Heart remodeling in patients with acute Q-wave myocardial infarction in the presence of left bundle branch block

Abstract The prevalence of left bundle branch block (LBBB) in the general population is 0.1–0.8 %, and in patients with ST-segment elevation Q-wave myocardial infarction (Q-MI) varies from 1 % to 15 %. The aim - to evaluate the structural and functional features of the heart in patients with acute Q-wave myocardial infarction in the presence of left bundle branch block. Materials and methods. The study involved 60 patients with Q-MI (40 men and 20 women), who were hospitalized in cardiology department for patients with myocardial infarction treatment of Zaporizhzhіa City Emergency and Urgent Care Clinic. Patients were divided into two groups: 40 patients with Q-MI and the LBBB (the mean age was 71.53 ± 1.23 years), 20 patients with Q-MI without LBBB (the mean age was 65.47 ± 2.25 years). Assessment of intracardiac hemodynamics were performed by echocardiography using a “MyLab50” (“Esaote”,Italy) ultrasound system on the recommendations of the American Society of Echocardiography. Results. Patients with acute Q-MI with LBBB were significantly older than patients who had acute Q-MI without LBBB (9.2 %, P < 0.05). Patients with anterior acute Q-MI prevailed among persons with LBBB (75 %). Thickening of the posterior wall (by 9.6 %; P < 0.05), an increase in LVMMI (by 11.2 %; P < 0.05), an increase in end-diastolic size (by 12.9 %; P < 0.05) and end-systolic size (by 18.6 %; P < 0.05); acceleration of MVE (by 18.3 %; P < 0.05); and an increase systolic pressure in the pulmonary artery (by 23.1 %; P < 0.05) were found in patients with Q-MI with LBBB compared to patients with Q-MI without LBBB. The analysis of contingency table revealed significant association between LBBB presence in patients with Q-MI and diabetes mellitus (χ2 = 4.53; P < 0.05), female gender (χ2 = 3.87; P < 0.05) and age over 65 years (χ2 = 5.71; P < 0.05). In patients with acute Q-MI and LBBB a significant positive correlation between the QRS width and end-diastolic size (+0.49; P < 0.05), end-systolic size (+0.45; P < 0.05), systolic pressure in pulmonary artery (+0.31; P < 0.05) and diastolic size of right ventricle (+0.38; P < 0.05), and a negative correlation between the QRS width and ejection fraction (-0.71; P < 0.05) and IVRT (-0.37; P < 0.05) were noted. Conclusions. LBBB in patients with acute Q-MI is associated with female gender, age over 65 years and past history of diabetes mellitus. Acute Q-MI in the presence of LBBB is characterized by eccentric hypertrophy with an increase in the left ventricular size and pulmonary hypertension. QRS complex duration in patients with acute Q-MI and LBBB is associated with systolic function deterioration, left ventricular dilatation and pulmonary hypertension

Gender features of heart failure with preserved ejection fraction in patients with myocardial infarction on the background of hypertension

Actuality of chronic heart failure problem remains due to its increasing prevalence in all developed countries, includingUkraine. The aim – to evaluate the gender features in patients with heart failure with preserved ejection fraction after myocardial infarction on the background of hypertension. Materials and Methods. The study involved 72 patients (50 men and 24 women) with heart failure and preserved ejection fraction after myocardial infarction on the background of hypertension (the average age was 64.1 ± 0.97 years). Patients were divided into two groups according to gender. Evaluation of intracardiac hemodynamics was carried out by echocardiography on the device “VIVID 3 Expert” (“General Electric”,USA) using the standard method with tissue Doppler. Levels of GDF 15 and NTproBNP in blood serum were identified by use the ELISA kits of Human GDF 15/MIC-1 ELISA (“BioVendor”,Czech Republic) and NTproBNP ELISA Kit (“Biomedica”,SlovakRepublic). Results. Clinical condition of women with heart failure and preserved ejection fraction after myocardial infarction on the background of hypertension was more severe, which was confirmed by significantly higher scores on the scale of clinical status assessment (40 %, p < 0.05) and reduction the distance covered (33.4 %; p < 0.05), and more points on the Borg’s scale (22.6 %; p < 0.05) according to 6-minute walking test. In female patients significant increasing in E/E' ratio (by 12.2 %, p < 0.05) and GDF 15 serum levels (by 30.3 %, p < 0.05) was found compared to male patients. In women with heart failure and preserved ejection fraction after myocardial infarction on the background of hypertension, the total mortality rate within 3 years was significantly higher (16 %) than men (10 %). Conclusions. Female patients with heart failure and preserved ejection fraction after myocardial infarction on the background of hypertension had a severe course of the disease, as evidenced by a lower exercise tolerance, diastolic function impairment and the worsening of three-year survival prognosis

Динаміка структурно-функціональних змін серця та рівнів GDF 15 і NTproBNP на тлі терапії кандесартаном і раміприлом у хворих на серцеву недостатність зі збереженою фракцією викиду, які перенесли інфаркт міокарда на тлі артеріальної гіпертензії

