Особливості мікроскопічної будови надниркової залози гусей

The study of the morphology of the adrenal gland of birds is one of the most critical issues of modern biology and veterinary medicine cause its solution contributes to the scientific justification of technologies for rearing, using, and treating birds. The work aims to clarify the features of the microscopic structure of the adrenal gland of geese. As a peripheral organ of the endocrine system, the adrenal gland affects the growth and differentiation of tissues, regulates water, protein, carbohydrate, fat, and mineral metabolism, the body's resistance to infections, intoxication, stress, and other factors. During research were used histological indagation methods. It was found that blood vessels, clusters of nerve cells are registered in the capsule of the adrenal gland of geese. Nodes of the sympathetic nervous system are registered outside it. Connective tissue septa with hemocapillaries extend from the capsule to the adrenal parenchyma, which is represented by intertwined cell strands of interrenal and suprarenal tissues. The narrow spaces between these cell strands are filled with layers of loose fibrous connective tissue with sinusoidal hemocapillaries and venous sinuses. The subcapsular layer, peripheral and central zones are recorded on the incision of the adrenal gland. The adrenal vein is localized in the central zone. The subcapsular zone is mainly represented by cells of suprarenal tissue, the peripheral and central zone – by cells of interrenal tissue. Suprarenal tissue cells have a polygonal shape, basophilic cytoplasm, and a rounded, centrally located nucleus. Cells of interrenal tissue are columnar or cubic, have eosinophilic colored cytoplasm, a round or oval nucleus placed eccentrically. Venous sinuses are localized in the central and peripheral zones of the adrenal gland. Their wall is thin, formed by flat endotheliocytes, bounded by groups of cells of interrenal and suprarenal tissues. As a result, established microscopic structural features of the adrenal gland of geese can be used to formulate the base of its typical morphological characteristics, which give a possibility to assess the Morpho-functional essential state of the bird adrenal gland of this species by the influence of various factors and pathologies, in perspective of following researches – the exploration of morphometric parameters of the structural components of the adrenal gland of geese.Дослідження морфології надниркової залози птахів є актуальною проблемою сучасної біології та ветеринарної медицини, оскільки її вирішення сприяє науковому обґрунтуванню технологій вирощування, використання та лікування птахів. Мета роботи – встановити особливості мікроскопічної будови надниркової залози гусей. Надниркова залоза як периферичний орган ендокринної системи впливає на ріст і диференціювання тканин, регулює водний, білковий, вуглеводний, жировий і мінеральний обміни, впливає на резистентність організму до інфекцій, інтоксикації, стресу та інших факторів. В ході дослідження були використані гістологічні методи дослідження. Встановлено, що у капсулі надниркової залози гусей реєструються кровоносні судини, скупчення нервових клітин, а зовні – вузли симпатичної нервової системи. Сполучнотканинні перегородки з гемокапілярами відходять від капсули в паренхіму надниркової залози, яка представлена переплетиними клітинними тяжами інтерреналової та супрареналової тканин. Вузькі проміжки між цими клітинними тяжами заповнені прошарками пухкої волокнистої сполучної тканини з синусоїдними гемокапілярами і венозними синусами. Субкапсулярний шар, периферична і центральна зони реєструються на розрізі надниркової залози. В центральній зоні локалізується надниркова вена. Субкапсулярна зона представлена переважно клітинами супрареналової тканини, периферична і центральна зона – клітинами інтерреналової тканини. Клітини супрареналової тканини мають полігональну форму, базофільну цитоплазму, округле, центрально розміщене ядро. Клітини інтерреналової тканини стовпчастої або кубічної форми, мають еозинофільно забарвлену цитоплазму, округле або овальне ядро, що розміщене ексцентрично. Венозні синуси локалізуються в центральній і периферичній зонах надниркової залози. Їх стінка тонка, утворена плоскими ендотеліоцитами, обмежена групами клітин інтерреналової та супрареналової тканин. Встановлені особливості мікроскопічної будови надниркової залози гусей можна використовувати для створення бази її нормальної морфологічної характеристики, що дасть можливість робити оцінку морфо-функціонального стану надниркової залози птахів даного виду за впливу різних факторів і за патології. У перспективі подальших досліджень – вивчення морфометричних показників структурних компонентів надниркової залози гусей

