ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОТИЗАПАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ ЕКСТРАКТІВ ПОЛИНУ ГІРКОГО ТА ПОЛИНУ ЗВИЧАЙНОГО ЗА УМОВИ ПАТОЛОГІЇ РІЗНОГО ГЕНЕЗУ

Introduction. Artemisia genus species are used in medicine for centuries. They have appetizing, anthelmintic, bactericidal, choleretic and anti-inflammatory effects. Their activity is caused by different groups of biologically active compounds. The aim of the study – to learn the anti-inflammatory effect of Artemisia absinthium L. and Artemisia vulgaris L. extracts using carrageenan and formalin models of edema. Research Methods. To determine the anti-inflammatory effect of Artemisia absinthium L. and Artemisia vulga­ris L. herb extracts under the pathology of different genesis, two techniques were used: models of carrageenin and formalin edema (aseptic inflammation). They are recommended by the State Expert Center of the Ministry of Health of Ukraine for preclinical studies and for research of anti-exudative activity. The study and analysis of the obtained experimental data were performed in comparison with non-steroidal anti-inflammatory drug – sodium diclofenac and with quercetin. Results and Discussion. It was found that a comparative study of the anti-inflammatory effect of Artemisia L. herb extracts in conditions of carrageenan edema, which is characterized by cyclooxygenase way of inflammation, Artemisia absinthium L. and Artemisia vulgaris L. extracts showed anti-exudative effect throughout the experiment. The best suppression of edema was observed during fifth hour since the introduction of the phlogogenic agent. It reveals the effect of Artemisia absinthium L. and Artemisia vulgaris L. extracts on inflammatory mediators – prosta­glan­dins. In condition of the formalin edema, membrane protein degradation develops and inflammatory mediators, in particular prostaglandins, are released. Conclusions. We have established a pronounced anti-inflammatory effect of Artemisia absinthium L. and Artemisia vulgaris L. extracts, which affect the mediators of inflammation – prostaglandins, and can be used as anti-inflammatory agents in conditions of the inflammatory processes of the pancreas and gall bladder.Вступление. К растениям, которые имеют многовековой опыт использования в медицине, относят виды рода Полынь, которые применяют как аппетитные, глистогонные, бактерицидные, желчегонные и противовоспалительные средства, действие которых обусловлено наличием различных групп биологически активных соединений. Цель исследования – изучить противовоспалительную активность экстрактов полыни горькой и полыни обыкновенной на моделях карагенинового и формалинового отеков. Методы исследования. Для определения противовоспалительной активности экстрактов травы полыни горькой и полыни обыкновенной при патологии различного генеза использовали две методики на моделях асептического воспаления (карагениновый и формалиновый отеки), которые рекомендовал Государственный экспертный центр МОЗ Украины для доклинических исследований и определения антиэкссудативной активности. Исследование и анализ полученных экспериментальных данных проводили в сравнении с препаратом из группы нестероидных противовоспалительных средств – натрия диклофенаком и кверцетином. Результаты и обсуждение. Сравнительное изучение противовоспалительной активности экстрактов полыни горькой и полыни обыкновенной при карагениновом отеке, который характеризовался циклооксигеназным путем воспаления, показало, что они проявляли антиэкссудативное действие в течение всего эксперимента. Наибольшее угнетение отека наблюдали на 5 ч с момента введения флогогенного агента, что свидетельствовало о влиянии экстрактов полыни горькой и полыни обыкновенной на медиаторы воспаления – простагландины. При формалиновом отеке антиэкссудативная активность экстрактов проявлялась уже на 3 ч и повышалась до конца эксперимента, что указывало на угнетение активности медиаторов воспаления. Вывод. Установлено выраженное противовоспалительное действие экстрактов полыни горькой и полыни обыкновенной, которые влияют на медиаторы воспаления – простагландины, их можна использо­вать как противовоспалительные средства при воспалительных процессах поджелудочной железы и желчного пузыря.Вступ. До рослин, що мають багатовіковий досвід використання в медицині, належать види роду Полин, які застосовують як апетитні, глистогінні, бактерицидні, жовчогінні та протизапальні засоби. Їх дія зумовлена наявністю різних груп біологічно активних сполук. Мета дослідження – вивчити протизапальну активність екстрактів полину гіркого і полину звичайного на моделях карагенінового та формалінового набряків. Методи дослідження. Для визначення протизапальної активності екстрактів трави полину гіркого і полину звичайного за умови патології різного генезу використовували дві методики на моделях асептичного запалення (карагеніновий та формаліновий набряки), які рекомендував Державний експертний центр МОЗ України для доклінічних досліджень і встановлення антиексудативної активності. Дослідження та аналіз отриманих експериментальних даних проводили в порівнянні з препаратом із групи нестероїдних протизапальних засобів – натрію диклофенаком та кверцетином. Результати й обговорення. Порівняльне вивчення протизапальної активності екстрактів полину гіркого і полину звичайного при карагеніновому набряку, який характеризувався циклооксигеназним шляхом запалення, показало, що вони проявляли антиексудативну дію протягом усього експерименту. Найбільше пригнічення набряку спостерігали на 5 год з моменту введення флогогенного агента, що свідчило про вплив екстрактів полину гіркого і полину звичайного на медіатори запалення – простагландини. При формаліновому набряку антиексудативна активність екстрактів проявлялась уже на 3 год і підвищувалась до кінця експерименту, що вказувало на пригнічення активності медіаторів запалення. Висновок. Встановлено виражену протизапальну дію екстрактів полину гіркого і полину звичайного, які впливають на медіатори запалення – простагландини, їх можна використовувати як протизапальні засоби при запальних процесах підшлункової залози та жовчного міхура