Abstract. Chronic heart failure (CHF) is actual medical problem around the world and in Ukraine. Almost 50% of these patients have heart failure with preserved ejection fraction. CHF is the result of many complications and cardiovascular disease, such as coronary heart disease, including myocardial infarction and hypertension. Despite the prevalence of heart failure with preserved ejection fraction a common strategy for the treatment of this disease has not yet been developed. This is due to the limited number of controlled studies in these patients. One of the most effective drugs in the treatment of heart failure with preserved ejection fraction after myocardial infarction are candesartan and ramipril. Determining the dynamics of GDF 15 and NTproBNP along with those of echocardiography is promising for evaluating the effectiveness of treatment of patients with heart failure with preserved ejection fraction after myocardial infarction in the background of arterial hypertension.The aim of research. To determine the dynamics of structural and functional changes of the heart and the levels of GDF 15 and NTproBNP on the ramipril and candesartan therapy in patients with heart failure and preserved ejection fraction after myocardial infarction on the background of arterial hypertension.Materials and methods. 38 patients with heart failure with preserved left ventricular ejection fraction (EF&gt;45%) after myocardial infarction with comorbidity arterial hypertension were included into the study. Dynamics of structural and functional changes of the heart and the levels of GDF 15 and NTproBNP on the ramipril and candesartan therapy for 12 weeks (mean age 64,3 ± 1,3 years) were investigated. Prescription myocardial infarction ranged from 2 months to 3 years. Patients were divided into 2 groups. The first group in addition to the basic treatment received candesartan (KASARK "Arterium", Ukraine) at a mean dose 18,5 ± 2,1 mg daily. Patients of the second group received ramipril (RAMIMED, «Medochemie Ltd.», Iceland/Cyprus) at a mean dose 5,8±0,6 mg daily.Results. In patients receiving candesartan was observed decreased hypertrophy with significant thinning left ventricular walls, decreased  left ventricular mass index (5,4%, p&lt;0,05), MVA (11,0%, p&lt;0,05), increase E' (12,5%, p&lt;0,05), reduction ratio E/E' (10,9%, p&lt;0,05) and decreased left atrium volume index (12,0%, p&lt;0,05).  Patients with ramipril therapy have significant thinning posterior left ventricular wall (6,7%, p&lt;0,05), decreased  left ventricular mass index (5,9%, p&lt;0,05) and left atrium volume index (10,1%, p&lt;0,05). On the candesartan therapy for 12 weeks was observed a significant reduction the levels of GDF 15 (Δ (%)=-27±4,65) and NTproBNP (Δ(%)=-22±12,7) in serum. Patients with ramipril therapy also contributed to a significant decrease levels of GDF 15 (Δ (%)=-25±3,48) and NTproBNP (Δ(%)=-16±12,6). On the background of candesartan therapy was a significant increased the distance of the 6-minute walking test (26,1%; p&lt;0,05). Ramipril therapy also led to a significant increased the distance of the 6-minute walking test (13,1%; p&lt;0,05).Conclusion. Intaking of the candesartan and ramipril contributed to decreasing LV. On the background of candesartan therapy was observed more substantial improvement of LV diastolic function with decreasing E/E' compared with ramipril. Candesartan and ramipril therapy led to a lowering of GDF 15 and NTproBNP, while the dynamics of NTproBNP in patients receiving candesartan was more significant. Candesartan and ramipril therapy provided to improve the clinical condition of patients. У 38 больных сердечной недостаточностью с сохраненной фракцией выброса левого желудочка (ФВ&gt;45%), перенесших инфаркт миокарда с коморбидной артериальной гипертензией, исследовали динамику структурно-функциональных изменений сердца и уровней GDF 15 и NTproBNP на фоне терапии кандесартаном и рамиприлом в течение 12 недель. Обнаружили, что прием кандесартана и рамиприла способствовал уменьшению гипертрофии левого желудочка. На фоне терапии кандесартаном отмечено более весомое улучшение диастолической функции левого желудочка с уменьшением E/E' по сравнению с рамиприлом. Назначение кандесартана и рамиприла приводило к снижению уровней GDF 15 и NTproBNP, при этом динамика уровня NTproBNP на фоне приема кандесартана была большей. Терапия кандесартаном и рамиприлом обеспечивала улучшение клинического состояния пациентов.У 38 хворих на серцеву недостатність зі збереженою фракцією викиду лівого шлуночка (ФВ&gt;45%), які перенесли інфаркт міокарда з коморбідною артеріальною гіпертензією, дослідили динаміку структурно-функціональних змін серця та рівнів GDF 15 і NTproBNP на тлі терапії кандесартаном і раміприлом протягом 12 тижнів. Виявили, що прийом кандесартану та раміприлу сприяв зменшенню гіпертрофії лівого шлуночка. На тлі терапії кандесартаном спостерігали суттєвіше покращення діастолічної функції лівого шлуночка зі зменшенням E/E' в порівнянні з раміприлом. Призначення кандесартану  та раміприлу призводило до зниження рівнів GDF 15 і NTproBNP, при цьому динаміка рівня NTproBNP на тлі прийому кандесартану була більшою. Терапія кандесартаном і раміприлом забезпечувала покращення клінічного стану пацієнтів

Dynamics of structural and functional changes of the heart and the levels of GDF 15 and NTproBNP on the candesartan and ramipril therapy in patients with heart failure with preserved ejection fraction after myocardial infarction on the background of arter

