Судова реформа в Україні: визначеність категоріального апарату

У статті висвітлено нормативно-правовий та теоретико-методологічний підходи до розуміння категоріального апарату судової реформи в Україні. Констатовано, що судова реформа, передусім, потребує відповідного наукового супроводу, зокрема щодо чіткого визначення її предмета та напрацювання понятійно-категоріального апарату, з огляду на відсутність чіткого нормативно-правового визначення низки важливих термінів, передусім таких як «судова система», «судова влада», «система правосуддя», «судоустрій», які неодноразово використовуються при розробці відповідних реформаційних положень. Метою статті визначено встановлення концепту співвідношення релевантних судовій реформі правових категорій крізь призму правового аналізу нормативно-правового та теоретико-методологічного підходів до їхнього розуміння, та їхній подальший розвиток. Встановлено, що чинне законодавство України не містить нормативно-правового визначення таких дефініцій як «судоустрій», «судова влада», «судова система», «правосуддя», «система правосуддя», попри те, що активно послуговується ними, здійснюючи правове регулювання відносин у сфері судоустрою та статусу суддів. У науковій юридичній літературі подекуди ці терміни використовуються без конкретизації їхнього визначення, з огляду на тісний зв’язок між ними та змістовну взаємозумовленість, формуючи із них певний синонімічний ряд. Водночас, задля відповідності предмета реформаційних положень таким критеріям як логічність, раціональність та несуперечливість, доведено потребу у розмежуванні цих термінів, виокремивши відповідні критерії такого розмежування. За результатами правового аналізу законодавчих та доктринальних підходів до вирішення цієї проблеми обґрунтовано доцільність визнання категорії «система правосуддя» всеохоплюючою правовою категорію, яка включатиме в себе судову систему та системи інших суміжних із судовою владою правових інститутів (прокуратури, адвокатури, примусового виконання рішень), що функціонально забезпечують її реалізацію. Запропоновано перейменувати Розділ VIII Конституції України на «Система правосуддя», з огляду на те, що здійснення правосуддя передбачає необхідність належної організації судової влади, її реалізації судами і забезпечення спеціально уповноваженими органами та установами, які у своїй сукупності і взаємозв’язках становлять систему правосуддя, що включає інституційні, функціональні елементи та організаційні аспекти

The codification of medical legislation in Ukraine: the question of the formulation of the problem

The purpose of the research is to study and propose an integrated approach to the formation of legal health policy. National medical law is not systemic. Obsolete, duplicate and contradictory legal acts of varying legal force, excessive number of subordinate ministerial and departmental acts require the systematization of medical legislation, the creation of a coherent, logical and intra-contradictory system. It is necessary to combine the efforts and knowledge of lawyers and doctors to create an appropriate viable regulatory framework and improve the efficiency and quality of the law-making process. When developing its own legal and regulatory framework, it is necessary to take into account the international legal standards in the field of health protection, the experience of foreign countries in medical legislation, as well as national peculiarities, traditions and realities. Codification is a special and the most perfect and highest form of systematization of legislation. That is a streamlining of the legislative material, which is aimed at processing by eliminating repetitions, contradictions, filling gaps, transforming the nature and direction of the material, to the maximum extent provided by internal coherence, integrity, consistency and completeness of legal regulation of existing social relations. An urgent task is the creation of the Medical Code of Ukraine, which would meet the general standards of human rights and relevant international legal acts, which is dominated by directives and other acts of the World Health Organization

The right to euthanasia: for or against?

The purpose of the research is to determine the feasibility of introducing euthanasia in Ukraine based on the analysis of world experience. Euthanasia is the most controversial and ambiguous topic of scientifi research, which is on the brink of medicine and law. Euthanasia is the type of behavior of the medical offir (action, inaction or decision) committed consciously and intentionally, and also aimed at ending the unbearable suffring (physical, mental, moral and other characters), carried out on a repeated and unambiguous request of the patient (and his legal representative), subject to his complete, timely and objective awareness of the consequences of such interference resulting from the death of the patient. In the world there is no single approach to the issues of legalization of euthanasia. Today, the tendency towards legalization of passive euthanasia in the legal order of some economically developed countries is developing. However, this was preceded by a serious social controversy on this issue with the widest possible involvement of it, in the law, medicine, bioethics, philosophy, sociology and other sciences. However, in spite of the established trends, euthanasia in none of its forms can be considered as a suffient legal basis for depriving a person of his life and the corresponding termination of his right to life. The priority direction of development should be not the legalization of euthanasia, but the development of palliative care, which aims to eliminate pain and provide comprehensive support to patients, members of their families, and others