ВИВЧЕННЯ ГОСТРОЇ ТОКСИЧНОСТІ ТА ГЕПАТОПРОТЕКТОРНОЇ АКТИВНОСТІ ЕКСТРАКТІВ ТРАВИ ПОЛИНУ ГІРКОГО ТА ПОЛИНУ ЗВИЧАЙНОГО

The aim of the work. Study of acute toxicity and hepatoprotective activity of extracts of Artemisia absinthium L. and Artemisia vulgaris L. herbs. Materials and Methods. To determine acute toxicity, the method of preclinical study of drugs harmlessness was used. The study of hepatoprotective activity of Artemisia absinthium L. and Artemisia vulgaris L. herbs extracts was carried out on the model of acute tetrachloromethane hepatitis. Hepatoprotector of domestic production – Sylibor tablets were used as a comparison drug. Results and Discussion. As a result of the study, it was found that intragastric administration of the Artemisia absinthium L. and Artemisia vulgaris L. herbs extracts at a dose of 6000 mg/kg does not lead to death of animals, changes in the integral, hematological, biochemical parameters and morphological structure of the internal organs of the experimental animals, which indicates the absence of toxic effects of extracts in a given dose and characterizes them as ptactically nontoxic (toxicity class V, LD50 > 5000 mg/kg) according to toxicity classification of substances. In acute toxic lesions of the liver the Artemisia absinthium L. and Artemisia vulgaris L. extracts show a distinct hepatoprotective activity, inhibiting peroxidation destructive processes and reducing the development of the cytolysis syndrome; their activity is practically identical to the comparison drug – Sylibor. Conclusion. The investigation of acute toxicity of Artemisia absinthium L. and Artemisia vulgaris L. herbs extracts demonstrates that their intragastric administration at the dose of 6000 mg/kg does not lead to the death of animals, they were neat, had satisfactory appetite, normally responded to sound and light stimuli, urinary and defecation processes were normal, breathing violations and convulsions were not observed. The investigated extracts of Artemisia absinthium L. and Artemisia vulgaris L. herbs show hepatoprotective activity at the acute liver toxicity, that is evidenced by a decrease of the intensity of the process of lipid peroxidation and a reduction of the tetrachloromethane toxicity, leveling the biochemical parameters of animals blood and liver homogenate up to those of intact animals.Мета роботи. Дослідження гострої токсичності та гепатопротекторної активності трави полину гіркого та полину звичайного. Матеріали і методи. Для визначення гострої токсичності використовували методику доклінічного вивчення безпечності лікарських засобів. Вивчення гепатозахисної активності екстрактів полину гіркого та полину звичайного проводили на моделі гострого тетрахлорметанового гепатиту. Як препарат порівняння використовували гепатопротектор вітчизняного виробництва таблетки «Силібор». Результати й обговорення. В результаті проведеного дослідження встановлено, що внутрішньошлункове введення екстрактів трави полину гіркого та полину звичайного у дозі 6000 мг/кг не призводить до загибелі тварин, змін зі сторони інтегральних, гематологічних, біохімічних показників та морфологічної структури внутрішніх органів піддослідних тварин не виникає, що вказує на відсутність токсичної дії екстрактів в даній дозі, та характеризує їх як практично нетоксичні (V клас токсичності, LD50 > 5000 мг/кг) відповідно до класифікації речовин за токсичністю. При гострому токсичному уражені печінки екстракти полину гіркого та полину звичайного проявляють виразну гепатопротекторну активність, пригнічуючи перекисні деструктивні процеси та зменшуючи розвиток синдрому цитолізу і практично не поступаються препарату порівняння «Силібор». Висновки. Вивчення гострої токсичності після внутрішньошлункового введення екстрактів трави полину гіркого та полину звичайного у дозі 6000 мг/кг не призводило до загибелі тварин, вони були охайними, мали задовільний апетит, нормально реагували на звукові і світлові подразники, процеси сечовиділення і дефекації були у нормі, порушення дихання та судом не спостерігали. Досліджувані екстракти полину гіркого та полину звичайного проявляють при гострому токсичному ураженні печінки гепатопротекторну активність, про що свідчить зниження інтенсивності процесу перекисного окислення ліпідів та зменшення токсичності дії тетрахлорметану, доводячи біохімічні показники крові та гомогенату печінки тварин до рівня інтактних

