Дослідження консолідаційної хіміорадиційної терапії при місцево-поширенній карциномі стравоходу в лікарні третинного рівня

Concurrent chemoradiation (CCRT) is considered the standard of care in locally advanced and inoperable carcinoma oesophagus patients. However, the majority of these patients have residual disease after completion of CCRT, and there are no definitive treatment guidelines for the management of the residual disease. Reports on consolidation chemotherapy for patients with oesophagal cancer after definitive CCRT are rare and have shown mixed results. The aim of this study was to see the effects of consolidation chemotherapy in patients of CCRT who had residual disease and were not surgical candidates and also monitor its side effects. Material and methods: It was a prospective interventional protocol over 2 years where patients received 4 cycles of consolidation chemotherapy post-CCRT. These patients were followed after completion of chemotherapy for response, toxicity and survival. Results: 45 patients were initially enrolled for the study, histopathologically proven carcinoma of the oesophagus, out of which 30 patients finally received the full course of treatment and were available for final assessment. After consolidation chemotherapy, 23 (76.7 %) patients had a complete response, 3 (10 %) had a partial response, and 4 (13.3 %) had stable disease. There was no progression of the disease during treatment. The overall treatment protocol was well tolerated by all the patients. There were no grade IV toxicities. On follow-up till the compilation of this data, 23 (76.6 %) of the patients were alive, and 7 (23.3 %) died (disease-related events). Out of these 7 patients, 4 patients had a local failure, and 3 patients developed distant metastasis in the form of brain and liver metastasis. Conclusion: Consolidation chemotherapy after concurrent chemoradiation in locally advanced, inoperable carcinoma oesophagus is a well-tolerable protocol with high chances of complete response ratesОдночасна хіміопроменева терапія (CCRT) вважається стандартом лікування місцеворозповсюджених та неоперабельних пацієнтів із карциномою стравоходу. Однак більшість цих пацієнтів мають залишкову хворобу після завершення CCRT, і немає остаточних рекомендацій щодо лікування залишкової хвороби. Звіти про консолідаційну хіміотерапію для пацієнтів із раком стравоходу після остаточної CCRT є рідкісними та показали неоднозначні результати. Мета цього дослідження полягала в тому, щоб побачити ефекти консолідуючої хіміотерапії у пацієнтів з CCRT, які мали залишкову хворобу і не були кандидатами на хірургічне втручання, а також відстежити її побічні ефекти. Матеріали та методи: це був проспективний інтервенційний протокол протягом 2 років, коли пацієнти отримували 4 цикли консолідуючої хіміотерапії після CCRT, і ці пацієнти спостерігалися після завершення хіміотерапії щодо реакції на неї, токсичності та виживання. Результати: 45 пацієнтів спочатку були включені до дослідження з гістопатологічно підтвердженою карциномою стравоходу, з яких 30 пацієнтів нарешті отримали повний курс лікування та були доступні для остаточної оцінки. Після консолідуючої хіміотерапії у 23 (76,7 %) пацієнтів була повна відповідь, у 3 (10 %) — часткова відповідь і у 4 (13,3 %) захворювання було у стабільному стані. Під час лікування не було прогресування захворювання. Загалом протокол лікування добре переносився всіма пацієнтами. Токсичності IV ступеня не було. Під час подальшого спостереження до моменту збирання цих даних, 23 (76,6 %) пацієнтів були живі, а 7 (23,3 %) померли (через причини пов’язані із захворюванням). З цих 7 пацієнтів, у 4 пацієнтів була місцева недостатність, а у 3 пацієнтів розвинулися віддалені метастази у вигляді метастазів у мозок і печінку. Висновок: консолідуюча хіміотерапія після одночасної хіміопроменевої терапії при місцево поширеній неоперабельній карциномі стравоходу є добре переносимим протоколом із високими шансами на повну відповід

Glioblastoma Multiforme: Five-year Experience at a Tertiary Cancer Centre in North India

Background: Glioblastoma Multiforme (GBM) is one of the most common brain tumors. Despite multimodal treatment with surgery and chemoradiotherapy, survival outcome remains bleak. Many patients do not tolerate and complete such aggressive treatment. Our Center is the largest tertiary care referral hospital in the region; we report our findings about 5-year outcome in these patients. Methods: From January 2014 to December 2018, we conducted a retrospective observational study. We included patients with histopathologically proven diagnosis of GBM. Descriptive statistics of patient data was retrieved from patient files at Hospital Based Cancer Registry (HBCR) at our State Cancer Institute (SCI). All the data was recorded and analyzed using appropriate statistical methods. Results: 54 histopathologically proven cases of GBM were enrolled. Most patients were in the fifth and sixth decade of life, with a male to female ratio of 2:1. Headache was the most common presenting symptom in 23 (42.5%) patients followed by seizures in 13 (24%) patients. The average lesion size was 4.7 cm. Gross total excision was done in 12 (22%) patients, near total excision in 8 (15%) patients. 48 (89%) patients received radiation therapy concurrent with temozolomide. 4 (7.4%) patients had complete response with chemoradiotherapy. Median survival was 16 months. Patients who underwent Gross total excision or near total excision had a median survival of 15.9±3.56 months, whereas patients who underwent subtotal excision had a median survival of 8.29±4.14 months. Patients who completed trimodality therapy had better survival. Conclusion: Patients receiving trimodality therapy with gross total excision and adjuvant chemoradiation achieve best survival rates. Advanced age, poor performance score, larger tumor size, deep seated lesions, suboptimal tumor excision, and steroid dependency carry poor prognosis