Study of the activity of sunflower honey against a mixed microbial association isolated from bees with signs of dyspepsia in laboratory conditions

Beekeeping is one of the essential branches of agriculture in Ukraine, the main activity of which is aimed at breeding bees and obtaining honey and other products beneficial for human health. Maintaining the physiological state of bee colonies at the proper level is one of the essential tasks of veterinary medicine doctors and beekeepers. Compliance with veterinary and sanitary requirements at bee farms is the basis of preventing infectious pathologies in bee colonies. Since the body of insects has a fast metabolism, any infectious pathology quickly acquires a massive manifestation. One indicative symptom of infectious damage to the “gut” of bees is dyspepsia. Diarrhea, anorexia, and loss of productivity are observed in bees in this condition. The market of means to prevent such pathological manifestations in beekeeping is relatively narrow. The healing and favorable properties of honey, manifested in pain-relieving, antimicrobial and anti-inflammatory effects, have been known since ancient times. Sunflower honey differs from other types in a wide range of components, particularly phytoncides, which inhibit the growth of pathogenic microorganisms. Therefore, the main goal of the experiment was a laboratory study of the effect of different concentrations of sunflower honey sieve on the mixed microbial association isolated from bees with signs of dyspepsia. The activity of sunflower honey in laboratory conditions was studied by the disco-diffusion method in Petri dishes on MPA medium (meat-peptone agar). To obtain syrup from sunflower honey, sunflower honey was diluted with distilled water in a ratio of 1:1, working solutions were prepared from sunflower honey syrup in dilutions of 1:2, 1:4, 1:10, 1:100. The data analysis indicates the bacteriostatic activity of the syrup from sunflower honey in all studied concentrations concerning the mixed microbial association. Moreover, the largest diameter of the growth inhibition zone of the studied microorganisms was noted when the syrup from sunflower honey was diluted in a ratio of 1:10 (19.2 ± 0.42 mm). In turn, the antagonistic effect of the syrup from sunflower honey was observed in all dilutions concerning the mixed microbial association, where the largest diameter of the antagonism was 19.6 ± 0.27 mm when the disc was impregnated with the native working solution. Thus, it is promising to accumulate and identify a pure culture antagonist concerning a mixed culture of bacteria isolated during bee diarrhea to further create a pharmacological agent for preventing infectious pathologies of bees in unhealthy apiaries

