The pathogenetic role of glycoproteins and proteoglycans in dog glomerulonephritis

The aim: to determine the main pathogenetic links of glomerulonephritis in dogs with the participation of connective tissue biopolymers. Materials and methods The research was conducted by analyzing the sources of scientific literature (PubMed, Elsevier, electronic resources of the V. I. Vernadskyi National Library) and the clinical experience of the authors, thanks to which a scheme of the pathogenesis of glomerulonephritis in dogs with the participation of connective tissue biopolymers was developed. Results. According to the results of our research, it was established, that chronic glomerulonephritis in dogs is accompanied by neutrophilia, lymphocytosis, as well as urinary and nephrotic syndromes, the progression of which causes a violation of the functional state of the kidneys and liver. Sick dogs develop a nephrotic symptom complex – persistent proteinuria, hypoalbuminemia, dysproteinemia, and hyperlipidemia. Clinically, edema was not observed, because it is known, that in dogs they are rarely detected with nephrotic syndrome. Inflammation in the kidneys is accompanied by an increase in the concentration of glycoproteins and sialic acids in the blood serum. After treatment, there was a decrease in the inflammatory process in the kidneys, which was manifested by a decrease in neutrophilia and lymphocytosis, as well as the content of glycoproteins and sialic acids in the blood serum. The content of total chondroitin sulfates and the fractional composition of glycosaminoglycans did not change, and the level of excretion of oxyproline and uronic acids decreased compared to the indicators before the start of treatment. This, in our opinion, is due to the slowing down of fibrotic processes in the kidneys. Thus, biochemical indicators of the state of connective tissue in the blood serum and urine of dogs with glomerulonephritis allowed us to evaluate the functional state of the kidneys for their inflammation (oxyproline and uronic acids), as well as to determine the violation of proteoglycan synthesis in nephrotic syndrome. Conclusions. For glomerulonephritis in dogs on the background of depression, decreased appetite, polydipsia, pain during palpation in the lumbar region, periodic vomiting, neutrophilic leukocytosis, lymphocytosis, nephrotic syndrome (hypoalbuminemia, increase in α2- and β-globulins, cholesterol, β-lipoproteins), growth activity of ALT, AST, and alkaline phosphatase, a decrease in Veltman's test, hyperazotemia, hyperphosphatemia, proteinuria, microhematuria, and cylindruria, there is an increase in the content of glycoproteins, sialic acids, and chondroitin sulfates, as well as heparan sulfate in the blood serum of dogs. The increase in the blood serum of patients with canine glomerulonephritis, as a marker of connective tissue – glycoproteins, sialic acids, chondroitinsulfates, and urinary excretion of oxyproline and uronic acids is due to inflammatory and fibrotic changes in the basal membranes of the kidney glomerul

Diabetes mellitus in domestic cats: clinical cases from veterinary practice

The aim: to analyze clinical cases of diabetes mellitus in cats and establish the effectiveness of clinical and laboratory research and treatment of animals with the help of insulin therapy. Materials and methods. The material for the study were domestic cats admitted to the veterinary medicine clinic "Doctor Vet" (Lviv). Results. Clinical case 1. Cat Bonya, age 10 years, body weight 4 kg. symptoms: polyuria/polydipsia and weight loss. Examination: cachexia, weakness, pale mucous membranes, unsteady gait. Blood glucose - 20.4 mmol/l, urine analysis - pH=6.0, glucose ++++, no ketones detected. Diagnosis: diabetes. For glycemic control - caninsulin at 0.25 IU/kg every 12 hours. After the start of insulin therapy, the animal's condition improved, after 2 months - an attack of hypoglycemia, blood glucose 3.0 mmol/l. The introduction of insulin was stopped for 10 days, after 10 days the cat's appetite is normal, polyuria and polydipsia are not observed, body weight gain is 300 g, blood glucose without insulin therapy is 8.0 mmol/l. Clinical case 2. Cat Eva, age 12 years, body weight 6.7 kg, symptoms: polyuria/polydipsia during the last two weeks, increased appetite, diet - raw meat, meatballs, buckwheat porridge, boiled carrots, beets. Blood glucose 22.9 mmol/l, urine analysis – pH = 6.0, glucose ++++, ketones +. Diagnosis: diabetes. Treatment: Lantus 2 IU subcutaneously every 12 hours. After the start of insulin therapy, the condition improved, after 2 months, blood glucose was 9.00 - 13.0 mmol/l; 15.00 – 8.0 mmol/l, 21.00 – 12.0 mmol/l, glucose and ketones are absent in the urine. Conclusions. In the first clinical case, the cat there was a decrease in demand in insulin “Caninsulin” on the background of insulin therapy. In the second clinical case, insulin therapy with the help of "Lantus" insulin allows you to reach a level of glycemia at which diabetes stops progressing, the clinical condition of the animal normalizes, which indicates the effectiveness of the prescribed treatment. Thus, we can say that diabetes in small domestic animals is a rather severe endocrine pathology, which has typical clinical and laboratory symptoms and can be successfully treated with the help of a complex medical and diagnostic approach, based on insulin therap

Ефективність екологічно безпечних засобів «ВетОкс-1000», «Шумерське срібло» для профілактики псевдомонозу ембріонів птиці асоційованого із бактеріозами

