Research of effects by donators nitrogen of oxygen in complex therapy during experimental peritonitis

The research was conducted on 175 white rats of reproductive age (3 months), weight of animals - 180-220 g. Animals were divided into 4 groups:Group 1 - 20 intact animals. Group 2 - 50 rats with simulated fecal peritonitis.Group 3 - 50 rats with simulated fecal peritonitis with subsequent antibiotic correction and debridement by chlorhexidine solution. Group 4 - 50 rats with simulated fecal peritonitis with subsequent antibiotic correction, chlorhexidine debridement and endothelial dysfunction  correction with the use of a nitric oxide donor.Fecal peritonitis was modeled using injection of 10% fecal suspension in a dose of 0.5 ml per100 gof animal weight in the abdominal cavity of laboratory animals by puncture method (Lazarenko V.A., et al., 2016, patent No. 233826).The following results were obtained.Histologically confirmed the development of experimental peritonitis in all groups of the experiment. In the group №2 on the third day the deterioration of the studied structures was established. In the group in which the experimental peritonitis was corrected by antibiotic therapy and chlorhexidine remediation, the effectiveness of the correction was morphologically proven. In group 4, macroscopic and microscopic examinations of the intestine, liver, and abdomen did not reveal significant differences from the histological picture we observed in rats of the intact group

Vasoconsrictive and vasodilatative imbalance at experimental fecal peritonitis

Peritonitis problem today one of the most urgent issues in the field of clinical pathological physiology and abdominal surgery. According to various data, mortality in peritonitis is 18.3 - 62.8%. Endothelial dysfunction is the main cause of cardiovascular diseases and death in patients after postponed peritonitis. The aim of the study – investigation of vasoconstrictive and vasodilatative potential in the pathogenesis of experimental peritonitis and its correction. It has been proved that experimental fecal peritonitis development pathologically affects the vessels functional state at each of the research stages. It's established weakening of the vasodilatative process on the background of peritonitis development, as evidenced by a decrease in the content of S-nitrosothiols. Result of this work has been proved that in peritonitis pathogenesis the vasoconstrictor potential of the vessels is significantly increased, as evidenced by a significant increase in endothelin-1 in animals that have been modeled by fecal peritonitis. Nitric oxide donor efficiency has been proved as part of complex correction of peritonitis and endothelial dysfunction as its complication. The most pronounced positive effect was detected at the 21st day, which indicates the expediency of long-term use of L-arginine as a remedy for correction

Vasoconsrictive and vasodilatative imbalance at experimental fecal peritonitis

Peritonitis problem today one of the most urgent issues in the field of clinical pathological physiology and abdominal surgery. According to various data, mortality in peritonitis is 18.3 - 62.8%. Endothelial dysfunction is the main cause of cardiovascular diseases and death in patients after postponed peritonitis. The aim of the study – investigation of vasoconstrictive and vasodilatative potential in the pathogenesis of experimental peritonitis and its correction. It has been proved that experimental fecal peritonitis development pathologically affects the vessels functional state at each of the research stages. It's established weakening of the vasodilatative process on the background of peritonitis development, as evidenced by a decrease in the content of S-nitrosothiols. Result of this work has been proved that in peritonitis pathogenesis the vasoconstrictor potential of the vessels is significantly increased, as evidenced by a significant increase in endothelin-1 in animals that have been modeled by fecal peritonitis. Nitric oxide donor efficiency has been proved as part of complex correction of peritonitis and endothelial dysfunction as its complication. The most pronounced positive effect was detected at the 21st day, which indicates the expediency of long-term use of Larginine as a remedy for correction

Interdependence investigation of dynamic between the von Willebrand factor and erythrocyte and leukocyte intoxication indices in experimental peritonitis

