АКУШЕРСЬКІ ТА ПЕРИНАТАЛЬНІ НАСЛІДКИ ВАГІТНОСТІ У ЖІНОК З ОЖИРІННЯМ

The aim of the study – to evaluate the character and frequency of obstetrical and perinatal complications in obese pregnant women.Materials and Methods. On the base of Kyiv Municipal Maternity Home number 6 we conducted a retrospective analysis of labor histories of obese women in 2015–2016. The course of pregnancy, delivery, postpartum period and condition of a fetus and a newborn was analyzed in 100 obese women (BMI > 30 kg/m2), who were devided in three groups depending on the obesity level: 1a – (48 women with I stage of obesity, 1b – 32 women with II stage of obesity and 1c – 20 women with III stage. Control group consisted of 100 women without obesity.Results and Discussion. Pregnancy course analysis in obese women during first pregnancy trimester showed high level of abortion threatening 25 % against 10 % in control group. The most frequent complications in the second pregnancy trimester were: gestational hypertension, which occurred in 22 % of obese women, preeclampsia developed in women with BMI>30 in 4 times more frequently than in women with BMI<25. In pregnant with obesity placental dysfunction was observed twice more often than in women with normal body mass. In III trimester of pregnancy the percent of women with preeclampsia doubled with each 5–7 kg/m² BMI. Gestational hypertension occurred in 5 times more often in obese women. In women with BMI >30 placental dysfunction presented in 3 times more frequently comparing to women with normal body mass. Evaluated percent dependence of preterm and postponed deliveries from BMI, that happened in 2 times more often in women with obesity. Risk of inducted labor increased in three times in pregnant with BMI>30. Percent of caesarian section raised in high BMI and compiled 22 % in obese against 8 % in normal BMI. The most frequent indications for the caesarian section were: primary (5 %) and secondary (7 %) labor weakness, fetal distress (7 %), severe preeclampsia (7 %) comparing to the data of pregnant without obesity (2 %, 2 %, 3 %, 0 % respectively).Conclusions. Provided investigation proved that obesity not depending from its severity is a premorbid state for complicated course of pregnancy and delivery, what leads to the development of unfavorable perinatal consequences. Further studying of metabolic features in obesity and evaluation of pathogenic mechanisms of pregnancy and delivery complications formation will provide the development of effective management tactics of obese women both in pregravidal and gestational periods what will lead to the decreasing of obstetrical and perinatal complications frequency.Цель исследования – оценить характер и частоту акушерских и перинатальных осложнений у женщин с ожирением.Материалы и методы. На базе роддома № 6 г. Киева был проведен ретроспективный анализ историй родов у беременных с ожирением за 2015–2016 годы. Были проанализированы течение беременности, родов, послеродового периода, состояние плода и новорожденного у 100 женщин с ожирением (ИМТ>30 кг/м²), которые были разделены на три подгруппы в зависимости от степени ожирения: 1-а – 48 женщин с ожирением I степени, 1-б – 32 женщины с ожирением II степени и 1-в – 20 женщин с ожирением III степени. Группу сравнения составили 100 женщин без ожирения.Результаты исследований и их обсуждение. Анализ течения беременности у женщин с ожирением в I триместре обнаружил высокую частоту угрозы прерывания беременности – 25 % против 10 % в группе беременных с нормальной массой тела. Частыми осложнениями во втором триместре беременности были: гипертензия беременных, которая встречалась у 22 % женщин с ожирением; преэклампсия, которая наблюдалась у женщин с ИМТ>30 в 4 раза чаще, чем с ИМТ<25. У беременных с ожирением дисфункция плаценты отмечалась в 2 раза чаще, чем у беременных с нормальной массой тела. В III триместре беременности процент женщин с преэклампсией удваивался с каждыми 5–7 кг/м² ИМТ. Гестационная гипертензия