Особливості будови черепа тварин ряду Хижі

Predators is medium-sized and large mammal leading a terrestrial way of life. They are mostly carnivorous animals, the nature of nutrition of which indicate certain devices are reflected in the structure of the scull. The aim of the work is to conduct a comparative anatomical study of the structure of the scull and to determine the craniometric indicators in animals of families Feline (Domestic cat), Canine (Domestic dog, Wolf, Fox ordinary) and Mustelidae (stone marten, forest polecat, badger ordinary) a squad of Carnivore. Comparative anatomical, craniological and statistical methods of research were used. It was found that the scull of test animals is of a General anatomical structure (wide temporal fossa, a deep masseteric fossa, well-defined nuchal and external sagittal crests, the presence of angular process on mandible, relatively large tympanic bullas, underdeveloped lacrimal bone) and species differences (topography of split of the external sagittal crest, shape of mandibular angular process, the presence of intratympanical part of the temporal bone). Absolute craniometrical indices of badger more of indicators of marten, since they directly depend on the weight and body size of these animals. There are most vary the overall length of the scull (1.69 times; P < 0.001), length of bony palate (1.82 times; P < 0.001), length of the external sagittal crest (3.67 times; P < 0.001), width of bony palate at the level of the first premolar and the last molar (2.33 times; P < 0.001), width of choans on the level of hook-shaped processes of pterygoid bone (1.75 times; P < 0.01), width of choans at the level of the caudal edge of the Palatine bone (2 times; P < 0.05), the total height of the scull (2.36 times; P < 0.001). Most of the relative craniometric indicators of the badger scull, compared with such in martens, are almost the same, due to the close specificity of nutrition and environmental characteristics in natural biocenosis. Due to the well-developed external sagittal crest, the height of the brain relative to the total height of the scull in badger (61.02 ± 4.73%) is 1.51 times less (P < 0.001) than in marten (92 ± 6.12%). The relative length of the external sagittal crest to the total length of the badger scull is 2.17 times longer (P < 0.001) (53.1 ± 3.09 versus 24.42 ± 1.41%), compared with marten, due to the more powerful development of masticatory muscles, temporal in particular.Хижі – середні та великі ссавці, що ведуть наземний спосіб життя. Переважно м’ясоїдні тварини, про характер живлення яких свідчать певні пристосування, відображені у будові черепа. Мета роботи – провести порівняльно-анатомічні дослідження будови черепа і визначити краніометричні показники у тварин родин Котячі (кіт свійський), Собачі (собака свійська, вовк, лисиця звичайна) і Куницеві (куниця кам’яна, тхір лісовий, борсук звичайний) ряду Хижі. Використали порівняльно-анатомічні, краніологічні та статистичні методи досліджень. Встановили, що череп досліджених тварин має спільні анатомічні особливості будови (широка вискова ямка, глибока жувальна ямка, добре виражені карковий і зовнішній сагітальний гребені, наявність кутового відростка на нижній щелепі, відносно великі барабанні міхури, слабо розвинена слізна кістка) і видові відмінності (топографія роздвоєння зовнішнього сагітального гребеня, форма нижньощелепного кутового відростка, наявність внутрішньобарабанної частини вискової кістки). Абсолютні краніометричні показники борсука більші за такі показники куниці, оскільки прямо залежать від маси та розмірів тіла цих тварин. Найбільш різняться показники загальної довжини черепа (в 1,69 раза; Р < 0,001), довжини кісткового  піднебіння (в 1,82 разу; Р < 0,001), довжини зовнішнього сагітального гребеня (в 3,67 раза; Р < 0,001), ширини кісткового піднебіння на рівні першого премоляра і останнього моляра (в 2,33 разу; Р < 0,001), ширини хоан на рівні гачкоподібних відростків крилоподібної кістки (в 1,75 раза; Р < 0,01), ширини хоан на рівні каудального краю піднебінної кістки (в 2 рази; Р < 0,05), загальної висоти черепа (в 2,36 разу; Р < 0,001). Більшість відносних краніометричних показників черепа борсука, порівняно з такими в куниці, майже однакові, що обумовлено близькою специфікою живлення, екологічними особливостями у природних біоценозах. Проте висота мозкового відділу порівняно з загальною висотою черепа у борсука (61,02 ± 4,73%) в 1,51 разу менша (Р < 0,001) за такий показник у куниці (92 ± 6,12%) завдяки добре розвиненому зовнішньому сагітальному гребеню. Його відносна довжина до загальної довжини черепа більша (Р < 0,001) в 2,17 разу (53,1 ± 3,09% – у борсука, 24,42 ± 1,41% – у куниці), що зумовлено потужнішим розвитком жувальних м’язів, вискового зокрема

Preventing Acute Gout When Starting Allopurinol Therapy: Colchicine Or NSAIDs?

Acute gout is a well known complication of the commencement of allopurinol therapy. Prophylaxis is needed for some months, even after serum urate levels have returned to normal. Colchicine is usually preferable to NSAIDs for this purpose, being cheaper, and better tolerated, especially in patients with peptic ulcer, gastrointestinal bleeding or dyspepsia or who are taking anticoagulants

