Дистанційне навчання як принцип відкритого заняття

Summary. Distance learning is gaining among technologies based on the principles of open learning. This technology widely uses computer curricula for various purposes and modern telecommunications to communicate directly with a student at a distance. The idea of ​​this technology is the interaction of a teacher and a student in a virtual space: both of them are at their computers or gadgets and communicate via the Internet. Distance learning also plays an exceptional role in the modernization of education. In the conditions that have arisen due to the pandemic, students and academic staff should be sensitive to the need to work in forced remote conditions with a more practical and conscious approach to overcoming the existing digital barriers in the education system.Резюме. Среди технологий, основанных на принципах открытого обучения, больших оборотов набирает дистанционное обучение. Эта технология широко использует компьютерные учебные программы различного назначения и современные телекоммуникации для общения непосредственно со студентом на расстоянии. Идеей этой технологии является взаимодействие преподавателя и студента в виртуальном пространстве: оба они находятся у своих компьютеров или гаджетов и общаются с помощью сети «Интернет». Также в модернизации образования исключительную роль занимает дистанционное обучение. В условиях, возникших из-за пандемии, студенты и научно-педагогические работники должны с пониманием относиться к необходимости работать в вынужденных дистанционных условиях с более практичным и осознанным подходом к преодолению существующих цифровых барьеров в системе образования.Резюме. Серед технологій, що базуються на принципах відкритого навчання, великих обертів набирає дистанційне навчання. Ця технологія широко використовує комп᾽ютерні навчальні програми різного призначення та сучасні телекомунікації для спілкування безпосередньо із студентом на відстані. Ідеєю цієї технології є взаємодія викладача і студента у віртуальному просторі: обидва вони знаходяться біля своїх комп᾽ютерів або гаджетів і спілкуються за допомогою мережі «Інтернет». Також у модернізації освіти виключну роль займає дистанційне навчання. В умовах, що виникли через пандемію, студенти і науково-педагогічні працівники повинні з розумінням ставитися до необхідності працювати у вимушених дистанційних умовах із більш практичним та усвідомленим підходом до подолання існуючих цифрових бар᾽єрів у системі освіти