The research was conducted on 175 white rats of reproductive age (3 months), weight of animals - 180-220 g. Animals were divided into 4 groups: Group 1 - 20 intact animals. Group 2 - 50 rats with simulated fecal peritonitis. Group 3 - 50 rats with simulated fecal peritonitis with subsequent antibiotic correction and debridement by chlorhexidine solution. Group 4 - 50 rats with simulated fecal peritonitis with subsequent antibiotic correction, chlorhexidine debridement and endothelial dysfunction correction with the use of a nitric oxide donor. Fecal peritonitis was modeled using injection of 10% fecal suspension in a dose of 0.5 ml per 100 g of animal weight in the abdominal cavity of laboratory animals by puncture method (Lazarenko V.A., et al., 2016, patent No. 233826). The following results were obtained. Endothelial dysfunction is the trigger mechanism of vascular catastrophes after experiencing experimental peritonitis. Evidence of endothelial functional status impairment during experimental peritonitis is a significant increase in the level of Willebrand factor in the animals blood flow (p <0.001). It was revealed significant increase in erythrocyte intoxication index (EII). It has been proved increase in leukocyte intoxication index (LII) in experimental animals during simulated peritonitis. It has been confirmed effectiveness of nitric oxide donor use in the complex correction of peritonitis and endothelial dysfunction as its complication is confirmed

Investigation of hematological indices in experimental peritonitis

Цель. Исследовать гематологические показатели на 1, 3–и и 7–е сутки развития экспериментального перитонита. Материалы и методы. Исследование проведено на 180 крысах линии Вистар массой тела 180 – 200 г. Животные были разделены на четыре группы: группа 1 – 20 интактных животных; группа 2 – 80 животных, которым моделировали желчный перитонит (ЖП) без дальнейшей коррекции; группа 3 – 40 животных, которым смоделированный ЖП коррегировали с помощью санации брюшной полости раствором хлоргексидина с дальнейшим применением стандартной антибиотикотерапии; группа 4 – 40 животных, которым смоделированный ЖП коррегировали по комбинированной схеме детоксикации. Результаты. При исследовании гематологических маркеров у животных группы 4, которым применяли комплексное лечение, положительную динамику показателей количества эритроцитов, концентрации гемоглобина, гематокрита и СОЭ наблюдали на 3–и сут, и она сохранялась к 7–м сут. Показатели количества лейкоцитов более выраженно нормализовались на 1–е и 3–и сут. Лейкоцитарный индекс интоксикации (ЛИИ) снижался на 3–и сут. Наиболее выраженную положительную динамику активности аспартатаминотрансферазы (АСТ) наблюдали на 7–е сут, аланинаминотрансферазы (АЛТ) – на 3–и. На 1–е и 3–и сут эксперимента отмечали наименее выраженное снижение концентрации общего белка, на 7–е сут – его повышение. Концентрация общего билирубина максимально приближалась к показателям у интактных животных на 3–и сутки. Выводы. Исследование гематологических маркеров доказало эффективность предложенного нами способа санации брюшной полости.Objective. To investigate hematological indices on the first, third and seventh day of the experimental peritonitis development. Маterials and methods. The investigation was conducted on 180 Wistar line rats with a body mass 180 – 200 g. The animals were divided into four Groups: Group I – 20 intact animals; Group II – 80 animals, in whom a biliary peritonitis was simulated without further correction; Group III – 40 animals, in whom the biliary peritonitis simulated was corrected, using abdominal cavity sanation with chlorhexidine solution and further application of standard antibioticotherapy; Group IV – 40 animals, in whom a simulated biliary peritonitis was corrected in accordance to combined scheme of detoxication. Results. While investigation of hematological markers in animals of Group IV, to whom complex treatment was applied, a positive dynamics of indices of the erythrocytes quantity, hemoglobin concentration, hematocrit and ERS were observed on the third day and preserved up to the seventh day. The indices of the leucocytes quantity more significantly had normalized on the first and third days. The leucocytic index of intoxication had lowered on the third day. Most pronounced positive dynamics of the AST activity was observed on the seventh day, and of the ALT – on the third. On the first and third day of experiment the least pronounced lowering of the general protein concentration was noted, and on the seventh day – its raise. Concentration of general bilirubin maximally approached the indices of intact animals on the third day. Conclusion. Investigation of hematological markers have proved the efficacy of our proposed method of the abdominal cavity sanation

Прогностическая модель развития эндотелиальной дисфункции при экспериментальном перитоните

