Направления эффективного управления бизнес-процессами предприятий сельских территорий

У статті проаналізовано результати дослідження в частині управління бізнес-процесами підприємств сільських територій. У процесі дослідження обґрунтовано основні фактори ефективності та ступеня впливу кожного з них на процес управління, що дозволяє контролювати рівень прибутковості та вчасно реагувати на зміни кон’юнктури. За результатами аналізу існуючих методів оцінювання ефективності, сформовано висновок про їх різноманітність, що обумовлено різними цілями проведення оцінювання ефективності (оцінювання змін у часі, у структурі тощо), так само як і різнорідністю елементів систем, що належить оцінити. З урахуванням етапів розробки і ухвалення управлінських рішень сформовано напрями ефективного управління бізнес-процесами підприємств сільських територій. Використання в практиці сформованих векторів дасть можливість обґрунтовано розподілити конкретні функції управління з урахуванням кореляції витрат підприємств та їх розміру на рівнях управління, визначити технологічну послідовність операцій і закріпити їх за конкретним управлінським персоналом. Під час формування напрямів управління за основу обрано класичні функції, які є доцільними й необхідними для бізнес-процесів підприємств сільських територій України. Доведено, що реалізація чотирьох ключових функцій процесу управління являє собою циклічний процес; за результатами контролю формується новий план, і в новому процесі управління всі функції зберігаються. При визначенні векторів ефективного управління бізнес-процесами підприємств сільських територій встановлено, що необхідним є використання комплексного підходу, що передбачає розрахунок визначених кількісних і якісних показників, абсолютних та відносних, відповідно.В статье проанализированы результаты исследования в части управления бизнес-процессами предприятий сельских территорий. В процессе исследования обоснованы основные факторы эффективности и степени влияния каждого из них на процесс управления, что позволяет контролировать уровень прибыльности и своевременно реагировать на изменения конъюнктуры. В результате анализа существующих методов оценивания эффективности сформирован вывод об их разнообразии, что обусловлено различными целями проведения оценивания эффективности (оценивание изменений во времени, в структуре и др.), а также разнородностью элементов систем, которые предстоит оценить. С учётом этапов разработки и принятия управленческих решений сформированы направления эффективного управления бизнес-процессами предприятий сельских территорий. Использование в практике сформированных векторов позволит обоснованно распределить конкретные функции управления с учётом корреляции расходов предприятий и их размера на уровнях управления, определить технологическую последовательность операций и закрепить их за конкретным управленческим персоналом. При формировании направлений управления за основу выбраны классические функции, которые являются целесообразными и необходимыми для бизнес-процессов предприятий сельских территорий Украины. Доказано, что реализация четырёх ключевых функций процесса управления представляет собой циклический процесс, по результатам контроля формируется новый план, и в новом процессе управления все функции сохраняются. При определении векторов эффективного управления бизнес-процессами предприятий сельских территорий, установлено, что необходимо использование комплексного подхода, предусматривающего расчёт ряда количественных и качественных показателей, абсолютных и относительных, соответственно.The article provides insights into business process management of rural enterprises. The study substantiates the main factors affecting management efficiency and provides rationale for the degree of each of the impact factor that allows to held profitability control and timely respond to changes in market environment. Based on the review of modern performance assessment methods, the findings demonstrate their diversity resulted from different goals in efficiency evaluation (evaluating changes in time, structure, etc.), as well as the heterogeneous nature of the system elements to be evaluated. Following the logic of management decision-making process, the study suggests the key areas for effective business process management at rural enterprises. It is argued that the implementation of the selected strategic vectors will facilitate a reasoned distribution of discrete management functions taking into account the correlation of enterprise costs at different management level along with contributing to settling the technological sequence of operations and assigning them to particular managerial staff. While developing the specific management vectors, the typical functions to meet business processes management needs at rural enterprises in Ukraine have been selected to be applied in practice. The research conclusions offer the following generalizations: the implementation of the key four management process functions is a cyclical process; given the results of control, a new plan is formed, and within the new management process cycle, all functions are preserved. A pathway to effective business processes management at rural enterprises is implementation of an integrated approach which involves the assessment of the set of selected indicators, both quantitative and qualitative, i. e. absolute and relative ones, respectively

Концептуальные принципы управления развитием инновационно активных предприятий аграрной сферы