Abstract. Chronic heart failure (CHF) is actual medical problem around the world and in Ukraine. Almost 50% of these patients have heart failure with preserved ejection fraction. CHF is the result of many complications and cardiovascular disease, such as coronary heart disease, including myocardial infarction and hypertension. Despite the prevalence of heart failure with preserved ejection fraction a common strategy for the treatment of this disease has not yet been developed. This is due to the limited number of controlled studies in these patients. One of the most effective drugs in the treatment of heart failure with preserved ejection fraction after myocardial infarction are candesartan and ramipril. Determining the dynamics of GDF 15 and NTproBNP along with those of echocardiography is promising for evaluating the effectiveness of treatment of patients with heart failure with preserved ejection fraction after myocardial infarction in the background of arterial hypertension. The aim of research. To determine the dynamics of structural and functional changes of the heart and the levels of GDF 15 and NTproBNP on the ramipril and candesartan therapy in patients with heart failure and preserved ejection fraction after myocardial infarction on the background of arterial hypertension. Materials and methods. 38 patients with heart failure with preserved left ventricular ejection fraction (EF>45%) after myocardial infarction with comorbidity arterial hypertension were included into the study. Dynamics of structural and functional changes of the heart and the levels of GDF 15 and NTproBNP on the ramipril and candesartan therapy for 12 weeks (mean age 64,3 ± 1,3 years) were investigated. Prescription myocardial infarction ranged from 2 months to 3 years. Patients were divided into 2 groups. The first group in addition to the basic treatment received candesartan (KASARK "Arterium", Ukraine) at a mean dose 18,5 ± 2,1 mg daily. Patients of the second group received ramipril (RAMIMED, «Medochemie Ltd.», Iceland/Cyprus) at a mean dose 5,8±0,6 mg daily. Results. In patients receiving candesartan was observed decreased hypertrophy with significant thinning left ventricular walls, decreased left ventricular mass index (5,4%, p<0,05), MVA (11,0%, p<0,05), increase E' (12,5%, p<0,05), reduction ratio E/E' (10,9%, p<0,05) and decreased left atrium volume index (12,0%, p<0,05). Patients with ramipril therapy have significant thinning posterior left ventricular wall (6,7%, p<0,05), decreased left ventricular mass index (5,9%, p<0,05) and left atrium volume index (10,1%, p<0,05). On the candesartan therapy for 12 weeks was observed a significant reduction the levels of GDF 15 (Δ (%)=-27±4,65) and NTproBNP (Δ(%)=-22±12,7) in serum. Patients with ramipril therapy also contributed to a significant decrease levels of GDF 15 (Δ (%)=-25±3,48) and NTproBNP (Δ(%)=-16±12,6). On the background of candesartan therapy was a significant increased the distance of the 6-minute walking test (26,1%; p<0,05). Ramipril therapy also led to a significant increased the distance of the 6-minute walking test (13,1%; p<0,05). Conclusion. Intaking of the candesartan and ramipril contributed to decreasing LV. On the background of candesartan therapy was observed more substantial improvement of LV diastolic function with decreasing E/E' compared with ramipril. Candesartan and ramipril therapy led to a lowering of GDF 15 and NTproBNP, while the dynamics of NTproBNP in patients receiving candesartan was more significant. Candesartan and ramipril therapy provided to improve the clinical condition of patients

Ремоделювання серця у хворих на гострий Q-інфаркт міокарда за наявності блокади лівої ніжки пучка Гіса

