24 research outputs found

    Diagnostic facilities determining the levels of professional culture’s communication formation of future doctors

    Get PDF
    It justifies the use of diagnostic facilities to determine the levels of professional culture’s communication formation of the medical students in the process of professional training of higher medical educational institutions of Ukraine. It is determined the scientific-diagnostic approaches to the identification of the levels of professional culture’s communication formation of future doctors. It is evaluated the effectiveness of implemented experimental verification of pedagogical conditions of professional culture’s communications formation of future doctors. It is underlined the importance of diagnostic procedures and research on the determination of levels of professional culture’s communication formation of the physicians during the training.Key words: medical student, diagnostics, professional culture’s communication, diagnostic methods.Обґрунтовано використання діагностичного інструментарію для визначення рівнів сформованості професійної культури спілкування студентів-медиків в процесі фахової підготовки вищих медичних навчальних закладів України. Висвітлено науково-діагностичні підходи до виявлення рівнів сформованості професійної культури спілкування майбутніх лікарів. Проаналізовано ефективність педагогічних умов формування професійної культури спілкування майбутніх лікарів у процесі експериментальної перевірки. Підкреслено доцільність використання діагностичних заходів дослідження щодо визначеності рівнів сформованості професійної культури спілкування майбутніх лікарів під час фахової підготовки.Ключові слова: анкетування, діагностичні методи, культура спілкування, майбутні лікарі, мовлення, рівні сформованості, фахова підготовка

    Derived categories of cubic fourfolds

    Full text link
    We discuss the structure of the derived category of coherent sheaves on cubic fourfolds of three types: Pfaffian cubics, cubics containing a plane and singular cubics, and discuss its relation to the rationality of these cubics.Comment: 18 page

    On Random Unitary Channels

    Full text link
    In this article we provide necessary and sufficient conditions for a completely positive trace-preserving (CPT) map to be decomposable into a convex combination of unitary maps. Additionally, we set out to define a proper distance measure between a given CPT map and the set of random unitary maps, and methods for calculating it. In this way one could determine whether non-classical error mechanisms such as spontaneous decay or photon loss dominate over classical uncertainties, for example in a phase parameter. The present paper is a step towards achieving this goal.Comment: 11 pages, typeset using RevTeX

