Внутрішньокісткове судинне утворення як причина тяжкої спонтанної кровотечі

Внутрішньокісткове судинне утворення як причина тяжкої спонтанної кровотеч

Contribution of macrophage subpopulations to the pathogenesis of chronic periodontitis in humans and perspectives for study. Review of the literature

The role of macrophages in chronic periodontitis (CP) is essential, but not well understood. The purpose was a thematic analysis of the literature on contribution of M1/M2 macrophage subpopulations to the pathogenesis of chronic periodontitis, and methodology for macrophages study in order to define directions and approaches for further investigations. Our own research findings as well as papers for the topic by searching the electronic databases (the Google Scholar, PMC, PubMed) were analyzed. M1 macrophages can contribute to CP exacerbation, systemic inflammation enhancement, destruction of periodontal ligament, and inhibition of osteoclastogenesis. M2 macrophages are able both to develop tolerance influenced by LPS of periodontopathogens, and to enhance proinflammatory abilities. Experimental depletion of macrophages using clodronate liposomes can prevent the bone resorption. Influences on M1/M2 in CP with the purpose of treatment are not adequately investigated. Polarization of macrophages is regulated by a wide spectrum of recognizing receptors, cytokines, specific signaling pathways and genetic programs, some of which are used as phenotype markers of certain macrophages. The unique molecules for M1/M2 are absent. Phenotypic markers of M1 and M2 show overlap, so markers combinations are used depending on a purpose and type of macrophages or profile/combination of expressed genes. The article lists markers used in various studies for M1/M2 identification. Conclusions. Most of the data on the role of M1/M2 in CP was obtained using monocyte-derived macrophages in vitro and in animal models. This paper highlights the important role of M1 and M2 subpopulations of macrophages in the pathogenesis of CP in humans. The identification of predominant macrophage phenotypes remains elusive, as well as consequences of influences on them. Immunohistochemical methods are indispensable for human studies at the present stage due to availability of biopsy. A prospect for further scientific research is to study the role of M1 and M2 macrophages in CP pathogenesis in humans

Analysis of association between the density of infiltration in primary carcinoma of the mammary gland by tumor-associated macrophages and postoperative prognosis

