Ukrainian Students in Spain after World War II

The paper analyzes a book written by Volodymyr Yarymovych, Oleksandr Bilyk, and Mykola Volynskyi, entitled Narys istorii ukrainskoi studentskoi hromady ta Ukrainskykh poselen v Espanii 1946–1996 (An Overview of the History of the Ukrainian Student Community and Ukrainian Settlements in Spain, 1946–1996), which tells about the Ukrainian students who arrived in Madrid in 1946 and formed part of the early Ukrainian Diaspora in Spain. The book proves to be an important source of information, previously unknown to scholars, which describes the dramatic and controversial process of constructing Ukrainian identity in the aftermath of World War II. The authors of the study consider the historical and cultural context of the Ukrainian emigration in the second half of the 20th century, its connection with Francoist ideology, and its integral role in the Spanish-Ukrainian cultural dialogue

“СЛІПІ СОНЯХИ” АЛЬБЕРТО МЕНДЕСА: ГОЛОСИ ПОРАЗКИ, ЩО ПЕРЕМАГАЮТЬ ЗАБУТТЯ

Вступ. Присвячена проблемі реконструкції колективної пам'яті у творі Альберто Мендеса "Сліпі соняхи" (2004). Актуальність дослідження зумовлена тим, що книга Мендеса є складовою великого масиву сучасних іспанських наративів, які, починаючи з кінця 1990-х – початку 2000-х рр. засвідчили появу так званого "буму пам'яті", – тенденція в літературі й кінематографі, спрямована на збереження, відновлення та передачу пам'яті про трагічні події громадянської війни та репресії франкізму. Мета дослідження полягає в розкритті способів і механізмів відтворення та проробки травматичної колективної пам'яті у "Сліпих соняхах" Мендеса. Методи. Проблема художньої реконструкції пам'яті у творі Мендеса розглядається із залученням історико-культурного підходу та "студій пам'яті", що дозволило визначити місце творчого доробку Альберто Мендеса й аналізованого твору зокрема в контексті іспанської "літератури пам'яті" початку ХХІ ст. Використання елементів наратологічного та інтертекстуального підходів сприяло дослідженню різноманітних технік створення автором поліфонічного наративу в чотирьох історіях, з яких складається твір, і які репрезентують різні голоси одного минулого, що функціонують як символи відновлення пам'яті поразки, зітканої з лакун і замовчувань, і прихованої в розповідях, "розказаних упівголоса". Результати. Художнє відтворення у "Сліпих соняхах" травматичного досвіду переживання героями подій і наслідків громадянської війни розглянуто в типових для зображеного історичного моменту дихотоміях: переможці–переможені, жертва–кат, смерть–життя, пам'ять–забуття, голос–тиша / мовчання тощо. Аналіз цього травматичного контексту у творі іспанського письменника засвідчив, що письмо (голос пам'яті) функціонує як один із головних способів збереження досвіду стертих поколінь, відновлення життя після фізичної смерті, а також як запорука протистояння забуттю. Висновки. Запропонований Мендесом у творі підхід до проблеми відновлення та передачі пам'яті через колективний дискурс поразки демонструє не лише важливість процесу проробки травми на шляху до зцілення незагоєних ран іспанського суспільства, а й засвідчує створення літератури як простору пам'яті, у якому минуле відтворюється як тіло, як письмо, як голос, що прориває мовчання та перемагає забуття, не дозволяючи перегорнути сторінку й закрити минуле

Художня репрезентація історичного дискурсу в романі “Авіньйонські панянки” Франсіско Умбраля С. 88–94.

The paper offers an attempt of analyzing historical and cultural memory reconstruction in the post-Franco Spanish literature based on the novel “Las señoritas de Aviñón” (1995) by Francisco Umbral. The main attention is paid to the study of genre strategies of representing historical discourse as interaction between memoir forms and novel. Personal memories become inseparable from the chronicle of the epoch depicted in the work, which in its turn demonstrates the continuity of the author’s concept of historicism in relation to Spanish modernist tradition.Стаття присвячена проблемі художньої реконструкції історико-культурної пам’яті в іспанській літературі доби постфранкізму на матеріалі роману “Авіньйонські панянки” (1995) Франсіско Умбраля. Основна увага приділена дослідженню жанрових стратегій репрезентації історичного дискурсу  як  взаємодії  мемуарних  форм  із  романом,  завдяки  чому  особисті  спогади  стають невід’ємними  від  хроніки  доби,  що  демонструє  художню  спорідненість  авторської  концепції історизму з іспанською традицією модернізму