The aim: study of the effectiveness of environmentally safe means «Vetoks-1000», «Sumerian silver» for the prevention of pseudomonosis of poultry embryos, associated with bacteriosis. Materials and methods. The effectiveness of the preparations «VetOks-1000», «Sumerian silver» in relation to E. coli, P. aeruginos, S. aureus, S. typhimurium was determined by the method of researching antimicrobial activity on test objects: galvanized iron, wooden bars (painted and unpainted), red brick and plaster cut-outs, 10 x 10 cm, and a hatching egg. The effectiveness of «VetOks-1000», «Sumerian silver» solutions compared to formaldehyde for disinfection of hatching eggs and incubation cabinets for the purpose of preventing pseudomonosis of poultry embryos was carried out in the production conditions of the hatchery, where P. aeruginosa, E. coli, S. аureus, were periodically isolated from asphyxiated embryos and from the carcasses of chicks of the first 10 days of life by comparing the hatching rate of chicks in the experimental and control groups. Results. It was established that the «Sumerian silver» had an antimicrobial effect against the causative agents of pseudomonosis and the main bacterioses of poultry in concentrations of 1–3 %, and the drug «VetOx-1000»was effective in concentrations of 0.024 %–0.03 % after exposure for 1-4 hours in depending on the type of surface. The number of conditioned young birds, obtained with the use of environmentally safe means «VetOks-1000», «Sumerian silver», was higher by (1.1-1.7) % compared to the number of young birds in the control group using formalin. Conclusions. The proposed method of prevention of associated pseudomonosis of poultry embryos by rotation of environmentally safe means in established bactericidal concentrations (3 % «Sumerian silver» solution and 0.03 % «VetOks 1000» solution) ensures a 1.1–1.7 % higher hatching of young birds compared to control using formalinМета: вивчення ефективності екологічно безпечних засобів «Ветокс-1000», «Шумерське срібло» для профілактики псевдомонозу ембріонів птиці асоційованого із бактеріозами. Матеріали та методи. Ефективність препаратів «ВетОкс-1000», «Шумерське срібло» відносно до E. coli, P. aeruginos, S. aureus, S. typhimurium визначали методом дослідження антимікробної активності на тест – об’єктах: оцинковане залізо, дерев’яні бруски (пофарбовані та непофарбовані), червона цегла та вирізи з штукатурки, розміром 10 x 10 см, а також інкубаційне яйце. Ефективність розчинів «ВетОкс-1000», «Шумерське срібло» у порівнянні до формальдегіду для дезінфекції інкубаційного яйця та інкубаційної шафи з метою профілактики псевдомонозу ембріонів птиці проводили у виробничих умовах інкубаторію, де періодично виділяли P. aeruginosa, E. coli, S. aureus з ембріонів-задохликів та з трупів курчат перших 10 діб життя шляхом порівняння показнику виводу курчат у дослідних та контрольні й групі. Результати. Встановлено, що засіб «Шумерське срібло» проявляв антимікробну дію щодо збудників псевдомонозу та основних бактеріозів птиці в концентраціях 1-3 %, а препарат «ВетОкс-1000» був ефективним в концентрації 0,024 % - 0,03 % за експозиції 1 -4 год в залежності від типу поверхні. Вивід кондиційного молодняку з використанням екологічно безпечних засобів «Шумерське срібло», «ВетОкс-1000» був вищим на (1,1-1,7) % за вивід молодняку порівняно з контролем із застосуванням формаліну. Висновки. Запропонований спосіб профілактики асоційованого псевдомонозу ембріонів птиці шляхом ротації екологічно безпечних засобів у встановлених бактерицидних концентраціях (3 %‑й розчин «Шумерське срібло» і 0,03 %‑й розчин «ВетОкс‑1000») забезпечує на 1,1–1,7 % вищий вивід молодняку порівняно до контролю із застосуванням формалін

Інформативність біохімічних маркерів метаболізму сполучної тканини за бабезіозу собак

The aim: to analyze the diagnostic informativeness of biochemical markers of connective tissue in the blood of dogs with babesiosis. Materials and methods. German Shepherd (n=7), Labrador Retriever (n=3) and Rottweiler (n=2) dogs aged 1 to 5 years and diagnosed with babesiosis were studied. As a control group, clinically healthy dogs were used, which came to the veterinary clinic for a preventive examination, the age of the animals was from 1 to 5 years (n=10). The animals were examined according to the following scheme: collection of anamnestic data, clinical examination according to generally accepted methods, general and biochemical blood analysis, urine examination. Glycoproteins in blood serum were determined according to Shteinberg – Dotsenko, sialic acids – according to the Hess method, chondroitin sulfates – Nemeth–Csoka in the modification of L.I. Slutsky. Results. The biochemical examination of the blood revealed the presence of acute cytolytic syndrome and cholestasis in the animal's body. Cholestasis in sick animals was characterized by an increase in the content of bilirubin and the activity of alkaline phosphatase, as well as an increase in the content of β-lipoproteins. The increase in the content of total bilirubin in the blood was obviously due mainly to its unconjugated fraction, since intravascular hemolysis took place. In the blood serum of patients with babesiosis in dogs, there was an increase in the content of markers of connective tissue metabolism – glycoproteins by 1.63, sialic acids – by 1.36, and chondroitin sulfates by 1.8 times, respectively. Conclusions. Glycoproteins have "acute phase proteins" in their composition, which are indicators for assessing the degree of the inflammatory process in the body of dogs with babesiosis. Sialic acids are components of sialoproteins, which are also markers of the inflammatory process and destructive changes in the body. An increase in the content of chondroitin sulfates in the blood during babesiosis indicates the development of a compensatory reaction, associated with the action of toxic hemolysis products on the endothelium of blood vessels. Thus, the increased content of biochemical markers of connective tissue in the blood of dogs with babesiosis indicates the presence of a systemic inflammatory-protective reaction in animals, which makes it possible to recommend them for assessing the acute phase of the inflammatory process in the body and protecting blood vessels from damage due to toxic hemolysisМета: проаналізувати діагностичну інформативність біохімічних маркерів сполучної тканини в крові собак, хворих на бабезіоз. Матеріали та методи. Досліджувалися собаки порід німецька вівчарка (n=7), лабрадор-ретривер (n=3) та ротвейлер (n=2) віком від 1 до 5 років, яким був встановлений діагноз на бабезіоз. В якості контрольної групи використовували клінічно здорових собак, які надходили до ветеринарної клініки для профілактичного обстеження, вік тварин становив від 1 до 5 років (n=10). Тварини були обстежені за наступною схемою: збір анамнестичних даних, клінічне дослідження за загальноприйнятими методиками, загальний та біохімічний аналіз крові, дослідження сечі. Глікопротеїни в сироватці крові визначали за Штейнбергом – Доценком, сіалові кислоти – методом Гесса, хондроїтинсульфати – Nemeth – Csoka в модифікації Л.І. Слуцького. Результати. Біохімічне дослідження крові виявило присутність у організмі тварин гострого цитолітичного синдрому та холестазу. Холестаз у хворих тварин характеризувався підвищенням вмісту білірубіну та активності лужної фосфатази, а також збільшенням вмісту β-ліпопротеїнів. Збільшення вмісту в крові загального білірубіну, очевидно, відбувалось за рахунок переважно його некон’югованої фракції, оскільки мав місце внутрішньосудинний гемоліз. У сироватці крові хворих на бабезіоз собак спостерігалось зростання вмісту маркерів метаболізму сполучної тканини – глікопротеїнів у 1,63, сіалових кислот – у 1,36 та хондроїтинсульфатів у 1,8 рази відповідно. Висновки. Глікопротеїни мають в своєму складі «білки гострої фази», які є показниками для оцінки ступеня запального процесу в організмі собак за бабезіозу. Сіалові кислоти є компонентами сіалопротеїнів, які теж є маркерами запального процесу та деструктивних змін в організмі. Збільшення вмісту в крові хондроїтинсульфатів за бабезіозу вказує на розвиток компенсаторної реакції, пов'язаної з дією на ендотелій кровоносних судин токсичних продуктів гемолізу. Таким чином, підвищений вміст біохімічних маркерів сполучної тканини в крові собак за бабезіозу вказує на присутність у тварин системної запально-захисної реакції, що дозволяє рекомендувати їх для оцінки гострої фази запального процесу в організмі та захисту судин від пошкодження внаслідок токсичного гемоліз

