ОЦІНКА ЯКОСТІ ЖИТТЯ ТА ПСИХОЕМОЦІЙНОГО СТАТУСУ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ПАНКРЕАТИТ

Researches of a mental and emotional condition of patients with chronic pancreatitis are important. Their quantity is poor. Quality of life and degree of uneasiness at patients with chronic pancreatitis was to estimate the purpose of work. At 68 patients with chronic pancreatitis are estimated on a visual analog scale – intensity of a pain syndrome, according to the questionnaire of GSRS – quality of life, according to Ch.D.Spilbergera-Yu.L.Khanina's questionnaire – existence of alarming frustration. It is established that at patients with chronic pancreatitis are noted a high level of jet and personal uneasiness, than in group of monitoring, deterioration of life, essential changes in the psychoemotional status. Deterioration of their life has a feed forward with expressiveness of painful, diarrheal syndromes.В связи с важностью и недостаточным количеством исследований, отображающих уровень психоэмоционального состояния больных хроническим панкреатитом, целью работы было оценить качество жизни и степень тревожности у больных хроническим панкреатитом. У 68 больных хроническим панкреатитом оценены по визуальной аналоговой шкале – интенсивность болевого синдрома, по вопроснику GSRS – качество жизни, по вопроснику Ч.Д. Спілбергера-Ю.Л. Ханіна – наличие тревожных расстройств. Установлено, что у больных хроническим панкреатитом отмечаются высокий уровень реактивной и личностной тревожности, чем в группе контроля, ухудшение качества жизни, существенные изменения в психоэмоциональном статусе, ухудшение качества жизни имеет прямую  связь с выраженностью болевого, диарейного синдромов.В зв’язку із важливістю і недостатньою кількістю досліджень, що відображають рівень психоемоційного стану хворих на хронічний панкреатит, метою роботи було оцінити якість життя та ступінь тривожності у хворих на ХП. У 68 хворих на ХП оцінені за візуальною аналоговою шкалою – інтенсивність больового синдрому, за опитувальником GSRS – якість життя, за опитувальником Ч.Д.Спілбергера-Ю.Л.Ханіна – наявність тривожних розладів. Встановлено, що у хворих на ХП наявні вищий рівень реактивної та особистісної тривожності, ніж в групі контролю, відмічаються погіршення якості життя, суттєві зміни в психоемоційному статусі, погіршення якості життя має прямий зв'язок з виразністю больового, діарейного синдромів

АСПЕКТИ ТЕРАПІЇ ПАЦІ ЄНТІВ ІЗ СЕРЦЕВОЮ НЕДОСТАТНІСТЮ В ПО ЄДНАННІ ІЗ ФІБРИЛЯЦІ ЄЮ ПЕРЕДСЕРДЬ У ЗАГАЛЬНОЛІКАРСЬКІЙ ПРАКТИЦІ

SUMMARY. The article considered a clinical case of a patient with heart failure and permanent atrial fibrillation. Thefeatures of the treatment of these patients are discussedKEY WORDS: heart failure, atrial fibrillation, rate control, antiplatelet therapy.РЕЗЮМЕ. Рассмотрен клинический случай пациента с сердечной недостаточностью и постоянной формой фибрилляциипредсердий. Обсуждаются особенности терапии таких пациентов.КЛЮЧЕВЫЕСЛОВА: сердечная недостаточность, фибрилляция предсердий, контрольЧСС, антитромбоцитарна терапия.РЕЗЮМЕ. Розглянуто клінічний випадок пацієнта із серцевою недостатністю і постійною формою фібриляціїпередсердь. Обговорюються особливості терапії таких пацієнтів.КЛЮЧОВІ СЛОВА: серцева недостатність, фібриляція передсердь, контроль ЧСС, антитромбоцитарнатерапія

Elderly patient with chronic heart failure in the general practice

В статье освещаются особенности течения сердечной недостаточности у пациентов пожилого возраста, вопросы фармакотерапии хронической сердечной неокончательности, рассматриваются особенности патогенетической терапии ß-адреноблокаторами и ингибиторами АПФ, а также диуретиками и сердечными гликозидами; The paper elucidates the peculiarities of heart failure course in elderly patients, as well as issues of pharmacotherapy, chronic heart failure. Features of the pathogenetic therapy of ß-blockers and ACE inhibitors, as well as diuretics and cardiac glycosides have been considered