У статті викладено результати досліджень у сфері управління розвитком інноваційно активних підприємств аграрного сектору, обґрунтовано та запропоновано концептуальний підхід щодо управління розвитком інноваційно активних підприємств аграрної сфери. Дослідження й аналіз теоретичних основ дозволили визначити взаємозв’язок науково-технічного прогресу та інноваційних процесів в економіці. Доведено, що домінуючу роль в економічному розвитку відіграє науково-технічний прогрес, стрижнем якого виступає інновація. Інновації, як окремий сегмент інвестиційного ринку і водночас його об’єкт, нерозривно пов’язані з інвестиціями, адже капіталовкладення без інновацій не мають сенсу, оскільки неможливо постійно ефективно відтворювати одні й ті самі засоби виробництва, технології, організаційну структуру. До того ж, інновації без інвестиційних вкладань неможливі. З огляду на надзвичайну важливість складової інноваційного процесу для аграрної сфери, обґрунтовано доцільність формування інноваційної стратегії, яка забезпечує узгодження цілей інноваційної та інвестиційної діяльності підприємств досліджуваної сфери. Докладно розглянуто механізм стимулювання розвитку нових форм взаємодії та науково-технічного співробітництва наукових установ та промислових комплексів, які діють як інтегровані структури різних видів. Такі організаційні форми інноваційної діяльності підприємств аграрної сфери вирішують проблеми принципово нового інноваційного розвитку, пов’язаного з формуванням нових технологічних укладів, що породжують нові форми управління циклом «наука – техніка – виробництво». Ефективність управління інноваційним розвитком підприємств аграрної сфери можливо визначити тільки після його впровадження, оскільки лише з появою новели на ринку можливо визначити рівень задоволення ринкових потреб.В статье изложены результаты исследований в области управления развитием инновационно активных предприятий аграрного сектора, обоснован и предложен концептуальный подход к управлению развитием инновационно активных предприятий аграрной сферы. Исследование и анализ теоретических основ позволили определить взаимосвязь научно-технического прогресса и инновационных процессов в экономике. Доказано, что доминирующую роль в экономическом развитии играет научно-технический прогресс, стержнем которого выступает инновация. Инновации, составляя отдельный сегмент инвестиционного рынка и являясь его объектом, неразрывно связаны с инвестициями, потому что капиталовложения без инноваций не имеют смысла, поскольку невозможно постоянно эффективно воспроизводить одни и те же средства производства, технологии, организационную структуру. К тому же инновации невозможны без инвестиционных вложений. Учитывая чрезвычайную важность составляющей инновационного процесса для аграрной сферы, обоснована целесообразность формирования инновационной стратегии, обеспечивающей согласование целей инновационной и инвестиционной деятельности предприятий исследуемой сферы. Детально изучен механизм стимулирования развития новых форм взаимодействия и научно-технического сотрудничества научных и промышленных комплексов, которые действуют как интегрированные структуры различных видов. Такие организационные формы инновационной деятельности предприятий аграрной сферы решают проблемы принципиально нового инновационного развития, связанного с формированием новых технологических укладов, которые порождают новые формы управления циклом «наука – техника – производство». Эффективность управления инновационным развитием предприятий аграрной сферы можно определить только после его внедрения, поскольку лишь после появления новеллы на рынке можно определить, насколько она удовлетворяет потребности рынка.The article presents the research findings on managing the development of innovation active agribusiness enterprises along with providing a well-reasoned approach to managing agricultural innovations. An in-depth analysis of fundamental conceptual premises revealed the presence of a strong correlation between scientific and technological progress and economic innovation process putting special emphasis on the dominant role of science and technology advances, the core of which is innovation. Innovations being a separate segment of the investment market and its object, both at a time, are closely intertwined with investment since investment beyond innovation often does not make sense, as far as it is hardly possible to keep effectively reproducing the same capital equipment, technology or organizational structure. Moreover, innovations are doomed to fail without attracting investment. Given the crucial significance of innovations for the agribusiness development, the need to build an innovation strategy that ensures the overall alignment of business innovation goals and investment objectives is considered paramount. Apart from the above, the study also offers a detailed overview on the best practices of implementing effective incentive mechanisms to encourage new forms of interaction and cooperation in science and technology between research institutions and industry which operate as integrated structures of different types. Such organizational paradigm of agribusiness innovative activities contributes to tackle the issues of fundamentally new innovative development associated with building new technological modes that spur the emergence of new management patterns for the “science – technology – industry” cycle. It is argued that the ultimate assessment of management effectiveness of innovative agribusiness development could be performed only after the completion of the final phase of innovation implementation since only after bringing a novelty to market one can evaluate the market demand satisfaction rate

Зарубіжний досвід управління розвитком підприємництва з використанням штучного інтелекту