Особливості ТАРР при рецидивах пахвинної грижі після операції Ліхтенштейна

The aim of the work: to improve treatment outcomes of patients with recurrent inguinal hernia after Liechtenstein surgery. Materials and Methods. The analysis of surgical treatment of 105 patients with recurrent inguinal hernia after the operation of Liechtenstein was performed. All the patients were men. In 31 (29.5 %) relapses occurred in 3 months after primary plastic surgery, in 6 months in 59 (52.3 %), in 12 months in 19 (18%), 26 patients (24.7 %) had concomitant pathology. In group 1 of 52 patients, classical TAPP was performed. Under general anesthesia, carboxyperitoneun was imposed, 3 trocars were installed, the main stage of TAРP, the incision of the parietal peritoneum over the inguinal pits, and then a 10 × 12 cm mesh was inserted preperitoneally, followed by fixation of it to the ligament of Cooper and the abdomen. In group 2 of 53 patients, performed advanced TAРP. The essence of improvement was in additional mobilization of the upper flap of the parietal peritoneum 3–4 cm upper, a wider mesh of 15x15 cm was obtained. Combined fixation of the implant with a gerniostapler and adhesive fixation with glue Sulfacrylate. Results and Discussion. In group 1, 5 patients (9.6 %) had seroma on the side of hernioplasty. At a later date, patients were observed at 6, 24, and 36 months. Thus, 4 (7.7 %) were diagnosed with chronic inguinal pain. Repeat relapse was noted in 5 (9.6 %) patients. In group 2, 6 seromas were observed in 6 (11.3 %) patients, 3 (5.6 %) patients were diagnosed with chronic inguinal pain, recurrence was in 1 (2 %) patient. The use of advanced TAPP in comparison with the classical technique, with recurrence of inguinal hernia after Liechtenstein surgery, by using a larger mesh implant 15x15 cm and its glue fixation on the lower edge, improves the results of treatment, namely, reducing the frequency of 9 % recurrence 2 %.Цель работы: улучшение результатов лечения больных с рецидивом паховых грыж после операции Лихтенштейна. Материалы и методы. Проведен анализ хирургического лечения 65 пациентов с рецидивной паховой грыжей после операции Лихтенштейна. Все больные были мужчины. В 31 (29,5 %) рецидив возник через 3 месяца после первичной пластики, после 6 мес. – у 59 (52,3 %), после 12 – у 19 (18 %), 26 больных (24,7 %) имели сопутствующую патологию. В первой группе 52 пациентам выполнялась классическая ТАРР. Под общим обезболиванием накладывали карбоксиперитонеум, устанавливали 3 троакара, основной этап ТАРР, разрезание париетальной брюшины над паховыми ямками, после чего преперитонеально устанавливалась сетка 10×12 см с последующей фиксацией ее к связке Купера и мышцам брюшной стенки. Во второй группе 53 выполняли усовершенствованную ТАРР. Сущность усовершенствования, дополнительная мобилизация верхнего лоскута париетальной брюшины краниально на 3-4 см, заводилась болем широкая сетка 15×15 см. Комбинированная фиксация имплантата герниостеплером и клеевая фиксация клеем Сульфакрилат. Результаты исследований и их обсуждение. В первой группе у 5 больных (9,6 %) отмечались серомы на стороне герниопластики. В более позднем периоде больные наблюдались в сроках 6, 24 и 36 месяцев. Так у 4 (7,7 %) диагностирована хроническая паховая боль. Повторный рецидив отмечался у 5 (9,6 %). Во второй группе серомы отмечались у 6 (11,3 %) больных, у 3 (5,6 %) больных диагностирована хроническая паховая боль, повторный рецидив у 1 (2 %). Использование усовершенствованной ТАРР по сравнению с классической методикой, при рецидивах паховой грыжи после операции Лихтенштейна за счет использования большего сетчатого имплантата 15×15 см и его клеевая фиксация по нижнему краю способствует улучшению результатов лечения, уменьшению частоты повторного рецидива с 9 до 2 %.Мета роботи: покращення результатів лікування хворих із рецидивом пахвинних гриж після операції Ліхтенштейна. Матеріали і методи. Проведено аналіз хірургічного лікування 105 пацієнтів із рецидивною пахвинною грижею після операції Ліхтенштейна. Всі хворі були чоловіки. У 31 (29,5 %) хворого рецидив виник через 3 місяці після первинної пластики, після 6 міс. – у 59 (52,3 %), після 12 – у 19 (18 %), 26 хворих (24,7 %) мали супутню патологію. В першій групі 52 пацієнтам виконувалось класична ТАРР. Під загальним знеболенням накладали карбоксиперитонеум, встановлювали 3 троакари, основний етап ТАРР, розрізання парієтальної очеревини над пахвинними ямками, після чого преперитонеально встановлювали сітку 10×12 см, з наступною фіксацією її до зв’язки Купера і м’язів черевної стінки. В другій групі – 53 хворі – виконували удосконалену ТАРР. Суть удосконалення – додаткова мобілізація верхнього клаптя парієтальної очеревини краніально на 3-4 см, заводилась ширша сітка 15×15 см. Комбінована фіксація імплантату герніостеплером і клейова фіксація клеєм Сульфакрилат. Результати досліджень та їх обговорення. В першій групі, у 5 хворих (9,6 %), були сероми на стороні герніопластики. В більш пізньому періоді хворі спостерігались у строках 6, 24 та 36 місяців. Так, у 4 (7,7 %) було діагностовано хронічний пахвинний біль. Повторний рецидив спостерігали в 5 (9,6 %). В другій групі сероми – у 6 (11,3 %) хворих, у 3 (5,6 %) хворих діагностований хронічний пахвинний, повторний рецидив 1 (2 %). Використання удосконаленої ТАРР, порівняно з класичною методикою, при рецидивах пахвинної грижі після операції Ліхтенштейна, за рахунок використання більшого сітчастого імплантату 15×15 см та його клейова фіксація по нижньому краю сприяють зменшенню частоти повторного рецидиву з 9 до 2 %. &nbsp