Артериальная гипертензия и сердечная недостаточность в общеврачебной практике

За данням Фремінгемського дослідження, серед хворих на хронічну серцеву недостатність (ХСН) тільки у 25% причиною розвитку був перенесений інфаркт міокарда, а у 75% - артеріальна гіпертензія (АГ). Найбільш значним предиктором розвитку ХСН було збільшення систолічного артеріального тиску (САТ) і пульсового тиску відповідно, кожне збільшення САТ на 20 мм рт.ст. і пульсового АТ на 16 мм рт.ст. призводило до збільшення частоти розвитку ХСН на 52% і 55% відповідно.На прикладі наведеного клінічного випадку пацієнта із ХСН, яка розвинулася на тлі довготривалої АГ, розглянуто механізми розвитку ХСН, також висвітлено питання фармакотерапії АГ у поєднанні з ХСН із систолічною дисфункцією. Основними механізмами, що безпосередньо призводять до розвитку ХСН при АГ, є гемодинамічне перевантаження, зниження міокардіальної скоротливості, гіпертрофія лівого шлуночка (ГЛШ). Так, у пацієнтів з АГ ймовірність у подальшому розвитку ХСН підвищується у 4 рази, а з ГЛШ - у 15 разів. Поряд із ГЛШ, одним із ранніх проявів ремоделювання ЛШ в умовах АГ є розвиток діастолічної дисфункції, яка передує розвитку систолічних порушень при АГ і ГЛШ. Антигіпертензивна терапія призводила до зменшення у середньому на 52% частоти розвитку ХСН порівняно з хворими, які не отримували адекватну терапію. Зниження частоти розвитку ХСН лінійно залежало від зниження САТ: кожне зниження на 10 мм рт.ст. САТ призводило до зменшення на 26% відносного ризику розвитку ХСН. Встановлено, що АГ є не тільки одним із провідних етіологічних чинників розвитку ХСН, а й має з останньою спільність в ключових ланках патогенезу. Стратегія вибору патогенетичної фармакотерапії визначається з урахуванням цієї обставини. На сьогодні Європейське товариство кардіологів рекомендує призначати р-АВ усім пацієнтам зі стабільною ХСН ІІ-IV ФК в якості стандартного лікування разом із іАПФ і діуретиками за відсутності протипоказань. У хворих із поєднанням АГ та систолічною ХСН можливе застосування додатково до блокаторів РААС тіазидних або петльових діуретиків та антагоністів мінералокортикоїдних рецепторів (АМР).The Framingham study demonstrated that myocardial infarction (25% of cases) and arterial hypertension (AH) (75% of cases) caused the development of chronic heart failure (CHF). The most significant predictor of CHF development was an increase in systolic blood pressure (SBP) and pulse pressure and each increase in SBP by 20 mm Hg and pulse blood pressure by 16 mm Hg led to an increase in the incidence of CHF by 52% and 55%, respectively. The presented clinical case of a patient with CHF, developed due to long-term hypertension, considered the mechanisms of CHF development, as well as the issue of pharmacotherapy of AH in combination with chronic heart failure with systolic dysfunction. The key mechanisms that directly lead to the development of CHF in AH are hemodynamic overload, reduction of myocardial contractility, left ventricular hypertrophy (LVH). The likelihood of CHF development in patients with AH is by 4 times higher, whilst in patients with LVH it is by 15 times higher. Along with LVH, one of the early manifestations of LV remodeling in AH is the development of diastolic dysfunction, which precedes the development of systolic abnormalities in AH and LVH. Antihypertensive therapy resulted in reduction of the incidence of CHF by approximately 52% compared to patients who did not receive adequate therapy. The decrease in the incidence of CHF was linearly dependent on the decrease in SBP: each decrease of SBP by 10 mm Hg led to a 26% reduction in the relative risk in CHF development.It has been established that AH is not only one of the leading etiological factors in CHF development, but also have similar key links in pathogenesis. The strategy for the selection of pathogenetic pharmacotherapy should be determined taking into account the above circumstance. Currently, the European Society of Cardiology recommends prescribing beta-blockers to all patients with stable CHF Class II-IV as a standard treatment in combination with ACE inhibitors and diuretics in the absence of contraindications. In addition to RAAS blockers, medications for patients with AH in combination with systolic CHF can be supplemented with thiazide or loop diuretics, as well as mineralocorticoid receptor antagonists (MRA).По данным Фремингемского исследования, среди больных хронической сердечной недостаточностью (ХСН) только у 25% причиной развития был перенесенный инфаркт миокарда, а у 75% - артериальная гипертензия (АГ). Наиболее значительным предиктором раз¬вития ХСН было увеличение САД и пульсового давления соответственно, каждое увеличение САД на 20 мм рт.ст. и пульсового АД на 16 мм рт.ст. приводило к увеличению частоты развития ХСН на 52% и 55% соответственно. На примере приведенного клинического случая пациента с ХСН, развившейся на фоне длительной АГ, рассмотрены механизмы развития ХСН, а также освещены вопросы фармакотерапии хронической сердечной недостаточности с систолической дисфункцией. Основными механизмами, которые непосредственно приводят к развитию ХСН при АГ, являются гемодинамические перегрузки, снижение миокардиальной сократимости, гипертрофия левого желудочка (ГЛЖ). Так, у пациентов с АГ вероятность развития в дальнейшем ХСН повышается в 4 раза, а с ГЛЖ - в 15 раз. Наряду с ГЛЖ, одним из ранних проявлений ремоделирования ЛЖ в условиях АГ является развитие диастолической дис¬функции, которая предшествует развитию систолических нарушений при АГ и ГЛЖ. Антигипертензивная терапия приводила к уменьшению в среднем на 52% частоты развития ХСН по сравнению с больными, которые не получали адекватную терапию. Снижение частоты развития ХСН линейно зависело от снижения САД: каждое снижение на 10 мм рт.ст. САТ приводило к уменьшению на 26% риска развития ХСН. Установлено, что АГ является не только одним из ведущих этиологических факторов развития ХСН, но и имеет с последней общность в ключевых звеньях патогенеза. Стратегия выбора патогенетической фармакотерапии определяется с учетом этого обстоятельства. На сегодня Евро¬пейское общество кардиологов рекомендует назначать р-АВ всем пациентам со стабильной ХСН II-IV ФК в качестве стандартного лечения вместе с иАПФ и диуретиками при отсутствии противопоказаний. У больных с сочетанием АГ и систолической ХСН возможно применение в дополнение к блокаторам РААС тиазидных или петлевых диуретиков и антагонистов минералокортикоидных рецепторов (АМР)