У світі відбувається процес формування концептуального підходу до розуміння штучного інтелекту та стратегій нормативного врегулювання. Проаналізувавши теоретичні підходи до визначення поняття штучний інтелект, приходимо до висновку, що у наукових колах та в рамках міжнародних організацій не сформовано спільного підходу до визначення штучного інтелекту (далі ШІ). Наразі технології ШІ в переважній більшості випадків створені людиною та так чи інакше взаємодіють з людиною, проте в процесі правової регламентації взаємовідносин зі ШІ варто врахувати, що штучний інтелект набуває все більше автономності в силу удосконалення технологій. Гіпотеза наукового дослідження полягає у обґрунтуванні зарубіжного досвіду та формуванні пропозицій щодо управління розвитком підприємництва з використанням штучного інтелекту. Метою дослідження є обґрунтування особливостей адаптації зарубіжного досвіду управління розвитком підприємництва з використанням штучного інтелекту. Методологією наукового дослідження є загальнонаукові методи дослідження: логічного та порівняльного аналізу у розкритті засад управління розвитком підприємництва з використанням штучного інтелекту; метод індукції для здійснення формально-логічних узагальнень, метод дедукції використовувався для одержання проміжних (часткових) висновків на основі аналізу характеру загального процесу, метод абстрагування для виявлення та ідентифікації значимих тенденцій управління розвитком підприємництва з використанням штучного інтелекту. Штучний інтелект став невід’ємною частиною багатьох сфер суспільного життя, й право в найширшому його розумінні не стало винятком, адже технології штучного інтелекту так чи інакше торкнулись різних галузей права і з моменту початку наукових досліджень цієї проблематики, що беруть свій початок ще з 70-х років XX сторіччя, до сьогодні трансформувались від моделювання правових норм до договорів, написаних у вигляді комп’ютерних програм, віртуальних юридичних консультантів, технологій прогнозного правосуддя та інших схожих технологій. Проте, сприйняття права як системи ціннісних орієнтирів, може стати надскладним завданням для ШІ, тому при формуванні правового підґрунтя взаємодії людини та ШІ, варто враховувати складність для систем ШІ працювати із абстрактними категоріями. Формування засад міжнародно-правового регулювання ШІ відбувається в межах універсальних та регіональних організацій. Так, в рамках ООН засновано Центр штучного інтелекту та робототехніки, ЮНЕСКО ухвалила Рекомендацію щодо етики штучного інтелекту, ОЕСР – відповідні принципи, ЮНСІТРАЛ та УНІДРУА вивчають проблематику інтеграції ШІ в приватно-правові відносини. Формування технічних стандартів, принципів відповідального поводження з цими технологіями та етичних стандартів відбувається також в рамках МСЕ, ЄС та інших міжнародних організацій.There is a process of forming a conceptual approach to understanding artificial intelligence and regulatory regulation strategies in the world. Having analyzed the theoretical approaches to the definition of the concept of artificial intelligence, we come to the conclusion that a common approach to the definition of artificial intelligence (hereinafter AI) has not been formed in scientific circles and within the framework of international organizations. Currently, in the vast majority of cases, AI technologies are created by humans and in one way or another interact with humans, however, in the process of legal regulation of relations with AI, it should be taken into account that artificial intelligence is gaining more and more autonomy due to the improvement of technologies. The hypothesis of the scientific research consists in the substantiation of foreign experience and the formation of proposals for managing the development of entrepreneurship using artificial intelligence. The purpose of the study is to substantiate the peculiarities of the adaptation of foreign experience in managing the development of entrepreneurship with the use of artificial intelligence. The methodology of scientific research is general scientific methods of research: logical and comparative analysis in revealing the principles of managing the development of entrepreneurship using artificial intelligence; the induction method for making formal and logical generalizations, the deduction method was used to obtain intermediate (partial) conclusions based on the analysis of the nature of the general process, the abstraction method for identifying and identifying significant trends in managing the development of entrepreneurship using artificial intelligence. Artificial intelligence has become an integral part of many spheres of social life, and law in its broadest sense has not become an exception, because artificial intelligence technologies have in one way or another touched various branches of law since the beginning of scientific research on this issue, which takes its own beginning as early as the 70s of the 20th century, until today they have transformed from the modeling of legal norms to contracts written in the form of computer programs, virtual legal consultants, predictive justice technologies and other similar technologies. However, the perception of law as a system of value orientations can become an extremely difficult task for AI, therefore, when forming the legal basis of human-AI interaction, it is worth considering the difficulty for AI systems to work with abstract categories. The formation of the foundations of the international legal regulation of AI takes place within universal and regional organizations. For example, the Center for Artificial Intelligence and Robotics was founded within the UN, UNESCO adopted the Recommendation on the Ethics of Artificial Intelligence, the OECD – relevant principles, UNCITRAL and UNIDROIT are studying the issues of integrating AI into private-law relations. Formation of technical standards, principles of responsible handling of these technologies and ethical standards also takes place within the framework of the ITU, the EU and other international organizations

