ПІДВИЩЕННЯ ІМУНОЛОГІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИСОКОАКТИВНОЇ АНТИРЕТРОВІРУСНОЇ ТЕРАПІЇ У ХВОРИХ НА ВІЛ-ІНФЕКЦІЮ ЗА ДОПОМОГОЮ ЕНТЕРОСОРБЦІЇ

SUMMARY. The aim of study was to evaluate the effect ofcombined use HAART and silicon-organic enterosorbent«Atoxil» on the dynamics of immunological parametersin patients with HIV infection. The study included39 patients with IV clinical stage of HIV infection whowere randomized into two groups: the first group –19 patients who received HAART and enterosorbent«Atoxil» , the second – 20 patients who received HAARTalone. The average count of CD4-lymphocytes was79 (14-270) in the first group and 87 (51-205) in thesecond. In 93 % of patients have been opportunistic andAIDS-defining diseases, including tuberculosis prevailed(80 %). All the patients were received HAART – AZT +3TC + EFV. After 6 months of treatment, the level ofHIV-RNA-1 was not detected in 95 % of patients in bothgroups. In the first group the absolute amount of CD4-lymphocytes in 6 months of HAART increased to 201(179-302), and was greater (P<0.05) than in the secondgroup (159 (52-198)). Thus, after 6 months of HAARTin the first group of patients who additionally receivedenterosorbent, the average increase in the number ofCD4-lymphocyte count was 70 % higher than in thesecond group, which received only HAART, with thesame virological efficacy of antiviral treatment.Key words: HIV infection, enterosorbent, HAART, CD4cell, microbial translocation, immune activationМетою дослідження була оцінка впливу комбіно-ваного застосування ВААРТ і кремнійорганічного ен-теросорбенту «Атоксил» на динаміку імунологічнихпоказників у хворих з ВІЛ-інфекцією. В дослідженнябуло включено 39 хворих з IV клінічною стадією ВІЛ-інфекції, які були рандомізовані на дві групи: першагрупа – 19 хворих, які отримували ВААРТ і ентеросор-бент «Атоксил», друга – 20 хворих, які отримувалилише ВААРТ. Середній вміст CD4-лімфоцитів склав79 (14-270) у мкл в першій групі і 87 (51-205) у мкл вдругій. У 93 % хворих мали місце опортуністичні таСНІД-індикаторні захворювання, серед яких превалю-вав туберкульоз (80 %). Усім хворим була призначенаВААРТ за схемою AZT+3TC+EFV. Через 6 міс. лікуваннярівень HIV-RNA-1 в плазмі крові не визначався в 95 %пацієнтів обох груп. У першій групі хворих абсолютнакількість CD4-лімфоцитів за 6 міс. ВААРТ підвищи-лася до 201 (179-302) на мкл, і була більше (р<0,05),ніж в другій групі (159 (52-198)). Таким чином, через6 міс. ВААРТ у першій групі хворих, які додатковоотримували кремнійорганічний ентеросорбент,середній приріст кількості CD4-лімфоцитів був на70 % вище, ніж у другій групі, яка отримувала лишеВААРТ, з однаковою вірусологічною ефективністюпротивірусного лікування.Ключові слова: ВІЛ-інфекція, ентеросорбент,ВААРТ, CD4-лімфоцит, мікробна транслокація, імуннаактивація

ВІЛ-ІНФЕКЦІЯ І СТАРІННЯ: НОВА ПРОБЛЕМА В ЕРУ ЕФЕКТИВНОЇ АНТИРЕТРОВІРУСНОЇ ТЕРАПІЇ

The proportion of elderly HIV-infected patients has greatly increased in the world, when effective antiretroviral therapy became available. Today, 27 % of HIV-infected patients in Western Europe and USA are 50 and older. In Ukraine, the number and percentage of these patients is also gradually increasing. Antiretroviral therapy has dramatic reduction in opportunistic infection incidence and allow people to live longer with HIV. A persistent immune activation and chronic inflammation that typically characterizes immunological ageing is an essential contributor