Magnetic and spectral properties of multi-sublattice oxides SrY2O4:Er3+ and SrEr2O4

SrEr2O4 is a geometrically frustrated magnet which demonstrates rather unusual properties at low temperatures including a coexistence of long- and short-range magnetic order, characterized by two different propagation vectors. In the present work, the effects of crystal fields (CF) in this compound containing four magnetically inequivalent erbium sublattices are investigated experimentally and theoretically. We combine the measurements of the CF levels of the Er3+ ions made on a powder sample of SrEr2O4 using neutron spectroscopy with site-selective optical and electron paramagnetic resonance measurements performed on single crystal samples of the lightly Er-doped nonmagnetic analogue, SrY2O4. Two sets of CF parameters corresponding to the Er3+ ions at the crystallographically inequivalent lattice sites are derived which fit all the available experimental data well, including the magnetization and dc susceptibility data for both lightly doped and concentrated samples.Comment: 14 pages, 9 figure

An application of sector equipment of acoustic logging VAK-32 for research of oil wells

The processing of research results of sector equipment of acoustic logging in the carbonate section was carried out taking into account the separate registration of wave patterns into four independent spatial sectors. It was detected the significant difference in the arrival times of acoustic waves to the different sectors of equipment. Authors propose a formation procedure of monopoly or dipole wave packets considering the separate registration on different sectors and shifts between wave patterns of individual sectors. The difference in the values of interval times obtained for the wave packets recorded by the classical method and calculated with allowance for shifts between sectors can result to differences in the calculation of porosity coefficient to 4 or more absolute percent. Apart from the formation of the correct wave packet processing of wave patterns on different sectors allows to reveal the occurrence of elastic anisotropy for well diameter. In addition, analysis of interval time curves allows to reveal areas with occurrence of inclined layers in relation to the well. Further processing of such data will allow to receive a geological information like we getting from processing of borehole imagers

Superconducting Receivers for Space, Balloon, and Ground-Based Sub-Terahertz Radio Telescopes

We give a review of both our own original scientific results of the development of superconducting receivers for sub-terahertz astronomy and the main leading concepts of the global instrumentation. The analysis of current astronomical problems, the results of microwave astroclimate research, and the development of equipment for sub-terahertz radio astronomy studies justify the need and feasibility of a major infrastructure project in Russia to create a sub-terahertz telescope, as well as to enhance the implementation of the ongoing Millimetron and Suffa projects. The following results are discussed: i) superconducting coherent receivers and broadband subterahertz detectors for space, balloon, and ground-based radio telescopes have been developed and tested; ii) ultrasensitive receiving systems based on tunnel structures such as superconductor-insulator-superconductor (SIS) and superconductor-insulator-normal metal-insulator-superconductor (SINIS) have been created, fabricated, and examined; iii) a receiving array based on SINIS detectors and microwave readout system for such structures has been implemented; iv) methods for manufacturing high-quality tunnel structures Nb/AlOx/Nb and Nb/AlN/NbN based on niobium films with a current density of up to 30 kA/cm(2) have been developed. Receivers operated at 200 to 950 GHz and having a noise temperature only a factor of 2 to 5 higher than the quantum limit have been created and tested

Динаміка показників гепатодепресивного синдрому у хворих з механічною жовтяницею пухлинного ґенезу після ендоскопічної і лапароскопічної паліативної декомпресії загальної жовчної протоки