Патоморфологічна характеристика вірусної геморагічної хвороби кролів

The dead animals have a pathomorphological picture with a brightly expressed hemorrhagic diathesis, in many organs there is venous stasis. Blood does not clot for several hours, and at autopsy of organs (heart, lungs, liver, kidneys) it is poured in significant amounts into the body cavity. Macroscopically, the most significant changes are observed in the respiratory system. The lungs are blood-filled, intensely swollen and unevenly colored, have a grayish-pink color with single or multiple spotted and spotted hemorrhages under the pleura. Red or almost colorless liquid flows down from the incision surface, foamy exudate is released from the bronchi when pressed on. There are no patterns in the localization of pathomorphological changes in any part of the lungs (apical, cardiac, diaphragmatic): all parts are damaged at once, or mainly in one or another part. The walls of the trachea, nasal cavities, to a lesser extent the larynx are distinctly hemorrhagic. Their red color is more often caused by venous hyperemia. The lumen of the trachea and larynx is filled with red or colorless foamy fluid. Changes in the liver are constant, but not always the same type and are due to the degree of its blood supply, which causes a change in color, amount and consistency. In the first hours after the death of the animal, the liver is usually completely blood-filled, enlarged, easily torn, has a reddish-brown color with a yellowish tinge in the central parts of the lobes. The capillary network of the body looks like red streaks and dots of irregular shape. Spotted hemorrhages are sometimes observed under the capsule of the organ. The gallbladder contains some bile, its mucous is rough, a bit exfoliated. The spleen is increased in size by 1.5–3 times, swollen, dark cherry in color with a typical purple tinge. The kidneys are completely blood-filled, reddish-brown and increased in several times. The thymus is slightly reddened, often with multiple spotted or spotted hemorrhages in the chest. Lymph nodes are pulpy, grayish-pink, rarely red, not significantly changed in size. The heart (especially its right half) is filled with a large amount of  black and red blood, increased in size , the walls of the ventricles are stretched, thin, have flabby consistency. Multiple spotted and spotted hemorrhages under the epicardium and endocardium are common. Changes in the gastrointestinal tract characterize catarrhal (rarely catarrhal-hemorrhagic) inflammation, sometimes hemorrhage in the duodenum and rectum, exfoliation of the gastric mucosa. In the form of hemorrhage, pathological and anatomical changes are found in the uterus and adrenal glands, in the form of congestive hyperemia – in the genitals, goiter, brain.У загиблих тварин розвивається яскрава, з вираженим геморагічним діатезом патоморфологічна картина, у багатьох органах спостерігається венозний застій. Кров не згортається протягом декількох годин, а при розтині органів (серце, легені, печінка, нирки) виливається в великих обсягах в порожнину тіла. Макроскопічно найбільш значні зміни спостерігаються в органах дихання. Легені кровонаповнені, інтенсивно набряклі і нерівномірно забарвлені, мають сірувато-рожевий колір з поодинокими або множинними крапковими і плямистими крововиливами під плеврою. З поверхні їх розрізу стікає червона або майже безбарвна рідина, з бронхів при натисканні виділяється пінистий ексудат. Закономірностей в локалізації патоморфологічних змін в будь-якій частці легень (верхівкова, серцева, діафрагмальна) немає: уражуються всі частки відразу, або переважно та чи інша частина. Стінки трахеї, носових порожнин, в меншій ступені гортані різко геморагічні. Їх червоний колір частіше обумовлює венозна гіперемія. Просвіт трахеї і гортані заповнює червона або безбарвна піниста рідина. Зміни в печінці постійні, але не завжди однотипові і обумовлені ступенем її кровонаповнення, що викликає зміна кольору, об’єму і консистенції. У перші години після загибелі тварини печінка зазвичай кровонаповнена, збільшена в об’ємі, легко рветься, має червонувато-коричневий колір з жовтуватим відтінком в центральних ділянках часток. Капілярна мережа органу має вигляд червоних рисок і крапок неправильної форми. Іноді під капсулою органа спостерігали крапчасті геморагії. Жовчний міхур містить трохи жовчі, його слизова шорстка, трохи відшаровувалася. Селезінка в 1,5–3 рази збільшена в об’ємі, набрякла, темно-вишневого кольору з характерним фіолетовим відтінком. Нирки різко кровонаповнені, червоно-коричневого кольору і збільшені в кілька разів. Тимус злегка почервонілий, нерідко з множинними крапковими або плямистими крововиливами в грудній частині. Лімфатичні вузли соковиті, сірувато-рожевого, рідше червоного кольору, в розмірах істотно не змінені. Серце (особливо його права половина) заповнене великим об’ємом чорно-червоної крові, збільшене в об’ємі, стінки шлуночків розтягнуті, витончені, мали в’ялу консистенцію. Часто зустрічаються множинні крапчасті і плямисті крововиливи під епі- і ендокардом. Зміни в шлунково-кишковому тракті характеризують катаральне (рідше катарально-геморагічне) запалення, іноді крововиливи в дванадцятипалій і прямій кишках, відшарування слизової шлунка. У формі геморагії патолого-анатомічні зміни знаходяться в матці і надниркових залозах, у вигляді застійної гіперемії – в статевих органах, зобній залозі, головному мозку