Для прогнозування виникнення ендотеліальної дисфункції (ЕД) використовувався метод логістичної регресії. У якості факторів-предикторів були використані лейкоцитарний та еритроцитарний індекси інтоксикації і фактор Віллебранда. В результаті дослідження було встановлено, що розроблена модель в 91,30% випадків вірно передбачає виникнення ЕД. Відсоток хибних передбачень складає 8,70%. При цьому в 92,59% випадків модель вірно передбачає відсутність виникнення ЕД, частка хибних передбачень складає відповідно 7,41%. Можемо стверджувати, що така якість прогнозу дозволяє використання даної моделі у практиці. Ключові слова: перитоніт, експеримент, прогностична модель, ендогенна інтоксикація, ендотеліальна дисфункціяWe used logistic regression method to predict occurrence on endothelial dysfunction (ED).The following factors were used as predictors: leukocyte index on intoxication (LII), erythrocyte index on intoxication (EII) and von Willebrand Factor (VWF). It was found that the prognostic model developed by us in 91.30% on cases correctly suggests the emergence on ED. In 92.59% on cases the model correctly assumes the absence on ED, the proportion on false predictionsis is 7.41%. This prognosis quality allows us use this model in practice.Для прогнозирования возникновения эндотелиальной дисфункции использовался метод логистической регрессии. В качестве факторов-предикторов были использованы лейкоцитарный и эритроцитарный индексы интоксикации и фактор Виллебранда. В результате исследования было установлено, что разработанная модель в 91,30% случаев верно предполагает возникновение эндотелиальной дисфункции.Процент ложных предсказаний составляет 8,70%. При этом в 92,59% случаев модель верно предполагает отсутствие возникновения ЭД, доля ошибочных предсказаний составляет соответственно 7,41%. Можем утверждать, что такое качество прогноза позволяет использование данной модели на практике

Research of effects by donators nitrogen of oxygen in complex therapy during experimental peritonitis

The research was conducted on 175 white rats of reproductive age (3 months), weight of animals – 180–220 g. Animals were divided into 4 groups: Group 1 – 20 intact animals. Group 2 – 50 rats with simulated fecal peritonitis. Group 3 – 50 rats with simulated fecal peritonitis with subsequent antibiotic correction and debridement by chlorhexidine solution. Group 4 – 50 rats with simulated fecal peritonitis with subsequent antibiotic correction, chlorhexidine debridement and endothelial dysfunction correction with the use of a nitric oxide donor.Fecal peritonitis was modeled using injection of 10% fecal suspension in a dose of 0.5 ml per 100 g of animal weight in the abdominal cavity of laboratory animals by puncture method (Lazarenko V.A., et al., 2016, patent No. 233826). The following results were obtained. Histologically confirmed the development of experimental peritonitis in all groups of the experiment. In the group №2 on the third day the deterioration of the studied structures was established. In the group in which the experimental peritonitis was corrected by antibiotic therapy and chlorhexidine remediation, the effectiveness of the correction was morphologically proven. In group 4, macroscopic and microscopic examinations of the intestine, liver, and abdomen did not reveal significant differences from the histological picture we observed in rats of the intact group

Исследование динамики эндотелина-1 в патогенезе экспериментального перитонита и под влиянием различных способов коррекции