Современные реалии диверсификации бизнес-процессов с учётом евроинтеграционного вектора развития

У статті представлено нове бачення інтеграційних процесів українського бізнесу з позиції виходу на європейські ринки. Розглянуто нову модель, яка враховує найважливіші фактори диверсифікації бізнес-процесів для конкурентного виходу вітчизняних підприємств на нові ринки. Проаналізовано значення європейського ринку для української економіки, а також здійснено порівняльний аналіз української та європейських економік. Досліджено процеси формування трендів на європейському ринку як в історичному контексті, так і у світлі останніх тенденцій, у тому числі й у площині глобалізації. Доведено необхідність більш широкого виходу українських компаній на європейські ринки. Оцінено завдання та ризики вітчизняного бізнесу при виході на ринки Європи. Описано основні проблеми та визначено слабкі сторони української економіки, що дісталися нам як спадок від планової економіки Радянського Союзу, а також ті, які притаманні ринковим економікам, що пройшли важкий шлях від повного розвалу до становлення своєї економічної незалежності. Обґрунтовано набір вирішальних факторів, що впливають на успіх підприємств у євроінтеграційному економічному просторі. Сформовано пул показників, що є ключовими для виходу на європейські ринки з усталеними взаємозв'язками, сегментами та розвиненими економічними зв'язками. Приділено увагу життєздатності цієї моделі в умовах глобалізації, агресивної економічної та ринкової експансії китайського бізнесу. Особливий акцент зосереджено на сегменті ринку легкої промисловості, як сектора, що рухає економіку країни. Доведено вплив п'яти найважливіших чинників: унікальності, якості, просування, особистих продажів та підготовки персоналу в процесі інтеграції на європейський ринок. Розкрито їх синергетичний взаємозв'язок, з погляду неможливості успішного захоплення європейських ринків при слабкості одного з них, і навпаки, комплексної підтримки бізнесу за наявності сильних чотирьох факторів, при просіданні будь-якого п'ятого. Оцінено перспективу можливого впливу цієї моделі на внесення змін до змісту підготовки фахівців аналізованого сегмента в системі вищої освіти. За результатами дослідження визначено, що підготовка персоналу є одним із зазначених вище п'яти ключових факторів впливу, належна реалізація якого сприятиме успішній інтеграції українських підприємств у європейські ринки.В статье представлено новое видение интеграционных процессов украинского бизнеса с позиции выхода на европейские рынки. Рассмотрена новая модель, учитывающая важнейшие факторы диверсификации бизнес-процессов для конкурентного выхода отечественных предприятий на новые рынки. Проанализировано значение европейского рынка для украинской экономики, а также проведён сравнительный анализ украинской и европейских экономик. Исследованы процессы формирования трендов на европейском рынке как в историческом контексте, так и в свете последних тенденций, в том числе и в плоскости глобализации. Доказана необходимость более широкого выхода украинских компаний на европейские рынки. Оценены задачи и риски отечественного бизнеса при выходе на рынки Европы. Описаны основные проблемы и определены слабые стороны украинской экономики, доставшиеся нам в наследство от плановой экономики Советского Союза, а также те, которые присущи рыночным экономикам, прошедшим трудный путь от полного развала до становления своей экономической независимости. Выделены решающие факторы, влияющие на успех предприятий в евроинтеграционном экономическом пространстве. Сформирован пул показателей, которые являются ключевыми для выхода на европейские рынки с устоявшимися взаимосвязями, сегментами и развитыми экономическими связями. Акцентируется на жизнеспособности этой модели в условиях глобализации, агрессивной экономической и рыночной экспансии китайского бизнеса. Особое внимание уделено исследованию сегмента рынка легкой промышленности как сектора, двигающего экономику страны. Доказано влияние пяти важнейших факторов: уникальности, качества, продвижения, личных продаж и подготовки персонала в процессе интеграции на европейский рынок. Раскрыта их синергетическая взаимосвязь, с точки зрения невозможности успешного захвата европейских рынков при слабости одного из них, и наоборот, комплексной поддержки бизнеса при наличии сильных четырёх факторов, при проседании любого пятого. Оценена перспектива возможного влияния этой модели на внесение изменений в содержание подготовки специалистов анализируемого сегмента в системе высшего образования. По результатам исследования определено, что подготовка персонала является одним из вышеуказанных пяти ключевых факторов влияния, надлежащая реализация которого будет способствовать успешной интеграции украинских предприятий в европейские рынки.The article offers new insights into Ukrainian business integration processes in the context of entering European markets. The study presents a new model which relies upon the most critical factors of business process diversification for the competitive entry of domestic companies into new markets. A strong focus is placed towards the significance of the European market for the Ukrainian economy. A comparative survey of the Ukrainian and European economies has been conducted. The paper also explores major European market trends from the historical perspectives as well as reveals the latest imperatives including the globalization context, along with substantiating the need for a broader entry of Ukrainian businesses into European markets. The research provides evaluation of the objectives and risks associated with European market entry strategies of domestic enterprises. The study attempts to explore the key challenges and weaknesses of the Ukrainian economy inherited from the planned economy of the Soviet Union, as well as those intrinsic to market economies that have undergone a difficult path from total collapse to becoming economically independent. The paper reveals a set of decisive factors affecting companies’ success in their progress towards European economic integration as well as develops a pool of indicators that are critical to enabling entry to European markets with their established relationships, segments and economic patterns. A special emphasis is put on the viability of this model in the settings of globalization and aggressive economic and market expansion of Chinese business. Apart from that, the study focuses on the consumer industry market segment as a sector driving the national economy. The findings have detected the effects from the following five impact factors, i. e. uniqueness, quality, promotion, personal sales and personnel training contributing to further integration into the European market along with revealing their synergistic relationships. It is argued that successful capture of the European markets is hardly possible when one of the above factors is weak, and on the contrary, a comprehensive business support suggests the presence of all five strong factors – the weakness of just one of them will make it ineffective. This research provides implications for investigating possible effects from this model in imposing changes to the content of higher education study programmes in the consumer goods segment. According to the results of the study, among those five factors, personnel training is paramount in expanding Ukrainian businesses’ integration into European markets