    ОРГАНОЗБЕРІГАЛЬНЕ ЛІКУВАННЯ СУБМУКОЗНОЇ МІОМИ МАТКИ МЕТОДОМ ЕМБОЛІЗАЦІЇ МАТКОВИХ АРТЕРІЙ

    Get PDF
    Цель исследования – исследовать органосохраняющее лечение субмукозної миомы матки путем эмболизации маточных артерий и предложить методику ведения пациентов с «рождением» субмукозних узлов на основе наших наблюдений. Материалы и методы. На данный момент наиболее частым методом лечения миомы матки является хирургический. В репродуктивном возрасте предпочтение должно отдаваться консервативному лечению, а оперативные вмешательства по возможности должны носить малоинвазивный и органосохраняющий характер. В случае субмукозной миомы показано хирургическое лечение – гистероскопическая миомэктомия, но при размерах узла более 5 см из-за высокого риска оперативных осложнений (кровотечения) методом выбора является эмболизация маточных артерий (ЭМА). Данный метод характеризуется низким процентом послеоперационных осложнений, практически отсутствием летальности, сохранением фертильности женщин, быстрым восстановлением работоспособности. Может быть полной альтернативой лечения мио­мы матки хирургическими методами лечения. Согласно нашим наблюдениям, происходит быстрое уменьшение объема миоматозных узлов и матки в течение первого года после операции до 70 % от первоначального объема. У женщины прекращаются симптомы – веносдавливающие (до 95 % случаев), давление на мочевой пузырь, геморрой, варикоз, пояснично-крестцовые боли, прекращаются кровотечения. Восстанавливается архитектоника полости матки и трубных углов. Результаты исследования и их обсуждение. Миомы субмукозной локализации – самые сложные в лечении данной патологии. ЭМА, в отличие от гистерорезектоскопии, выполняется под местной анестезией. Субмукозные узлы после ЭМА независимо от размера (1 см и более) и локализации подлежат регрессивным изменениям – уменьшаются, могут остаться в стенке матки или отделяются и отторгаются маткой (в зависимости от типа) и через половые пути происходит их экспульсия полностью или частями. Миомэктомия после ЭМА имеет весомые преимущества: узлы лишены кровотока, нет угрозы кровотечения, происходит их уменьшение перед экспульсией. Выводы. ЭМА для лечения субмукозной миомы является методом выбора как органосохраняющая методика. Экспульсия узлов после ЭМА является следствием, а не осложнением. Предложенная нами методика ведения таких женщин позволяет избежать гистерэктомии и сохранить фертильность и жизнь женщины.Цель исследования – исследовать органосохраняющее лечение субмукозної миомы матки путем эмболизации маточных артерий и предложить методику ведения пациентов с «рождением» субмукозних узлов на основе наших наблюдений. Материалы и методы. На данный момент наиболее частым методом лечения миомы матки является хирургический. В репродуктивном возрасте предпочтение должно отдаваться консервативному лечению, а оперативные вмешательства по возможности должны носить малоинвазивный и органосохраняющий характер. В случае субмукозной миомы показано хирургическое лечение – гистероскопическая миомэктомия, но при размерах узла более 5 см из-за высокого риска оперативных осложнений (кровотечения) методом выбора является эмболизация маточных артерий (ЭМА). Данный метод характеризуется низким процентом послеоперационных осложнений, практически отсутствием летальности, сохранением фертильности женщин, быстрым восстановлением работоспособности. Может быть полной альтернативой лечения мио­мы матки хирургическими методами лечения. Согласно нашим наблюдениям, происходит быстрое уменьшение объема миоматозных узлов и матки в течение первого года после операции до 70 % от первоначального объема. У женщины прекращаются симптомы – веносдавливающие (до 95 % случаев), давление на мочевой пузырь, геморрой, варикоз, пояснично-крестцовые боли, прекращаются кровотечения. Восстанавливается архитектоника полости матки и трубных углов. Результаты исследования и их обсуждение. Миомы субмукозной локализации – самые сложные в лечении данной патологии. ЭМА, в отличие от гистерорезектоскопии, выполняется под местной анестезией. Субмукозные узлы после ЭМА независимо от размера (1 см и более) и локализации подлежат регрессивным изменениям – уменьшаются, могут остаться в стенке матки или отделяются и отторгаются маткой (в зависимости от типа) и через половые пути происходит их экспульсия полностью или частями. Миомэктомия после ЭМА имеет весомые преимущества: узлы лишены кровотока, нет угрозы кровотечения, происходит их уменьшение перед экспульсией. Выводы. ЭМА для лечения субмукозной миомы является методом выбора как органосохраняющая методика. Экспульсия узлов после ЭМА является следствием, а не осложнением. Предложенная нами методика ведения таких женщин позволяет избежать гистерэктомии и сохранить фертильность и жизнь женщины.Мета дослідження – дослідити органозберігальне лікування субмукозної міоми матки шляхом емболізації маткових артерій та запропонувати методику ведення пацієнтів з «народженням» субмукозних вузлів на основі наших спостережень. Матеріали та методи. Наразі найчастішим методом лікування міоми матки є хірургічний. У репродуктивному віці перевага має віддаватися консервативному лікуванню, а оперативні втручання за можливості повинні мати малоінвазивний і органозберігальний характер. У випадку субмукозної міоми показане хірургічне лікування – гістероскопічна міомектомія, але при розмірах вузла більше 5 см внаслідок високого ризику оперативних ускладнень (кровотечі) методом вибору є емболізація маткових артерій (ЕМА). Даний метод характеризується низьким відсотком післяопераційних ускладнень, практично відсутньою летальністю, збереженням фертильності жінок, швидким відновленням працездатності. Може бути повною альтернативою лікування міоми матки хірургічними методами лікування. Згідно з нашими спостереженнями, відбувається швидке зменшення об’єму міоматозних вузлів і матки протягом першого року після операції до 70 % від первинного об’єму. У жінки припиняються симптоми – веностискальні (до 95 % випадків), тиснення на сечовий міхур, геморой, варикоз, попереково-крижові болі, припиняються кровотечі. Відновлюється архітектоніка порожнини матки і трубних кутів. Результати дослідження та їх обговорення. Міоми субмукозної локалізації – найскладніші у лікуванні даної патології. ЕМА, на відміну від гістерорезектоскопії, виконується під місцевою анестезією. Субмукозні вузли після ЕМА незалежно від розміру (1 см і більше) і локалізації підлягають регресивним змінам – зменшуються, можуть залишитися у стінці матки або відділяються і відторгаються маткою (залежно від типу) та через статеві шляхи відбувається їх експульсія цілком чи частинами. Міомектомія після ЕМА має вагомі переваги: вузли позбавлені кровотоку, немає загрози кровотечі, відбувається їх зменшення перед експульсією. Висновки. ЕМА у лікуванні субмукозної міоми є методом вибору як органозберігальна методика. Експульсія вузлів після ЕМА є наслідком, а не ускладненням. Запропонована нами методика ведення таких жінок дозволяє уникнути гістеректомії і зберегти фертильність та життя жінки