The prevalence of left bundle branch block (LBBB) in the general population is 0.1–0.8 %, and in patients with ST-segment elevation Q-wave myocardial infarction (Q-MI) varies from 1 % to 15 %.The aim - to evaluate the structural and functional features of the heart in patients with acute Q-wave myocardial infarction in the presence of left bundle branch block.Materials and methods. The study involved 60 patients with Q-MI (40 men and 20 women), who were hospitalized in cardiology department for patients with myocardial infarction treatment of Zaporizhzhіa City Emergency and Urgent Care Clinic. Patients were divided into two groups: 40 patients with Q-MI and the LBBB (the mean age was 71.53 ± 1.23 years), 20 patients with Q-MI without LBBB (the mean age was 65.47 ± 2.25 years). Assessment of intracardiac hemodynamics were performed by echocardiography using a “MyLab50” (“Esaote”,Italy) ultrasound system on the recommendations of the American Society of Echocardiography.Results. Patients with acute Q-MI with LBBB were significantly older than patients who had acute Q-MI without LBBB (9.2 %, P &lt; 0.05). Patients with anterior acute Q-MI prevailed among persons with LBBB (75 %). Thickening of the posterior wall (by 9.6 %; P &lt; 0.05), an increase in LVMMI (by 11.2 %; P &lt; 0.05), an increase in end-diastolic size (by 12.9 %; P &lt; 0.05) and end-systolic size (by 18.6 %; P &lt; 0.05); acceleration of MVE (by 18.3 %; P &lt; 0.05); and an increase systolic pressure in the pulmonary artery (by 23.1 %; P &lt; 0.05) were found in patients with Q-MI with LBBB compared to patients with Q-MI without LBBB. The analysis of contingency table revealed significant association between LBBB presence in patients with Q-MI and diabetes mellitus (χ2 = 4.53; P &lt; 0.05), female gender (χ2 = 3.87; P &lt; 0.05) and age over 65 years (χ2 = 5.71; P &lt; 0.05). In patients with acute Q-MI and LBBB a significant positive correlation between the QRS width and end-diastolic size (+0.49; P &lt; 0.05), end-systolic size (+0.45; P &lt; 0.05), systolic pressure in pulmonary artery (+0.31; P &lt; 0.05) and diastolic size of right ventricle (+0.38; P &lt; 0.05), and a negative correlation between the QRS width and ejection fraction (-0.71; P &lt; 0.05) and IVRT (-0.37; P &lt; 0.05) were noted.Conclusions. LBBB in patients with acute Q-MI is associated with female gender, age over 65 years and past history of diabetes mellitus. Acute Q-MI in the presence of LBBB is characterized by eccentric hypertrophy with an increase in the left ventricular size and pulmonary hypertension. QRS complex duration in patients with acute Q-MI and LBBB is associated with systolic function deterioration, left ventricular dilatation and pulmonary hypertension.    Распространенность блокады левой ножки пучка Гиса (БЛНПГ) в общей популяции составляет 0,1–0,8 %, а у больных крупноочаговым инфарктом миокарда с подъемом сегмента ST колеблется от 1 % до 15 %.Цель работы – оценить структурно-функциональные особенности сердца у больных острым Q-инфарктом миокарда (ОИМ) при наличии блокады левой ножки пучка Гиса.Материалы и методы. Обследовали 60 больных (40 мужчин и 20 женщин) ОИМ, которые находились на лечении в кардиологическом отделении для лечения больных с инфарктом миокарда КУ «Городская клиническая больница экстренной и скорой медицинской помощи города Запорожья». Пациенты разделены на две группы: 40 пациентов с ОИМ и БЛНПГ (средний возраст – 71,53 ± 1,23 года), 20 больных с ОИМ без БЛНПГ (средний возраст – 65,47 ± 2,25 года). Пациентам проведена двухмерная эхокардиография на аппарате «MyLab50» («Esaote», Италия) по рекомендациям Американского общества эхокардиографии.Результаты. Больные ОИМ с БЛНПГ были достоверно старше пациентов, имевших ОИМ без БЛНПГ (на 9,2 %, p &lt; 0,05). Среди пациентов с БЛНПГ преобладали лица с ОИМ передней локализации (75 %). У больных ОИМ с БЛНПГ наблюдали утолщение ЗСЛШ (на 9,6 %; p &lt; 0,05), увеличение ИММЛЖ (на 11,2 %; p &lt; 0,05), увеличение КДР (на 12,9 %; p &lt; 0,05) и КСР (на 18,6 %; p &lt; 0,05), ускорение МVЕ (на 18,3 %; p &lt; 0,05) и увеличение систТЛА (на 23,1 %; p &lt; 0,05) по сравнению с пациентами с ОИМ без БЛНПГ. При анализе таблиц сопряженности установили, что наличие БЛНПГ у пациентов с ОИМ достоверно ассоциировалось с сахарным диабетом (χ2 = 4,53; p &lt; 0,05), женским полом (χ2 = 3,87; p &lt; 0,05) и возрастом старше 65 лет (χ2 = 5,71; p &lt; 0,05). У пациентов с ОИМ и БЛНПГ отмечена достоверная положительная корреляция ширины комплекса QRS с КДР (+0,49; p &lt; 0,05), КСР (0,45; p &lt; 0,05), СДЛА (0,31; p &lt; 0,05) и диастолическим размером ПЖ (0,38; p &lt; 0,05) и отрицательная корреляция ширины комплекса QRS с ФВ (-0,71; p &lt; 0,05) и IVRT (-0,37; p &lt; 0,05).Выводы. БЛНПГ у больных с ОИМ ассоциируется с женским полом, возрастом старше 65 лет и наличием сахарного диабета в анамнезе. ОИМ при наличии БЛНПГ характеризуется развитием эксцентрической гипертрофии с увеличением размеров ЛЖ и легочной гипертензией. Продолжительность комплекса QRS у больных с ОИМ с БЛНПГ ассоциируется с ухудшением систолической функции, дилатацией левого желудочка и легочной гипертензией. Поширеність блокади лівої ніжки пучка Гіса (БЛНПГ) у загальній популяції становить 0,1–0,8 %, а у хворих на великовогнищевий інфаркт міокарда з підйомом сегмента ST коливається від 1 % до 15 %. Мета роботи – оцінити структурно-функціональні особливості серця у хворих на гострий Q-інфаркт міокарда (ГІМ) за наявності блокади лівої ніжки пучка Гіса.Матеріали та методи. Обстежили 60 хворих (40 чоловіків і 20 жінок) на ГІМ, які перебували на лікуванні в кардіологічному відділенні для лікування хворих з інфарктом міокарда КУ «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої допомоги міста Запоріжжя». Пацієнтів поділили на дві групи: 40 пацієнтів із ГІМ і БЛНПГ (середній вік – 71,53 ± 1,23 року), 20 хворих на ГІМ без БЛНПГ (середній вік – 65,47 ± 2,25 року). Пацієнтам виконали двомірну ехокардіографію на апараті «MyLab50» («Esaote», Італія) за рекомендаціями Американського товариства ехокардіографії.Результати. Хворі на ГІМ із БЛНПГ були вірогідно старші за пацієнтів, які мали ГІМ без БЛНПГ (на 9,2 %, p &lt; 0,05). Серед пацієнтів із БЛНПГ переважали особи з ГІМ передньої локалізації (75 %). У хворих на ГІМ із БЛНПГ спостерігали потовщення ЗСЛШ (на 9,6 %; p &lt; 0,05), збільшення ІММЛШ (на 11,2 %; p &lt; 0,05), збільшення КДР (на 12,9 %; p &lt; 0,05) і КСР (на 18,6 %; p &lt; 0,05), прискорення МVЕ (на 18,3 %; p &lt; 0,05) і збільшення систТЛА (на 23,1 %; p &lt; 0,05) порівняно з пацієнтами з ГІМ без БЛНПГ. Аналізуючи таблиці спряженості, виявили: наявність БЛНПГ у пацієнтів із ГІМ достовірно асоціювалася з цукровим діабетом (χ2 = 4,53; p &lt; 0,05), жіночою статтю (χ2 = 3,87; p &lt; 0,05) і віком понад 65 років (χ2 = 5,71; p &lt; 0,05). У пацієнтів із ГІМ і БЛНПГ визначили вірогідну позитивну кореляцію ширини комплексу QRS із КДР (+0,49; p &lt; 0,05), КСР (+0,45; p &lt; 0,05), СДЛА (+0,31; p &lt; 0,05) та діастолічним розміром ПШ (+0,38; p &lt; 0,05) і негативну кореляцію ширини QRS з ФВ (-0,71; p &lt; 0,05) та IVRT (-0,37; p &lt; 0,05).Висновки. БЛНПГ у хворих на ГІМ асоціюється з жіночою статтю, віком понад 65 років і цукровим діабетом в анамнезі. ГІМ за наявності БЛНПГ характеризується розвитком ексцентричної гіпертрофії зі збільшенням розмірів ЛШ і легеневою гіпертензією. Тривалість комплексу QRS у хворих на ГІМ із БЛНПГ асоціюється з погіршенням систолічної функції, дилатацією лівого шлуночка та легеневою гіпертензією.