Визначення токсикологічних характеристик комплексного антиєймерійного лікарського засобу на основі мадураміцину і нікарбазину

The aim: to determine the parameters of acute toxicity of the preparative form of an antiemeric agent based on maduramycin and nicarbazine for white mice, white rats and guinea pigs with a single oral administration. Materials and methods. Determination of acute toxicity of the formulation by oral administration was performed on 48 adult male mice, 48 adult nonlinear male rats, 48 adult male guinea pigs. To conduct an experiment on the principle analogues were formed seven experimental and one control group, 6 animal each. The dose of the formulation was calculated individually based on body weight values. It should be noted that the total volume of the emulsion of the formulation administered orally is not exceeded 1.0 cm3per 100 gram b. w. Results. Toxicometric parameters of the formulation were calculated by the method of least squares for probit analysis of mortality curves. It was found that the LD50 of the preparative form of antiemeric agent for white mice for a single oral administration is 238.05±28.08 mg/kg, LD16 – 128.71 mg/kg, LD84 – 347.39 mg/kg, LD100 - 402, 06 mg/kg body weight, respectively. LD50 of the preparative form of antiemeric agent for white rats with a single oral administration is 260.51±28.83 mg/kg, LD16 – 148.39 mg/kg, LD84 – 372.65 mg/kg, LD100 – 428.71 mg/kg body weight, respectively. LD50 of the preparative form of antiemeric agent for guinea pigs for a single oral administration is 275±21.12 mg/kg, LD16 – 201.74 mg/kg, LD84 – 348.25 mg/kg, LD100 – 384.88 mg/kg body weight body respectively. Conclusions. According to SOU 85.2-37-736: 2011 "Veterinary drugs. Determination of acute toxicity” preparative form of a complex antiemeric agent based on maduramycin and nicarbazine on the degree of toxicity can be attributed to moderately dangerous substances (3rd hazard class)Цель: определить параметры острой токсичности препаративной формы противорвотного средства на основе мадурамицина и никарбазина для белых мышей, белых крыс и морских свинок при однократном пероральном введении. Материалы и методы. Определение острой токсичности препарата при пероральном введении проводили на 48 взрослых самцах мышей, 48 взрослых нелинейных крысах-самцах, 48 взрослых морских свинках-самцах. Для проведения эксперимента по принципу аналогов были сформированы семь опытных и одна контрольная группы по 6 животных в каждой. Дозу препарата рассчитывали индивидуально на основании значений массы тела. Следует отметить, что общий объем эмульсии препарата, вводимой перорально, не превышает 1,0 см3 на 100 грамм массы тела. Результаты. Токсикометрические параметры препарата рассчитывали методом наименьших квадратов для пробит-анализа кривых смертности. Установлено, что ЛД50 препаративной формы антимерного средства для белых мышей при однократном пероральном введении составляет 238,05±28,08 мг / кг, ЛД16 – 128,71 мг/кг, ЛД84 – 347,39 мг/кг, ЛД100 – 402,06 мг/кг. кг массы тела соответственно. ЛД50 препаративной формы антимерного средства для белых крыс при однократном пероральном введении составляет 260,51±28,83 мг/кг, ЛД16 – 148,39 мг/кг, ЛД84 – 372,65 мг/кг, ЛД100 – 428,71 мг/кг массы тела соответственно. LD50 препаративной формы антимерного средства для морских свинок при однократном пероральном применении составляет 275±21,12 мг/кг, LD16 – 201,74 мг/кг, LD84 – 348,25 мг/кг, LD100 – 384,88 мг/кг массы тела соответственно. Выводы. Согласно СОУ 85.2-37-736: 2011 «Ветеринарные препараты. Определение острой токсичности» препаративная форма комплексного антимерного средства на основе мадурамицина и никарбазина по степени токсичности может быть отнесена к умеренно опасным веществам (3 класс опасности)Мета: визначити параметри гострої токсичності препаративної форми протизапального засобу на основі мадураміцину та нікарбазину для білих мишей, білих щурів та морських свинок при одноразовому пероральному застосуванні. Матеріали і методи. Визначення гострої токсичності препарату пероральним введенням проводили на 48 дорослих самцях мишей, 48 дорослих нелінійних самцях щурів, 48 дорослих самців морських свинок. Для проведення експерименту за принциповими аналогами було сформовано сім експериментальних та одна контрольна група, по 6 тварин у кожній. Дозу препарату розраховували індивідуально на основі значень маси тіла. Слід зазначити, що загальний об'єм емульсії препарату, що вводиться перорально, не перевищує 1,0 см3 на 100 г ваги тіла. Результати. Токсикометричні параметри препарату розраховували методом найменших квадратів для пробіт-аналізу кривих летальності. Було встановлено, що LD50 препаративної форми протиемеричного засобу для білих мишей для одноразового перорального введення становить 238,05±28,08 мг/кг, LD16 – 128,71 мг/кг, LD84 – 347,39 мг/кг, LD100 – 402, 06 мг/кг маси тіла відповідно. LD50 препаративної форми протиемеричного засобу для білих щурів при одноразовому пероральному застосуванні становить 260,51±28,83 мг/кг, LD16 – 148,39 мг/кг, LD84 – 372,65 мг/кг, LD100 – 428,71 мг/кг маси тіла відповідно. LD50 препаративної форми протиемеретичного засобу для морських свинок для одноразового перорального прийому становить 275±21,12 мг/кг, LD16 – 201,74 мг/кг, LD84 – 348,25 мг/кг, LD100 – 384,88 мг/кг маси тіла відповідно. Висновки. Відповідно до СОУ 85.2-37-736: 2011 "Ветеринарні препарати. Визначення гострої токсичності" препаративна форма комплексного протиемеретичного засобу на основі мадураміцину та нікарбазину за ступенем токсичності може бути віднесена до середньо небезпечних речовин (3 клас небезпеки