ЩОДО РОЗУМІННЯ ПОВЕДІНКИ СУБ’ЄКТІВ ФІНАНСОВИХ ВІДНОСИН

: The article deals with peculiarities of behavior of subjects of financial relations. Specific features of legal behavior are analyzed. It also studies the signs of lawful and unlawful behavior. Abuse of law are considered within misconduct.It is marked that public financial rights are protected by law, except when their implementation is contrary to the purpose of these rights in a legal state. Thus, subjects of financial relationships, exercising their rights act within legal behavior. Their action or inaction can be both lawful and unlawful.It is summarized, that in practice, it is important causal link between the act and the effects that it has caused. With this in mind, it turns especially important and difficult for state–government agencies to prove the fact that actions or omissions of a subordinate subject of financial relationships have signs of illegibility, their behavior is illegal. And it is important to a subordinate subject to prove the legality of their actions. An arsenal of evidence is used for this purpose, as well as evidence is created.В статье рассматриваются особенности поведения субъектов финансовых отношений. Анализируются особенности правового поведения. Также исследуются признаки законного и незаконного поведения. Злоупотребление законом рассматриваются в рамках неправомерных действий.У статті розглядаються особливості поведінки суб'єктів фінансових відносин. Аналізуються особливості правової поведінки. Також досліджуються ознаки законної та незаконної поведінки. Зловживання законом розглядаються в рамках неправомірних дій

Проведення в Україні кодифікації медичного законодавства: до питання постановки проблеми

The purpose of the research is to study and propose an integrated approach to the formation of legal health policy.National medical law is not systemic. Obsolete, duplicate and contradictory legal acts of varying legal force, excessive number of subordinate ministerial and departmental acts require the systematization of medical legislation, the creation of a coherent, logical and intra-contradictory system. It is necessary to combine the efforts and knowledge of lawyers and doctors to create an appropriate viable regulatory framework and improve the efficiency and quality of the law-making process.When developing its own legal and regulatory framework, it is necessary to take into account the international legal standards in the field of health protection, the experience of foreign countries in medical legislation, as well as national peculiarities, traditions and realities.Codification is a special and the most perfect and highest form of systematization of legislation. That is a streamlining of the legislative material, which is aimed at processing by eliminating repetitions, contradictions, filling gaps, transforming the nature and direction of the material, to the maximum extent provided by internal coherence, integrity, consistency and completeness of legal regulation of existing social relations.An urgent task is the creation of the Medical Code of Ukraine, which would meet the general standards of human rights and relevant international legal acts, which is dominated by directives and other acts of the World Health Organization.Цель работы – изучить и предложить комплексный подход к формированию правовой политики в сфере здравоохранения.Национальное медицинское законодательство не носит системный характер. Устаревшие, дублирующие и противоречивые нормативно-правовые акты различной юридической силы, чрезмерное количество подзаконных министерских и ведомственных актов требуют проведения систематизации медицинского законодательства, создания стройной, логичной и внутренне не противоречивой системы. Необходимо объединить усилия и знания юристов и медиков для создания надлежащей жизнеспособной нормативно-правовой базы и повышения эффективности и качества законотворческого процесса.При разработке собственной нормативно-правовой базы необходимо учитывать международно-правовые стандарты в сфере здравоохранения, опыт зарубежных стран по медицинскому законодательству, а также национальные особенности, традиции и реалии.Особой, наиболее совершенной и высшей формой проведения систематизации законодательства является кодификация, то есть такое упорядочение законодательного материала, которое направлено на переработку путем исключения повторов, противоречий, восполнение пробелов, преобразование характера и направленности материала, чем в максимальной степени обеспечивается внутренняя согласованность, целостность, системность и полнота правового регулирования существующих общественных отношений.Неотложной задачей является создание Медицинского кодекса Украины, который бы отвечал общим стандартам в области прав человека и соответствующим международно-правовым актам, главное место из которых занимают директивы и другие акты Всемирной организации здравоохранения.Мета роботи – вивчити та запропонувати комплексний підхід до формування правової політики в галузі охорони здоров’я.Національне медичне законодавство не має системного характеру. Застарілі, дублювальні й суперечливі нормативно-правові акти різної юридичної сили, надмірна кількість підзаконних міністерських і відомчих актів зумовлюють необхідність здійснення систематизації медичного законодавства,  створення стрункої, логічної та всередині не суперечливої системи. Необхідно об’єднати зусилля та знання юристів та медиків для створення належної життєздатної нормативно-правової бази й підвищення ефективності, якості законотворчого процесу.Під час розроблення власної нормативно-правової бази потрібно врахувати міжнародно-правові стандарти в галузі охорони здоров’я, досвід закордонних країн із медичного законодавства, а також національні особливості, традиції та реалії.Особливою, найбільш досконалою та вищою формою систематизації законодавства є кодифікація, тобто впорядкування законодавчого матеріалу, яке спрямоване на перероблення шляхом виключення повторів, суперечностей, заповнення прогалин, перетворення характеру та спрямованості матеріалу. Саме цим максимально забезпечується внутрішня узгодженість, цілісність, системність і повнота правового регулювання сучасних суспільних відносин. Нагальним завданням є створення Медичного кодексу України, який відповідав би загальним стандартам у сфері прав людини та відповідним міжнародно-правовим актам, чільне місце з них належить директивам та іншим актам Всесвітньої організації охорони здоров’я

