подтипах ИИ, а уровень IL-10 – достоверно ниже по сравнению с ИНЭ и ЛИ. Установлена связь между концентрацией IL-1β и IL-6 и тяжестью АТИ, КЭИ и ИНЭ на 1 сутки заболевания. На 7 сутки концентрация IL-1β и IL-8 достоверно снижалась при ЛИ, IL-2 – при ЛИ и АТИ, IL-6 и ФНП-α – при ЛИ и ИНЭ. Уровень IL-10 на 7 сутки КЭИ и АТИ снижался, что свидетельствовало об удержании дисбаланса между провоспалительными и противовоспалительными цитокинами при этих подтипах ИИ. При АТИ на содержание медиаторов воспаления влияли степень стеноза артерий, наличие нестабильных атеросклеротических бляшек, толщина комплекса интима-медиа. Обнаружена прямая зависимость между тяжестью атеротромботического и кардиоэмболического инсультов на 14 сутки и концентрацией СРП на 1 сутки (соответственно при АТИ – (r = 0,73, p = 0,003), при КЭИ – (r = 0,71, p = 0,002), что свидетельствует о прогностическом значении содержания СРП на течение острого периода этих подтипов ИИ. Установлена зависимость между морфометрическими показателями сердца и уровнем провоспалительных интерлейкинов в остром периоде ИНЭ. Выявлена связь содержания IL-1β, IL-6 с индексом массы миокарда левого желудочка при ИНЭ.Выводы. В остром периоде ишемического инсульта содержание медиаторов воспаления зависит от патогенетического подтипа инсульта.Мета роботи – оцінити особливості змін медіаторів запалення в гострому періоді різних підтипів ішемічного інсульту (ІІ).Матеріали та методи. Обстежили 482 особи, які хворі на різні підтипи ІІ (125 – із кардіоемболічним (КЕІ), 119 – з атеротромботичним (АТІ), 116 – з інсультом невизначеної етіології (ІНЕ) та 122 – з лакунарним (ЛІ)). Хворим здійснили клініко-неврологічне обстеження, вивчена динаміка вмісту прозапальних цитокінів (IL-1β, IL-2, IL-6, IL-8, СРП, ФНП-α) та протизапального цитокіну ІL-10 у сироватці крові.Результати. Встановили, що в гострому періоді всіх підтипів ІІ на 1 добу зростає вміст прозапальних цитокінів, зокрема найбільшою мірою при АТІ та КЕІ. У хворих з АТІ рівень ІЛ-2, ІЛ-6 і СРП був вірогідно вищим, ніж при інших підтипах ІІ, а вміст ІЛ-10 – вірогідно нижчим порівняно з ІНЕ та ЛІ. Встановлений зв’язок між концентрацією IL-1β та IL-6 із тяжкістю АТІ, КЕІ та ІНЕ на 1 добу захворювання. На 7 добу концентрація IL-1β та IL-8 вірогідно знижувалася при ЛІ, IL-2 – при ЛІ та АТІ, IL-6 і ФНП-α – при ЛІ та ІНЕ. Концентрація IL-10 на 7 добу КЕІ та АТІ знижувалась, що свідчило про утримання дисбалансу між прозапальними та протизапальними цитокінами при цих підтипах ІІ. При АТІ на вміст медіаторів запалення впливали ступінь стенозу артерій, наявність нестабільних атеросклеротичних бляшок, товщина комплексу інтима-медіа. Виявлена пряма залежність між тяжкістю АТІ і КЕІ на 14 добу з концентрацією СРП на 1 добу (при АТІ – (r = 0,73, p = 0,003), при КЕІ – (r = 0,71, p = 0,002), що вказувало на прогностичне значення вмісту СРП для перебігу гострого періоду цих підтипів ІІ. Встановлена залежність між морфометричними показниками серця з рівнем прозапальних інтерлейкінів у гострому періоді ІНЕ. Виявлений зв’язок між вмістом IL-1β, IL-6 та індексом маси міокарда лівого шлуночка при ІНЕ.Висновки. У гострому періоді ішемічного інсульту вміст медіаторів запалення залежить від патогенетичного підтипу інсульту