Інформативність показників обміну ліпідів для діагностики та оцінки ефективності лікування собак за панкреатиту

The aim of the research: to substantiate the pathogenetic role of lipid metabolism disorders in the occurrence and course of pancreatitis in dogs and to establish the informativeness of its indicators for diagnosis and evaluation of treatment effectiveness based on clinical and laboratory research methods. Materials and methods. Used clinical, instrumental, laboratory methods, including morphological studies of blood, urine, biochemical studies of serum: determination of the lipid profile by the content of triacylglycerols, total cholesterol, lipoproteins cholesterol of very low – HDL, low – LDL and high density – VLDL, traditional tests and statistical methods. Results. It was found that the most significant changes are inherent in the metabolism of lipids and lipoproteins in the serum: significantly increased concentrations of cholesterol, triacylglycerols, LDL cholesterol and especially LDL cholesterol. The content of HDL cholesterol, on the contrary, in the acute course of pancreatitis is below normal. The content of triacylglycerols, LDL cholesterol and VLDL remains high. Total cholesterol is normalized, and the level of HDL is below normal. Conclusions. Serum lipidogram of dogs without clinical symptoms of pathology does not differ in composition from the results obtained by other researchers. For pancreatitis in dogs, the concentration of total cholesterol increases by 1.9 times, triacylglycerols – by 5.4 times, cholesterol VLDL – in 6.0 times and LDL cholesterol – 7.7 times. The content of HDL cholesterol, in contrast, in the acute course of pancreatitis is 1.5 times lower than in clinically healthy dogs. Treatment reduces the degree of hyperenzymemia by ALT and AST, but α-amylase activity is not normalized in dogs. Above normal levels of triacylglycerols, LDL cholesterol and VLDL, and HDL cholesterol remain low, despite treatmentЦель: обоснование патогенетической роли нарушений обмена липидов в возникновении и течении панкреатита у собак и установление информативности его показателей для диагностики и оценки эффективности лечения на основе клинических и лабораторных методов исследования. Материалы и методы: применяли клинические, инструментальные, лабораторные методы, в том числе морфологические исследования крови, мочи, биохимические исследования сыворотки крови: определение состава липидограммы (липидного профиля) по содержанию триацилглицеролов, общего холестерина, холестерина липопротеинов очень низкой (ЛПОНП), низкой (ЛПНП) и высокой (ЛПВП) плотности, традиционные тесты и статистические методы. Результаты: установлено, что наиболее существенные изменения характерны показателям обмена липидов и липопротеинов в сыворотке крови: значительно повышена концентрация холестерина, триацилглицеролов, холестерина ЛПОНП и особенно холестерина ЛПНП. Содержание холестерина ЛПВП, наоборот, при остром течении панкреатита ниже нормы. Остается повышенным содержание триацилглицеролов, холестерина ЛПНП и ЛПОНП. Нормализуется содержание общего холестерина, а уровень ЛПВП ниже нормы. Выводы: липидограмма сыворотки крови собак без клинических симптомов патологии не отличается по своему составу от результатов, полученных другими исследователями, по панкреатита собак в сыворотке крови повышается концентрация общего холестерина в 1,9 раза, триацилглицеролов – в 5,4 раза, холестерина ЛПДНГ- в 6,0 раз и холестерина ЛПНП – в 7,7 раза. Содержание холестерина ЛПВП, наоборот, при остром течении панкреатита ниже показателя у клинически здоровых собак в 1,5 раза. Лечение способствует снижению степени гиперферментемии за АЛТ и АсАТ, однако активность α-амилазы не нормализуется у части собак. Выше нормы содержание триацилглицеролов, холестерина ЛПНП и ЛПОНП, а холестерина ЛПВП остается низким, несмотря на проведение лечебных мероприятийМета: обґрунтування патогенетичної ролі порушень обміну ліпідів у виникненні та перебігу панкреатиту в собак і встановлення інформативності його показників для діагностики та оцінки ефективності лікування на основі клінічних та лабораторних методів дослідження. Матеріали та методи: застосовували клінічні, інструментальні, лабораторні методи, у тому числі морфологічні дослідження крові, сечі, біохімічні дослідження сироватки крові: визначення складу ліпідограми (ліпідного профілю) за вмістом триацилгліцеролів, загального холестеролу, холестеролу ліпопротеїнів дуже низької (ЛПДНГ), низької (ЛПНГ) та високої (ЛПВГ) густини, традиційні тести та статистичні методи. Результати: встановлено, що найбільш істотні зміни притаманні показникам обміну ліпідів і ліпопротеїнів у сироватці крові: значно підвищена концентрація холестеролу, триацилгліцеролів, холестеролу ЛПДНГ і особливо холестеролу ЛПНГ. Вміст холестеролу ЛПВГ, навпаки, за гострого перебігу панкреатиту нижче норми. Залишається підвищеним вміст триацилгліцеролів, холестеролу ЛПНГ та ЛПДНГ. Нормалізується вміст загального холестеролу, а рівень ЛПВГ є нижчим за норму. Висновки: ліпідограма сироватки крові собак без клінічних симптомів патології не відрізняється за своїм складом від результатів, одержаних іншими дослідниками, За панкреатиту собак у сироватці крові підвищується концентрація загального холестеролу у 1,9 рази, триацилгліцеролів – у 5,4 рази, холестеролу ЛПДНГ– у 6,0 разів і холестеролу ЛПНГ – у 7,7 рази. Вміст холестеролу ЛПВГ, навпаки, за гострого перебігу панкреатиту знаходиться нижче показника у клінічно здорових собак у 1,5 рази. Лікування сприяє зниженню ступеня гіперферментемії за АлАТ та АсАТ, проте активність α-амілази не нормалізується в частини собак. Вище норми вміст триацилгліцеролів, холестеролу ЛПНГ та ЛПДНГ, а холестеролу ЛПВГ залишається низьким, не зважаючи на проведення лікувальних заході