    ОПРОКИНУТАЯ ЭОЦЕН-НИЖНЕПЛИОЦЕНОВАЯ АЛЛЮВИАЛЬНАЯ ТОЛЩА НА ЮЖНОМ БЕРЕГУ ОЗ. БАЙКАЛ И ЕЕ НЕОТЕКТОНИЧЕСКОЕ ЗНАЧЕНИЕ

    Get PDF
    The study is focused on a section of sediments exposed on the right bank of Mishikha River, Russia. These sediments have a wide range of ages, from the Eocene to the Lower Pliocene. The stratigraphic subdivision of the section is based on the lithogeochemical data and X-ray phase analysis of the mineral compositions. The particle-size analysis shows the alluvial origin of the deposits. Their ages are constrained by spore-pollen spectra in three palynozones: I – Eocene – Oligocene, II – Early – Middle Miocene (subzone a – Tsuga, Picea in the lower part, and Quercus, Taxodiaceae, Momipites, Carya in the upper part; subzone b – Fagus, Quercus, Tsuga), and III – the Late Miocene – beginning of the Pliocene (subzone ν – Ulmus, Juglans, Carya; subzone g – Carya, Alnus). The section shows a combination of normal and overturned sedimentary layers. The tectonic displacement of the block with its flip was accompanied by the entry into contact of the unlithified Pliocene sediments with a rigid bed and the development of a landslide. The lower age limit of deformations is constrained from the youngest (beginning of the Pliocene) spore and pollen spectrum extracted from deformed layers. It is suggested that the overturned layers result from strike-slip deformations of the sediments at the beginning of the late orogenic stage of the Baikal rift development. The regional correlations of the sedimentary strata give grounds to conclude that the Mishikha section is characteristic of alluvial sedimentation that dominated at the eastern end of the Tankhoi tectonic step (Mishikha-Klyuevka paleovalley), in contrast to the Tankhoi block in the central part of the step, wherein a thick Lower Miocene stratum of swampy-oxbow sediments accumulated. The stratons of the Mishikha section correlate with sedimentary units detected by drilling in the Selenga delta at the central part of the South Baikal basin.Разрез осадочных отложений широкого (эоцен-нижнеплиоценового) возрастного диапазона вскрыт и изучен на правобережье р. Мишиха. Стратиграфическое расчленение разреза основано на данных литогеохимии и рентгенофазового анализа минерального состава отложений. По результатам гранулометрического анализа сделан вывод об аллювиальном происхождении отложений. Их возраст определен по спорово-пыльцевым спектрам, которые отнесены к трем палинозонам: I – эоцена – олигоцена, II – раннего и среднего миоцена (подзона a – в нижней части Tsuga, Picea, в верхней части Quercus, Taxodiaceae, Momipites, Carya; подзона b – Fagus, Quercus, Tsuga) и III – позднего миоцена – начала плиоцена (подзона ν – Ulmus, Juglans, Carya; подзона g – Carya, Alnus). В разрезе установлено сочетание нормального и опрокинутого залегания осадочных слоев. Тектоническое смещение блока с его переворотом сопровождалось вхождением в контакт нелитифицированных плиоценовых осадков с жесткой подложкой и развитием оползня. Нижний предельный возраст деформаций определен по наиболее молодому (начало плиоцена) спорово-пыльцевому спектру, полученному в деформированных слоях. Предполагается, что в опрокинутом залегании реализованы присдвиговые деформации отложений в начале позднеорогенного этапа развития Байкальского рифта. Из региональных корреляций толщ сделан вывод о том, что Мишихинский разрез характеризует аллювиальное осадконакопление, которое доминировало на восточном окончании Танхойской тектонической ступени, в Мишихинско-Клюевской палеодолине, в отличие от Танхойского блока центральной части ступени, в котором обнажена мощная нижнемиоценовая толща болотно-старичной фации. Стратоны Мишихинского разреза коррелируются со стратонами, вскрытыми скважинами в дельте р. Селенги в центральной части Южно-Байкальской впадины

    Physiological and Pathological Remodeling of Cerebral Microvessels

    No full text
    There is growing evidence that the remodeling of cerebral microvessels plays an important role in plastic changes in the brain associated with development, experience, learning, and memory consolidation. At the same time, abnormal neoangiogenesis, and deregulated regulation of microvascular regression, or pruning, could contribute to the pathogenesis of neurodevelopmental diseases, stroke, and neurodegeneration. Aberrant remodeling of microvesselsis associated with blood–brain barrier breakdown, development of neuroinflammation, inadequate microcirculation in active brain regions, and leads to the dysfunction of the neurovascular unit and progressive neurological deficits. In this review, we summarize current data on the mechanisms of blood vessel regression and pruning in brain plasticity and in Alzheimer’s-type neurodegeneration. We discuss some novel approaches to modulating cerebral remodeling and preventing degeneration-coupled aberrant microvascular activity in chronic neurodegeneration

    The Role of microRNAs in Epigenetic Regulation of Signaling Pathways in Neurological Pathologies

    No full text
    In recent times, there has been a significant increase in researchers’ interest in the functions of microRNAs and the role of these molecules in the pathogenesis of many multifactorial diseases. This is related to the diagnostic and prognostic potential of microRNA expression levels as well as the prospects of using it in personalized targeted therapy. This review of the literature analyzes existing scientific data on the involvement of microRNAs in the molecular and cellular mechanisms underlying the development of pathologies such as Alzheimer’s disease, cerebral ischemia and reperfusion injury, and dysfunction of the blood–brain barrier
    corecore