ДОСЛІДЖЕННЯ ГІПОЛІПІДЕМІЧНОЇ ДІЇ ПРИ КУРСОВОМУ ПРИЗНАЧЕННІ ЕКСТРАКТІВ ТРАВИ Verbena officinalis L.

The aim of the work. Investigation the effect of Verbena officinalis L. herb extracts on the level of lipids in the blood of experimental animals using the model of atherosclerotic hyperlipidemia. Materials and Methods. The investigation of the effect of Verbena officinalis L. herb extracts on the level of lipid fractions in the blood of experimental white rats was performed using the Triton model of hyperlipidemia. The pharmacotherapeutic efficacy of the investigated extracts was proved on the basis of biochemical, morphological and histological parameters. Results and Discussion. The received data of biochemical parameters of rats blood indicates that the course using, within 10 days, of standardized Verbena officinalis L. herb extracts by animals with atherosclerotic hyperlipidemia simulated by Triton WR-1339, significantly decrease the level of lipids in it. Conclusions. The study of the biochemical parameters dynamics in the blood of rats with atherosclerotic hyperlipidemia simulated by Triton WR-1339, at course assignment of Verbena officinalis L. herb extracts indicates that the use of the extracts reduces the level of blood lipids, namely total lipids, β-lipoproteins, triglycerols, total cholesterol, as well as the parameters of total protein, urea, ALT and AST. The most pronounced effect was demonstrated by Verbena officinalis L. water-alcohol extract.Мета роботи. Дослідження впливу екстрактів трави Verbena officinalis L. на рівень ліпідів в крові піддослідних тварин на моделі атеросклеротичної гіперліпідемії. Матеріали і методи. Дослідження впливу екстрактів трави Verbena officinalis L. на рівень фракцій ліпідів у крові піддослідних білих щурів проводили в умовах тритонової моделі гіперліпідемії. Про фармакотерапевтичну ефективність досліджуваних екстрактів робили висновок на основі біохімічних, морфологічних та гістологічних показників. Результати й обговорення. Отримані результати вивчення біохімічних показників крові щурів свідчать, що при курсовому, протягом 10 днів, введенні стандартизованих екстрактів трави Verbena officinalis L. тваринам із модельованою тритоном WR-1339 атеросклеротичною гіперліпідемією, спостерігалося зниження рівня ліпідного складу крові. Висновки. В результаті вивчення динаміки біохімічних показників крові щурів із атеросклеротичною гіперліпідемією, змодельованою тритоном WR-1339, при курсовому призначенні екстрактів із трави  Verbena officinalis L. встановлено, що застосування екстрактів  зменшує рівень ліпідів крові, а саме загальних ліпідів, β-ліпопротеїнів, тригліцеролів, загального холестеролу, а також показників загального протеїну, сечовини, АлАТ і АсАТ. Найбільш виражену дію проявляє водно-спиртовий екстракт трави Verbena officinalis L

Portable Unit for Metabolic Analysis

The Portable Unit for Metabolic Analysis measures human metabolic function. The compact invention attaches to the face of a subject and it is able to record highly time-resolved measurements of air temperature and pressure, flow rates during inhalation and exhalation, and oxygen and carbon dioxide partial pressure. The device is capable of `breath-by-breath` analysis and `within-breath` analysis at high temporal resolution

ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ЕКСТРАКТІВ З ТРАВИ ВИДІВ РОДУ ПОЛИН НА ПЕРЕБІГ ТОКСИЧНОГО ТЕТРАХЛОРМЕТАНОВОГО УРАЖЕННЯ ПЕЧІНКИ

Introduction. Artemisia L. genus species are the promising sources for the manufacturing of drugs with hepatoprotective activity. They are used as appetizing, anthelmintic, bactericidal, choleretic and anti-inflammatory re­medies. The pharmacological activity of Artemisia L. species is caused by the presence of different groups of biologically active substances. The aim of the study – to learn the acute toxicity and the effect of Artemisia absinthium and Artemisia vulgaris water-alcohol extracts on the progress of the toxic tetrachloromethane liver damage. Research Methods. The method of preclinical study of drugs safety was used to determine the acute toxicity. The investigation of hepatoprotective activity of Artemisia absinthium and Artemisia vulgaris extracts was performed using the model of acute tetrachloromethane hepatitis. Hepatoprotector of local manufacturer (“Silibor” tablets) was used as the reference drug. Results and Discussion. It was found that intragastric administration of Artemisia absinthium and Artemisia vulgaris extracts at the dose of 6000 mg/kg does not lead to the death of animals. There were no changes in the integral, hematological, biochemical parameters and in the morphological structure of the internal organs of experimental animals. It allows to characterize the extracts at this dose as almost non-toxic ones (V toxicity class, LD50>5000 mg/kg) according to the toxicity classification of substances. The results of Artemisia absinthium and Artemisia vulgaris extracts study indicate that they show the distinct hepatoprotective activity in condition of acute toxic liver damage. They suppress peroxide destructive processes and reduce the evolution of cytolysis syndrome and their effects are no inferior rather than the effect of tablets “Silibor”. Conclusions. The study of acute toxicity of Artemisia absinthium and Artemisia vulgaris extracts after their intragastric administration at the dose of 6000 mg/kg does not lead to the animals death. They were tidy and had the good appetite. The animals reacted adequately to sound and light stimulation. The processes of urination and defecation were unchanged. Breathing disorders and seizures were not observed. The investigated Artemisia ­absinthium and Artemisia vulgaris extracts demonstrate hepatoprotective activity in condition of acute toxic liver damage. This is proved by decreasing in the intensity of lipid peroxidation and in the toxicity of tetrachloromethane. Biochemical parameters of the animals’ blood and the liver homogenate became responded to the level of intact animals.Вступление. Одним из перспективных источников создания лекарственных препаратов с гепатопротекторной активностью являются виды рода Полынь, которые применяют как аппетитные, глистогонные, бактерицидные, желчегонные и противовоспалительные средства, действие которых обусловлено наличием различных групп биологически активных соединений. Цель исследования – изучить острую токсичность и влияние водно-спиртовых экстрактов с травы полыни горькой и полыни обыкновенной на течение токсического тетрахлорметанового поражения печени. Методы исследования. Для определения острой токсичности использовали методику доклиничес­кого изучения безопасности лекарственных средств. Гепатозащитную активность экстрактов с травы полыни горькой и полыни обыкновенной изучали на модели острого тетрахлорметанового гепатита. В качестве препарата сравнения применяли гепатопротектор отечественного производства – таблетки “Силибор”. Результаты и обсуждение. В результате проведенного исследования установлено, что внутрижелудочное введение экстрактов с травы полыни горькой и полыни обыкновенной в дозе 6000 мг/кг не приводило к гибели животных, изменений со стороны интегральных, гематологических, биохимических показателей и морфологической структуры внутренних органов подопытных животных не возникало, что указывало на отсутствие токсического действия экстрактов в этой дозе и характеризовало их как практически нетоксичные (V класс токсичности, LD50>5000 мг/кг) в соответствии с классификацией веществ по токсичности. Результаты изучения гепатопротекторной активности экстрактов с травы полыни горькой и полыни обыкновенной свидетельствовали о том, что при остром токсическом поражении печени они проявляли выраженную гепатопротекторную активность, подавляя перекисные деструктивные процессы, уменьшая развитие синдрома цитолиза, и практически не уступали по гепатопротекторной активности препарату сравнения “Силибор”. Выводы. Острая токсичность после внутрижелудочного введения экстрактов с травы полыни горькой и полыни обыкновенной в дозе 6000 мг/кг не приводила к гибели животных, они были опрятными, имели удовлетворительный аппетит, нормально реагировали на звуковые и световые раздражители, процессы мочеиспускания и дефекации были в норме, нарушений дыхания и судорог не наблюдали. Ис­следуемые экстракты с травы полыни горькой и полыни обыкновенной проявляют при остром токсическом поражении печени гепатопротекторную активность, о чем свидетельствуют снижение интенсивности процесса перекисного окисления липидов и уменьшение токсичности тетрахлорметана, доводя биохимические показатели крови животных и гомогената печени до уровня интактных животных.