Особливості формування вітчизняної моделі корпоративної соціальної відповідальності у закладах вищої освіти

Незважаючи на те, що в Україні корпоративна соціальна відповідальність знаходиться в стадії становлення, в важкі воєнні роки можна констатувати підвищений суспільний інтерес до формування конкретних її моделей у закладах вищої освіти. В статті наведено результати аналізування історичних та сучасних умов формування економічної природи корпоративної соціальної відповідальності, Визначено категорію та особливості формування вітчизняної моделі корпоративної соціальної відповідальності в закладах вищої освіти. Досліджено практики застосування корпоративної соціальної відповідальності на основі зіставлення основних концепцій розвитку КСВ у світовій та національній економіці. Визначення історичних та сучасних умов формування економічної природи КСВ дозволило виявити наявність сталого прогресу, що втілюється в послідовній зміні різноманітних підходів, появі нового та наповненні новим змістом базового категоріального апарату, альтернативність щодо вирішення завдань соціально відповідального розвитку, історичний тренд якого проявляється в зниженні рівня "нормативності", перенесення акценту із загальнофілософських та моральних аспектів до управлінських, формування нової парадигми "принципи → процеси → результати" на засадах прагматизму. Окреслено перспективи розвитку вітчизняної моделі корпоративної соціальної відповідальності в закладах вищої освіти. Визначено, що вітчизняна модель корпоративної соціальної відповідальності в закладах вищої освіти знаходиться на етапі формування, систематизовано фактори, що стримують становлення КСВ, зокрема, воєнний стан, відсутність державного стимулювання ініціатив КСВ, слабкість ринкових інститутів та відсутність чіткого нормативно-правового регулювання.Despite the fact that corporate social responsibility is in its infancy in Ukraine, during the difficult war years, it is possible to state an increased public interest in the formation of specific models of it in higher education institutions. The article presents the results of the analysis of the historical and modern conditions of the formation of the economic nature of corporate social responsibility. The category and features of the formation of the domestic model of corporate social responsibility in higher education institutions are determined. The practice of applying corporate social responsibility was studied based on the comparison of the main concepts of CSR development in the global and national economy. The historical and modern conditions of the formation of the economic nature of CSR have been determined, it has been possible to reveal the presence of steady progress, which is embodied in the successive change of various approaches, the emergence of a new and filled with new content of the basic categorical apparatus, alternative solutions to the tasks of socially responsible development, the historical trend of which is manifested in the reduction of the level of "normativity", shifting the emphasis from general philosophical and moral aspects to managerial aspects, forming a new paradigm "principles → processes → results" based on pragmatism. The prospects for the development of the domestic model of corporate social responsibility in higher education institutions are outlined. It was determined that the domestic model of corporate social responsibility in institutions of higher education is at the stage of formation, the factors restraining the formation of CSR are systematized, in particular, the state of war, the lack of state stimulation of CSR initiatives, the weakness of market institutions and the absence of clear regulatory and legal regulation

Науково-методичні підходи до формування фінансової структури підприємств індустрії гостинності

