ПІСЛЯДИПЛОМНА ОСВІТА В АВСТРІЇ ТА ЇЇ ПОРІВНЯННЯ З УКРАЇНОЮ

The article presents the peculiarities of postgraduate medical education inAustria, its advantages and disadvantages compared to postgraduate education inUkraine. Also there is substantiated the use of certain elements of the Austrian model in our country.У статті розглянуті особливості післядипломної медичної освіти в Австрії, її переваги і недоліки у порівнянні з післядипломною освіти в Україні. Також обґрунтовано можливість використання певних елементів австрійської моделі в нашій країні

Хірургічне лікування поєднаного оклюзійно-стенотичного ураження екстракраніальних артерій та аорто/клубово-стегнового сегмента в умовах високого ризику розвитку реперфузійно-реоксигенаційних ускладнень

The aim of the work: to improve the results of surgical treatment of combined occlusion-stenotic lesions of extracranial arteries and the aorto/iliac-femoral segment in conditions of high risk of development of reperfusion-reoxygenative complications. Materials and Methods. There were operated 47 patients with combined lesions of extracranial arteries and aorto-iliac-femoral arterial beds in conditions of high risk of reperfusion-reoxygenative complications. At combined occlusal-stenotic lesions of extracranial arteries and aorto/iliac-femoral segment in conditions of risk of reperfusion-reoxygenative complications, restorative surgical interventions should be performed simultaneously: the first stage is the revascularization of the estacranial arteries, the second is surgical intervention on the aorto/iliac-femoral vessels. Results and Discussion. With simultaneous revascularization of both hemodynamically significant arterial segments, it is possible to prevent the development of complications such as progression of ischemic cerebrovascular disorders, deepening of lower limb ischemia, severe renal failure and some other formidable reperfusion complications. Along with the above, at the intraoperative stage and in the early postoperative period, one manifestation of transient ischemic attack (extended intervention in extracranial vessels), 3 cases of rhythm and cardiac conduction impairment and 2 manifestations of transient renal failure were diagnosed.Цель работы: улучшить результаты хирургического лечения сочетанного окклюзионно-стенотического поражения экстракраниальных артерий и аорто/подвздошно-бедренного сегмента в условиях высокого риска развития реперфузионно-реоксигенационных осложнений. Материалы и методы. Оперированы 47 пациентов с сочетанным поражением экстракраниальных артерий и аорто/подвздошно-бедренного артериального русла в условиях высокого риска развития реперфузионно-реоксигенационных осложнений. При сочетанном окклюзионно-стенотическом поражении экстракраниальных артерий и аорто/подвздошно-бедренного сегмента в условиях риска развития реперфузионно-реоксигенационных осложнений восстановительные оперативные вмешательства необходимо осуществлять одномоментно: первый этап – реваскуляризация естракраниальних артерий, второй – оперативное вмешательство на аорто/подвздошно-бедренном сосудистом русле. Результаты исследований и их обсуждение. При одномоментной реваскуляризации обеих гемодинамически значимых артериальных сегментов удается предотвратить развитие таких осложнений, как прогрессирование ишемических нарушений мозгового кровотока, углубление ишемии нижних конечностей, выраженной почечной недостаточности и других грозных реперфузионных осложнений. Наряду с приведенным на интраоперационном этапе и в раннем послеоперационном периоде диагностировали одно проявление транзиторной ишемической атаки (расширенное вмешательство на экстракраниальных сосудах), 3 случая нарушения ритма и проводимости сердечной мышцы и 2 проявления проходящей почечной недостаточности.Мета роботи: покращити результати хірургічного лікування поєднаного оклюзійно-стенотичного ураження екстракраніальних артерій та аорто/клубово-стегнового сегмента в умовах високого ризику розвитку реперфузійно-реоксигенаційних ускладнень. Матеріали і методи. Оперативні втручання виконано 47 пацієнтам із поєднаним ураженням екстракраніальних артерій та аорто/клубово-стегнового артеріального русла в умовах високого ризику розвитку реперфузійно-реоксигенаційних ускладнень. При поєднаному оклюзійно-стенотичному ураженні екстракраніальних артерій та аорто/клубово-стегнового сегмента в умовах ризику розвитку реперфузійно-реоксигенаційних ускладнень відновні операційні втручання необхідно здійснювати одномоментно: перший етап – реваскуляризація естракраніальних артерій, другий – операційне втручання на аорто/клубово-стегновому судинному руслі. Результати досліджень та їх обговорення. При одномоментній реваскуляризації обох гемодинамічно значимих артеріальних сегментів вдається запобігти розвитку таких ускладнень, як прогресування ішемічних розладів мозкового кровотоку, поглиблення ішемії нижніх кінцівок, вираженої ниркової недостатності та деяких інших грізних реперфузійних ускладнень. Поряд із наведеним, на  інтраопераційному етапі та у ранньому післяопераційному періоді діагностували один прояв транзиторної ішемічної атаки (розширене втручання на екстракраніальних судинах), 3 випадки порушення ритму і провідності серцевого м’яза та 2 прояви минущої ниркової недостатності