Laparoscopic intraperitoneal onlay mesh with fascial repair (IPOM plus) for ventral and incisional hernia

Abdominal wall surgery for ventral hernia is one of the commonest procedures performed by the surgeons. The aim of the study is to evaluate short- and long-term outcomes in patients who underwent laparoscopic IPOM plus approach. Materials and methods. This study describes 70 patients who underwent laparoscopic intraperitoneal onlay mesh repair plus (IPOM plus) for ventral and incisional hernia. These were then followed up for a period of a minimum of 12 months and a maximum of 5 years. Results. Of the 70 patients, 8 (11.43 %) linea alba hernias, 28 (40.00 %) umbilical hernias, 34 (48.57 %) had incisional hernias. The distribution based on ASA score: I – 23 (32.86 %) patients, II – 39 (55.71 %), III – 8 (11.43 %). The mean age was 50.21 ± 0.89 years (M ± m). Male to female ratio was 1.19:1.00. Average defect size was 4.77 ± 0.21 cm (M ± m). Mean operating time was 58.27 ± 0.52 minutes (M ± m). Mean post-op hospital stay was 1.84 ± 0.06 days (M ± m). Intensity of pain by VAS pain score was 5.11 ± 0.92, 4.47 ± 0.31, 2.90 ± 0.72, 0.92 ± 0.81 (M ± m) after 6 hours, 24 hours, 1 week, 6 weeks respectively. No conversion to open laparotomy was required. Reported complications were port-site seroma 3 (4.29 %), port-site hematoma 1 (1.43 %) over one year of follow-up. 62 (88.57 %) patients were evaluated over 21 months follow-up period, no complications have been reported. Conclusions. Obtained results showed that the IPOM plus repair is safe and may be used for routine laparoscopic ventral and incisional hernia repair, the closure of fascial defect appears to give chance for good fixation of the mesh and decrease postoperative morbidity

Оптимальний вибір варіанту розділення анатомічних компонентів черевної стінки при післяопераційних грижах живота великих та гігантських розмірів та профілактика ускладнень