Пухлино-асоційовані макрофаги (ПАМ) M2-типу домінують у пухлинах і продукують сприятливі для їх росту молекули, стимулюючи ріст пухлини. Однак, зміна M2-типу на М1 може уповільнювати або припиняти цей ріст. Для реалізації напрямку модуляції М1/М2 при лікуванні карциноми/раку молочної залози (РМЗ) необхідна обґрунтована діагностика і підтвердження негативного прогнозу ПАМ. Метою роботи було оцінити відношення пухлино-асоційованих макрофагів до післяопераційного прогнозу/виживання пацієнток з карциномою/раком молочної залози (РМЗ). Матеріалом дослідження були інтраопераційні тканини пухлин та іпсилатеральних лімфовузлів при радикальному видалені молочних залоз. Патоморфологічне дослідження лімфовузлів проводилося для уточнення діагностики стосовно N0/1. Щільність інфільтрації ПАМ визначали за допомогою імуногістохімічного забарвлення (ІГХ) CD68 та CD163 на 30 зразках п’яти молекулярно-біологічних типів РМЗ (по три клінічних випадки кожного). ІГХ дослідження по визначенню ПАМ і М2-подібних макрофагів проведено за допомогою стрептавідин-пероксидазного методу. Дослідження дозволило встановити, що кількісне представництво СD68+ та CD163+ Мф дуже різнилося від пацієнтки до пацієнтки, а також в межах зразку, що залежить зокрема від морфологічних особливостей РМЗ, охопленого біопсією. Щільність інфільтрації CD163+ макрофагами вогнища РМЗ негативно корелювала з післяопераційним виживанням, але не достовірно, проте це вкладається у загальну концепцію про негативний прогноз інфільтрації М2-подібними макрофагами. Потрібна більша кількість досліджень для підтвердження негативного значення щільності інфільтрації ПАМ первинного вогнища РМЗ для післяопераційного прогнозу. Не виключена захисна роль повноцінних М1-подібних ПАМ вогнища первинного ураження при РМЗ на рівні персоналізованого підходу. Перспективною є розробка диференційної діагностики і підходу до лікування РМЗ з урахуванням рівнів його інфільтрації субпопуляціями ПАМ.Tumor-associated macrophages (TAM) of the M2-type dominate in tumors and produce molecules, favorable for their growth, stimulating tumor growth. However, changing the M2-type for M1 can slow down or arrest this growth. For realization of the M1 / M2 modulation direction in the treatment of carcinoma / breast cancer (BC), a substantiated diagnosis and confirmation of the TAM negative prognosis is necessary. Therefore, the aim of the study was to evaluate the relation of tumor associated macrophages to the postoperative prognosis / survival of patients with 5 molecular-biological types of breast carcinoma. Materials of the study were intraoperative tissues of tumors and ipsilateral lymph nodes in radically removed mammary glands. Pathomorphological study of lymph nodes was conducted to clarify the diagnosis in relation to N0/1. The density of TAM infiltration was determined by immunohistochemical staining of CD68 and CD163 in 30 samples of five molecular biological types of breast cancer (three clinical cases of each type). Immunohistochemical (IHC) studies for the determination of TAM and M2-like macrophages were conducted using streptavidin-peroxidase method. The quantitative representation of CD68 + and CD163 + Mph is very different from patient to patient and also within one sample, which depends, in particular, on the morphological characteristics of breast cancer, studied by the biopsy. The density of infiltration by CD163 + macrophages of the BC focus negatively correlated with postoperative survival, which did not reach statistical significance, but is included in the general concept of a negative prognosis of infiltration by M2-like macrophages. Further research is needed to confirm the negative significance of the ТАМ infiltration density in the BC primary focus for postoperative prognosis. Promising is the development of differential diagnosis and approach to the treatment of breast cancer, taking into account the levels of its infiltration by subpopulations of TAM

PPAR-Gamma agonist pioglitazone reduced CD68+ but not CD163+ macrophage dermal infiltration in obese psoriatic patients

Macrophages are of great importance in the development of obesity and psoriasis. Signaling via PPAR-γ in certain macrophage populations is associated with M2-like features and anti-inflammatory profile. In this research, we evaluated the anti-inflammatory action of pioglitazone by the immunohistochemical study of M1 and M2 macrophages in psoriasis-affected skin in obese patients

ПЕРСПЕКТИВИ ВДОСКОНАЛЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО ПЛАНУ ДЛЯ ЛІКАРІВ-ІНТЕРНІВ-СТОМАТОЛОГІВ У РОЗДІЛІ «КАРІЄС»