Prognostic value of GDF levels 15 and NTproBNP and echocardiographic parameters in patients with heart failure with preserved ejection fraction, after myocardial infarction on the background of hypertension according to the three-year observation

Chronic heart failure with preserved ejection fraction refers to syndromes with a poor prognosis. The aim - to evaluate the long-term prognosis in patients with heart failure with preserved ejection fraction after myocardial infarction on the background of hypertension, according to the risk of fatal and non fatal cardiovascular events during the three-year observation. Materials and methods. The study involved 62 patients (50 men and 12 women) with heart failure with preserved ejection fraction after myocardial infarction on the background of hypertension with comorbid hypertension (mean age 64±1 years old). Observation of patients was conducted for three years. As clinical endpoints are the overall mortality and mortality from cardiovascular events, myocardial infarction and re-hospitalization due to heart failure decompensation registered within three years after signing the informed consent. Assessment of intracardiac hemodynamics conducted by echocardiography on apparatus "VIVID 3 Expert" ("General Electric", USA) by the standard method using tissue Doppler. Levels GDF 15 and NTproBNP in serum were determined using ELISA kits of reagents Human GDF-15 / MIC-1 ELISA («BioVendor», Czech Republic) and NT-proBNP ELISA Kit («Biomedica», Slovakia). Results. Overall mortality among patients with heart failure with preserved ejection fraction after myocardial infarction on the background of hypertension at the observation period was 12,9% (8 patients). With cardiovascular disease was associated 9,7% of deaths (6 patients). In 24,2% of patients (15 patients) was registered decompensated heart failure requiring hospitalization. Predictive potential for occurrence of fatal events according to the three-year observation had 15 GDF (RR = 9,85; 95% CI = 2,83-34,07; p<0.05), NTproBNP (RR = 6,30; 95% CI = 1,39-28,49; p<0.05) and E/E' (RR = 4.05; 95% CI = 1,19-13,77; p<0.05). Prognostic significance for occurrence of non-fatal cardiovascular events according to the three-year observation had GDF 15 (RR = 4,54; 95% CI = 2,41-8,57, p<0.05) and the ratio of E/E' (RR = 2,25; 95% CI = 1,47-3,44, p<0.05). Conclusions. To predict the occurrence of fatal and nonfatal cardiovascular events in patients with heart failure with preserved ejection fraction after myocardial infarction on the background of hypertension the highest predictive significance had GDF 15 and E/E'

Structural and functional changes in the heart and clinical features of heart failure with preserved left ventricular ejection fraction in patients after myocardial infarction, comorbided with arterial hypertension