Біохімічні маркери метаболізму сполучної тканини у діагностиці хвороб дихальної системи у людини і тварин: ретроспективний аналіз (1984–2010)

The aim: to analyze the literature data for the period from 1984 to 2010 on the use of biochemical markers of disorders of connective tissue metabolism in diseases of the respiratory system in humans and animals. Materials and methods. The research was conducted by the method of scientific literature open source analysis: PubMed, Elsevier, electronic resources of the National Library named after V.I. Vernadsky (1984–2010). Results. In the case of diseases of the respiratory system in humans, the pathogenesis of pneumonia is the development of inflammation in the interstitial, peribronchial, perivascular and perilobular connective tissue, lymphatic vessels of the lungs, followed by involvement of alveoli and bronchioles in the inflammation. The morphological basis of these changes may be pneumofibrosis and pneumosclerotic changes. In the chronic course of pneumonia, chronic obstructive pulmonary disease develops. This pathology is closely related to the action of inflammatory cytokines that regulate connective tissue proliferation. Similar studies were performed on eosinophilic bronchopneumonia in dogs, but the material for the study was bronchoalveolar lavage. The current method of diagnosing respiratory diseases using cytokines (interleukin-4, interferon-γ) and bronchoalveolar lavage has no diagnostic information in chronic bronchitis and bronchial asthma in cats. Fundamental studies of connective tissue biopolymers in clinically healthy and bronchopneumonia piglets have recently been conducted in veterinary medicine. Conclusions. Recently, in medicine of particular interest to researchers is the determination of the content in biological fluids of indicators of connective tissue metabolism (hydroxyproline, glycosaminoglycans, glycoproteins, sialic acids) to diagnose diseases of the respiratory system. To diagnose connective tissue disorders in lung diseases in medical practice use indicators of oxyproline in serum and urine. Oxyproline is one of the most important components of lung collagen. An increase in the content of free oxyproline in the blood indicates an increased rate of collagen breakdown in the lung tissue. Analysis of oxyproline fractions, as indicators of the direction of collagen metabolism, allows to assess the condition of the connective tissue of the lungs and can serve as a prognostic criterion for the course of the disease. Thus, the indicators of connective tissue metabolism showed significant diagnostic information, which allowed to recommend them for use in the practice of veterinary medicine.Цель: проанализировать данные литературы за период с 1984 по 2010 год по вопросам применения биохимических маркеров нарушений метаболизма соединительной ткани в диагностике болезней дыхательной системы у человека и животных. Материалы и методы. Исследование было основано на методе научной литературы Open Source Analysis: PubMed, Elsevier, электронные источники из национальной библиотеки имени В.И. Вернадского (1984–2010). Результаты. При заболеваниях дыхательной системы у человека особенностью патогенеза пневмоний является развитие воспаления в интерстициальной, перибронхиальной, периваскулярной и перилобулярной соединительной ткани, а также в лимфатических сосудах легких с последующим вовлечением в процесс воспаления альвеол и бронхиол. Морфологической основой этих изменений может служить пневмофиброз и пневмосклеротические изменения. При хроническом течении пневмонии развивается хроническая обструктивная болезнь легких. Эта патология тесно связана с действием воспалительных цитокинов, регулирующих пролиферацию соединительной ткани. Подобные исследования проводились при эозинофильной бронхопневмонии собак, но материалом для исследования был бронхоальвеолярный лаваж. Современный метод диагностики заболеваний дыхательной системы с помощью цитокинов (интерлейкина-4, интерферона-γ) и бронхоальвеолярного лаважа не имеет диагностической информативности при хроническом бронхите и бронхиальной астме у кошек. Недавно в ветеринарной медицине были проведены фундаментальные исследования состояния биополимеров соединительной ткани у клинически здоровых и больных бронхопневмонией поросят. Выводы. В последнее время в медицине особый интерес исследователей привлекает определение содержания в биологических жидкостях показателей метаболизма соединительной ткани (гидроксипролина, гликозаминогликанов, гликопротеинов, сиаловых кислот) с целью диагностики заболеваний дыхательной системы. Для диагностики нарушений соединительной ткани при заболеваниях легких в медицинской практике используют показатели оксипролина в сыворотке крови и моче. Оксипролин является одним из наиболее важных компонентов коллагена легких. Увеличение содержания свободного оксипролина в крови свидетельствует о повышенной скорости распада коллагена в тканях легких. Анализ фракций оксипролина как индикаторов направленности метаболизма коллагена позволяет оценивать состояние соединительной ткани легких и может служить прогностическим критерием течения заболевания. Таким образом, показатели метаболизма соединительной ткани выявили значительную диагностическую информативность, что позволило их рекомендовать для применения в практике ветеринарной медициныМета: проаналізувати дані літератури за період з 1984 до 2010 року щодо питань застосування біохімічних маркерів порушень метаболізму сполучної тканини за хвороб дихальної системи у людини і тварин. Матеріали і методи. Дослідження проводилось методом аналізу джерел наукової літератури: PubMed, Elsevier, електронних ресурсів Національної бібліотеки імені В. І. Вернадського (1984–2010). Результати. У разі захворювань дихальної системи в людини особливістю патогенезу пневмоній є розвиток запалення в інтерстиційній, перибронхіальній, периваскулярній і перилобулярній сполучній тканині, у лімфатичних судинах легень із наступним втягненням у процес запалення альвеол і бронхіол. Морфологічною основою цих змін може бути пневмофіброз та пневмосклеротичні зміни. За хронічного перебігу пневмонії розвивається хронічна обструктивна хвороба легень. Ця патологія тісно пов’язана із дією запальних цитокінів, що регулюють проліферацію сполучної тканини. Подібні дослідження проводилися за еозинофільної бронхопневмонії собак, але матеріалом для дослідження був бронхоальвеолярний лаваж. Cучасний метод діагностики захворювань дихальної системи за допомогою цитокінів (інтерлейкіну-4, інтерферону-γ) та бронхоальвеолярного лаважу не має діагностичної інформативності за хронічного бронхіту та бронхіальної астми в котів. Нещодавно у ветеринарній медицині було проведено фундаментальні дослідження стану біополімерів сполучної тканини у клінічно здорових і хворих на бронхопневмонію поросят. Висновки. Останнім часом в медицині особливий інтерес дослідників привертає визначення вмісту в біологічних рідинах показників метаболізму сполучної тканини (гідроксипроліну, глікозаміногліканів, глікопротеїнів, сіалових кислот) з метою діагностики захворювань дихальної системи. Для діагностики порушень сполучної тканини за захворювань легень у медичній практиці використовують показники оксипроліну в сироватці крові та сечі. Оксипролін є одним із найбільш важливих складових компонентів колагену легенів. Збільшення вмісту вільного оксипроліну в крові свідчить про підвищену швидкість розпаду колагену у тканинах легень. Аналіз фракцій оксипроліну, як індикаторів спрямованості метаболізму колагену, дозволяє оцінювати стан сполучної тканини легенів і може слугувати прогностичним критерієм перебігу захворювання. Таким чином, показники метаболізму сполучної тканини виявили значну діагностичну інформативність, що дозволило рекомендувати їх для застосування у практиці ветеринарної медицин