Дослідження морфології надниркової залози із давнини до сьогодення

The analysis of scientific literature shows that the study of adrenal morphology in humans and animals is an urgent problem of biology and medicine from ancient times to the present day. In the historical aspect, we can distinguish three stages of studying the adrenal gland that differ in the directions of research. The first stage corresponds to the research of scientists of the XVI–XVIII centuries (Bartolomeo Eustachio, Andreas Vesalius, Gabriele Folloppio, Girolamo Fabrici, Andriaan Spieghel, Johann Vesling, Giulia Casseria, Caspar Bauhin, Johann Grafenberg, Caspar Bartholin, Thomas Bartholin, Giulio Casserio, Antonio Molinetti, Jean Riolan, Thomas Wharton, Giovanni Lancisi, Jakob Winslow, Antony Valsalva, Albrecht Haller, Johann Meckel, Jean Senac, Armand Cassan). Their works is devoted to the study of topography, macroscopic structure and function of the adrenal gland. Studies of morphological scientists of the second stage (late XVIII – mid XX century) correspond to the study of the structure of the adrenal gland at the microscopic level. Scientists like Albert Kelliker, Johann Ecker, Thomas Addison, Gabriel Colin, Alfred Kohn and Jay Arnold used histological and histochemical research methods. Edward Schafer, George Oliver, Vladislav Szymonowicz, John Abel, Jokiti Takmine, Welter Cannon, Edward Kendall to the study of the features of adrenal hormone secretion. Scientific works of the mid-twentieth and early twenty-first centuries can be combined in the third stage of research on the morphology of the adrenal gland. It is devoted to solving issues related to the formation of the adrenal gland in the process of filogenesis and ontogenesis, the features of the structure and function of the organ in normal and pathological conditions. A significant contribution to the study of the morphology of the adrenal gland of animals at the third stage was made by such scientists as Ziyade A. M., Dardykina O. N., Harina V. V., Atagimov M. Z., Torguj P. M., Antipin I. A., Shishkin A. P., Volkova M. V., Shevchenko L. F., Sidorova O. G., Vovchenko M. B., Salekh M. M., Ovcharenko N. D., Zaika S. V., Samatova I. M., Gorbacheva E. S., Pronin V. V., Kuznecov A. V., Pashinin N. S., Strel’nikova I. G., Barvenko A. D., Fedotov D. N., Izatulin A. V., Kvarackheliya A. G., Silkina A. V., Muhametov A. I. Among the studies of morphologists of the third period, the method of electron microscopy prevails.Аналіз наукової літератури свідчить, що дослідження морфології надниркової залози людини і тварин є актуальною проблемою біології та медицини із давнини до сьогодення. В історичному аспекті можна виділити три етапи вивчення надниркової залози, які різняться напрямками досліджень. Першому етапу відповідають дослідження вчених ХVІ–ХVІІІ ст. (Бартоломео Євстахій, Андреас Везалій, Габріель Фоллопій, Іорінім Фабрицій, Андріан Спігель, Іоганн Веслінг, Джуліа Кассеріа, Каспар Баугін, Іоганн Графенбург, Каспар Бартолін, Томас Бартолін, Джуліо Кассері, Антоніо Молінетті, Жан Ріолан, Томас Вартон, Джованні Ланчизі, Якоб Вінслоу, Антоній Вальсальва, Альбрехт Галлер, Іоганн Меккель, Жан Сенак, Арман Кассан). Їхні роботи присвячені вивченню топографії, макроскопічної будови та функції надниркової залози. Дослідження вчених-морфологів другого етапу (кінець ХVІІІ ст. – середина ХХ ст.) відповідають вивченню будови надниркової залози на мікроскопічному рівні. Такі вчені, як Альбрехт Келлікер, Іоганн Екер, Томас Аддісон, Габріель Колін, Альфред Кохн і Джей Арнольд використовували гістологічні та гістохімічні методи досліджень. Едвард Шейфер, Джордж Олівер, Владислав Шимонович, Джон Абель, Джокіті Такміне, Уелтер Кеннон, Едуард Кендал досліджували особливості гормональної секреції надниркової залози. Наукові роботи середини ХХ ст. – початку ХХІ ст. можна об’єднати у третій етап дослідження морфології надниркової залози. Він присвячений вирішенню питань, пов’язаних зі становленням надниркової залози у процесі філогенезу і онтогенезу, особливостям будови й функції органа в нормі та за патології. Вагомий внесок у вивчення морфології надниркової залози тварин за третього етапу зробили такі вчені, як Зіяде А. М., Дардикіна О. Н., Харіна В. В., Атагімов М. З., Торгуй П. М., Антіпін І. А., Шишкін А. П., Волкова М. В., Шевченко Л. Ф., Сидорова О. Г., Вовченко М. Б., Салех М. М., Овчаренко Н. Д., Заїка С. С., Саматова І. М., Горбачева Е. С., Пронін В. В., Кузнєцов А. В., Пашінін Н. С., Стрельнікова І. Г., Барвенко А. Д., Федотов Д. Н., Ізатулін А. В., Кварацхелія А. Г., Сілкіна А. В., Мухаметов А. І. Серед досліджень вчених-морфологів третього етапу превалює метод електронної мікроскопії