to several comorbidities in the setting of HIV infection. Biological processes that correlate with aging occur earlier in the adult HIV infected patients. Important comorbidities that increase with age (metabolic syndrome, neurocognitive disorders, cardiovascular diseases, osteoporosis, frailty and cancers) are more prevalent in HIV-infected persons than in HIV-uninfected persons. This review will discuss the role of immune activation and chronic inflammation on the most important age-related illnesses in HIV infected patients.Після запровадження ефективної антиретровірусної терапії у світі значно зросла частка літніх пацієнтів з ВІЛ-інфекцією. Сьогодні 27 % ВІЛ-інфікованих пацієнтів у Західній Європі та США віком від 50 років. В Україні кількість та відсоток цих пацієнтів також поступово збільшуються. Постійне застосування антиретровірусної терапії сприяло різкому зменшенню захворюваності на опортуністичні інфекції та дозволило пацієнтам з ВІЛ жити довше. Стійка активація імунітету та хронічне запалення, яке зазвичай характеризує імунологічне старіння, є важливим фактором для розвитку супутніх захворювань у пацієнтів з ВІЛ-інфекцією. Біологічні процеси, які співвідносяться зі старінням, відбуваються раніше у дорослих ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Важливі супутні захворювання, що з’являються з віком (метаболічний синдром, нейро­когнітивні розлади, серцево-судинні захворювання, остеопороз, синдром старечої астенії і онкологічні захворювання), є більш поширеними у ВІЛ-інфікованих, ніж у ВІЛ-неінфікованих осіб. У цьому огляді буде розглянуто роль імунної активації і хронічного запалення в розвитку найважливіших, асоційованих зі старінням захворювань у ВІЛ-інфікованих пацієнтів

ПСИХІЧНІ І ПСИХОТИЧНІ РОЗЛАДИ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВААРТ У ВІЛ-ІНФІКОВАНИХ СПОЖИВАЧІВ ІН’ЄКЦІЙНИХ НАРКОТИКІВ

In HIV-infected injecting drug users (IDUs) related mental disorders are often diagnosed (35-50 % of all patients). Methadone and buprenorphine  substitution maintenance therapy (SMT) is a powerful element of HIV/AIDS prevention. Antiretroviral therapy (ART) is an integral part of medical care for HIV-positive patients.The aim of our study was to evaluate the impact of psychotic and  mental disorders  on the effectiveness ART in HIV-infected IDUs with substitution therapy.In the study we included 33 HIV-infected injection drug users, with evaluation degree of mental and psychotic disorders by BPRS and MADRS scales before SMT, ART and after 24 weeks of treatment.Against the background of SMT to initiation of ART in all patients was marked reduction in the intensity of psychotic and depressive disorders, and after 24 weeks of ART reduction rate reached 12 points for the BPRS, and 6 points on the MADRS, respectively.У ВІЛ-інфікованих споживачів ін’єкційних наркотиків (СІН) часто (35-50 %) діагностуються супутні психічні розлади. Замісна підтримувальна терапія (ЗПТ) метадоном і бупренорфіном є потужним елементом профілактики ВІЛ, а високоактивна антиретровірусна терапія (ВААРТ) – обов’язковою складовою комплексної медичної допомоги ВІЛ-інфікованим. Мета дослідження – оцінка впливу психічних та психотичних  розладів на ефективність ВААРТ у хворих на ВІЛ-інфекцію СІН при проведенні ЗПТ. У дослідження включено 33 хворих на ВІЛ-інфекцію СІН, в яких до початку ЗПТ, ВААРТ і через 24 тиж. лікування проводилася оцінка ступеня психічних й психотичних розладів за шкалами  BPRS і MADRS. Вірусологічна ефективність ВААРТ визначалася на 24-му тиж. лікування