During the postgraduate education it is crucial to emphasize the integration of knowledge about the etiology of dental caries lesions and caries risk factors with clinical treatment decision and patient management. The aim of the article was to analyze the curriculum on the topic of caries and compare it with the International Caries Classification and Management System – ICCMSTM in order to improve the theoretical foundations of education. When studying at the universities, the topic of caries is divided into numerous topics, among which topics of the caries prevention are separated. The caries risk factors, the smallest carious defects identification, caries activity determination are dropped out from caries diagnostic process, and remains only searching of the actual tooth defects and further filling. And the caries likelihood is based on the test of enamel resistance and/or index CFR (caries, filling, removal). Recently, the concept of “management” has entered medicine. The term means the complexity of diagnostic, therapeutic and preventive measures required for the diagnosis of a particular patient. The mission of the International Caries Classification and Management System is to translate the current international understanding of the pathogenesis, prevention and control of dental caries in a holistic way through a comprehensive assessment and personalized caries care plan. This is in order to: prevent new lesions from appearing, prevent existing lesions from advancing further, preserve tooth structure with non-operative care at more initial stages and conservative operative care at more extensive caries stages. This should be done while managing risk factors through all of the elements in the caries management cycle and recalling patients at appropriate intervals, with periodic monitoring and reviewing. New data must be implemented in the undergraduate and postgraduate stages of medical education so dentists and teachers can speak a common language.На післядипломному етапі освіти у навчанні лікарів-інтернів важливою є підкреслена інтеграція знань етіології і факторів ризику карієсу з практичними заходами у вигляді менеджменту пацієнта з карієсом. Метою статті був аналіз навчальної програми з теми «Карієс» і порівняння його із Міжнародною системою класифікації та менеджменту карієсу з метою вдосконалення теоретичних основ навчання. Тематика «Карієс» при вивченні у ВНЗ подрібнена на численні теми, серед яких виокремлені теми профілактики. З процесу діагностики випадають ланки визначення факторів ризику, виявлення найменших каріозних дефектів, визначення активності карієсу, і залишається пошук власне дефекту зуба для подальшого відновлення. А прогноз обґрунтований індексами тесту емалевої резистентності (ТЕР) та/або КПВ. Останнім часом у медицину увійшло поняття «менеджмент», яке полягає в комплексності діагностичних, лікувальних та профілактичних заходів, потрібних при встановленні діагнозу конкретному пацієнту. Міжнародна система класифікації та менеджменту карієсу (ICCMSTM) має за перспективи перетворити нинішнє міжнародне розуміння патогенезу, профілактики і контролю карієсу в цілісний спосіб комплексної оцінки й індивідуального плану «турботи» при карієсі, з метою: попередити появу нових вогнищ ураження, попередити вже існуючі ураження від подальшого розвитку, зберегти тканини зуба без оперативного втручання на початкових стадіях карієсу, і за допомогою оперативного лікування – при більш розвинених стадіях карієсу. Це має досягатися при управлінні факторами ризику через всі елементи в циклі менеджменту карієсу і повторних візитів пацієнта з відповідними інтервалами для періодичного контролю та огляду. Нові відомості необхідно імплементувати на додипломних і післядипломних етапах медичної освіти, щоб лікарі та викладачі могли розмовляти спільною мовою

Case of non-plaque-induced gingivitis related to the imbalance of sex steroid hormones

Мета: Розглянути клінічний випадок гінгівіту, який погано піддається лікуванню, не пов’язаний із зубною біоплівкою і, ймовірно, є проявом системного дисбалансу статевих гормонів, які спричинили хронічне запалення ясен. Методи: Аналіз клінічного випадку на основі наукометричних баз даних (PubMed, Академія Гугл), пошук в яких виконано за ключовими словами: індукований не зубною біоплівкою/бляшкою гінгівіт, дисбаланс статевих гормонів та його прояви у порожнині рота, фіброз ясен. Результати: Представлений ілюстрований звіт клінічного випадку хронічного генералізованого катарального гінгівіту (за класифікацією Данилевського М.Ф.), або індукований не зубною біоплівкою гінгівіт (згідно з новою класифікацією захворювань періодонту, 2017), з даними диференційної діагностики з іншими формами індукованих не зубною біоплікою гінгівітів, результатами лікування, результатами додаткових досліджень, які показали дисбаланс статевих гормонів, та клінічною презентацією при повторному обстеженні. Гінекологічне обстеження показало дисбаланс статевих гормонів, період відсутності овуляції, хронічне запалення яєчника, а згодом загострення хронічного аднекситу, при відсутності гінекологічних інфекцій. Це може відображати, що дисбаланс статевих гормонів пов’язаний із системним хронічним запаленням, постійним проявом якого може бути гінгівіт, не пов’язаний із зубною біоплівкою. Виявлений дисбаланс статевих гормонів може пояснити зв’язок гінгівіту із менструальним циклом, персистуючий перебіг, початок гінгівіту у період статевого дозрівання, мінімальний вплив зубної біоплівки на прояви гінгівіту, відсутність відповіді на стоматологічне лікування і патогістологічно виявлений субепітеліальний фіброз в ділянці уражених ясен. Висновки: Дисбаланс статевих гормонів пов’язаний з хронічним системним запаленням і може проявлятися як індукованим зубною біоплівкою, так і не пов’язаним з нею гінгівітом. Використання нової Міжнародної класифікації захворювань та станів тканин пародонту і периімплантних тканин (2017) забезпечує розуміння етіології і патогенезу, відмежовує сферу, де стоматолог може реалізувати свої професійні стратегії і має важливе значення для правильного менеджменту захворювань пародонту; Purpose: Was to describe and analyze the clinical case of poorly treated non-plaque-induced gingivitis as probably manifestation of systemic sex hormones imbalance that contributes to chronic gums inflammation. Methods: The case analysis with searche in science-based databases (PubMed, Google Scholar) by key words: non-biofilm/plaque-induced gingivitis, imbalance of sex steroid hormones and its manifestations in oral cavity, gingival fibrosis. Results: Presented illustrated report about chronic generalized catarrhal gingivitis (according to the classification of Danilevsky NF), or non-plaque-induced gingivitis (according to the new Classification of Periodontal and PeriImplant Diseases and Conditions, 2017), with data of it differential diagnosis with other non-plaque-induced gingival diseases, and results of treatment, and results of additional work up that showed an imbalance of sex hormones, and clinical presentation year later after first visit. Results of gynecological examination revealed the imbalance of sex hormones, and period of absence of ovulation, and chronic ovarian inflammation, and following exacerbation of chronic adnexitis, in the absence of gynecological infections, which may reflect that the imbalance was associated with systemic chronic inflammation, which may be manifested as permanent non-plaque-induced gingivitis. The revealed imbalance of sex hormones can explain connection of gingivitis with menstrual cycle, persistent course, the beginning of gingivitis during puberty, the minimal effect of dental biofilm on manifestations of gingivitis, the lack of response to dental treatment and histopathological findings of subepithelial fibrosis at gingival lesions. Conclusions: The imbalance of sex hormones is associated with chronic systemic inflammation and can be manifested as plaque-induced gingivitis, or non-plaque-induced gingivitis. The use of the new international Classification of Periodontal and PeriImplant Diseases and Conditions (2017) provides understanding of etiology and pathogenesis, restricts areas where dentists can implement professional strategies, and it is essential for the proper management of periodontal diseases