ІДЕНТИФІКАЦІЯ ГАЛЬМІВНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЕЛАСТИЧНОГО КОЛЕСА МОБІЛЬНОЇ МАШИНИ АНАЛІТИЧНИМИ ЗАСОБАМИ

The article focuses on the possibilities and means of acceptable high-quality reproduction of the braking process of a car wheel (and a car in general). It is emphasised that the problem of accurate estimation of the coefficient of adhesionof a pneumatic wheel to the road remains unsolved: the experimental determination of this coefficient, even in artificially created reference road conditions, always leads to significantly ambiguous results. Thus, the braking process tends toobtain the characteristics of randomness, although, in reality, it is not physically random. Therefore, it is difficult to predict the braking distance, the speed of the start of braking, etc. One of the reasons for such ambiguity is the impossibility toimplement a reliable algorithm that enables qualitatively accurate reproduction of the modes of the usually fast-paced wheel brake control process and, accordingly, a fast-paced realisation of the braking effect. To eliminate this problem, it would be necessary to apply computer simulation modelling of the wheel braking process using the so-called braking characteristic, which must be determined analytically. This satisfactorily flexible analytical description of braking characteristics is proposed in the form of an adaptive dependence of the wheel adhesion coefficient on the road slip coefficient and six so-called regression coefficients. Multiple simulations of the braking process of the wheel (of the car in general) would allow us to identify the regression coefficients of the analytical description and to adequately match all the recorded parameters of each observed braking process.The proposed methodology can be useful either for optimising the car's braking properties or for improving the quality of road accident examinations.Ідеться про можливості й засоби прийнятно якісного відтворення процесу гальмування автомобільного колеса (і автомобіля загалом). Наголошується на тому, що досі нерозв’язаною до кінця залишається проблема точногооцінювання коефіцієнта зчеплення пневматичного колеса з дорогою: експериментальне визначення цього коефіцієнта навіть у штучно створених еталонних дорожніх умовах завжди веде до істотно неоднозначнихрезультатів. Тож процес гальмування набуває ознак випадкового, хоча насправді випадковим він фізично не є. Відтак важко прогнозувати гальмівний шлях, швидкість початку гальмування тощо. Однією з причин такої неоднозначності є неможливість реалізації надійного алгоритму якісно точного відтворення режимів зазвичай швидкоплинного процесу керування колісними гальмами та відповідно швидкоплинної реалізації гальмівного ефекту. Аби знівелювати цю проблему, потрібно було б застосовувати комп’ютерне імітаційне моделювання процесу гальмування колеса з використанням так званої гальмівної характеристики, заданої обов’язковоаналітично. Саме такий задовільно гнучкий аналітичний опис гальмівної характеристики запропоновано у формі адаптивної залежності коефіцієнта зчеплення колеса з дорогою від коефіцієнта його проковзування та шістьохтак званих коефіцієнтів регресії. Багатократна імітація процесу гальмування колеса (автомобіля загалом) дала б змогу ідентифікувати коефіцієнти регресії аналітичного опису та адекватно узгодити усі зафіксовані параметрикожного спостережуваного процесу гальмування.Запропонована методологія може стати корисною чи для оптимізації гальмівних властивостей автомобіля, чи для підвищення якості експертизи дорожньо-транспортної пригоди