The aim of the work: to find out the dynamics of indicators of hepatodepressive syndrome in patients with mechanical jaundice of tumor genesis after endoscopic and laparoscopic palliative decompression of the common bile duct. Materials and Methods. Under observation, between 2011 and 2017 there were 48 patients who, as a result of a comprehensive examination, found incurable tumors against a background of severe mechanical jaundice. All patients performed palliative decompression of the common bile duct: 30 patients – using endoscopic methods; 18 patients – using laparoscopic hepaticojejunostomy. Each subgroup was randomized according to age, sex, duration of the jaundice, and the basic biochemical parameters identified before surgery. Patients were observed for 6 months after decompression. Before surgery, as well as 1, 7 and 14 days, as well as 3 and 6 months in patients, the markers of hepatodepressive syndrome: prothrombin time, total protein and serum albumin values ​​were determined according to well-known methods. Results and Discussion. Laparoscopic decompression of the common bile duct by forming hepaticojejunostomy in comparison with endoscopic methods is accompanied by a rapid restoration of the functional state of the liver, which is manifested by a constant decrease in prothrombin time of INR and an increase in serum total protein and albumin contents in 3-6 months after decompression. On the background of endoscopic decompression in this period, the prothrombin time and the INRs are statistically significantly higher, the serum total protein and albumin content is lower compared to laparoscopic decompression. 3-6 months after intervention under endoscopic decompression, hepatodepressive symptoms are significantly deteriorating, which is associated with the development of 30% of patients with complications.Цель работы: выяснить динамику показателей гепатодепрессивного синдрома у больных с механической желтухой опухолевого генеза после эндоскопической и лапароскопической паллиативной декомпрессии общего желчного протока. Материалы и методы. Под наблюдением в период с 2011 по 2017 г. находилось 48 пациентов, у которых в результате комплексного обследования обнаружили инкурабельные опухоли на фоне выраженной механической желтухи. Всем больным выполнена паллиативная декомпрессия общего желчного протока: 30 пациентов – с применением эндоскопических методов; 18 пациентов – с использованием лапароскопической гепатикоеюностомии. Каждую подгруппу рандомизировали по возрасту, полу, длительности желтушной периода и основным биохимическим показателям, определенными до операции. Пациентов наблюдали в течение 6 мес. после декомпрессии. До операции, а через 1, 7 и 14 суток, а также 3 и 6 мес. у пациентов определяли маркеры гепатодепрессивного синдрома: протромбиновое время, содержание общего белка и альбумина в сыворотке крови по общеизвестным методам. Результаты исследований и их обсуждение. Лапароскопическая декомпрессия общего желчного протока путем формирования гепатикоеюноанастомоза по сравнению с эндоскопическими методами сопровождается быстрым восстановлением функционального состояния печени, проявляется постоянным снижением протромбинового времени, индекса INR и увеличением содержания в сыворотке крови общего белка и альбумина через 3–6 месяцев после декомпрессии. На фоне эндоскопической декомпрессии в этот период протромбиновое время и индекс INR статистически достоверно больше, содержание в сыворотке крови общего белка и альбумина – меньше, по сравнению с лапароскопической декомпрессией. Через 3–6 мес. после вмешательства в условиях эндоскопической декомпрессии показатели гепатодепресивного синдрома существенно ухудшаются, что связано с развитием в 30 % пациентов осложнений.Мета роботи з’ясувати динаміку показників гепатодепресивного синдрому у хворих із механічною жовтяницею пухлинного генезу після ендоскопічної і лапароскопічної паліативної декомпресії загальної жовчної протоки. Матеріали і методи. Під спостереженням в період з 2011 до 2017 р. перебували 48 пацієнтів, в яких внаслідок комплексного обстеження виявили інкурабельні пухлини на тлі вираженої механічної жовтяниці. Усім хворим виконано паліативну декомпресію загальної жовчної протоки: 30 пацієнтів – із застосуванням ендоскопічних методів; 18 пацієнтів – із використанням лапароскопічної гепатикоєюностомії. Кожну підгрупу рандомізували за віком, статтю, тривалістю жовтяничного періоду та основними біохімічними показниками, визначеними до операції. Пацієнти перебували під спостереженням протягом 6 міс. після декомпресії. До операції, через 1, 7 і 14 діб, а також 3 і 6 міс. у пацієнтів визначали маркери гепатодепресивного синдрому: протромбіновий час, вміст загального білка й альбумінів у сироватці крові за загальновідомими методами. Результати досліджень та їх обговорення. Лапароскопічна декомпресія загальної жовчної протоки шляхом формування гепатикоєюноанастомозу порівняно з ендоскопічними методами супроводжується швидшим відновленням функціонального стану печінки, що проявляється сталим зниженням протромбінового часу індексу INR і збільшенням вмісту в сироватці крові загального білка та альбумінів через 3–6 міс. після декомпресії. На тлі ендоскопічної декомпресії в цей період протромбіновий час і індекс INR статистично вірогідно більші, вміст у сироватці крові загального білка і альбумінів – менший, порівняно з лапароскопічною декомпресією. Через 3-6 міс. після втручання за умов ендоскопічної декомпресії показники гепатодепресивного синдрому суттєво погіршуються, що пов’язано з розвитком у 30 % пацієнтів ускладнень

Gyroharmonic features of the hf-induced ionospheric irregularities

Gyroharmonic features of the different-scale artificial plasma-density irregularities excited by HF modification of the ionospheric F2 region under conditions where the frequency of the O-mode pump wave is close to the fourth gyroharmonic frequency of electrons in the pump wave - plasma interaction region are considered. © 2012 Springer Science+Business Media New York

Retrospective analysis and modern spatiotemporal characteristics of tularemia in the territory of the West Kazakhstan and North Kazakhstan regions