Патоморфологічна характеристика гемофільозного полісерозиту свиней

It is difficult to differentiate the disease by clinical signs; therefore, the main criteria for diagnosing hemophilic polyserositis should be considered pathological changes characteristic of the disease. Piglets are aged 30–60 days are most often affected. On average, pigs can die five hours after the manifestation of clinical signs. The autopsy results have revealed severe polyserositis, fibrinous layering around the lungs and heart, swelling of the liver with fibrinous deposition, and intestinal epithelium overloaded with fibrin pellicle. The autopsy of the dead piglets has shown the changes, characterized by massive overlays of fibrin pellicles and threads on the surface of the costal and pulmonary pleura, diaphragm, peritoneum, omentum, the serous membrane of the intestine, as well as the liver capsule. In the thoracic and abdominal cavities and pericardium, a significant accumulation of straw-yellow exudate with abundant fibrin threads has been revealed. Rib and lung pleura were covered with fibrinous overlays of gray-white and gray-yellow color. When the overlays were removed, swelling, dullness, matting, and sometimes bluishness of the pleura with a grayish tint were found. In several cases, fibrinous layering was of considerable thickness, which caused the fusion of serous sheets. Macroscopically, the bronchial and mediastinal lymph nodes were enlarged, juicy, grayish, or grayish-red in color; sometimes, dotted hemorrhages were observed in them. A cloudy, reddish liquid was flowing from the surface of their cut. At the pathological examination, the lungs were enlarged in volume, dense in consistency, and dark red. Interstitial pneumonia was observed, and in some cases, fibrinous inflammation of the pleura and foci of atelectasis alternated with small emphysema areas. The liver was enlarged and flabby; the lobular structure was weakly expressed. The cut surface was dull, gray-red, and sometimes red-brown. The vessels of the small intestine were injected. That is, fibrinous polysterositis, arthritis, and meningoencephalitis are characteristic of the pathology. Therefore, from the pathomorphological changes, it can be assumed that the dissemination of the causative agent of hemophilic polyserositis occurs in a short time. In the acute stage of the disease and fatal cases, the pathogen is often found in the joints, serous membranes, spleen, liver, lungs, pericardium, and brain. The localization of the pathogen is specific – it is the serous membranes. The penetration of the causative agent into the brain can indirectly judge the relatively high invasive properties of the microorganism.За клінічними ознаками хворобу диференціювати складно, тому основними критеріями при діагностиці гемофільозного полісерозиту слід вважати характерні для хвороби патологоанатомічні зміни. Найчастіше уражуються поросята у віці 30–60 діб. В середньому через п’ять годин після прояву клінічних ознак свині можуть гинути. Результати розтину виявляють тяжкий полісерозит, фібринозні нашарування навколо легенів та серця, набряклість печінки з фібринозними плівками на поверхні органу та наявність значної кількості фібрину на епітелії кишечника. При розтині загиблих поросят, виявляються зміни, які характеризуються масивними відкладаннями плівок і ниток фібрину на поверхні костальної і легеневої плеври, діафрагми, очеревини, сальника, серозної оболонки кишечника, а також капсули печінки. У грудній і черевній порожнинах, а також в серцевій сорочці значне скупчення ексудату солом’яно-жовтого кольору з рясними нитками фібрину. Реберна і легенева плеври були вкриті фібринозними нашаруваннями сіро-білого і сіро-жовтого кольору. При видаленні накладень знаходили набряки, тьмяність, матовість, місцями ціаноз плеври з сіруватим відтінком. У ряді випадків фібринозні нашарування були значної товщини, в результаті чого відбувалося зрощення серозних листків. Макроскопічно бронхіальні і середостінні лімфатичні вузли були збільшені в розмірі, соковиті, сіруватого або сірувато-червоного кольору, іноді в них спостерігали крапчасті крововиливи. З поверхні їх розрізу стікала каламутна, червонуватого кольору рідина. При патологоанатомічному дослідженні легені були збільшені в об’ємі, щільної консистенції, темно-червоного кольору. Спостерігали лобарну гостру катаральну або крупозну пневмонію, а в деяких випадках – фібринозне запалення плеври та осередки ателектазу, що чергуються з невеликими ділянками емфіземи. Печінка збільшена, в’яла, часточкова будова слабко виражена. Поверхня розрізу тьмяна, сіро-червоного іноді червоно-коричневого кольору. Судини тонкого кишечника надмірно кровонаповненні. Тобто, характерним для патології є фібринозний полістерозит, артрит та менінгоенцефаліт. Отже, з проаналізованих нами патоморфологічних змін, можна зробити припущення, що дисемінація збудника гемофільозного полісерозиту відбувається в короткі терміни. У гострій стадії хвороби і в летальних випадках патоген досить часто виявляється в суглобах, серозних оболонках, селезінці, печінці, легенях, перикарді, головному мозку. Локалізація збудника специфічна – це серозні оболонки. З огляду на проникнення збудника в головний мозок, можна побічно судити про досить високі інвазивні властивості мікроорганізму