Право на евтаназію: за чи проти?

The purpose of the research is to determine the feasibility of introducing euthanasia in Ukraine based on the analysis ofworld experience. Euthanasia is the most controversial and ambiguous topic of scientifi research, which is on the brink of medicine and law. Euthanasia is the type of behavior of the medical offir (action, inaction or decision) committed consciously and intentionally, and also aimed at ending the unbearable suffring (physical, mental, moral and other characters), carried out on a repeatedand unambiguous request of the patient (and his legal representative), subject to his complete, timely and objective awareness of the consequences of such interference resulting from the death of the patient. In the world there is no single approach to the issues of legalization of euthanasia. Today, the tendency towards legalization of passive euthanasia in the legal order of some economically developed countries is developing. However, this was preceded by a serious social controversy on this issue with the widest possible involvement of it, in the law, medicine, bioethics, philosophy, sociology and other sciences.However, in spite of the established trends, euthanasia in none of its forms can be considered as a suffient legal basis for depriving a person of his life and the corresponding termination of his right to life. The priority direction of development should be not the legalization of euthanasia, but the development of palliative care, which aims to eliminate pain and provide comprehensive support to patients, members of their families, and others.Цель работы – на основании анализа мирового опыта определить целесообразность введения эвтаназии в Украине. Эвтаназия – наиболее спорная и неоднозначная тема научных исследований, которая стоит на грани медицины и права. Под понятием эвтаназии понимают вид поведения медицинского работника (действие, бездействие или решение), который совершается сознательно и умышленно, а также направлен на прекращение невыносимых страданий (физического, психического, нравственного и иного характера), осуществляется по неоднократной и однозначнойпросьбе пациента (а в случаях, предусмотренных законом, его законного представителя), при условии его полной, своевременной и объективной информированности о последствиях такого вмешательства, которое в результате приводит к смерти.   В мире нет единого подхода к вопросам легализации эвтаназии. Сегодня формируется тенденция легализациипассивной эвтаназии в правовых порядках отдельных экономически развитых стран. Однако этому предшествовала серьезная общественная полемика с наиболее широким привлечением к ней кроме юристов представителей медицины, биоэтики, философии, социологии и иных наук.Несмотря на сложившиеся тренды, эвтаназия ни в одном из своих проявлений и форм не может считаться достаточным основанием для лишения человека жизни и соответствующего прекращения его права на жизнь. Приоритетным направлением развития должна быть не легализация эвтаназии, а развитие паллиативной помощи, которая имеетцелью устранение боли и всестороннюю поддержку пациентов, членов их семей, а также иных лиц.Мета роботи – на підставі аналізу світового досвіду визначити доцільність запровадження евтаназії в Україні. Евтаназія – найбільш суперечлива та неоднозначна тема наукових досліджень, що перебуває на межі медицини таправа. Під поняттям евтаназії розуміють вид поведінки медичного працівника (дія, бездіяльність чи рішення), який вчиняється свідомо та умисно, а також спрямований на припинення нестерпних страждань (фізичного, психічного,морального характеру тощо), здійснюється за неодноразовим та однозначним проханням пацієнта (а у випадках, що передбачені законом, його законного представника), за умови його повної, своєчасної та об’єктивної інформованості про наслідки такого втручання, що має результатом смерть. У світі немає єдиного підходу до питань легалізації евтаназії. Нині формується тенденція щодо легалізації пасивноїевтаназії у правових порядках окремих економічно розвинутих країн. Однак цьому передувала серйозна суспільна полеміка з найширшим залученням до неї крім юристів представників медицини, біоетики, філософії, соціології, інших наук. Попри сформовані тренди, евтаназія в жодному своєму прояві, формі не може вважатись достатньою правовою під-ставою для позбавлення людини життя та відповідного припинення її права на життя. Пріоритетним напрямом розвитку повинна бути не легалізація евтаназії, а розвиток паліативної допомоги, котра має на меті усунення болю та всебічну підтримку пацієнтів, членів їхніх сімей, а також інших осіб