Вплив препаративної форми на основі мадураміцину та нікарбазину на щурів та курчат-бройлерів в умовах підгострого експерименту

The aim: to determine the effect of a preparative form of an antiemeric agent based on maduramycin and nicarbazine on the body of white rats and broiler chickens under the conditions of a subacute experiment. Materials and methods. The formulation based on maduramycin and nicarbazine was administered to rats and broiler chickens with feed for 28 days. One control and three experimental groups were formed for the experiment: Group I – animals received a complete diet without admixture of the formulation (control group), Group II – animals that were administered the formulation (by the amount of active substances) at a dose of 5.0 mg / kg, III – 25.0 mg / kg and IV – 50.0 mg / kg of feed, respectively. In order to establish the toxic effect of the formulation on the body of experimental birds on 7, 14, 28 days of the experiment and 7 days after discontinuation of the formulation, 5 heads from each group were killed under light ether anesthesia, blood samples were taken for hematological and biochemical studies. Results. During the study of the general clinical condition of rats and broiler chickens of the experimental groups, no significant changes in behavior and appearance were detected, compared with the control. Hematological parameters of broiler chickens it was found that the receipt of the formulation with feed at doses of 5, 25 and 50 mg/kg body weight, causes a decrease in hemoglobin and an increase in hematocrit in broiler chickens on day 7 of the experiment. It was found that the changes are reversible, on the 28th day of the experiment the value of these indicators was within the physiological norm. In the study of hematological and biochemical parameters of rats, it was found that the receipt of the formulation with food in doses of 25.0 and 50.0 mg/kg for 28 days, causes a decrease in hemoglobin and increase hematocrit, total protein, albumin, creatinine and urea in male rats on the 7th day of the experiment. Conclusions. Under conditions of repeated oral administration of the preparation mixture to rats and poultry at doses of 5, 25 and 50 mg/kg body weight in the absence of clinical signs of poisoning, insignificant fluctuations in hematological and biochemical parameters were identifiedЦель: определить влияние препаративной формы протиеймерийного средства на основе мадурамицина и никарбазина на организм белых крыс и цыплят-бройлеров в условиях подострого експеримента. Материалы и методы. Форму препарата на основе мадурамицина и никарбазина вводили крысам и цыплятам-бройлерам с кормом в течение 28 суток. Для опыта были сформированы одна контрольная и три опытные группы: I группа – животные получали полноценный рацион без примеси формы препарата (контрольная группа), II группа – животные, которым вводили препаративной формы (по сумме действующих веществ) в дозе 5,0 мг / кг, III – 25,0 мг / кг и IV – 50,0 мг / кг корма соответственно. С целью установления токсического воздействия препаративной формы на организм опытной птицы на 7, 14, 28 сутки эксперимента и через 7 суток после прекращения введения препаративной формы по 5 голов из каждой группы забивали под легким эфирным наркозом, отбирали образцы крови для гематологических и биохимических исследований. Результаты. В ходе исследования общего клинического состояния крыс и цыплят-бройлеров опытных групп существенных изменений в поведении и внешнем виде не обнаружено, по сравнению с контролем. Во время исследования гематологических показателей цыплят-бройлеров установлено, что поступление препаративной формы с кормом в дозах 5, 25 и 50 мг/кг массы тела, приводит к снижению концентрации гемоглобина и повышение гематокритной величины у цыплят-бройлеров на 7 сутки эксперимента. Установлено, что изменения являются обратимыми, на 28 сутки эксперимента значения этих показателей было в пределах физиологической нормы. При исследовании гематологических и биохимических показателей крыс установлено, что поступление формы препарата с кормом в дозах 25,0 и 50,0 мг / кг в течение 28 суток, приводит к снижению концентрации гемоглобина и повышение гематокритной величины, концентрации общего белка, альбумина, креатинина и мочевины в крыс-самцов на 7 сутки эксперимента. Выводы. В условиях многократного перорального введения препаративной формы крысам и птице в дозах 5, 25 и 50 мг / кг массы тела в фоне отсутствия клинических признаков отравления определено колебания отдельных гематологических и биохимических показателейМета: визначити вплив препаративної форми протиеймерійного засобу на основі мадураміцину та нікарбазину на організм білих щурів та курчат-бройлерів за умов підгострого експерименту. Матеріали і методи. Препаративну форму на основі мадураміцину та нікарбазину вводили щурам та курчатам-бройлерам з кормом протягом 28 діб. Для досліду було сформовано одну контрольну та три дослідні групи: I група – тварини отримували повноцінний раціон без домішки препаративної форми (контрольна група), II група – тварини, яким вводили препаративну форму (за сумою діючих речовин) у дозі 5,0 мг/кг, III – 25,0 мг/кг та IV – 50,0 мг/кг корму відповідно. З метою встановлення токсичного впливу препаративної форми на організм дослідної птиці на 7, 14, 28 добу експерименту та через 7 діб після припинення введення препаративної форми по 5 голів з кожної групи забивали під легким ефірним наркозом, відбирали зразки крові для гематологічних та біохімічних досліджень. Результати. Під час дослідження загального клінічного стану щурів та курчат-бройлерів дослідних груп суттєвих змін у поведінці та зовнішньому вигляді не виявлено, порівняно з контролем. Під час дослідження гематологічних показників курчат-бройлерів встановлено, що надходження препаративної форми з кормом в дозах 5, 25 та 50 мг/кг маси тіла, спричиняє зниження концентрації гемоглобіну та підвищення гематокритної величини у курчат-бройлерів на 7 добу експерименту. Встановлено, що зміни є оборотними, на 28 добу експерименту значення цих показників було в межах фізіологічної норми. При дослідженні гематологічних та біохімічних показників щурів встановлено, що надходження препаративної форми з кормом в дозах 25,0 і 50,0 мг/кг протягом 28 діб, зумовлює зниження концентрації гемоглобіну та підвищення гематокритної величини, концентрації загального білку, альбуміну, креатиніну та сечовини у щурів-самців на 7 добу експерименту. Висновки. За умов багаторазового перорального введення препаративної суміші щурам та птиці у дозах 5, 25 та 50 мг/кг маси тіла на фоні відсутності клінічних ознак отруєння визначено коливання окремих гематологічних та біохімічних показникі