Background. Currently, one of the most serious complications of acute inflammatory diseases of the abdominal cavity is peritonitis. Objective: to study the development of endothelial dysfunction in experimental peritonitis and compare its correction with a solution of decamethoxine, aminoguadine and L-arginine. Materials and methods of research. The study was conducted on 260 white rats of reproductive age (3 months), animal weight — 180–220 g. Animals were divided into 4 groups. Fecal peritonitis was simulated by introducing a 10 % fecal suspension at a dose of 0.5 ml per 100 g of animal weight to the abdominal cavity of laboratory animals by puncture method. Research results. Pathological increase in vasoconstriction caused by experimental peritonitis was revealed. It was found that the use of solution, consisting of decamethoxine (10 mg/50 ml of solution) and sodium hyaluronate, is an effective method of rehabilitation and the basis for further correction of complications of experimental fecal peritonitis.The use of aminoguadine in combination with the rehabilitation of the abdominal cavity with a solution of decamethoxine had a positive effect on reducing the level of endothelin-1 in the simulated peritonitis. Combination of nitric oxide donor with decamethoxine solution and sodium hyaluronate nitric oxide donor effect on reducing the level of endothelin-1 in the simulated peritonitis. Conclusions: Given the influence of endogenous intoxication on the increase of the marker of vasoconstriction, rehabilitation of the abdominal cavity, the choice of decamethoxine solution (10 mg/50 ml of solution) in the conditions of our study is justified.Актуальність. На даний час одним з найважчих ускладнень гострих запальних захворювань органів черевної порожнини є перитоніт. Мета. Дослідження розвитку ендотеліальної дисфункції при експериментальному перитоніті та порівняння її корекції за допомогою розчину декаметоксину, аміногуадину та L-аргініну. Матеріали і методи. Дослідження проведено на 260 білих щурах репродуктивного віку (3 місяці), маса тва- рин — 180–220 г. Тварини були розподілені на 4 групи. Каловий перитоніт моделювали шляхом уведення 10 % калової суспензії в дозі 0,5 мл на 100 г ваги тварини до черевної порожнини лабораторних тварин пункційним методом. Результати. Виявлено патологічне підвищення показника вазоконстрикції, викликане експериментальним перитонітом. Встановлено, що використання розчину, який складається з декаметоксину (10 мг/50 мл розчину) і натрію гіалуронату, є ефективним способом санації та основою для подальшої корекції ускладнень експериментального калового перитоніту. Використання аміногуадину у поєднанні з санацією черевної по- рожнини розчином декаметоксину проявило позитивний вплив на зниження рівня ендотеліну-1 в умовах змодельованого перитоніту. Поєднання донатора оксиду азоту з розчином декаметоксину та натрію гіалуронату виявилось ефективнішим порівняно з залученням інгібітора індуцибельної синтази оксиду азоту. Висновки. Враховуючи вплив ендогенної інтоксикації на підвищення маркера вазоконстрикції, можна стверджувати, що одним із першочергових факторів нормалізації рівня ендотеліну-1 є вибір ефективного способу санації черевної порожнини, що обґрунтовує вибір розчину декаметоксину (10 мг/50 мл розчину), в умовах нашого дослідження.Актуальность. В настоящее время одним из наиболее тяжелых осложнений острых воспалительных заболеваний органов брюшной полости является перитонит. Цель. Исследование развития эндотелиальной дисфункции при экспериментальном перитоните и сравнение ее коррекции с помощью раствора декаметоксина, аминогуадина и L-аргинина. Материалы и методы. Исследование проведено на 260 белых крысах репродуктивного возраста (3 месяца), масса животных — 180– 220 г. Животные были распределены на 4 группы. Каловый перитонит моделировали путем введения 10 % каловой суспензии в дозе 0,5 мл на 100 г веса животного в брюшную полость лабораторных животных пункционным методом. Результаты. Выявлено патологическое повышение показателя вазоконстрикции, вызванное экспериментальным перитонитом. Установлено, что использование раствора, состоящего из декаметоксина (10 мг/50 мл раствора) и натрия гиалуроната, является эффек- тивным способом санации и основанием для дальнейшей коррекции осложнений экспериментального калового перитонита. Использование аминогуадина в сочетании с санацией брюшной полости раствором декаметоксина оказало положительное влияние на снижение уровня эндотелина-1 в условиях смоделированного перитонита. Сочетание донатора оксида азота с раствором декаметоксина и натрия гиалуроната оказалось более эффективным по сравнению с вовлечением ингибитора индуцибельной синтазы оксида азота. Выводы. Учитывая влияние эндогенной интоксикации на повышение маркера вазоконстрикции, можно утверждать, что одним из первоочередных факторов нормализации уровня эндотелина-1 является выбор эффективного способа санации брюшной полости, обосновывающий выбор раствора декаметоксина (10 мг/50 мл раствора), в условиях нашего исследования

Activity dinamics of aspartate aminotransferase and alanin amintransferase enzymes in conditions of experimental сholic peritonitis

Жовчний перитоніт, який є тяжким захворюванням черевної порожнини за ступенем тяжкості, прогнозу і відсотка летальності, залежить від ендогенної інтоксикації. У комплексному лікуванні перитонітів перспективним напрямом вважається пошук нових способів санації черевної порожнини. Дослідження проводили на 180 щурах лінії Вістар. Тварини були розподілені на чотири групи. Запропонований комплексний метод санації черевної порожнини виявив свою ефективність при аналізі ферментів аспартатамінотрансферази (АСТ) і аланінамінотрансферази (АЛТ): у 4-й групі (з проведенням комплексної санації) показники більшою мірою наближаються до значень норми порівняно з двома іншими експериментальними групами, в яких також проводилося моделювання жовчного перитоніту. При дослідженні АСТ найбільш виражена позитивна динаміка в 4-й групі спостерігається на сьому добу. Активність АЛТ в 4-й групі більшою мірою наближається до значень норми на третю добу.Cholic peritonitis is a severe disease of abdominal cavity, which depends on endogenic intoxication between hardness, prognosis and percentage of mortality. In complex treatment of peritonitis, promising directions can be finding of new sanitation ways of abdominal cavity. The investigation was conducted on 180 mice of Vistar line. These animals were divided into 4 groups. Proposed complex abdominal cavity sanitation method showed its efficiency during analyzing enzymes AST and ALT: in the 4th group (with complex sanitation) numbers are close to the normal values, in comparison with 2 other groups, in which modeling of cholic peritonitis was acting too. During the research of AST more visible dynamics of the 4th group was on the 7th day. Activity of ALT in the 4th group is approximately to normal values on the 3rd day