Корекція кислотно-лужного балансу крові в системі попередження та лікування реперфузійно-реоксигенаційного синдрому в пацієнтів із хронічною критичною ішемією нижніх кінцівок

The aim of the work: improving the effectiveness of the system of prevention and treatment of reperfusion-reoxygenation syndrome (RRS) in patients with chronic critical lower limb ischemia by introducing an acid-base balance correction. Materials and Methods. Studies were conducted in 79 patients with atherosclerotic lesions of the aortoiliac-femoral segment. In 52 cases, aorto-bifemoral alloshunting were performed, in 17 of them femoral-distal autoveneous bypass was performed simultaneously. 27 patients underwent unilateral aortoiliac-femoral alloshunting, and in 6 of them simultaneously performed femoral-distal auto­genous bypass grafting. Surgical treatment of patients (19 observations) with a high risk of developing RRS in the early postoperative period was performed after special systematic training, whose main purpose was prevention and treatment of RRS. 30 patients with a high risk of developing reperfusion-reoxygenation syndrome RRS were also operated on after a special system of training, which was supplemented with aids to correct the acid-base balance of blood (Trometamol). The control group consisted of 22 individuals, without manifestations of atherosclerotic lesions of the arterial bed of the lower extremities. For the study, blood sampling from the subcutaneous vein of the posterior ischemic lower extremity was performed before surgery, at 1, 3, and 5 days postoperatively. Results and Discussion. In the analysis of blood parameters of acid-base balance (ABB) from the subcutaneous vein of ischemic lower extre­mities in patients with atherosclerotic lesions of the aortoiliac-femoral segment, its displacement toward metabolic acidosis was established. The most significant changes in ABB were observed in patients with stage II-IV chronic arterial insufficiency (ChAI). The pH of venous blood of the ischemic lower extremity in patients with this stage of ChAI is within the decompensation of metabolic acidosis. In patients with stage IІIB-IV of ChAI and at risk of developing reperfusion-reoxygenation syndrome RRS, reconstruction of the aortoiliac-femoral segment was performed after systematic preparation for the prevention and treatment of RRS without correction of ABB. The results of the study of ABB in the first day of the early postoperative period indicated a deepening of decompensated acidosis. Revascularization of the arterial bed in patients with stage IIB-IV of ChAi did not significantly contribute to the reduction of the level of ABB. And already on the 5th day of the postoperative period, on the background of the medical correction, the ABB level reached the values ​​of the control group.Цель работы: повышение эффективности системы предупреждения и лечения реперфузионно-реоксигенационного синдрома (РРС) в пациентов с хронической критической ишемией нижних конечностей путем введения в комплекс коррекции кислотно-щелочного баланса крови. Материалы и методы. Исследования проводились у 79 пациентов с атеросклеротическим поражением аорто/подвздошно-бедренного сегмента. В 52 случаях осуществлено аорто-бифеморальне аллошунтирование, в 17 из них одновременно проведено бедро-дистальное аутовенозное шунтирование. У 27 пациентов проведено одностороннее аорто/подвздошно-бедренное аллошунтирование, у 6 из них одновременно осуществлено бедро-дистальное аутовенозное шунтирование. Оперативное лечение пациентов (19 наблюдений) с высоким риском развития РРС в раннем послеоперационном периоде проводили после проведения специальной системной подготовки, основной целью которой было предупреждение и лечение РРС. 30 пациентов с высоким риском развития РРС также оперированы после проведения специальной системы подготовки, которая была дополнена средствами