Патогенез і методи діагностики хронічної хвороби нирок у котів: ретроспективний аналіз (1981–2007)

The aim: to conduct a retrospective analysis of literature sources on the pathogenesis and methods of diagnosis of chronic kidney disease in cats. Materials and methods. The research was conducted by the method of scientific literature open-source analysis: PubMed, Elsevier, electronic resources of the National Library named after V.I. Vernadsky (1981–2007). Results. Chronic kidney disease is a common reason for cat owners to go to veterinary clinics. The term “chronic kidney disease” has a broader meaning than the more limited and not very specific name – chronic renal failure; it is also used to indicate the preazotemic stage of the disease. Chronic kidney disease is characterized by a gradual deterioration of the clinical condition of animals due to progressive decline in renal function. An idea of the pathogenesis and methods of diagnosis of chronic kidney disease in the period from 1981 to 2007 is presented. Conclusions. According to the results of retrospective analysis of literature sources for the period from 1981 to 2007, the basis was identified aspects of the pathogenesis of chronic kidney disease in domestic cats, which have not lost relevance today. The main link during chronic kidney disease in cats is the development of hyperazotemia and, as a consequence, endogenous intoxication of the body, which develops gradually and leads to the death of the animal. The morphological basis of chronic kidney disease in cats is the development of diffuse nephrosclerosis, which is reflected in the results of clinical, biochemical and instrumental studies. According to biochemical analysis of blood, in cats recorded an increase in urea and creatinine, the results of clinical studies of urine showed a decrease in its relative density, as well as the development of proteinuria, the appearance of erythrocytes and cylinders. According to the results of hematological research, anemic syndrome develops due to decreased erythropoietin synthesis. With age in cats, ultrasound examination of the kidneys reveals a decrease in their volume due to uniform sclerosis of the parenchyma: it is determined by its thinning and increased echogenicity due to the accumulation of connective tissue components, which is a sign of nephrosclerosis. Although kidney biopsy is the most informative method of diagnosing chronic kidney disease, it has many contraindications, which does not allow its use in the routine diagnosis of nephropathy in domestic cats. its thinning and increase in echogenicity due to the accumulation of connective tissue components, which is a sign of nephrosclerosis, is determined. Although kidney biopsy is the most informative method of diagnosing chronic kidney disease, it has many contraindications, which does not allow its use in the routine diagnosis of nephropathy in domestic cats. Its thinning and increase in echogenicity due to the accumulation of connective tissue components, which is a sign of nephrosclerosis, is determinedЦель: провести ретроспективный анализ литературных источников о патогенезе и методах диагностики хронической болезни почек у кошек. Материалы и методы. Исследование было основано на методе научной литературы Open Source Analysis: PubMed, Elsevier, электронные источники из национальной библиотеки имени В.И. Вернадского (1981–2007). Результаты. Хроническая болезнь почек – распространенная причина обращения владельцев кошек в ветеринарные клиники. Понятие «хроническая болезнь почек» имеет более широкое значение, чем более ограниченное и не совсем определенное название – хроническая почечная недостаточность; оно также применяется для обозначения преазотемической стадии заболевания. Для хронического заболевания почек характерно постепенное ухудшение клинического состояния животных в результате прогрессирующего снижения функции почек. Представлены представления о патогенезе и методах диагностики хронического заболевания почек в период с 1981 по 2007 год. Выводы. По результатам ретроспективного анализа литературных источников за период с 1981 по 2007 год были определены основные аспекты патогенеза хронической болезни почек у домашних кошек, которые не утратили актуальности на сегодняшний день. Основным звеном течения хронической болезни почек у кошек есть развитие гиперазотемии и, как следствие, эндогенной интоксикации организма, которая развивается постепенно и приводит к гибели животного. Морфологической основой хронической болезни почек у кошек является развитие диффузного нефросклероза, что отражается на результатах клинических, биохимических и инструментальных исследований. По данным биохимического анализа крови, у кошек регистрируют рост содержания мочевины и креатинина, по результатам клинического исследования мочи – снижение ее относительной плотности, а также развитие протеинурии, появление эритроцитов и цилиндров. По результатам гематологического исследования развивается анемический синдром, обусловленный снижением синтеза эритропоэтина. С возрастом у кошек при ультразвуковом исследовании почек обнаруживается уменьшение их объема вследствие равномерного склерозирования паренхимы: определяется ее истончение и повышение эхогенности из-за накопления соединительнотканных компонентов, что является признаком нефросклерозаМета: провести ретроспективний аналіз літературних джерел щодо патогенезу та методів діагностики хронічної хвороби нирок у котів. Матеріали і методи. Дослідження проводилося методом аналізу відкритих джерел наукової літератури: PubMed, Elsevier, електронних ресурсів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (1981–2007). Результати. Хронічне захворювання нирок – розповсюджена причина звернення власників котів до ветеринарних клінік. Поняття «хронічна хвороба нирок» має більш широке значення, ніж більш обмежена та не зовсім визначена назва – хронічна ниркова недостатність; воно також застосовується для позначення преазотемічної стадії хвороби. Для хронічного захворювання нирок характерно поступове погіршення клінічного стану тварин внаслідок прогресуючого зниження функції нирок. Представлено уявлення про патогенез та методи діагностики хронічного захворювання нирок у період з 1981 по 2007 рік. Висновки. За результатами ретроспективного аналізу літературних джерел за період з 1981 по 2007 рік було визначено основі аспекти патогенезу хронічної хвороби нирок у домашніх котів, які не втратили актуальності на сьогодні. Основною ланкою перебігу хронічної хвороби нирок у котів є розвиток гіперазотемії та, як наслідок, ендогенної інтоксикації організму, яка розвивається поступово і призводить до загибелі тварини. Морфологічною основою хронічної хвороби нирок у котів є розвиток дифузного нефросклерозу, що віддзеркалюється у результатах клінічних, біохімічних та інструментальних досліджень. За даними біохімічного аналізу крові, у котів реєструють зростання вмісту сечовини та креатиніну, за результатами клінічного дослідження сечі виявляється зниження її відносної густини, а також розвитком протеїнурії, появою еритроцитів та циліндрів. За результатами гематологічного дослідження розвивається анемічний синдром, зумовлений зниженням синтезу еритропоетину. З віком у котів при ультразвуковому дослідженні нирок виявляється зменшення їх об’єму внаслідок рівномірного склерозування паренхіми: визначається її витончення та підвищення ехогенності із-за накопичення сполучнотканинних компонентів, що є ознакою нефросклероз