Клінічно-анамнестичні особливості перебігу респіраторно-синцитіальної вірусної інфекції у новонароджених, які перебували на стаціонарному лікуванні в обласній дитячій клінічній лікарні

Objective: anamnestic, clinic-paraclinical findings and the course of RS-viral infection in patients, who were treated in the Neonatal Department of the RPCH of Chernivtsi are assessed.Material and methods. A retrospective analysis of 50 case histories of children treated for RS-infection during the last year was made. During hospitalization general clinical, biochemical, instrumental methods of examination were carried out for all the children.Results. Almost 18% of children hospitalized with RS-viral bronchiolitis received antibacterial therapy in spite of the fact that a part of accumulation of secondary bacterial infection was not higher than 8%. All the children received nebulizer and symptomatic therapy. Depending on the degree of severity and clinical manifestation of the disease nebulizer therapy was performed in combination with inhalation β2-agonists. 18 children (36%) received inhalation glucocorticosteroids, the rest — nebulizer therapy with the use of 0,9% NaСl solution. All the children in the intensive care unit required administration of oxygen supply, and one child required artificial lung ventilation. An average bed day was ten, it was longer only in three children due to preterm period.Conclusions. The analysis of the findings showed that among patients with RS-viral infection, acute bronchiolitis, most children were those of the first and second month of life residing in rural districts from large families. The course of the disease tended to be favorable. The results of the study confirmed the topicality of a rational antibiotic therapy, based on the preliminary diagnosis or the data to identify the pathogenic stimulus.Цель работы — провести оценку анамнестических, клинико-параклинических данных и течения заболевания РС-вирусной инфекции у пациентов, которые находились на стационарном лечении в неонатальном блоке областной детской клинической больницы (ОДКБ) г. Черновцы.Материал и методы. Ретроспективно проведен анализ историй болезни 50 детей, находившихся на лечении по поводу РС-инфекции в течение последнего года. Во время нахождения в стационаре всем детям проведено клинические, биохимические, инструментальные методыобследования.Результаты. Почти 18% детей, госпитализированных с РС-вирусным бронхиолитом, получили антибактериальную терапию, хотя наличие вторичной бактериальной инфекции наблюдалось только в 8% случаев. Все дети получали небулайзерную и симптоматическую терапию. В зависимости от тяжести и клинического течения заболевания небулайзерная терапия проводилась с использованием ингаляционных β2-агонистов. 18 детей (36%) получали ингаляционные глюкокортикостероиды, а остальные — небулайзерную терапию с использованием 0,9% р-ра NaСl. В кислородной поддержке нуждались все дети в отделенииинтенсивной терапии, а один ребенок был на искуственной вентиляции легких. Среднее пребывание в стационаре было 10 суток, только трое детей находились дольше в связи с маленьким гестационным возрастом.Вывод. Анализ полученных данных показал, что среди больных с РС-вирусной инфекцией, острым бронхиолитом преобладали дети первого-второго месяца жизни из многодетных семей сельской местности, преимущественно с благоприятным течением заболевания. Результаты исследования подтвердили актуальность рационального использования антибактериальной терапии, исходя из предварительного диагноза или данных идентификации возбудителя.