Cytokine status’ pattern in acute period of ischemic stroke subtypes

Purpose The aim of this study was to assess a different pattern of inflammatory mediators in relation of ischemic stroke subtypes in acute period. Materials and Methods. The study involved 482 patients with different ischemic stroke (IS) subtypes. We studied the content of inflammatory interleukins (IL-1β, IL-2, IL-6, IL-8, CRP, TNF-α) and anti-inflammatory interleukin IL-10 in blood serum. Results The study revealed increasing content of pro-inflammatory cytokines in acute period of IS subtypes, especially at Large Artery AtheroSclerosis (LAAS) and CardioEmbolic Infarct (CEI). In patients with LAAS the level of IL-2, IL-6 and CRP was significantly higher compared to other IS subtypes. The content of IL-10 was significantly lower compared to patients with Undetermined Etiology (UDE) stroke and LACunar (LAC) stroke. We established the relationship between the concentration of IL-1β and IL-6 with the severity of LAAS, CEI and UDE on the 1st day of stroke. On the 7th day the concentration of IL-1β and IL-8 was significantly decreased at LAC, IL-2 – at LAC and LAAS, IL-6 and TNF-α at LAC and UDE. At LAAS the content of inflammatory mediators depended on the degree of arteries stenosis, the presence of unstable atherosclerotic plaques, the intima-media thickness. We found a direct relationship between the severity of LAAS and CEI on the 14th day with the CRP concentration on the 1st day (at LAAS – (r = 0.73, p = 0.003), at CEI – (r = 0.71, p = 0.002), indicating predictive value of CRP-content on the course of acute period of IS subtypes. We established the dependence between cardiac morphometric parameters with the level of pro-inflammatory interleukins in acute period of UDE. We found the relation between the content of IL-1β, IL-6 with left ventricular myocardial mass index at UDE. Conclusions The content of inflammatory mediators in acute period of ischemic stroke depends on the pathogenic subtype of stroke

Clinical neurological characteristics of ischemic stroke subtypes in acute phase

Objectives. The aim of the present study was to clarify clinical neurological characteristics and different ischemic stroke subtypes unfavorable course predictors in acute phase. Material and Methods. 482 patients with different ischemic stroke subtypes were observed. Among them there were 125 (25.9 %) with cardioembolic infarct (CEI), 119 (24.7 %) with large artery atherosclerosis (LAAS) infarct, 122 (25.3 %) with lacunar stroke (LAC), 116 (24.1 %) with stroke of undetermined etiology (UDE). The comparative analysis of clinical picture was performed. The predictors of unfavorable course of acute phase were established. Results. We have found out that severe neurological deficit, high mortality and the worst functional outcome during the first 14 days were observed in patients with CEI and LAAS. The highest frequency of early neurological deterioration (END) was detected at LAC (in 22.7 % of patients). There was a relationship between END and presence of transient ischemic attack (TIA) in past medical history, the level of systolic blood pressure (SBP) at the beginning of the disease and the degree of carotid arteries stenosis on the side of lesion. The patients with LAC had mild neurological deficit and better prognosis compared with other ischemic stroke subtypes. Among the clinical factors that have impact on the CEI, LAAS and UDE acute phase course were: the size of lesion, the level of consciousness on the 1st day, the baseline SBP, patient’s age. At LAAS, the presence of transient ischemic attack (TIA) in past medical history and low SBP in the onset of the disease (less than140 mm Hg) has an additional prognostic value for an unfavorable functional outcome. The severity of LAC in acute period depended on its localization and size. Localization of LAC in the internal capsule, thalamus and pons were characterized by the highest severity. Conclusions. Clinical neurological features of ischemic stroke depend on its subtype and have some prognostic value for the course of different ischemic stroke subtypes in acute phase

Клініко-неврологічні особливості перебігу підтипів ішемічного інсульту в гострому періоді