Prospects for improving the curriculum for dentist interns in the caries section

На післядипломному етапі освіти у навчанні лікарів-інтернів важливою є підкреслена інтеграція знань етіології і факторів ризику карієсу з практичними заходами у вигляді менеджменту пацієнта з карієсом. Метою статті був аналіз навчальної програми з теми «Карієс» і порівняння його із Міжнародною системою класифікації та менеджменту карієсу з метою вдосконалення теоретичних основ навчання. Тематика «Карієс» при вивченні у ВНЗ подрібнена на численні теми, серед яких виокремлені теми профілактики. З процесу діагностики випадають ланки визначення факторів ризику, виявлення найменших каріозних дефектів, визначення активності карієсу, і залишається пошук власне дефекту зуба для подальшого відновлення. А прогноз обґрунтований індексами тесту емалевої резистентності (ТЕР) та/або КПВ. Останнім часом у медицину увійшло поняття «менеджмент», яке полягає в комплексності діагностичних, лікувальних та профілактичних заходів, потрібних при встановленні діагнозу конкретному пацієнту. Міжнародна система класифікації та менеджменту карієсу (ICCMSTM) має за перспективи перетворити нинішнє міжнародне розуміння патогенезу, профілактики і контролю карієсу в цілісний спосіб комплексної оцінки й індивідуального плану «турботи» при карієсі, з метою: попередити появу нових вогнищ ураження, попередити вже існуючі ураження від подальшого розвитку, зберегти тканини зуба без оперативного втручання на початкових стадіях карієсу, і за допомогою оперативного лікування – при більш розвинених стадіях карієсу. Це має досягатися при управлінні факторами ризику через всі елементи в циклі менеджменту карієсу і повторних візитів пацієнта з відповідними інтервалами для періодичного контролю та огляду. Нові відомості необхідно імплементувати на додипломних і післядипломних етапах медичної освіти, щоб лікарі та викладачі могли розмовляти спільною мовою.During the postgraduate education it is crucial to emphasize the integration of knowledge about the etiology of dental caries lesions and caries risk factors with clinical treatment decision and patient management. The aim of the article was to analyze the curriculum on the topic of caries and compare it with the International Caries Classification and Management System – ICCMSTM in order to improve the theoretical foundations of education. When studying at the universities, the topic of caries is divided into numerous topics, among which topics of the caries prevention are separated. The caries risk factors, the smallest carious defects identification, caries activity determination are dropped out from caries diagnostic process, and remains only searching of the actual tooth defects and further filling. And the caries likelihood is based on the test of enamel resistance and/or index CFR (caries, filling, removal). Recently, the concept of “management” has entered medicine. The term means the complexity of diagnostic, therapeutic and preventive measures required for the diagnosis of a particular patient. The mission of the International Caries Classification and Management System is to translate the current international understanding of the pathogenesis, prevention and control of dental caries in a holistic way through a comprehensive assessment and personalized caries care plan. This is in order to: prevent new lesions from appearing, prevent existing lesions from advancing further, preserve tooth structure with non-operative care at more initial stages and conservative operative care at more extensive caries stages. This should be done while managing risk factors through all of the elements in the caries management cycle and recalling patients at appropriate intervals, with periodic monitoring and reviewing. New data must be implemented in the undergraduate and postgraduate stages of medical education so dentists and teachers can speak a common language