Мета роботи — провести оцінку анамнестичних, клінічно-параклінічних даних та перебігу захворювання РС-вірусної інфекції у пацієнтів, які перебували на стаціонарному лікуванні в неонатальному блоці обласної дитячої клінічної лікарні (ОДКЛ) м. Чернівці.Матеріал і методи. Ретроспективно проведений аналіз історій хвороб 50 дітей, які проходили лікування з приводу РС-інфекції впродовж останнього року. Під час перебування в стаціонарі всім дітям були проведені загальноклінічні, біохімічні, інструментальні методи дослідження.Результати. Майже 18% дітей, госпіталізованих з РС-вірусним бронхіолітом, отримували антибактеріальну терапію, незважаючи на те, що частка нашарування вторинної бактеріальної інфекції не перевищувала 8% випадків. Всі діти отримували небулайзерну та симптоматичну терапію. Залежно від ступеня тяжкості та клінічного перебігу захворювання небулайзерна терапія проводилася у поєднанні з використанням інгаляційних β2-агоністів. 18 дітей (36%) отримували інгаляційні глюкокортикостероїди, а в решти — застосовувалася небулайзерна терапія з використанням 0,9% р-ну NaСl. Проведення кисневої дотації потребували всі діти під час перебування у відділенні інтенсивної терапії, а одна дитина потребувала штучної вентиляції легень. Середній ліжко-день склав у середньому 10 діб, лише у трьох дітей він виявився більш тривалим у зв’язку з малим терміном гестації. Висновок. Аналіз отриманих даних показав, що серед хворих на РС-вірусну інфекцію, гострий бронхіоліт переважали діти першого-другого місяця життя із багатодітних сімей сільської місцевості, переважно зі сприятливим перебігом захворювання. Результати дослідження підтвердили актуальність щодо дотримання раціональної антибактеріальної терапії, виходячи із передбаченого діагнозу або даних ідентифікації патогенного збудника

ЩОДО РОЗУМІННЯ ПОВЕДІНКИ СУБ’ЄКТІВ ФІНАНСОВИХ ВІДНОСИН

: The article deals with peculiarities of behavior of subjects of financial relations. Specific features of legal behavior are analyzed. It also studies the signs of lawful and unlawful behavior. Abuse of law are considered within misconduct.It is marked that public financial rights are protected by law, except when their implementation is contrary to the purpose of these rights in a legal state. Thus, subjects of financial relationships, exercising their rights act within legal behavior. Their action or inaction can be both lawful and unlawful.It is summarized, that in practice, it is important causal link between the act and the effects that it has caused. With this in mind, it turns especially important and difficult for state–government agencies to prove the fact that actions or omissions of a subordinate subject of financial relationships have signs of illegibility, their behavior is illegal. And it is important to a subordinate subject to prove the legality of their actions. An arsenal of evidence is used for this purpose, as well as evidence is created.В статье рассматриваются особенности поведения субъектов финансовых отношений. Анализируются особенности правового поведения. Также исследуются признаки законного и незаконного поведения. Злоупотребление законом рассматриваются в рамках неправомерных действий.У статті розглядаються особливості поведінки суб'єктів фінансових відносин. Аналізуються особливості правової поведінки. Також досліджуються ознаки законної та незаконної поведінки. Зловживання законом розглядаються в рамках неправомірних дій