The aim of the work: to optimize the choice of the method of component separation technique of the abdominal wall in case of large and giant incisional abdominal hernias. Materials and methods. The analysis of surgical treatment of 215 patients with large and gigantic incisional hernias of age from 30 to 75 years (mean age (54.7±3.3)) for the period from 2012 to 2019 was conducted. There were 137 women (63.7 %), 78 (36.3 %) men. The choice of the component separation technique (CST) in combination with alloplasty for large and gigantic incisional hernias was performed during surgery with monitoring intraabdominal pressure (IAP) when contacting the abdominal muscles. The comparison group consisted of 82 patients who underwent ACST+onlay between 2008 and 2011 without monitoring IAP. Results and Discussion. Optimization of the choice of the CST option for large and gigantic incisional hernias can be achieved by monitoring IAP when contacting the abdominal muscles. Thus, at an IAP of (5.4±2.1) mm Hg (0.7±0.3) kPa ACST is the best option, at (9.1±2.3) mm Hg. (1.2±2.3) kPa – PCST, at ​(​14.1±2.3) mm Hg (1.9±0.3) kPa – TAR. The use of a differential approach to the choice of the CST option in combination with alloplasty for large and gigantic incisional hernias with monitoring IAP contributes to the improvement of treatment results, namely decreasing the rate of abdominal compartmet syndrome to 0.5 % versus 4.9 % in the comparison group, seroma – to 15.8 % versus 25.6 %, infection of the postoperative wound – to 1.4 % versus 4.9 %, chronic postoperative pain – to 4.2 % versus 8.1 %, recurrence of hernia – to 1.4 % versus 8.1 %.Цель работы: оптимизировать выбор методики разделения анатомических компонентов брюшной стенки при после­операционных грыжах живота крупных и гигантских размеров. Материалы и методы. Проведен анализ хирургического лечения 215 пациентов с послеоперационными грыжами живота (ПГЖ) крупных и гигантских размеров в возрасте от 30 до 75 лет (средний возраст 54,7 ± 3,3) за период с 2012 по 2019 года. Женщин было 137 (63,7 %), мужчин – 78 (36,3 %). Выбор варианта разделения анатомических компонентов брюшной стенки (CST) в сочетании с аллопластикой при ПГЖ крупных и гигантских размеров выполняли во время операции с учетом средних показателей внутрибрюшного давления (ВБД) при контактном сведении прямых мышц. Группу сравнения составили 82 пациентов, которым в период с 2008 по 2011 года выполнялась передняя CST+onlay без учета уровня ВБД. Результаты исследований и их обсуждение. Оптимизация выбора варианта CST при ПГЖ крупных и гигантских размеров может быть достигнута путем определения ВБД во время операции при контактном сведении прямых мышц живота. Так, при ВБД (5,4±2,1) мм рт. ст. (0,7±0,3 кПа) оптимальным вариантом является ACST, при ВБД (9,1±2,3) мм рт. ст. (1,2±2,3 кПа) – PCST, при ВБД (14,1±2,3) мм рт. ст. (1,9±0,3 кПа) – TAR. Использование дифференциального подхода к выбору варианта CST в сочетании с аллопластикой при больших и гигантских ПГЖ с учетом ВБД способствует улучшению результатов лечения, а именно уменьшается частота АКС до 0,5 % против 4,9 % в группе сравнения, серомы – до 15,8 % против 25,6 %, инфицирования послеоперационной раны – до 1,4 % против 4,9 %, хронического послеоперационной боли – до 4,2 % против 8,1 %, рецидива ПГЖ – до 1,4 % против 8,1 %.Мета роботи: оптимізувати вибір методики розділення анатомічних компонентів черевної стінки при післяопераційних грижах живота великих та гігантських розмірів. Матеріали і методи. Проведено аналіз хірургічного лікування 215 пацієнтів з післяопераційними грижами живота (ПГЖ) великих та гігантських розмірів віком від 30 до 75 років (середній вік 54,7±3,3) за період з 2012 по 2019 рр. Жінок було 137 (63,7%), чоловіків – 78 (36,3%). Вибір варіанту CST у поєднанні з алопластикою при ПГЖ великих та гігантських розмірів виконували під час операції з урахуванням середніх показників ВЧТ при контактному зведенні прямих м’язів. Групу порівняння складали 82 пацієнти, яким в період з 2008 по 2011 рр. виконувалася ACST+onlay без врахування рівня ВЧТ. Результати досліджень та їх обговорення. Оптимізація вибору варіанту CST при ПГЖ великих та гігантських розмірів може бути досягнута шляхом визначення ВЧТ під час операції при контактному зведенні прямих м’язів живота. Так, при ВЧТ (5,4±2,1) мм рт. ст. (0,7±0,3 кПа) оптимальним варіантом є ACST, при ВЧТ (9,1±2,3) мм рт. ст. (1,2±2,3 кПа) – PCST, при ВЧТ (14,1±2,3) мм рт. ст. (1,9±0,3 кПа) – TAR. Використання диференційованого підходу до вибору варіанту CST у поєднанні з алопластикою при великих та гігантських ПГЖ з урахуванням ВЧТ сприяє покращенню результатів лікування, а саме зменшується частота АКС до 0,5 % проти 4,9 % у групі порівняння, сероми – до 15,8 % проти 25,6 %, інфікування післяопераційної рани – до 1,4 % проти 4,9 %, хронічного післяопераційного болю – до 4,2 % проти 8,1 %, рецидиву ПГЖ – до 1,4 % проти 8,1 %