СИРОВАТКОВИЙ ВМІСТ 25-(OH) ВІТАМІНУ D НЕ ВПЛИВАЄ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ БЕЗІНТЕРФЕРОНОВИХ РЕЖИМІВ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА HCV-ІНФЕКЦІЮ

The prevalence of HCV infection varies in different countries and is one of the highest in Ukraine. Vitamin D is a fat-soluble secosteroid with various systemic effects. In addition to controlling calcium homeostasis, vitamin D has a significant effect on innate and acquired immune responses, as well as it inhibits HCV replication. The aim of the study was to investigate the effect of 25- (OH) vitamin D concentration in serum on the effectiveness of treatment of the patients with HCV infection using direct antiviral drugs. Materials and methods. The study included 73 adult patients with HCV infection. There were 38 men (52.1 %) and 35 women (47.9 %). Genotype 1b HCV was identified in 55 (75.3 %) individuals, and genotype 3a HCV was identified in 18 (24.7 %). According to the METAVIR scale, the minimal fibrosis (F0-1) was determined in 7 (9.6 %) patients, the significant fibrosis (F2) – in 17 (23.3 %), severe fibrosis (F3) – in 21 (28.7 %) and cirrhosis of the liver (F4) – in 28 (38.4 %) patients. Depending on the HCV genotype and the stage of liver fibrosis in treatment, 43 (58.9 %) patients received a combination of ombitasvir/paritoprevir/ritonavir and dasabuvir for 12 weeks, and in 30 (41.1 %) – a combination of sofosbuvir and ribavirin for 12 or 24 weeks. Results. Among the 73 patients who were included in the study, the median concentration of 25- (OH) D was 27.07 ng/ml (12.1 to 45.9 ng / ml). Normal level of 25-(OH) vitamin D was recorded in 30 (41.1 %) people, insufficiency was found in 28 (38.4 %) patients, and deficiency was found in 15 (20.5 %) people. The indicator of SVR12 (sustained virological response) did not depend (P>0.05) on the serum concentration of 25-(OH) vitamin D and in patients with normal vitamin D level it was 100 % (95 % CI: 88.4–100 %), with insufficiency – 96.4 % (95 % CI: 81.7–99.9 %), and with deficiency – 93.3 % (95 % CI: 68.1–99.8 %). Also, the rate of SVR12 did not depend (P>0.05) on the age of patients, HCV genotype, HCV viral load, previous treatment, the presence of liver cirrhosis and treatment regimen. The average level of 25-(OH) vitamin D in patients with minimal fibrosis (F1) was 37.8 (35.8-43.5) ng/ml. In patients with cirrhosis of the liver (F4) the concentration of 25-(OH) vitamin D was 19.3 (18.1-25.84) ng/ml and it was 1.96-1.67 times lower (P<0.05) compared to patients with minimal or significant fibrosis (F1-F2) and 1.38 times lower (P<0.05) than in severe fibrosis (F3). The average level of 25-(OH) vitamin D in patients with F2-F3 fibrosis stage was significantly lower (P<0.05) than in patients with portal fibrosis (F1) – 32.3 (29.8–35.5) ng/ml and 26.8 (25.55-37.1) ng/ml compared to 37.8 (35.8–43.5) ng/ml, respectively. Conclusions. Serum level of 25-(OH) vitamin D does not affect the effectiveness of treatment of patients with HCV infection using direct antiviral drugs. In patients with HCV infection and cirrhosis of the liver, the concentration of 25-(OH) vitamin D is 1.96–1.67 times lower (P<0.05) compared to the patients with minimal or significant liver fibrosis (F1-F2) and 1.38 times lower (P<0.05) than in patients with severe fibrosis (F3).