Recently, much attention was paid to left ventricular diastolic dysfunction and its role in the occurrence of chronic heart failure. In patients after myocardial infarction, diastolic dysfunction often precedes systolic dysfunction and predicts prognosis. In patients after myocardial infarction, diastolic dysfunction is caused by a violation of early diastolic relaxation in the area of increasing stiffness. Diastolic dysfunction is formed by hypertrophy, fibrosis, myocardial ischemia and arterial hypertension. Given the important role of diastolic dysfunction in the formation of heart failure in postinfarction patients with concomitant arterial hypertension, the mechanisms of its impact on clinical features and structural-functional changes of the heart is an actual problem. Objective: To determine the structural and functional changes in the heart and clinical features of heart failure with preserved left ventricular ejection fraction in patients after myocardial infarction with concomitant arterial hypertension. Materials and methods: In 91 patients with post-infarction cardiosclerosis and preserved left ventricular ejection fraction (EF > 45 %) with arterial hypertension were investigated structural and functional changes in the heart and clinical features of heart failure by assessing clinical status and ultrasound of the heart. Prescription myocardial infarction ranged from 2 months to 3 years. Patients were divided into 3 groups. The first group included 50 patients with diastolic dysfunction and symptoms of heart failure (mean age 64,1 ± 1,2 years). In the second group were 31 patients with diastolic dysfunction without heart failure symptoms (mean age 59,5 ± 1,6 years). The third group consisted of 10 patients without diastolic dysfunction and manifestations of heart failure (mean age 57 ± 2,8 years). Results and discussion: 10% patients with postinfarction cardiosclerosis and concomitant hypertension with diastolic heart failure had NYHA class I, 32% - NYHA class II, 48% - NYHA class III and 10% have NYHA class IV. In the first group revealed a significant increase of left ventricular end diastolic volume (13,8%, p <0,05), left ventricular end systolic volume (14,9%, p <0,05) and left atrial volume index (35%, p <0,05) compared with patients from the second group. Patients from the second group had a significant increase of left ventricular mass index (15,2%, p <0,05), left ventricular posterior wall ( 12,8%, p <0,05) and interventricular septum (10%, p <0,05) compared with patients from the third group. Patients from the first group had a higher E/E ' ratio (26%, p <0,05) compared with patients from the second group. In patients from the second group revealed decreased E/A (30,8%, p <0,05), E '(35,7%, p <0,05) and increased E/E' (13, 3%, p <0,05) compared with patients from the third group. Patients after myocardial infarction with arterial hypertension and diastolic heart failure had diastolic dysfunction mainly on the type of violation of relaxation (74%). 22% of these patients had pseudonormal type of diastolic dysfunction and 4% had restrictive LV filling type. Conclusion: In patients with post-infarction cardiosclerosis and diastolic heart failure with arterial hypertension severity of clinical manifestations of heart failure correlates with left atrial volume index and markers of diastolic dysfunction such as E' and E/E'. In patients with post-infarction cardiosclerosis and arterial hypertension with diastolic heart failure had predominantly concentric hypertrophy with increased left atrial volume index and moderate left ventricular dilatation and mild diastolic dysfunction. In patients after myocardial infarction with arterial hypertension and asymptomatic diastolic dysfunction observed structural and functional changes in the type of concentric hypertrophy with thickened walls and increased left ventricular mass index

Прогностичне значення рівнів GDF 15 і NTproBNP та ехокардіографічних показників у хворих на серцеву недостатність зі збереженою фракцією викиду, що перенесли інфаркт міокарда на тлі артеріальної гіпертензії, за даними трирічного спостереження