Heuristic Approach to Planning Complex Multi-Stage Production Systems

The paper describes an algorithm for finding a quasi-optimal production plan for complex production systems that involve moving products through a chain of linked processes with varying resource sets. The general problem of optimizing a network of manufacturing enterprises is considered: a set of enterprises producing homogeneous products is modeled during a process consisting of a set of sequential operations arranged in a strict sequence. Standard methods for solving production planning problems are considered. According to the analytical review, most planning tasks in such systems are resolved using original techniques. For this reason, a universal heuristic algorithm was proposed. An algorithm with two branches is also proposed for two cases: for the case of a known constraint in the system and for an alternative case. The algorithm is focused on application in production systems in which the acquisition of empirical data is complicated by the large volume, heterogeneity, and limited reliability of data. In such systems, quasi-optimization in accordance with the proposed algorithm will allow for obtaining a satisfactory result with the permissible and required computing power. The algorithm can be classified as a greedy algorithm. It is partly based on local optimization and performs well for production with a long cycle and a small number of products. For this reason, the approach is recommended for heavy industry, shipbuilding, aircraft manufacturing, and other productions with a long cycle

Bioavailability in soils

The consumption of locally-produced vegetables by humans may be an important exposure pathway for soil contaminants in many urban settings and for agricultural land use. Hence, prediction of metal and metalloid uptake by vegetables from contaminated soils is an important part of the Human Health Risk Assessment procedure. The behaviour of metals (cadmium, chromium, cobalt, copper, mercury, molybdenum, nickel, lead and zinc) and metalloids (arsenic, boron and selenium) in contaminated soils depends to a large extent on the intrinsic charge, valence and speciation of the contaminant ion, and soil properties such as pH, redox status and contents of clay and/or organic matter. However, chemistry and behaviour of the contaminant in soil alone cannot predict soil-to-plant transfer. Root uptake, root selectivity, ion interactions, rhizosphere processes, leaf uptake from the atmosphere, and plant partitioning are important processes that ultimately govern the accumulation ofmetals and metalloids in edible vegetable tissues. Mechanistic models to accurately describe all these processes have not yet been developed, let alone validated under field conditions. Hence, to estimate risks by vegetable consumption, empirical models have been used to correlate concentrations of metals and metalloids in contaminated soils, soil physico-chemical characteristics, and concentrations of elements in vegetable tissues. These models should only be used within the bounds of their calibration, and often need to be re-calibrated or validated using local soil and environmental conditions on a regional or site-specific basis.Mike J. McLaughlin, Erik Smolders, Fien Degryse, and Rene Rietr

MicroRNAs Up-Regulated by CagA of Helicobacter pylori Induce Intestinal Metaplasia of Gastric Epithelial Cells

CagA of Helicobacter pylori is a bacterium-derived oncogenic protein closely associated with the development of gastric cancers. MicroRNAs (miRNAs) are a class of widespread non-coding RNAs, many of which are involved in cell growth, cell differentiation and tumorigenesis. The relationship between CagA protein and miRNAs is unclear. Using mammalian miRNA profile microarrays, we found that miRNA-584 and miRNA-1290 expression was up-regulated in CagA-transformed cells, miRNA-1290 was up-regulated in an Erk1/2-dependent manner, and miRNA-584 was activated by NF-κB. miRNA-584 sustained Erk1/2 activities through inhibition of PPP2a activities, and miRNA-1290 activated NF-κB by knockdown of NKRF. Foxa1 was revealed to be an important target of miRNA-584 and miRNA-1290. Knockdown of Foxa1 promoted the epithelial-mesenchymal transition significantly. Overexpression of miRNA-584 and miRNA-1290 induced intestinal metaplasia of gastric epithelial cells in knock-in mice. These results indicate that miRNA-584 and miRNA-1290 interfere with cell differentiation and remodel the tissues. Thus, the miRNA pathway is a new pathogenic mechanism of CagA