Epizootic monitoring of contagious diseases of bees in Rivne region for the period of 2018–2022

The important role of honey bees has been known for a long time, as the successful work of Apis mellifera helps to maintain natural biogeocenoses and provides humanity with food and medicinal production. The massive loss of honeybee colonies in the southern and eastern border regions of Ukraine is putting a strain on beekeeping production in the north-western regions of Ukraine. To intensify apiaries, there is a need for systematic and regular monitoring research. Epizootic monitoring provides data on the health of honey bees in a specific geographical region that can be scientifically substantiated. To analyse the epizootic situation with contagious bee diseases in the Rivne region in 2017–2022, we used official data from the State Service of Ukraine on Food Safety and Consumer Protection in the Rivne region. In addition to epizootic monitoring, the aim of our study was to identify the most common bee diseases in this region. The analysis of the results shows that diagnostic tests for varroosis and nosema, acarapidosis, American and European foulbroods, and amoebiasis are planned and carried out systematically. From 2017 to 2021, the number of diagnostic tests for bacterial diseases of bees was increased. At the same time, in 2022, the activity of such research decreased by 6.4% in comparison to 2021. A different pattern was registered for parasitic diseases of bees. For example, there was an increase in the number of such studies from 2019 (1678 studies) to 2022 (3184 studies). It was found that the Rivne region has been safe from American and European foulbroods, acarapidosis, braulosis and amoebiasis for the last 6 years. Varoosis and nosema are registered annually in 2017–2022, with the infection rate for these diseases set at 11.06 % (2020) – 14.82 % (2022), respectively. This data is likely to indicate a change in the economic situation of beekeepers, which makes it impossible to prevent hives from being treated for certain diseases in a timely manner. Thus, the analysis of laboratory tests for contagious diseases of bees helps to detail the epizootic state of a particular region, which allows to determine the direction for veterinary and sanitary measures for a specific apiary

Влияние скармливания телятам заменителя обезжиренного молока на физиологическое состояние и продуктивность