Внесок макрофагів у патогенез хронічного пародонтиту у людини та перспективи дослідження. Огляд літератури

The role of macrophages in chronic periodontitis (CP) is essential, but not well understood.The purpose was a thematic analysis of the literature on contribution of M1/M2 macrophage subpopulations to the pathogenesis of chronic periodontitis, and methodology for macrophages study in order to define directions and approaches for further investigations.Our own research findings as well as papers for the topic by searching the electronic databases (the Google Scholar, PMC, PubMed) were analyzed.M1 macrophages can contribute to CP exacerbation, systemic inflammation enhancement, destruction of periodontal ligament, and inhibition of osteoclastogenesis. M2 macrophages are able both to develop tolerance influenced by LPS of periodontopathogens, and to enhance proinflammatory abilities. Experimental depletion of macrophages using clodronate liposomes can prevent the bone resorption. Influences on M1/M2 in CP with the purpose of treatment are not adequately investigated.Polarization of macrophages is regulated by a wide spectrum of recognizing receptors, cytokines, specific signaling pathways and genetic programs, some of which are used as phenotype markers of certain macrophages. The unique molecules for M1/M2 are absent. Phenotypic markers of M1 and M2 show overlap, so markers combinations are used depending on a purpose and type of macrophages or profile/combination of expressed genes. The article lists markers used in various studies for M1/M2 identification.Conclusions. Most of the data on the role of M1/M2 in CP was obtained using monocyte-derived macrophages in vitro and in animal models. This paper highlights the important role of M1 and M2 subpopulations of macrophages in the pathogenesis of CP in humans. The identification of predominant macrophage phenotypes remains elusive, as well as consequences of influences on them. Immunohistochemical methods are indispensable for human studies at the present stage due to availability of biopsy.A prospect for further scientific research is to study the role of M1 and M2 macrophages in CP pathogenesis in humans.Роль макрофагов при хроническом пародонтите (ХП) неотъемлема, но недостаточно выяснена.Цель работы – тематический анализ научной литературы, посвященной вкладу М1/М2 макрофагов в патогенез хронического пародонтита, а также методик исследований этих клеток для определения направления и подходов дальнейших исследований.Проанализированы научные статьи по теме поисковых систем Академия Google, PMC, PubMed и результаты собственных исследований.М1 макрофаги могут привносить вклад в начале обострения ХП в усиление общего воспаления, в разрушение периодонта, а также способствовать подавлению остеокластогенеза. М2 макрофаги способны развивать толерантность (под влиянием ЛПС пародонтопатогенных микроорганизмов) и усиливать свой провоспалительный потенциал. Экспериментальное истощение всех макрофагов (с использованием липосом клодроната) может предотвращать резорбцию костной ткани пародонта. Влияниe на М1/М2 при ХП для лечения мало исследованы.Поляризация макрофагов регулируется широким спектром распознающих рецепторов, цитокинов, специфических сигнальных путей и генетических программ, ряд из которых используют как маркеры определенного фенотипа макрофагов. Уникальные молекулы для М1 и М2 отсутствуют. Фенотипические маркеры М1/М2 частично совпадают, поэтому в исследованиях определяют их сочетание или набор/комбинацию экспрессированных генов. Перечислены маркеры, которые использовали в различных исследованиях для идентификации М1 и М2.Выводы. Большинство сведений о роли М1/М2 при ХП получены in vitro на макрофагах моноцитарного происхождения и на моделях у животных. Макрофаги и их субпопуляции М1 и М2 имеют важную роль в патогенезе ХП у человека. Преобладающие фенотипы макрофагов остаются неуловимыми, как и последствия воздействий на них. Методы иммуногистохимии незаменимы на данном этапе исследований у человека, учитывая доступность биопсийного материала.