Rationale. An important task is to monitor the incidence of tularemia among the population of Kazakhstan. Natural foci of this infection occupy large areas. In some regions with large numbers of rodents and ectoparasites and low vaccination coverage, human cases of tularemia have been reported.The aim of the study. To carry out retrospective analysis and to study modern spatiotemporal characteristics of tularemia in the West Kazakhstan and North Kazakhstan regions in order to improve the effectiveness of preventive measures.Materials and methods. In our work, we used public records, the results of an epizootological survey of tularemia natural foci and the official data from the Departments of Sanitary and Epidemiological Control of two regions on the human cases of tularemia in 2000–2021. We used descriptive statistics methods, relative and absolute indicators of the tularemia incidence in the population for the analysis. The phenotypic and genetic properties of the strains isolated in 2000–2021 were studied according to the guidelines.Results. A retrospective analysis of the tularemia incidence among the population of the North Kazakhstan and West Kazakhstan regions showed an improvement in the epidemic situation. Over the past 20 years, 4 human cases of tularemia have been registered in the West Kazakhstan region, while the epizootic potential was quite high; more than 300 strains of the tularemia microbe were isolated during the studied period. In the North Kazakhstan region from 2000 to 2021, 11 human cases of tularemia were registered; when studying rodents, mammals and environmental objects, single positive samples for specific tularemia antibodies and antigens were detected; no strains of tularemia microbe were isolated.Conclusion. An analysis of long-term data on the epizootic and epidemic activity of tularemia natural foci, processed using descriptive statistics and GIS technology, made it possible to identify places of long-term persistence of the tularemia agent in the natural focus of the North Kazakhstan and West Kazakhstan regions and to create an electronic map of the territories endemic for tularemia to determine the scope of preventive measures

Динаміка показників гепатодепресивного, цитолітичного і холестатичного синдромів та частота ускладнень у хворих із механічною жовтяницею пухлинного генезу після ендоскопічної і лапароскопічної передопераційної декомпресії загальної жовчної протоки

