Біомеханічна оцінка різних способів фіксації нестабільних переломів вертлюгової ділянки стегнової кістки в експерименті

Abstract

Unstable (A3) fractures in the acetabular region of the femur in the acetabular region of the femur were experimentally modelled on 18 preparations from cadaver bones of elderly people. The preparations were divided into three groups, by 6 in each. Fragments were fixed with a cemented endoprosthesis stem in group 1, with a DHS plate in group 2, and 130 degree angle plates in group 3. Biomechanical studies of the fragment fixation resistance to axial loads, fractures and maximum dynamic axial loads were conducted. Results of the above studies demonstrated a high rigidness of fracture fixation with angle plates and a low resistance of fragments to maximum compression loads. In osteosynthesis with DHS plates, preparations bore weight up to 140 kg, but turned out to be half resistant to cyclic and fracture loads versus their fixation with angle plates and one-eighth as strong (up to 12 %) as when fixed with endoprostheses. In cases of fixing with wire, screws and endoprosthesis stems with cement, resistance to loads was close to that of an intact bone.В эксперименте на 18 препаратах трупных костей пожилых людей моделировали нестабильные (А3) переломы вертельной области бедренной кости. Препараты распределили на три группы по 6 в каждой. В первой группе отломки фиксировали ножкой эндопротеза с цементом, во второй — фиксатором DHS и в третьей — угловыми 130-градусными пластинами. Проведены биомеханические исследования устойчивости фиксации отломков к нагрузкам по оси, на излом и к максимальным динамическим нагрузкам по оси. Результаты исследования показали высокую жесткость фиксации отломков угловыми пластинами и невысокую устойчивость их к максимальным компрессионным нагрузкам. При остеосинтезе DHS пластиной препараты выдерживали вес до 140 кг, но оказались в два раза менее устойчивыми к циклическим нагрузкам и нагрузкам на излом, чем при фиксации отломков угловыми пластинами, и в восемь раз слабее (до 12 %), чем фиксированные эндопротезом. При фиксации проволокой, винтом и ножкой эндопротеза на цементе устойчивость к нагрузкам была близкой к неповрежденной кости.В експерименті на 18 препаратах трупних кісток людей похилого віку моделювали нестабільні (А3) переломи вертлюгової ділянки стегнової кістки. Препарати розділили на три групи по 6 у кожній. У першій групі відламки фіксували ніжкою ендопротеза з цементом, у другій – фіксатором DHS і в третій – кутовими 130-градусними пластинами. Проведено біомеханічні дослідження стійкості фіксації відламків до навантажень по осі, на злам і до максимальних динамічних навантажень по осі. Результати дослідження показали високу жорсткість фіксації відламків кутовими пластинами і невисоку стійкість їх до максимальних компресійних навантажень. Під час остеосинтезу DHS пластиною препарати витримували вагу до 140 кг, але були вдвічі менш стійкі до циклічних навантажень та навантажень на злам, ніж у разі фіксації відламків кутовими пластинами, і у вісім разів слабкіші (до 12 %), ніж фіксовані ендопротезом. За умов фіксації дротом, гвинтом і ніжкою ендопротеза на цементі стійкість до навантажень була близькою до неушкодженої кістки