Фінансова структура підприємства туристичної індустрії є сукупністю господарських та (або) інших сфер фінансової відповідальності (за доходами і витратами, тільки за витратами, за певними фінансовими показниками тощо), розподілених між структурними підрозділами підприємства або фірми, що виступають об'єктами бюджетування та управлінського обліку. У фінансовій структурі прийнято виділяти різні типи облікових центрів: центри прибутку, центри збитків, центри доходів і витрат центри витрат, венчурні центри, інвестиційні центри тощо. Метою статті є аналіз та обґрунтування науково-методичних підходів до формування фінансової структури підприємств індустрії гостинності. У статті обгрунтовано базис використання капіталу індустрії гостинності, яка направлена на задоволення соціальних потреб споживачів і повинна розвиватися на основі державного управління економічно відособленими суб’єктами цієї сфери національної економіки, розглянуто формування фінансової структури підприємств індустрії гостинності, що векторіально спрямовано на максимізацію економічної ефективності субєктів господарювання туризму та готельно-ресторанної індустрії. Визначено, що в капіталі індустрії гостинності можна виділити такі три частини: капітал обороту, що авансується на покупку товарів (основний та змінний капітал), необхідних для надання послуг в індустрії гостинності; капітал, що авансується на додаткові витрати надання послуг в індустрії гостинності; капітал, що авансується на чисті витрати надання послуг в індустрії гостинності. Обґрунтовано необхідність оцінки ефективності системи бюджетування на підставі аналізу фінансового стану підприємств індустрії гостинності. Обгрунтовано методичні підходи для оцінювання ефективності економічних процесів та виявлення сильних та слабких сторін підприємств індустрії гостинності.The financial structure of a tourism industry enterprise is a set of economic and (or) other spheres of financial responsibility (for income and expenses, only for expenses, for certain financial indicators, etc.), distributed among the structural divisions of the enterprise or firm, which are the objects of budgeting and management accounting. In the financial structure, it is customary to distinguish different types of accounting centers: profit centers, loss centers, income and expense centers, cost centers, venture centers, investment centers, etc. The purpose of the article is the analysis and substantiation of scientific and methodological approaches to the formation of the financial structure of enterprises in the hospitality industry. The article substantiates the basis of the use of capital in the hospitality industry, which is aimed at meeting the social needs of consumers and should develop on the basis of state management of economically separate subjects of this sphere of the national economy, the formation of the financial structure of hospitality industry enterprises, which is vectorially aimed at maximizing the economic efficiency of economic entities, is considered tourism and the hotel and restaurant industry. It was determined that the following three parts can be distinguished in the capital of the hospitality industry: working capital advanced for the purchase of goods (fixed and variable capital) necessary for the provision of services in the hospitality industry; capital advanced for additional costs of providing services in the hospitality industry; capital advanced for the net costs of providing services in the hospitality industry. The need to assess the effectiveness of the budgeting system based on the analysis of the financial condition of hospitality industry enterprises is substantiated. Methodical approaches for evaluating the efficiency of economic processes and identifying the strengths and weaknesses of enterprises in the hospitality industry are substantiated

Професійне здоров'я викладача як основа благополуччя ефективної педагогічної діяльності та запорука розвитку соціальної відповідальності закладу вищої освіти в умовах війни

