Аналіз результатів оперативного лікування через- та міжвертлюгових переломів стегнової кістки у хворих похилого та старечого віку

Results of the surgical treatment of 62 patients with trans- and intertrochanteric femoral fractures, who underwent osteosynthesis of fractures in the trochanteric area with angular plates, EN8 fixing device or intraosseal blocking nails, were analysed. The patients (35 women and 27 men) were randomized into 3 groups depending on the way of their fracture fixing. The mean age of the patients was 74, ranging from 60 to 97. The received results essentially do not differ from those obtained by foreign researchers: 61 % of complications, the survival rate during the first year following fracture up to 77 %. The results of the treatment of trans- and intertrochanteric fractures of the femoral bone depend upon the supporting ability of the extremity and the patient’s activity during the early postoperative period and after his discharge from the hospital.Проанализированы результаты лечения 62 пациентов с чрез- и межвертельными переломами бедренной кости, которым был проведен остеосинтез перелома вертельной области угловыми пластинами, фиксатором ЭН8 или внутрикостными блокирующими гвоздями. Пациенты (женщин — 35, мужчин — 27) были рандомизированы в три группы в зависимости от способа фиксации перелома. Возраст больных — от 60 до 97 лет, в среднем 74 года. Полученные результаты существенно не отличаются от результатов зарубежных исследователей: 61% осложнений, выживаемость в первый год после перелома — до 77%. Результаты лечения чрез-и межвертельных переломов бедренной кости зависят от опорности конечности и степени активности больного в раннем послеоперационном периоде и после выписки из стационара.Проаналізовано результати лікування 62 пацієнтів з через- та міжвертлюговими переломами стегнової кістки, яким був проведений остеосинтез перелому вертлюгової ділянки кутовими пластинами, фіксатором DHS або внутрішньокістковими блоківними цвяхами. Пацієнтів (жінок — 35, чоловіків — 27) було рандомізовано у три групи в залежності від способу фіксації перелому. Вік хворих — від 60 до 97 років, в середньому 74 роки. Одержані результати суттєво не відрізняються від результатів зарубіжних дослідників: 61% ускладнень, виживаність у перший рік після перелому — до 77%. Результати лікування через- та міжвертлюгових переломів стегнової кістки залежать від опорності кінцівки та ступеня активності хворого в ранньому післяопераційному періоді та після виписки зі стаціонару

Біомеханічна оцінка різних способів фіксації нестабільних переломів вертлюгової ділянки стегнової кістки в експерименті

Unstable (A3) fractures in the acetabular region of the femur in the acetabular region of the femur were experimentally modelled on 18 preparations from cadaver bones of elderly people. The preparations were divided into three groups, by 6 in each. Fragments were fixed with a cemented endoprosthesis stem in group 1, with a DHS plate in group 2, and 130 degree angle plates in group 3. Biomechanical studies of the fragment fixation resistance to axial loads, fractures and maximum dynamic axial loads were conducted. Results of the above studies demonstrated a high rigidness of fracture fixation with angle plates and a low resistance of fragments to maximum compression loads. In osteosynthesis with DHS plates, preparations bore weight up to 140 kg, but turned out to be half resistant to cyclic and fracture loads versus their fixation with angle plates and one-eighth as strong (up to 12 %) as when fixed with endoprostheses. In cases of fixing with wire, screws and endoprosthesis stems with cement, resistance to loads was close to that of an intact bone.В эксперименте на 18 препаратах трупных костей пожилых людей моделировали нестабильные (А3) переломы вертельной области бедренной кости. Препараты распределили на три группы по 6 в каждой. В первой группе отломки фиксировали ножкой эндопротеза с цементом, во второй — фиксатором DHS и в третьей — угловыми 130-градусными пластинами. Проведены биомеханические исследования устойчивости фиксации отломков к нагрузкам по оси, на излом и к максимальным динамическим нагрузкам по оси. Результаты исследования показали высокую жесткость фиксации отломков угловыми пластинами и невысокую устойчивость их к максимальным компрессионным нагрузкам. При остеосинтезе DHS пластиной препараты выдерживали вес до 140 кг, но оказались в два раза менее устойчивыми к циклическим нагрузкам и нагрузкам на излом, чем при фиксации отломков угловыми пластинами, и в восемь раз слабее (до 12 %), чем фиксированные эндопротезом. При фиксации проволокой, винтом и ножкой эндопротеза на цементе устойчивость к нагрузкам была близкой к неповрежденной кости.В експерименті на 18 препаратах трупних кісток людей похилого віку моделювали нестабільні (А3) переломи вертлюгової ділянки стегнової кістки. Препарати розділили на три групи по 6 у кожній. У першій групі відламки фіксували ніжкою ендопротеза з цементом, у другій – фіксатором DHS і в третій – кутовими 130-градусними пластинами. Проведено біомеханічні дослідження стійкості фіксації відламків до навантажень по осі, на злам і до максимальних динамічних навантажень по осі. Результати дослідження показали високу жорсткість фіксації відламків кутовими пластинами і невисоку стійкість їх до максимальних компресійних навантажень. Під час остеосинтезу DHS пластиною препарати витримували вагу до 140 кг, але були вдвічі менш стійкі до циклічних навантажень та навантажень на злам, ніж у разі фіксації відламків кутовими пластинами, і у вісім разів слабкіші (до 12 %), ніж фіксовані ендопротезом. За умов фіксації дротом, гвинтом і ніжкою ендопротеза на цементі стійкість до навантажень була близькою до неушкодженої кістки