Исследование динамики лейкоцитарного и эритроцитарного индексов интоксикации в патогенезе экспериментального перитонита

Невід'ємною і загрозливою ланкою у патогенезі перитоніту є ендогенна інтоксикація, інформативними показниками для дослідження розвитку якої є еритроцитарний та лейкоцитарний індекси інтоксикації. Мета дослідження – дослідити роль еритроцитарного та лейкоцитарного індексів інтоксикації у патогенезі експериментального перитоніту. Матеріал та методи. Дослідження проведено на 75 білих щурах репродуктивного віку (3 місяці), маса тіла – 180–220 г, з них 1 група (контрольна) – 25 інтактних тварин; 2 група (дослідна) – 50 щурів зі змодельованим каловим перитонітом. Каловий перитоніт моделювали шляхом введення 10% калової суспензії в дозі 0,5 мл на 100 г ваги тварини в черевну порожнину лабораторних тварин пункційним методом (Лазаренко В. А., та ін., 2016, патент № 233826). Еритроцитарний індекс інтоксикації визначали шляхом дослідження аналізуючи сорбційну здатність еритроцитів при взаємодії їх метиленовим синім, який в фізіологічних умовах практично не проникає через їх мембрану (Кузьмак І. П., Кліщ І. М., Яремчук О. З., 2012). Визначення лейкоцитарного індексу інтоксикації (ЛІІ) проводили за методикою Я. Я. Каль-Каліфа (1941). Аналіз показників проводився на початок та кінець першої, третю та двадцять першу добу експерименту. У зв’язку з нормальним розподілом цифрових даних в вибірках використовували параметричний критерій Стьюдента.Nowadays, peritonitis is one of the severest complications of acute inflammatory diseases of the abdominal cavity with a high mortality rate. Endogenous intoxication is an inseparable and threatening link in the peritonitis pathogenesis, and erythrocyte and leukocyte intoxication indices are informative indicators for the study of its development. The purpose of the study was to investigate erythrocytic and leukocyte intoxication index in the peritonitis pathogenesis. Material and methods. All the animals under study were divided into two groups: the 1st group included 25 intact animals; the 2nd group encompassed 50 rats with simulated fecal peritonitis. Fecal peritonitis was modeled sing injection of 10% fecal suspension in a dose of 0.5 ml per 100 g of animal weight in the abdominal cavity of laboratory animals by puncture method (Lazarenko V. A., et al., 2016, patent No. 233826).Неотъемлемым и угрожающим звеном в патогенезе перитонита является эндогенная интоксикация, информативными показателями для исследования развития которой является эритроцитарный и лейкоцитарный индексы интоксикации. Цель исследования – исследовать роль эритроцитарного и лейкоцитарного индексов интоксикации в патогенезе экспериментального перитонита. Исследование проведено на 75 белых крысах репродуктивного возраста (3 месяца), маса тела – 180–220 г, из них 1 группа (контрольная) – 25 интактных животных; 2 группа (исследуемая) – 50 крыс с моделированным каловым перитонитом. Каловый перитонит моделировали путем введения 10% каловой суспензии в дозе 0,5 мл на 100 г веса животного в брюшную полость лабораторных животных пункционным методом (Лазаренко В. А. и др., 2016, патент № 233826). Эритроцитарный индекс интоксикации определяли путем анализа сорбционной способности эритроцитов при взаимодействии их с метиленовым синим, который в физиологических условиях практически не проникает через их мембрану (Кузьмак И. П., Клещ И. М., Яремчук А. З., 2012). Определение лейкоцитарного индекса интоксикации проводили по методике Я. Я. Каль-Калифа (1941)