The aim of the work: to find out the dynamics of indicators of hepatodepressive, cytolytic and cholestatic syndromes, as well as the frequency of complications in patients with mechanical jaundice of tumor genesis after endoscopic and laparoscopic preoperative decompression of the common bile duct. Materials and Methods. The basis of the work is the analysis of histories of diseases of 60 patients with tumors of the biolipanceratoduodenal zone with a mechanical jaundice syndrome that was treated at the State Medical Service "National Institute of Surgery and Transplantology named after O. Shalimov" NAMS of Ukraine from 2011 to 2017. The bile duct as the first – the preparatory stage with subsequent radical surgical intervention with laparotomic access. In the first group, endoscopic decompression of the biliary tract was performed, the catheter was retrograded through a large duodenal papilla. In the second group, they performed laparoscopic cholecystectomy, and then the catheter was initiated concurrently through the bladder duct. Additionally, through the right hypochondrium drained the bed of the gall bladder. The main surgical intervention was performed not earlier than after 14 days. All patients underwent general clinical, special, laboratory and instrumental methods of examination. Before the operation, as well as in 3, 7 and 14 days in blood serum of patients, known markers of gepatodepressive, cytolytic and cholestatic syndromes were determined: total bilirubin content, alanine aminotransferase (ALT) activity, alkaline phosphatase (LF), prothrombin time, as well as the frequency of complications in the remote postoperative period. Results and Discussion. In all patients with obstructive cholestasis of tumor origin at the time of hospitalization there was an increase in indicators – markers of hepatodepressive, cytolytic and cholestatic syndromes. In the course of decompression, the activity of serum ALT and LF significantly decreased to 14 days, the content of total bilirubin decreased, as well as the amount of prothrombin time that did not reach the level of the generally accepted norm. For most of the studied cholestasis markers, the effectiveness of both methods of decompression of the common bile duct was practically the same, however, the amount of prothrombin time after laparoscopic decompression in 14 days was significantly lower. In the remote postoperative period after the laparoscopic decompression, the incidence of complications was 5.33 times lower than after endoscopic intervention, which allows for the advent of a wider introduction of laparoscopic technologies for the purpose of decompression of the biliary tract as a first step before the radical removal of the tumors of the bialiopancreatoduodenal zone.Цель работы: выяснить динамику показателей гепатодепрессивного, цитолитического и холестатического синдромов, а также частоту осложнений у больных с механической желтухой опухолевого генеза после эндоскопической и лапароскопической предоперационной декомпрессии общего желчного протока. Материалы и методы. В основу работы положен анализ историй болезней 60 больных с опухолями билиопанкреатодуоденальной зоны с синдромом механической желтухи, которые находились на лечении в ГУ “Национальный институт хирургии и трансплантологии имени А. А. Шалимова” АМН Украины с 2011 по 2017 г. Всем пациентам выполнена декомпрессия общего желчного протока как первый  подготовительный этап с последующим радикальным оперативным вмешательством с лапаротомного доступа. В первой группе выполняли эндоскопическую декомпрессию желчных путей, заводя катетер ретроградно через большой дуоденальный сосочек. Во второй группе лапароскопически выполняли холецистэктомию, а дальше катетер заводили антеградно через пузырный проток. Дополнительно через правое подреберье дренировали ложе желчного пузыря. Основное оперативное вмешательство выполняли не ранее, чем через 14 суток. Всем пациентам выполняли общеклинические, специальные, лабораторные и инструментальные методы обследования. До операции, а также через 3, 7 и 14 суток у пациентов в сыворотке крови общеизвестными методами определяли маркеры гепатодепрессивного, цитолитического и холестатического синдромов: содержание общего билирубина, активность аланинаминотрансферазы (АЛТ), щелочной фосфатазы (ЛФ), протромбиновое время, а также частоту осложнений в отдаленном послеоперационном периоде. Результаты иссследований и их обсуждение. У всех пациентов с обтурационным холестазом опухолевого происхождения на время госпитализации отмечали увеличение показателей – маркеров гепатодепрессивного, цитолитического и холестатического синдромов. В ходе выполнения декомпрессии, независимо от способа, до 14 суток существенно падала активность в сыворотке крови АЛТ и ЛФ, снижалось содержание общего билирубина, а также величина ПВ, не достигали уровня общепринятой нормы. По большинству исследуемых маркеров холестаза эффективность обоих методов декомпрессии общего желчного протока была практически одинаковой, однако величина ПВ после лапароскопической декомпрессии через 14 дней была существенно меньше. В отдаленном послеоперационном периоде после лапароскопической декомпрессии частота осложнений была в 5,33 раза меньше, чем после эндоскопического вмешательства, что позволяет рекомендовать широкое внедрение лапароскопических технологий с целью декомпрессии желчных путей как первого этапа перед радикальным удалением опухолей билиопанкреатодуоденальной зоны.Мета роботи: з’ясувати динаміку показників гепатодепресивного, цитолітичного і холестатичного синдромів, а також частоту ускладнень у хворих із механічною жовтяницею пухлинного ґенезу після ендоскопічної і лапароскопічної передопераційної декомпресії загальної жовчної протоки. Матеріали і методи. В основу роботи покладено аналіз історій хвороб 60 хворих на пухлини біліопанкреатодуоденальної зони з синдромом механічної жовтяниці, які перебували на лікуванні в ДУ “Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова” НАМН України з 2011 до 2017 р. Усім пацієнтам проведено декомпресію загальної жовчної протоки як перший – підготовчий етап, з подальшим радикальним операційним втручанням із лапаротомного доступу. У першій групі виконували ендоскопічну декомпресію жовчних шляхів, заводячи катетер ретроградно через великий дуоденальний сосочок. У другій групі лапароскопічно виконували холецистектомію, а далі катетер заводили антеградно через міхурну протоку. Додатково через праве підребер’я дренували ложе жовчного міхура. Основне операційне втручання виконували не раніше, ніж через 14 діб. Всім пацієнтам виконували загальноклінічні, спеціальні, лабораторні та інструментальні методи обстеження. До операції, а також через 3, 7 і 14 діб у пацієнтів у сироватці крові за загальновідомими методами визначали маркери гепатодепресивного, цитолітичного і холестатичного синдромів: вміст загального білірубіну, активність аланінамінотрансферази (АлАТ), лужної фосфатази (ЛФ), протромбіновий час, а також частоту ускладнень у віддаленому післяопераційному періоді. Результати досліджень та їх обговорення. У всіх пацієнтів з обтураційним холестазом пухлинного походження на момент госпіталізації спостерігали збільшення показників – маркерів гепатодепресивного, цитолітичного і холестатичного синдромів. У ході виконання декомпресії, незалежно від способу, до 14 доби суттєво спадала активність у сироватці крові АлАТ та ЛФ, знижувався вміст загального білірубіну, а також величина протромбінового часу, які не досягали рівня загальноприйнятої норми. За більшістю досліджуваних маркерів холестазу ефективність обох методів декомпресії загальної жовчної протоки була практично однакова, однак величина протромбінового часу після лапароскопічної декомпресії через 14 діб була істотно менша. У віддаленому післяопераційному періоді після  лапароскопічної декомпресії частота ускладнень була у 5,33 раза менша, ніж після ендоскопічного втручання, що дозволяє рекомендувати ширше впровадження лапароскопічних технологій з метою декомпресії жовчних шляхів як першого етапу перед радикальним видалення пухлин біліопанкреатодуоденальної зони