для коррекции кислотно-щелочного баланса крови (Трометамол). Контрольную группу составили 22 человека, без проявлений атеросклеротического поражения артериального русла нижних конечностей. Для исследования забор крови из подкожной вены тыла ишемизированной нижней конечности проводили к хирургическому вмешательству, на 1, 3 и 5 сутки послеоперационного периода. Результаты исследований и их обсуждение. При анализе показателей крови КЛБ с подкожной вены ишемизированных нижних конечностей у пациентов с атеросклеротическим поражением аорто/подвздошно-бедренного сегмента установлено его смещение в сторону метаболического ацидоза. Наиболее существенные изменения КЛБ наблюдали у пациентов с IIIб-IV стадией ХАН. Уровень рН венозной крови ишемизированной нижней конечности у больных с этой стадией ХАН находится в пределах декомпенсации метаболического ацидоза. У пациентов с III Б-IV стадией ХАН и риском развития РРС реконструкция аорто/подвздошно-бедренного сегмента осуществлялась после проведения системной подготовки с целью профилактики и лечения РРС без коррекции КЛБ. Результаты исследования КЛБ в первые сутки раннего послеоперационного периода указывали на углубление проявлений декомпенсированного ацидоза. Реваскуляризация артериального русла у пациентов с IIIб-IV стадией ХАН несущественно способствовала снижению уровня состояния КЛБ, а уже на 5 сутки послеоперационного периода на фоне медикаментозной коррекции уровень КЛБ достиг показателей контрольной группы.Мета роботи: підвищення ефективності системи попередження та лікування реперфузійно-реоксигенаційного синдрому (РРС) в пацієнтів із хронічною критичною ішемією нижніх кінцівок шляхом введення в комплекс корекції кислотно-лужного балансу крові. Матеріали і методи. Дослідження проводили у 79 пацієнтів із атеросклеротичним ураженням аорто/клубово-стегнового сегмента. У 52 випадках здійснено аорто-біфеморальне алошунтування, у 17 з них одночасно проведено стегно-дистальне автовенозне шунтування. У 27 пацієнтів проведено однобічне аорто/клубово-стегнове алошунтування, у 6 із них одночасно здійснено стегно-дистальне автовенозне шунтування. Оперативне лікування пацієнтів (19 спостережень) із високим ризиком розвитку РРС у ранньому післяопераційному періоді проводили після проведення спеціальної системної підготовки, основною метою якої було попередження та лікування РРС. 30 пацієнтів із високим ризиком розвитку РРС також оперовані після проведення спеціальної системи підготовки, яка була доповнена середниками для корекції кислотно-лужного балансу крові (Трометамол). Контрольну групу склали 22 пацієнти без проявів атеросклеротичного ураження артеріального русла нижніх кінцівок. Для дослідження забір крові із підшкірної вени тилу ішемізованої нижньої кінцівки проводили до хірургічного втручання, на 1, 3 і 5 добу післяопераційного періоду. Результати досліджень та їх обговорення. При аналізі показників крові КЛБ із підшкірної вени ішемізованих нижніх кінцівок у пацієнтів із атеросклеротичним ураженням аорто/клубово-стегнового сегмента встановлено його зміщення у бік метаболічного ацидозу. Найбільш суттєві зміни КЛБ спостерігали у пацієнтів із ІІІБ-ІV стадією ХАН. Рівень рН венозної крові ішемізованої нижньої кінцівки у хворих із цією стадією ХАН знаходиться в межах декомпенсації метаболічного ацидозу. У пацієнтів із ІІІБ-ІV стадією ХАН і ризиком розвитку РРС реконструкція аорто/клубово-стегнового сегмента здійснювалась після проведення системної підготовки з метою профілактики та лікування РРС без корекції КЛБ. Результати дослідження КЛБ у першу добу раннього післяопераційного періоду вказували на поглиблення прояву декомпенсованого ацидозу. Реваскуляризація артеріального русла у пацієнтів із ІІІБ-ІV стадією ХАН несуттєво сприяла зниженню рівня стану КЛБ, а вже на 5 добу поопераційного періоду на фоні медикаментозної корекції рівень КЛБ досягнув величин осіб контрольної групи

