Навіщо потрібно відмовитися від розщепленої ідентичності? Інтерпретація твору «Не називай мене індо-англійцем» Седа Амануддина

The paper analyses Syed Amanuddin’s “Don’t Call Me Indo-Anglian” from the perspective of a cultural materialist. In an effort to understand Amanuddin’s contempt for the term, the matrix of identity, language and cultural ideology has been explored. The politics of the representation of the self and the other that creates a chasm among human beings has also been discussed. The impact of the British colonialism on the language and psyche of people has been taken into account. This is best visible in the seemingly innocent introduction of English in India as medium of instruction which has subsequently brought in a new kind of sensibility and culture unknown hitherto in India. Indians experienced them in the form of snobbery, racism, highbrow and religious bigotry. P C Ray and M K Gandhi resisted the introduction of English as the medium of instruction. However, a new class of Indo-Anglians has emerged after independence which is not different from the Anglo-Indians in their attitude towards India. The question of identity has become important for an Indian irrespective of the spatial or time location of a person. У статті проаналізовано твір Седа Амануддина «Не називай мене індоанглійцем» з перспективи культурного матеріаліста. Із метою розуміння зневаги Амануддина до згаданого терміна, досліджено матрицю ідентичності, мовну та культурну ідео логію. Також обговорюється питання політики щодо уявлення себе та іншого, що призводить до утворення прірви між людьми. Береться до уваги вплив битанського колоніалізму на мову та психіку людей. Його ознаки добре простежуються в на перший погляд невинному запровадженні англійської в Індії як мови навчання, що з часом породило новий, раніше невідомий в Індії, вид чуттєвості та культури. Для індійців це втілилося у формі снобізму, расизму, інтелектуального та релігійного фанатизму. П C Рей та M K Ґанді чинили опір запровадженню англійської як мови викладання. Водночас після здобуття незалежності в Індії з’явився новий клас індо-англійців, що загалом не відрізнявся від англо-індійців у своєму ставленні до країни. Відтак, питання ідентичності постало для індійців досить серйозно, незалежно від просторових чи часових параметрів проживання особи

Індо-англійська: конотації та денотації

different name than English literature, ‘Anglo-Indian Literature’, was given to the body of literature in English that emerged on account of the British interaction with India unlike the case with their interaction with America or Australia or New Zealand. Even the Indians’ contributions (translations as well as creative pieces in English) were classed under the caption ‘Anglo-Indian’ initially but later a different name, ‘Indo-Anglian’, was conceived for the growing variety and volume of writings in English by the Indians. However, unlike the former the latter has not found a favour with the compilers of English dictionaries. With the passage of time the fine line of demarcation drawn on the basis of subject matter and author’s point of view has disappeared and currently even Anglo-Indians’ writings are classed as ‘Indo-Anglian’. Besides contemplating on various connotations of the term ‘Indo-Anglian’ the article discusses the related issues such as: the etymology of the term, fixing the name of its coiner and the date of its first use. In contrast to the opinions of the historians and critics like K R S Iyengar, G P Sarma, M K Naik, Daniela Rogobete, Sachidananda Mohanty, Dilip Chatterjee and Gayatri Chakravorty Spivak it has been brought to light that the term ‘Indo-Anglian’ was first used in 1880 by James Payn to refer to the Indians’ writings in English rather pejoratively. However, Iyengar used it in a positive sense though he himself gave it up soon. The reasons for the wide acceptance of the term, sometimes also for the authors of the sub-continent, by the members of academia all over the world, despite its rejection by Sahitya Akademi (the national body of letters in India), have also been contemplated on. Завдяки взаємодії англійської літератури з Індією, на відміну від її взаємодії з Америкою, Австралією або ж Новою Зеландією, утворився новий шар англій-ської літератури, який отримав назву: англо-індійська література. Спочатку навіть літе-ратурні доробки індійців (переклади, а також художні твори англійською мовою) були класифіковані під заголовком «англо-індійські», але згодом їх було перейменовано на «індо-англійські», зважаючи на зростаюче розмаїття та обсяг написаних індійцями творів англійською мовою. Проте на відміну від попереднього, останній не знайшов прихильності серед укладачів англійських словників. Із часом чітка лінія демаркації, окреслена на підставі предмета та погляду автора твору, зникла, і сьогодні навіть англо-індійські тексти класифікують як індо-англійські. Крім огляду різних конотацій терміна «індо-англійці», у статті проаналізовано такі проблеми: етимологія терміна, фіксація імені його автора і дата першого використання. На відміну від думок істориків та критиків, таких як К Р С Ієнґар, Г П Сарма, М К Наік, Даніела Роґобете, Сачідананда Моганті, Діліп Чаттерджі та Ґайатрі Чакраворти Співак, стверджувалося, що термін «індо-англійці» вперше було використано в 1880 р. Джеймсом Пейном для покликання на твори індійців англійською мовою радше в зневажливому тоні. Однак Ієнґар використовував цей термін в позитивному значенні, хоча й він сам невдовзі від нього відмовився. У статті також проаналізовано причини широкого прийняття цього терміна, іноді навіть авторами субконтиненту, членами наукових кіл у всьому світі, незважаючи на те, що «Сагітья Академі» (Національна академія літератури Індії) від нього відмовився

Agro-morphological characterization of local garlic (Allium sativum L.) germplasm accessions collected from different regions of Jammu and Kashmir

Garlic (Allium sativum L.) is increasingly becoming an essential component in human diet due to tremendous health-promoting benefits; its traditional local types are preferred for their taste. Garlic clones have specific adaptations to different agro-climatic regions; some have adapted to specific environments through artificial and natural selection. The study was undertaken to assess the variation in some agro-morphological characters of 17 local garlic germplasm accessions collected from different regions of Jammu and Kashmir including far-flung areas of Karthaie Padder Kishtwar and Balot Bhaderwah Doda. Most of these local garlic germplasm accessions are characterized by more pungent smell and distinctive taste often with pigmented coat layers. Some of these accessions have been cryo-preserved in National Gene Bank at ICAR-NBPGR New Delhi. The results have demonstrated the existence of a good amount of agro-morphological diversity in these local garlic germplasm accessions. Different ecotypes exhibit considerable variation among themselves in agronomic characteristics. Therefore, there is a need for concerted efforts for exploration, collection and maintenance of locally available garlic germplasm possessing quality traits including disease and pest resistance besides good storability characteristics for future garlic crop improvement programmes in the region

On the zeros of polynomials and analytic functions

For a polynomial of degree n, we have obtained some results, which generalize and improve upon the earlier well known results (under certain conditions). A similar result is also obtained for analytic function