Поширення внутрішніх хвороб собак та котів: ретроспективний аналіз (1994–2014)

The aim: to analyze the literature data for the period from 1992 to 2010 on the spread of internal diseases among dogs and cats. Materials and methods. The research was conducted by the method of scientific literature open source analysis: PubMed, Elsevier, electronic resources of the National Library named after V.I. Vernadsky (1994–2014). Results. In the practice of veterinary medicine, internal diseases are a significant part of other diseases of dogs and cats. According to research by domestic authors, a significant number of scientific issues in the study of internal diseases of both productive and non-productive animals remain unclear. Recently, significant progress has been made in the study of internal diseases of dogs, developed methods of their medical examination. Also in recent years, Ukrainian scientists have conducted fundamental research on domestic diseases of domestic cats – urolithiasis, chronic renal failure, glomerulonephritis, polycystic kidney disease, liver lipidosis. Foreign researchers most often diagnose the following internal diseases in dogs and cats among the pathologies of the respiratory, digestive, endocrine and urinary systems: chronic renal failure, glomerulonephritis, diabetes, chronic hepatitis and cholangiohepatitis, gastrointestinal and bronchial diseases. Diagnostic studies of animals with internal pathology are carried out using clinical, instrumental and laboratory methods. According to the scientific works of foreign scientists, the problem of diagnosis and treatment of diabetes is taken care of by scientists around the world, including veterinary medicine, so the problem of diabetes in domestic cats is very relevant in modern science and practice. Conclusions. Thus, internal diseases are very common among dogs and cats, and the diagnosis and treatment of these pathologies needs further improvement. This is because the number of unproductive pets is constantly growing, and owners are increasingly seeking veterinary care. That is why there is a need to develop new advanced non-invasive and informative methods for diagnosing internal diseases based on biochemical and clinical and instrumental studiesМета: проаналізувати дані літератури за період з 1994 до 2014 року щодо питань поширення внутрішніх хвороб серед собак та котів. Матеріали і методи. Дослідження проводилось методом аналізу джерел наукової літератури: PubMed, Elsevier, електронних ресурсів Національної бібліотеки імені В. І. Вернадського (1994–2014). Результати. У практиці лікаря ветеринарної медицини внутрішні хвороби складають значну частину поряд з іншими захворюваннями собак та котів. За результатами досліджень вітчизняних авторів, значна кількість наукових питань у вивченні внутрішніх хвороб як продуктивних, так і непродуктивних тварин залишаються не до кінця з’ясованими. Останнім часом досягнуто значних успіхів у дослідженні внутрішніх хвороб собак, розроблено методи їх диспансеризації. Також за останні роки українськими вченими були проведені фундаментальні дослідження внутрішніх захворювань домашніх котів – сечокам’яної хвороби, хронічної ниркової недостатності, гломерулонефриту, полікістозу нирок, ліпідозу печінки. Іноземні дослідники найчастіше серед патологій дихальної, травної, ендокринної та сечовидільної систем діагностують у собак та котів наступні внутрішні хвороби: хронічну ниркову недостатність, гломерулонефрит, цукровий діабет, хронічний гепатит і холангіогепатит, шлунково-кишкові захворювання і бронхопневмонію. Діагностичні дослідження тварин за внутрішньої патології проводять за допомогою клінічних, інструментальних і лабораторних методів. Як свідчать наукові праці зарубіжних вчених, саме проблемою діагностики та лікування цукрового діабету опікуються вчені всього світу, у тому числі і у ветеринарній медицині, тому проблема цукрового діабету в домашніх котів є досить актуальною в сучасній науці і практиці. Висновки. Таким чином, внутрішні хвороби є дуже розповсюдженими серед собак та котів, а діагностика і терапія цих патологій потребує подальшого вдосконалення. Це спричинено тим, що кількість непродуктивних домашніх тварин постійно зростає, і власники все частіше звертаються за ветеринарною допомогою. Саме тому виникає необхідність розробки нових досконалих неінвазивних та інформативних методів діагностики внутрішніх захворювань на основі біохімічних та клініко-інструментальних досліджен