Поширеність HCV-інфекції відрізняється залежно від країни і є однією з найвищих в Україні. Вітамін D є жиророзчинним секостероїдом з різноманітними системними ефектами. Крім контролю гомеостазу кальцію, вітамін D має значний вплив на реакції вродженого і набутого імунітету, а також пригнічує реплікацію вірусу гепатиту С (HCV). Мета роботи – дослідження впливу сироваткової концентрації 25-(OH) вітаміну D на ефективність лікування пацієнтів з HCV-інфекцією препаратами прямої противірусної дії. Пацієнти і методи. У дослідження були включені 73 хворих на HCV-інфекцію старше 18 років. Чоловіків було 38 (52,1 %), жінок – 35 (47,9 %). У 55 (75,3 %) осіб був встановлений генотип 1b HCV, у 18 (24,7 %) – генотип 3а HCV. За шкалою METAVIR, мінімальний ступінь фіброзу (F0-1) було визначено у 7 (9,6 %) пацієнтів, середній ступінь фіброзу (F2) – у 17 (23,3 %), тяжкий фіброз (F3) – у 21 (28,7 %) і цироз печінки (F4) – у 28 (38,4 %) осіб. Залежно від генотипу HCV і ступеня фіброзу печінки в лікуванні 43 (58,9 %) пацієнтів застосовували комбінацію омбітасвіру/паритопревіру/ритонавіру і дасабувіру впродовж 12 тиж, а у 30 (41,1 %) – комбінацію софосбувіру і рибавірину впродовж 12 чи 24 тиж. Результати. Серед 73 пацієнтів, які були включені в дослідження, медіана концентрації 25-(ОН) D становила 27,07 нг/мл (від 12,1 до 45,9 нг/мл). Нормальний вміст 25-(OH) вітаміну D зафіксований у 30 (41,1 %) осіб, недостатність виявили у 28 (38,4 %) пацієнтів, а дефіцит – у 15 (20,5 %) осіб. Показник СВВ12 не залежав (P>0,05) від сироваткової концентрації 25-(OH) вітаміну D і у пацієнтів з нормальним вмістом вітаміну D склав 100,0 % (95 % ДІ: 88,4-100,0 %), при недостатності – 96,4 % (95 %ДІ: 81,7-99,9 %), а при дефіциті – 93,3 % (95 %ДІ: 68,1-99,8 %). Також показник СВВ12 не залежав (P>0,05) від віку пацієнтів, генотипу HCV, вірусного навантаження HCV, попереднього лікування, наявності цирозу печінки і схеми лікування. Середній вміст 25-(ОН) вітаміну D у пацієнтів зі слабким фіброзом (F1) становив 37,8 (35,8-43,5) нг/мл. У пацієнтів з цирозом печінки (F4) концентрація 25-(ОН) вітаміну D дорівнювала 19,3 (18,1-25,84) нг/мл і була у 1,96-1,67 разу менше (P<0,05) порівняно з особами зі слабким фіброзом печінки (F1-F2) і у 1,38 разу менше (P<0,05), ніж при тяжкому фіброзі (F3). При цьому середній вміст 25-(ОН) вітаміну D у хворих зі стадією фіброзу F2-F3 був значущо меншим (P<0,05), ніж в осіб з портальним фіброзом (F1) – 32,3 (29,8-35,5) нг/мл і 26,8 (25,55-37,1) нг/мл порівняно з 37,8 (35,8-43,5) нг/мл, відповідно. Висновки. Сироватковий вміст 25-(ОН) вітаміну D не впливає на ефективність лікування пацієнтів з HCV-інфекцією препаратами прямої противірусної дії. У хворих на HCV-інфекцію і цироз печінки концентрація 25-(ОН) вітаміну D в 1,96-1,67 разу менше (P<0,05), порівняно з особами зі слабким фіброзом печінки (F1-F2) і в 1,38 разу менше (P<0,05), ніж при тяжкому фіброзі (F3)

ЕФЕКТИВНІСТЬ ЛЕДІПАСВІРУ/СОФОСБУВІРУ В ЛЮДЕЙ, ЯКІ ВЖИВАЮТЬ ІН’ЄКЦІЙНІ НАРКОТИКИ, КО-ІНФІКОВАНИХ ВІЛ І HCV ГЕНОТИПУ 1b

Background. HIV epidemic in Ukraine is concentrated in the most-at-risk groups such as people who inject drugs (PWIDs). Among HIV-infected PWIDs, hepatitis C virus (HCV) coinfection rates range from 50 % to >90 %. Ledipasvir/Sofosbuvir is an oral, once-daily fixed dose combination of Ledipasvir (inhibitor NS5A) and Sofosbuvir (NS5B polymerase inhibitor) for the treatment of chronic HCV infection. The aim of the work was to assess the safety and efficacy of the use of Lepidapasive/Sofosbuvir in HIV-infected persons with HCV genotype 