Chronic heart failure with preserved ejection fraction refers to syndromes with a poor prognosis.The aim - to evaluate the long-term prognosis in patients with heart failure with preserved ejection fraction after myocardial infarction on the background of hypertension, according to the risk of fatal and non fatal cardiovascular events during the three-year observation.Materials and methods. The study involved 62 patients (50 men and 12 women) with heart failure with preserved ejection fraction after myocardial infarction on the background of hypertension with comorbid hypertension (mean age 64±1 years old). Observation of patients was conducted for three years. As clinical endpoints are the overall mortality and mortality from cardiovascular events, myocardial infarction and re-hospitalization due to heart failure decompensation registered within three years after signing the informed consent. Assessment of intracardiac hemodynamics conducted by echocardiography on apparatus "VIVID 3 Expert" ("General Electric", USA) by the standard method using tissue Doppler. Levels GDF 15 and NTproBNP in serum were determined using ELISA kits of reagents Human GDF-15 / MIC-1 ELISA («BioVendor», Czech Republic) and NT-proBNP ELISA Kit («Biomedica», Slovakia).Results. Overall mortality among patients with heart failure with preserved ejection fraction after myocardial infarction on the background of hypertension at the observation period was 12,9% (8 patients). With cardiovascular disease was associated 9,7% of deaths (6 patients). In 24,2% of patients (15 patients) was registered decompensated heart failure requiring hospitalization. Predictive potential for occurrence of fatal events according to the three-year observation had 15 GDF (RR = 9,85; 95% CI = 2,83-34,07; p&lt;0.05), NTproBNP (RR = 6,30; 95% CI = 1,39-28,49; p&lt;0.05) and E/E' (RR = 4.05; 95% CI = 1,19-13,77; p&lt;0.05). Prognostic significance for occurrence of non-fatal cardiovascular events according to the three-year observation had GDF 15 (RR = 4,54; 95% CI = 2,41-8,57, p&lt;0.05) and the ratio of E/E' (RR = 2,25; 95% CI = 1,47-3,44, p&lt;0.05).Conclusions. To predict the occurrence of fatal and nonfatal cardiovascular events in patients with heart failure with preserved ejection fraction after myocardial infarction on the background of hypertension the highest predictive significance had GDF 15 and E/E'. Хроническая сердечная недостаточность с сохранённой фракцией выброса (СНЗФВ) относится к синдромам с неблагоприятным прогнозом.Цель работы – оценить отдалённый прогноз у больных сердечной недостаточностью с сохранённой фракцией выброса, перенёсших инфаркт миокарда (ИМ) на фоне артериальной гипертензии (АГ), согласно риску наступления фатальных и нефатальных кардиоваскулярных событий в течение трёхлетнего наблюдения.Материалы и методы. Обследовано 62 больных (50 мужчин и 12 женщин) с СНЗФВ, перенёсших ИМ с коморбидной АГ I–III степени тяжести (средний возраст – 64±1). Наблюдение за пациентами проводилось в течение трёх лет. Как клинические конечные точки учитывали общую смертность и смертность от сердечно-сосудистых событий, повторный ИМ и случаи госпитализации вследствие декомпенсации СН, зарегистрированные в течение трёх лет после подписания информированного согласия. Оценку внутрисердечной гемодинамики проводили с помощью эхокардиографии на аппарате «VIVID 3 Expert» («General Electric», США) по стандартной методике с использованием тканевой допплерографии. Уровни GDF 15 и NTproBNP в сыворотке крови определяли иммуноферментным методом с использованием наборов реактивов Human GDF-15 / MIC-1 ELISA («BioVendor», Чешская республика) и NT-proBNP ELISA Kit («Biomedica», Словацкая Республика).Результаты. Общая смертность среди больных СНЗФВ, перенёсших ИМ на фоне АГ, за период наблюдения составила 12,9 % (8 пациентов). С кардиоваскулярными заболеваниями ассоциировалось 9,7 % случаев смерти (6 пациентов). У 24,2 % больных (15 пациентов) была зарегистрирована декомпенсация СН, которая требовала госпитализации. Прогностический потенциал относительно наступления смертельных событий по данным трёхлетнего наблюдения имели GDF 15 (ОР=9,85; 95 % ДИ=2,83–34,07; р&lt;0,05), NTproBNP (ОР =6,30; 95 % ДИ=1,39–28,49; р&lt;0,05) и Е/Е' (ОР=4,05; 95 % ДИ=1,19–13,77; р&lt;0,05). Прогностический для наступления нефатальных кардиоваскулярных событий по данным трёхлетнего наблюдения имели GDF 15 (ОР=4,54; 95 % ДИ=2,41–8,57; р&lt;0,05) и соотношение Е/Е' (ОР=2,25; 95 % ДИ=1,47–3,44; р&lt;0,05).Выводы. Для прогнозирования наступления фатальных и нефатальных кардиоваскулярных событий у больных СНЗФВ, перенёсших ИМ на фоне АГ, наибольшую прогностическую значимость имели GDF 15 и Е/Е'.Хронічна серцева недостатність зі збереженою фракцією викиду (СНЗФВ) належить до синдромів із несприятливим прогнозом.Мета роботи – оцінювання віддаленого прогнозу у хворих на серцеву недостатність зі збереженою фракцією викиду, які перенесли інфаркт міокарда (ІМ) на тлі артеріальною гіпертензії (АГ), відповідно до ризику настання фатальних і не- фатальних кардіоваскулярних подій протягом трирічного спостереження.Матеріали та методи. Обстежили 62 пацієнти (50 чоловіків, 12 жінок) на СНЗФВ, які перенесли ІМ із коморбідною АГ І–ІІІ ступенів важкості (середній вік – 64±1). Спостереження за пацієнтами здійснювали протягом трьох років. Як клінічні кінцеві точки враховували загальну смертність і смертність від серцево-судинних подій, повторний ІМ і випадки госпіталізації внаслідок декомпенсації СН, зареєстровані протягом трьох років після підписання інформованої згоди. Оцінювання внутрішньосерцевої гемодинаміки здійснили за допомогою ехокардіографії на апараті «VIVID 3 Expert» («General Electric», США) за стандартною методикою з використанням тканинної доплерографії. Рівні GDF 15 і NTproBNP у сироватці крові визначали імуноферментним методом із використанням наборів реактивів Human GDF-15/MIC-1 ELISA («BioVendor», Чеcька республіка) та NT-proBNP ELISA Kit («Biomedica», Словацька республіка).Результати. Загальна смертність серед хворих на СНЗФВ, які перенесли ІМ на тлі АГ, за період спостереження становила 12,9 % (8 пацієнтів). З кардіоваскулярними захворюваннями асоціювалось 9,7 % випадків смерті (6 пацієнтів). У 24,2 % хворих (15 пацієнтів) була зареєстрована декомпенсація СН, що потребувала госпіталізації. Прогностичний потенціал для настання смертельних подій за даними трирічного спостереження мали GDF 15 (ВР=9,85; 95 % ДІ=2,83–34,07; Р&lt;0,05), NTproBNP (ВР=6,30; 95 % ДІ=1,39–28,49; Р&lt;0,05) та Е/Е' (ВР=4,05; 95% ДІ=1,19–13,77; Р&lt;0,05). Прогностичний потенціал для настання нефатальних кардіоваскулярних подій за даними трирічного спостереження мали GDF 15 (ВР=4,54; 95 % ДІ=2,41–8,57; Р&lt;0,05) та співвідношення Е/Е' (ВР=2,25; 95 % ДІ=1,47–3,44; Р&lt;0,05).Висновки. Для прогнозування настання фатальних і нефатальних кардіоваскулярних подій у хворих СНЗФВ, які перенесли ІМ на тлі АГ, найбільшу прогностичну значущість мали GDF 15 та Е/Е'