встречалась в 5 раз чаще у беременных с ожирением. При ИМТ>30 дисфункция плаценты отмечалась в 3 раза чаще по сравнению с женщинами, которые имели нормальную массу тела. Установлена процентная зависимость преждевременных и запоздалых родов от ИМТ, которые встречались в 2 раза чаще у женщин с ожирением. Риск индуцированных родов был в три раза выше у беременных с ИМТ>30. Процент кесарева сечения повышался с увеличением ИМТ и, соответственно, составил 22 % у женщин с ожирением против 8 % – без него. Чаще всего показаниями к кесареву сечению были: первичная (5 %) и вторичная (7 %) слабость родовой деятельности, дистресс плода (7 %), преэклампсия тяжелой степени (7 %) по сравнению с показателями в группе беременных без ожирения (соответственно, 2 %, 2 %, 3 %, 0 %).Вывод. Проведенное исследование подтвердило, что ожирение независимо от его степени является преморбидним фоном для осложненного течения беременности и родов, который способствует развитию неблагоприятных перинатальных исходов. Дальнейшее изучение метаболических особенностей при ожирении и определение патогенетических механизмов формирования осложнений беременности и родов обеспечат разработку эффективной тактики ведения женщин с ожирением как на этапе прегравидарной подготовки, так и на гестационном этапе наблюдения, что обеспечит снижение частоты акушерских и перинатальных осложнений.Мета дослідження оцінити характер і частоту акушерських та перинатальних ускладнень у жінок з ожирінням.Матеріали та методи. На базі пологового будинку № 6 м. Києва був проведений ретроспективний аналіз історій пологів у вагітних з ожирінням за 2015–2016 роки. Було проаналізовано перебіг вагітності, пологів, післяпологового періоду, стан плода і новонародженого у 100 жінок з ожирінням (ІМТ>30 кг/м²), які були розподілені на три підгрупи залежно від ступеня ожиріння: 1-а – 48 жінок з ожирінням І ступеня, 1-б – 32 жінки з ожирінням ІІ ступеня та 1-в – 20 жінок з ожирінням ІІІ ступеня. Групу порівняння склали 100 жінок без ожиріння.Результати дослідження та їх обговорення. Аналіз перебігу вагітності у жінок з ожирінням в І триместрі виявив високу частоту загрози переривання вагітності – 25 % проти 10 % в групі вагітних з нормальною масою тіла. Найчастішими ускладненнями у другому триместрі вагітності були: гіпертензія вагітних, яка зустрічалась у 22 % жінок з ожирінням; прееклампсія, яка спостерігалась у жінок з ІМТ>30 у 4 рази частіше, ніж з ІМТ<25. У вагітних з ожирінням дисфункція плаценти відмічалась в 2 рази частіше, ніж у вагітних з нормальною масою тіла. В ІІІ триместрі вагітності відсоток жінок з прееклампсією подвоювався з кожними 5–7 кг/м² ІМТ. Гестаційна гіпертензія зустрічалась у 5 разів частіше у вагітних з ожирінням. При ІМТ>30 дисфункція плаценти відмічалась в 3 рази частіше в порівнянні з жінками, які мали нормальну масу тіла. Встановлена відсоткова залежність передчасних та запізнілих пологів від ІМТ, які зустрічались в 2 рази частіше у жінок з ожирінням. Ризик індукованих пологів був у три рази вищий у вагітних з ІМТ>30. Відсоток кесарського розтину підвищувався із збільшенням ІМТ і ,відповідно, становив 22 % у жінок з ожирінням проти 8 % – без нього. Найчастіше показання до кесарського розтину були: первинна (5 %) та вторинна (7 %) слабкість пологової діяльності, дистрес плода (7 %), прееклампсія важкого ступеня (7 %) у порівнянні з показниками в групі вагітних без ожиріння (відповідно, 2 %, 2 %, 3 %, 0 %).Висновок. Проведене дослідження підтвердило, що ожиріння незалежно від його ступеня є преморбідним фоном для ускладненого перебігу вагітності та пологів, який сприяє розвитку несприятливих перинатальних наслідків. Подальше вивчення метаболічних особливостей при ожирінні і визначення патогенетичних механізмів формування ускладнень вагітності та пологів забезпечать розробку ефективної тактики ведення жінок з ожирінням як на етапі прегравідарної підготовки, так і на гестаційному етапі спостереження, що забезпечить зниження частоти акушерських і перинатальних ускладнень

