Лікування гнильної флегмони шиї, ускладненої медіастинітом, у хворого з гіпоергічною імунною відповіддю

The aim of the work – to describe the correct method of treatment of patients with putrefactive neck abscess complicated with mediastinitis on example of case of successful treatment of the patient with complicated cervical necrotizing fasciitis and hypoergic immune response.Necrotizing fasciitis of the neck complicated by mediastinitis is uncommon disease with high mortality rate (40–85 %). The article presents the successfultreatment of patient with progressive cervical necrotizing fasciitis and hypoergic immune response. He suffered from rheumatoid arthritis and tookglucocorticosteroids for a long time. Early surgical intervention with maximally wide opening and drainage of all damaged cellular spaces and adequate antibiotic coverage is only true treatment method.Цель работы: описать правильный метод лечения пациентов с гнилостной флегмоной шеи, осложнённой медиастинитом на примере случая успешного лечения больного с осложнённым шейным некротизирующим фасциитом и гипоэргичною иммунным ответом.Гнилостная флегмона шеи, осложненная медиастинитом, – достаточно редкое заболевание с высоким уровнем летальности (45–85 %). В статье представлен случай успешного лечения больного с осложненным шейным некротизирующим фасциитом и гипоэргическим иммунным ответом на фоне ревматоидного артрита, длительное время леченного глюкокортикоидами. Раннее хирургическое вмешательство с максимально широким вскрытием и сквозным дренированием всех пораженных клетчаточных пространств с адекватной антибактериальной терапией является единственным верным методом лечения таких пациентов.Мета роботи: описати правильний метод лікування пацієнтів із гнильною флегмоною шиї, ускладненою медіастинітом, на прикладі випадку успішного лікування хворого з ускладненим шийним некротизуючим фасциїтом та гіпоергічною імунною відповіддю.Гнильна флегмона шиї, ускладнена медіастинітом, – досить рідкісне захворювання з високим рівнем летальності (40–85 %). У статті представлено випадок успішного лікування хворого з ускладненим шийним некротизуючим фасціїтом та гіпоергічною імунною відповіддю на фоні ревматоїдного артриту, тривалий час лікованого глюкокортикостероїдами. Раннє хірургічне втручання з максимально широким розкриттям і наскрізним дренуванням всіх уражених клітковинних просторів з адекватною антибактеріальною терапією є єдиним правильним методом лікування таких пацієнтів

The sealing procedure of small perforative defect in esophagus while complicated visualization

The sealing procedure of small perforative defect in esophagus while complicated visualizatio