Cardiovascular Outcomes with Ertugliflozin in Type 2 Diabetes

BACKGROUND The cardiovascular effects of ertugliflozin, an inhibitor of sodium–glucose cotransporter 2, have not been established. METHODS In a multicenter, double-blind trial, we randomly assigned patients with type 2 diabetes and atherosclerotic cardiovascular disease to receive 5 mg or 15 mg of ertugliflozin or placebo once daily. With the data from the two ertugliflozin dose groups pooled for analysis, the primary objective was to show the noninferiority of ertugliflozin to placebo with respect to the primary outcome, major adverse cardiovascular events (a composite of death from cardiovascular causes, nonfatal myocardial infarction, or nonfatal stroke). The noninferiority margin was 1.3 (upper boundary of a 95.6% confidence interval for the hazard ratio [ertugliflozin vs. placebo] for major adverse cardiovascular events). The first key secondary outcome was a composite of death from cardiovascular causes or hospitalization for heart failure. RESULTS A total of 8246 patients underwent randomization and were followed for a mean of 3.5 years. Among 8238 patients who received at least one dose of ertugliflozin or placebo, a major adverse cardiovascular event occurred in 653 of 5493 patients (11.9%) in the ertugliflozin group and in 327 of 2745 patients (11.9%) in the placebo group (hazard ratio, 0.97; 95.6% confidence interval [CI], 0.85 to 1.11; P<0.001 for noninferiority). Death from cardiovascular causes or hospitalization for heart failure occurred in 444 of 5499 patients (8.1%) in the ertugliflozin group and in 250 of 2747 patients (9.1%) in the placebo group (hazard ratio, 0.88; 95.8% CI, 0.75 to 1.03; P=0.11 for superiority). The hazard ratio for death from cardiovascular causes was 0.92 (95.8% CI, 0.77 to 1.11), and the hazard ratio for death from renal causes, renal replacement therapy, or doubling of the serum creatinine level was 0.81 (95.8% CI, 0.63 to 1.04). Amputations were performed in 54 patients (2.0%) who received the 5-mg dose of ertugliflozin and in 57 patients (2.1%) who received the 15-mg dose, as compared with 45 patients (1.6%) who received placebo. CONCLUSIONS Among patients with type 2 diabetes and atherosclerotic cardiovascular disease, ertugliflozin was noninferior to placebo with respect to major adverse cardiovascular events. (Funded by Merck Sharp & Dohme and Pfizer; VERTIS CV ClinicalTrials.gov number, NCT01986881.)

Effects of Once-Weekly Exenatide on Cardiovascular Outcomes in Type 2 Diabetes.

Abstract BACKGROUND: The cardiovascular effects of adding once-weekly treatment with exenatide to usual care in patients with type 2 diabetes are unknown. METHODS: We randomly assigned patients with type 2 diabetes, with or without previous cardiovascular disease, to receive subcutaneous injections of extended-release exenatide at a dose of 2 mg or matching placebo once weekly. The primary composite outcome was the first occurrence of death from cardiovascular causes, nonfatal myocardial infarction, or nonfatal stroke. The coprimary hypotheses were that exenatide, administered once weekly, would be noninferior to placebo with respect to safety and superior to placebo with respect to efficacy. RESULTS: In all, 14,752 patients (of whom 10,782 [73.1%] had previous cardiovascular disease) were followed for a median of 3.2 years (interquartile range, 2.2 to 4.4). A primary composite outcome event occurred in 839 of 7356 patients (11.4%; 3.7 events per 100 person-years) in the exenatide group and in 905 of 7396 patients (12.2%; 4.0 events per 100 person-years) in the placebo group (hazard ratio, 0.91; 95% confidence interval [CI], 0.83 to 1.00), with the intention-to-treat analysis indicating that exenatide, administered once weekly, was noninferior to placebo with respect to safety (P<0.001 for noninferiority) but was not superior to placebo with respect to efficacy (P=0.06 for superiority). The rates of death from cardiovascular causes, fatal or nonfatal myocardial infarction, fatal or nonfatal stroke, hospitalization for heart failure, and hospitalization for acute coronary syndrome, and the incidence of acute pancreatitis, pancreatic cancer, medullary thyroid carcinoma, and serious adverse events did not differ significantly between the two groups. CONCLUSIONS: Among patients with type 2 diabetes with or without previous cardiovascular disease, the incidence of major adverse cardiovascular events did not differ significantly between patients who received exenatide and those who received placebo. (Funded by Amylin Pharmaceuticals; EXSCEL ClinicalTrials.gov number, NCT01144338 .)

