Ефективність хірургічних методів лікування гастродуоденальних виразкових кровотеч на тлі коморбідного цукрового діабету

The aim of the work: to analyze the results of different methods of surgical treatment of gastroduodenal bleeding on the background of comorbid DM, to distinguish the prognostic criteria. Materials and Methods. 319 patients with ulcerative gastroduodenal bleeding undergone hemostatic drug therapy were operated and they formed the main group of the follow-up. The comparison group included 623 patients receiving only similar medical treatment. Comorbid DM was diagnosed in 15 % of the patients of the main group and 18 % of the comparison group. 34 % of the operated patients had ulcers of the stomach and 58 % – duodenal ulcers, the other 9 % – the combination of both. The average age of the observed patients was 49 years old, the duration of the disease manifestation – 7 years, the duration of bleeding – 44 hours, the severity index – 6 r.u., the severity of bleeding – 2.5 points. Results and Discussion. Comorbid DM determines a more pronounced severity of ulcerative gastroduodenal bleeding, a greater frequency of its jet character, wall blood leakage from ulcers and the development of hemorrhagic shock before surgical treatment, it is a risk factor for the recurrences of bleeding in the postoperative period and it significantly worsens the survival of patients. Thus the operations of choice in such patients with DM include excision of ulcers with parallel application of sympathetic proximal vagotonia, resection by Bilrot-1 and Barry-Hill, and, the initial level of glycosylated hemoglobin more than 9 % has prognostic significance in relation to the lack of effectiveness of further surgical measures. In the context of the prognostic criterion of the recurrences of gastroduodenal ulcerative bleeding in the patients with comorbid DM after surgery, it is recommended to use an insulin resistance index of more than 30 r.u., a predictive criterion for the patients’ life is the level of glycemia more than 17 mmol/l.Цель работы: проанализировать результаты разных методов хирургического лечения гастродуоденальных кровотечений на фоне коморбидного сахарного диабета (СД), выделить прогностические критерии. Материалы и методы. Прооперированы 319 больных с язвенными гастродуоденальными кровотечениями с последующим проведением гемостатической медикаментозной терапии, которые составили основную группу наблюдения. В группу сравнения вошли 623 пациента, получавших только аналогичное медикаментозное лечение. Коморбидный СД диагностирован у 15 % от числа больных основной группы и 18 % группы сравнения. 34 % прооперированных больных имели язвы желудка, 58 % – язвы двенадцатиперстной кишки, остальные 9 % – их сочетания. Средний возраст наблюдаемых больных составил 49 лет, длительность манифестации заболевания – 7 лет, продолжительность кровотечения – 44 ч, индекс тяжести болезни – 6 о. е., тяжести кровотечения – 2,5 балла. Результаты исследований и их обсуждение. Коморбидный СД определяет более выраженную тяжесть язвенных гастродуоденальных кровотечений, большую частоту его струйного характера, постеночного подтекания крови из язв и развитие геморрагического шока перед началом хирургического лечения, является фактором риска рецидивов кровотечений в послеоперационном периоде и значительно ухудшает выживаемость больных, а к операциям выбора у таких пациентов с СД относятся иссечение язв с параллельным применением симпатической проксимальной ваготонии, резекции по Бильроту-1 и Барри–Хиллу, причем исходный уровень гликозилированного гемоглобина более 9 % обладает прогностической значимостью в отношении недостаточной эффективности дальнейших хирургических мероприятий. В контексте прогностического критерия рецидивов гастродуоденальных язвенных кровотечений у больных с коморбидным СД после выполненных хирургических вмешательств рекомендуется использовать показатель инсулинорезистентности более 30 o. e., а прогнознегативным критерием в отношении жизни больных является уровень гликемии более 17 ммоль/л.Мета роботи: проаналізувати результати різних методів хірургічного лікування гастродуоденальних кровотеч на тлі коморбідного цукрового діабету (ЦД), виділити прогностичні критерії. Матеріали і методи. Прооперовано 319 хворих із виразковими гастродуоденальними кровотечами з подальшим проведенням гемостатичної медикаментозної терапії, які склали основну групу спостереження. В групу порівняння увійшли 623 хворих, що отримували тільки аналогічне медикаментозне лікування. Коморбідний ЦД діагностовано у 15 % з числа хворих основної групи і 18 % групи порівняння. 34 % прооперованих пацієнтів мали виразки шлунка, 58 % – виразки дванадцятипалої кишки, інші 9 % – їх поєднання. Середній вік хворих склав 49 років, тривалість маніфестації захворювання – 7 років, тривалість кровотечі – 44 години, індекс тяжкості хвороби – 6 в. о., тяжкість кровотечі – 2,5 бала. Результати досліджень та їх обговорення. Коморбідний ЦД визначає більш виразну тяжкість виразкових гастродуоденальних кровотеч, більшу частоту його струминного характеру, постінкового підтікання крові з виразок та розвиток геморагічного шоку перед початком хірургічного лікування, є чинником ризику рецидивів кровотеч у післяопераційному періоді й значно погіршує виживаність хворих, а до операцій вибору у таких пацієнтів із ЦД належать вирізання виразок із паралельним застосуванням симпатичної проксимальної ваготонії, резекції за Більротом-1 і Баррі–Хіллом, причому початковий рівень глікозованого гемоглобіну більше 9 % має прогностичну значущість відносно недостатньої ефективності подальших хірургічних заходів. У контексті прогностичного критерію рецидивів гастродуоденальних виразкових кровотеч у хворих з коморбідним ЦД після виконаних хірургічних втручань рекомендується використовувати показник інсулінорезистентності понад 30 в. о., а прогнознегативним критерієм відносно життя хворих є рівень глікемії більше 17 ммоль/л

Publisher Correction: Fundamental social motives measured across forty-two cultures in two waves.

This is the final version. Available from Nature Research via the DOI in this record.

Fundamental social motives measured across forty-two cultures in two waves.

This is the final version. Available from Nature Research via the DOI in this record. Code availability: All code used to process and visualize the data, including information on software packages used, is freely available in the OSF projectHow does psychology vary across human societies? The fundamental social motives framework adopts an evolutionary approach to capture the broad range of human social goals within a taxonomy of ancestrally recurring threats and opportunities. These motives-self-protection, disease avoidance, affiliation, status, mate acquisition, mate retention, and kin care-are high in fitness relevance and everyday salience, yet understudied cross-culturally. Here, we gathered data on these motives in 42 countries (N = 15,915) in two cross-sectional waves, including 19 countries (N = 10,907) for which data were gathered in both waves. Wave 1 was collected from mid-2016 through late 2019 (32 countries, N = 8,998; 3,302 male, 5,585 female; Mage = 24.43, SD = 7.91). Wave 2 was collected from April through November 2020, during the COVID-19 pandemic (29 countries, N = 6,917; 2,249 male, 4,218 female; Mage = 28.59, SD = 11.31). These data can be used to assess differences and similarities in people's fundamental social motives both across and within cultures, at different time points, and in relation to other commonly studied cultural indicators and outcomes.National Science FoundationFAPESP (São Paulo Research Foundation)Czech Science FoundationCzech Science FoundationInstitute of Psychology, Czech Academy of SciencesUniversidad de la FronteraAberystwyth Universit