У статті узагальнено теоретичні відомості щодо існуючої проблеми "професійного вигорання" викладачів закладів вищої освіти в умовах війни, факторів, що впливають на розвиток зазначеного синдрому. Обгрунтовано фактори, що впливають на професійне здоров’я викладача закладу вищої освіти; досліджено концепції вигорання; проаналізовано ключові ознаки розвитку синдрому професійного вигорання викладачів закладів вищої освіти; сформовано особливості психології виробничого середовища викладача закладу вищої освіти для уникнення стресів; проаналізовано фактори, що впливають на формування синдрому професійного вигорання викладачів ЗВО. Доведено, що особливо гостро проблема профілактики феномену "емоційного професійного вигорання" постала саме в умовах війни, зважаючи на високотехнологічний час шалених швидкостей та глобально перенавантаженого інформаційного суспільства. Найбільш вразливими категоріями стали ті, чия професійна діяльність пов'язана з постійним спілкуванням з людьми (вихователі, вчителі, викладачі, психологи, соціальні працівники, управлінці-керівники, лікарі, священники, представники духівництва, журналісти тощо). Представники усіх цих професій перманентно мають виявляти високий рівень емпатії, толерантності, співчуття, позитивної емоційності, що частково, і призводить до синдрому "емоційного професійного вигорання". Обгрунтовано, що викладачі ЗВО потребують індивідуального психологічного консультування, відповідної корегуючої терапії, особистісного і професійного розвитку та профілактики синдрому "професійного вигорання". Актуальність проблеми зумовлена постійним зростанням вимог з боку суспільства до викладачів ЗВО. Високий рівень інтелектуального і психоемоційного напруження в умовах війни, нові організаційні вимоги, порушення режиму діяльності, відпочинку, сну та харчування, повторні довготривалі стресогенні ситуації, а також особистісні психовегетативні особливості призводять до зриву процесів психічної адаптації, розвитку, викликаних стресом, психосоматичних порушень, зокрема синдрому "емоційного професійного вигорання" викладачів ЗВО.The article summarizes theoretical information on the existing problem of "professional burnout" of teachers of higher education institutions in the conditions of war, factors affecting the development of this syndrome. Factors affecting the professional health of a teacher at a higher education institution are substantiated; the concept of burnout was studied; the key signs of the development of the syndrome of professional burnout of teachers of higher education institutions are analyzed; features of the psychology of the production environment of a teacher at a higher education institution were formed to avoid stress; the factors influencing the formation of the syndrome of professional burnout of teachers of higher education institutions were analyzed. It has been proven that the problem of prevention of the phenomenon of "emotional professional burnout" is particularly acute in wartime conditions, given the high-tech time of frantic speeds and a globally overloaded information society. The most vulnerable categories were those whose professional activity is connected with constant communication with people (educators, teachers, lecturers, psychologists, social workers, managers-managers, doctors, priests, representatives of the clergy, journalists, etc.). Representatives of all these professions must permanently show a high level of empathy, tolerance, compassion, positive emotionality, which partly leads to the syndrome of "emotional professional burnout". It is well-founded that higher education teachers need individual psychological counseling, appropriate corrective therapy, personal and professional development, and prevention of the "professional burnout" syndrome. The relevance of the problem is due to the constant growth of demands from the society to teachers of higher education institutions. A high level of intellectual and psycho-emotional stress in the conditions of war, new organizational requirements, violations of the regime of activity, rest, sleep and nutrition, repeated long-term stressful situations, as well as personal psychovegetative features lead to disruption of the processes of mental adaptation, development caused by stress, psychosomatic disorders, in particular syndrome of "emotional professional burnout" of teachers of higher education institutions

Соціальна відповідальність закладів вищої освіти в умовах кризи та військових дій: міжнародний досвід та уроки для України

Стаття присвячена дослідженню соціальної відповідальності закладів вищої освіти в умовах кризи та військових дій. У зв'язку зі зростанням геополітичних конфліктів та загроз безпеці, соціальна відповідальність стає ключовим аспектом роботи вищих навчальних закладів. У сучасних умовах, коли країна зазнає кризових випробувань та військових дій, соціальна відповідальність закладів вищої освіти стає надзвичайно важливою і актуальною темою. Гіпотеза статті полягає в тому, що на основі міжнародного досвіду можна здобути уроки, які допоможуть у формуванні ефективної соціальної відповідальності в українських закладах вищої освіти в умовах кризових ситуацій. Метою статті є проаналізувати міжнародний досвід щодо соціальної відповідальності закладів вищої освіти в умовах кризи та військових дій та виділити ключові уроки, які можна застосувати в українському контексті. У дослідженні використовувалися методи системного аналізу, порівняльного аналізу та синтезу наукової літератури, а також аналізу міжнародних практик у сфері соціальної відповідальності. В результаті дослідження були виявлені ключові аспекти соціальної відповідальності закладів вищої освіти в умовах кризи та військових дій на міжнародному рівні. Зокрема, було висвітлено практики реагування на кризові ситуації, залучення студентів до громадських та благодійних акцій, сприяння вирішенню соціальних проблем та впливу на розвиток громади. На основі аналізу міжнародного досвіду було зроблено висновок про необхідність активного впровадження соціальної відповідальності в українських закладах вищої освіти в умовах кризи та військових дій. Ключові уроки з міжнародного досвіду можуть служити основою для розроблення ефективних стратегій та програм впровадження соціальної відповідальності в українській системі вищої освіти.The article is devoted to the study of the social responsibility of higher education institutions in times of crisis and armed conflict. Due to the increasing geopolitical conflicts and security threats, social responsibility becomes a key aspect of the work of higher education institutions. In modern times, when the country is facing crisis challenges and military actions, the social responsibility of higher education institutions becomes exceptionally important and relevant. The hypothesis of the article is that based on international experience, valuable lessons can be learned to facilitate the development of effective social responsibility in Ukrainian higher education institutions in crisis situations. The objective of the article is to analyze international experience regarding the social responsibility of higher education institutions in times of crisis and armed conflict and identify key lessons that can be applied in the Ukrainian context. The research employs methods of systemic analysis, comparative analysis, synthesis of scientific literature, and analysis of international practices in the field of social responsibility. The study identified key aspects of social responsibility of higher education institutions in times of crisis and armed conflict at the international level. Specifically, it highlights practices for responding to crisis situations, involving students in community and charity initiatives, addressing social issues, and contributing to community development. Based on the analysis of international experience, it is concluded that active implementation of social responsibility is essential in Ukrainian higher education institutions during times of crisis and armed conflict. The valuable lessons from international experience can serve as a foundation for developing effective strategies and programs for implementing social responsibility in the Ukrainian higher education system