1b. Materials and Methods. We conducted uncontrolled, open-label trial explored the safety and efficacy of Ledipasvir/Sofosbuvir in PWIDs coinfected with HIV and HCV genotype 1b. All patients received Ledipasvir/Sofosbuvir as a single fixed-dose combination for 12 weeks. The primary end point was a sustained virologic response at 12 weeks after the end of therapy (SVR 12). Results. Twenty PWIDs with HIV and HCV genotype 1b were enrolled and treated. SVR 12 rates were 100 % (95 % CI: 83–100 %). The rates of response were similar in men (100 %) and women (100 %), in patients with cirrhosis (100 %) and those without cirrhosis (100 %). Levels of ALT and AST became normal rapidly with treatment. There were no significant changes in estimated GFR or serum creatinine levels over time. The most common adverse events were mild to moderate headache (12 %), fatigue (10 %). Conclusions. Ledipasvir/Sofosbuvir for 12 weeks provided excellent rates of sustained virologic response in PWIDs coinfected with HIV and HCV genotype 1b, regardless of sex, CD4 cell count, HCV baseline levels or cirrhosis condition.В Україні епідемія ВІЛ-інфекції зосереджена в групах найвищого ризику, таких як люди, які вживають ін’єкційні наркотики (ЛВІН). Серед ВІЛ-інфікованих ЛВІН частка коінфікованих вірусом гепатиту С (HCV) становить від 50 до >90 %. Ледіпасвір/Софосбувір – це оральна, фіксована комбінація ледіпасвіру (інгібітор NS5A) та софосбувіру (інгібітор полімерази NS5B), яка приймається 1 раз на добу для лікування хронічної HCV-інфекції. Метою роботи було оцінити безпеку та ефективність застосування ледіпасвіру/софосбувіру у ВІЛ-інфікованих з HCV генотипу 1b. Матеріали і методи. Провели неконтрольоване, відкрите дослідження з аналізом безпеки та ефективності застосування ледіпасвіру/софосбувіру у ЛВІН, коінфікованих ВІЛ та HCV генотипу 1b. Всі пацієнти отримували ледіпасвір/софосбувір як фіксовану комбінацію один раз на добу протягом 12 тижнів. Первинною кінцевою точкою була стійка вірусологічна відповідь через 12 тижнів після завершення терапії (СВВ12). Результати. У дослідження було включено і проліковано 20 ЛВІН, коінфікованих ВІЛ і HCV генотипу 1b. Частка осіб зі СВВ12 склала 100 % (95 % ДІ: 83-100 %). Рівень відповіді був однаковий у чоловіків (100 %) та жінок (100 %), у пацієнтів з цирозом (100 %) та в тих, хто не мав цирозу (100 %). Рівні АЛТ і АСТ швидко нормалізувалися протягом лікування. Суттєвих змін показників ШКФ або рівня креатиніну в сироватці крові протягом лікування не спостерігалося. Найбільш поширеними побічними явищами були легкий або помірний біль голови (12 %) і втома (10 %). Висновки. Застосування ледіпасвіру/софосбувіру протягом 12 тиж забезпечило відмінні показники СВВ12 у ЛВІН, коінфікованих ВІЛ та HCV генотипу 1b, незалежно від статі, кількості CD4-лімфоцитів, базового рівня HCV або наявності цирозу печінки

Залежність ефективності АРТ у хворих на ВІЛ-інфекцію від шляху інфікування

The most rapid growth rate of the epidemic process of HIV in Ukraine is observed among injection drug users (IDUs). Substitution maintenance therapy (SMT) with methadone and buprenorphine significantly increases the patients’ maintenance in treatment due to increased adherence to antiretroviral therapy (ART), which is a mandatory component of comprehensive medical care for HIV-infected.The aim of our study was to determine the impact of SMT on the efficiency of ART for IDUs with HIV infection compared with patients infected through sexual