Prognostic significance of GDF 15 and NTproBNP levels and echocardiographic parameters in patients with heart failure with preserved ejection fraction and asymptomatic diastolic dysfunction after myocardial infarction on the background of arterial hyperte

Aim. Chronic heart failure with preserved ejection fraction is related to syndromes with a poor prognosis. 93 patients with preserved left ventricular ejection fraction (EF>45%) after myocardial infarction on the background of arterial hypertension were examined. Prognostic significance of GDF 15 and NTproBNP levels (ELISA) and echocardiographic parameters were evaluated. Methods and results. Patients were divided into 2 groups. The 1st included 62 patients with heart failure with preserved ejection fraction. The 2nd – 31 patients with asymptomatic diastolic dysfunction. The greatest prognostic potential in patients with heart failure with preserved ejection had GDF-15, NTproBNP levels and E/E' ratio. Only GDF-15 had prognostic significance in patients with asymptomatic diastolic dysfunction. Evaluation of GDF-15 and NTproBNP biomarkers levels in combination increased positive predictive value of each of them in both groups of study. Add of the E/E' ratio or atrial volume index evaluation to the GDF- 15 and NTproBNP biomarkers levels combination assessment lead to the further increase of the positive predictive value of biomarkers

Порівняльна оцінка впливу кандесартану та раміприлу на рівні GDF 15 і NTproBNP, структурно-функціональні показники серця у хворих на ішемічну хворобу серця з безсимптомною діастолічною дисфункцією, які перенесли інфаркт міокарда на тлі артеріальної гіперт

Aims. Diastolic dysfunction of the left ventricle in patients with coronary artery disease affects the prognosis and is associated with the frequency of hospitalization for first arisen heart failure.Methods and results. In order to assess the relative impact of candesartan and ramipril initially and after 12 weeks of therapy in 31 patients with coronary artery disease with asymptomatic diastolic dysfunction (ejection fraction&gt;45%), after myocardial infarction with concomitant arterial hypertension, structural and functional changes of the heart were studied using echocardiography and levels of GDF 15 and NTproBNP were studied using ELISA. We found that taking candesartan and ramipril contributed to improving diastolic function with decreasing index of left atrial volume and the ratio E/E ' and an increase in E'.Conclusion. Appointment of candesartan and ramipril led to the significant reduction in GDF 15. This indicates the comparable positive effect of these drugs on the level of GDF 15 and structural and functional performance of the heart.Диастолическая дисфункция левого желудочка у больных ИБС влияет на прогноз и ассоциируется с частотой госпитализации по поводу впервые возникшей сердечной недостаточности. С целью сравнительной оценки влияния кандесартана и рамиприла исходно и через 12 недель терапии у 31 больного ИБС с бессимптомной диастолической дисфункцией (ФВ&gt;45%), перенесшего инфаркт миокарда с сопутствующей артериальной гипертензией, исследовали структурно-функциональные изменения сердца с помощью эходопплеркардиографии и уровни GDF 15 и NTproBNP с помощью иммуноферментного анализа. Обнаружено, что прием кандесартана и рамиприла способствовал улучшению диастолической функции с уменьшением индекса объема левого предсердия и соотношения E/E' и увеличением E'. Назначение кандесартана и рамиприла приводило к существенному снижению уровня GDF 15. Это свидетельствует о сопоставимом положительном влиянии этих препаратов на уровни GDF 15 и структурно-функциональные показатели сердца.Діастолічна дисфункція лівого шлуночка у хворих на ІХС впливає на прогноз і асоціюється з частотою госпіталізації з приводу серцевої недостатності, що виникла вперше. З метою порівняльної оцінки впливу кандесартану та раміприлу початково та через 12 тижнів терапії у 31 хворого на ІХС із безсимптомною діастолічною дисфункцією (ФВ&gt;45%), які перенесли інфаркт міокарда з супутньою артеріальною гіпертензією, дослідили структурно-функціональні зміни серця за допомогою еходоплеркардіографії та рівні GDF 15 і NTproBNP за допомогою імуноферментного аналізу. Виявили, що приймання кандесартану та раміприлу сприяло покращенню діастолічної функції зі зменшенням індексу об’єму лівого передсердя та відношення E/E' і збільшенням E'. Призначення кандесартану та раміприлу призводило до суттєвого зниження рівня GDF 15. Це свідчить про порівняний позитивний вплив цих препаратів на рівні GDF 15 і структурно-функціональні показники серця