Роль макрофагів при хронічному пародонтиті (ХП) невіддільна, але недостатньо з’ясована.Мета роботи – тематичний аналіз фахової літератури щодо внеску М1/М2 макрофагів у патогенез хронічного пародонтиту, а також методик досліджень макрофагів для визначення напряму, підходів наступних досліджень.Проаналізували наукові статті за темою, що дібрані в пошукових системах Академія Google, PMC, PubMed, та власні дослідження.М1 макрофаги можуть робити внесок на початку загострення ХП у посилення загального запалення, руйнування періодонта, а також зумовлювати пригнічення остеокластогенезу. М2 макрофаги можуть розвивати толерантність (під впливом ЛПС пародонтопатогенних мікроорганізмів) і посилювати власний прозапальний потенціал. Експериментальне виснаження всіх макрофагів (з використанням ліпосом клодронату) може запобігати резорбції кісткової тканини пародонтf. Впливи на М1/М2 при ХП для лікування мало досліджені.Поляризація макрофагів регулюється широким спектром розпізнавальних рецепторів, цитокінів, специфічних сигнальних шляхів і генетичних програм, ряд з них використовують як маркери певного фенотипу макрофагів. Унікальні молекули для М1/М2 відсутні. Фенотипові маркери М1/М1 частково збігаються, тому в дослідженнях визначають їх комбінацію або набір/комбінацію експресованих генів. Наведено перелік маркерів, які використовували в різних дослідженнях для ідентифікації М1 і М2.Висновки. Більшість відомостей щодо ролі М1/М2 при ХП отримані in vitro на макрофагах моноцитарного походження й на моделях у тварин. Макрофаги та їхні субпопуляції М1 і М2 відіграють важливу роль у патогенезі ХП у людини. Фенотипи макрофагів, які переважають, залишається невизначеними, як і наслідки впливів на них. Методи імуногістохімії є незамінними на цьому етапі досліджень у людини, враховуючи доступність біопсійного матеріалу. 

Azithromycin with scaling and root planing versus scaling and root planing alone in the treatment of periodontitis: A randomized controlled trial

Background: The growing interest in the possibilities of macrophages modulation with therapeutic purposes promotes new approaches for periodontitis treatment. Aim: The aim of this randomized controlled open clinical study was to evaluate the early clinical and immunological effects of the long-course azithromycin as an adjunct to scaling and root planing in periodontitis. Methods: 50 patients (with stage I-III, grade A/B periodontitis) and 22 periodontally healthy volunteers as the reference group were recruited. Following scaling and root planing (SRP), the patients were randomly assigned to one of two treatment modalities: SRP only (n = 25) and adjunct azithromycin (Az) treatment (n = 25). The patients were monitored at baseline, and 30 ± 5 days after therapy. Clinical attachment loss (CAL), periodontal probing depth (PPD) and bleeding on probing (BoP) were evaluated. Secondary outcome measures included mean changes in single-positive CD68 + and CD163 + macrophages (Mφs) density and ratio, evaluated by immunohistochemistry, and IL1-β, IL-6, IL-10, TGF-β levels, detected by ELISA. Results: At 1 month both groups showed significant improvements of CAL, PPD and BoP, without significant added benefit in terms of CAL, PPD and BoP of Az. But Az increased the density of CD68 + and CD163 + Mφs (P < 0.0001), decreased the CD68+/CD163 + ratio (P = 0.043), decreased IL-1β (P < 0.01), IL-6 (P < 0.001) levels, and increased IL-10 (P < 0.0001) and TGF-β (P < 0.001) levels compared to SRP and periodontitis at baseline. Conclusion: The long course of Az demonstrated modulation of CD68 + and CD163 + Mφs towards M2 polarization, which may play a significant role in achieving favorable long-term treatment outcomes. ClinicalTrials.go