The high demand for protein during this period of the calf's life is due to the active growth of muscle tissue, and protein is the structural material of all organs. A lack of protein in the diet of calves contributes to a delay in their growth and an excess to the expenditure of additional energy for the deamination of excess amino acids and the elimination of the corresponding decay products through the excretory system of the body. The younger the calves, the higher the protein level in their diet should be. The work aimed to establish the most effective protein norms in the composition of skim milk substitutes for calves over 65 days of age. The study of the influence of feeding skims milk substitute on calves' physiological state and productivity was carried out on four groups of bulls. All tested skim milk replacers varied in protein content but were almost the same in all nutritional parameters. The main ingredients of skim milk substitutes (ZOM 1) for calves of group I were, %: milk proteins – 70, vegetable proteins (soy + wheat) – 29, vitamin and mineral complex, probiotic culture – 1. For calves of group II (ZOM 2) used,%: milk proteins – 70, vegetable proteins (soy + wheat protein) – 29, vitamin-mineral complex – 1. protein) – 29, vitamin and mineral complex – 1. Studies have shown that skim milk substitutes in calves feeding, containing 20 and 22 % protein in the composition of KR-2 compound feed 10 % by weight, was reflected in the improvement of the morpho-biochemical design of the blood. At the same time, there is a tendency to an increase in the concentration of total protein in the blood serum by 3.1 and 3.3 % with a decrease in the amount of urea by 3.5 and 5.2 %, which made it possible to increase the average daily gain in live weight to 3.1 % while reducing costs feed and its price by 1.5 and 0.9 percent.Высокая потребность в протеине в этот период жизни телёнка обусловлена активным ростом мышечной ткани и тем, что белок является структурным материалом всех органов. Недостаток протеина в рационе телят способствует задержке их роста, а избыток – тратам дополнительной энергии на дезаминирование избыточного количества аминокислот и выведение соответствующих продуктов распада через выделительную систему организма. Чем моложе телята, тем выше должен быть уровень протеина в его рационе. Целью работы было установить наиболее эффективные нормы протеина в составе заменителей обезжиренного молока для телят старше 65-дневного возраста. Изучение влияния скармливания заменителя обезжиренного молока на физиологическое состояние и продуктивность телята проведено на 4-х группах бычков. Все опытные заменители обезжиренного молока были различными по содержанию протеина, но практически одинаковыми по всем показателям питательности. Основными ингредиентами заменителей обезжиренного молока (ЗОМ 1) для телят I группы были, %: молочные белки – 70, растительные белки (соевый + пшеничный) – 29, витаминно-минеральный комплекс, пробиотическая культура – 1. Для телят II группы (ЗОМ 2) использовали, %: молочные белки – 70, растительные белки (соевый + пшеничный протеин) – 29, витаминно-минеральный комплекс – 1. В III опытной группе скармливали (ЗОМ 3) состоящий из, %: молочного белка – 70, растительных белков (соевый протеин) – 29, витаминно-минеральный комплекс – 1. Исследованиями установлено, что использование в кормлении телят заменителей обезжиренного молока, содержащих 20 и 22 % протеина в составе комбикорма КР-2 10 % по массе отразилось в улучшении морфо-биохимического состава крови. При этом наблюдается тенденция к повышению концентрации общего белка в сыворотке крови на 3,1 и 3,3 % при снижении количества мочевины на 3,5 и 5,2 %, что позволило увеличить среднесуточный прирост живой массы до 3,1 % при снижении затрат кормов и его себестоимости на 1,5 и 0,9 процента

Project of an advanced ISOL facility for exotic beams at LNL

Abstract In the framework of the European program to define a second generation Radioactive Ion Beam facility, LNL are proposing the construction in the next five–seven years of a specialized national facility for RIB originated by fission fragments produced by secondary neutrons. It consists on a two-accelerator ISOL-type facility to provide intense neutron-rich radioactive ion beams of highest quality, in the range of masses between 80 and 160. The conceptual design is based on a high intensity 50 MeV (100 kW) proton linac as driver and on the availability of the heavy-ion accelerator ALPI as post accelerator. The estimated neutron yield is 2×1014 n/s at 0°, high enough to satisfy the demand for an advanced RIB facility. An intense R&D program on different items is actually in progress in collaboration with other Laboratories and University groups and is moving in a European context