contact.Materials and methods. The study included 95 patients with HIV that were divided into three groups. The first group included 33 IDUs patients who were treated with SMT. The second group included 32 IDUs patients without SMT. The third group included 30 patients with the sexual way of HIV infection. After the inclusion into the research all the patients were prescribed ART. Immunological examination and determination of viral load were carried out before the appointment of ART after 6 and 12 months during the treatment.Results and discussion. During the treatment with ART harder immunosuppression was recorded in the second group of patients, while the average viral load did not statistically differ in the research groups. After 6 months of the treatment the increase (P <0.05) of the number of CD4-lymphocytes was noted in all groups of patients, and the proportion of patients with full suppression of HIV in the first and the third groups was higher than in the second group, however this difference was not significant. After 12 months of the treatment, there was a further increase (P <0.05) of the absolute number of CD4-lymphocytes in the research groups, and in the virological efficiency of ART assessing a significantly higher (P <0.01) percentage was found in patients of the first and the third groups, who achieved the full viral suppression. It should be noted, that within 6-12 months of the treatment there was a decrease of the proportion of patients with virological efficiency of ART in the second group of patients.Conclusions. Immunological and virological efficiency of ART in the patients with HIV-infection IDUs received SMT after 12 months of the treatment didn`t differ from the group of patients infected by the sexual contact. There is an increase in the number of cases with virological failure among the patients with HIV IDUs who were not receiving SMT within 6 to 12 month of the treatment. Enabling patients to SMT programs increases the efficiency of the clinical examination and allows beginning of ART in time without severe immunosuppression, so it significantly improves the immunological efficiency of ART.Наиболее стремительный рост темпов развития эпидемического процесса ВИЧ-инфекции в Украине наблюдается среди ПИН. ЗПТ с использованием метадона и бупренорфина значительно повышает удержание пациентов в лечении из-за повышения приверженности к АРТ, которая является обязательной составляющей комплексной медицинской помощи ВИЧ-инфицированным.Цель работы – определение влияния ЗПТ на эффективность АРТ у ПИН больных ВИЧ-инфекцией по сравнению с пациентами, заразившимися половым путём.Материалы и методы. В исследование включили 95 больных ВИЧ-инфекцией, которых разделили на три группы. Первая группа – 33 больных ПИН, которые находились на ЗПТ. Во вторую группу вошли 32 больных ПИН, не получавших ЗПТ. В третью группу включили 30 больных с половым путём инфицирования ВИЧ. После включения в исследование всем больным была назначена АРТ. Иммунологическое обследование и определение уровня вирусной нагрузки проводили до назначения АРТ, через 6 и 12 месяцев на фоне лечения.