КІНЕМАТОГРАФІЧНА ТРАНСПОЗИЦІЯ КОДУ СЕРВАНТЕСА У ФІЛЬМІ "ДОН КІХОТ" ОРСОНА ВЕЛЛСА

Стаття присвячена проблемі транспозиції коду Сервантеса у кінематографічній адаптації роману "Дон Кіхот" Орсона Веллса (1957-1992). Фокус дослідження спрямований на виявлення та розкриття естетичної та ідеологічної спорідненості кіноадаптації американського режисера з твором іспанського письменника, а також здійснення аналізу способів та механізмів актуалізації тематико-проблемних, структурно-композиційних та наративних аспектів Сервантесового роману на різних рівнях поетики Веллсового кінотексту. Веллс зберігає властивий Сервантесу "інтелектуальний" скептицизм, проте виявляє більшу спорідненість з романтичною традицією прочитання цього тексту, яка в той час домінувала у кінематографічному та науково-критичному дискурсі. Актуалізація анахронізму Дон Кіхота як одного з ключових тематичних кодів роману Сервантеса здійснюється за рахунок перенесення дії роману у сучасну йому франкістську Іспанію і розгортається у самій структурі фільму, відтворюючи сюжет здебільшого на основі першого тому. Працюючи у "манері Сервантеса", автор кінематографічної адаптації демонструє широкий спектр ігрових прийомів, метатекстуальних та метаоповідних технік, які засвідчують "авто-рефлексивність" його тексту. До того ж, Веллсова адаптація "Дон Кіхота" транспонує мовні та стильові коди роману іспанського автора за допомогою кінематографічних технік монтажу, зйомок під косим кутом та стилізованої мізансцени (глибинної), що, своєю чергою, демонструє властиву їй спорідненість з бароковим стилем другого тому. Веллс демонструє амбівалентність, притаманну тексту Сервантеса: він критикує модерність, але використовує її досягнення (зокрема, кінематограф) заради втілення своєї утопічної культурної програми нового лицаря кіномистецтва. Обраний за об’єкт дослідження фільм Веллса сутнісно та естетично залишається "вірним" оригіналу та водночас сприяє глибшому розумінню коду Сервантеса у сучасному медіапросторі та культурі зокрема. Він розкриває здатність коду Сервантеса пристосовуватися до сучасних комунікативних технологій і змін життя (кінематограф, реклама, туризм), які не тільки представляють Дон Кіхота і Санчо Пансу як анахронізми, а й забезпечують їхнє безсмертя, доводячи слушність думки Веллса, що вони є героями на всі віки

Content of Human Right to Favorable Environment in Supply Chain Operations

The article explores the history of the development of content and formalization in today's general international law of the norm on the human right to a favorable environment in supply chain. In the study of internationally known UN documents on the protection of the environment (Stockholm Declaration 1972, World Nature Charter 1982, Rio Declaration on Environment and Development 1992, Johannesburg Declaration 2002, etc.) and the analytical reports on this subject (Brundtland Report 1987, the report of Ksentini 1994, the reports of JH Knox presented to the UN Human Rights Council from 2012 to 2017), the authors of the article focused on the development of the process of individualization this right. Particular attention is paid to the analysis of documents adopted by the UN Human Rights Council from 2012 to the present. According to the authors, they allow, first, to give a more precise formulation of this right – as the right to use a safe, clean, healthy and sustainable environment, and, secondly, to assert the formalization of this right as a universal international legal custom

Казкотерапія як ефективний метод роботи психотерапевта з дітьми (Fairytale therapy as an effective method of working a psychotherapist with children)

Казкотерапія – виховна система, мета якої – передавання життєвого досвіду, спосіб взаємодії з внутрішнім «Я», терапія особливою казковою обстановкою. Мета статті – теоретично з’ясувати особливості роботи психотерапевта з дітьми в процесі використання казкотворчості, визначити способи застосування казки як інструменту психотерапевтичної допомоги. Узагальнено основні способи психодіагностики та корекції за допомогою казки: розповідь психологом казкової історії та простеження реакції дитини, розповідь дитиною улюбленої казки, розповідь дитиною спонтанно вигаданої казкової історії, психолог задає метафоричну проблемну ситуацію у формі казки. Проаналізовано особливості використання визначених способів роботи психотерапевта в процесі дитячої казкотворчості. (One of the modern tendencies of the development of psychological research is scientists’ pursuit to provide practical psychologists with tool replenishment in the form of techniques, which give an opportunity to carry out psychodiagnosis and correct subject’s inner issues effectively. Traumatic situations in the families and in child care institutions cause negative children’s emotional experiences and often lead to emerging of fears and phobias. Efficiency of applying art in the context of psychological help is based on the opportunity to carry out experiments with emotions and feelings, as well as to investigate and express such notions symbolically. This article aims to find out theoretically specific features of psychotherapist work with children in the process of using fairy-tale therapy and to determine fairy-tale’s mode of application as a tool of psychotherapeutic help. Methods: theoretical and methodological analysis of fairy-tale therapy method, summary of conceptual approaches to the ways of storytelling therapist work. After the analysis of different researchers’ approaches in psychotherapeutic work of fairy-tale therapist, it was possible to determine the such basic ways of psychodiagnosis and corrective work with the help of fairy tales as: 1. To tell a child a fairy tale and observe child’s reactions to it, which is achieved by numerous repeats and flat voice, using vivid speech figures and peculiar proverbs and endings. 2. To ask a child to tell his/her favourite fairy tale or one which he/she remembers the most. Fairy tales which become entrenched in long-term memory are the fruit of parental message and can constitute the basis of life scripts. 3. To ask a child to invent and to tell a fairy tale. It is necessary not only to observe child’s reactions, but also to conduct an analysis of a final result of a child’s creative work – a fairy tale that can be defined as a piece of art, author of which combines images not by mistake. 4. Psychologist tells a child metaphorical problematic situation in a form of a fairy-tale story that ends with a question to which a child should answer. Metaphorical description is not always identical to the information it represents. Transferred information is structured by a scheme that is imposed by an image, or in other words, metaphor emphasizes only some aspects of psychotherapeutic information, negating at the same time the other ones that are not of a less importance. This aspect can be eliminated in case of a use of several metaphors. Therefore, psychotherapeutic information emerges in front of someone you talk to as a multidimensional figure – in different projections, from different points of view. Fairy-tale therapy constitutes an educational system, which is aimed to pass on the life experience, represents the way of interaction with inner self and therapy with special a fairy tale environment. Fairy-tale therapy as a method does not have age limitations for applying. Child’s storytelling provides grounds for a psychologist for the analysis, indicates necessary actions, and aims at preventing or mitigating the obstacles in the process of such therapy. Thus, the main purpose of psychodiagnosis with the help of fairytale therapy is to find out individual deviations in the development of a child for the appropriate selection of corrective tools and tasks statements.