Вступ. Одним з перспективних джерел створення лікарських препаратів із гепатопротекторною активністю є види роду Полин, які застосовують як апетитні, глистогінні, бактерицидні, жовчогінні та протизапальні засоби, дія яких зумовлена наявністю різних груп біологічно активних сполук. Мета дослідження – вивчити гостру токсичність та вплив водно-спиртових екстрактів з трави полину гіркого і полину звичайного на перебіг токсичного тетрахлорметанового ураження печінки. Методи дослідження. Для визначення гострої токсичності використовували методику доклінічного вивчення безпечності лікарських засобів. Гепатозахисну активність екстрактів з трави полину гіркого та полину звичайного вивчали на моделі гострого тетрахлорметанового гепатиту. Як препарат порівняння застосовували гепатопротектор вітчизняного виробництва – таблетки “Силібор”. Результати й обговорення. У результаті проведеного дослідження встановлено, що внутрішньошлункове введення екстрактів з трави полину гіркого та полину звичайного в дозі 6000 мг/кг не призводило до загибелі тварин, змін зі сторони інтегральних, гематологічних, біохімічних показників та морфологічної структури внутрішніх органів піддослідних тварин не виникало, що вказувало на відсутність токсичної дії екстрактів у цій дозі та характеризувало їх як практично нетоксичні (V клас токсичності, LD50>5000 мг/кг) відповідно до класифікації речовин за токсичністю. Результати вивчення гепатопротекторної активності екстрактів з трави полину гіркого та полину звичайного свідчили про те, що при гострому токсичному ураженні печінки вони проявляли виражену гепатопротекторну активність, пригнічуючи пероксидні деструктивні процеси та зменшуючи розвиток синдрому цитолізу, і практично не поступалися за гепатопротекторною активністю препарату порівняння “Силібор”. Висновки. Гостра токсичність після внутрішньошлункового введення екстрактів з трави полину гіркого та полину звичайного в дозі 6000 мг/кг не призводила до загибелі тварин, вони були охайними, мали задовільний апетит, нормально реагували на звукові й світлові подразники, процеси сечовиділення і дефекації були в нормі, порушень дихання та судом не спостерігали. Досліджувані екстракти з трави полину гіркого та полину звичайного проявляють при гострому токсичному ураженні печінки гепатопротекторну активність, про що свідчать зниження інтенсивності процесу пероксидного окиснення ліпідів і зменшення токсичності дії тетрахлорметану, доводячи біохімічні показники крові тварин та гомогенату печінки до рівня інтактних тварин

Animal models of genetic hypertension: what can we learn for human hypertension?

1. The dissection of the genetic components of common complex diseases, such as hypertension, represents a major investigational challenge. The use of inbred experimental animal models of the disease represents a time-honoured approach to reducing the difficulty of this task. 2. Recent progress in molecular genetics has raised expectations that the application of powerful new techniques to established animal models of hereditary hypertension may provide important new insights into the genetic basis of human hypertension and perhaps direct access to genes involved in human hypertension. 3. These methods provide exciting opportunities, but to recognize their full potential will require the revision of many traditional and established strategies used in hypertension research. There can be little doubt that these methods, if applied wisely, will make an important contribution to our understanding of hypertension as a disease that is the result of the interaction of genetic and environmental factors. 4. Whether the applicability of results obtained in experimental animals is primarily conceptual, furthering our understanding primarily of disease mechanisms, or whether newly recognized disease-relevant genes will directly identify their human homologues as being involved in the pathogenesis of hypertension in humans cannot be predicted with certainty. Either possibility fully justifies efforts and resources directed into the application of molecular genetic research to experimental animal models