АБСЦЕСИ ПЕЧІНКИ: ДІАГНОСТИКА ТА ПІДХОДИ ДО ЛІКУВАННЯ

The treatment results of of 134 patients with liver abscess were studied. All patients were divided into two groups (general – 70 persons and control - 64 ones). 64 patients of control group (47.7%) were treated with traditional methods. Among 70 patients (52.3%) of general group preference was given to miniinvasive surgical interventions. Cholangiogenic abscesses were found in 30.6%, cryptogenic – 25.4%, hematogenous – 21.6%, contact 11.2%, posttraumatic – 9.0% and liver abscesses as a result of suppuration of tumor metastases – 2.2 %. Single liver suppuration occurs more often – 87,3% of cases, multiple abscesses – 12,7%. First of all, 3, 6 and 7 segments of the liver are affected – 12,9%, 26,1%, 32,0%, respectively. In control group, the operation of liver abscess drainage via  laparotomy was performed in 56 cases (87.5% of 64 patients) versus 22 (31.4% of 70 patients) in general group. Percutaneous drainage of abscesses – 8 (12.5%) and 42 (60%) respectively. Laparoscopic operations (6 or 8,6%) took place only in general group, and included external percutaneous  drainage in 3 cases, fenestration – in 2, puncture-aspiration sanitation – in 1. Consequently, in general group miniinvasive surgical approaches for drainage of liver abscesses were applied in the majority of patients - 48 (68.6%) ones versus 8 (12.5%) in control group. The using of miniinvasive surgical drainage techniques for liver abscesses showed a significant decrease (p<0,05) of postoperative complications from 48,3% in control group to 13,5% in general group, shortening of inpatient terms from 14,6±1,4 to 5.2±0.8 days and decreasing of mortality rate from 7.8% to 2.8%.Изучены результаты лечения 134 больных с абсцесами печени (АП). Пациенты были разделены на группу сравнения – 64 человека (47,7%), которые были пролечены традиционными методиками, и основную группу – 70 пациентов (52,3%), для лечения которых преимущество предоставлялось миниинвазивным хирургическим вмешательствам. Установлено, что холангиогенные абсцессы встречались в 30,6%, криптогенные – в 25,4%, гематогенные – в 21,6%, контактные в 11,2%, посттравматические – в 9,0% и АП в результате нагноения метастазов опухолей – 2,2 %. Одиночные нагноение в печени встречались чаще – 87,3% случаев, многочисленные – 12,7%. Прежде всего поражались 3, 6 и 7 сегменты печени – 12,9%, 26,1%, 32,0% соответственно. В группе сравнения преобладали операции дренирования АП, выполненные путем лапаротомии, – 56 вмешательств (87,5% от 64 пациентов) против 22 (31,4% от 70 пациентов) в основной группе. Чрескожное дренирование гнойников – 8 (12,5%) и 42 (60%) соответственно. Лапароскопические операции были проведены только в основной группе и включали внешнее санационное дренирование АП в 3 случаях, фенестрация – в 2, пункционно-аспирационную санацию – в 1, что составило всего 6 вмешательств или 8,6%. Итак, в основной группе миниинвазивные хирургические подходы к дренированию АП были применены у большей части – 48 (68,6%) пациентов против 8 (12,5%) исследованных в группе сравнения. Использование миниинвазивных хирургических дренирующих методик АП позволило достоверно (р<0,05) снизить количество послеоперационных осложнений с 48,3% в контрольной до 13,5% в основной группе, сократить длительность пребывания больного в стационаре с 14,6±1,4 до 5,2±0,8 суток и снизить послеоперационную летальность с 7,8% до 2,8% соответственно.Вивчені результати лікування 134 хворих з абсцесами печінки (АП). Пацієнти розподілені на групу порівняння – 64 особи (47,7%), проліковані традиційними методиками, та основну групу – 70 пацієнтів (52,3%), для лікування яких перевага надавалася мініінвазивним хірургічним втручанням. Холангіогенні абсцеси траплялися у 30,6%, криптогенні – у 25,4%, гематогенні – у 21,6%, контактні – у 11,2%, посттравматичні – у 9,0% і АП в результаті нагноєння метастазів пухлин – 2,2%.  Поодинокі нагноєння в печінці виявлялися частіше – 87,3% випадків, численні – 12,7%. Насамперед, вражалися 3, 6 і 7 сегменти печінки – 12,9 %, 26,1 %, 32,0 % відповідно. У групі порівняння переважали операції дренування АП, виконані шляхом лапаротомії – 56 втручань (87,5% від 64 пацієнтів) проти 22 (31,4% від 70 пацієнтів) в основній групі. Черезшкірне дренування гнійників – 8 (12,5%) і 42 (60%) відповідно. Лапароскопічні операції проведені тільки  в основній групі, і містили зовнішнє санаційне дренування АП у 3 випадках, фенестрацію – у 2,  пункційно-аспіраційну санацію – в 1, що склало загалом 6 втручань або 8,6%. Отже, в основній групі мініінвазивні хірургічні підходи до дренування АП застосовані у більшої частини – 48 (68,6%) пацієнтів проти 8 (12,5%) досліджених у групі порівняння. Використання мініінвазивних хірургічних дренуючих методик АП дало змогу достовірно (р<0,05) знизити кількість післяопераційних ускладнень з 48,3% у контрольній до 13,5% в основній групі, скоротити тривалість перебування хворого в стаціонарі з 14,6±1,4 до 5,2±0,8 доби та знизити післяопераційну летальність з 7,8% до 2,8% відповідно

Puumala Orthohantavirus Reassortant Genome Variants Likely Emerging in the Watershed Forests

Hemorrhagic fever with renal syndrome (HFRS) remains a prevalent zoonosis in the Republic of Tatarstan (RT), Russian Federation. Puumala orthohantavirus (PUUV), carried by bank voles (Myodes glareolus), is the principal zoonotic pathogen of HFRS in the RT. In this study, we sought to demonstrate the similarity of the PUUV genetic sequences detected in HFRS case patients and bank vole samples previously collected in some areas of the RT. Furthermore, we intended to identify the reassortant PUUV genomes and locate a potential site for their emergence. During 2019 outbreaks, the PUUV genome sequences of the S and M segments from 42 HFRS cases were analysed and compared with the corresponding sequences from bank voles previously trapped in the RT. Most of the PUUV strains from HFRS patients turned out to be closely related to those isolated from bank voles captured near the site of the human infection. We also found possible reassortant PUUV genomes in five patients while they were absent in bank voles. The location of the corresponding HFRS infection sites suggests that reassortant PUUV genomes could emerge in the bank voles that inhabit the forests on the watershed between the Kazanka River and Myosha River. These findings could facilitate the search for the naturally occurring reassortants of PUUV in bank vole populations