Результаты. При назначении АРТ более тяжёлая иммуносупрессия зафиксирована у пациентов второй группы, тогда как средний уровень вирусной нагрузки в исследуемых группах статистически не различался. Через 6 месяцев после начала лечения во всех группах больных отмечалось повышение (p < 0,05) количества CD4-лимфоцитов, а доля пациентов с полной супрессией ВИЧ в первой и третьей группах была выше, чем во второй группе, впрочем, эта разница не была значимой. На 12 месяце лечения имел место дальнейший рост (p < 0,05) абсолютного количества CD4-лимфоцитов в исследуемых группах, а при оценке вирусологической эффективности АРТ обнаружен значимо более высокий (p < 0,01) процент больных первой и третьей группы, которые достигли полной вирусной супрессии. Следует заметить, что во второй группе в течение 6–12 месяцев лечения происходило уменьшение доли больных с вирусологической эффективностью АРТ.Выводы. Иммунологическая и вирусологическая эффективность АРТ у больных ВИЧ-инфекцией ПИН, получающих ЗПТ, через 12 месяцев лечения не отличалась от группы пациентов, заразившихся половым путём. У больных ВИЧ-инфекцией ПИН, не получавших ЗПТ, в период с 6 по 12 месяц лечения происходит увеличение количества пациентов с вирусологической неудачей. Включение больных в программы ЗПТ повышает эффективность диспансеризации и позволяет своевременно начать АРТ при отсутствии тяжёлой иммуносупрессии, что значительно улучшает иммунологическую эффективность АРТ. Найстрімкіше зростання темпів розвитку епідемічного процесу ВІЛ-інфекції в Україні спостерігається серед СІН. ЗПТ із використанням метадону та бупренорфіну значно підвищує утримання пацієнтів на лікуванні через підвищення прихильності до АРТ, що є обов’язковою складовою комплексної медичної допомоги ВІЛ-інфікованим.Мета роботи – визначення впливу ЗПТ на ефективність АРТ у СІН хворих на ВІЛ-інфекцію порівняно з пацієнтами, які інфікувалися статевим шляхом. Матеріали та методи. У дослідження включили 95 хворих на ВІЛ-інфекцію, яких поділено на три групи. До першої групи включили 33 СІН хворих, які  одержували ЗПТ. До другої групи увійшли 32 СІН хворі, які не отримували ЗПТ. До третьої групи включили 30 хворих, які інфікувалися ВІЛ статевим шляхом. Після включення в дослідження всім хворим була призначена АРТ. Імунологічне обстеження та визначення рівня вірусного навантаження здійснили до призначення АРТ, через 6 і 12 місяців на тлі лікування. Результати. При призначенні АРТ тяжча імуносупресія зафіксована в пацієнтів другої групи, тоді як середній рівень вірусного навантаження в досліджуваних групах статистично не розрізнявся. Через 6 місяців після початку лікування в усіх групах хворих відзначалось підвищення (р < 0,05) кількості CD4-лімфоцитів, а частка пацієнтів із повною супресією ВІЛ у першій і третій групах була вищою, ніж у другій групі, втім ця різниця не була значущою. На 12 місяці лікування відбулось дальше зростання (p < 0,05) абсолютної кількості CD4-лімфоцитів у досліджуваних групах, а під час оцінювання вірусологічної ефективності АРТ виявили значущо вищий (p < 0,01) відсоток хворих першої та третьої груп, які досягли повної вірусної супресії. Слід відзначити, що у другій групі хворих протягом 6–12 місяців лікування відбувалося зменшення частки хворих із вірусологічною ефективністю АРТ.Висновки. Імунологічна та вірусологічна ефективність АРТ у хворих на ВІЛ-інфекцію СІН, які отримують ЗПТ через 12 місяців лікування, не відрізнялась від групи пацієнтів, які інфікувалися статевим шляхом. У хворих на ВІЛ-інфекцію СІН, які не отримували ЗПТ, із 6 по 12 місяць лікування відбувається збільшення кількості пацієнтів із вірусологічною невдачею. Включення хворих до програм ЗПТ підвищує ефективність диспансеризації, дає можливість своєчасно розпочати АРТ за відсутності тяжкої імуносупресії, що значно поліпшує імунологічну ефективність АРТ.