OBSTETRIC AND PERINATAL OUTCOMES IN PREGNANCY WITH DIFFERENT SEVERITY AND TIME OF THE MANIFESTATION OF PREECLAMPSIA

The aim of the study – to conduct a retrospective analysis of the course of pregnancy and delivery to determine the nature of obstetric and perinatal complications in preeclampsia. Materials and Methods. The analysis was based on the results of the evaluation of the medical documentation (individual medical records of the pregnant woman, birth histories, developmental histories of the newborn) in 224 pregnant women with preeclampsia and 80 pregnant women without preeclampsia. In addition to the results of the clinical and laboratory examination, the analysis included the severity of preeclampsia and the time of clinical manifestations. The results of the study were statistically processed by methods of mathematical analysis with the determination of the mean values ​​(M ± m), Student's t-test and significance factor (р˂0.050 difference was statistically significant. Results and Discussion. According to the results of the analysis, mild preeclampsia was found in 32.6 % of cases, modera­te PE – in 37.5 %, severe PE – in 29.9 % of cases. The early onset of PE (up to 34 weeks) was observed in 35.7 % of pregnant women, and later onset (after 34 weeks) in 64.7 %. The analysis of the incidence of early and late PE cases at various severity levels showed that, in the case of early PE, severe disease was 2.9 times more frequent, and the moderate disease was 2.7 times more frequent than the mild disease. In the late PE, the mild PE was 1.9 times more frequent than the severe PE and 1.2 times more frequent than the moderate PE. In addition to PE, 31.7 % of women had other complications of pregnancy. The most common complications include asymptomatic bacteriuria (16.9 %), abnormal placental location (14.1 %), placental dysfunction (32.4 %), and fetal growth retardation (21.1 %). Term delivery occurred in 81.6 % of cases, premature births were in 18.3 %. Complications include premature rupture of membranes, anomalies of labor, premature detachment of the normally located placenta, postpartum hemorrhage. Among perinatal complications, fetal growth retardation, hemodynamic disorders, fetal distress, newborn asphyxia have been observed. The adverse outcome for a child in severe PE was 3 times higher than for mild PE. Conclusion. The analysis showed that obstetric and perinatal outcomes in preeclampsia are associated with the time of this pregnancy complication and its severity

HOW TO USE ANATOMICAL LANDMARKS IN POSITIONING OF THE SONOGRAPHY SENSOR IN ANKLE JOINT EXAMINATION

In the structure of ankle joint trauma the damage of ligaments prevailed and could take up to 70–75 % of all damages of this region. Today, the "gold standard" in the examination of the ligaments damage is considered to be MR I which has the sensitivity of 90 % and specificity of 83 %. However, the limited availability of MR I and the high cost of the research do not allow this method to be included in the diagnostic measures algorithm in case of ankle joint ligaments damage. The available imaging techniques of the ankle joint ligament traumas are sonography. However, anatomical peculiarity of the ankle joint ligaments makes the sonography procedure complicated and still is remains the subject of discussion in foreign scientific literature up to date. The aim of the study – to establish of the optimum position of the sonographic sensor using anatomical landmarks for clear visualization and have ultrasound evaluation of the relationships in the ankle joint in the young patients. Materials and Methods. The study involved 36 young people, among them – 19 men and 17 women with average age of (21.3±1.26) years. A simultaneous sonographic examination of both joints was performed. 72 joint were examined in total. The examination was conducted using apparatus Aloka SSD 2000 with the usage of high-frequency wideband sensor and operating frequency of 7–12 MH z. Ankle joint was investigated in four sensor positions: coronal, sagittal, posterior and axial. As anatomical landmarks were used articular cavity of the ankle joint, the front and the back edge of a lateral malleolus, greater and lesser tubercle of a medial malleolus. Results and Discussion. On the echograms, the connections of the ankle joint were identified as hypoechoic, fibrillar structures with properties of anisotropic effect. The severity of the anisotropic effect depended on the angle of the sensor position relative to the ligament. The results obtained during the sonography show the expediency of introducing into the daily practice of ultrasound diagnostic method in order to identify the damage of the connective structures of the ankle joint. Conclusions. Data that was received in the study indicates the feasibility of implementing the sonographic techniques in the examination of ankle joint ligaments damage in the daily practice. Knowledge of normal anatomy and positioning of sonography sensor using anatomical landmarks has a significant meaning for optimal evaluation of examined joint structures