Инфекционные осложнения у больного системной склеродермией с полиорганными поражениями: клинический случай

У статті представлено клінічний випадок підгострого перебігу системної склеродермії з поліорганними ураженнями легень (пневмофіброз, легенева гіпертензія), серця (рестриктивна кардіоміопатія, тріпотіння передсердь), нирок (нефрит) з приєднанням тяжких інфекційних ускладнень (септицемія, флегмона м'яких тканин лівої ноги).The article presents a clinical case of acute course of systemic scleroderma with multiple organ lesions: lungs (pneumofibrosis, pulmonary hypertension), heart (restrictive cardiomyopathy, atrial flutter), kidney (nephritis), with severe infectious complications (septicemia, soft tissue phlegmon of left leg).В статье представлен клинический случай подострого течения системной склеродермии с полиорганными поражениями легких (пнев-мофиброз, легочная гипертензия), сердца (рестриктивная кардиомиопатия, трепетание предсердий), почек (нефрит) с присоединением тяжелых инфекционных осложнений (септицемия, флегмона мягких тканей левой нижней конечности)

Ursodeoxycholic Acid: paradigmatic transformation of the prevention of drug-induced liver lesions in clinical practice

In the article argued the necessity of using tactics “hepatoprotektor’s escort”in clinical ractice. In it demonstrates data about new effects of Ursodeoxycholic Acid and the capabilities of its application as a universal hepatoprotector have been elucidated. Inclusion of Ursodeoxycholic Acid in the combined therapy enhances the effectiveness of treatment of patients in many branches of medicine;В статье аргументирована необходимость использования клинической практике тактики «гепатопротекции сопровождения». Приведены данные о новых эффектах урсодезоксихолевой кислоты. Освещены возможности ее использования как универсального гепатопротектора. Включение урсодезоксихолевой кислоты в комплексную терапию способствует повышению эффективности лечения пациентов во многих отраслях медицины

Treatment aspects of postmenopausal osteoporosis in тне general medicalpractice (clinical case)

Описано випадок постменопаузального остеопорозу з компресійним переломом хребта у пацієнтки з ранньою хірургічною менопаузою. Розглянуто основні фактории ризику остеопорозу, клінічні прояви, методи діагностики, основні заходи профілактики і фармакологічної корекції, зокрема бісфосфонатами; Описан случай постменопаузального остеопороза (ОП) с компрессионным переломом тела позвонка (ThIV) у пациентки с ранней хирургической менопаузой. Указаны основные факторы риска ОП, ранняя диагностика, основные методы профилактики и фармакологической коррекции, в частности бисфосфонатами; In this article demonstrated а clinical case of patients withpostmenopausal osteoporosis with compression fractures of (ThIV). Indicates the basic risk factors for postшenopausal osteoporosis, clinic, diagnosis, principlesoftherapy