Shifting the Paradigm: The Putative Mitochondrial Protein ABCB6 Resides in the Lysosomes of Cells and in the Plasma Membrane of Erythrocytes

ABCB6, a member of the adenosine triphosphate–binding cassette (ABC) transporter family, has been proposed to be responsible for the mitochondrial uptake of porphyrins. Here we show that ABCB6 is a glycoprotein present in the membrane of mature erythrocytes and in exosomes released from reticulocytes during the final steps of erythroid maturation. Consistent with its presence in exosomes, endogenous ABCB6 is localized to the endo/lysosomal compartment, and is absent from the mitochondria of cells. Knock-down studies demonstrate that ABCB6 function is not required for de novo heme biosynthesis in differentiating K562 cells, excluding this ABC transporter as a key regulator of porphyrin synthesis. We confirm the mitochondrial localization of ABCB7, ABCB8 and ABCB10, suggesting that only three ABC transporters should be classified as mitochondrial proteins. Taken together, our results challenge the current paradigm linking the expression and function of ABCB6 to mitochondria

Excized leaf water status as a measure of drought resistance of Ukrai­nian spring wheat

Drought tolerance of 24 Ukrainian spring wheat (Triticum aestivum L., T. durum Desf., T. turgidum subsp. dicoccum) genotypes was estimated by determining water deficit (WD), relative water content (RWC), excised leaves water loss weight (EL WLW), excised leaves water loss per area (EL WLA) in flag leaves of plants grown in a field conditions during Y2018 vegetative season, that was characterized by low precipitation and high temperatures. Field experimental plots were located near Dmytriv village, Lviv region (50°13´26.6´´N 24°36´50.5´´E) on the Chernozem on eluvium of carbonate rock soil. Wheat was sown in a randomized complete block design in four replications of 30 m2 plot area. The purpose of this study was to verify more reliably a physiological traits used for screening of the performance under the restricted water supply and to correlate the varietal tolerance with the final grain yield. Water status parameters were determined on the Zadoks 4.3 growth stage. Water deficit caused a reduction in the leaf RWC for all studied varieties. Differences in the drought response between T. aestivum and T. durum varieties were confirmed. The WD of flag leaves ranged from 18.0 to 37.8 % for bread and from 19.4 to 33.3 % for durum wheat varieties. The lowest WD (less or equal 20 %) has been recorded for bread varieties Kolektyvna 3, Elehiia myronivs’ka and durum varieties – Diana, Chado. High WD noted for the Simkoda myronivs’ka and MIP Raiduzhna. The low EL WLW and therefore higher drought tolerance was noticed for durum wheat varieties, namely for Spadschyna, Diana. Bread wheat varieties Simkoda myronivs’ka, Panianka, and durum wheat Zhizel’, Tera, MIP Raiduzhna and emmer Holikovs’ka varieties lost less water per leaf area (EL WLA). Past 3 biplot correlation analysis confirmed MIP Raiduzhna drought tolerance, and allowed to choose Zhizel’ (durum), Holikovs’ka (emmer) and Simkoda myronivs’ka (bread) as varieties with a high yield performance and drought tolerance. Bread varieties Bozhena and Dubravka, durum Spadschyna, Diana varieties were susceptible to drought in spite of relatively high leaf RWC. Thus, excised leaves water loss – EL WLW and EL WLA indices characte­rizing water-retaining ability of leaf tissues could be recommended as additional indicators of water stress tolerance. RWC as drought tolerance parameter is more applicable for durum varieties, whereas EL WLA 2–6 h for the bread varieties