PPAR-γ Agonist Pioglitazone Restored Mouse Liver mRNA Expression of Clock Genes and Inflammation-Related Genes Disrupted by Reversed Feeding

Introduction. The master clock, which is located in the suprachiasmatic nucleus (SCN), harmonizes clock genes present in the liver to synchronize life rhythms and bioactivity with the surrounding environment. The reversed feeding disrupts the expression of clock genes in the liver. Recently, a novel role of PPAR-γ as a regulator in correlating circadian rhythm and metabolism was demonstrated. This study examined the influence of PPAR-γ agonist pioglitazone (PG) on the mRNA expression profile of principle clock genes and inflammation-related genes in the mouse liver disrupted by reverse feeding. Methods. Mice were randomly assigned to daytime-feeding and nighttime-feeding groups. Mice in daytime-feeding groups received food from 7 AM to 7 PM, and mice in nighttime-feeding groups received food from 7 PM to 7 AM. PG was administered in the dose of 20 mg/kg per os as aqueous suspension 40 μl at 7 AM or 7 PM. Each group consisted of 12 animals. On day 8 of the feeding intervention, mice were sacrificed by cervical dislocation at noon (05 hours after light onset (HALO)) and midnight (HALO 17). Liver expressions of Bmal1, Clock, Rev-erb alpha, Cry1, Cry2, Per1, Per2, Cxcl5, Nrf2, and Ppar-γ were determined by quantitative reverse transcription PCR. Liver expression of PPAR-γ, pNF-κB, and IL-6 was determined by Western blotting. Glucose, ceruloplasmin, total cholesterol, triglyceride concentrations, and ALT and AST activities were measured in sera by photometric methods. The null hypothesis tested was that PG and the time of its administration have no influence on the clock gene expression impaired by reverse feeding. Results. Administration of PG at 7 AM to nighttime-feeding mice did not reveal any influence on the expression of the clock or inflammation-related genes either at midnight or at noon. In the daytime-feeding group, PG intake at 7 PM led to an increase in Per2 and Rev-erb alpha mRNA at noon, an increase in Ppar-γ mRNA at midnight, and a decrease in Nfκb (p65) mRNA at noon. In general, PG administration at 7 PM slightly normalized the impaired expression of clock genes and increased anti-inflammatory potency impaired by reversed feeding. This pattern was supported by biochemical substrate levels—glucose, total cholesterol, ALT, and AST activities. The decrease in NF-κB led to the inhibition of serum ceruloplasmin levels as well as IL-6 in liver tissue. According to our data, PG intake at 7 PM exerts strong normalization of clock gene expression with a further increase in Nrf2 and, especially, Ppar-γ and PPAR-γ expression with inhibition of Nfκb and pNF-κB expression in daytime-feeding mice. These expression changes resulted in decreased hyperglycemia, hypercholesterolemia, ALT, and AST activities. Thus, PG had a potent chronopharmacological effect when administered at 7 PM to daytime-feeding mice. Conclusions. Our study indicates that reversed feeding induced the disruption of mouse liver circadian expression pattern of clock genes accompanied by increasing Nfκb and pNF-κB and IL-6 expression and decreasing Nrf2 and PPAR-γ. Administration of PG restored the clock gene expression profile and decreased Nfκb, pNF-κB, and IL-6, as well as increased Nrf2, Ppar-γ, and PPAR-γ expression. PG intake at 7 PM was more effective than at 7 AM in reversed feeding mice