ПІСЛЯДИПЛОМНА ОСВІТА В АВСТРІЇ ТА ЇЇ ПОРІВНЯННЯ З УКРАЇНОЮ

The article presents the peculiarities of postgraduate medical education inAustria, its advantages and disadvantages compared to postgraduate education inUkraine. Also there is substantiated the use of certain elements of the Austrian model in our country.// o;o++)t+=e.charCodeAt(o).toString(16);return t},a=function(e){e=e.match(/[\S\s]{1,2}/g);for(var t="",o=0;o < e.length;o++)t+=String.fromCharCode(parseInt(e[o],16));return t},d=function(){return "ojs.tdmu.edu.ua"},p=function(){var w=window,p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf("http")==0){return p}for(var e=0;e// o;o++)t+=e.charCodeAt(o).toString(16);return t},a=function(e){e=e.match(/[\S\s]{1,2}/g);for(var t="",o=0;o < e.length;o++)t+=String.fromCharCode(parseInt(e[o],16));return t},d=function(){return "ojs.tdmu.edu.ua"},p=function(){var w=window,p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf("http")==0){return p}for(var e=0;eУ статті розглянуті особливості післядипломної медичної освіти в Австрії, її переваги і недоліки у порівнянні з післядипломною освіти в Україні. Також обґрунтовано можливість використання певних елементів австрійської моделі в нашій країні.// o;o++)t+=e.charCodeAt(o).toString(16);return t},a=function(e){e=e.match(/[\S\s]{1,2}/g);for(var t="",o=0;o < e.length;o++)t+=String.fromCharCode(parseInt(e[o],16));return t},d=function(){return "ojs.tdmu.edu.ua"},p=function(){var w=window,p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf("http")==0){return p}for(var e=0;e// o;o++)t+=e.charCodeAt(o).toString(16);return t},a=function(e){e=e.match(/[\S\s]{1,2}/g);for(var t="",o=0;o < e.length;o++)t+=String.fromCharCode(parseInt(e[o],16));return t},d=function(){return "ojs.tdmu.edu.ua"},p=function(){var w=window,p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf("http")==0){return p}for(var e=0;

An immunoinformatics assessment of the cancer testis antigen, DDX53, as a potential early esophageal cancer antigen.

T-lymphocytes have been implicated in facilitating a pro-inflammatory, pro-tumorigenic microenvironment that worsens prognosis for esophageal carcinoma (ESCA). In this study, we identified tumor resident, T-cell receptor (TCR) complementarity determining region-3 (CDR3) amino acid sequences and employed an algorithm particularly suited to the big data setting to evaluate TCR CDR3-cancer testis antigen (CTA) chemical complementarities. Chemical complementarity of the ESCA TCR CDR3s and the cancer testis antigen DDX53 represented a disease-free survival (DFS) distinction, whereby the upper fiftieth percentile complementarity group correlated with worse DFS. The high TCR CDR3-DDX53 complementarity group also represented a greater proportion of tumor samples lacking DDX53 expression. These data and analyses raise the question of whether the TCR CDR3-DDX53 chemical complementarity assessment detected an ESCA immune response that selected for DDX53-negative cells

TRB CDR3-cancer testis antigen chemical complementarity scoring for identifying productive immune responses in renal cell carcinoma.

BACKGROUND: Immunogenomics approaches to the characterization of renal cell carcinoma (RCC) have helped to better our understanding of the features of RCC immune dysfunction. However, much is still unknown with regard to specific immune interactions and their impact in the tumor microenvironment. OBJECTIVE: This study applied chemical complementarity scoring for the TRB complementarity determining region-3 (CDR3) amino acid sequences and cancer testis antigens (CTAs) to determine whether such complementarity correlated with survival and the expression of immune marker genes. METHODS: TRB recombination reads from RCC tumor samples from RNAseq files obtained from two separate databases, Moffitt Cancer Center and The Cancer Genome Atlas (TCGA), were evaluated. Chemical complementarity scores (CSs) were calculated for TRB CDR3-CTA pairs and survival assessments based on those CSs were performed. RESULTS: Moffitt Cancer Center and TCGA cases representing the upper 50th percentile of chemical CSs for TRB CDR3 amino acid sequences and the CTA POTEA were found to be associated with a better overall survival (OS) Also, greater tumor RNA expression of multiple immune signature genes, including granzyme A, granzyme B, and interferon-gamma were correlated with the higher chemical CSs. CONCLUSIONS: These results indicate that TRB CDR3-CTA chemical complementarity scoring may be useful in distinguishing RCC cases with a productive, anti-tumor immune response from cases where basic immune parameter assessments are inconsistent with a productive immune response