Overcoming the technological backwardness of the agrarian sector of economy as the basis for the development of the industry

Each era brings its own philosophy, which is formed from a specific culture of life, way of life, their relationships with each other. History knows the age of bronze and iron, the periods of birth, prosperity and decline of millennial crops, the era of agricultural production and scientific and technological progress

Значення унікальності торговельної пропозиції в сучасних реаліях диверсифікації бізнес-процесів з урахуванням євроінтеграційного вектора розвитку

У цій статті досліджується диверсифікація бізнес-процесів за умов євроінтеграційного вектора розвитку економіки України. Дослідження присвячено одному з п'яти визначальних елементів для агресивного виходу вітчизняних підприємств легкої промисловості на європейські ринки. Проведено порівняльний аналіз конкурентоспроможності ТОП-50 провідних економік світу в порівняльному співвідношенні з ТОП-50 країнами з найвищим ВВП на душу населення. Проаналізовано структуру європейських країн у цих рейтингах, за результатами чого сформовано висновки щодо практичної значущості підвищення конкурентоспроможності суб'єктів господарювання України та актуальності дослідження питань диверсифікації бізнес-процесів в умовах євроінтеграційного вектора розвитку. Вивчено визначення конкурентоспроможності як у теоретичному аспекті наукових дефініцій, так і в практичному контексті методики оцінювання конкурентоспроможності Всесвітнім Центром Конкурентоспроможності (Institute of Management Development, IMD). За результатами проведеного аналізу виведено нове, з практичного погляду, більш коректне визначення конкурентоспроможності як об'єднуючого поняття диверсифікації бізнес-процесів. Розвиваючи положення системи, закладеній в першій статті циклу публікацій із цієї проблематики, це дослідження розкриває лише суть унікальності товару, проте представлено також і систему взаємозв'язку унікальності товару, з усіма чотирма бізнес-процесами, що розглядається: управління якістю, просування, продаж та підготовка персоналу. Крім того, запропоновано нове визначення унікальності товару – як унікальна торгова пропозиція (unique selling proposition, USP). Розкрито структуру поняття унікальності, що раніше не розглядалася в науці, а також значення унікальності як у маркетинговій та фінансовій площинах, так і з позиції стратегічної ролі унікальності для розвитку виробничого, наукового та інтелектуального потенціалу нації. Отже, це дослідження закладає основи нового, на наш погляд, більш прогресивного розуміння системи управління конкурентоспроможністю та якістю через структуру компонентів, що формують це поняття.This article attempts to explore business process diversification in the context of Ukraine’s economic growth from the European integration perspective. The study focuses on one of the five elements that are essential for the aggressive entry of domestic consumer industry enterprises into European markets. A comparative analysis of the competitiveness of the TOP-50 world economies was carried out against the TOP-50 countries with the highest GDP per capita. The study provides insights on the structure of the European countries in these ratings which offers implications on practical significance of boosting the competitiveness of business entities in Ukraine as well as the importance of the relevance of investigating the issues of business process diversification in the context of European integration development. The study also discusses a competitiveness concept definition, both in the theoretical domain and within the applied aspect of the methodology for assessing competitiveness by the IMD. Based on the analysis, a new interpretation of competitiveness, more precise, from the applied perspective, has been offered as an integrating concept of business process diversification. Developing the methodological framework laid down in in the first article of the series of publications on the above issue, this study explores only the essence of product uniqueness, however also describing the relationships of product uniqueness and all the four business processes under consideration: quality management, promotion, sales and personnel training. Apart from that, a new interpretation of product uniqueness as a unique selling proposition (USP) is proposed, thus revealing the structure of a uniqueness concept which has not yet been an object of a scientific discourse. In addition, the meaningful content of the uniqueness notion, under both marketing and financial perspectives, as well as from the standpoint of the strategic role of uniqueness for enhancing the nation's industrial, research and intellectual potential has been revealed. Thus, this study offers the foundations for a new, in our opinion, more progressive understanding of the competitiveness and quality management framework through identifying the structure of its constituent elements embedded in the above concept