Objectives. The aim of the present study was to clarify clinical neurological characteristics and different ischemic stroke subtypes unfavorable course predictors in acute phase.Material and Methods. 482 patients with different ischemic stroke subtypes were observed. Among them there were 125 (25.9 %) with cardioembolic infarct (CEI), 119 (24.7 %) with large artery atherosclerosis (LAAS) infarct, 122 (25.3 %) with lacunar stroke (LAC), 116 (24.1 %) with stroke of undetermined etiology (UDE). The comparative analysis of clinical picture was performed. The predictors of unfavorable course of acute phase were established.Results. We have found out that severe neurological deficit, high mortality and the worst functional outcome during the first 14 days were observed in patients with CEI and LAAS. The highest frequency of early neurological deterioration (END) was detected at LAC (in 22.7 % of patients). There was a relationship between END and presence of transient ischemic attack (TIA) in past medical history, the level of systolic blood pressure (SBP) at the beginning of the disease and the degree of carotid arteries stenosis on the side of lesion. The patients with LAC had mild neurological deficit and better prognosis compared with other ischemic stroke subtypes. Among the clinical factors that have impact on the CEI, LAAS and UDE acute phase course were: the size of lesion, the level of consciousness on the 1st day, the baseline SBP, patient’s age. At LAAS, the presence of transient ischemic attack (TIA) in past medical history and low SBP in the onset of the disease (less than140 mm Hg) has an additional prognostic value for an unfavorable functional outcome. The severity of LAC in acute period depended on its localization and size. Localization of LAC in the internal capsule, thalamus and pons were characterized by the highest severity.Conclusions. Clinical neurological features of ischemic stroke depend on its subtype and have some prognostic value for the course of different ischemic stroke subtypes in acute phase.Цель работы – уточнить клинико-неврологические особенности и предикторы неблагоприятного течения различных подтипов ишемического инсульта (ИИ) в остром периоде.Материалы и методы. У 482 больных с различными подтипами ишемического инсульта (125 (25,9 %) с кардиоэмболическим инсультом (КЭИ), 119 (24,7 %) – с атеротромботическим инсультом (АТИ), 122 (25,3 %) – с лакунарным инфарктом (ЛИ), 116 (24,1 %) – с инсультом неопределенной этиологии (ИНЭ) проведена сравнительная характеристика особенностей клинической симптоматики и определены предикторы неблагоприятного течения острого периода.Результаты. Установлено, что самый тяжелый неврологический дефицит, высокая смертность и худший функциональный результат в течение первых 14 дней наблюдались при КЭИ и АТИ. Самая высокая частота раннего неврологического ухудшения (РНУ) выявлена при АТИ (у 22,7 % пациентов). Наблюдалась зависимость между РНУ с наличием в анамнезе транзиторной ишемической атаки (ТИА), уровнем систолического артериального давления (САД) в дебюте заболевания и степенью стеноза сонных артерий на стороне очага. У пациентов с ЛИ был самый легкий неврологический дефицит, а также наилучший прогноз среди всех подтипов ИИ. Установлено, что среди клинических факторов, которые влияют на течение острого периода КЭИ, АТИ и ИНЭ, наибольший вес имеют: размер очага, уровень сознания в первые сутки, выходное систолическое артериальное давление (САТ), возраст больного. При АТИ дополнительное прогностическое значение для неблагоприятного функционального результата имеет наличие ТИА в анамнезе и низкий САТ в дебюте заболевания (менее140 мм рт. ст.). Тяжесть ЛИ в остром периоде зависела от его локализации и размеров. Наибольшей тяжестью характеризовались ЛИ с локализацией во внутренней капсуле, таламусе и мосте.Выводы. Клинико-неврологические особенности ишемического инсульта зависят от его подтипа и имеют определенное прогностическое значение для течения различных подтипов в остром периоде.Мета роботи – уточнити клініко-неврологічні особливості та предиктори несприятливого перебігу різних підтипів ішемічного інсульту в гострому періоді.Матеріали та методи. У 482 осіб із різними підтипами ішемічного інсульту (125 (25,9 %) з кардіоемболічним інсультом (КЕІ), 119 (24,7 %) – з атеротромботичним інсультом (АТІ), 122 (25,3 %) – з лакунарним інсультом (ЛІ) та у 116 (24,1 %) пацієнтів – з інсультом невизначеної етіології (ІНЕ) здійснили порівняльну характеристику особливостей клінічної симптоматики та визначили предиктори несприятливого перебігу гострого періоду.Результати. Встановили, що найтяжчий неврологічний дефіцит, найвища смертність і гірший функціональний результат протягом перших 14 днів захворювання спостерігались при КЕІ та АТІ. Найвища частота раннього неврологічного погіршання (РНП) виявлена при АТІ (у 22,7 % пацієнтів). Спостерігалась залежність між РНП із наявністю в анамнезі транзиторної ішемічної атаки (ТІА), рівнем систолічного артеріального тиску (САТ) у дебюті захворювання та ступенем стенозу сонних артерій на стороні вогнища. У пацієнтів із ЛІ був найлегший неврологічний дефіцит, а також кращий прогноз серед усіх підтипів ішемічного інсульту. Ранній рецидив інсульту був найпоширенішим при АТІ. Серед клінічних чинників, котрі впливають на перебіг гострого періоду КЕІ, АТІ та ІНЕ, найбільшу вагу мають: розмір вогнища, рівень свідомості у 1 добу, вихідний САТ, вік хворого. При АТІ додаткове прогностичне значення для несприятливого функціонального результату має наявність в анамнезі ТІА та низький САТ у дебюті захворювання (менше ніж140 мм рт. ст.). Тяжкість ЛІ в гострому періоді залежала від його локалізації та розмірів. Найбільшою тяжкістю характеризувались ЛІ з локалізацією у внутрішній капсулі, таламусі та мосту.Висновки. Клініко-неврологічні особливості ішемічного інсульту залежать від його підтипу й мають певне прогностичне значення для перебігу різних підтипів у гострому періоді